Тенденції розвитку вищої педагогічної освіти україни на сучасному етапі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Кафедра педагогіки

Тенденції розвитку вищої педагогічної освіти України на сучасному етапі

О. Сергійчук, к.і.н., доцент

Анотація

В статті розкрито сучасний стан вищої педагогічної освіти України, основні проблеми і перспективи її розвитку у контексті Болонського процесу. Досліджено особливості професійної підготовки майбутнього педагога на сучасному етапі становлення вищої педагогічної освіти, виявлено актуальні підходи щодо вдосконалення організаційних основ професійної підготовки майбутніх педагогів. Автор акцентує увагу на тенденціях сучасної педагогічної освіти: демократизації, інтеграції і координації, інтернаціоналізації, стандартизації; пріоритетних напрямках реформування і модернізації вищої педагогічної освіти, а також врахуванні національних підходів до організації навчання, змісту освіти, традицій у підготовці майбутніх фахівців з вищою освітою.

Ключові слова: тенденції сучасної педагогічної освіти, вища педагогічна освіта, майбутній педагог, Болонський процес, європейський освітній простір, напрямки реформ вищої освіти, кредитно-трансферна система, мобільність студентів і викладачів.

Аннотация

В статье раскрыто современное состояние высшего педагогического образования Украины, основные проблемы и перспективы ее развития в контексте Болонского процесса. Исследованы особенности профессиональной подготовки будущего педагога на современном этапе становления высшего педагогического образования, выявлены актуальные подходы по совершенствованию организационных основ профессиональной подготовки будущих педагогов. Автор акцентирует внимание на тенденциях современного педагогического образования: демократизации, интеграции и координации, интернационализации, стандартизации; приоритетных направлениях реформирования и модернизации высшего педагогического образования, а также учете национальных подходов к организации обучения, содержания образования, традиций в подготовке будущих специалистов с высшим образованием.

Ключевые слова: тенденции современного педагогического образования, высшее педагогическое образование, будущий педагог, Болонский процесс, европейское образовательное пространство, направления реформ высшего образования, кредитно-трансферная система, мобильность студентов и преподавателей

Annotation

The article presents the current state of higher pedagogical education of Ukraine, the main problems and prospects of its development in the context of the Bologna process. The peculiarities of the professional training of the future teacher at the present stage of the formation of higher pedagogical education are investigated, the actual approaches to improving the organizational foundations of the professional training of future teachers are revealed. The author focuses on the trends of modern pedagogical education: democratization, integration and coordination, internationalization, standardization; priority directions of reforming and modernization of higher pedagogical education, as well as taking into account national approaches to the organization of education, the content of education, traditions in the training of future specialists with higher education.

Note that the leading trends in the development of the national system of education today should be: focus on the human dimension in educational activities, recognition of the value of the student s personality and its dignity; the awareness of teachers of the subjectivity of the student in the learning process and its components; orientation of educational process on the pupil, forming in the process their identity; overcoming the alienation of culture and science education, orientation of education on the humanistic values of world, national and professional culture; the shift from teaching activity of the teacher on the cognitive activity of the learner in the formation of the creative methods of teaching and of self-actualization, including the educational-cognitive activity; the transition from a traditional, informational, monologist methods and forms of training in Dialogic; computerization and technologization of learning; purposeful introduction of personality oriented technologies of teaching.

Key words: trends of modern pedagogical education, higher pedagogical education, future teacher, Bologna process, European educational space, directions of reforms in higher education, credit transfer system, mobility of students and teachers.

Постановка проблеми

Сучасний стан формування знань в умовах педагогічного процесу вищої школи, зростаючі тенденції щодо підвищення якості професійної діяльності майбутніми фахівцями освітньої галузі, високий рівень вимог до конкурентоспроможності майбутніх освітян зобов'язують вищу школу вносити значні корективи у процес підготовки майбутніх педагогів.

Нова парадигма вищої освіти, як важливої складової Болонського процесу, передбачає створення нового освітнього простору, який забезпечуватиме якісну підготовку майбутніх педагогів до професійної та науково-дослідницької діяльності. Завдяки діяльності педагога реалізовується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, збереження і примноження культурної спадщини й формування людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне право громадян України на здобуття вищої освіти (Закон України «Про вищу освіту», 2016).

