Позанавчальна діяльність педагогічного університету як механізм соціалізації студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДПУ

ПОЗАНАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК МЕХАНІЗМ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Саяпіна С.А. д.пед.н., професор кафедри

педагогіки вищої школи, декан

Мухіна В.В. к.пед.н., старший викладач

кафедри загальної психології

Анотація

позанавчальний позааудиторний соціалізація студент

З'ясовано, що потреба студентської молоді в самодіяльності, самореалізації та соціальному самовизначенні задовольняється значною мірою під час позанавчальної діяльності, що залишає значний простір для самостійності й неформального спілкування, яке в інших умовах займає навчання. Позанавчальна діяльність студентів - це спільна діяльність професорсько - викладацького складу та студентського колективу з планування, організації, проведення та аналізу позааудиторного соціальновиховного процесу з метою сприяння соціалізації студентів. Різні види та форми позанавчальної діяльності сприяють розвитку таких якостей особистості здобувачів вищої освіти, як ініціативність, креативність, відповідальність, гуманізм, без яких неможливе усвідомлення себе відносно вироблених у суспільстві й прийнятих людиною критеріїв належності до певної сфери суспільних відносин і певного соціального кола. Відповідно, зазначене вище дає підстави розглядати позанавчальну діяльність як механізм соціалізації студентської молоді.

Ключові слова: позанавчальна діяльність, студентська молодь, педагогічний університет, самореалізація, самовизначення

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої актуальності набуває проблема соціалізації як важливої мети й складника виховання молодого покоління. Успішність процесу соціалізації молоді як особливої демографічної групи визначено нині важливим чинником інтеграції закладів освіти України до європейського освітнього простору. Саме тому до пріоритетних завдань теорії та практики соціальної педагогіки належить обґрунтування значення освітнього й культурного складників у загальному соціалізаційному процесі молодої людини, створення та реалізація сприятливих для цього умов освітнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття

Останніми роками науковці активно досліджують питання соціального розвитку та соціального виховання дітей і молоді: С. Коношенко, О. Кузьміна, С. Курінна, С. Омельченко, О. Полякова, І. Трубавіна, С. Харченко, Л. Цибулько. Проблему організації позанавчальної або позааудиторної роботи в умовах закладу вищої освіти розглядали такі сучасні вітчизняні науковці, як А. Брусенко, С. Іванчикова, О. Палеха, Є. Пранова, І. Ратинська, С.Саяпіна, В. Тернопільська, В. Тимошенко, Н. Шелест та ін.

Формулювання мети статті (постановка завдання)

Схарактеризувати позанавчальну діяльність педагогічного університету як механізм соціалізації студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Згідно із Законом України „Про вищу освіту” [8] провідним і основним видом діяльності студентів у педагогічному університеті як закладі вищої освіти є навчальна діяльність. Водночас потреба студентської молоді в самодіяльності, самореалізації та соціальному самовизначенні, на наш погляд, задовольняється значною мірою під час позанавчальної діяльності. Вона залишає значний простір для самостійності й неформального спілкування, яке в інших умовах займає навчання. У зв'язку з цим феномен позанавчальної діяльності студентів в умовах закладу вищої освіти як чинник їх соціалізації вимагає уточнення категорій: діяльність, позанавчальна діяльність, позааудиторна робота.

У визначенні сутності поняття „позанавчальна діяльність” ключовим елементом є діяльність. Категорія діяльності є складною і багатовимірною, розглядається різними науками - філософією (Л. Буєва, М. Каган та ін.), психологією (І. Бех, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), соціальною педагогікою (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, С. Харченко та ін.) та іншими науками.

