Теоретичні аспекти соціальної адаптації учнів у професійно-технічному навчальному закладі

Размещено на http://allbest.ru

Теоретичні аспекти соціальної адаптації учнів у професійно-технічному навчальному закладі

Оксана Проць (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Кравцов В. О.

Вступ

Актуальність: Дослідженню проблеми адаптації першокурсників до нових умов навчальної діяльності у закладах освіти присвячено чимало праць. Проте, певні особливості є у здобувачів освіти, які вступають до ПТНЗ. Адже на робітничі професії вступають підлітки, які не мали високої успішності у шкільному навчанні, у них низький рівень навчальної мотивації і мотивації досягнень. Більшість з них не планують здобувати вищу освіту [7, с.70]. Вступаючи до закладу професійної освіти, в учнів руйнуються звички, установки поведінки, спілкування, які вироблялися впродовж всього шкільного життя. На даному етапі в учня-першокурсника є не лише зміна навчального середовища, а й зміна соціального статусу - перехід від дитинства до дорослого життя.

Головне завдання, яке ставить перед собою соціально-педагогічна служба навчального закладу - створення згуртованого учнівського колективу, оволодіння навичками професійної діяльності. Проблеми адаптації досліджували багато науковців з різних точок зору (як філософської категорії, біологічного поняття, педагогічного та психологічного явища тощо). Тому це поняття можна вважати поліаспектним. Разом із тим, майже всі науковці, які досліджували проблему адаптації, зазначають, що адаптація у навчанні здійснюється через взаємодію всіх його чинників: психологічних, соціальних, дидактичних і біологічних [10, с. 55].

Вагомий внесок у дослідження проблеми адаптації також зробили вчені, серед яких Г. Васянович, В. Казміренко, Г. Шевандрін та інші. Даній проблемі присвячені праці останніх років таких дослідників, як Л. Бабенко, Г. Золотова, І. Сахнович, Л. Кримчак, Ю. Клочан, К. Андросович та ін. [1, с.43].

Проте, проблема адаптації особистості до нових умов життя є надзвичайно актуальною в будь-який період, бо зміна способу життя, зокрема вступ до професійно-технічного навчального закладу, де учень повинен подорослішати, стати більш відповідальним є одним з найбільш важких у житті першокурсників.

Мета: висвітлити основні теоретичні засади соціальної адаптації здобувачів освіти ПТНЗ.

Виклад основного матеріалу

Спочатку поняття «адаптація» було введене біологами з метою описання різноманітних аспектів пристосування живих організмів до нових умов зовнішнього середовища, але достатньо швидко було запозичене представниками інших наук. Сьогодні цей термін використовуються в різних галузях, і все ширше застосовуються для характеристики економічних, технічних і соціальних систем.

Хоча термін «адаптація» використовується в різних галузях наукового значення, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Тому, одні автори розглядають адаптацію, як процес, результат «пристосування», а інші - як «взаємодію» людини з людиною (певним колективом, групою), або як «взаємодію» людини і середовища [3]. Під адаптацією, в широкому розумінні, визначають здатність усього живого пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Фактично, уся життєдіяльність людини являє собою постійний процес адаптації.

Таким чином, адаптація - складне багатофакторне явище, що має свої власні механізми та закономірності, вивченням яких займаються представники багатьох галузей науки. Відповідно до своїх професійних інтересів вони акцентують увагу на певних видах адаптації: біологічній, психічній, психологічній, соціально-психологічній, соціальній, соціально-педагогічній, професійній та ін. У зв'язку з цим у сучасній літературі використовується багато суперечливих визначень цього поняття. Визначаючи суть цього поняття, дослідники виходять із розуміння того, що адаптація може розглядатися як процес, стан, властивість чи результат діяльності, що виникає за певних умов і триває протягом певного періоду, доки не буде встановлено динамічної рівноваги між системами, що адаптуються [2, 37].

Соціальна адаптація - це постійний процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, а також результат цього процесу. Співвідношення цих компонентів, що визначають характер поведінки, залежить від цілей і ціннісних організацій індивіда, можливостей реалізації їх у соціальному середовищі. Незважаючи на безперервний характер, соціальну адаптацію більшість авторів пов'язує з періодами кардинальної зміни діяльності індивіда і його соціального оточення.

Важливим аспектом соціальної адаптації є прийняття індивідом соціальної ролі. Цим обумовлене віднесення соціальної адаптації до одного з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості. Ефективність соціальної адаптації в значній мірі залежить від того, наскільки адекватно індивід сприймає себе і свої соціальні зв'язки [9].

