Сучасні прийоми підвищення творчої активності учнів початкової школи на уроках української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні прийоми підвищення творчої активності учнів початкової школи на уроках української мови

Тетяна Сагун

студентка II курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки та психології

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент

Кіндей Л.Г.

Анотація

творчий здібність молодший школяр

У статті на основі вивчення психолого-педагогічної літератури продемонстровано значення формування творчих здібностей молодших школярів та шляхи їх розвитку на уроках української мови; запропоновано зразки прийомів ефективного формування творчого мислення молодшого школяра; визначено місце й роль завдань, спрямованих на вироблення в учнів умінь працювати не за зразком учителя, а за алгоритмом розвитку креативних здібностей у процесі складання розповіді.

Ключові слова: творчі здібності, творча активність, творчість, творче мислення.

Постановка проблеми

У складних мінливих умовах сучасного життя найбільш майстерно орієнтується, приймає рішення, ефективно працює творча, креативна, гнучка людина, здатна до генерування й упровадження нових ідей, підходів, задумів та рішень. На сьогодні основна мета школи загалом і вчителя зокрема - вчасно виявити та розвинути творчі здібності дитини, що в майбутньому сприятиме її успішності. З огляду на це важливою передумовою розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках української мови є відповідний підбір методів, прийомів, вправ для учнів.

Аналіз досліджень і публікацій

На сучасному етапі розвитку науки й функціонування практики закономірності формування творчого потенціалу дітей вивчають педагоги, психологи та методисти. Зокрема ґрунтовними є дослідження М. Врубльовської, М. Коновальчук та О. Вашкевич,у яких викладено умови розвитку творчих здібностей школярів; О. Большакової, Л. Ільмурзіної, С. Рябової, Т. Зотової, О. Гемзюк, спрямовані на пошук оптимальних методів і засобів розвитку творчої особистості на уроках рідної мови. Цінними для цієї розвідки є психологічні теорії творчої особистості та її розвитку (В. Моляко, Н. Лейтес, Р. Грановська, Я. Пономарьов). Особливої уваги заслуговує праця «Основи педагогічної творчості» С. Сисоєвої, у якій авторка визначає, що в процесі педагогічної творчості творчий розвиток учнів є метою діяльності вчителя й засобом творчого розвитку особистості самого вчителя, підвищення його педагогічної майстерності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що проблеми формування творчих здібностей почали розробляти порівняно недавно, у кінці XIX-початку XX ст. На думку Д. Богоявленської, найбільш важливою умовою формування творчо обдарованої особистості на уроках можна вважати таку організацію освітнього процесу, за якої в дітей виробляється нестандартне мислення, уміння генерувати оригінальні, незвичайні ідеї, акцентувати увагу на об'єкті дослідження. Вагомий внесок у вивчення та аналіз розвитку творчих здібностей учнів під час навчання належить В. Сухомлинському.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та розкриття змісту поняття «творчі здібності», окреслення умов і методів формування творчих здібностей на уроках української мови в початкових класах за вимогами сучасної освіти.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Як засвідчують джерела, практично кожна дитина має творчий потенціал, кожен учень унікальний по-своєму і має властиві лише йому здібності. Зважаючи на це, для школи та вчителів визначено завдання допомогти дитині розпізнати ці здібності й максимально розвинути їх в умовах шкільного навчання. Учитель покликаний створити належні умови для розвитку творчої особистості, яка вміє самостійно знаходити варіанти розв'язання проблемних ситуацій. Сучасність вимагає від учнів не лише запам'ятовувати начальний матеріал, а й уміти самостійно спостерігати, проводити дослідження, робити висновки, ділитися враженнями, доводити свою думку, критично мислити. Цьому сприяє формування творчих здібностей школярів. Для вчителя важливо зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати всю пізнавальну діяльність школярів [4, с. 57].

Як відомо, творчість - свідома, цілеспрямована, активна діяльність людини, яку спрямовано на пізнання та перетворення дійсності, створення нових, оригінальних предметів, продуктів творчих пошуків, що ніколи ще не існували, з метою вдосконалення матеріального й духовного життя суспільства. Розвиток творчих здібностей важливо розпочинати з раннього дитинства з урахуванням наявних нахилів дитини: чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їхнє розкриття. У дитячому віці особистість більше здібна до творчості, ніж у зрілому, тому що на її діяльність не впливають різного виду стереотипи. Ця психологічна особливість дітей вимагає від учителя не тільки повідомляти матеріал і перевіряти знання, а й виявляти досвід учнів щодо використання викладеної інформації в повсякденному житті учнів. Майстерність вчителя полягає в тому, щоб у будь-якій ситуації було забезпечено творчу атмосферу. Окрім того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу, що виявляється насамперед не в примусовому навчанні, а заохоченні до пізнання, повазі інтелектуальної сили дитини. У початкових класах пріоритети надають розвивальній функції навчання, самостійності й нестандартності думки, що забезпечує здоровий інтелектуальний клімат у класі [2, с. 12].

