Використання українознавчого матеріалу на уроках рідної мови та літературного читання в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання українознавчого матеріалу на уроках рідної мови та літературного читання в початковій школі

Юлія Андреєва

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Горська О. О.

У статті представлено особливості організації українознавчої роботи на уроках української мови та літературного читання в початковій школі спрямованої на формування національної свідомості молодших школярів, вироблення в них любові до рідного слова й рідної країни. Проаналізовано можливості сучасного підручника з української мови та читання щодо реалізації компонентів українознавчої роботи.

Ключові слова: українознавчий аспект, молодший школяр, рідна мова, національно свідома особистість, формування свідомого громадянина.

українознавчий урок читання

Постановка проблеми

Освіта є стратегічною основою для успішного розвитку особистості та суспільства, нації й держави, запорукою щасливого майбутнього. Саме освіта забезпечує відродження й накопичення інтелектуального та духовного потенціалу народу, виховання патріота, громадянина. Здобуття Україною статусу незалежної держави створило сприятливі умови для пізнання історії рідного краю, культури, відродження національної духовності, переорієнтування школи з політично-ідеологічної на культуротворчу, пробудження національної системи навчання та виховання. Реалізація зазначеного можлива тільки в українській національній школі, оскільки вона здатна формувати покоління сучасних учнів і педагогів, дає змогу школярам здобути інтегративні знання, у ній не лише виховують дітей, а й оберігають їх, турбуються про них, як у родині.

Народознавчий (українознавчий) аспект визначається основним навчально-виховним складником у концепції вивчення української мови. Суть його зводиться до того, що саме рідна мова є засобом пізнання самого себе як представника української нації, свого народу, його історії, культури тощо. Новий аспект навчальної дисципліни «українська мова та література» в загальній концепції українознавства пов'язаний, зокрема, з відомостями про походження, історію, специфіку розвитку української мови в зв'язку з історією народу. Таке спрямування у викладанні рідної мови забезпечить формування національної свідомості, світогляду учнів.

Реалізація українознавчого підходу в процесі навчання молодших школярів української мови та літературного читання неможлива без опрацювання вчителем основних концепцій, програм і документів, що дозволяють визначити зміст та обсяг українознавчого матеріалу, який можна рекомендувати для засвоєння учням початкової школи. Уважаємо, що в процесі викладу основних українознавчих відомостей учителеві важливо орієнтуватися на такі концентри-універсалії: Україна - етнос, нація; Україна - мова; Україна - природа; Україна - історія.

Аналіз досліджень і публікацій. Результати вивчення науково-методичних джерел свідчать, що питання формування лінгвокраїнознавчих знань в учнів початкової школи становили науковий інтерес багатьох учених. Проблему розвитку зв'язного мовлення молодших школярів розкрито в наукових дослідженнях Л. Варзацької, М. Вашуленка, В. Капінос, Г. Коваль, Т. Ладиженської, В. Мельничайка, О. Хорошковської. Пошуки шляхів розвитку мовленнєвих умінь дітей засобами українознавства представлено в працях А. Богуш та Н. Луцан (на основі текстів українських народних ігор), Л. Фесенко (засобами української народної казки), О. Трифонової (виховання звукової культури мовлення дошкільників на матеріалі українських малих фольклорних жанрів).

Проблема національного, громадянського та патріотичного виховання в Україні країнознавчими засобами розкривається в працях О. Вишневського, П. Ігнатенка, І. Кучинської, Б. Мельниченко, В. Поплужного, О. Сухомлинської та інших. Значна роль у розробці сучасної системи патріотичного виховання належить І. Беху та К. Чорній, за переконаннями яких пріоритетними напрямами вітчизняної науки та практики є особистісно орієнтоване виховання національно свідомого громадянина-патріота [1].

Мета статті - окреслити місце й роль українознавчого матеріалу на уроках рідної мови та літературного читання; проаналізувати основні засоби формування свідомого громадянина України, розкрити їх сутність і впливовий компонент.

Виклад основного матеріалу дослідження

Виховання свідомого громадянина - актуальне комплексне завдання, сутність якого полягає в розбудові освітнього процесу на національних культурних традиціях українського народу. Видатні педагоги В. Сухомлинський та К. Ушинський зазначали, що національно-культурні традиції є природним стимулом шкільного освітнього процесу й мають неперевершений вплив на розвиток дитини. Основна мета формування свідомого громадянина України - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, становлення в молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, естетичної, правової, трудової, екологічної культури [1, с. 2].

