Пріоритети державної політики Австрії у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритети державної політики Австрії у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів

Вступ

Сучасні реформаційні процеси в українській освіті висувають нові вимоги щодо її кадрового забезпечення та якості професійної підготовки. Водночас розв'язання кадрових проблем освітньої галузі та вдосконалення системи професійної підготовки педагогів відбувається дещо нерівномірно, непослідовно, у результаті помітні успіхи чергуються із прикрими невдачами, швидкі зміни - із повільним прогресом чи навіть відступом. Однією з причин цього є певна недосконалість державної політики у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів, недостатня неефективність механізмів імплементації реформ.

Об'єктивні запити українського суспільства щодо розробки і впровадження комплексної системи державно-політичних рішень і заходів із розв'язання кадрових проблем освітньої галузі та забезпечення якісної професійної освіти педагогів актуалізують дослідження зарубіжного досвіду в цій царині. Особливу увагу привертають державно- політичні здобутки Австрії у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів, втілені, насамперед, у сучасній нормативно-правовій базі системи педагогічної освіти, комплексі конструктивних заходів її розбудови, сукупності інструментів контролю результатів їх реалізації.

Державна політика Австрії у сфері педагогічної освіти є об'єктом пильної уваги австрійських науковців (А. Екер, Е. Меснер, П. Пош, М. Шратц та ін.), результатом чого стали системні дослідження її різноманітних аспектів, як-от: особливості становлення в історичній ретроспективі, переваги і недоліки в сучасних умовах, перспективи подальшого удосконалення (Ecker, 1990; Messner, 2018; Posch, 2007; Schratz, 2012). Варто зазначити, що й українські науковці (О. Биндас, М. М'ясковський та ін.), досліджуючи австрійський досвід розбудови системи професійної підготовки педагогічних кадрів, розглядають нормативну базу її функціонування і реформування, розкривають пріоритети австрійської державної політики в цій сфері (Биндас, 2014; М'ясковський, 2009). Водночас аналіз джерел з проблеми дослідження засвідчив, що новітні здобутки державної політики Австрії щодо професійної підготовки вчительських кадрів, втілені насамперед у її новій нормативно-правовій базі, недостатньо висвітлені в сучасній українській науковій літературі.

Мета статті - проаналізувати державну політику Австрії у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів на початку ХХІ століття, визначити її пріоритети та особливості.

Методи та методики дослідження

У процесі дослідницької роботи застосовано методи комплексного аналізу, інтерпретації, узагальнення положень нормативно-правових документів Австрії щодо професійної підготовки педагогічних кадрів та модернізації системи педагогічної освіти, а також результатів науково-пошукової роботи австрійських учених стосовно актуальних проблем теорії і практики професійної освіти педагогів.

Результати та дискусії

На зламі ХХ-ХХІ століть на теренах Австрії, напевне, жодна тема зі сфери культури й освіти не викликала стільки дискусій, як проблема професійної підготовки педагогічних кадрів і шляхи їх подолання. Незаперечний факт про те, що якісна педагогічна освіта - це ключова передумова ефективної реалізації будь-яких освітніх реформ, адже проблеми школи і виховання молодих поколінь невіддільні, абсолютно залежні від якісного кадрового забезпечення освітньої галузі, посилив увагу до цієї проблеми з боку освітян, науковців, громадськості загалом, наслідком чого стало нове звучання багатьох питань професійної підготовки вчительських кадрів.

Австрійські вчені (А. Екер, Й. Майр, Г. Тельм та ін.) спрямовували зусилля на осмислення теорії і практики педагогічної освіти, об'єктивну оцінку відповідних здобутків, критичний аналіз проблемних аспектів. Їхнім результатом стало виявлення низки серйозних суперечностей, зокрема між стрімким зростанням суспільної значимості професії педагога і недооцінкою його праці з боку громадськості; динамічними вимогами до професійної майстерності вчителя і недостатнім рівнем його кваліфікації; мінливими реаліями професійної педагогічної діяльності та консервативними практиками професійної педагогічної освіти та ін. (Ecker, 1990; Mayr, 2003).

