Народно-сценічний танець як засіб формування морально-етичних цінностей дітей молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народно-сценічний танець як засіб формування морально-етичних цінностей дітей молодшого шкільного віку

Вікторія Арсенюк

студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти мистецького факультету

Науковий керівник - доцент, заслужений працівник

культури України Спінул І.В.

У статті розглядається методика формування у молодших школярів морально-етичних цінностей засобами народно-сценічного танцю.

Ключові слова: мораль, цінності, морально-етичні цінності, молодші школярі, народно-сценічний танець.

Вступ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України як демократичної, правової держави та її інтеграції до загальноєвропейського співтовариства все більшої гостроти набуває проблема формування морально-етичних цінностей підростаючого покоління. Дедалі очевиднішими стають впливи політичних і моральних криз, глобалізації суспільства та відірваність підростаючого покоління від народного ґрунту, підміна загальнолюдських морально-етичних цінностей молодіжною субкультурою. Психіатри та психологи з великим занепокоєнням відзначають підвищення в молоді почуття внутрішньої порожнечі, спалахи депресії, страху (фобії), істеричних та маніакальних проявів. Можна й далі перераховувати факти, але головна тенденція є очевидною - у суспільстві відбулися зміни і не на краще.

В сучасних умовах проблема виховання молоді засобами мистецтва набуває особливої актуальності. Одним із дійових засобів такого виховання при належній організації навчального процесу може стати хореографічне мистецтво.

Мета статті: уточнити сутність і структуру морально-етичних цінностей учнів молодшого шкільного віку, апробувати методику формування у молодших школярів морально-етичних цінностей засобами народно-сценічного танцю.

Аналіз літератури з проблеми дослідження. Проблема формування загальнолюдських моральних цінностей особистості є ключовою для всіх наук про людину: філософії, історії, соціології, права, культурології, психології, педагогіки.

Психологічні основи формування морально-етичних цінностей у дітей в процесі осягнення досвіду народу розкриваються у працях І. Беха, М. Боришевського, О. Дробницького, І. Каїрова, І. Марьєнко; педагогічні основи виховання у дітей морально-етичних цінностей українського народу досліджуються в роботах О. Вишневського, В. Оржеховської, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, К. Чорної, П. Щербаня на думку яких морально-етичні цінності українського народу визначають зміст сучасного виховання, а вибір доцільних форм і методів дозволяє сформувати у дітей відповідні моральні якості.

У сучасній науці поняття «цінність» позначається ученими по-різному: «цінності» (М. Каган) [4], «система особистісних смислів» (О. Леонтьєв) [5], «визнані цінності» (Б. Додонов) [3], «внутрішня позиція і спрямованість особистості» (Л. Божович) [2]. У зв'язку з тим, що в сучасній науці найбільше підходів до розуміння саме поняття «цінності», з'являються різні концепції в розумінні цього явища. У філософії поняття цінності характеризується як мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття.

Виклад основного матеріалу (результати дослідження)

народний сценічний танець етичний

Ціннісна сфера особистості формується у кожної людини в цілісному процесі її індивідуального розвитку. Однак сьогодні в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні існує явище девальвації морально-етичних цінностей, дефіциту моральної культури, що потребує створення умов для розвитку загальнолюдських моральних цінностей у молодших школярів в процесі навчання народної хореографії.

На формування ціннісної сфери особистості впливають цінності значущих для неї осіб (для учнів це батьки, однолітки, друзі, окремі учителі та ін.); а також традиції, звичаї, забобони. Оскільки названі фактори мають не лише позитивну, а й негативну дію, то важливого значення набуває власне активне ставлення особистості до існуючих норм спілкування та взаємодії людей.

У педагогічній літературі описується безліч методів і прийомів морального виховання. Вочевидь, що вони не однаково спрямовані на формування моральних цінностей.

Найбільш послідовною й сучасною представляється класифікація, розроблена науковцем Щукіною Г. І., у якій виділяють такі групи методів:

1. Методи різнобічного впливу на свідомість, відчуття та волю учнів, з метою формування в них моральних поглядів й переконань (методи формування свідомості особистості);

2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки;

3. Методи стимулювання поведінки й діяльності [9, с. 69].