Узагальнюючи дані різних наук, виділимо найбільш важливі характеристики діяльності: - становить досить складний за своєю специфікою і внутрішньою структурою феномен; - є чинником розвитку особистості, визначаючи ступінь її самостійності й відповідальності у своєму розвитку; - існує видове різноманіття діяльності (гра, навчання, праця, спілкування, спортивна, художня діяльності і т. п.); - забезпечує створення матеріальних умов життя людини, задоволення природних людських потреб; - стає чинником розвитку духовного світу людини, формою й умовою реалізації її культурних потреб; - є сферою реалізації людиною свого особистісного потенціалу, досягнення життєвих цілей, успіхів; - створює умови для самореалізації людини в системі суспільних відносин, для реалізації її соціальних інтересів; - є джерелом і критерієм наукового пізнання, самопізнання і саморозвитку; - забезпечує пізнання й перетворення навколишнього світу.

Отже, в найзагальнішому сенсі діяльність можна визначити як активну взаємодію з навколишньою дійсністю, в ході якої людина постає як суб'єкт цілеспрямованого впливу на об'єкт і задовольняє таким чином свої потреби.

Класифікація видів діяльності ускладнена тим, що цей термін у світовій науці має широке значення. У різних галузях наукових знань існують різні підстави для класифікації видів діяльності. У педагогіці в якості основних видів діяльності виділяють наукову, ігрову, навчальну, позанавчальну, трудову, художню, громадську. Учені-педагоги, які працюють у галузі вищої та середньої професійної освіти, відзначають такі, наприклад, види діяльності студентів, як навчально-пізнавальна, ціннісно орієнтована, професійно-педагогічна, гуманітарно-перетворювальна, комунікативна та ін. Усі ці та інші види діяльності становлять систему, у якій взаємопов'язані і взаємодіють усі її окремі види й різновиди.

Відповідно до предмета нашого дослідження проаналізуємо саме поняття „позанавчальна діяльність”.

М. Нарійчук в дисертації „Соціально-педагогічні умови становлення самооцінки особистісних моральних якостей студентів медучилища у позанавчальній діяльності” зазначає, що позанавчальна діяльність є видом педагогічної діяльності, яка становить особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передачу від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві [3, с. 24].

Своєю чергою, Г. Овчаренко зазначає, що позанавчальна діяльність здійснюється у сфері вільного часу і забезпечує формування моральних, загальнокультурних, громадянських і професійних якостей особистості майбутнього фахівця. Вона є суттєвим елементом способу життя учнів, професійної діяльності викладачів і керівників навчального закладу. На думку авторки, позанавчальна діяльність передбачає: участь у ній усіх суб'єктів освітньо-виховної системи; організаційне, методичне, правове, фінансове, кадрове, матеріальне, структурне забезпечення; інтеграцію всіх соціальних інститутів соціуму, культурного потенціалу міста, району. Позанавчальна діяльність у баченні науковиці є основним інструментом становлення особистості професіонала і створення особистісно зорієнтованої моделі виховання [4].

Продовжуючи аналіз джерел у цьому напрямі, звернемося до докторської дисертації С. Савченка „Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору”, на сторінках якої позанавчальна діяльність визначається як специфічний вид діяльності, який є невід'ємною частиною особистісно орієнтованого виховного процесу, здійснюваного в галузі вільного часу, з метою забезпечити формування громадянських, загальнокультурних, морально - етичних, естетичних, творчих якостей особистості студента [10, с. 197].

У своєму дослідженні „Гендерна соціалізація студентів коледжу в позанавчальній діяльності” Н. Шабаєва стверджує, що позанавчальна діяльність студентів є однією з підсистем освітнього процесу навчального закладу, орієнтованого на розвиток особистісних, професійних якостей кожного студента, що реалізується через творчі освітні програми, що не входять у зміст установлених державних стандартів освіти. Авторка робить акцент на самоорганізації й самоврядуванні як основі підготовки майбутнього фахівця в умовах позанавчальної діяльності [11].