Аналіз останніх досліджень і публікацій проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога сприяли дослідження тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти України А. Алексюк, В. Андрущенко, О. Абдуліна, О. Глузман, І. Зязюн, М. Євтух, Н. Кузьміна, В. Кремень, Н. Ничкало, С. Ніколаєнко, А. Сбруєва, С. Сисоєва, М. Ярмаченко та ін. професійний педагогічний демократизація стандартизація болонський

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Водночас наукові пошуки у відстеженні новітніх світових освітніх тенденцій з метою прогнозування їхнього можливого впливу на систему вищої освіти України досліджені не достатньо.

Метою статті є аналіз загальних сучасних тенденцій розвитку системи вищої освіти у контексті світових та євроінтеграційних процесів.

Постановка завдання: проаналізувати сучасні тенденції розвитку системи вищої освіти у контексті світових та євроінтеграційних процесів; дослідити особливості професійної підготовки майбутнього педагога на сучасному етапі становлення вищої педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу

Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному, духовному розвитку держави потребують педагога нової генерації. Реалізація цього важливого питання зумовлена необхідністю інтеграції в європейський освітній простір на засадах законодавчих актів: «Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір» (2011 р.), «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки» (2012 р.), Закон України «Про вищу освіту» (2016 р.), «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді» (2015 р.), Законі України «Про освіту» (2017 р.), в яких визначено мету і пріоритетні напрями розвитку вітчизняної освіти, зокрема її інтеграція до європейського та світового освітніх просторів, розвиток людини як головної мети, ключового показника і основного важеля сучасного прогресу, формування національних і загальнолюдських цінностей, виховання професійно мобільного молодого покоління, здатного здійснювати особистісний духовно- світоглядний вибір.

Національна доктрина розвитку освіти в Україні наголошує, що освіта має стати стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, 2001, с. 5). Глобалізація, зміна технологій, перехід до інформаційно-технологічного суспільства, зумовлюють зміни в радикальній модернізації галузі; ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв'язання їх нагальних проблем (Закон України «Про вищу освіту», 2016).

Система освіти сучасного суспільства має відповідати її стратегічним завданням. Так, Закон України «Про освіту» метою освіти вбачає всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору (Закон України «Про освіту», 2017).

На сьогодні вища педагогічна освіта є одним із основних факторів формування професійної зрілості педагога, бо суттєво впливає на інноваційну спрямованість педагогічної діяльності, без якої неможливо досягти високого рівня професіоналізму. Саме вищий заклад освіти покликаний розробляти нові методики й технології навчання та виховання, що мають допомогти майбутньому педагогу досягти високого рівня викладання, якості знань учнів, сприяти його професійному зростанню (Сипченко В., 2008, с. 51).

Освітня діяльність у закладі вищої освіти має ґрунтуватися на таких основних завданнях:

- відповідність освіти потребам соціально-економічного розвитку суспільства;

- забезпечення інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності;

- формування у молодих поколінь високих морально-духовних якостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей;

- розвиток високої екологічної культури й відповідальності за збереження довкілля (Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року).

Підвищення якості вищої педагогічної освіти, забезпечення її мобільності, привабливості, конкурентоспроможності на ринку праці вимагає подальшого вдосконалення організації навчального процесу у закладах вищої освіти на засадах гуманності розвитку і саморозвитку студентів та передбачає: впровадження кредитно-модульної системи навчання; використання інформаційно-комп'ютерних технологій і мультимедійних засобів; індивідуалізацію навчально-виховного процесу та посилення ролі самостійної роботи студентів; впровадження електронних засобів навчання, комп'ютерних навчальних програм; технічну і технологічну модернізацію навчальних лабораторій та засобів навчання; використання сучасних систем контролю якості знань студентів та проведення моніторингу якості освіти.

У межах реформ у сфері вищої освіти, що відбуваються на Заході, можна виділити такі тенденції:

1. Посилення диференціації та індивідуалізації освітнього процесу шляхом розвитку варіативних освітніх програм, орієнтованих на різні категорії студентів, а також розробка індивідуалізованих програм і визначення темпів навчання стосовно персональних особливостей і здібностей кожного студента. Також передбачається суттєве розширення диференціації та індивідуалізації навчання на основі створення нових поколінь навчальних програм з максимально конкретизованим рівнем навчальних успіхів, на який повинен вийти кожен студент і досягнення якого об'єктивно перевіряється викладачем за допомогою компактних методик.

