Еволюція апаратного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації Кіровоградського педуніверситету в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕВОЛЮЦІЯ АПАРАТНОГО ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ КІРОВОГРАДСЬКОГО ПЕДУНІВЕРСИТЕТУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ - НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Ренат Ріжняк

Анотація

університет комп'ютерний навчальний інформаційний

У статті досліджується історія розвитку апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка впродовж другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Визначені основні етапи та встановлено часові рамки такого забезпечення педагогічного університету - від початку підготовки вчителів математики, фізики й викладачів інших предметів за другою спеціальністю «Інформатика і обчислювальна техніка» та комплектування вузу першою комп'ютерною технікою навчального призначення через створення інформаційного центру університету, перші спроби надання доступу до мережі Internet, проектування та прокладання комп'ютерної мережі на базі Ethernet до продуктивного використання мережі Internet та інформаційних технологій для виконання і підтримки статутної діяльності вишу. Зроблено висновок, що комплектація КДПУ комп'ютерною технікою та телекомунікаційним обладнанням напряму залежала від замовлення суспільства на підготовку вчительських кадрів відповідної кваліфікації.

Ключові слова: інформатизація, педагогічна вища школа України, апаратне забезпечення, телекомунікаційне забезпечення, інформаційний центр, періодизація.

Аннотация

Рижняк Р. Эволюция аппаратного и телекоммуникативного обеспечения информатизации Кировоградского педуниверситета во второй половине ХХ - начале ХХІ века.

В статье исследуется история развития аппаратного, технологического и телекоммуникационного обеспечения Кировоградского государственного педагогического университета имени Владимира Винниченко в течении второй половины ХХ начала ХХІ века. Определены основные этапы и установлены временные рамки такого обеспечения педагогического университета - от начала подготовки учителей математики, физики и преподавателей других предметов по второй специальности «Информатика и вычислительная техника» и комплектования вуза первой компьютерной техникой учебного назначения через создание информационного центра университета, первые попытки предоставления доступа к сети Internet, проектирование и прокладка компьютерной сети на базе Ethernet к продуктивному использованию сети Internet и информационных технологий для выполнения и поддержки уставной деятельности вуза. Сделан вывод, что комплектация КГПУ компьютерной техникой и телекоммуникационным оборудованием напрямую зависела от заказа общества на подготовку учительских кадров соответствующей квалификации.

Ключевые слова: информатизация, педагогическая высшая школа Украины, аппаратное обеспечение, телекоммуникационное обеспечение, информационный центр, периодизация.

Annotation

Rizhnyak R. The evolution of hardware and software telecommunications of informatization of Kirovohrad state pedagogical university in the second half of the XX - XXI century.

This paper investigates history of hardware, technological and telecommunication software of the Volodymyr Vynnychenko Kirovograd State Pedagogical University after the second half of the twentieth - the beginning of XXI centuries. There are established the basic steps and timeframes of such support in Pedagogical University - from the beginning of preparation teachers of mathematics, physics teachers and of other subjects for the second specialty «Informatics and Computer Engineering» and completing the first computer equipment for educational purposes through the creation of an information center in the university, first attempts to provide access to the Internet, design and construction of a computer network based on Ethernet to the productive use of the Internet and information technologies for the implementation and support of university charter. It was concluded that equipment of the KSPU with computer and telecommunications was directly dependent on the order of society for the preparation suitably qualified teaching staff.

Keywords: informatization, higher education in Ukraine, hardware, telecommunications software, information center, periodization.

Виклад основного матеріалу

Складовими частинами впровадження інформатики у вищу освіту є інформатизація навчального процесу, науково-дослідної роботи, моніторингу якості освіти, навчально-методичного забезпечення, управління. Дослідження еволюції апаратного, телекомунікаційного та технологічного забезпечення інформатизації вищих навчальних закладів (ВНЗ) України в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. дасть можливість з'ясувати більш загальні проблеми становлення і розвитку інформатики - вивчення еволюції наукової думки про становлення інформатики як науки, про особливості розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у вищій школі України. Крім того, з'ясування зазначених проблем обумовить (прямо) визначення методів оцінки матеріального та технологічного потенціалу окремо взятого ВНЗ, а також (непрямо) позначення складових частин методики визначення наукового потенціалу вишу.