Методи морального виховання виступають як шляхи і засоби формування моральної свідомості, розвитку моральних почуттів та вироблення навичок і звичок поведінки.

При аналізі поведінки школярів найкраще робити акцент на позитивні приклади і факти, коли ж мова йдеться про недоліки говорити, у доброзичливому тоні, всіляко підкреслюючи свою впевненість у тому, що учні їх ліквідують.

Отже, морально-етичні цінності - це цінності, що обґрунтовуються етикою як наукою про доброчинності і виступають найважливішим елементом у структурі моралі як формі суспільної свідомості та розглядаються не абстрактно, а комплексно - у взаємозв'язку з іншими її компонентами. У своїй сукупності морально-етичні цінності утворюють етичну культуру особистості, яка є історично конкретною і соціально обумовленою мірою опанування людиною етичних максимумів і практичного втілення їх в різних сферах діяльності і поведінки.

Моральні цінності прийнято відносити до суспільної моральної свідомості, але на індивідуальному рівні теж існує ціннісна компонента, а саме - цінності, трансформовані у ціннісні орієнтації та мотиваційну сферу окремого індивіду. Моральні цінності, які стають приоритетними для особистості, реалізують, в кінцевому підсумку, моральну позицію особистості, що втілюється у практичній складовій моралі, а саме - у вчинках людини.

Як засвідчують праці видатних педагогів, учні молодших класів схильні до інтенсивного засвоєння моральних знань. У психолого-педагогічній літератури зазначено, що молодшими школярами вважають дітей віком від 6-7 до 10-11 років, які навчаються у 1-4 класах сучасної школи. Молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку.

Віковими особливостями дітей 1-4 класів можна вважати: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і водночас пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою - найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов'язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління. Основними потребами дитини в початкових класах є необхідність: у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.

Перед вчителем постає важливе завдання: вирізняти мотив вчинку, роз'яснюючи дитині його сутність і правильність в різних типових життєвих ситуаціях, даючи їй можливість емоційного «переживання» разом із практичним застосуванням отриманих знань.

Беручи участь у спільних видах діяльності, учні вчаться будувати свої взаємини з однолітками, входити в колектив однолітків. У них виникає потреба у взаємовимогливості та взаємодопомозі.

На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень, справи, яка їй до душі. В учнів виникає ще одне новоутворення - відносно стійкі форми поведінки і діяльності, які в майбутньому становитимуть основу формування її характеру.

Молодший шкільний вік (за І. Д. Бехом) виявляється сприятливим щодо виховання у дитини фундаментального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини. Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини, що знаходить відповідне вираження і в рівні сформованості у дітей особистісних моральних якостей, першооснов багатьох моральних понять: доброти (гуманності), людяності, милосердя, чуйності, співчуття, чесності, справедливості, терплячості та ін.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості [1, с. 43].

Один із найдревніших, масових видів мистецтва - танець, відображає соціальні та естетичні ідеали народу. В ньому ми бачимо історію народу, його трудову діяльність протягом віків, життєвий устрій, вдачу, звичаї, характер. Народ створює в танці ідеальний образ, до якого він прагне і який стверджує в емоційно-художній формі. Засобами хореографії народний танець передає багатогранність характеру людини, її певний емоційний стан.

У кожного народу склалися свої танцювальні традиції, пластична мова, особлива координація рухів, прийоми співвідношення рухів з музикою. Народний танець - це схованка людського духу, який протягом віків розвивався, вбираючи в себе побут, навколишнє середовище, емоції, екзотику і ставав пластичною кристалізацією життя людей, залишаючи відбиток у культурі народу. Важко переоцінити значення народного танцю в духовному житті народу. Це генетично-спадкова основа їхнього етнічного становлення, формування інтелектуальної і художньої самосвідомості, неповторності суспільства.

Таким чином, передача підростаючому поколінню морально-етичних цінностей попередніх поколінь, прогресивних традицій народу повинна здійснюватися перш за все через залучення молоді до вивчення своєї історії і мистецтва, зокрема хореографічного.