У численних публікаціях провідні науковці країни (А. Екер, Ф. Кроат, П. Пош) звернули увагу на урізноманітнення напрямів професійної педагогічної діяльності, диференціацію спектру професійних завдань педагога, розширення сфери його відповідальності, що вимагають розстановки якісно нових пріоритетів і акцентів в теорії і практиці педагогічної освіти. За відсутності належної реакції держави, педагогічної громадськості на ці виклики дослідники прогнозували небезпеку глибокої кризи австрійського учительства, серйозні загрози для якісної освіти молодих поколінь, а відтак і суттєві ризики для поступального розвитку австрійського суспільства (Ecker, 1990; Kroath, 1998; Posch 2007).

Найбільш нагальними проблемами професійної педагогічної освіти в Австрії у Національному звіті про освіту за 2009 рік визначено:

- розбіжність статусів різних груп педагогічних кадрів та престижу окремих педагогічних спеціальностей;

- невідповідність наявної системи напрямів і спеціальностей підготовки викликам ринку освітніх послуг;

- невпорядкованість інституційної мережі професійної педагогічної освіти;

- недосконалість процедури відбору претендентів на здобуття педагогічних професій;

- недостатню інтегрованість етапів і компонентів професійної освіти майбутніх педагогів;

- розбалансованість циклів професійної підготовки педагогічних кадрів, їх недостатній взаємозв'язок та ін. (Nationaler Bildungsbericht Osterreich, 2009).

Позначена такими недоліками практика педагогічної освіти в Австрії різко контрастує із сучасними реаліями у сфері навчання і виховання молодих поколінь, вимогами до якості її кадрового забезпечення, світовими тенденціями професійної підготовки педагогічних кадрів - констатовано в згаданому звіті та акцентовано необхідність консолідації зусиль науково-освітніх організацій, управлінських структур, соціальних інститутів у розв'язанні проблем педагогічної освіти з метою розробки сценаріїв її неперервного розвитку, основаних на результатах осмислення сутності й специфіки педагогічної праці в умовах сьогодення, усвідомлення нових цінностей і сенсів професійної освіти педагогів, виявлення причин її проблемних аспектів і кризових явищ, визначення критеріїв і показників ефективності (Nationaler Bildungsbericht Osterreich, 2009).

Висновки і результати досліджень щодо очевидних прогалин кадрового забезпечення сфери освіти та якості професійної підготовки педагогічних кадрів значно активізували державно-політичну діяльність у відповідних галузях. Зокрема, при Міністерстві освіти, мистецтва, культури та Міністерстві науки і досліджень було створено експертну групу для розробки стратегічного плану модернізації системи педагогічної освіти. У 2010 році група подала для обговорення нову концепцію професійної підготовки вчителів під назвою “Нова педагогічна освіта - майбутнє педагогічних професій”, у якій систематизовано наявні проблеми, запропоновано шляхи їх розв'язання та визначено етапність пропонованих трансформацій (Lehrerinnenbildung Neu, 2010).

Насамперед, концепція презентує комплекс пріоритетних стратегій розбудови системи педагогічної освіти, серед них:

- інтернаціоналізація, тобто інтеграція у світовий, передовсім європейський освітній простір, переорієнтація на міжнародні стандарти, серед яких ступневість, неперервність, компетентнісна спрямованість, науково-дослідницький характер тощо;

- стандартизація, спрямована на впорядкування структур, обсягів, загальний цілей, принципів педагогічної освіти за усіма напрямами і спеціальностями, врегулювання регіональних протиріч;

- академізація, що характеризується пріоритетом теоретичних знань і фундаментальних наук в освіті та її орієнтацією на розвиток наукового способу мислення майбутніх педагогів, формування в них цілісної наукової картини світу;

- професіоналізація, що передбачає спрямованість на формування професійної компетентності майбутнього вчителя як сукупності його особистісних якостей, загальної культури, фахових знань і умінь, методичної майстерності тощо (Lehrerinnenbildung Neu, 2010: 21).

Наступні розділи концепції містять доволі широкий спектр заходів із реалізації окреслених стратегій, як-от:

- забезпечення професійної підготовки педагогічних кадрів усіх профілів на рівні вищої освіти;

- впровадження єдиної ступеневої структури за всіма напрямами і спеціальностями педагогічної освіти;

- розробка кваліфікаційних профілів за педагогічними спеціальностями;

- імплементація інтегрованої моделі професійної освіти майбутніх педагогів з метою посилення взаємозв'язку усіх її складових та ін. (Lehrerinnenbildung Neu, 2010).

