Форми і методи роботи з молоддю в позанавчальній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДПУ

ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ З МОЛОДДЮ В ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Ступак О.Ю. д.п.н, доц.

кафедри менеджменту

Анотація

У статті представлені сучасні форми і методи роботи з молоддю в позанавчальний час. Новизною даного дослідження можна визначити виділення низки сфер діяльності молоді та відповідний перелік форм і методів роботи з молоддю: проектна, громадсько -політична, волонтерсько-благодійна, освітньо- наукова діяльність, молодіжна політика.

Ключові слова: молодь, робота з молоддю, методи, форми.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Молодь за віковою характеристикою охоплює досить значний проміжок часу, оскілки відповідно до законодавства України (з змінами в 2021 році) молодою людиною вважається особа віком від 14 до 29 років. За цей час кожен встигає здобути шкільну, академічну освіту, розпочату професійний шлях та облаштувати родинний побут. Пройшовши етапи соціалізації в освітніх закладах, молодь відчуває свою безпосередню причетність до державотворчих, модернізаційних змін в країни. Водночас сучасні соціологічні дослідження вказують на стабільну політичну та громадянську пасивність молоді, поодинокі випадки спалаху активності з боку молоді, але відсутність сталої тенденції до розвитку соціальної активності молоді. Проте, аналіз видів діяльності у позанавчальний період показав широкий спектр можливостей та напрямків роботи з молоддю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття

Серед педагогічних розвідок у руслі представлення інструментів, форм, методів роботи з молоддю заслуговують увагу роботи таких вчених як: Т. Лях [1], О. Станкевич-Волосянчук [2], Н. Трамовецька [3], В. Трілленберг [4], О. Федорчак [5] та інші. Водночас узагальнення підходів в молодіжній роботі для використання в позанавчальний час вбачається актуальною проблемою, що не знайшла свого відображення в сучасних наукових розвідках.

Формулювання мети статті (постановка завдання)

Метою статті є представлення та характеристика форм і методів роботи з молоддю в позанавчальний час.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Вибір позанавчального періоду обумовлений вагомим впливом на формування компетентностей та результативної активності молоді, а також різноманітністю інструментів молодіжної роботи. Під час наукового пошуку були детально проаналізовані різні форми і методи, їх змістовність відносно роботи з молоддю за певними напрямами діяльності молоді в позанавчальний період. Новизною даного дослідження можна визначити виділення низки напрямів діяльності молоді та відповідний перелік форм і методів роботи з молоддю.

Проєктна діяльність молоді передбачає реалізацію проектної роботи як форми роботи з молоддю з використанням методів підготовки проєктів та конкурсів проєктів для молоді.

Проєктна діяльність відрізняється від “звичайної” тим, що спрямована на вирішення нестандартних завдань. Водночас мета такої діяльності має бути досягнута з урахуванням обмеженості в часі та ресурсах, а також передбачає досягнення очікуваних результатів [4].

Загальна технологія управління проєктом залишається відносно стабільною і охоплює: формулювання завдань проекту; обґрунтування проекту; розроблення структури проекту; визначення обсягів та джерела фінансування; складання калькуляції витрат (кошторису виконання робіт); визначення термінів виконання робіт проекту; складання графіка реалізації проекту; розрахунок та розподіл ресурсів; відбір команди виконавців проекту; управління якістю; управління ризиками; організацію виконання проекту; підготовку та укладення контрактів; підтримання зв'язків із замовниками та споживачами продукції проекту; контроль за виконанням проекту тощо [5].

Громадсько-політична діяльність молоді спрямована на формування базових компетентностей в сферах громадської та політичної діяльності. Серед основних форм даного напряму ми виокремили форуми, семінари, стажування, навчальні екскурсії.

Форум (мається на увазі форум знань, що має освітні функції) перебуває на перетині освіти в сенсі наявних навчальних програм, які забезпечують опанування компетенцій в сфері громадсько -політичної діяльності. Основним завданням є запустити процес “від ідеї до дії”, тобто конвертувати накопичення знань та компетенцій у конкретні практичні громадські дії. По суті, цю функцію виконують окремі тренінги, але форум у даному контексті призначений для більшої групи - як учасників і учасниць, так тренерів, експертів.