Морально-етична вихованість характеризується рівнем етичних знань, розумінням моральних чеснот, норм, правил, усвідомленим прийняттям її загальнолюдських цінностей і орієнтованістю ними у будь-якій, зокрема естетичній, творчо спрямованій діяльності, і навіть характером і вищим рівнем емоційних проявів.

Основною методикою, що дозволяє вивчити і проаналізувати рівень сформованості морально-етичних цінностей школярів, є методика науковця М. І. Шилової. Це доступна діагностична програма, що містить критерії виховної культури молодших школярів. Таким критерієм для розпізнавання просування учнів у моральному розвитку, прояву особистісних якостей, прийнято вважати співвідношення зовнішньої регуляції і внутрішньої саморегуляції діяльності і поведінки, активної особистісної позиції, що свідчить про виявлення деяких перших ознак громадянськості.

Виходячи з виявленої сутності морально-етичних цінностей, узагальнення педагогічного досвіду, а також результатів експерименту, ми розробили методику щодо формування морально-етичних цінностей учнів молодших класів засобами народного танцю. Дана методика передбачає реалізацію ряду принципів, втілення яких здійснюється за допомогою певних форм, методичних прийомів і засобів.

У вітчизняній педагогіці головним методом виховання є метод переконання, оскільки йому належить визначальна роль у формуванні найважливіших якостей людини - наукового світогляду, свідомості і переконаності. У застосуванні методу переконання використовуються два основних, нерозривно зв'язаних засоби: переконання словом і переконання справою.

Найбільш поширеними прийомами і засобами переконання словом є: роз'яснення, доказ, спростування, порівняння, зіставлення, аналогія, посилання на авторитет та ін. Переконання словом повинне органічно поєднуватися з переконанням справою, практикою. При переконанні справою найчастіше використовувались наступні прийоми: показ учню цінності і значущості його дій і вчинків; доручення практичних завдань, сприяючих подоланню сумнівів, помилкових поглядів; аналіз життєвих явищ, які спростувують помилкові погляди; особистий приклад викладача і ін.

Під методами навчання народно-сценічного танцю розуміються способи застосування танцювальних вправ, рухів народно-сценічного танцю та учбових танцювальних етюдів.

У навчанні народно-сценічному танцю застосовуються дві групи методів: специфічні (характерні для процесу хореографічної освіти) і загально педагогічні (вживані у всіх випадках навчання і виховання).

Для розробки методики ми шляхом аналізу спеціальної літератури, власних спостережень визначили основні компоненти, які можна використовувати на заняттях з народного танцю для розвитку морально- етичних цінностей молодших школярів. До них віднесли: емоційно-виразне пояснення вправ і танцювальних рухів, образне слово; технічно довершений і емоційно-виразний показ вправи і танцювальних рухів, який викликав би відчуття захоплення учнів; надихаючий приклад в діях і вчинках; практичне привчання до творчих проявів краси в танцювальній діяльності в процесі занять народно-сценічним танцем.

Традиційні методи морального виховання орієнтовані на прищеплювання школярам норм і правил життя. Проте часто вони діють в умовах досить сильного зовнішнього контролю (дорослі, суспільна думка, загроз покарання). Важливим показником сформованості моральних чеснот особистості є внутрішній контроль, дія якого приводить часом до емоційного дискомфорту, невдоволення собою, якщо порушуються перевірені особистим досвідом правила життя.

Як можливість народної хореографії в формуванні морально-етичних цінностей молодших школярів виділяємо: розвиток особових якостей - самостійність, ініціативність, широта кругозору, здібність до творчості; накопичення етичного досвіду і знань про правила суспільної поведінки (у колективі, сім'ї, на вулиці, в школі і інших суспільних місцях); розвиток доброти, милосердя, чуйності, сили волі, пам'яті і мислення як основних умов пізнавального і освітнього процесів; формування загальної особової культури учбової і інтелектуальної праці; розумне використання вільного часу і розвиток моральних якостей особистості, таких як: уважне і дбайливе ставлення до людей, чесності, терпимості, скромності і делікатності, організованості, дисциплінованості і відповідальності, відчуття обов'язку і честі, пошана людської гідності, працьовитості і культури праці, дбайливого відношення до національного надбання.

