Психолого-педагогічний аспект формування соціокультурної ідентичності учнів гірських шкіл регіону українських Карпат

Метою дослідження є опис регіональних особливостей процесу формування соціокультурної ідентичності учнів гірських шкіл у контексті сталого розвитку регіону Українських Карпат.

До провідних завдань дослідження відносимо: визначення шляхів підвищення ефективності педагогічної діяльності щодо формування соціокультурної ідентичності учнів освітніми закладами гірських регіонів; підвищення рівня соціокультурної грамотності, формування екологічної свідомості та критичного мислення жителів гірських територій; дослідження механізмів формування соціокультурної ідентичності на сучасному етапі розвитку системи освіти; розкриття регіональних особливостей процесу формування соціокультурної ідентичності школярів.

Методи дослідження

Методологія дослідження включає загальнонаукові методи дослідження: порівняння й аналогія, аналіз і синтез, дедукція та індукція, методи абстракції, класифікації, систематизації. Широко використовувалися загальнофілософські, етнографічні та історичні методи під час аналізу наукових джерел. Застосування методів порівняння уможливило виявити найбільш істотні деталі, риси, подібності та відмінності між різними об'єктами, явищами та процесами на різних територіях певного регіону. Методи аналізу та синтезу застосовувалися під час вивчення структури та компонентів соціокультурної ідентичності молодої людини.

Результати дослідження

У вітчизняній психолого-педагогічній та філософській думці ідентичність стала об'єктом уваги науковців відносно недавно. Незважаючи на те, що саме поняття ідентичності має досить тривалу історію, теоретична розробка та ґрунтовні емпіричні дослідження проблеми ідентичності розпочалися ще в 50-70 роки XX століття. У цей період термін "ідентичність" набуває поширення у США завдяки працям основоположника теорії ідентичності Е. Еріксона, який розглядав ідентичність як процес, зосереджений на сутності людини і культури, до якої цей індивід належить. Відомий дослідник вказував на всеосяжний характер та змістовну широту сутності поняття "ідентичність" (Еріксон Е., 2000).

Термін "ідентичність" - (identitas) - тотожність, є похідним від займенника idem, eadem - "той самий", тобто "identitas", означає "те ж саме", "тотожність" (Голованов О., 2001). Ідентичність - це неоднозначна структура, що розвивається впродовж усього життя особистості, змінюється в прогресивному й регресивному напрямах, проходить через подолання нею життєвих криз та викликів. Ідентичність виступає як первинна й необхідна умова для розвитку особистості (Литвинчук О., 2011).

В українських наукових колах слово "ідентичність" з'являється у 60-х роках XIX ст. і здебільшого трактується як тотожність, що означає відповідність, збіг з ким або чим-небудь. Зазвичай переклад слова "identity" трактується як впізнавання, або ж як ототожнення. Відповідно під ідентичністю розуміють певну тотожність чи ототожнення людини з нацією, класом, статтю, культурними надбаннями, географічним середовищем, соціальним устроєм певної спільноти.

Досліджуючи ідентичність, слід виходити з того, що це соціальний і культурний феномен, який виник через потребу людини належати до дуже специфічних великих соціальних груп - етносу та нації, долучатися до надбань національної культури й творити її. "Зважаючи на спосіб трактування природи цих груп соціальною психологією, вона розглядається як така, що пов'язана не лише з заданими параметрами, але і зі свідомим вибором особистості" (Кухарук О, 2015, с.103).