Особлива увага акцентується на важливості посилення мережевої взаємодії закладів педагогічної освіти та їх партнерства з освітньо- виховними установами, а також створення системи моніторингу ефективності роботи інститутів педагогічної освіти, якості освітніх планів і програм. Аналіз положень концепції розвитку педагогічної освіти в Австрії засвідчує, що запропоновані в ній рекомендації є тісно взаємопов'язаними і спрямованими не на окремі проблеми, які вимагають короткотермінових рішень, а на комплексне оновлення всієї системи професійної підготовки педагогічних кадрів, що можливе лише в довгостроковій перспективі.

Засадничі ідеї концепції згодом були закріплені законодавчо, зокрема у Федеральному Законі “Про педагогічну освіту” (2013 р.). Він має рамковий характер, а відтак визначає лише загальні принципи функціонування системи педагогічної освіти, залишаючи широкий простір для свободи й автономії навчальних закладів в освітній, науковій, дослідницькій роботі. Його положення передбачають такі новації в системі професійної підготовки педагогічних кадрів:

- впровадження нових напрямів і спеціальностей підготовки, основаних на не відповідності розмаїттю типів шкільних освітніх закладів, а рівням чи ланкам системи шкільної освіти (початкова, загальна середня, професійна середня);

- ліквідація структурно-організаційних відмінностей завдяки реалізації щодо всіх напрямів підготовки єдиної структури (бакалаврат - магістратура - післядипломна освіта);

- перехід на інтегровану модель побудови освітнього процесу,

основану на єдності і взаємозв'язку теоретичної, зокрема загальнонаукової, загальнопедагогічної, предметної, предметно-

дидактичної, та практичної підготовки з перших днів навчання;

- пропозиція на вибір спеціальної додаткової підготовки в актуальних галузях педагогіки та виховання дітей і молоді (корекційна освіта, інклюзивна освіта, соціальна робота з дітьми, дошкільне виховання, релігійне виховання та ін.) тощо (Bundesrahmengesetz, 2013).

Інституційними осередками втілення нових ідей щодо підготовки кадрового забезпечення галузі освіти в Австрії названим нормативним документом проголошено передовсім вищі педагогічні школи. Відповідно до § 8 вища педагогічна школа має забезпечувати неперервну

професійну підготовку педагогічних кадрів у фокусі новітніх наукових ідей щодо сутності і сфер професійної педагогічної діяльності та відповідно до світових тенденцій та вітчизняних реалій і перспектив освіти і виховання (Bundesrahmengesetz, 2013: 2). Іншою важливою функцією цих інститутів визначено консультаційну підтримку освітніх організацій і структур, передовсім шкільних установ різних типів і рівнів, на шляху їх удосконалення і підвищення рівня якості їх роботи, що передбачає насамперед ґрунтовні дослідження в різноманітних сферах професійнопедагогічної діяльності з метою отримання нових наукових ідей щодо розвитку й удосконалення теорії і практики навчання і виховання.

Особливістю Федерального Закону “Про педагогічну освіту” (2013 р.) можна вважати не лише визначення якісно нових підходів до побудови й організації австрійської системи педагогічної освіти, а й законодавче закріплення механізмів контролю її якості і неперервної модернізації. Зокрема § 74 передбачає створення при Міністерстві освіти, мистецтва і культури та Міністерстві науки і досліджень спеціального органу - Ради із забезпечення якості педагогічної освіти, на який покладається обов'язок моніторингу якості професійної підготовки вчителів в Австрії та наукового супроводу процесу її неперервного удосконалення.

Основними завданнями цієї структури визначено:

- аналіз особливостей розвитку системи педагогічної освіти Австрії з урахуванням європейських і світових тенденцій та розробка пропозицій щодо її подальшого реформування;

- консультування профільних урядових відомств та освітніх інститутів щодо питань підвищення якості професійної підготовки педагогічних кадрів;

- перевірку ефективності навчально-виховної діяльності закладів, що здійснюють підготовку вчителів;

- експертизу навчальних планів і програм педагогічної освіти, визначення їх відповідності нормативним положенням підготовки педагогічних кадрів;

- підготовку для профільних міністерств щорічного звіту про стан професійної підготовки вчителів в Австрії та проекту щодо подальших кроків на шляху підвищення її якості (Bundesrahmengesetz, 2013).

