Активізація пізнавальної діяльності учнів засобами ігрових технологій при вивчені природничих наук

Размещено на http://www.allbest.ru/

Активізація пізнавальної діяльності учнів засобами ігрових технологій при вивчені природничих наук

Катерина Ляшок, студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти природничо-географічного факультету; Подопригора Н.В. доктор педагогічних наук, професор

У статті розглядається активізація пізнавального інтересу до вивчення природничих наук учнів за допомогою ігрових технологій. Проаналізовано основні фактори, від яких залежить цей процес.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, активізація пізнавальної діяльності, учні, розвиток, самостійність, підручник, навчання, знання, природничі науки.

Постановка проблеми

Сучасна педагогічна практика розв'язує одне з провідних завдань - створення дидактичного середовища, яке б об'єктивно сприяло формуванню в школярів стійкого пізнавального інтересу. Але будь-яка інновація в освіті доцільною є тоді, коли виявляє педагогічний ефект - появу нових позитивних якостей або сприяє підвищенню результативності формування цих якостей у суб'єкта пізнання. Визначення педагогічного ефекту формування стійкого пізнавального інтересу ускладнюється тим, що ця властивість є внутрішнім станом особистості, який не підлягає безпосередньому вимірюванню. Виявляти його можливо лише опосередковано за певними проявами. Таким чином, педагогічна практика потребує розроблення об'єктивної сукупності критеріїв і показників, які б дозволяли з достатньою достовірністю відслідковувати динаміку змін, цього достатньо складного внутрішнього стану особистості під впливом певних педагогічних технологій. А також визначати ефективність та доцільність використання кожної з них у масовій практиці.

Аналіз досліджень і публікацій

Вивчення психолого-педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що різні аспекти проблеми активізації пізнавальної діяльності школярів виступають предметом посиленої уваги науковців. Зокрема, психологічний аспект розглядали Л. Виготський, О. Леонтьєв, Н. Менчинська; педагогічний аспект - І. Лернер, Ю. Бабанський, Г. Щукіна, М. Скаткін та інші. Науковці розкривають вікові категорії розвитку пізнавальної діяльності, характеризуються умови, принципи, методи та засоби її формування. Разом з тим, незважаючи на значну кількість розробок з проблеми формування пізнавального інтересу в теорії, педагогічній практиці суттєво бракує засобів діагностики їхнього розвитку.

Мета статті: полягає у розкритті особливостей пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук у старшій школі.

Виклад основного матеріалу

Сучасні умови діяльності школи висувають підвищені вимоги до організації розумової діяльності школярів. Особливе значення надається проблемі адаптації учнівської молоді до стрімкого скорочення періоду оновлення суспільних знань. У таких умовах необхідно, щоб основні пізнавальні здібності та інтелектуальні уміння, потрібні для успішного оволодіння системою швидко обновлюваних знань, закладалися змістом і організацією шкільної освіти. Найважливішою передумовою формування цих властивостей особистості є розвиток у школярів стійкого пізнавального інтересу. Саме пізнавальний інтерес є рушійною силою того, що процес пізнання трансформується в психіці молодої особистості з обов'язку у її внутрішню потребу. Такий інтерес виступає епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу і результатів навчальної праці, що є базисом для майбутнього систематичного оновлення знань і умінь у дорослому віці.

Пильна увага до проблеми пізнавальної активності школярів до вивчення природничих наук приділена тому, що вона характерна для всіх етапів розвитку людини. Зокрема, К.Д. Ушинський висловив думку, що: «Слід постійно пам'ятати, що треба передавати учневі не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здатність самостійно, без вчителя, засвоювати нові знання».

Характеризуючи особливості пізнавального інтересу, В. Гладун звертає увагу на його істотні ознаки, з-поміж яких такі:

- інтелектуальну спрямованість пошуку нового в об'єкті, прагнення ознайомитися з предметом ближче, пізнати його глибоко і всебічно;

- усвідомлене ставлення людини до предмета свого інтересу і до завдання, що стоїть перед нею в пізнанні цього предмета;

- емоційну забарвленість: інтерес завжди пов'язаний з бажанням щось дізнатися, радістю пошуку, гіркотою невдачі і торжеством відкриттів;

- вияв у вольовій дії: інтерес спрямовує зусилля людини на відкриття нових сторін і ознак предмета [1].