За твердженням В. Сухомлинського, майстерність учителя полягає в умінні вчити дітей мислити, кожний педагог повинен виховувати розум учнів, без цього школа перестане бути школою. Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. З-поміж найважливіших засобів розвитку творчих здібностей у його педагогічній системі особливе місце посідає природа в усіх виявах її краси, мистецтво, література, живопис, музика, українське слово, казка, пісня.

Особливе значення для розвитку творчих здібностей дитини педагог убачав у природі, у якомога ранньому залученні дитини до краси навколишнього світу. На думку педагога, жодна книга, бесіда, розповідь не замінить безпосереднього спілкування з природою. Окрім того В. Сухомлинський, проводячи уроки мислення на природі, убачав у ній вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Видатний педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному садку: «якщо дитина здатна відчувати красу квітучого саду, якщо її радує яскрава квітка і турботлива бджілка, що збирає нектар, якщо вона прислухається до голосів лісу і завмирає при цьому, вона обов'язково стане особистістю». Сприймання і осмислення природи - це основа формування творчих здібностей дитини. Також талановитий науковець надзвичайно високо оцінював роль художнього слова в розвитку творчої особистості. «Слово, - зазначав В. Сухомлинський, - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним - велике мистецтво» [5, с. 265].

На думку К. Ушинського завдання уроків рідної мови полягають у тому, щоб «розвинути в дітях ту природжену здібність, яку називають даром слова», навчити їх свідомо володіти цінностями рідної мови і граматики (пізнання логіки мови), застосовуючи усні та письмові вправи, які мають поступово ускладнюватися. Основою такої діяльності він уважав використання найкращих зразків народної творчості (билин, пісень, казок, прислів'їв, загадок), а також кращі творів [6, c. 472].

Основними прийомами розвитку творчих здібностей на уроках української мови є написання творів, переказів з творчим продовженням, лінгвістичні ігри, складання і розв'язування ребусів, кросвордів, шарад, робота над створенням казок, загадок; творчі домашні завдання.

Важливою умовою ефективності освітнього процесу та розвитку в учнів творчих здібностей є самостійна робота. На сучасному етапі розвитку освіти відбувається значне підвищення ролі самостійної роботи учнів, що пояснюється причинами:

великим потоком інформації;

коротким проміжком часу, який дається на опанування цієї інформації;

зменшенням кількості навчальних годин з мови та літератури, що спричиняє скорочення навчальних програм.

Така організація освітнього процесу вимагає від учителя забезпечення умов для вироблення в учнів навиків самостійно працювати, систематично поновлювати свої знання, орієнтуватись у потоці наукової інформації.

Значну роль виконують творчі самостійні роботи, оскільки вони підвищують інтерес дітей до навчання, розвивають їхню спостережливість, дають змогу самостійно досягати поставленої мети. Окрім цього, у такій діяльності виробляються особливості мовлення та виявляються індивідуальні якості учнів. На наш погляд, досить цікавими прийомами, які стимулюють дітей до вияву творчості, є такі:

«Від фантазії до малюнка» - учням пропонують описати словами малюнок, який бачать лише вони у своїй уяві; якщо написане здається дитині цікавим, то слова варто «перетворити» на малюнок, що може стати частиною домашнього завдання.

Замість складання розповіді за малюнками можна запропонувати учням скласти сценарій мультфільму за цими ж зображеннями (таке завдання підвищує інтерес дітей, дає їм змогу почуватися «справжніми сценаристами», виконати звичайне завдання незвичним способом).

«Музичний твір» - учні описують фрагмент фільму, мультфільму чи вистави (придуманий ними або той, що існує насправді), музичним супроводом до якого могла б стати прослухана музика.

Твір-асоціація за мотивами написаного раніше диктанту чи переказу. Такий вид діяльності дозволяє висловити власне ставлення до змісту попередньо виконаних завдань, практично засвоїти правопис.

Підвищенню творчої активності учнів на уроках української мови сприяють нестандартні форми їх організації: уроки-конкурси, змагання, вікторини, мандрівки, конференції, уроки-казки, ділові ігри, тематичні ігрові уроки, завдяки яким учні краще та швидше засвоюють навчальний матеріал.

Ділові ігри виховують у школярів почуття відповідальності кожного з них за спільну справу і дозволяють відомий матеріал викласти по-новому. Таку роботу організовують у групах, результати обговорюють усім класом. Закінчується ділова гра висновком експерта-вчителя.

Для організації уроку-конференції слід провести попередню підготовчу роботу. Учитель добирає та пропонує школярам теми доповідей, рекомендує джерела інформації чи дає готовий матеріал, який слід скоротити й опрацювати. Діти самостійно готують коротенькі доповіді та виступають з ними перед однокласниками на уроці [1, с. 4].

Частково творчі завдання: скласти речення за опорними словами, на запропоновану тему, різних конструкцій, дописати речення, відновити деформований текст, дібрати до нього заголовок, скласти елементарний опис, здійснити елементарний аналіз композиції тексту, порівняльний аналіз текстів різних стилів та ін.

