Народна іграшка та технології її застосування в сучасному ДНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народна іграшка та технології її застосування в сучасному ДНЗ

Анна Мохонько

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, старший викладач Котелянець Ю. С.

У статті розглядається значення та особливості використання різних видів народної іграшки у роботі з дітьми дошкільного віку.

Ключові слова: народна іграшка, етнічна культура, художня праця.

Проблема, її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

На зламі ХХ - ХХІ століть в Україні, поряд з процесами глобалізації та впровадження демократичного європейського вектору, актуалізуються питання відновлення втрачених традицій, історичної пам'яті та етнічної самосвідомості. У документах ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій чітко простежується думка про необхідність пошуку форм і способів їх збереження, а також про важливість вивчення сутнісних основ етнічної культури. Відродження традицій є запорукою посилення історичної пам'яті щодо усвідомлення громадянами своєї причетності до національної культури. Зважаючи на те, що народна іграшка має неоціненне значення для виховання і навчання дитини, у сучасній науці та практиці освіти постає завдання популяризації української народної іграшки.

іграшка дошкільний дитина виховання

Аналіз публікацій (виділення невирішених проблем)

Для визначення місця іграшки в системі матеріальної та духовної культури суспільства важливими є загальнофілософські роботи з проблем культури (О. Маркар'ян, В. Межусв, Е. Соколов). Заслуговують на увагу психолого-педагогічні дослідження, у яких містяться численні матеріали з проблем ігрової діяльності та іграшки (Л. Виготський. Д. Ельконін, Р. Жуковська, О. Запорожець, О. Єменський, Л. Обухова, Е. Фльоріна). Найбільш цінним для розуміння морфології, функціонування народної іграшки, її естетичної виразності є історико-мистецтвознавчі дослідження (М. Бартрам, А. Бакушенський, О. Бенуа, В. Васнленко, М. Грушевський, Р. Захарчук-Чугай, Г. Локуцієвська, І. Макарова, О. Найден, М. Некрасова, О. Сокович, Д. Фіголь, М. Церетелі та ін.), у яких проаналізовано ґенезу та основні етапи розвитку народної іграшки. У роботах зазначених авторів привертає увагу виділення художньої специфіки народної іграшки як особливого різновиду декоративно-ужиткового мистецтва, у якому виражено локальні, національні та загальнолюдські риси матеріальної та духовної культури.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях (Н. Ветлугіна, О. Запорожець, Р. Жуковська, Д. Ельконін, Г. Локуцієвська, Г. Маркова, С. Новосьолова, Н. Поддьякова, О. Фонарьовська та ін.) важливе місце відведено іграшці як засобу організації дитячої діяльності.

Однак, проблема народної іграшки її самобутності, популярності в освітньому процесі дітей, компетентності педагогів щодо її значення, особливостей та традицій використання різноманітних її видів залишається мало дослідженою.

Мета статті полягає у вивченні особливостей народної іграшки як засобу виховання дітей.

Виклад основного матеріалу

Старший дошкільний вік характеризується як особливий період у вихованні і розвитку особистості дитини, він є перехідним від дошкільного до шкільного дитинства, є переломним моментом в загальному процесі розвитку дитини. І як всякий перехідний вік, він вимагає особливої уваги і педагогічної турботи.

Загалом, науковець Н. Веракса, досліджуючи питання пізнавальної активності дошкільників, базується на тому, що розвиток дитячої індивідуальності має передбачати включення дошкільників у різні види діяльності, а також увагу вихователів до кожної дитини й пошану дорослими дитячих взаємин, партнерства дорослого і дитини [1, с. 39-59]. Бачиться доцільним згадати те, що дослідниця Є. Тіхєєва звертала увагу педагогів на те, що зовнішній світ, навколишні предмети дитини і явища слід розглядати як джерело розвитку, а гру, працю, спілкування з дорослими і однолітками, саме пізнання навколишнього світу - як основний засіб розвитку. Відтак, кожний педагог має будувати свою діяльність, враховуючи логіку культури і педагогіки та моделюючи культурні процеси згідно характеру свідомості дитини [8]. Найголовніше питання формування естетичного ставлення до декоративно-ужиткового мистецтва дітей старшого дошкільного віку відбивається в науково-дослідній і практичній діяльності Н. Ветлугіної. Вона всебічно вивчала зазначену проблему декоративно-ужиткового мистецтва, розробляла зміст, форми, засоби і методи роботи та виклала їх у книзі «Система естетичного виховання в дитячому садку» [2].

