Теоретичні підходи професійного розвитку педагогічного персоналу закладів загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні підходи професійного розвитку педагогічного персоналу закладів загальної середньої освіти

Анна Лозова (студентка другого курсу рівня «магістр» факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Т.О. Кравцова

Постановка досліджуваної проблеми

Сучасні вимоги до розвитку освіти у Концепції нової української школи диктують необхідність безперервного розвитку людини протягом всього його життя. Ці зміни пов'язані із зміною вимог до педагога, який має бути успішним, умотивованим, компетентним, може стати агентом сучасних змін. У зв'язку з цим актуалізуються нові вимоги до професійного рівня педагога і педагогічного колективу суб'єкта освітньої діяльності. Відтак, виникає потреба у розробці нових стратегій управління професійним розвитком педагогів, професійною активністю вчителів у процесі педагогічної діяльності, що забезпечить педагогу реалізацію його потреб в безперервному професійно-особистісному зростанні, у творчій самореалізації. Разом з тим, професійний розвиток забезпечить підвищення соціальної значущості педагогічної діяльності в умовах сучасної соціально-економічної ситуації, дозволить підвищити рівень професійно- педагогічної компетентності та професіоналізму педагогічного персоналу в цілому.

Аналіз останніх досліджень

Проблеми сутності професійного розвитку розкриті у сучасних наукових розвідках Є. Зеєра, Е. Клімова, Т. Кудрявцева,

Маркової, Л. Мітіна та ін.. Теоретичні аспекти професійного розвитку та професійного становлення педагога досліджували Г. Балл, Г. Белокрилова,

Галузяк, М. Заброцький, Т. Коровіна, В. Кравцов Н. Мукан, С. Мірошник^ Л. Пуховська, В. Радул, В. Семиченко та ін. Умови професійного розвитку педагогів вивчалися дослідниками: Н. Авшенюк, Н. Бідюк, Т. Десятовим, Л. Пуховською. Л. Глушок, Л. Голуб, С. Кириченко, Т. Семенченко та ін. творчий професійний фаховий компетентність

Формулювання мети статті. Зважаючи на значну кількість наукових доробок з питань професійного розвитку, метою статті є аналіз теоретичних підходів до організації професійного розвитку педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти.

Розвиток особистості та розкриття її творчого потенціалу найбільш активно відбуваються в професійній діяльності. Тому одним з істотних завдань сучасної педагогіки є дослідження проблем становлення й розвитку людини як професіонала в різних сферах діяльності. Зупинимось на розумінні поняття «професійний розвиток» у сучасній науковій літературі. У педагогіці «професійний розвиток» розглядається як процес вирішення професійно значущих завдань - пізнавальних, комунікативних, моральних. В.Слободчиков та И. Исаєв трактують професійний розвиток як зростання, становлення професійно значущих особистісних якостей і здібностей, професійних знань та умінь, активне якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, яке призводить до принципово новому його устрою та способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії [8, с. 316].

В. Васильков. вказує, що професійний розвиток вчителя охоплює формування, вдосконалення, інтеграції й реалізацію у навчальному процесі, а потім під час педагогічної праці, його знань, умінь, здібностей, професійних й особистісних рис, але головно - активне якісне перетворення й збагачення свого внутрішнього світу [1, с. 5]. У своєму дослідження Г. Яремко професійний розвиток учителів загальноосвітніх шкіл розглядається як неперервний процес поглиблення знань, удосконалення умінь і навичок, формування цінностей та ставлення, що розпочинається на етапі початкової підготовки вчителя й триває впродовж усієї фахової діяльності педагога, метою якого є удосконалення процесу навчання та викладання, покращення діяльності школи і професійної спільноти загалом [13, с. 555].

У преамбулі Закону України «Про професійний розвиток працівників» відзначено, професійний розвиток працівників, розглядається як процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності. [3]

Є. Зеєр дає визначення професійного розвитку особистості як „тривалий процес взаємодії особистості і професії, в якому розвиток особистості пов'язаний з розвитком індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста і відбувається у відповідності з оптимальними заходами якісного виконання професійної діяльності [4]. Є Климов зазначає, що розвиток професіонала відбувається в результаті систематичного удосконалення, розширення та підкріплення спектра знань; розвитку особистісних якостей, необхідних для освоєння нових професійних знань, навичок і умінь. Л. Мітіна вважає, що професійний розвиток учителя як активне якісне перетворення свого внутрішнього «Я». Об'єктом професійного розвитку майбутнього вчителя визнано інтегральні характеристики його особистості: професійна

спрямованість, компетентність, емоційна та поведінкова гнучкість [6, с. 28-38]. Як зазначила дослідниця, професійний розвиток педагога - це активна, якісна трансформація внутрішнього світу педагога, внутрішня детермінація діяльності педагога, яка веде до принципово нового способу професійному житті [6].