Вивчення наукових джерел щодо підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти дозволило встановити, що науковці часто використовують близький до позанавчальної діяльності термін „позааудиторна робота”, під яким мається на увазі: - організація професорсько-викладацьким складом ЗВО різних видів діяльності студентів у позанавчальний час, що забезпечує необхідні умови для розвитку особистості студента (С. Іванчикова) [1]; - спільна діяльність студентів, яка протікає поза навчальних занять і забезпечує цілеспрямований розвиток особистості студента та його професійне становлення (О. Палеха) [5]; - цілісний педагогічний процес формування й розвитку майбутнього фахівця, що має відбуватися в органічній єдності з освітнім процесом, обов'язковим урахуванням інтересів, нахилів здобувачів вищої освіти та соціальним замовленням суспільства (Т. Пернарівська) [6]; - будь-яка діяльність студентів, спрямована на формування і розвиток професійно значущих якостей, що сприяє їхньому особистісному розвитку, здійснювана в рамках навчального закладу, але не пов'язана з навчальними планами (Є. Пранова) [7]; - сукупність перетворювальних дій, що здійснюються за межами навчальних занять у безпосередньому зв'язку з ними; ланка навчальновиховного процесу, що здійснюється студентами після обов'язкових навчальних занять відповідно до своїх інтересів за умови педагогічної допомоги й підтримки (І. Ратинська) [9].

Отже, аналіз визначень категорій „позанавчальна діяльність” і „позааудиторна робота” дає підстави стверджувати, що в педагогічній науці вони використовуються як синонімічні.

Вивчення наукової літератури показало, що позанавчальна (позааудиторна) діяльність у системі вищої освіти розглядається у двох основних напрямах: як продовження діяльності, пов'язаної з безпосередньо професійною підготовкою, з розвитком умінь і навичок, необхідних для реалізації різноманітних функцій майбутнього педагога, і як діяльність, не пов'язана рамками освітньої програми. У першому випадку цілі й завдання позанавчальної діяльності реалізуються через її різні напрями й комплекс цільових програм, що розробляються в міру виникнення та визначення пріоритетів. Її склад становить різні види та напрями, які реалізуються і на рівні самого освітнього закладу, і в установах додаткової освіти (центри творчого розвитку, клуби, студії за інтересами, музеї і т. п.). Позанавчальна діяльність у цьому аспекті є найважливішим компонентом виховної системи освітньої установи, що підкоряється реалізації її цілей, а також дозволяє розширювати й поглиблювати знання студентів, закріплювати придбані на заняттях загальнонавчальні й професійні вміння та навички.

У другому випадку позанавчальна діяльність реалізується поза освітньої програми, будується на засадах добровільної участі з урахуванням інтересів студентів при їх усебічному розвитку, активності й самодіяльності. Спільним для цих двох видів позанавчальної діяльності є той факт, що вони слугують засобом соціалізації студентів, тобто їхня мета має суспільну спрямованість; особливим - велика соціально-педагогічна спрямованість другого напряму, що пов'язано з цілеспрямованим використанням потенційних можливостей соціуму з метою формування необхідних якостей.

Продовжуючи аналіз джерел у цьому напрямі, звернемося до праці В. Коваленка, у якій автор не лише підтверджує педагогічні можливості позанавчальної діяльності університету, а й рекомендує враховувати під час її організації такі моменти: - формування особистості студента здійснюється на підставі діяльнісного підходу, спілкування з іншими; - у цьому процесі відбувається взаємодія зовнішніх впливів (діяльності, спілкування, навколишнього світу) з внутрішніми особливостями особистості студента (психічні стани, потреби, мотиви, цінності, спрямованість поведінки; - урахування результатів діагностування рушійних сил і витоків особистісного становлення (зіткнення поглядів викладачів і студентів, тенденції індивідуалізму, відокремленість студента в групі або активне залучення до неї, характер відносин у групі, бажання особистості, її обов'язки) [2, с. 170].

Продовжуючи обґрунтовувати соціалізаційні можливості позанавчальної діяльності, звернемось до дослідження Н. Шелест „Формування ціннісного ставлення до створення сім'ї у студентів аграрних коледжів у позааудиторній діяльності” [12]. У цій праці авторка надає переконливі аргументи того, що позааудиторна діяльність має значний потенціал щодо формування ціннісного ставлення до створення сім'ї у студентів аграрних коледжів.