2. Перебудова освітнього процесу спрямована на те, щоб засвоєння знань мало творчий характер і закладало б базу для науково-дослідної і конструкторсько-проектної діяльності. Ні безперервна освіта, ні індивідуальна робота над собою, ні перепідготовка не компенсують цей розрив, якщо істотно не зміниться освітня діяльність у бік універсалізації фахівця, фундаментальної підготовки із загальнотеоретичних і гуманітарних дисциплін. Потребують посилення теоретичні дослідження у сфері педагогіки, що передбачають аналіз, оцінку, систематизацію матеріалу з позицій певної концептуальної парадигми. Суть узагальнення полягає у виокремленні найбільш істотних рис, особливостей передового або новаторського досвіду, що забезпечує можливість використання нових ідей в інших умовах. Теоретичному переосмисленню в педагогіці можуть підлягати як окремі методи, форми, способи, технології навчання й освіти, так і система виховної практики, що склалася у виші на сьогодні.

3. Відхід від явно біологізованого тлумачення здібностей і віднесення на цій основі багатьох дітей в категорію «нездібних». Все частіше в офіційних і неофіційних програмних документах простежується думка про можливість всіх дітей, незалежно від їх природнього потенціалу і соціального положення, успішно навчатися за умови кваліфікованого викладання; про оптимістичний погляд на можливості учнів засвоювати навіть «важкі» предмети. Такий підхід має визначальний вплив на вирішення головного питання: конструювання базового змісту освіти, що є обов'язковим для всіх і відповідає вимогам сучасної цивілізації. Чітко простежується тенденція розширення (до 35%) обсягу навчального часу, що відводиться на «ядро» загальної освіти, включаючи математику, природничо-наукові дисципліни, основи інформатики. Тобто основна увага приділяється математичній, природничо-науковій і технологічній освіті.

4. Активний пошук нової методичної системи, яка орієнтована не тільки на інтелект особистості, але й на емоційну та підсвідому сферу особистості, спрямовану на те, щоб учень/студент з пасивного об'єкту перетворювався на суб'єкт навчального процесу. Силами соціологів, психологів і педагогів організовується і розвивається «гайден» - служба для цілеспрямованого і всебічного вивчення особистості, її навчальної та професійної орієнтації, персонального консультування.

5. Упровадження принципів безперервної освіти, створення нових типів навчальних закладів для неформальної освіти: народні будинки (Німеччина); громадські мережі саморегульованої освіти (США); інформаційно-повчальні центри, суспільні зали, центри освіти жінок (Японія). Відбувається реалізація принципів безперервної системи освіти - системи базових ідей, які необхідно впроваджувати у процесі конструювання системи освітніх установ, супроводжуючи людину в різні періоди її життя. До таких належать:

а) поступальність у формуванні і збагаченні творчого потенціалу особистості;

б) вертикальна і горизонтальна цілісність по життєвого освітнього процесу;

в) інтеграція навчальної і практичної діяльності;

г) єдність професійної, загальної і гуманітарної освіти; самоосвіта в періоди між стадіями організованої навчальної діяльності;

д) самоосвіта в періоди між стадіями організованої навчальної діяльності;

е) інтеграція формальної, неформальної та інформальної складових безперервного освітнього процесу тощо.

6. Істотно трансформується зміст вищої освіти, що передбачає: посилення соціальної і гуманітарної складових освіти, що може бути реалізовано через збільшення відносного обсягу предметів соціально- гуманітарного циклу. Інноваційні технології проектування змісту вищої освіти в західних країнах спрямовані на: виключення з навчальних програм матеріалу, який має місце тільки історичне значення або має виключно описовий характер і може вивчатися факультативно; модернізацію навчальних дисциплін на основі сформованості їх логічного й образного мислення, що полегшує студентам розуміння і використання набутих знань у вирішенні актуальних проблем у сфері техніки і технології; інтеграцію знань, що набуваються у ході вивчення суміжних дисциплін і створюють передумову для проблемно-модульного вивчення ряду дисциплін, орієнтованих на цей процес (Рапацевич Е., 2005, с. 578-579).

Загалом, провідною новацією у вирішенні цієї проблеми є стандартизація, яка аналізується і впроваджується як в державах з децентралізованою системою освіти (Великобританія, США та ін.), так і в країнах, де завжди існували державні навчальні плани і програми (Дубасенюк О., 2011, с. 135-142).