З точки зору класичних філософських та психолого-педагогічних традицій, ідентичність - фундаментальна характеристика буття, яка передбачає зберігання тотожності самому собі і протистоїть "відмінності". Це одна з найважливіших характеристик особистості, що означає єдність, цілісність індивіда в часі і просторі (Заковоротна М., 1999). І якщо введення до наукового дискурсу дефініції "ідентичність" пов'язують з іменами Е. Еріксона та Е. Фромма, то безпосередньо у площині літератури це поняття вжив 1928 року З. Фрейд у праці "Масова психологія і аналіз людського Я" (1928), використавши термін "ідентифікація" (ототожнення), який характеризував первинний

прояв емоційного зв'язку з іншим собою. Відомий психолог характеризував ідентифікацію як несвідомий процес наслідування; як найперший прояв емоційної прив'язаності дитини до матері, емоційне злиття з нею; спосіб захисту особистості від тиску інстинктів; ...через ототожнення дитиною себе з батьками чи іншим авторитетом та, відповідно, інтеріоризація їх моральних норм, цінностей, зразків поведінки (Фрейд З.,1991).

Зазвичай прийнято розрізняти етнічну ідентичність, класову ідентичність, культурну, расову соціокультурну та інші її види.

У сучасному науковому дискурсі терміни "ідентичність" та "ідентифікація" набувають особливої популярності, "оскільки суспільство рухається в напрямі прискореного розвитку усіх сфер життєдіяльності молодої людини. Однак такий різкий вектор змін не виключає, а навпаки - посилює вагомість розгляду проблеми соціокультурної ідентичності особистості та нації на загал" (Литвинчук О., 2011, с.197).

Поняття "соціокультурна ідентичність" є складною категорією, засадничими основами якої виступають історична правда, історична пам'ять, національна гідність, національна самосвідомість, національні цінності та ідеали.

Теоретико-прикладні засади сучасного уявлення та трактування соціокультурної ідентичності особистості становить загальна концепція соціокультурної динаміки, творцем якої є П. Сорокін (1889-1968). Соціальну стратифікацію або ж певне розшарування суспільства, на думку П. Сорокіна, становить політична, економічна та професійна стратифікації. Учений у відомій книзі "Соціальна і культурна динаміка" (2016) описує процес розвитку культур народів і розробляє теорію цінностей, що є висхідним для нашого дослідження. Дефініція "цінність" стає в центрі його наукових доробок, оскільки за її допомогою автор розкриває сутність поведінки особи і соціальних груп, принципи їх взаємодії у всіх різних напрямах (Сорокін П., 2016, с. 84).

Суголосні до попереднього визначення й трактування науковців І. Беха та К. Журби, висвітлені ними у "Концепції з формування у підлітків національно-культурної ідентичності у загальноосвітніх навчальних закладах" (2018). Так, зокрема, зазначається, що "ідентичність - внутрішній, суб'єктивний стан особистості, у якому виражається усвідомлення нею себе як своєрідної стійкості особистості, як самототожності, переживання постійно наявного Я, його збереження. Тому переживання є досить важливою характеристикою особи стосовно її ідентичності. Оскільки ідентичність пов'язується з структурною цілісністю особистості, то її доцільно співвідносити з ідентифікацією, яку на сьогодні визначають "як механізм і процес, що забезпечують формування ідентичності" (Бех І. & Журба К., 2019, с.7).

Відомий дослідник проблеми ідентичності - філософ і педагог - М. Козловець визначив основні чинники, що впливають на формування ідентичності. До них дослідник відносить: історичну територію, яка визначена згідно підпорядкуванню держави міжнародному праву - а state under international ^);спільність мови і культури; єдиний економічний простір; релігію і спільну міфологію; історичну пам'ять; єдині закони і обов'язки для всіх членів спільноти; святість і всесвітню значущість (Козловець М., 2009, c.71).

Вивчення психолого-педагогічних аспектів формування соціокультурної ідентичності учнів гірських шкіл у часо- просторі освіти є складним, трудомістким "і відносно новим процесом у науковому пізнанні життєвого світу людини та способів її взаємодії із культурними надбаннями, яке виробило впродовж віків людство (Посохова Я. 2015, с.217).