Народна іграшка - витвір специфічний. Своєю простотою й досконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних природних матеріалів, образністю й естетичною довершеністю українська іграшка розвиває духовний світ дитини, пробуджує відчуття рідного коріння. Українська народна іграшка несе малятам цілком доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Використання народної іграшки в дитячому садку, сім'ї урізноманітнює ігрову діяльність дітей, збагачує, розширює сферу пізнання дитиною світу і свого народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Крім того, дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її естетичному вихованню. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна. Функціональне призначення народної іграшки надзвичайно широке. Народна іграшка є одним із дієвих засобів естетичного, фізичного і розумового розвитку дітей, духовним чинником пізнання довкілля, народної обрядовості, звичаїв, занять дорослих та побуту. Етнічне, психологічне, мистецьке значення народної іграшки для розуміння і розвитку ментальності, світосприйняття і світовідчуття українців неможливо перебільшити [4].

О.Вовчик-Блакитна зазначає, що іграшка дозволяє здійснити основні естетичні та педагогічні функції культури. Вона охоплює всі види взаємодії людини з навколишнім світом та в середині соціуму, сприяє організації та розвитку людської діяльності через формування у людини відповідних потреб і навичок, забезпечує можливості моделювання багатьох життєвих процесів, утвердження тих або інших цінностей, формує та закріплює соціальні норми, стосунки людей, їх ставлення до навколишнього соціального та природного світу [7].

Іграшка є засобом організації розвиваючих дій (пізнавальних, регуляторних, моторних), вона допомагає розробляти дрібні рухи руки (що необхідні для розвитку мови, а згодом будуть полегшувати підготовку руки до письма). Використання природних матеріалів для заміщення тих чи інших предметів розвиває уяву дитини і готує розвиток знакової, власне людської функції свідомості [7].

Як правило, переважна більшість сучасних іграшок «не залишає місця для «домислювання сюжету», самостійного духовного і художнього пошуку, творчості дитини. Всі функції чітко і вузько задані. Іграшка, що переважає зараз в дитячих забавах, формує в дитини споживацький підхід, незатребуваність допитливості, фантазії, пошуку, власної активності. Як специфічний засіб інформації вона пропагує і викривлені цінності. Зокрема, несе в собі небезпеку нормальному фізичному, психологічному та духовному розвитку. Тому необхідно уважно і ретельно обирати іграшки для гри. Виховна функція народної іграшки зосереджена на тому, щоб виховувати тепле, спокійне та радісне сприйняття світу, довіру до нього, що є необхідним для нормального психічного розвитку. Іграшка як засіб виховання повинна стимулювати просоціальні дії і викликати гуманні почуття. Вона повинна підтримувати дбайливе ставлення до інших, підкреслювати людський початок в живому. Неприпустимим є наявність в іграшці якостей, стимулюючих асоціальні дії і почуття. Як іграшка лялька має сьогодні наскрізне виховне значення. Іграшка несе в собі архетипи уявлень про добро і зло, дозволене і недозволене, прекрасне і потворне, безпечне і небезпечне. Функція соціалізації знаходить реалізацію у відображенні соціального досвіду. Метафоричність, образність іграшки роблять її універсальним засобом соціальної адаптації на певному етапі розвитку людини, вона допомагає оволодівати вмінням будувати і підтримувати стосунки з людьми, освоювати культурні, моральні, естетичні та інші норми [4, c.28]. Народна іграшка спрямована на розвиток в дитині вміння спілкуватись, правильно поводитись у життєвих ситуаціях, розвиток соціального інтелекту. Через ляльку дитина засвоює моральні та етичні норми суспільства, в якому живе. Іграшка виступає засобом самопізнання, об'єктом ідентифікації, дитина наділяє іграшку власним внутрішнім світом. Взаємодія з нею може мати захисне значення - сприяти стабілізації самоставлення дитини, орієнтувати дитину в різних сферах реальності [6]. Вона сприймає улюблену іграшку як об'єкт ідентифікації, емпатії, зворотний зв'язок з нею реалізується у процесі гри.

