Формування інклюзивної компетентності майбутніх педагогів до використання арт-терапевтичних технологій в освітньому середовищі ЗДО та НУШ

Постановка проблеми

У контексті гуманістично-інноваційної парадигми розвитку освіти на сучасному суспільному етапі перед закладами вищої освіти України постає проблема підготовки майбутніх фахівців педагогічного профілю, спроможних працювати в умовах середовища закладів дошкільної та загальної середньої освіти з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Це явище аргументовано подоланням суперечності, що виникла через брак у закладах освіти компетентних педагогів, здатних ефективно взаємодіяти з дітьми, у яких наявні особливі потреби, із їхніми батьками в умовах інклюзивного навчання і розвитку та через відсутність механізму формування професійної інклюзивної компетентності в освітньому середовищі закладу вищої освіти.

Професійна неготовність вихователів, учителів і викладачів закладів вищої освіти спричинена недоліками традиційної системи вищої освіти. Типові проблеми на практиці у впровадженні інклюзії: нездатність педагога прийняти дитину з особливими потребами; неспроможність адаптувати, модифікувати навчальний матеріал; нездатність побудувати заняття чи урок, доступний для дітей з особливими освітніми потребами. Для успішного впровадження інклюзивної освіти на тлі інтенсивних змін у різних сферах суспільного життя вища освіта України повинна оптимізувати перехід до нової парадигми освіти - інноваційної, згідно з якою підготовка педагогів до реалізації завдань інклюзивного навчання ґрунтована на компетентнісних засадах.

Аналіз актуальних досліджень

Особливості запровадження інклюзивної освіти у сучасному освітньому просторі вивчали вітчизняні та зарубіжні вчені В. Бондар, Л. Будяк, Е. Данілавічютє, Л. Даниленко, І. Демченко, Н. Дятенко, С. Єфімова, В. Зосенко, А. Колупаєва, С. Литовченко, І. Луценко, С. Миронова, Ю. Найда, Н. Назарова, Л. Савчук, Т. Сак, Т. Софій, В. Синьов, О. Таранченко, В. Тищенко, З. Шевців.

Проблеми впровадження інклюзивного навчання в систему освіти України студіювали Л. Вавіна, Л. Даниленко, В. Засенко, К. Кольченко, Є. Синьова. Ґрунтовні напрацювання з питань формування інклюзивної компетентності вчителів початкової школи та вихователів закладів дошкільної освіти представлені у працях С. Альохіної, Ю. Бойчук, О. Бородіної, О. Гноєвської, Г. Косарєвої, І. Хафізулліної.

Зважаючи, що особливості формування професійної компетентності фахівців педагогічного профілю в умовах інклюзивного простору всеохоплююче представлені в сучасних наукових дослідженнях, вважаємо за необхідне акцентувати увагу на особливостях процесу формування інклюзивної компетентності вихователів закладів дошкільної освіти та учителів Нової української школи до використання широкого спектру педагогічних інновацій і, зокрема, арт-терапевтичних технологій.

Мета статті полягає у розкритті шляхів формування інклюзивної компетентності майбутніх педагогів до використання арт-терапевтичних технологій в освітньому середовищі закладів дошкільної освіти та Нової української школи.

Виклад основного матеріалу

Широке впровадження інклюзивної освіти є однією з найбільш важливих та цінних за своїми наслідками реформ педагогічної галузі. На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури за тематикою «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві у 2008 році, відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення інклюзивних суспільств. У статті 24 Конвенції ООН акцентується увага на обов'язку держави реалізувати інклюзивну модель освіти, тобто забезпечити кожній дитині право виховуватися і навчатися за місцем свого проживання.

Інклюзивна освіта в Україні є інноваційним освітнім процесом і водночас одним з міжнародних зобов'язань. У Концепції розвитку інклюзивної освіти в Україні окреслено шляхи модернізації вищої педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів:

- спеціальна підготовка і перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;

- спеціальна підготовки консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій з питань навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;

- запровадження системної організаційно-методичної, консультативно-роз'яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, громадськості, батьків щодо забезпечення права дітей з особливими потребами на освіту [1, с. 3].

Зміни у вітчизняному законодавстві дали значну рушійну силу в розвитку інклюзивної освіти України. В державних документах Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (2011), Концепції розвитку інклюзивної освіти (2010), Державному стандарті початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами (2013) наголошується, що інклюзію варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами, а й у можливості практичного ефективного навчання цієї категорії дітей.