З вище зазначеного розуміння сутності професійного розвитку можемо зробити висновок, що підходи до розуміння професійного розвитку Л. Мітіної, Є Зеера, Г. Яремко відображає особистісно орієнтований підхід , який характеризується цілеспрямованим, планомірним, безперервним професійним становлення особистості з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей, розвитком здатності ефективно будувати свою професійну діяльність, прагнути до самореалізації, саморозвитку, самовиховання.

Вітчизняна дослідниця Т. Сорочан обґрунтовує професійний розвиток педагогів як цілеспрямований процес сутнісного оновлення професіоналізму, як інтегрованого особистісного утворення, що безпосередньо зумовлює виконання професійної педагогічної діяльності на якісно новому рівні [9, с. 34]. Таке розуміння професійного розвитку відображає акмеологічний підхід, який забезпечує підвищення якості професійної підготовки вчителя та виражається в спрямованості педагогічних впливів на актуалізацію творчого потенціалу вчителя, та колективу в цілому, підвищенні членів педагогічного колективу професійної мотивації та мотивації до досягнення успіху в діяльності, формування прагнення до самовдосконалення й успішної самореалізації в професії, здатності та потреби в постійному оновленні професійних знань і умінь, в творчому саморозвитку, орієнтації на досягнення вершин професіоналізму.

На думку А. Деркача, акмеологічний підхід, полягає в здійсненні комплексного дослідження й відновлення цілісності суб'єкта, що проходить щабель зрілості, коли його індивідуальні, особистісні й суб'єктно-діяльністні характеристики вивчаються в єдності, у всіх взаємозв'язках і опосередкуваннях, для того щоб сприяти досягненню вищих рівнів, на які може піднятися кожний [2, с. 51]. Також вчений вважає, що акмеологічний підхід передбачає виявлення умов мобілізації у людини установки на найвищі досягнення, на найбільш повну самореалізацію особистості. При цьому рушійною силою професійного розвитку називаються внутрішньоособистісні суперечності. Професійне вдосконалення скеровується принципом саморозвитку, але педагогу необхідна психологічна допомога у підвищенні рівня самосвідомості, в переході від зовнішньої детермінації життєдіяльності до внутрішньої. Так, А Деркачем висвітлено думку, що професіоналізм педагога несе у собі три сторони: ефективне виконання з високою результативністю видів педагогічної діяльності (навчальної, розвиваючої, виховної, діагностичної, корекційної, самоосвітньої та ін.); повноцінне гуманістично спрямоване педагогічне спілкування, яке спрямоване на забезпечення співробітництво з іншими учасниками педагогічного процесу (з учасниками, з колегами - педагогами, з адміністрацією); зрілість особистості педагога, яка характеризується сполученням професійно важливих якостей, необхідних для високо результативної педагогічної діяльності та гуманістично спрямованого педагогічного спілкування [2, с. 445].

На подібних позиціях стоїть дослідниця Л. Литвинюк визначає професійне зростання педагога як «процес, спрямований на досягнення професіоналізму, що являє собою якісні зміни особистісно-професійної сфери та професійної діяльності вчителя,детерміновані сприйняттям суспільних, професійних і визначених на основі їх інтеріоризації і власної акмеологічної позиції вимог до суб'єкта, при здійсненні ним самоконтролюючої функції» [5, с. 15]. На думку дослідниці, професійне зростання педагога можна діагностувати за допомогою динаміки позитивних якісних змін його складових, що визначають рівень професіоналізму. Розвиток професіоналізму педагогічного персоналу навчального закладу, безперечно, відбувається за рахунок формування й розвитку базових знань та вмінь, що дозволяють набагато швидше сформувати систему гнучких навичок та вмінь, а також спеціальних професійно важливих якостей, що роблять професійну діяльність високоефективною і стабільною.

Отже, професійний розвиток персоналу, це неперервний комплексний процес набуття працівниками нових компетенцій, знань, умінь і навичок через професійне навчання, підвищення кваліфікації та розвиток кар'єри, що сприяє загальному, інтелектуальному та професійному зростанню, розширює їх ерудицію і підвищує конкурентоспроможність на ринку праці [7 с. 211]. Слід відзначити, що компетентнісний підхід спрямовує розглядати професійний розвиток педагогічного персоналу закладів освіти з позицій формування у особистості переліку заздалегідь визначених компетентностей як складових функціональної готовності виконувати певний вид діяльності на належному рівні.