Попередні дослідження з історії інформатики та інформатизації в основному були присвячені періодам зародження та становлення науки інформатики, розвитку її технічних засобів - роботи Л.Г. Хоменка [7] (розвиток вітчизняної кібернетики та інформатики), І.В. Сергієнка [5] (становлення та розвиток інформатики), Б.Н. Малиновського [2] (історія обчислювальної техніки), І.А. Апокіна [1] (розвиток обчислювальних машин в СРСР). Помітними є напрацювання щодо історії розвитку інформатики та інформаційних технологій у вишах Кіровоградщини. У публікації з історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (далі у тексті - КДПУ) [8] описані лише окремі епізоди інформатизації вишу, які не дають уявлення про основні закономірності цього процесу. Натомість, колективна праця співробітників фізико-математичного факультету КДПУ [6] містить детальний опис подій, пов'язаних із впровадженням інформатики та інформаційних технологій до навчального процесу підготовки майбутніх вчителів і фахівців з інформатики, а також подій, що вплинули або могли мати вплив на формування кадрового потенціалу кафедри інформатики цього вишу. Проте можна визнати, що історія розвитку апаратного, телекомунікаційного та технологічного забезпечення інформатизації названих ВНЗ України в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. систематично та ґрунтовно науковцями не досліджувалася.

Мета статті - дослідити еволюцію апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації Кіровоградського педагогічного університету в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. Досягнення мети дослідження буде здійснюватися шляхом розв'язання таких завдань: а) з'ясування джерельної бази та історіографії дослідження; б) визначення основних фактів щодо апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації КДПУ на визначеному історичному проміжку; в) визначення основних етапів розвитку апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації КДПУ протягом визначеного періоду.

У КДПУ (на той час Кіровоградський державний педагогічний інститут) перше знайомство з інформатикою відбулося на фізико-математичному факультеті в 1962 р., коли викладач І.П. Ганжела організував читання спецкурсу «Програмування», де розглядалося операторне програмування та запис програм у машинних кодах. Із 1963 р. у навчальний план підготовки вчителів математики введена дисципліна «Математичні машини та програмування», яка вивчалася на 4-5 курсах. Також передбачався практикум на ЕОМ. Перші лекції з цієї дисципліни розпочав читати студентам викладач С.М. Чашечніков. Серед слухачів лекцій була студентка С.І. Алексєєва, яка закінчувала останній курс. Вона вперше познайомилася з практичною роботою на ЕОМ «Мінськ-2» під час першої обчислювальної практики, що була проведена для студентів у Бердянському педагогічному інституті. Після закінчення 5 курсу С.І. Алексєєва з вересня 1964 р. почала працювати асистентом кафедри вищої математики. Її наукові та викладацькі інтереси тісно пов'язалися з новим напрямом - інформатика. Надалі лекції читав С.М. Чашечніков, а лабораторні й практичні заняття проводили І.П. Ганжела і С.І. Алексєєва. Ознайомлення з практичною роботою ЕОМ відбувалося в Бердянському та Київському педагогічних інститутах, які на той час були єдиними педагогічними вузами України, забезпеченими ЕОМ «Мінськ-2» [6].

Навчальні плани 1964, 1970, 1971, 1977, 1978, 1980 та 1981 рр. на спеціальностях «Математика і фізика» та «Фізика і математика» передбачали вивчення курсу «Алгоритми і математичні машини» та проведення обчислювальної практики. Якщо в 60-х р. вивчали машинну мову програмування, то у 70-х р. перейшли на алгоритмічні мови: Алгол-60, Fortran. Із середини 70-х р. практика проходила на базі Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування.

У жовтні 1978 р. був організований кабінет обчислювальної математики. Він займав дві аудиторії - 612 і 613 новозбудованого навчального корпусу. В обладнанні кабінету приймали участь студенти 4 курсу спеціальності «математика» під керівництвом завідувача кафедрою В. А. Куженка та старшого лаборанта Є.І. Біденко. У кабінеті налічувалося на той час 66 машин типу «Електроніка» та «Іскра». За 1978-79 роки розроблені та надруковані методичні вказівки до лабораторних робіт із обчислювальної математики для студентів 3 курсу (спеціальність «математика») та для студентів 5 курсу (спеціальність «фізика і математика»).