Соціокультурну ідентичність можна представити як процес ототожнення особистості з певними культурними ідеалами, які сформувалися впродовж певного історичного періоду в національній культурі, традиціях та побуті країни на основі морально-духовних цінностей, історичних пам'яток та колективної пам'яті, що зберігаються і ретранслюються прийдешнім поколінням як національне надбання. Формування соціокультурної ідентичності зростаючої особистості ґрунтується на національному світогляді, національній культурі, мові, національних ідеях історії та традиціях, на надбаннях національної пам'яті в поєднанні з інноваційними здобутками сьогодення. Тому прийоми і методи цього неоднозначного процесу базуються на засадах народної педагогіки, зважаючи на її тісний зв'язок з родинними цінностями, а отже, і з наближеністю до емоційно-почуттєвої сфери дитини, що здатна істотно сприяти стійкому засвоєнню структур соціокультурної ідентичності учнів гірських шкіл.

У формуванні соціокультурної ідентичності сучасної молодої людини, яка проживає в умовах гірського середовища, суттєвим є такий чинник, як яскраво виражена тенденція до соціалізації. Оскільки вона зростає і розвивається в дещо обмеженому просторі за умов високогір'я й переживає внутрішні психологічні та фізіологічні зміни, то передовсім прагне розширити або ж укріпити свої соціальні ролі.

Молоді люди, інколи навіть досить прискіпливо, проявляють занепокоєння тим, як вони виглядають, як їх сприймають інші у порівнянні з тим, що вони самі думають про себе. Для них важливо, як поєднати ті соціальні ролі, норми й звички поведінки, які культивувалися в них дещо раніше, із урахуванням запропонованих ідеалів та прототипів для наслідування.

Таким чином, почуття причетності до власної соціокультурної ідентичності формує у зростаючої особистості впевненість у тому, що її здатність зберігати внутрішню тотожність і цілісність узгоджується з оцінкою її тотожності й цілісності, які дають інші. За вказаних обставин вона повинна добре знати й свою історію, традиції, культуру, позитивно сприймати героїчні приклади славного минулого, якими так багата українська культурно-історична спадщина. Це дасть можливість школярам-випускникам зрозуміти, що вони належать до сильного, самобутнього, талановитого, мужнього й працьовитого народу. Адже в такий спосіб отримуються не лише знання про минуле, а й проходить виховання національно-свідомої особистості.

Активне застосування у виховному процесі сучасної школи таких народно-педагогічних засобів, як рідна мова, усна творчість, народна музика, народні промисли та ремесла, атмосфера рідної домівки тощо, сприяє підвищенню ефективності формування соціокультурної ідентичності школярів. Саме народні традиції та календарно-побутова обрядовість, якої дотримуються горяни, виступає тим своєрідним полем поєднання і зіставлення індивідуальної та групової ідентичності, оскільки людина через різні обряди, ритуали, танці та дії виокремлює ті компоненти обрядовості, які їй найближчі, і цим формує певне особисте тло, що простежується у сприйнятті, але підкоряється і слідує загальній традиції.

Оскільки формуванню соціокультурної ідентичності учнів гірських шкіл регіону Українських Карпат приділяють увагу багато державних інституцій, то серед важливих компонентів цього неоднозначного процесу доцільно також виокремити роботу закладів освіти та організацію соціокультурної діяльності закладів позашкільної освіти.

У більшості досліджень феномена соціокультурної ідентичності відзначається, що різні соціокультурні умови, залежно від середовища, діяльності засобів масової інформації та розвитку, субкультури, різним чином сприяють або ж перешкоджають розширенню простору життєдіяльності людини.

Багато дослідників (А. Качкін, Л. Махлін, Л. Лембрик-Орбан, В. Шкуратов та ін.) вказують на певні відмінності в мисленні, поведінці, ціннісних орієнтаціях мешканців мегаполісу і мешканців віддаленого високогірного села чи гірського містечка. Адже, народившись та зростаючи у певному географічному середовищі, перебуваючи під впливом соціокультурного простору, із урахування етнокультурної специфіки регіону, людина засвоює усталені в ньому регулятиви (правила або вимоги, з яким люди вибудовують свою поведінку й визначають подальші основи життєдіяльності), унаслідок чого "її дії виявляються значною мірою зумовлені ними. А особистість реалізує у своїх вчинках і на своєму життєвому шляху накладені культурні нашарування та програми поведінки, часто навіть не усвідомлені нею" (Леонтьев Д, 2009, с.6).