Процеси соціально-психологічної адаптації і соціалізації тісно пов'язані. Соціальна адаптація людини передбачає формування активної особистісної позиції, усвідомлення власного соціального статусу. Умовою і результатом адаптації особистості є сформованість соціально- і професійнозначущих засобів спілкування, поведінки та діяльності, які суспільство визнає і підтримує.

Всі фактори, що впливають на успішність адаптації поділяють на дві групи: суб'єктивні та фактори середовища. До першої групи відносять вік, стать, фізіологічні й психологічні характеристики людини; до другої - умови праці, режим і характер діяльності, особливості соціального середовища.

Деякі вчені зазначають, що адаптація як відповідь на вплив якого-небудь одного фактора зустрічається вкрай рідко і є природною лише в модельних умовах лабораторного експерименту. Здебільше на організм впливає ціла група факторів, взаємозалежних і тісно пов'язаних один з одним. Вони є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації.

Внутрішні фактори:

- ставлення студентів до обраної професії, бажання працювати в певній галузі знань, вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;

- ступінь підготовки учня: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу;

- усвідомлення необхідності і можливості засвоєння певного обсягу знань для одержання професійної освіти;

- стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;

- набуття навичок самостійності в навчальному і науковому процесах;

- потреба в самоосвіті;

- уміння застосовувати знання на практиці;

- задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та інше.

Зовнішні фактори:

- структура та організація навчального процесу;

- професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

- морально-психологічний клімат в групі;

- особистісний підхід до учня, незалежно від показників успішності;

- реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.

Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію учнів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів [3]. Характерною рисою адаптованої системи є економічність функціонування з метою максимальної економії ресурсів організму. Ця риса виявляється як на рівні окремих функціональних структур, так і на рівні нейрогуморальної регуляції. навчання адаптація учень соціальний

Вступаючи до навчального закладу, учні стикаються з рядом проблем, що пов'язані з недостатньою психологічною готовністю до нових умов навчання, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, втрати роками закріплених взаємин з колективом та формуванням нових навичок, а також з невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки. Зі вступом до ПТНЗ юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє ламання динамічного стереотипу і пов'язаних з ним емоційних переживань. Тому правильно обрана професія - неодмінна умова успішної адаптації першокурсника.

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час в учня відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін - нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання в освітньому закладі. Вони обумовлені ситуацією нових і незвичних вимог для учня. Тому дуже часто ознаками неуспішної адаптації є: зниження працездатності, втома, сонливість головний біль, домінування пригніченого настрою, вікові рівні тривожності, загальмованість, або, навпаки, гіперактивність, яка супроводжується порушенням дисципліни, пропусками занять, відсутністю мотивації навчальної діяльності. Також можуть виникати проблеми, пов'язані з новою системою навчання, взаємостосунками з одногрупниками і викладачами, соціально-побутовими умовами, самостійним життям в міських умовах тощо. Крім цього, виникають протиріччя та труднощі в становленні самооцінки, самосвідомості та формування образу ,,Я''.

А. Кузьмінський [6, с.315] поділяє всі труднощі на три групи: соціально-психологічні, навчальні та професійні труднощі.

Соціально-психологічні:

- зміна соціального оточення;

- особливості спілкування з новим оточенням;

- невміння будувати відносини в колективі;

- нові побутові умови (проживання у гуртожитку та ін.);

- недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідність самостійно приймати рішення;

- низька самооцінка;

- невміння вибирати раціональний режим праці та відпочинку.

Навчальні:

- відсутність навичок самостійної роботи;

- невміння конспектувати;

- відсутність вміння контролювати свої знання;

- прогалини в отриманих (шкільних) знаннях;

- зростання обсягу та складності навчального матеріалу.

Професійні:

- нечітка професійна мотивація;

- нерозуміння важливості та доцільності вивчення деяких дисциплін для формування професійних знань фахівця;

- сумніви щодо правильного вибору майбутнього фаху;

- недостатня психологічна готовність до оволодіння обраним фахом.

Подолання зазначених труднощів у кожного першокурсника відбувається індивідуально, тому рівень адаптації залежить від того, наскільки сформовані показники, що сприяють ефективному входженню учня у нове середовище.

Важлива роль на першому етапі відводиться майстру виробничого навчання та класному керівникові, які допомагає учням адаптуватися до нових для них спеціальних умов, закласти підвалини сприятливого клімату в групі. Наступним етапом є робота психологічної служби, де психолог та соціальний педагог проводять різноманітні адаптаційні масові заходи, тренінги, консультації тощо. Така робота допомага є зменшити показники тривожності, пристосуватися до умов нового студентського життя як психологічно, так і соціально.