Це була підготовча робота до інформатизації освіти в Україні (тоді - Українська РСР), яка розпочалася у 1985 р., коли була прийнята постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи із забезпечення комп'ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів та широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес» [3]. Згідно постанови ставилася мета забезпечення комп'ютерної грамотності молоді шляхом здійснення невідкладних заходів щодо введення інформатики і обчислювальної техніки в навчальний процес усіх типів навчальних закладів. Міністерству вищої та середньої спеціальної освіти УРСР давалося доручення організувати починаючи з 1985 р. у вищих навчальних закладах відповідного профілю підготовку вчителів математики, фізики і викладачів інших предметів за другою спеціальністю «Інформатика і обчислювальна техніка»; забезпечити починаючи з 1985 р. курсову підготовку вчителів математики, фізики та інших викладачів середніх навчальних закладів з інформатики й обчислювальної техніки. У вересні 1984 р. викладачі фізико-математичного факультету С.І. Алексеева, Є.І. Віденко. брали участь у Першому республіканському семінарі щодо застосування комп'ютерної техніки в загальноосвітній школі, який проводився в м. Світловодську. А вже у квітні 1985 р. доценти кафедри вищої математики С.І. Алексеева, І.П. Ганжела, В.М. Євладенко були відряджені до Московського інженерно-технічного інституту на семінар-нараду, де розглядались питання впровадження інформатики в навчальні заклади країни [6].

Упродовж літа 1985 р. на базі кафедри вищої математики працювали курси підготовки вчителів області з викладання в середніх школах нового курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Основний тягар роботи на курсах ліг на плечі провідних викладачів кафедри - доцентів С.І. Алексеевої, І.П. Ганжели, В.М. Євладенка, яким самим доводилося оперативно освоювати цей курс. До викладання інформатики в школі впродовж літа було підготовлено більше 300 учителів математики та фізики. Персональних комп'ютерів на той час в інституті не було. Тому машинний практикум проводився на базі програмованих калькуляторів В3-34, які особисто у кількості 30 штук привіз завідувач кафедрою вищої математики В.М. Євладенко із заводу «Калькулятор» м. Світловодська [6].

У 1986 р. Міністерство освіти України виділило університету базовий комплекс навчальної обчислювальної техніки на основі побутових комп'ютерів стандарту MSX компанії Ямаха - КУВТ 1 «Yamacha». З їх появою на фізико-математичному факультеті була створена перша навчальна комп'ютерна лабораторія № 611, яка почала працювати з 1 квітня 1986 р. Згодом така ж лабораторія була створена і в аудиторії 608. Завідувачем було призначено асистента кафедри вищої математики Є.І. Віденко. Програмне забезпечення комп'ютерів Ямаха-1 було досить бідним - мова програмування MSX-Basic, прості навчальні програми та деякі ігри. Вракувало навчальної літератури. У комплекті з комп'ютерами було отримано лише один екземпляр вказівок роботи з комп'ютерами та з мовою програмування. Викладачі навчалися методом спроб і помилок [6].

Колективом кафедри було підготовлено серію методичних рекомендацій для вчителів інформатики як для безмашинного, так і для машинного варіантів вивчення шкільного курсу інформатики. З'явились перші комп'ютерні класи в школах міста Кіровограда та області («Корвет», «Агат», УКНЦ, ВК-0010 та інші).

У 1988-1989 н.р. інститут отримав два інструментальних комплекси навчальної обчислювальної техніки - КУВТ 2 «Jamacha» (створені лабораторії № 612, № 312), що значно посилило матеріальну базу кафедри. Монтаж усіх чотирьох класів здійснили лаборанти й майстри кафедри фізики і ТЗН: А.І. Ковальчук, П.В. Сірик, Ю.В. Колтко, І.Й. Терентьев, М.Т. Дерполюк та інші [6].

У 1990 р. на базі трьох комп'ютерних навчальних лабораторій № 611, 612, 608, які до цього підпорядковувалися кафедрі вищої математики, створений інформаційний обчислювальний центр (ІОЦ) як окрема структурна одиниця інституту, що підпорядковувалася проректору з навчальної роботи. Керівником центру був призначений А.Г. Бондаренко. У 1991 р. його змінює С.Є. Корольова, а ІОЦ передаеться в підпорядкування кафедрі вищої математики та стае окремим її підрозділом [6].

У перші роки комп'ютеризації ніяких медико-гігіенічних рекомендацій для користувачів ПК не було розроблено, до того ж «Ямаха» не мала екранного захисту, що негативно впливало на здоров'я, особливо на зір викладачів, яким доводилося декілька годин на день сидіти перед дисплеем. Тільки через рік-півтора на одному з Республіканських семінарів медики дали відповідні рекомендації щодо режиму роботи з ПК. У 1991 р. інститут отримав навчальний комплект персональних комп'ютерів «Пошук-1». Була створена четверта навчальна лабораторія № 608. Дисплеї комп'ютерів у цій лабораторії вже були забезпечені захисними екранами.