Завдання з творчою основою: скласти усне оповідання на тему (за малюнками, опорними словами, реченнями, запитаннями, за зразком), створення розповіді за враженнями від побаченого, прочитаного, за власними спостереженнями, стислий переказ тексту, переказ із заміною особи, твір за початком (кінцівкою). Наприклад, у підручнику з української мови для четвертого класу запропоновано таке завдання «Прочитай початок розповіді і розглянь малюнок. За поданим початком і малюнком склади і запиши твір. Використай у розповіді іменники у родовому відмінку» [3, с. 89].

Зміст навчальної програми з української мови дозволяє вчителеві самостійно добирати завдання, які б розвивали творчі здібності учнів і водночас сприяли глибшому засвоєнню матеріалу. Наприклад, опрацьовуючи розділ «Речення» у 4 класі, учитель може запропонувати такі завдання:

поширити речення другорядними членами так, щоб утворився зв'язний текст;

прочитати текст; виділені слова замінити словосполученнями з дужок, поставити їх у потрібну форму; записати текст.

Цікавим для виконання видом роботи є творчі диктанти, які за твердженням. М. Ушакова і Т. Ладиженської, слід поділити на два види:

на вставляння слів і словосполучень;

творчий диктант із замінами.

За словами Т. Ладиженської, творчий диктант потрібно визначати як «такий вид вправ, у якому учні вставляють у текст диктанту слова чи словосполучення певної граматичної категорії або замінюють у тексті слова чи словосполучення іншими близькими за значенням граматичними категоріями».

Для успішного засвоєння програми у випускника початкової школи повинні бути сформовані уміння зв'язно висловлювати свої думки, вести діалог і складати усну (письмову) розповідь на задану тему, зокрема й за картинами або серією малюнків.

Особливо складним видом мовної діяльності є навчання дітей розповіді за картиною. «Більш нецікавого й важкого заняття, ніж це, немає», - говорять вчителі та учні. Таке ставлення до процесу складання розповідей зумовлено традиційним у методиці розвитку мовлення дітей - зразком учителя. Таке застосування зразка як прийому навчання розповідання в методиці виглядає логічно, проте діти нерідко виявляються «прив'язаними» до нього, не можуть позбутися його, навіть закінчуючи початкову школу.

Досвід показує, що учні фактично відтворюють з незначними змінами зразок, запропонований учителем. При цьому дитяче мовлення є досить скупим, у ньому практично відсутні поширені речення, однак головним негативом є те, що дитина сама не будує розповіді. Вона тільки повторює попередню розповідь з дуже незначною інтерпретацією. За один урок діти змушені вислуховувати 4-5 однотипних розповідей, що робить їх діяльність нецікавою.

Позитивною рисою зразка є те, що, з одного боку, він виступає орієнтиром, показує дітям, як треба складати розповідь. З іншого боку, за умови надмірного захоплення зразком відбувається гальмування самостійної думки й ініціативи дитини в доборі мовних засобів її адекватного висловлювання. Складно заперечити те, що учні початкової школи повинні вміти складати розповіді за картинами, сюжетними малюнками, писати навчальні твори, а для цього вони мають володіти творчою мовленнєвою діяльністю.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, в умовах реформ освіти нова українська школа вважає першорядними завдання, спрямовані не тільки на формування традиційних знань, умінь і навичок, а й на розвиток творчих здібностей учнів. За вимогами сьогодення, освітній процес має максимально сприяти всебічному розвитку молодшого школяра, зокрема розвитку його творчості. Майстерно організований урок, підібрані методи та прийоми сприяють ефективному вихованню гармонійно розвиненої особистості, розкриваючи перед учнями широкі можливості для розвитку творчих здібностей. перед учителем постає завдання зацікавити учнів не тільки змістом навчального матеріалу, а й способом його вивчення, відучити від «зубріння», привити бажання і виробити уміння думати, привчити творчо мислити і не боятися помилятися, щосекунди нагадуючи, що помилки - це засіб творчого зростання. Здатність дитини до саморозвитку, її творчу активність як головну умову успішності в подальшому житті потрібно стимулювати.

Бібліографія

1. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: пособие для учителя. ИД «Федоров», 2009. 416 с.

2. Вітер Л. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови / Українська мова і література, 2000. Число 37 (жовт.). С. 4-5.

3. Рідна мова. Підручник для 4 класу / М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко, Л.В. Скуратівський; За наук. ред. М.С. Вашуленка. Київ: Освіта, 2004. Ч. 1. 128 с.

4. Станіславська Г.П. Розвиток творчих здібностей школярів. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2007. 64 с.

5. Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5 т. - Київ: Рад. школа, 1976. Т 2. 554 с.

6. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения / Сост. В.Я. Струминская; под. ред. Е.Н. Медынского. Москва: Учпедгиз, 1945. 567 с.

Размещено на Allbest.ru