Сьогодні формування морально-етичних цінностей засобами народної хореографії можемо розуміти як: формування моральних якостей учнів шляхом залучення до хореографічного мистецтва; визначення основ морально-етичної поведінки людини, формування потреби в усвідомленому здоровому способі життя; моральна виховна взаємодія педагога і школяра; розвиток музично-хореографічного і духовно-морального потенціалу дитини, у ході ознайомлення її з національною та світовою художньою культурою;

Для вирішення поставлених завдань морально-етичного виховання дітей засобами народної хореографії ми використовували систему методів, що включає інформаційно-пошуковий, метод контрастного зіставлення, роздуми про музику, танець, повернення до пройденого матеріалу, усно-слуховий і усно- наслідувальний метод.

На заняттях з хореографії учні слухали лекції та бесіди з історії розвитку народного танцю та його ролі в інших видах та жанрах хореографії. Під час доповіді обов'язково використовувалися відеоматеріали, що ілюстрували повідомлення. Шляхом впровадження комплексу педагогічних умов на основі принципів зв'язку музики з життям, тематичної побудови, синкретизму, принципу емоціогенності, естетизації, наочності забезпечується етичне виховання дітей молодшого шкільного віку засобами народної хореографії.

Процес формування морально-етичних цінностей учнів молодших класів засобами народної хореографії дозволяє виділити компоненти морального виховання: етичні знання, етичні відносини, етичні переживання, етична спрямованість, етично-вольові устремління, етичні відчуття, етичний вибір цілей і засобів, етичні оцінки, етичні цінності, етичні мотиви дій, етичні вчинки, моральна свідомість, бажання самоудосконалюватися.

Тому, ми застосовували метод вправ (метод практичного привчання), який дозволяє кожному викладачеві і самому учневі вчиться швидше досягти бажаної мети: злити воєдино слово і справу, сформувати стійкі якості і риси характеру. Його суть полягає в такій організації повсякденного життя і діяльності, яка укріплює свідомість, загартовує волю, сприяє формуванню звичок правильної поведінки. У основі привчання лежить вправа в певних морально-вольових проявах.

Вправа як спеціальна, багато разів повторювана людиною діяльність необхідна для вдосконалення навичок поведінки в різних ситуаціях в результаті підвищення свідомості. Вправа у вихованні відрізняється від вправи в навчанні. У першому випадку вона тісним чином пов'язана з одночасним підвищенням свідомості, а в другому - направлена на відробіток навичок і умінь до високого ступеня автоматизму, а роль свідомості в діях декілька знижується.

Для вдосконалення моральних і інших професійно важливих якостей велике значення має системний підхід до вправ, який включає послідовність, плановість, регулярність. Треба постійно, наполегливо привчати учнів до дисциплінованої, культурної поведінки, в точному виконанні танцювальних правил, традицій, поки ці норми не стануть звичними.

Також був використаний метод наочного прикладу, суть якого полягає в цілеспрямованій і систематичній дії викладача народно-сценічного танцю на учнів особистим прикладом, а також всіма іншими видами позитивних прикладів, покликаних служити зразком для наслідування, основою для формування ідеалу поведінки і засобом виховання.

Для виховання і підтримки впевненості у собі, застосовувались різні засоби, форми і методи проведення тренувальних занять. Велике значення під час роботи з дітьми надавалось емоційній атмосфері на уроці. Позитивні емоції дітей сприяли більш швидкому та легкому засвоєнню матеріалу, впевненості у своїх силах. Вирішальну роль в цьому відігравав вчитель, його творча ініціатива, терпіння та витримка, винахідливість у підборі різних методичних прийомів, його індивідуальний підхід до дітей, вміння їх своєчасно заохотити.

В своїй роботи ми використовували таку форму заняття, як «Заняття-постановка», яка присвячується, головним чином, завданням постановки танцю. Тобто це заняття на ознайомлення із новим матеріалом, формування початкових умінь, але важливою його ознакою стає розгортання творчого процесу постановки танцю педагогом за участю дітей. Педагог коментує і пояснює свої дії, обґрунтовує зміну фігур музичними змінами, звертається до дітей із запитаннями, активізує їх до прояву ініціативи.