Практика показує, що перехід вчорашніх школярів від урочної системи навчання до самостійних занять нерідко здійснюється досить складно. Не всім вдається подолати ці труднощі і швидко перебудувати звичні форми навчальної роботи, багато студентів через це потрапляють до списків відрахованих. Річ у тому, що багато з них просто не вміє правильно організувати свою навчальну діяльність, не встигає зрозуміти, як потрібно навчатися у ПТНЗ. Можна виділити декілька факторів, які лежать в основі типових труднощів, що відчувають учні у період адаптації: 1. Недостатній рівень шкільної загальноосвітньої підготовки, в основі якої, дефіцит особистої відповідальності й навчальної активності, невисокий рівень духовного та інтелектуального потенціалу. 2. Більшість молодих людей, які приходять до ПТНЗ, слабо володіють вираженими навичками навчальної роботи, недостатньо володіють прийомами раціонального мислення, запам'ятовування, концентрації й розподілу уваги. Як правило, у вчорашніх школярів відсутні стійкі навички користування навчальною літературою, конспектування, раціонального читання, організації своєї самостійної роботи, особливо її планування.

Отже, основними чинниками і умовами, що зумовлюють ефективну і цілеспрямовану, активну адаптацію вчорашніх школярів є:

- знання першокурсників про структуру навчання у ПТНЗ, знання своїх прав та обов'язків;

- зміна умов навчання до збільшення питомої ваги практичних знань та самостійної роботи;

- консультативна допомога практичного психолога та соціального педагога;

- допомога класних керівників та майстрів в/н в організації групи;

- допомога викладачів, вихователів старшокурсників у плануванні навчальної, громадської, науково-дослідної роботи учнів;

- пошук і вироблення індивідуальних стратегій оволодіння знаннями через організацію відповідних тренінгів.

Висновки

Отже, соціальна адаптація - складне багатофакторне явище, що має свої власні механізми та закономірності, вивченням яких займаються представники багатьох галузей науки. У зв'язку з цим у сучасній літературі використовується багато суперечливих визначень цього поняття.

Важливим аспектом соціальної адаптації є прийняття індивідом соціальної ролі. Подолання труднощів у кожного першокурсника відбувається індивідуально, тому рівень адаптації залежить від того, наскільки сформовані показники, що сприяють ефективному входженню учня у нове середовище. Фактори, що впливають на успішність адаптації поділяють на дві групи: суб'єктивні та фактори середовища і вони завжди взаємопов'язані.

Бібліографія

1. Андросович К.А. Аналіз емпіричного вивчення соціальної адаптації учнів професійно-технічних навчальних закладів// Освіта та розвиток обдарованої особистості. Педагогічний та психологічний досвід, 2015. - №5 (36). - с. 42-45.

2. Бохонкова Юлія Олександрівна. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів: дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2005.

3. Буяльська Т.Б., Прищак М.Д. Теоретичні аспекти адаптації студентів І курсу до навчання у ВНЗ//Наукова конференція ВНТУ/ ІХ МНПК Гуманізм та освіта. - 2008.

4. Дон О. Організація соціально-психологічної адаптації першокурсників ПТНЗ// Психолог, 2014. - № 11-12. - с. 71-73.

5. Клочан Ю.В. Педагогічні умови соціальної адаптації учнів професійно-технічних навчальних закладів[Текст]: автореф.дис.канд.пед.наук:13.00.05./ Ю.В. Клочан. - Луганськ, 2009

6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи/ А.І.Кузьмінський: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2005. - 486с.

7. Методичні рекомендації щодо впровадження циклограм діяльності працівників психологічної служби : метод. рек. / авт.-упор.: В. М. Горленко, Ю. А. Луценко, В. Д. Острова, Н. В. Сосновенко, І. І. Ткачук ; за заг. ред. В. Г. Панка. - Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. - 132 с.

8. Настільна книга шкільного психолога/Авт.-уклад. О.Є. Марінушкіна. Х.: Вид-во «Ранок», 2010. 288с.

9. Про становище молоді в Україні. Доповідь Кабінету Міністрів України, Верховній раді України // Поточ. арх. М-ва України у справах сім'ї та молоді. - К.,1995.

10. Реутова І. М. Наступність у навчанні геометрії в системі неперервної освіти «Технічний ліцей - вищий технічний навчальний заклад»: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Ірина Миколаївна Реутова. - Донецьк, 2009. - 294 с.

Размещено на Allbest.ru