По-перше, з'являється можливість для створення освітнього середовища, спрямованого на формування ціннісного ставлення до створення сім'ї в зазначеного контингенту здобувачів вищої освіти. По-друге, включення студентів аграрних коледжів у позааудиторну діяльність надає їм можливість спілкування в малих групах. У процесі спілкування формується емоційна чуйність щодо почуттів, переживань, турбот інших людей, зокрема й до членів сім'ї. По-третє, залучення здобувачів вищої освіти в різноманітну позааудиторну діяльність дає можливість розширити коло їх спілкування (організовувати зустрічі з фахівцями відповідного профілю (юристами, лікарями, педагогами, психологами) з проблеми формування ціннісного ставлення до створення сім'ї). По-четверте, здійснювати систематичний моніторинг рівня сформованості в студентів аграрних коледжів ціннісного ставлення до створення сім'ї. По -п'яте, використовувати різноманітні форми і методи формування ціннісного ставлення до створення сім'ї в зазначеного контингенту здобувачів вищої освіти [ 12, с. 67].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Отже, позанавчальна діяльність студентів - це спільна діяльність професорсько-викладацького складу та студентського колективу з планування, організації, проведення та аналізу позааудиторного соціальновиховного процесу з метою сприяння соціалізації студентів. Різні види і форми позанавчальної діяльності сприяють розвитку таких якостей особистості здобувачів вищої освіти, як ініціативність, відповідальність, гуманізм, без яких неможливе визначення себе щодо вироблених у суспільстві й усвідомлено прийнятих людиною критеріїв належності до певної сфери суспільних відносин і певного соціального кола.

Список використаних джерел

1. Іванчикова С. М. Формування культури здоров'я студентів засобами фітнесу в позааудиторній роботі вищого навчального закладу: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Луганський нац. пед. ун -т ім. Тараса Шевченка. Старобільськ, 2017. 234 с.

2. Коваленко В. О. Комплексний підхід до організації позааудиторної діяльності. Вісник Житомирського держ. ун -ту. 2012. Вип. 66. С. 169-172. (Серія: Педагогічні науки).

3. Нарійчук М. Д. Соціально-педагогічні умови становлення самооцінки особистісних моральних якостей студентів медучилища у позанавчальній діяльності: дис.... канд. пед. наук: 13.00.05 / Національний пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2006. 222 с.

4. Овчаренко Г. Е. Педагогічні умови соціалізації студентів мистецько - педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності: дис.... канд. пед. наук: 13.00.05 / Луганський держ. пед. ун -т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2005. 257 с.

5. Палеха О. М. Організація самостійної позааудиторної роботи майбутніх учителів іноземної мови у вищих навчальних закладах Великої Британії: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Національний авіац. унт. Київ, 2 016. 19 с.

6. Пернарівська Т. П. Формування у студентів готовності до гармонізації міжособистісних відносин у позааудиторній діяльності: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем виховання АПН України. Київ, 2015. 20 с.

7. Пранова Є. В. Формування здорового способу життя майбутніх учителів фізичного виховання в процесі позааудиторної роботи: дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / Східноукраїнський нац. ун -т ім. Володимира Даля. Київ, 2015. 230 с.

8. Про вищу освіту: Закон України від 1 лип. 2014 р. № 1556. Відомості Верховної Ради, 2014. № 37/38. ст. 2004. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 09.11.2018).

9. Ратинська І. В. Виховання моральної відповідальності студентів у позааудиторній діяльності: дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем виховання НАПН України. Київ, 2019. 196 с.

10. Савченко С. В. Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального простору: дис.... д - ра пед. наук: 13.00.05 / Луганський держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2004. 455 с.

11. Шабаєва Н. С. Гендерна соціалізація студентів коледжу в позанавчальній діяльності: дис.... канд. пед. наук: 13.00.05 / Луганський нац. ун -т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2011. 244 с.

12. Шелест Н. А. Формування ціннісного ставлення до створення сім'ї у студентів аграрних коледжів у позааудиторній діяльності: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Уманський держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Умань, 2019. 280 с.

Размещено на Allbest.ru