Психотерапевтична функція народної іграшки полягає у тому, що вона з давніх-давен допомагала дитині опанувати власні бажання, подолати страхи, прийняти поразку, заспокоїтись, отримати енергію, наснаження та підтримку. (с. 28) Традиційна лялька, виготовлена з натурального матеріалу, покликана виконувати важливу виховну місію: знімати психологічний бар'єр між малюком і світом великих речей. Функція оберегу реалізується через ляльки-мотанки, вузлові ляльки, які виступають у народній свідомості Берегинями - богинями добра, захисту людей, оселі, малих дітей від хвороб та інших «злих сил» [4, с.69].

Народна іграшка - стародавній вид народного мистецтва, виразник національної культури. У «Концепції дошкільного виховання в Україні» підкреслюється, що народна іграшка та гра з нею є важливими засобами національного виховання. Культурологічна функція української народної іграшки проявляється у тому, що вона виступає як засіб ознайомлення із культурою українського народу через проникнення у природу символіки та знаків народної іграшки; засобом передачі, засвоєння та творчого відтворення матеріальної та духовної культури народу. [5, с.26].

Структура освітньої лінії "Дитина у світі культури" Базового компонента дошкільної освіти в Україні Освітня лінія "Дитина у світі культури" спрямовує педагогів, психологів і батьків на розвиток творчого потенціалу дитини через залучення її до різних видів художньої діяльності у процесі активної взаємодії з культурним середовищем. Головний акцент у Базовому компоненті зроблено на найважливішому - безпосередньо на предметно-практичній діяльності дитини. Вихователь, здійснюючи роботу за цією лінією, має ввести дитину в світ предметно-практичної та духовно-мистецької діяльності, навчити цінувати рукотворні вироби й духовні мистецькі твори, культивувати інтерес та сприйняття національної і світової культур, сформувати оптимальні для дитячого віку практичні навички в предметній та мистецькій діяльності, елементарні продуктивні вміння, розвинути потребу в реалізації своїх творчих здібностей та здатність отримувати задоволення від процесу й результатів продуктивної діяльності, виховати естетичне ставлення до предметів і творів культури [119, с. 16].

Характеризуючи зміст частини "Предметний світ" освітньої лінії "Дитина у світі культури", слід зазначити, що акцент у даному розділі здійснено на ролі культурного середовища, що сприяє розвитку дитини, яка його вивчає, активно створює, діє в ньому, взаємодіє з ним. Предметний світ є тією складовою навколишнього світу, з яким дитина ознайомлюється з перших днів свого життя. А. Богуш розглядає предметне середовище як простір життєдіяльності дитини, а також як організовану певним чином єдність виробів, що виробляються суспільством промисловими та іншими способами і забезпечують діяльність людини в побуті та на виробництві; разом із архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини. Найближчим предметним середовищем дитини є житло та предмети побуту і вжитку, зосереджені в ньому. Відповідно у Базовому компоненті йдеться насамперед про традиційне українське житло, міську сучасну квартиру та сільську оселю. Саме з них починається освоєння дитиною культурного світу.

Зміст освіти щодо предметного світу в Базовому компоненті визначено через такі змістові компоненти, як "Житло", "За межами житла", "Предметно-практична діяльність". Пізнання дитиною навколишнього предметного світу відбувається в різних видах художньо-естетичної діяльності: образотворчої, музичної, театральної тощо, а також у процесі трудової діяльності, у тому числі - через заняття художньою працею. Саме в специфічному виді трудової діяльності дошкільників - художній праці (вона ще може називатися "художньо-продуктивною працею") вихователь дає дітям знання, що визначаються як своєрідні елементи культури праці, а також сприяє в дітей розвитку пізнавальних здібностей, творчої ініціативи та самостійності. У процесі створення виробів на заняттях з художньої праці дитина пізнає культуру, історію, традиції свого народу. Використання факультативних та гурткових форм роботи з художньої праці у ДНЗ надає можливість педагогу ознайомлювати дитину з культуро, зокрема - з традиціями свого народу.

Результати розвитку дитини у предметно-практичній діяльності (змістова частина "Предметний світ") визначаються за такими показниками, коли дитина: усвідомлює, що навколишній предметний світ - рукотворний, створений для задоволення потреб людини та завдяки людській праці; проявляє ціннісне ставлення до результатів людської праці, розуміє її необхідність і мотивацію, зв'язок з життєвими потребами, станом здоров'я; охоче займається предметнопрактичною діяльністю; вміє визначити мету, завдання, спрогнозувати кінцевий результат, спланувати послідовність дій, узгодити власні дії з діями партнерів; свідомо добирає адекватні прийоми роботи, знаряддя праці, матеріали; намагається відійти від зразка, проявляє фантазію, винахідливість; самостійно долає труднощі, прагне довести розпочату справу до завершення; проявляє працелюбність, відповідальність, організованість; здатна оцінити результат своєї роботи та роботи однолітків, внести корективи, виправити помилки; бережно ставиться до рукотворних виробів тощо [9, с. 16].