Нарощування обчислювальної техніки у вузі та зростання ролі інформатики в суспільстві спричинили необхідність створення кафедри інформатики. Це було реалізовано 1 січня 1992 р. у результаті спочатку спільного засідання кафедр математичного аналізу та вищої математики, а потім і відповідного наказу ректора університету. Завідувачем кафедрою призначений доцент С.Д. Паращука. У підпорядкування кафедрі був переданий інформаційно-обчислювальний центр, у складі якого були чотири комп'ютерні навчальні лабораторії та відповідний обслуговуючий персонал - завідувач комп'ютерними лабораторіями, старші лаборанти, лаборанти, інженери, інженери-програмісти. У вересні 1992 р. за кошти вузу було придбано найкращі на той час комп'ютери на базі процесорів АТ-386 та АТ-286 і створена ще одна комп'ютерна навчальна лабораторія. Викладачі кафедри постійно працювали над створенням навчально-методичного забезпечення, освоювали та розробляли нові навчальні курси. На час створення кафедри студенти вивчали операційну систему MS DOS та відповідне програмне забезпечення. На зміну їй прийшли операційні системи Windows та Linux, періодично оновлювалося різноманітне програмне забезпечення. Це спонукало викладачів систематично займатися самонавчанням, а потім навчати студентів. Доценти С.Д. Паращук, А.С. Малюга, С.І. Алексеева в кожному семестрі розробляли та впроваджували нові навчальні курси, які раніше в нашому університеті не читалися. Серед них «Програмне забезпечення ЕОМ», «Алгоритмічні мови програмування (Аssembler, C++, Delphi, Java, HTML та інші)», «Дискретна математика», «Теорія програмування», «Архітектура ЕОМ», «Бази даних та інформаційні системи», «Спеціальні мови програмування», «АСУ», «Інтелектуальні системи» та навчальні курси зі спеціалізації [6].

Паралельно з описаними подіями на фізико-математичному факультеті визрівали якісні зміни на загально університетському рівні. 5 грудня 1996 р. за ініціативи на той час помічника ректора Р.Я. Ріжняка ректор О. Є. Поляруш підписав наказ про створення редакційно-видавничого центру університету (далі у тексті РВЦ). Починалася робота центру в такому складі: В.К. Романцевич (редактор), О. Житінський, Ю. Самойленко,

І. Савицький (на той час студенти фізико-математичного факультету і, за сумісництвом, - інженери-дизайнери книг та інженери післядрукарського обладнання). А 25 червня 1998 р. наказом ректора на базі РВЦ був створений інформаційний центр (далі у тексті - ІЦ) університету. Починаючи з моменту створення і до 2003 р. всі обов'язки щодо керування, координації роботи нової структури у складі університету виконував Р.Я. Ріжняк. І на момент створення об'еднав у собі редакційно-видавничу групу та групу телекомунікацій [4].

Група телекомунікацій займалася налагодженням виходу університету до мережі Internet, створенням першої в університеті лабораторії Internet, організацією роботи університетського Web-сайту, плануванням локальних мереж і глобальної мережі університету. Важко переоцінити роль у налагодженні роботи групи телекомунікацій І.В. Савицького (системного адміністратора), активну участь приймали у цій роботі Ю. Майструк, С. Майструк, О. Батенко (перший завідувач лабораторії Internet), О. Брезгалов (перший Web-майстер), С. Родічев (перший інженер-електронник).

Як уже було зазначено вище, перші мережі в університеті функціонували на фізико-математичному факультеті як локальні в комп'ютерних класах КУВТ-1 та КУВТ-2 «Yamaha», «Поиск-1». У 1994-1995 рр. діяла перша на базі Ethernet комп'ютерна мережа в бухгалтерії педуніверситету, адмініструванням якої займалися студенти старших курсів фізико-математичного факультету спочатку О. Гавриленко, а згодом С. Симоненко. Мережа була побудована на базі технології 10-BASE2 (тонкий коаксіальний кабель, швидкість передачі 10 Мбіт/с). Мережа об'єднувала сім ПК, сервером слугував IBM-сумісний АТ 80486 з програмним забезпеченням Novell Netware та APC Back-UPS 400, робочі станції були бездискові з чорно-білими моніторами та повністю завантажувалися по мережі. На сервері використовувалася версія Novell Netware 3.12 (це була досить поширена на той час і досить розвинена в смислі гнучкості керування ресурсами версія програмного забезпечення), мережевим протоколом - IPX/SPX, у якості мережевих карт використовувалися Jumperless (без перемикачів на платі) під шину ISA, порт вводу-виводу і переривання на цих платах виставлялися за допомогою програми під DOS, а не перемикачами.