Ще одними формами роботи з молоддю в сфері громадсько -політичної діяльності нами було виокремлено стажування та навчальні екскурсії.

Відповідно до Закону України “Про освіту” стажування - це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов'язків у певній професійній діяльності або галузі знань. Водночас на сьогодні досить поширеним є короткострокий досвід стажування в різних країнах, а також навчальні тури, поїздки, екскурсії, що спрямовані на здобуття досвіду різних країн в сферах діяльності органів громадського самоврядування, механізмів взаємодії влади та молоді, вивчення досвіду діяльності громадських об'єднань тощо.

Волонтерська діяльність в напрямку роботи з молоддю передбачає безоплатну допомогу незахищеним верствам населення, дітям, особам похилого віку та з інвалідністю тощо.

Особливостями волонтерства визначають: воно має бути неприбутковим, добровільним та корисним окремій особі, групі або суспільству загалом. З'ясовано, що волонтерство є способом підтримки, піклування, надання допомоги членам громади; взаємодії між людьми для спільного вироблення нових шляхів вирішення проблем, які виникають. Воно створює можливості для навчання та розвитку впродовж життя кожної людини [1]. позанавчальний молодь компетентність волонтер

Серед основних напрямів діяльності волонтерів як видів соціального мотивування доречними є [1]:

- інформування громади про заслуги волонтера;

- створення можливості спілкування з новими значущими людьми, експертами з різних питань соціальної та соціально-педагогічної роботи, надання доступу до нових соціальних груп (неформальні зустрічі зі спеціалістами, майстер-класи, вечори відпочинку тощо);

- допомога в організації дозвілля. Волонтери мають можливість не лише взяти участь у пропонованих заходах, але й ініціювати їх, заручившись підтримкою організації;

- залучення до нових видів діяльності, важливих проєктів та програм, акцій, конференцій;

- створення умов для самореалізації та кар'єрного зростання. Усі без винятку волонтери мають можливість спробувати свої сили в нових видах діяльності, реалізувати свої вміння та таланти;

- навчання. Волонтери проходять курс навчання, набуваючи знань, умінь та навичок, необхідних для подальшої роботи;

- залучення до участі в керівництві важливим новим проєктом. У процесі роботи волонтери набувають навичок управління групами людей та організації їхньої діяльності.

Освітньо-наукова діяльність напрямку роботи з молоддю передбачає такі форми: майстерні, тренінги, семінари, спецкурси в закладах вищої освіти.

Майстерня або тренінг (рідше - семінари) у неформальній освіті - це унікальний освітній простір, в якому відбувається структурована і цілеспрямована взаємодія учасників з метою набуття нових знань або переосмислення власної позиції з певного питання. Майстерня як структура забезпечує взаємозв'язок елементів і утворює з деталей комплексний освітній процес. Група учасників завжди відображає суспільство в мініатюрі, яке працює за законами і механізмами реального соціуму, але є спрощеним варіантом цієї спільноти. Саме це допомагає побачити дію запущених механізмів і правил. Мета тренінгового процесу - концентрація уваги на переживаннях і досвіді учасників, а не на компетентностей мультиплікатора, що керує тренінговим процесом. Учасники навчаються, насамперед, завдяки своїй активності, багато, що дізнаються один від одного. Завдяки синергії, група допомагає кожному учаснику та учасниці стати по закінченню навчання більш компетентними, ніж на початку [3, с. 27].

Серед достатньої кількості методі в неформальної освіти, загальна класифікація яких на даний час відсутня в науково -педагогічній літературі. Проте, у контексті даного дослідження можна виділити: рольові та ділові ігри, майстер-класи і воркоши.

Рольові ігри (можуть бути різні цілі, оформлення та тривалість) та ділові ігри (методи імітаціях ухвалення рішень групою в ситуаціях конфлікту або невизначеності).