У Концепції освіти дітей раннього та дошкільного віку (2020) одним із шляхів удосконалення освітнього процесу закладу дошкільної освіти (ЗДО) визначено створення сучасного розвивального, безпечного, інклюзивного та здорового освітнього середовища (організація предметно-просторового середовища, забезпечення оптимального розпорядку дня для дітей різного віку і освітніх потреб, культура взаємовідносин між самими дітьми та між дітьми і дорослими, гнучкість просторової організації, забезпечення можливості вільного доступу дітей до іграшок та матеріалів для творчості, можливість самостійно ними користуватися, створення осередків для забезпечення різних форм роботи / гри / експериментування / творчості, розроблення рекомендацій вихователям щодо ефективних стратегій формування дитячих спільнот) [2, с. 5]. У Концепції Нової української школи наголошується на тому, що буде заохочуватися інклюзивна освіта. Для учнів з особливими потребами будуть створено належні умови для навчання спільно з однолітками, запроваджуватимуться індивідуальні програми розвитку, зокрема корекційно-реабілітаційні заходи, психолого-педагогічний супровід і необхідні засоби і дидактичні технології навчання [3, с. 29].

Зважаючи на задеклароване, дитина з особливими потребами може вільно обрати освітній заклад, у будь-якому з них педагог повинен бути готовим прийняти дитину, включити її у розвивальне середовище і забезпечити якісним рівнем освіти. Тому від сформованості інклюзивної компетентності майбутніх педагогів закладів дошкільної та загальної середньої освіти залежить успішність адаптації дитини в освітньому просторі.

Аналізуючи стандарт вищої освіти бакалавра спеціальності 012 Дошкільна освіта (2019), серед спеціальних фахових компетентностей виділяємо ознаки інклюзивної компетентності вихователя ЗДО - здатність до індивідуального і диференційованого розвитку дітей раннього і дошкільного віку з особливими освітніми потребами відповідно до їхніх можливостей, вміння складати індивідуальну програму розвитку та необхідні для навчання дітей з особливими освітніми потребами документи, бути знайомими з універсальним дизайном в освіті та розумним пристосуванням [4, с. 9, 10].

З. Шевців визначає інклюзивну компетентність як соціально-педагогічну компетентність майбутнього вчителя початкових класів інклюзивної загальноосвітньої школи, стверджуючи, що це інтегроване особистісне новоутворення, що характеризується синтезом знань і навичок, необхідних для успішного здійснення соціально-педагогічної діяльності, та умінь вчителя використовувати фахові знання, уміння і навички для розв'язання стандартних і нестандартних соціально-педагогічних задач і проблем, пов'язаних із спільним навчанням дітей з різним рівнем психофізичного розвитку [5, с. 14].

Зараховуючи інклюзивну компетентність педагога до його фахових компетентностей, Ю. Бойчук, О. Бородіна та О. Микитюк вважають, що вона формується на засадах інклюзивних знань, спеціальних інклюзивних умінь і навичок, професійних і особистісно значущих якостей, а також оволодіння здоров'язбережувальними і корекційно-розвивальними технологіями та становить собою структурно-функціональний комплекс із мотиваційно-ціннісним (позитивна мотивація до інклюзивної діяльності, якості інклюзивно-компетентного вчителя), когнітивно-операційним (наявність спеціальних інклюзивно необхідних знань і вмінь, а також способів їхнього вдосконалення й оновлення) та рефлексивно-оцінним (здатність до саморефлексії та самоуправління) компонентами [6, с. 50].

Визначаємо, що невіддільним складником інклюзивної компетентності педагога є здатність використовувати у професійно-педагогічній діяльності широкий спектр інноваційних технологій і підходів до дітей з особливими освітніми потребами: здоров'язбережувальні і корекційно-розвивальні, артзняття психічних бар'єрів у навчанні. Інновації арт-терапії є складником сугестивної та терапевтичної технології. Вони виконують функцію піднесення дитини, зняття психічних бар'єрів у навчанні.

Найчастіше вихователі закладів дошкільної освіти та учителі початкової школи для роботи з дітьми, які потребують особливої освітньої підтримки, застосовують такі основні види арт-технологій: візуальні арттехнології (ізотерапія: фрактальне малювання, малюнкові мандали, аплікації, колажування, ліплення, кольоротерапія, пісочна арттехнологія тощо); музичні арттехнології (музикотерапія: чуттєве сприйняття музики; рухова релаксація та злиття з ритмом музики; музично-рухові ігри та вправи, танцювально-рухові прийоми: передача почуттів через рухи, ритмічно-руховий супровід до пісні, вірші з музичним супроводом тощо); казкова арттехнологія (створення казки, створення вистав за допомогою ляльок, пригоди до прослуханого музичного твору, театралізація, ігри тощо) тощо.