Восени 1996 р. запрацював РВЦ, в якому спочатку був один комп'ютер. Це був Pentium-1, 100 МГц з вінчестером Quantum BigFoot та 16 МБ оперативної пам'яті. Через деякий час із наукового відділу до РВЦ передали старенький АТ 80486 з дисководом 5,25», внаслідок чого відразу виникла проблема обміну фалами між комп'ютерами для правки або роздрукування. Розв'язанням проблеми зайнявся І.В. Савицький, який використав тимчасово взяті у системного адміністратора бухгалтерії мережеві карти та пристосував для прокладки мережі між двома ПК РВЦ шматок кабелю РК-75 радянського виробництва та роз'єми від радянської радіоапаратури СР-50. Хоча кабель був 75-омний замість 50-омного, він без проблем запрацював. У якості коаксіальних термінаторів всередину СР- 50 були запаяні звичайні резистори на 51 Ом. Переписування файлів відбувалося в DOS за допомогою пакету LanTastic. У той же час з'явилася незрозуміла, на перший погляд, проблема, що полягала в уповільненні друку принтера HP LaserJet 5P, причиною якого була наявність мережевого адаптера. Після пошуків відповідного програмного забезпечення з драйверами до мережевої плати було з'ясовано, що мережева карта займає переривання IRQ7, яке належить до порту LPT1. Оскільки принтер був підключений до LPT1, мережеву карту було переналаштовано на IRQ5, що вирішило проблему повільного друку. Згодом в РВЦ з' явився третій комп'ютер - Pentium-120 з 32 МБ ОЗП, який теж було підключено до мережі. В якості мережевих протоколів використовувалися IPX/SPX та NetBEUI. До РВЦ із наукового відділу ще раніше передали телефонного модему марки ProLink 14400, за допомогою якого слід було отримувати і роздруковувати листи електронної пошти. Основним трафіком електронної пошти був англомовний список розсилки під назвою Child Education. Електронна пошта надходила по протоколу UUCP і тарифікувалася за кожний кілобайт переданих та отриманих даних. Якщо у списку розсилки було багато повідомлень, то за місяць набігала досить велика сума. На початку 1997 р. стала набігати сума близько 400 грн. на місяць, тому представник провайдера (НВФ «Хост») А. Гейко порадив переключитися з UUCP на повноцінний Інтернет через dialup з отриманням пошти по POP3. Таким чином, сплата за послуги Інтернет ставала фіксованою і складала до 200 грн. на місяць. Цей пакет включав в себе приблизно 23 години передплаченого часу в режимі online на місяць. Спочатку доступ до мережі Інтернет був лише на одному комп'ютері (де був модем), тому виникало природне бажання «роздати» доступ до Інтернету й на інші ПК. В Інтернеті була знайдена програма WinGate під Windows 95, яка виконувала функції proxy. Про NAT тоді ще не чули, але сама логіка підказувала його існування. Замість абревіатури NAT більш поширеним тоді був термін «masquerading», але існуюча версія WinGate його не підтримувала і в ехоконференціях FIDO фахівці радили використовувати для цих цілей Linux. На жаль, для інсталяції операційної системи Linux в РВЦ не було необхідної техніки. Втім, проблему «роздачі Інтернету» на два сусідні комп'ютери допоміг вирішити все той же А. Гейко, який прописав статичний IP- машрут на декілька IP-адрес у бік dialup-підключення університету. Microsoft Plus для Windows 95 та Windows 95 OSR2 вже підтримували IP-маршрутизацію, тому «дивом», ще без розуміння принципів маршрутизації, вдалося налагодити прямий доступ із двох інших комп'ютерів до Інтернету. Таким чином, у списку протоколів на наших Windows 95 додався ще й TCP/IP. Тим часом кількість ПК Pentium в РВЦ зростала і з'явилася можливість використати менш потужний АТ 80486 для експериментів із Unix-подібними операційними системами. В цей же час з'явилися перші Ethernet-мережі на фізико математичному факультеті. Причому у комп'ютерній лабораторії 611 навіть встановили 10-мегабітний Hub з організацією локальної мережі на основі скрученої пари (UTP). Було зрозуміло, що автономні мережі в лабораторіях необхідно об'єднувати, але цей процес весь час затягувався. Йшов час і нарешті провайдер впровадив безлімітний пакет за меншу суму, ніж сплачувалося за погодинне з'єднання, тому швидко перейшли на Unlimited. На АТ 80486 з 16 МБ ОЗП та жорстким диском 1,2 ГБ було встановлено FreeBSD 2.2.2 в якості сервера на постійній основі. Цей сервер виконував функції повноцінного шлюзу в Інтернет. Паралельно І.В. Савицький на Pentium-100 інсталював Windows NT 4.0 Server для вивчення його роботи. Всі сегменти мережі РВЦ були замінені на однотипний 50-омний RG-58. У червні 1998 р. РВЦ було перетворено на Інформаційний центр університету. До мережі додалася комп'ютерна лабораторія Internetlab, крім того, найближчим часом планувалося організувати ще одну. Мережа налічувала до двадцяти робочих станцій та три сервери (вищезгадана «четвірка» в якості Інтернет-шлюза (FreeBSD 2.2.5), файловий сервер на базі Pentium 200 MMX з 32 МБ ОЗП і чотирма жорсткими дисками сумарно 8 ГБ (Windows NT 4.0), а також поштовий і proxy сервер на базі Pentium-1, 120 МГц (насправді це був 100 МГц Pentium, але «розігнаний» за частотою), з 16 МБ ОЗП та 2 ГБ жорстким диском (FreeBSD 2.2.5). Восени 1998 року додався Web-сервер на базі Cyrix M2, 233 МГц, з 16 МБ ОЗП, яким займався web-майстер - студент 3-го курсу О. Брезгалов. А впродовж 1998-1999 рр. додалися більш потужний proxy на базі Pentium-2 400 МГц, з 64 МБ ОЗП та 10 ГБ диском; Web-сервер було замінено на Celeron, 330 МГц з 32 МБ ОЗП та 4 ГБ диском. У 2000 р. в рамках угоди між Монтклерським державним університетом (США) та КДПУ за програмою співробітництва з коледжами та університетами СНД «Освіта для демократії» було придбано потужну серверну та телекомунікаційну техніку для ІЦ, а саме: два сервери Intel Pentium-3 600 МГц з 128 МБ ОЗП та чотирма жорсткими дисками SCSI, для зберігання архівних копій пристрій накопичення на магнітних стрічках HP DAT DDS-2, блок безперебійного електроживлення APC Smart-UPS 3000, хаб Allied Telesyn для комп'ютерної лабораторії факультету іноземних мов, телекомунікаційні шафи з оптичними та мідними патч-панелями та кабельними організаторами, 19» металеві полиці та вентилятори, багатомодовий магістральний оптичний кабель, медіаконвертори та патч-кабелі з SC-ST роз'ємами. Таким чином, були створено умови для реалізації об'єднання локальних мереж у двох корпусах та підключення кафедр та ректорату у корпусі № 5 [4].

У цей час доступ до мережі Internet для ІЦ реалізовувався за виділеною лінією від ВАТ Укртелеком на швидкості 33,6 Кбіт/с. У грудні 1999 р. у складі інформаційного центру створена лінгвістична група, яка займалася організацією вивчення іноземних мов із використанням засобів мультимедіа. Роботу організовували Н. Колтко (завідувач лабораторії) та О. Кононенко (інженер-програміст). А у квітні 2000 р. у рамках програми «Освіта для демократії» було придбано комп'ютерний клас для факультету іноземних мов на базі Intel Celeron 333 МГц з 32 МБ ОЗП, мережа 10-BASE2 (коаксіал). Так як цей комп'ютерний клас був складовою частиною ІЦ (лінгвістична група ІЦ), то для об'єднання лабораторії факультету іноземних мов з мережею ІЦ аналізувалися такі варіанти: 1) коаксіальний кабель сегментами по 185 м з ретрансляторами між сегментами - швидкість передачі 10 Мбіт/с.; 2) скручена пара сегментами по 100 м з хабами між сегментами - швидкість передачі 10 Мбіт/с, в перспективі 100 Мбіт/с.; 3) RadioEthernet - швидкість передачі до 11 Мбіт/с.; 4) одномодовий оптично-волоконний кабель - швидкість передачі 100 Мбіт/с.; 5) багатомодовий оптично-волоконний кабель - швидкість передачі 100 Мбіт/с. Після ретельного вивчення ситуації та перспектив функціонування мережі в університеті зупинилися на оптично-волоконному кабелі. 28-29 жовтня 2000 р. працівниками ІЦ та фізико-математичного факультету 440 метрів оптичного кабелю було прокладено по підготовленій заздалегідь трасі. Крім цього було заведено біля 100 метрів UTP у навчальний корпус № 1, а також біля 70 метрів UTP до Міжнародного центру, який розташовувався на другому поверсі навчального корпусу № 4. Наступного тижня приїхав фахівець з Києва, який завершив монтування кабелю в патч-панелі з обох боків. Паралельно з проведенням магістрального кабелю було добудовано другу лабораторію ІЦ на першому поверсі п'ятиповерхівки, в якій з самого початку вже було закладено 100-мегабітну мережу. Роботи з монтажу мережі проводили С. Родічев, О. П'янковський, О. Здебський, О. Радченко та ін. Було встановлено комп'ютери Intel Celeron 600 МГц, 64 МБ ОЗП, жорсткий диск на 9 ГБ. Результатом проведення магістрального кабелю стало об'єднання мереж ІЦ та лабораторії факультету іноземних мов. Після цього на фізико-математичному факультеті теж було прийняте рішення про підключення до загальної мережі. Були виділені кошти на придбання факультетом комутатора виробництва 3Com. Питаннями підключення та налагодження маршрутизації з боку фізмату займався адміністратор С. Компан. У результаті по всій мережі використовувався тепер єдиний протокол TCP/IP. Як наслідок, завдяки проведеній роботі в багатьох лабораторіях і кафедрах трьох корпусів університету з'явився доступ до файлових ресурсів і доступ до мережі Інтернет [4].

Упродовж року швидкість підключення до Інтернету залишалася на рівні dialup - 33,6 Кбіт/с. А з підключенням багатьох робочих місць до мережі навантаження на цей канал збільшилося у декілька разів. У зв'язку з цим у 2001 р. було прийнято рішення про збільшення швидкості підключення до 115,2 Кбіт/с за допомогою DSL Short range модемів російського виробництва. Тим самим було забезпечено більш якісний доступ до Інтернет. А в 2002 р. ВАТ Укртелеком ввів у експлуатацію обладнання «Сіріус-128» і значно знизив ціни на цю послугу. Виділену лінію 115,2 Кбіт/с було замінено на паралельні підключення через «Сіріус-128», що збільшило швидкість доступу до мережі Інтернет в два рази [4].

Таким чином, починаючи з моменту свого заснування ІЦ університету виконував одну з основних своїх задач - розширення доступу до всесвітньої мережі Internet, створення загально університетської комп'ютерної мережі та придбання програмного забезпечення для її функціонування у відповідності з реальними потребами університету у забезпеченні доступу до Internet [4]. Інша задача, що виконувалася ІЦ університету - забезпечення навчального процесу комп'ютерною технікою (мова йде про навчання на спеціальностях фізико-математичного факультету та про вивчення неспеціальними факультетами дисципліни «Основи інформатики»), а також надання можливостей викладачам та студентам усіх спеціальностей використовувати обчислювальну техніку в навчальному процесі [4]. Нарешті, ще одна задача, розв'язанням якої займався ІЦ - забезпечення роботоздатності всього парку комп'ютерної техніки та оргтехніки університету.

2003 р. у КДПУ було поставлене питання про реструктуризацію управлінських процесів в університеті [4]. Реально розв'язані були лише дві з названих функціональних задач - автоматизація бухгалтерського обліку проведена у 2004 р. (пакет «Бухгалтерія 1-С»), створення електронного каталогу та участь у проекті корпоративної каталогізації були реалізовані у 2005 р. (автоматизована бібліотечна інформаційна система «Ірбіс»).

Таким чином, проведене дослідження щодо еволюції апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. дає можливість говорити про те, що у КДПУ технології, апаратна та програмна частини комп'ютерів, комунікації не були одночасно предметом, інструментом і засобом професійного вивчення, моделювання, проектування та управління. Через це комплектація КДПУ комп'ютерною технікою та телекомунікаційним обладнанням напряму залежала від замовлення суспільства на підготовку вчительських кадрів відповідної кваліфікації у контексті володіння інформаційними технологіями та елементами інформатики. Як наслідок, комплектація технікою та обладнанням у КДПУ розпочалася лише після оголошення загальнодержавної мети у відповідній постанові уряду СРСР щодо всеохоплюючого забезпечення комп'ютерної грамотності молоді шляхом здійснення невідкладних заходів щодо введення інформатики і обчислювальної техніки в навчальний процес усіх типів навчальних закладів.

Наявність фінансових можливостей, матеріально-технічної бази та кваліфіковано підготовлених фахівців (як науково-педагогічних працівників, так і навчально-допоміжного персоналу) забезпечила необхідний рівень обслуговування власних інформаційних, технічних і телекомунікаційних потреб. Проте у КДПУ відсутні були власні розробки щодо розв'язання необхідних для життєдіяльності вишу функціональних задач. Університет, як правило, користувався вже готовими продуктами, аналізуючи при виборі оптимальність співвідношення між доступністю у затратах на володіння програмним продуктом та якістю придбаної системи.

Еволюція апаратного, технологічного та телекомунікаційного забезпечення інформатизації КДПУ в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. пройшла за такими етапами: 1) від середини 80-х р. до середини 90-х р. ХХ ст. - початок підготовки вчителів математики, фізики й викладачів інших предметів за другою спеціальністю «Інформатика і обчислювальна техніка»; забезпечення курсової підготовки вчителів математики, фізики та інших викладачів середніх навчальних закладів з інформатики і обчислювальної техніки; набуття першого досвіду роботи з комплектами навчальної обчислювальної техніки; 2) 1996-1998 рр. - поява інформаційного центру університету; перші спроби надання доступу до мережі Internet; проектування та прокладання комп'ютерної мережі на базі Ethernet; 3) 1998-2003 рр. - створення та розвиток групи телекомунікацій і групи сервісної підтримки комп'ютерного парку університету при інформаційному центрі; проектування та укладання магістральних (оптоволоконних) і локальних (скручена пара) мереж; початок масового комплектування комп'ютерних класів, автоматизованих робочих місць і серверних груп університету необхідною технікою та програмним забезпеченням; 4) із 2004 р. і по сьогоднішній день - продуктивне використання мережі Internet та інформаційних технологій для виконання і підтримки статутної діяльності вишу.

Джерела та література

1. Апокин И.А. Развитие вычислительных машин / И.А. Апокин. М.: Наука, 1974. 399 с.

2. Малиновский Б.Н. История вычислительной техники в лицах / Б.Н. Малиновский - К.: Фирма «Кит», ПТОО А.С.К., 1995. 384 с.

3. Постанова Ради Міністрів УРСР від 30.05.1985 р. № 185 «Про заходи із забезпечення комп'ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів та широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес» / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/185-85-%D0%BF.

4. Поточний архів ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка.

5. Сергієнко І.В. Становлення і розвиток досліджень з інформатики / І.В. Сергієнко - К.: Наукова думка, 1998. 204 с.

6. Фізико-математичному факультету - вісімдесят: витоки, становлення, сьогодення, перспективи / [Авраменко О.В., Алєксєєва С.І., Ганжела І.П. та ін.]; за ред. Р.Я. Ріжняка. Кіровоград: КОД, 2010. 160 с.

7. Хоменко Л.Г. История отечественной кибернетики и информатики. Монография / Л.Г. Хоменко. К.: Институт кибернетики им. В.М. Глушкова НАН Украины, 1998. 455 с.

8. Шевченко С.І. Історія Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1964-1999 рр.) / С.І. Шевченко. Кіровоград: ВО «Акорд», 2005. 125 с.

References

1. Apokyn YA Razvytye vychyslytelnykh mashyn / YA Apokyn - M.: Nauka, 1974. 399 s.

2. Malynovskyy B.N. Ystoryya vychyslytelnoy tekhnyky v lytsakh / B.N. Malynovskyy - K.: Fyrma «Kyt», PTOO A.S.K., 1995. 384 s.

3. Postanova Rady Ministriv URSR vid 30.05.1985 r. № 185 «Pro zakhody iz zabezpechennya kompyuternoyi hramotnosti uchniv serednikh navchalnykh zakladiv ta shyrokoho vprovadzhennya elektronno-obchyslyuvalnoyi tekhniky v navchalnyy protses» [Elektronnyy resurs] - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/185-85-%D0%BF.

4. Potochnyy arkhiv ITs KDPU im. V. Vynnychenka.

5. Serhiyenko I.V Stanovlennya i rozvytok doslidzhen z informatyky / I.V Serhiyenko - K.: Naukova dumka, 1998. 204 s.

6. Fizyko-matematychnomu fakultetu - visimdesyat: vytoky, stanovlennya, sohodennya, perspektyvy / [Avramenko O.V., Alyeksyeyeva S.I., Hanzhela I.P. ta in.]; za red. R.Ya. Rizhnyaka. Kirovohrad: KOD, 2010. 160 s.

7. Khomenko L.H. Ystoryya otechestvennoy kybernetyky y ynformatyky. Monohrafyya / H. Khomenko - K.: Ynstytut kybernetyky ym. V.M. Hlushkova NAN Ukrayny, 1998. 455 s.

8. Shevchenko S.I. Istoriya Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka (1964-1999 r.r.) / Serhiy Shevchenko. Kirovohrad: VO «Akord», 2005. 125 s.

Размещено на Allbest.ru