Структура і зміст частини "Світ мистецтва" розроблені, виходячи з особливостей дошкільного віку та мистецької діяльності дитини загалом (сприйняття мистецтва, репродуктивна і продуктивна мистецька діяльність); специфіки ставлення дитини до мистецтва як усвідомлення нею культурних цінностей; потенціалу основних видів мистецтва, до яких залучають дітей у дошкільні роки; характеристики духовної культури, головних функцій мистецтва, через які відбувається вплив на дитину і набуття нею мистецької або художньо-продуктивної компетенції [9, с. 16].

Особливо значущим видом естетичної діяльності вважається художня діяльність, що включає сприйняття і створення предметів мистецтва. Художньо-продуктивна діяльність ґрунтується на цілісності позицій щодо репродуктивного й продуктивного характерів мистецького досвіду дітей (дитина здатна діяти як за зразком, так і на творчому рівні) та водночас конкретизується по кожному з видів мистецтва. При цьому проявляється специфіка результатів освітньої роботи в образотворчій, музичній, театральній, літературній, художньо-перетворювальній (художня праця, елементи дитячого дизайну) діяльностях. У кожній з чинних програм дошкільної освіти тією чи іншою мірою звертається увага на навчання дошкільників художньої праці. Даний вид дитячої праці, як правило, розглядається у змісті програм у контексті трудової діяльності. Заняття з художньої праці як самостійна форма навчальної роботи проводиться з дошкільниками згідно з чинними програмами, починаючи із середньої групи. У більш ранніх групах, як визначають програми дошкільної освіти, залучення дітей до основ художньої праці розглядається в широкому контексті ознайомлення дитини з навколишнім (зокрема - з предметним світом), а також у процесі трудової та образотворчої діяльності.

Висновки

Народна іграшка - предмет, що створений для гри дітей та використовується з метою всебічного, гармонійного розвитку особистості, залучення її до праці і відпочинку. Традиційна іграшка є відображенням культури і побуту народу, що її створив. Різняться іграшки за формою, матеріалом, змістом, призначенням.

Іграшки мають велике значення в житті особистості і виконують культурологічну, розвиваючу, виховну, психотерапевтичну функції, функцію соціалізації, самопізнання та оберегу.

Бібліографія

1. Веракса Н. Е. Понятиенормативнойситуации в психологииличности (структурно-диалектическийподход) / Н. Е. Веракса // Пед. журн. Башкортостана. - 2006. - № 1. - С. 39-59.

2. Ветлугина Н. А. Теория и методика музыкальноговоспитания в детском саду: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дошк. педагогика и психология / Н. А. Ветлугина, А. В. Кенеман. - М.: Просвещение, 1983. - 255 с.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років Київ 2016

4. Маховська С. Міфологічна семантика традиційної народної іграшки / С. Маховська // Наукові виклади №1. - 2009. - С. 66-69

5. Нестеренко В.В. Педагогічні та творчо-активізуючі можливості української народної іграшки / В.В. Нестеренко, Л.В. Кантаржи // V Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К.Д. Ушинського - Одеса, ПДПУ, 2007. - С. 123-125.

6. Омельченко І. Структура та психологічні функції просторового компонента хронотопу комунікативної діяльності дошкільника /

І.Омельченко // Вісник інституту розвитку дитини. Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія [Текст] : збірник наукових праць. Вип. 31 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. - С .138-144.

7. ПіроженкоТ.О. Становлення внутрішньої картини світу дошкільника : монографія / [С.О. Ладивір, О.О. Вовчик-Блакитна та ін.] ; за ред. Т. О. Піроженко. - Кіровоград : ІмексЛТД, 2012. - 236 с.

8. Тихеева Е. И. Развитие речи детей (раннего и дошкольноговозраста) / Е. И. Тихеева. - М.: Просвещение, 1981. - 111 с.

9. Шевчук А. Дитина у світі культури: орієнтири до освітньої лінії / А. Шевчук // Дошкільне виховання. - 2012. - № 9. - С. 15-21.

Размещено на Allbest.ru