У працях О. Дубасенюк, В. Лозової, М. Михайліченка, О. Савченко, Л. Хоружої та ін.) науковців досліджено теоретичні і практичні аспекти становлення професійної, фахової та педагогічної компетентності. У працях згаданих науковців поняття компетентність трактується і як синонім професіоналізму, і як одна з його складових. При цьому значна увага приділяється дослідженню змісту і умов формування складових професійної компетентності майбутнього педагога: педагогічної, громадянської, естетичної компетентності тощо. О. Нестеренко визначає професійний розвиток як процес набуття працівником нових компетенцій, знань, умінь і навичок, які він використовує чи буде використовувати у своїй професійній діяльності Підхід до розвитку персоналу на основі компетентнісного підходу дозволяє підвищити ефективність управління цим процесом, а також підвищити якість підбору, розстановки, оцінки та навчання кадрів. Додатковими привабливими можливостями можуть стати: впровадження системи безперервного навчання персоналу, ефективне управління талантами, нематеріальне мотивування співробітників, підвищення їх залучення. Моделювання та розвиток компетенцій є основою для успішного впровадження системи стратегічного управління персоналом, а також ефективного управління культурою організації. Таким чином, впроваджуючи компетентнісний підхід в області управління розвитком персоналу, можна не тільки поліпшити психологічний клімат і утримати талановитих співробітників, але і знизити фінансові витрати організації, значно підвищивши прибуток[11, с. 47].

Ми враховуємо думку А. Черній, що професійний розвиток учителів із позицій сьогодення розглядається як безперервний процес, який має здійснюватися на основі відомих, модифікованих чи новостворених, розроблених форм і способів організації підвищення кваліфікації. Це постійний процес вибору й поєднання різних форм, методів, технологій, які є найбільш оптимальними в конкретній ситуації, у конкретному місці тощо. [12, с. 42]. Так, професійний розвиток учителя - це неперервний процес, що охоплює три складові: початкову підготовку, введення в професію та постійне удосконалення особистісних, соціальних і професійних компетентностей педагогів відповідає кар'єрному розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл [10].

Узагальнюючи розуміння професійного розвитку, слів вказати, що особливістю професійного розвитку педагогічного персоналу закладів освіти є те, що даний процес є неперервним, передбачає формування професійної зрілості, ґрунтується на прагненні педагога досягти високого рівня професіоналізму та професійної компетентності. Професійний розвиток зумовлює розкриття професійного потенціалу педагогічної діяльності, дозволяє розширити сферу пізнавальних інтересів, зумовлює потребу педагога у самореалізації. Узагальнення проведених досліджень дозволяє стверджувати, що в процесі професійного розвитку відбуваються прогресивні структурні зміни особистості. Зокрема, питання трактування професійного розвитку педагогічного персоналу розглядається в контексті особистісного, акмеологічного та компетентнісного підходів. Як результат управління професійним розвитком педагогічного персоналу має бути спрямованим на зростання потреби педагогів в самореалізації і саморозвитку, рівня професійно- педагогічної компетентності, поглиблення професійних умінь й навичок, розвитку професійно важливих якостей, що обумовлені специфікою діяльності.

Бібліографія

1. Васильков В. М. Психологічні принципи розвитку особистості вчителя у контексті проблеми сучасних парадигм освіти [Електронний ресурс] / В. М. Васильков.

2. Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала. М. : Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2004. - 752 с.

3. Закон України «Про професійний розвиток працівників» № 4312-17 від 12.01.2012р.

4. Зеер Э. Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. Свердловськ : Изд-во Урал . Ун-та, 1988. - 120 с.

5. Литвинюк Л. В. Педагогічне стимулювання професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів: автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Л. В. Литвинюк. - Кіровоград, 2007. - 21 с.

6. Митина Л. М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социальноэкономических условиях / Л. М. Митина // Вопросы психологии. -- 1997. -- № 4. -- С. 28-38.

7. Особистісний і професійний розвиток дорослих: теорія і практика: [монографія] / за ред. О. В Аніщенко. - К. :ІПООД НАПН України, 2016. - 354 с.

8. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Основы психологической антропологи. Словарь- справочник по педагогике / Авт-сост. В. А. Мижериков; Под общ. Ред. П. И. Пидкасистого. - М. : ТЦ Сфера, 2004. - 448с.

9. Сорочан Т. М., Данильєв А. О., Дьяченко Б. А., Рудіна О. М. Професійний розвиток керівників і педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті регіонального рівня (за матеріалами Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти) / Т. М. Сорочан, А. О. Данильєв, Б. А. Дьяченко, О. М. Рудіна -- Луганськ : СПД Рєзніков В.С., 2013. - 524 с.

10. Тенденції професійного розвитку вчителів у країнах Європейського Союзу Сполучених Штатах Америки: монографія / [Л. М Дяченко, М. М. Марусинець, Н. В. Пазюра, Н. О. Постригач, Я. М.]. Пилинський- Київ : Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2016. - 282 с.

11. Управління розвитком персоналу: Навчальний посібник/ Т. П. Збрицька, Г. О. Савченко, М. С. Татаревська. За заг. ред. М. С. Татаревської. - Одеса : Атлант, 2013. - 427 с.

12. Черній А. Л. Професійний розвиток педагога: досвід, співпраця, пріоритети на шляху

13. до Нової української школи / А. Л. Черній // Післядипломна освіта в Україні. - 2018. - № 2. - С. 40-43

14. Яременко Г. В. Теоретичні засади професійного розвитку педагогів / Г. В. Яремко // Молодий вчений. - 2016. - № 12. - С. 554-558.

Размещено на Allbest.ru