Вокальний навчальний репертуар в контексті модернізаційних підходів

Keywords: modernization, vocal and pedagogical repertoire, professional music education, through comprehensive programs.

У національній доктрині розвитку України у ХХІ ст. зазначено, що пріоритетним шляхом розвитку освіти є впровадження сучасних інноваційних технологій у практику навчального процесу. Як визначає доктор педагогічних наук О.М. Олексюк “Аналіз основних тенденцій розвитку вищої мистецької освіти в Україні свідчить про те, що в сучасних умовах активізується процес пошуку нових стратегій та інноваційних технологій” [3, с. 494].

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що модернізація системи вищої музичної освіти в Україні є об'єктивною необхідністю щодо розширення її функції і потребує від освітньої практики удосконалення самого процесу навчання, спрямованого на активізацію формування професійних навичок студента. З огляду на це особливої значущості в системі університетської професійної музичної освіти загалом, а в класі “Постановки голосу” як її складової, набуває навчання як модернізована організація навчального процесу, спрямована на забезпечення активного становлення майбутніх фахівців до оволодіння професійно-вокальними знаннями Тому проблема модернізації навчального процесу на заняттях з вокалу в контексті нових підходів до використання вокального репертуару є актуальною, але на даний час недостатньо дослідженою, особливо в аспекті пошуку нових технологій навчання майбутніх викладачів музичного мистецтва. навчальний вокальний музичний естетичний учитель

Аналіз наукових досліджень і публікацій з означеної проблеми показав, що вся історія практичної вокальної освіти свідчить про те, що вокально- технічні навички та уміння засвоюються і закріплюються насамперед під час виконання вокального репертуару, тому питанню добору і використанню репертуару для формування і розвитку вокальних навичок і вмінь студентів на заняттях з вокалу є наріжною вимогою.

Багато уваги спеціально підібраному вокальному репертуару, який сприяє комплексному формуванню вокально-технічних і художніх навичок студента приділяли видатні педагоги минулого і вчені сучасності, зокрема П. Віардо-Гарсіа, Е. Карузо, М. Донець-Тессеєр, М. Микиша, Л. Дмітрієв, П. Морозов та багато інших. Проте наукові засади модернізації навчального процесу на заняттях з вокалу в системі університетської музичної освіти в контексті нових підходів до добору навчально-музичного репертуару, ще не знайшли належного висвітлення, що і визначило актуальність цієї статті.

Мета та завдання статті. Науково обґрунтувати мету і шляхи реалізації модернізації навчального процесу на заняттях з вокалу в контексті нових підходів до добору і використанню навчально-вокального репертуару в умовах університетської музичної освіти.

У структурі фахової вокальної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва у системі університетської освіти можна виокремити три основних компоненти - зміст, процес і результат.

1. Зміст фахової вокальної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва регламентується нормативним документом - навчальною програмою, основним компонентом якої є рекомендований вокально- педагогічний репертуар.

2. Відповідно до спроектованого змісту здійснюється сам процес фахової підготовки, який спирається на формуванні вокальних вмінь і навичок на основі вивчення і засвоєння вокального репертуару.

3. Результат фахової вокальної підготовки спирається на майстерне виконання вокального репертуару.

Тобто основним компонентом комплексу вокальної підготовки майбутнього фахівця музичного мистецтва є навчальний репертуар. Видатний український вокальний педагог П.В. Голубєв казав “Репертуар у вихованні співака-виконавця і майбутнього педагога-вокаліста відіграє значну роль. На художніх творах найкраще закріплюються вокально-технічні навички учня, розвиваються його виконавські здібності” [2, с. 66].Таким чином, наріжним каменем вокальної педагогіки є розвиток і формування голосу учня через вимоги музичного виховання, які реалізуються виключно через спеціальний навчально-педагогічний репертуар. “Навчально-педагогічний репертуар, який використовується у підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва, має включати три основних структурних розділи - вокально-технічні вправи, вокалізи та художні твори різного спрямування і призначення” - зазначав український вчений, педагог-практик Ю. Юцевич [7, с. 127]. Вся історія розвитку практичної вокальної освіти створила класичну форму уроку постановки голосу - вправи, вокалізи, робота над художніми творами де кожний розділ має свою специфіку і відповідає своїм завданням. Застосовуючи спеціальні вокально-технічні вправи, необхідно дотримуватись таких основних педагогічних умов:

1) вокально-технічні вправи, які використовуються в навчальному процесі, мають бути індивідуально спрямованими;

2) використання вправ необхідних для досягнення певного результату, підпорядковуватися дидактичному принципу послідовності та наступності, зростанню їх складності. Порядок переходу від вправи до вправи слід визначати, виходячи з особливостей розвитку кожного учня.

“У вокальному навчанні вправи поділяються на дві категорії:

1) вправи, що не пов'язані з будь-яким конкретним твором, які спрямовані на оволодіння засобами вокальної виразності, техніки співу;

2) вправи що спрямовані на подолання конкретних завдань і труднощів в процесі розучування вокалізів та художніх творів” [6, с. 253].

Вокалізи відіграють роль навчального матеріалу, який забезпечує зв'язок вузької вокально-технічної спрямованості вправ з образним змістом художніх творів. Наявність завершеної музичної форми дає підставу розглядати вокаліз як художній твір не ускладнений літературним текстом. Як приклад можна користуватися збірками Ф. Абта, І. Вілінської, Н. Татарінової “Вокалізи для початківців”, Е. Макарової, В. Яковенко “Вправи та вокалізи”. Вокально-технічні вправи та вокалізи відіграють у співацькому навчанні важливу, але обмежену їх природою та метою допоміжну роль.

Основним же навчальним матеріалом, який забезпечує співацький і художній розвиток майбутнього спеціаліста музичного мистецтва є навчально-художній репертуар на який припадає розв'язання трьох взаємопов'язаних завдань:

1) розвинути вокальні здібності;

2) забезпечити художньо- виконавське зростання студентів;

3) підготувати їх до вокально- педагогічної роботи.

Розглядаючи зміст, процес і результат фахової вокальної підготовки майбутніх спеціалістів музичного мистецтва в системі університетської музичної освіти, можна зробити висновок, що поєднання досить малого навантаження вокальної підготовки (1 година на тиждень) з вимогами високопрофесійного володіння голосом, як кінцевий результат, потребує модернізації.

Інтенсифікації і модернізації потребує саме процес навчання. Модернізувати процес навчання, як нам здається, можливо шляхом використання нових підходів до добору навчально-музичного репертуару, особливо на початковому етапі навчання - 1,2 курс, коли закладаються основи в формуванні м'язово-тілесних відчуттів вільного володіння вокальним апаратом. Експериментом доведено, тільки створення, так званих, індивідуальних “комплексних наскрізних” програм студентів дає можливість інтенсифікувати навчальний процес. Що це означає? Всі компоненти заняття - вправи, вокалізи, художній твір, твір дитячого репертуару - пов'язані єдиним навчальним завданням і на протязі уроку в усіх компонентах закріплюються однакові вокальні навички. Таким чином багаторазове повторення певних завдань формує сталі м'язові відчуття і вокальні навички.

Добір “наскрізного” навчального репертуару вимагає від викладачів ретельного врахування загально-музичного та вокального розвитку студентів, розподілу навчального матеріалу за курсами та роками навчання, можливості використання конкретних методів і прийомів засвоєння художніх творів, керування і контроль за його перебігом і результатом. Саме такий комплекс вимог до структурних компонентів занять з формуванням вокальних вмінь і навичок дає сталі результати - вільне володіння голосом.