Важливо, що Україна приєдналась до Болонського процесу, отже, доцільним є визначення змін-тенденцій, які відбуваються на Україні за останні роки у контексті зазначеного процесу. За цей час відповідно до плану дій створено групу-супровід Болонського процесу при Міністерстві освіти і науки України та Національну групу промоутерів Болонського процесу; студентська рада стала кандидатом у члени Національних студентських спілок Європи (ESIB); має місце прогрес у запровадженні Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та додатків до диплома (ДД-DS) європейського зразка. Національні рамки кваліфікацій (НРК-NQF) стали загальноприйнятими у ЄПВО. Нова трициклова структура (система) (бакалавр - магістр - доктор філософії (PhD)) активно запроваджується у закладах України. Розроблено плани щодо покращення та координації заходів із забезпечення якості на національному рівні. Ведеться робота щодо отримання випускниками закладів вищої освіти додатку до диплома європейського зразка. У подальшому передбачено: розробку системи забезпечення якості відповідно до Стандартів та рекомендацій забезпечення якості у ЄПВО; підвищення рівня працевлаштування бакалаврів; підвищення мобільності викладачів і студентів; розширення зв'язків між вищими навчальними закладами та громадськістю. Реалізуються принцип неперервності та наступності програм підготовки фахівців на другому та третьому циклах навчання (Дубасенюк О., 2011, с. 135-142).

В Україні формується система моніторингу і визначення рейтингу закладів вищої освіти, яка використовує при оцінюванні діяльності міжнародні показники (індикатори), а також існує національна система моніторингу якості та визначення рейтингу закладів вищої освіти з метою прийняття управлінських рішень. Національна система забезпечення якості підготовки педагогів реалізується через системи ліцензування і акредитації. Вживаються заходи як на урядовому рівні (Закон України «Про вищу освіту»), так і на інституційному рівні для підвищення мобільності студентів і персоналу та подолання основних перешкод, що дає можливість спростити процедуру переводу студентів з одного закладу вищої освіти в інший за рахунок трансферу та накопичення кредитів (ECTS). Бакалавр будь-якого університету може продовжувати навчання на другому циклі іншого університету. Міжнародній академічній мобільності значною мірою сприяють двосторонні договори обміну студентами. Розвиваються різноманітні форми підтримки талановитих студентів і молодих науковців для навчання та стажування в провідних зарубіжних університетах і дослідницьких центрах. Один з важливих напрямів - забезпечення рівного доступу до вищої освіти.

На сьогодні з метою підвищення мобільності викладачів та студентів закладами вищої освіти ведеться робота у двосторонніх напрямках. Так, підвищенню зовнішньої мобільності педагогічних працівників сприяє: стажування викладачів українських вишів у провідних європейських університетах; виконання спільних наукових програм із провідними університетами Європейського простору вищої освіти, країн-учасниць Болонського процесу, укладення міжуніверситетських двосторонніх договорів по обміну кадрами; створення спільних програм підготовки фахівців із провідними європейськими університетами тощо (Андрущенко В., Свириденко Д., 2016, с. 7).

Практика європейських країн показує, що при запровадженні національної системи забезпечення якості вищої освіти надзвичайно важливо проявляти гнучкість та уникати сприйняття всіх стандартів і рекомендацій як шаблону (пам'ятки):

- створення агенції з академічного визнання і міжнародного обміну - національного центру європейської інформаційної мережі із визнання (ENIC/NARIC);

- запровадження національної системи рейтингів вищих навчальних закладів відповідно до Берлінських принципів ранжування та національної системи класифікації університетів (Бабин І., Ликова В. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти на період до 2020 р.).

Отже, інтеграція системи вищої освіти України в ЄПВО сприятиме:

- зміцненню позицій українських закладів вищої освіти на національному, європейському і світовому рівнях;

- забезпеченню якості вищої освіти;

- забезпеченню справедливого доступу до вищої освіти;

- мобільності студентів, викладачів, наукових працівників у європейському освітньому просторі;

- узгодженню термінів підготовки фахівців з вищою освітою у Європі та Україні.