Отже, одним з важливих завдань формування свідомого громадянина України, вважаємо врахування українознавчого аспекту під час вивчення рідної мови в початкових класах. На важливості цього аспекту наголошено в Державному стандарті початкової освіти [3, с. 2]. У пояснювальній записці до «Типової освітньої програми для закладів загальної середньої освіти» під керівництвом О. Савченко зазначено, що «початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, ... виховує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української культури, пошанування своєї гідності та гідності інших людей» [7, с. 189], а в меті початкового курсу мовно-літературної освіти наголошено на важливості «розвитку здатності спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в особистому й суспільному житті, у міжкультурному діалозі» [7, с. 192].

Для успішного формування національно свідомого громадянина шкільна оселя повинна стати батьківською, проте з більшими можливостями та ширшим вибором. У ній, як і в сім'ї, люблять не за навчальні успіхи, а за те, що учень - це людина. У школі дитина насамперед здобуває знання та вміння мислити в атмосфері краси, гри, фантазії, творчості; виховується під час засвоєння духовних багатств народної культури, родинних традицій; знаходить новий сенс життя через ідеали добра, любові, честі; почувається захищеною; вчиться бути щасливою; розвиває свою особистість [4, с. 261-262].

Для створення національної школи-родини важливим є впровадження українознавства в систему початкової освіти. Основою цього є положення етнонаціональної педагогіки, зорієнтованість освітніх завдань на те, що повноправна, гідна, щаслива людина формується й самореалізується в правовій, демократичній, щасливій нації. У поняття «українознавство» закладено глибокий зміст, тому що це наука, яка не лише вивчає традиційну етнографію, фольклор та народні промисли, а й сприяє їх піднесенню до європейського рівня, наповнюючи справжнім національним змістом.

Одним з пріоритетних напрямів національної системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, виховання в дитини бажання зберігати й примножувати культурно-історичні традиції, шанобливо ставитися до державних святинь і законів, до української мови та культури.

Свідомого громадянина України потрібно формувати з дитинства, особливо в молодшому шкільному віці. Через школу проходить все молоде покоління, тому учня, з перших днів навчання, педагог має сприймати як громадянина України, наділеного правами й обов'язками. Педагоги вважають, що виховати таку людину має сучасна школа, оскільки бачать у кожній дитині неповторну унікальну особистість і зможуть зробити її господарем своєї долі, а також допоможуть реалізуватися в житті.

У початковій школі українознавчий матеріал у кожному класі подається з урахуванням особливостей сприймання його учнями відповідного віку. Сучасні підручники з української мови та літературного читання пропонують достатній обсяг українознавчого матеріалу, який стимулює інтереси дітей до України, її культури, сприяє розвитку почуття людської гідності та національної свідомості.

Традиційно знання з українознавства здобувають на уроках української мови, літературного читання, розвитку зв'язного мовлення. Учителі перших класів кожен урок навчання грамоти також наповнюють українознавчим змістом. Ці уроки покликані допомагати дітям усвідомити цілісну картину світу, вести діалог культур, усвідомити себе й своє місце в навколишньому світі. З позицій українознавства потрібно досягати того, щоб учні з перших кроків навчання в школі знали, що їхня рідна мова - національна державна мова великого європейського народу. Нею написано геніальні твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Вона багата, гарна, милозвучна. Молодших школярів слід ознайомлювати з багатством господарчо-культурної спадщини українського народу, народними традиціями й на цій основі формувати в них кращі якості національного характеру, прагнення відродження національної культури [4, с. 263-264].

Учні початкової школи мусять знати своє коріння й коріння того народу, до якого належать. Для формування національного світогляду молодшим школярам важливо більше знати про свою країну - Україну, цікавитися цим. У межах їхніх інтересів мусить бути українознавство, оскільки саме воно озброює основами знань про навколишній світ.

Важливо, щоб формування особистості засобами українознавства не зводилося лише до простої суми знань, умінь та навичок, а грунтувалося на виробленні в учнів умінь творчо й активно діяти. Потрібно залучати учнів до різних видів діяльності: пошуково-краєзнавчої, вивчення музично-словесного фольклору, ігрової, хореографічної, декоративно-ужиткової. Навчання в молодших класах повинно бути осяяне материнською колисковою, народними піснями, казками, фантазією, грою, творчістю дитини.