На нашу думку, одним із методів, який спряє врахуванню зазначених вище ознак для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках природничих наук, є робота з підручником, найважливішим джерелом нових інформації. Це ефективний засіб повторення, закріплення та узагальнення матеріалу і активізації розумової діяльності школярів, адже робота над підручником пов'язана із аналітичною діяльністю мислення. Робота з підручником активізує пізнавальну діяльність учнів і є одним із засобів стимулювання пізнання.

З'ясовано, що розвиток пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук сприяють різні види навчально-пізнавальної діяльності: дослідницька, експериментаторська з елементами інноватики, ігрова, проектна, з використанням засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

До теоретико-методичних основ, що забезпечують розвиток пізнавального інтересу учнів у навчанні природничих наук нами віднесено:

1) дотримання принципу наступності, що ґрунтується на засадах активного навчання з урахуванням закономірностей розвитку рівнів пізнавального інтересу;

2) розвиток і вдосконалення теоретичних і практичних знань, умінь та навичок учнів ураховуючи внутрішні мотиви та потреби в саморозвиткові, соціалізації, комутаційних та інших особистісних якостей учнів;

3) реалізація принципу наступності через ознайомлення з основами природничо-наукових знань з одночасним використанням індивідуальних завдань проблемного характеру;

4) використання сучасних засобів інформаційно-комунікаційних технологій навчання під час розроблення завдань з метою оцінювання рівнів розвитку пізнавальної активності учнів.

Основною функцією вчителя при цьому є координація учня в його пізнавальній діяльності, корекція отриманої інформації, аналіз і актуалізація знань, забезпечення варіативність і особистісної орієнтації освітнього процесу, проектування індивідуальних навчальних траєкторій учнів, практичної орієнтації навчання із застосуванням інтерактивних компонентів, закріплення інтересу старшокласників до свідомого ставлення у виборі майбутньої професійної діяльності [2].

Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'являється зацікавленість до пізнавальної діяльності. Тому, головним завданням вчителя при плануванні уроку, є відбір найбільш раціональних прийомів та засобів навчання, які б сприяли активізації пізнавальної діяльності учнів. Ураховуючи специфіку викладання предметів природничого циклу, прийоми і засоби можуть варіюватися в залежності від теми і мети уроку, ними можуть бути: евристична бесіда чи навчальний експеримент, проблемне питання, повідомлення або практична робота. Уся діяльність учителя на уроці повинна бути націлена на створення умов для проведення уроку-співпраці. Будь-яка пізнавальна активність стимулює інтерес учнів на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, а отже розвиток особистості.

Вимогою часу є використання в освітньому процесі засобів інформаційних технологі, адже однією із базових компетенції - є інформаційно-цифрова компетентність. Інформаційно-комунікаційні технології стали потужним інструментом не лише для тих, хто навчається отримувати і обробляти інформацію, а й ефективним засобом активізації їхньої пізнавальної та розумової діяльності в навчанні природничих наук.

Інформаційні технології у вивченні природничих наук забезпечують економію часу під час уроку, підвищену мотивацію до навчання; інтегрованому підходу, можливість формування комунікативної компетенції учнів, оскільки учні стають активними учасниками уроку не тільки на етапі його проведення, а й під час підготовки, на етапі формування структури уроку, залучення різних видів діяльності, розрахованих на активну позицію учнів, які отримали достатній рівень знань з предмета, щоб самостійно мислити, сперечатися, міркувати, самостійно здобувати інформацію [5].

Головною проблемою традиційної освіти вважається те, що акцент, як правило, робився на запам'ятовуванні знань та їх перевірці. Наразі в сучасній освітній технології активізують пізнавальний процес з погляду теоретико-методологіних основ сучасної педагогіки, у різноманітній формі пізнавальних ігор. Різні види ігрових ситуацій сприяють вирішенню розвивальних проблем і прийняттю необхідних рішень у ігрових моделях. Проте головна особливість полягає в тому, що деякі ситуації не мають готових правильних рішень, тому учні самостійно виробляють і розглядають варіанти таких рішень уже під час самої гри, імпровізуючи при цьому з метою досягнення позитивного результату.