Таким чином, у системах вищої освіти зарубіжних країн спостерігаються такі тенденції: зростання вартості вищої освіти; збільшення частки недержавних ЗВО у системах освіти; зближення державного та недержавного секторів вищої освіти; зростання обсягу годин, який відводиться на самостійну роботу студентів, на практичну підготовку фахівців; збільшення обсягу навчальних предметів за вибором; установлення оптимального поєднання теоретичної і практичної підготовки, велика перевага надається індивідуальним заняттям та навчанню студентів у малих групах.

Висновки

Запровадження основних положень Болонського процесу передбачає врахування національних підходів до організації освітнього процесу у закладах вищої освіти, змісту освіти, традицій у підготовці майбутніх фахівців з вищою освітою. На нашу думку, період з 2010-2020 року повинен стати ключовим у реалізації довготермінових стратегій забезпечення сталого розвитку та удосконалення системи вищої освіти України (зокрема педагогічної), визнання її у європейському і світовому просторі в контексті забезпечення якості освітніх послуг.

Перспективи подальших розвідок. Зростаючі вимоги до якості підготовки майбутніх педагогів вимагають подальшої теоретичної та практичної розробки удосконалення системи вищої освіти України, визначення не тільки тенденцій, але й шляхів її розвитку.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В., Свириденко Д. Академічна мобільність в українському просторі вищої освіти: реалії, виклики та перспективи розвитку. Вища освіта України. 2016. №2. С. 5-11.

2. Бабин І., Ликова В. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти на період до 2020 р. [Електронний ресурс].

3. Дубасенюк О. Розвиток вищої освіти: тенденції та перспективи. Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: освіта, політика, економіка, культура: матер. Всеукр. конф.: ІОД НАПН України. 2011. С.135-142.

4. Закон України «Про вищу освіту» (редакція від 16.01.2016) [Електронний ресурс].

5. Закон України «Про освіту»: станом на 5.09.2017, №2145-VIII [Електронний ресурс] / Верховна Рада України.

6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Освіта України. 2001. №29. С. 4-6.

7. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е. Рапацевич. Минск: «Соврем. слово», 2005. 720 с., С. 578-579.

8. Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року [Електронний ресурс].

9. Сипченко В. Роль педагогічного університету у формуванні професіоналізму вчителя. Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. Вип. 136. Черкаси, 2008. С. 51 -54.

References

1. Andrushchenko V., Svyrydenko D. (2016). Akademichna mobilnist v ukrainskomu prostori vyshchoi osvity: realii, vyklyky ta perspektyvy rozvytku [Academic Mobility in the Ukrainian Higher Education Area: Realities, Challenges and Prospects for Development]. Vyshcha osvita Ukrainy, 2, 5-11 (ukr).

2. Babyn I., Lykova V Stratehiia ta suchasni tendentsii rozvytku universytetskoi osvity Ukrainy v konteksti Yevropeiskoho prostoru vyshchoi osvity na period do 2020 r. [Strategy and modern trends of the university education of Ukraine in the context of the European Higher Education Area for the period up to 2020.]

3. Dubaseniuk O. (2011). Rozvytok vyshchoi osvity: tendentsii ta perspektyvy [Higher Education Development: Trends and Prospects]. Liudynotsentryzm yak osnova humanitarnoi polityky Ukrainy: osvita, polityka, ekonomika, kultura: mater. Vseukr. konf.: IOD NAPN Ukrainy, 135-142 (ukr).

4. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» [Law of Ukraine «On Higher Education»]

5. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [The Law of Ukraine «On Education»]: stanom na 5.09.2017, №2145-VIII / Verkhovna Rada Ukrainy.

6. Natsionalna doktryna rozvytku osvity Ukrainy u KhKhI stolitti [National doctrine of education development of Ukraine in the XXI century]. Osvita Ukrainy, 29, 4-6 (ukr).

7. Pedahohyka: Bolshaia sovremennaia эntsyklopedyia [Pedagogy: A Great Modern Encyclopedia]. E. Rapatsevych. Mynsk: «Sovrem. slovo », 2005. 720, 578-579 (belor)

8. Proekt Stratehii reformuvannia vyshchoi osvity v Ukraini do 2020 roku [Project of the Strategy of Higher Education Reform in Ukraine till 2020].

9. Sypchenko V. (2008). Rol pedahohichnoho universytetu u formuvanni profesionalizmu vchytelia [The role of the pedagogical university in shaping the professionalism of the teacher]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia: Pedahohichni nauky, Vyp. 136, Cherkasy, 51-54 (ukr).

Размещено на allbest.ru