Останнім часом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами педагоги все частіше застосовують Sand Play (Сендплей) - гру з піском, яку відносять до пісочної терапії. Цей метод був названий «технікою побудови світу», він допомагає дітям без слів виразити свої емоції, відчуття, переживання тощо. Пісочна технологія - психолого-педагогічний, корекційно-розвитковий метод, спрямований на вирішення проблем дитини з мовленнєвими і (або) інтелектуальними порушеннями в розвитку [7, с. 56]. Робота з піском допомагає налагодити контакт з дитиною, вирівняти її емоційний фон, підвищити інтерес дитини до занять, формувати процеси саморегулювання, посилити мотивацію до діяльності тощо.

Цінним для нашого дослідження є науковий доробок Т. Зінкевич-Євстігнеєвої й Т. Грабенко, які розробили й успішно апробували систему пісочних ігор, спрямованих на навчання, розвиток та корекцію особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. У своїх працях «Чудеса на піску» та «Пісочна ігротерапія» вони презентували практичні рекомендації щодо організації та проведення ігрової діяльності з піском, основні психолого-педагогічні вимоги до пісочниці та її обладнання, визначені принципи роботи в пісочниці [8; 9]. Авторами запропоновано добірку пісочних ігор, спрямованих на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук, пізнавальні ігри та ігри на розвиток фонематичного слуху, корекцію звукоутворення, навчання читанню та письму «Пісочна грамота» для дітей з особливими потребами [8, с. 27].

Спостереження і досвід багатьох дослідників доводять, що перенесення ігор та вправ в пісочницю підвищують ефективність корекційно-розвиткового процесу [8; 9; 10]. З одного боку, значно підвищується інтерес дошкільників до занять - спостерігається різке зростання пізнавальної активності, а з іншого боку, розвиток пізнавальних процесів відбувається більш гармонійно.

інклюзивний арт-технологія пісочний терапія

Висновки

Ми переконані, що з допомогою методу Sand Play педагоги з легкістю та цікавістю можуть навчати дітей грамоті, математичним навичкам, розвитку мовлення тощо. Таким чином, у результаті використання на заняттях методу арт-технологій активізується навчально-пізнавальна діяльність дітей; створюються психологічно комфортні умови для їх розвитку й виховання; формується позитивна навчальна мотивація; розвиток просторової уяви, образно-логічного мислення, сенсорно-перцептивної сфери, дрібної моторики рук та кінестетичної чутливості; формуються навички позитивної комунікації, вербальної і невербальної активності в ігровій діяльності.

Застосування арт-терапевтичних, альтернативних освітніх технологій, заснованих на активному використанні в освітньому процесі різновидів мистецтва, дає змогу простежити важливість послідовного творчого розвитку і ґрунтовної творчо спрямованої професійної підготовки сучасного вихователя закладу дошкільної освіти та вчителя початкової школи.

Література

1. Концепція розвитку інклюзивної освіти: Наказ МОН від 01.10.2010 N° 912.

2. Концепція освіти дітей раннього та дошкільного віку. Національна академія педагогічних наук України. Київ: ФОП Ференець В.Б., 2020. 44 с.

3. Концепція Нової української школи.

4. Стандарт вищої освіти України: перший (бакалаврський) рівень, галузь знань 01 «Освіта/Педагогіка», спеціальність 012 «Дошкільна освіта».

5. Шевців З.М. Основи інклюзивної педагогіки: підручник. Київ: «Центр учбової літератури», 2016. 248 с.

6. Бойчук Ю.Д. Інклюзивна компетентність майбутнього вчителя основ здоров'я : монографія / Ю.Д. Бойчук, О.С. Бородіна, О.М. Микитюк; Харків. 2015. 117 с.

7. Киселева М.В. Арт-терапия в работе с детьми. Санкт-петербург: Речь, 2006. 160 с.

8. Грабенко Т. Чудеса на піску / Т. Грабенко, Т. Зінкевич-Євстигнеєва. Київ.: Ред. загальнопед. газ., 2004. 128 с.

9. Зинкевич-Евстигеева Т. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии. СПб.: Питер, 1998. 300 с.

10. Бурачевская О.В., Бурачевская Т.В. Техника Sand-play как элемент арт-технологий в работе с детьми с нарушениями речевого и интеллектуального развития. Вопросы дошкольной педагогики. 2017. № 2. С. 141-143.

Размещено на Allbest.ru