Український педагогічний словник дає таке визначення феномену гра - це форма довільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість й розгортається у вигляді змагання. Започаткував практичне застосування гри в освітньому процесі - Ш. Амонашвілі. Спілкування з учнями через гру давало можливість перебувати з дитиною на одному рівні, але найголовнішою винагородою для вчителя була допитливість у дитячих очах, активність, зацікавленість у навчальній діяльності та любов його учнів [4].

Дидактичні ігри за сутністю ігрової ситуації класифікують на імітаційні (рольові) та неімітаційні. Останні поділяють на одновекторні, які зі свого боку є умовними (вимагають дотримання чи виконання певних умов - «Три речення», «Бліцопитування») та графічними (їх виконання відповідає чіткому графічному зображенню - ребуси, шаради, кросворди), та багатовекторні («КВК», «Вікторина», «Брейнринг»).

Одним із новітніших способів реалізації ігрових елементів на уроці є використання ребусів, згенерована на оплайн платформах, які дозволяють підібрати будь-який вислів чи поняття, наприклад, зашифрувати термін «алмаз» (рис.1.).

Рис.1. Ребус «алмаз», згенерована на онлайн платформі

Уміння правильно назвати зображений на малюнку предмет є однією з головних вимог у ході розшифровувати ребусів. Учитель зі свого боку повинен пояснити можливі варіанти розв'язування ребусів. Дидактичним потенціалом даної технології є можливість використання її на різних етапах уроку. Для складання та розгадування ребусів використовуються методи, які сприяють активізації пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук, з-поміж який такі: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, моделювання.

Актуалізації засвоєння нових знань на уроці сприяють і інші ігрові методи, наприклад, «Так чи ні?». Один з учасників гри згадує якесь явище та пропонує вгадати його іншим учням. Учасникам при цьому дозволено ставити запитання, відповідь на які можна сформулювати словами «Так» або «Ні». Цей метод сприяє правильній постановці запитань, аналізу отриманої інформації. Усе залежить від того, який матеріал відомий тому, хто загадує, аби відповідати на запитання. Для використання цього методу на уроці потрібно декілька учнів.

Онлайн-сервіси та їхні технологічні можливості є інструментами для візуалізації ігрових ситуацій та здатні зацікавити сучасного школяра, зробити процес навчання різноманітнішим та ефективнішим, що сприяє підвищенню мотивації та пізнавальної активності учнівської молоді. Прикладом такого онлайн-сервісу Kahoot (рис.2.), який дає змогу створювати інтерактивні навчальні ігри: вікторини, обговорення, опитування, що складаються з низки запитань із кількома варіантами відповідей. Такі ігрові форми роботи можуть бути застосовані в навчанні для перевірки знань учнів. Учнів у іграх, створених за допомогою сервісу, сприяє спілкуванню та співпраці в колективі, підвищує рівень їхньої пізнавальної активності, прояву критичного мислення тощо.

Рис.2. Логотип веб-сервісу Kahoot

Як зазначає В. Гладун, застосування ігор сприяє підвищенню ефективності навчального процесу, дає можливість не лише нейтралізувати зверхність, монотонність оповіді учителя, а й сприяє позитивним емоціям, створенню конкурентного змагання між учнями, мобілізує їх знання, навички, вміння мислити, зіставляти, порівнювати, робити висновки. Використання ігрових технологій - важливий метод для активного та інтенсивного навчання учнів, адже має на меті створення пізнавального мотиву, посилення уваги до вивчення суспільствознавчих предметів, формування відповідальності як за себе, так і за колектив, уміння аналізувати не лише сам процес гри, а й роботу над допущеними помилками. Таким чином, використання ігрових методів - явище не тільки закономірне, а й необхідне, адже вважається одним із найбільш ефективних шляхів формування творчої особистості, використання ігрових методів створює умови для розвитку пізнавального інтересу дітей [1].

Н. Трохіна і О. Колосова відзначають, що в будь-який вид діяльності на уроці можна внести елементи дидактичної гри, і тоді традиційне заняття здобуває захоплюючу форму, тому що навчальні ігри допомагають дітям стати креативними особистостями, учать творчо ставитися до будь-якої справи. Творчо ставитися до справи - значить виконувати її якісно, на більш високому рівні [3].

Поділяючи думку науковців слід відзначити, що ігрові технології забезпечують урізноманітненню освітнього процесу, сприяють активізації пізнавальної діяльноті та концентрації уваги учнів, допомагають вчителеві у більш доступній формі пояснити чи узагальнити матеріал. Але якщо урок перенасичений іграми, то є пересторога, що його навчальна ціль буде втраченою. Якщо вчитель намагається вводити на уроці елементи ігрових технологій, то насамперед він має доцільно організувати час і місце використання гри, які залежать від ряду факторів: підготовка учнів, конкретні цілі та умови уроку і т.д. З досвіду практичної роботи багатьох методистів є врухування рекомендації використовувати лише одну гру на одному уроці.

Під час проектування уроку з елементами ігрових ситуацій доцільно враховувати, що гра може бути як активатором уваги, так і зайвою причиною для негативної дисципліни учнів. Наприклад, щоб вдало провести рольову гру для учнів 11 класу, слід заздалегідь зазначити учасників, розподілити ролі, пояснити сценарій гри [4].

У старших класах на уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує великої кількості часу на приготування обладнання та запам'ятовування громістких правил. Слід віддавати перевагу тим іграм, які задіюють усіх учнів класу, дозволяють їм швидко відповідати на запитання та зосереджувати увагу на головному.

Структура гри типом пізнавальної діяльності містить етапи цілепокладання, планування, реалізацію мети, а також аналіз результатів, в яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагання, задоволенням потреби в самоствердженні, самореалізації.

Висновок

Використання ігрових технологій потребує спеціальних знань з боку педагога щодо специфіки ігрової діяльності та умов її ефективного використання. Зміст освіти в ігровій оболонці, спрямовує освітній процес на розвиток особистості дитини, її соціалізацію, пізнавальних інтересів, закріплення й удосконалення набутих знань, умінь і навичок природних для дітей. Використання ігрових технологій в старшій школі має ураховувати вікові особливості розвитку учнів, сприяючи позитивній мотивації до пізнання. З'ясовано, що ігрові технології є потужним інструментом для активного та інтенсивного навчання учнів, адже має на меті створення пізнавального мотиву, посилення уваги до вивчення суспільствознавчих предметів, формування відповідальності як за себе, так і за колектив, уміння аналізувати не лише сам процес гри, а й роботу над допущеними помилками. Таким чином, використання ігрових методів - явище не лише закономірне, а й необхідне, адже вважається одним із найбільш ефективних шляхів формування творчої особистості, і є педагогічною умовою розвитку пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук.

Перспективи подальших пошуків у напрямі діяльності: Проведене дослідження не вичерпує проблеми використання ігрових технологій в пізнавальній діяльності учнів до вивчення природничих наук. Подальшого дослідження потребує вивчення питань розроблення та використання в освітніх цілях ігрових тренінгів; підготовка школярів до використання ігрових технологій у позакласній виховній роботі та інше.

пізнавальний інтерес природничий ігровий

Бібліографія

1. Гладун В. Використання ігрових технологій на уроках як засіб підвищення ефективності освітнього процесу. Нова педагогічна думка. 2018. № 2 (94). с. 109-113.

2. Ляшок К.А., Подопригора Н.В. Розвиток пізнавального інтересу учнів старшої школи до вивчення природничих наук // Актуальні проблеми природничої освіти: стратегії, технології та інновації: всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф., 14-24 жовт. 2019 р.: матеріали конф. Кропивницький, 2019. C. 66-69.

3. Трохіна Н., Колосова О. Дидактична гра на уроках природознавства як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів. Вінницький держ. пед. універ. ім. М. Коцювинського. м. Вінниця. с.260-264

4. Царенко А.С., Подопригора Н.В. Розвиток пізнавального інтересу учнів старшої школи до вивчення природничих наук // Актуальні проблеми природничої освіти: стратегії, технології та інновації: всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф., 14-24 жовт. 2019 р.: матеріали конф. Кропивницький, 2019. C. 56-24.

5. Шапран В.С., Подопригора Н.В. Розвиток пізнавального інтересу учнів старшої школи до вивчення природничих наук // Актуальні проблеми природничої освіти: стратегії, технології та інновації: всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф., 14-24 жовт. 2019 р.: матеріали конф. Кропивницький, 2019. C. 21-24.

Размещено на Allbest.ru