Майстер-класи (демонстрація і навчання учасників певному унікальному вмінню або практиці) та воркшопи - майстерні під час яких учасники отримують досвід або знання самостійно.

Також досить популярними та дієвими методами групової роботи виступають openspace, світове кафе, інші методики інноваційного та конференційного типу.

Важливою формою роботи в контексті освітньо-наукової діяльності з молоддю можна вважати розробку та запровадження спецкурсів у закладах вищої освіти з питань громадянської свідомості, розвитку громадської та соціальної активності молоді, під час яких використовуючи методи неформальної освіти студенти мали можливість дізнатися про діяльності громадських організацій і благодійних фондів, їхніх молодіжних проектів, а також до роботи молодіжних центрів і молодіжних рад, розуміючи особливості та актуальність їхньої діяльності.

Наступним напрямом роботи з молоддю виділено молодіжну політику, що передбачає запровадження адвокаційних компаній як форм роботи та застосування таких методів як круглі столи, зустрічі, дискусії, дебати.

Адвокаційна діяльність може бути спрямована на вирішення будь-якої проблеми в суспільстві, незалежно від того наскільки широке коло осіб вона зачіпає. Вона може тривати, як кілька годин, так і кілька років. Все залежить від глибини проблеми, політичної волі тих, хто приймає рішення та обраних стратегії й інструментів адвокації.

У результаті дій, спрямованих на представлення інтересів та захист прав тієї чи іншої групи людей, бажаний результат може бути отриманий дуже швидко (наприклад, як наслідок позитивного рішення сесії міської чи обласної ради). Однак справжня адвокаційна кампанія, як правило, триває роки. Адже часто прийняття якогось важливого стратегічного документу рішенням сесії місцевих рад не вирішує існуючу проблему. Цей документ ще довго може лежати “в шухляді”, доки не втратить своєї актуальності, або ж носити лише декларативний характер. Впровадження прийнятого документу, часто, залежить від наявності коштів у бюджеті чи банальної політичної волі виконавчої гілки влади. Тому важливо в результаті адвокаційної кампанії “спустити” цей документ до рівня громад, щоб суспільство усвідомлювало його важливість для власного розвитку й підтримувало те, що цей документ декларує. Тоді, під тиском громадськості, влада змушена буде надати цьому документу розвиток та фінансову підтримку [2, с. 8-9].

Дискусійні методи (обговорення, дебати) - це методи, які передбачають вільний обмін думками учасників групи стосовно певної теми.

Наведені форми, засоби та методи роботи з молоддю в позанавчальній діяльності не вичерпують всіх можливих та можуть повторюватися, корегуватися, змінюватися в залежності від низки зовнішніх та внутрішніх факторів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Отже, представлені методи, форму, інструменти роботи з молоддю мажуть бути використані в діяльності громадських організацій, молодіжних центрах, молодіжних радах та інших неформальних об'єднань. Водночас у межах нашого дослідження доцільним є продовження вивчення провідного досвіду діяльності неформальних, громадських об'єднань в Україні щодо упровадження сучасних форм роботи з молоддю в позанавчальний час.

Список використаних джерел

1. Лях Т. Л. Методика організації волонтерських груп: навч. посіб. Київ: Київ. ун-т ім.. Б. Грінченка, 2010. 160 с.

2. Станкевич-Волосянчук О.І. Адвокація як метод впливу: практичний посібник. Ужгород: Міжнародний фонд “Відродження”, 2013. 80 с.

3. Трамовецька Н. Ідеї натхнення... рішення..: посібник для тренерів неормальної освіти. К.: Інша Освіта, 2015. 104 с.

4. Трілленберг В. Проектний менеджмент. Конспект лекцій і семінарів. Тернопіль: Економічна думка, 2001. 95 с.

5. Федорчак О.В. Проектний підхід як інноваційний механізм державного управління. Державне управління: теорія та практика. 2006. № 1. URL: http://www.nbuv.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru