Суб’єктивна оцінка студентами закладу вищої освіти власного рівня плавальної підготовленості (на прикладі Херсонського державного університету)

Наступний блок відповідей передбачав два варіанти («тримаюся на воді» та плаваю з допомогою допоміжних засобів). Цей розподіл пов'язаний з тим, що наявність (відсутність) додаткових засобів для плавання також виступає певним психологічним чинником для системи навчання плаванню студентів і не тільки. В практичній діяльності, описаній фахівцями, зустрічаються рекомендації, щодо необхідності послідовного навчання плаванню [1, 3, 6, 9]. Одним з важливих перехідних кроків є відмова при плавання від допоміжних засобів.

Ми надали ще два, достатньо близьких, варіанти відповідей. Вони пов'язані із тим, що студенти (респонденти) визначають, що вміють плавати одним чи кількома стилями. У кожному з цих випадків ми пропонували вказати, яким (-и) саме зі стилів вони володіють.

Вищим рівнем володіння навичками плавання та, відповідно, результуючою відповіддю на перше запитання бланку є високий рівень плавальної підготовленості. Для студентів ЗВО це визначається активними заняттями чи тривалим досвідом занять плаванням у спортивній секції ДЮСШ чи спортивному клубі.

Зміст відповідей на запитання про суб'єктивну думку студентів щодо власного рівня володіння навичками плавання вказав на певну розрізненість між представниками різних курсів (табл.).

Примітки: 1 - «почуваю себе у водному середовищі дискомфортно»; 2 - «не вмію плавати»; 3 - «тримаюся на воді»; 4 - «плаваю з допомогою допоміжних засобів»; 5 - «вмію плавати одним зі стилів»; 6 - «вмію плавати різними стилями»; 7 - «займаюся (-вся) плаванням у спортивній секції ДЮСШ».

Серед студентів 1-6 років навчання денної форми можна спостерігати достатньо високі відсотки тих, які не лише не володіють навичками плавання, але й почувають себе у водному середовищі дискомфортно. Частки таких респондентів становили від 9,38 до 14,86% за окремими роками навчання. Для цього варіанту відповіді спостерігається достатньо чітка та виражена динаміка, яка вказує на те, що із переходом на черговий курс навчання, частка таких студентів зменшується.

Вважаємо, що на першому курсі значна кількість таких студентів пов'язана, першою чергою, з об'єктивними умовами реалізації фізичного виховання на рівні загальноосвітніх навчальних закладів. При цьому щорічне зменшення числа студентів, які мають дискомфортні відчуття у водному середовищі вказує, що цей факт впливає на свідомість молоді. Таким чином, ми вважаємо, що упродовж навчання, вони ведуть пошук для подолання цього умовного бар'єру. Це може проявлятися у навчанні в спортивних клубах поза межами освітнього закладу (враховуючи, що басейн ХДУ було здано в експлуатацію в 2019 році), навчанні за індивідуальною програмою у відповідних секціях чи, навіть, самонавчанні.

Це засвідчує, що у студентів, які за суб'єктивним рівнем «плавальної підготовленості» належать до цієї групи є активна потреба в подоланні зазначеного стану та, ймовірно, сформована особиста мотивація до навчання плаванню. Вважаємо, що власне наявність обґрунтованої системи навчання плаванню в освітньому процесі з фізичного виховання стане у допомозі для розв'язання зазначеного практичного завдання.

Проте проведене опитування серед студентів різних років навчання вказало на достатньо складну ситуацію. Адже до студентів, які відчувають дискомфорт у водному середовищі ми ще можемо долучити значну групу тих, які не мають «страху» перебування у воді, проте не вміють плавати.

За власними судженнями студентів, таких виявилося від 18,78 до 23,93% від загального числа на різни роках навчання в закладі вищої освіти. Певних тенденцій, як у попередньому випадку не виявлено. Можна говорити про певну стабільність часток студентів, які дали відповідь «не вмію плавати», що становить близько однієї п'ятої сукупності студентів певного року навчання. Невеликі відмінності спостерігаються для студентів четвертого курсу (дещо менше середнього значення - 18,78%) та третього курсу (дещо більше за середнє значення - 23,93%).

Таким чином загальна кількість студентів, які не мають вмінь та навичок із плавання наближається до 36,38% для представників першого курсу, 35,69% - другого, 34,97% - третього, 26,17% - четвертого та 31,26% - старших курсів відповідно. Певні відмінності часток, на наш погляд, пов'язані із більш активною позицію студентів, що мали водобоязнь та намагалися змінювати наявну ситуацію. Проте незалежно від чинників та умов реалізації фізичного виховання, набуття вмінь з плавання студентів віднесено до важливих життєвих компетенцій, які необхідні упродовж усього життя [2, 3, 4]. Окрім цього серед позитивних ознак цього просу є постійність сформованого та набутого навику плавання, який може зазначати змін лише в якісному (результативному) аспекті.

Підсумовуючи результати відповідей за першими двома варіантами, можна стверджувати про наявність загрозливої ситуації серед сучасної студентської молоді. Водночас підстав для розв'язання даної проблеми на національному чи, навіть, регіональному рівні не виявлено. Такої ж думки притримується значна кількість науковців та фахівців сфери фізичної культури і спорту [2, 5, 6, 7, 10]. Це ставить вимогу звернення уваги на рівні освітньої діяльності окремих закладів вищої освіти. Тобто передбачає вимогу наукового та методичного обґрунтування цілісної системи навчанню плаванню [4, 9].

Наступні два рівні відповідей передбачають наявність вміння плавати, проте відрізняються кількісно-якісними показниками. За ними варіанті «тримаюся на воді» передбачено можливість утримання на поверхні води та відсутність суттєвих можливостей (вмінь) просуватися в одному з напрямів без додаткової допомоги. Зазначений варіант підтримало від 12,50 до 23,93% від загального числа респондентів на курсі навчання.

Достатньо великий розкид відносних показників може бути пов'язаний з різними чинниками. Хоча для навченості вміння плавати, на наш погляд, найбільш важливим є активна позиція студентів до самовдосконалення та формування відповідних компетенцій. При більш детальному вивченні результатів за цим варіантом відповіді можна спостерігати, найнижчий показник (12,50%) спостерігається для представників старших курсів. Водночас для студентів 1-4 року навчання та узагальненого показника відсоткові значення коливаються в дещо вищому діапазоні (19,04-23,94% та 19,88% відповідно). На наш погляд, це може свідчити про певну суб'єктивну переоцінку власних можливостей старшокурсників. Тобто при наявності певних вмінь щодо утримання на воді, більшість з них були схильними вважати, що вони уже вміють плавати та надати інші варіанти відповідей. Проте, для встановлення цього необхідно проводити додаткові дослідження, що виходять за межі визначеного нами наукового напрямку.

Для варіанту відповіді «плаваю з допомогою допоміжних засобів» ключовою характеристикою є можливість активно та цілеспрямовано пересуватися у водному середовищі за допомогою додаткових засобів. Тобто передбачена можливість не лише порятунку (утримання на воді), але й активної діяльності на підтримання життєздатності, отриманні певної ситуативної переваги тощо.

Частки відповідей серед представників різних курсів коливалися в межах 10,43-18,75% від загального числа студентів. Певної спрямованості для представників різних років навчання не було виявлено. Цікаво, що від першого до третього року частка таких студентів знижується, а в подальшому знову зростає. Середній показник становив 14,91%.

Наступні варіанти відповідей становили для нас дещо більший інтерес, адже вони передбачали сформованість у студентів вмінь та навиків плавання. Роздільним критерієм для них виступала можливість проявити різну техніку плавання, тобто одним або кількома стилями плавання. Вважаємо, що частки студентів, як володіють технікою одного зі стилів плавання є достатньо малими. Вони становили для представників різних років навчання від 15,02 до 22,09% від загальної чисельності опитаних студентів певного курсу. Також при аналізуванні змісту відповідей ми спостерігали, що студентів достатньо часто не могли уточнити, яким саме з стилів плавання вони володіють. Таким чином тут варто говорити не про наявність чітко сформованої техніки плавання, а наявність вмінь до переміщення у водному середовищі.

Схожа ситуація спостерігалася для тверджень респондентів щодо володіння кількома стилями плавання. Кількість таких студентів була дещо нижчою за попередню групу. Частки коливалися в межах від 8,91 до 15.63% опитаних. При цьому аналізування змісту уточнюючих відповідей дало нам підстави, в окремих випадках корегувати результати. Це пов'язано із тим,що респонденти іноді зазначали кілька назв одного стилю плавання. Це пов'язано, на наш погляд із недостатнім рівнем теоретичної підготовленості. Отже зазначений блок (теоретична підготовка) необхідно також включити у зміст навчання плаванню студентів ЗВО.

Для групи відповідей («вмію плавати різними стилями») спостерігається певне збільшення частки респондентів від першого курсу до 5-6 курсу (з 11,61 до 15,63% від загальної кількості). Однак загальний показник для представників різних років навчання виявився не надто високим та становив 10,87%.

Планування відповідного опитування наштовхнуло нас на думку, що серед студентів різних курсів можуть бути ті, які до навчання або станом на сьогодні активно займаються плаванням. У ході дослідження це було підтверджено. Проте частка таких студентів на різних роках навчання була дуже малою (від 0,0 до 1,88% загальної кількості). Це підтверджує низьку зацікавленість учнівської молоді до занять плаванням та спортом загалом.

Розглядаючи розподіл часток за варіантами відповідей на окремих роках навчання ми спостерігали певні відмінності. Найбільші частки для студентів першого року навчання припадають на варіанти «не вмію плавати» та «тримаюся на воді» (21,52 та 19,04% загальної кількості студентів цього року навчання). За іншими спостерігається поступове зниження відповідно до якості володіння навичками плавання.

Для студентів другого року навчання такого вираженого розподіл не було. Приблизно однакові частки припадали на варіанти відповідей «не вмію плавати» (22,69%), «тримаюся на воді» (20,48%) та «вмію плавати одним зі стилів» (20,04%). Інші варіанти набрали меншу підтримку. Однак також можна спостерігати, що менша кількість студентів якісно володіють навичками плавання.

Вивчення відповідей представників третього курсу вказало на таку ж ситуація. Варіанти відповідей набрали найбільші частки відповідей респондентів («не вмію плавати» (23,93%), «тримаюся на воді» (19,63%) та «вмію плавати одним зі стилів» (22,09%). Для решти варіантів відповідей характерні наближені відсоткові значення (10,43-11,66%).

Серед студентів четвертого курсу ми спостерігаємо певний розподіл часток відповідей з вищою кількістю (23,94%) для варіанту «тримаюся на воді». За іншими варіантами відповідей, починаючи від суміжних, спостерігається поступове зниження відсоткових значень.

Незважаючи на меншу кількість респондентів, що представляють старші курси (5-6), вивчення розподілу відповідей вказало, що найбільші частина з них не вміє плавати або плаває одним зі стилів (по 21,88%). Дещо менша кількість студентів плаває за допомогою допоміжних засобів та кількома стилями.

Висновки. Результати опитування студентів різних курсів щодо суб'єктивного ставлення до власного рівня володіння навичками плавання вказує на поступове зниження часток, що припадають на різні варіанти відповідей, починаючи з варіанту «не вмію плавати» та по мірі підвищення вимог до плавальної підготовленості.