Досвід роботи з дітьми показує, що танці з дією (сюжетом), який має розв'язку наприкінці дії, емоційніше сприймаються дітьми, ніж танці, які несуть тільки певний настрій. Ця особливість дитячого сприйняття націлює педагога на побудову та розкриття танцювальних сюжетів, які б мали виховне значення. Відбір та використання рухів у побудові конкретного образу розвивають у дітей спостережливість та фантазію. В своїй роботі ми пропонували учням виконати завдання на створення образів: (сварлива тітка, хоробрий юнак, боягуз, бешкетник, юнак, який хизується перед дівчатами, чепурненька дівчинка).

Великий виховний потенціал містить у собі історія українського козацтва, яка, створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української культури. Етичні бесіди про життя наших предків - лицарів духу і звитяги, як козацьке побратимство, братство, товариство, громада, збагачує душу кожного учня національними способами, прийомами саморозвитку й самовдосконалення.

Для формування в молодших учнів патріотизму ми провели цикл бесід на теми: «Козацький танець та його вплив на розвиток українських народних танців», «Тема героїки в українських народних танцях», «Вплив місцевості та побуту на характер українського народного танцю».

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі діяльності

Аналіз і узагальнення літературних джерел з теми дозволив визначити поняття «мораль», «цінності», «морально-етичні цінності», зробити висновки, що моральність - це не тільки характеристика особистості, а й офіційне поняття, що визначається моральними уявленнями, поняттями, переконаннями та досвідом поведінки людини. З огляду на це формування морально-етичних цінностей включає в себе такі взаємопов'язані та взаємозумовлені чинники: формування моральної свідомості, виховання моральних почуттів, навичок і звичок поведінки. Співвідношення цих аспектів процесу формування морально-етичних цінностей зумовлюється віковими особливостями учнів.

Педагогічними умовами формування морально-етичних цінностей молодших школярів засобами народної хореографії, є: стиль ведення занять: цікаво-ігровий, різноплановий, з різними прийомами концентрації уваги, з необхідністю зміни темпу і динаміки подачі матеріалу; доброзичливий характер спілкування і обов'язкова похвала, створення на заняттях обстановки доброзичливості; створення культурного простору для виховання цінностей і сенсу життя культурної людини, виховання основ глядацької і виконавської культури; виховання зображенням музичних образів, з використанням різноманітної, різнохарактерної, класичної, народної і сучасної музики; формування мотиваційної сторони поведінки дітей; самостійна робота зі створення композицій з вивчених танцювальних рухів, що сприяє формуванню самостійності.

Бібліографія

1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн.: Навч.-метод. видання / Бех І.Д. - К.: Либідь, 2008. - Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико- технологічні засади: навч.-метод. видання / Бех Іван Дмитрович. - К.: Либідь, 2008. - 280 с.

2. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. / Л. И. Божович. - М.: Просвещение, 1969. - 28 с.

3. Додонов Б. И. Эмоция как ценность. / Б. И. Додонов. - М.: Политиздат, 1978. - 146 с.

4. Каган М. С. Философская теория ценности / Каган М. С. - Санкт- Петербург: ТОО ТК «Петрополис», 1997. -205 с.

5. Леонтьев А. Н. Психология развития: Хрестоматия // Под.ред. Болотовой А. К., Молчановой О. Н. / А. Н. Леонтьев. - Новосибирск, 2005, 416 с.

6. Матвієнко О. В. Основи морального виховання особистості молодшого школяра. / О. В. Матвієнко. - К.: Стилос, 1999, 154 с.

7. Рагозіна В. В. Виховний потенціал хореографічного мистецтва у розвитку особистості молодшого школяра / В. В.Рагозіна // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти зб. наук. пр. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - С. 65-66.

8. Ступарик Б. Громадянське виховання сучасної молоді. // Вісник Прикарпатського університету. - Івано-Франківськ, 2000. - Вип.: 3. - С. 3-14. (Серія «Педагогіка»).

9. Щукина Г. И. Педагогика школы [Текст] / Г. И. Щукина. - Москва, 1998. - 291с.

Размещено на Allbest.ru