Роль хореографічного компоненту в системі мистецьких дисциплін навчально-виховного процесу шкіл мистецтв

Опанування програми початкового рівня дає можливість продовжити здобуття початкової освіти на середньому (базовому) підрівні початкової мистецької освіти загальномистецького або початкового професійного спрямування.

Мистецька школа, в межах своєї автономії, може здійснювати освітній процес за власною освітньою програмою з танцю, розробленою з урахування або без урахування типової освітньої програми. Власні освітні програми з танцю можуть відрізнятися від типової послідовністю подачі навчального матеріалу, обсягом його вивчення в сторону збільшення, наявністю додаткових компонентів змісту тощо.

Зміст навчання базується за запровадженні більш сучасної та ефективної системи навчання хореографічному мистецтву, «дитиноцентризмі», що дає можливість враховувати та задовольнити індивідуальні потреби кожного учня у процесі навчання, набутті ним теоретичних, теоретико-практичних та виконавських компетентностей, модернізації змісту початкової мистецької освіти.

Освітня програма з хореографічного мистецтва (клас танцю) елементарного підрівня початкової мистецької освіти розрахована на 4 роки навчання для учнів, які вступають до першого класу у 6-7 років. Основною формою здобуття початкової мистецької освіти є груповий урок. Форма навчання - очна. На 1-2 роках навчання середня кількість навчальних годин на тиждень становить 6 год., а на 3-4 роках - 8 год. Учні, які успішно та в повному обсязі виконали вимоги до результатів навчання, визначених освітньою програмою, можуть бути рекомендованими до навчання на наступному підрівні за загальномистецьким або початковим професійним спрямуванням.

Хореографічна підготовка учнів хореографічного відділення включає наступні профільні дисципліни (інваріативний складник): танець (класичний танець, народно-сценічний танець, сучасний естрадний танець, гімнастику), бесіди про мистецтво, слухання музики та музична грамота, початковий курс історії хореографічного мистецтва.

Також обираються дисципліни за вибором (варіативний складник): історико-побутовий танець, постановка концертного номеру, спортивно-бальний танець, дуетний танець, дихання в хореографії. Суміжними є предмети: малюнок, музичний інструмент.

Основою змісту навчання хореографічного мистецтва, незалежно від виду і жанру хореографії, є залучення учнів до активної рухової діяльності, яка за характером поділяється на: виконавчу, імпровізаційну, творчу [3, с. 51]. Учні мають можливість реалізувати себе у творчих лабораторіях шкіл мистецтв - хореографічних колективах та ансамблях.

Для інших відділень школи мистецтв, суміжних з хореографічним, включено дисципліну хореографічного циклу «Ритміка і танець». Заняття з ритміки і танцю сприяють розвитку музикальності та ритму у дітей. Функціонує також підготовча група (1-2 роки навчання), де викладається предмет «Ритміка і танець». Творча активність дітей на уроках розвивається поступово шляхом цілеспрямованого навчання, розширення музичного досвіду, активізації почуттів, уяви та мислення. У нескладних рухах і танцях вони навчаються сприймати емоційний зміст музичних творів. В основі уроків закладені принципи хореографії, що відображають творчу спрямованість. До них відносяться:

- продуктивний розвиток здатності естетичного осягнення дійсності і мистецтва як уміння вступати в особливу форму духовного спілкування;

- спрямованість на формування образного мислення як найважливішого чинника художнього освоєння буття. Саме образне мислення оптимізує у дитини розуміння естетичної багатомірності навколишньої дійсності.

- оптимізація здатності художнього синтезування як умови для пластично-чуттєвого і естетично багатопланового освоєння явищ діяльності;

- розвиток навичок художнього спілкування як основи для цілісного сприйняття мистецтва;

- створення морально-естетичних ситуацій як найважливішої умови для виникнення емоційно-творчого переживання дійсності;

- виховання навичок імпровізації як основи для формування художньо-самобутнього ставлення до навколишнього світу;

- імпровізація - першооснова художньої творчості дітей. Імпровізація дозволяє розвивати вміння бачити ціле, що осягається в єдності продуктивних і репродуктивних сторін мислення, дає можливість усвідомити процес творчості у педагогіці [1]. Важливою складовою хореографічних уроків є імпровізація, в якій найбільш яскраво спостерігається прояв дитячої творчості.

Розглядаючи питання про прояв творчої активності учнів на уроках хореографїї, важливу роль відіграє танець, що являє собою відображення музики в дії. Танці активізують слух, виробляють чіткі та гарні рухи, розвивають пластичність та грацію. Освоєння елементарних хореографічних рухів дає можливість учням створювати власні композиції танцю.

Завданням початкової професійної хореографічної підготовки є не лише формування профільних знань, умінь і навичок, але й створення сприятливих умов для вільного володіння ними, використання у власній творчості, концертній діяльності, так і в повсякденному житті. Враховуючи це, педагог-хореограф має постійно підвищувати свою кваліфікацію, вдосконалювати педагогічну майстерність та застосовувати як традиційні, так і інноваційні методики та технології навчання.

Результатами освітньо-виховної роботи у процесі навчання музично-хореографічного мистецтва, засвоєння спеціальної мови танцю має стати такий рівень уявлень, теоретичних знань, понять, практичних умінь та навичок, відповідного року навчання, за якого дитина в повному обсязі виконала усі вимоги щодо результатів навчання та здобула відповідні теоретичні, теоретико-практичні та виконавські компетентності та успішно пройшла підсумковий контроль відповідних освітніх компонентів освітньої програми з хореографічного мистецтва (клас танцю).

Список джерел