На нашу думку, для вчителя початкових класів важливо працювати з українознавчим компонентом у взаємозв'язку з батьками. Дослідження показують, що спільно з батьками вчитель вдало виконує основне завдання школи-родини - формування особистості, яка гармонійно поєднує фізичний, духовний, інтелектуальний і психічний розвиток, здійснює самопізнання з пізнанням природи, буття людини, всесвіту, суспільства, нації.

Під час проведення уроків української мови та читання в початковій школі виявляється багато можливостей для реалізації завдань з українознавства, зокрема формування свідомого громадянина України. У процесі дослідження ми проаналізували нові підручники для 2 класу, створені Л. Варзацькою, Т. Трохименко, В. Чипурко [2; 8], щодо можливостей формування українознавчого світогляду учнів. Ці завдання можна реалізувати за допомогою різних засобів, з-поміж яких слід назвати такі:

Рідна мова. Історичні факти засвідчують, що українська мова є однією з найбільш давніх і найбільш розвинених мов світу; вона має багатовіковий розвиток, тому скарбниця її виражальних засобів практично не вичерпна. Наприклад, перша частина підручника починається уривком з вірша А. Малишка про зв'язок вивчення рідної мови з навколишнім світом [2, с. 3]; мовний матеріал з теми «Слово. Лексичне значення слова» спрямований на формування в учнів важливості знання рідної мови [2, с. 52-54].

Родовід. Від роду до народу й нації - такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її гуманістичної суті, патріотичної спрямованості, національної свідомості, громадської зрілості. Сім'я, школа, громадськість виробляють потребу в кожній дитині знати свій родовід, вивчати своє генетичне коріння, родовідне дерево. У другій частині підручника цьому присвячений розділ «Я і моя сім'я» [8, с. 25-38].

Рідна історія. З історії родоводу починається історія рідного народу. З давніх часів українська система виховання ґрунтується на фактах, відомостях, наукових знаннях з історії України. У працях українських учених засвідчено, що «кожен народ глибоко шанує свою історію, бо вона - дума його, серце його. Історія - це основа нації» [6, с. 16].

Краєзнавство. Залучення до активної участі школярів у краєзнавчій роботі дозволяє ознайомлюватися з героїчними подіями минулих епох, трудовими подвигами й справами, мистецькими традиціями. Слід організовувати роботу з учнями так, щоб вони пам'ятали історичні події, оберігали пам'ятні місця, шанували національні символи держави: герб, гімн і прапор. Можливості реалізації цього засобу формування українознавчих знань покликаний мовний матеріал уміщений під рубрикою «У рідному краї і серце співає» [2, с. 25-27].

Природа рідного краю. Однією з причин порушення єдності людини з природою було те, що нехтувалися численні засоби національної системи виховання, спрямовані на формування в молоді екологічного світобачення. Для реалізації цього засобу доречною є вправа 102, у якій мовний матеріал спрямований на виховання любові до природи, збереження й примноження її багатства [2, с. 37].

Звернення до міфологічних народних джерел. Українські легенди, притчі, міфи є найбільш поширеним засобом формування мислення, світогляду, філософського осмислення дійсності. Звернення до міфологічних джерел стимулює розвиток сучасної думки, надає життєвої сили, допомагає зберігати й зміцнювати «золоту нитку історії», розвивати національну самобутність [8, с. 141-143].

Фольклор. Фольклорне виховання є одним з найважливіших аспектів етнопедагогіки, основою національної системи виховання. У творах усної народної творчості представлено багатогранну й глибоку душу народу, його духовне багатство. Саме фольклор зберігає інформацію про першоджерела оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи й людського життя. З огляду на це, завданням учителя початкових класів є не тільки формування ключових компетентностей, а й виховання гідного громадянина України, патріота держави, який знатиме та поважатиме звичаї й традиції свого народу. У думах, піснях, прислів'ях і приказках, скоромовках, лічилках та інших фольклорних перлинах продемонстровано весь культурно-історичний, мистецький шлях українського народу. Новий підручник з української мови та читання наповнено значною кількістю прислів'їв, приказок, загадок [2, с. 19, 34, 37, 39; 8, с. 16-27].