Готовність учнів гірських шкіл сприймати різноманітні прийоми й засоби народної педагогіки підтверджують її високу ефективність у процесі формування соціокультурної ідентичності. Зважаючи на те, що територіально населення регіону Українських Карпат включає в себе представників різних етнічних груп, педагогам, батькам та представникам громадськості варто звертати увагу під час освітньої діяльності на розв'язання проблем толерантності в царині полікультурних взаємин, унеможливлюючи таким чином причини виникнення різноманітних конфліктів на етнічному та полікультурному ґрунті.

Отже, процес формування соціокультурної ідентичності охоплює увесь комплекс взаємин у взаємодії особистості із суспільством, включаючи психолого-педагогічні, соціально-культурні, етнічні, економічні та політичні складники.

У зазначеному контексті результати вивчення проблеми соціокультурної ідентичності зростаючої особистості як підґрунтя "стійкості життєвого світу людини" (Логінова І., Живаєва Ю., 2013) зможуть слугувати добрим підґрунтям для регіональних програм соціально-психологічного супроводу для молодих людей, які переселяються з малих міст гірських регіонів країни в мегаполіси та рівнинні міста та певним дороговказом для випускників гірських освітніх закладів, які зазнають певних труднощів у професійному самовизначенні, тощо.

Така багатоваріантність палітри прояву соціальних ситуацій впливає на процес становлення ідентичності молодих людей, мешканців гірських районів. Оскільки формування ідентичності зростаючої особистості на місцевому чи регіональному рівні сприяє покращенню якості та успішності модернізації сучасного суспільства, збереження його єдності і соціальної стабільності закладає основи для її досягнення як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні.

Бурхливі глобалізаційні виклики останніх десятиліть зумовили зміну сформованих суспільних стереотипів та докорінну перебудову освітнього, культурного, соціально-економічного життя регіону Українських Карпат, викликали кардинальні перетворення і в соціокультурній та освітній сфері. Ці процеси в комплексі сприяли широкомасштабному розвитку міграційних процесів, основу яких становили молоді люди, вихідці з віддалених від центру, депресивних гірських районів. На території регіону переважає гірський тип поселення, за якого простежуються мала густота населення, велика протяжність територій, розкидане розміщення населених пунктів, певна віддаленість від сучасних освітньо-культурних центрів та великих міст. І тому віддалене гірське село чи містечко, на відміну від мегаполісу, який є показником економічного розвитку та прикладом урбанізації, характеризується за таких обставин як індикатор соціального і морального здоров'я населення й виступає разом з громадою хранителем культурних надбань, історичної спадщини свого краю та його мешканців, носієм національної автентичності. При цьому в умовах високогірного села чи малого містечка постає питання формування соціокультурної ідентичності школярів та молоді, яка становить основу для реалізації програм сталого розвитку регіону та суспільства назагал.

Для регіону Українських Карпат питання соціокультурної ідентичності молодих людей детермінується поліетнічністю та полікультурністю населення, що проживає на цій території. За даними Всеукраїнського перепису населення, на території України проживають представники понад 130 національностей та народностей і кожен із цих представників вважає той чи інший район своєю малою Батьківщиною. Тема соціокультурної ідентичності набирає особливої значущості саме в період формування нових стратегій сталого розвитку регіону, відповідно до ухвалених урядових програм та концепцій. За цих умов виникають суперечності між світовими проблемами глобалізації та можливостями розвитку молодої людини в умовах складного за життєвими показниками гірського регіону, яке реалізується на мікрорівні її трансформацій.

Висновки та перспективи подальших досліджень