Народний календар містить систему історично обумовлених дат, подій, свят, традицій, звичаїв та обрядів, які за визначеною послідовністю народ відзначає упродовж року. Народний календар можна назвати енциклопедією життя, трудової діяльності, культури, побуту й дозвілля народу, він є могутнім і гармонійним комплексом ідейно-моральних, емоційно-естетичних засобів виховання молодого покоління. Зміст народного календаря, його ідейно-моральну наповненість мудро спрямовано на виховання в молоді добропорядності, добродійності, милосердя та багатьох інших чеснот.

Національна символіка. Її формування тривало протягом століть, вона стосується істотних доленосних подій у житті української нації, держави, духовності, охоплює важливий філософський, політичний, ідейно- моральний та естетичний зміст. Символи козацтва, Запорозької Січі, гетьманщини демонструють незламність, стійкість у відстоюванні свободи народу. Завдяки етнічним символам (берегиня, обереги пам'яті, калина, верба тощо) у свідомості кожного українця виникають дорогі серцю образи рідного краю, батьківської хати, родинного вогнища, що суттєво впливає на формування національної свідомості. Для реалізації цього засобу можна використати вправу № 33, у якій передбачено роботу з уривком пісні А. Малишка «Рушник» [2, с. 14].

У народних прикметах й віруваннях відбито зміст і особливості народного світосприймання, знання, які виконують у житті орієнтувальну, регулювальну й прогностичну функції. Народні прикмети та вірування одухотворюють природу, вчать дітей пізнавати її та берегти. Особливості діяльності українців, пов'язані з першим днем оранки, сівби, жнив можна обговорити під час виконання вправи № 39 [2, с. 15-16].

Родинно-побутова культура. Її постійно слід збагачувати й поглиблювати для вдосконалення сімейних стосунків, пізнання духовної спадщини батьків, дідів, прадідів, а також здобутків сучасної науки, досвіду інших родин з питань виховання дітей, оскільки вона зміцнює сім'ю та націю. У сучасному підручнику для 2 класу запропоновано до уроку мовний матеріал до теми «Найдорожчий скарб, як в родині лад» з метою розкриття важливості родинної злагоди й поваги між усіма її членами [2, с. 16-18].

Національна творчість. Зміст, принципи, форми й методи української національної системи виховання готують молоде покоління до народної творчості, виробляють у них творче ставлення до життя. Формування в кожного вихованця національного світогляду, характеру, свідомості, способу мислення забезпечує те, що він починає творити саме по-українськи, на основі традиційних національних засад. Національна система виховання створює всі умови для розкриття природних задатків, розвитку здібностей, вироблення творчого, самобутнього світобачення кожної особистості, реалізації творчого потенціалу [2, с. 43-44].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, для вчителів початкових класів діапазон українознавчої роботи широкий: це і виховання турботливого ставлення до членів своєї родини, виховання поваги до смаків інших, пошани до звичаїв і традицій свого народу. В аналізованому підручнику представлено багатий матеріал для українознавчої роботи, який сприятиме формуванню українознавчого світогляду в учнів, дозволить зберігати історичну пам'ять, єдність, наступність і спадкоємність поколінь, розвивати високу національну свідомість, шляхетність і благородство, палкий український патріотизм, любов до України.

На нашу думку, подальшого дослідження потребує методичний апарат підручників з української мови та літературного читання для початкової школи різних авторів щодо можливостей реалізації основних освітніх завдань, пов'язаних з українознавством.

Бібліографія

Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Київ, 2014. 29 с.

Варзацька Л. О., Трохименко Т. О. Українська мова та читання : підручник для 2 кл. закладів загальн. серед. освіти : у 2 ч. Ч. 1. Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2019. 160 с.

Державний стандарт початкової освіти. Початкове навчання та виховання. 2018. № 28-29. С. 41-45.

Козілецька Т. Ф. Українознавство в початковій школі. Україна - освіта : Збірник наукових праць НДІУ. Том І. С. 261-264.

Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. Київ : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/NUSH-poradnyk-dlya-vchytelya.pdf.

Пометун О. Вивчення історії в початковій школі як основа і найважливіший засіб виховання духовності, національної свідомості та розвитку мислення молодших школярів. Історія в школах України. 2004. №2. С. 15-18.

Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти: 1-2 та 3-4 класи. Київ : Видавництво «Світоч», 2019. 336 с.

Чипурко В. П. Українська мова та читання : підручник для 2 кл. закладів загальн. серед. освіти : у 2 ч. Ч. 2. Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2019. 160 с.

Размещено на Allbest.ru