Висновки

професійна підготовка педагог правовий реформування

Усе зазначене дає підстави для висновку про конструктивність державної політики Австрії у сфері професійної підготовки педагогічних кадрів, що забезпечується низкою її особливостей, зокрема:

- орієнтованістю на потреби суспільства і держави у педагогічних кадрах з огляду на сучасні реалії у сфері освіти і виховання молодих поколінь та подальшого суспільного поступу;

- науковою обґрунтованістю, тобто опертям на наукові дані щодо якості кадрового забезпечення освітньої сфери, проблеми аспекти його професійної підготовки, механізми їх подолання;

- наскрізністю і загальністю для усього кадрового корпусу освітян, усіх кадрових процесів в освіті незалежно від механізму чи рівня державного впливу на них;

- послідовністю та етапністю у розв'язанні кадрових проблем освітньої галузі, їх професійної підготовки в контексті стратегічних завдань розвитку національної освіти;

- гнучкістю і динамічністю, можливостями коригування відповідно до мінливих потреб, проблем у кадровому забезпеченні освітньої галузі країни, прогресивного зарубіжного досвіду тощо;

- перспективністю і випереджальним характером задля формування

нової генерації педагогічних кадрів, здатних задовольнити запити як австрійського суспільства, так і об'єднаної Європи ХХІ століття та ін.

Виваженість австрійської державної політики у сфері професійної підготовки кадрового забезпечення освітньої галузі, серед ключових пріоритетів якої підвищення суспільного статусу педагогів, приведення структури їх підготовки у відповідність до міжнародних стандартів, запровадження контролю якості професійної освіти вчителів, їх кваліфікації т. д., зумовлює напрями подальших наукових розвідок, спрямованих на вивчення особливостей її практичної реалізації.

Аналіз відповідних результатів.

Література

1. Биндас О. Професійна підготовка вчителів іноземних мов в Австрії / О. Биндас // Порівняльна професійна педагогіка. - 2014. - № 4(2). - С. 183-189.

2. М'ясковський М. Є. Педагогічна освіта Австрії ХІХ - початку ХХ ст. : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / М. Є. М'ясковський ; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - Т., 2009. - 229 с.

3. BMUKK & BMWF Lehrerinnenbildung Neu. Die Zukunft der padagogischen Berufe. Endbericht. - Wien, BMUKK/BMWF, 2010. - 92 S.

4. Bundesrahmengesetz vom 11. Juli 2013zur Einfuhrung einer neuen Ausbildung fur Padagoginnen und Padagogen // Bundesgesetzblatt fur die Republik Osterreich. -2013. - Nr. 124. - S. 1-19.

5. Ecker A. Zum gegenwartigen Stand der universitaren Lehrerbildung in Osterreich. Eine Forschungsskizze / A. Ecker // Universitare Lernkultur. Lehrerbildung - Hochschullehrerfortbildung - Weiterbildung / W. Lenz, Ch. Brunner (Hrsg.). -Wien, Bohlau, 1990. - S. 54-72.

6. Kroath F. Die universitare LehrerInnenausbildung zwischen

fachwissenschaftlicher Stagnation und padagogischer Innovation / F. Kroath // Chancen der Schule - Schule als Chance / H. Altrichter, K. Krainer, J. Thonhauser (Hrsg.). - Innsbruck, Studienverlag, 1998. - S. 251-270.

7. Mayr J. Von der „Schulpraktischen Ausbildung" zu den „Schulpraktischen Studien“. Eintwicklungstendenzen in der osterreichischen LehrerInnenbildung / J. Mayr, H. Telm // Professionalisierung der Lehrerbildung. Perspektiven und Ansatze in internationalen Kontexten / D. Lemmermohle, D. Jahreis (Hrsg.). - Weinheim, Juventa, 2003. - S. 133-156.

8. Messner E. Lehrerinnenbildung in Osterreich. Padagoginnenbildung NEU - ein Jahrhundertgesetz / E. Messner, M. Krainz-Durr, R. Fischer // Baustellen in der Osterreichischen Bildungslandschaft / H. Altrichter, B. Hanfstingl, K. Krainer, M. Krainz- Durr, E. Messner, J. Thonhauser (Hrsg.). - Munster, Waxmann, 2018. - S. 130-143.

9. Nationaler Bildungsbericht Osterreich 2009. Band 2. Fokussierte Analysen bildungspolitischer Schwerpunktthemen. - Graz, Leykam, 2009. - 465 S.

10. Posch P. Gesellschaftliche Entwicklungen und neue Anspruche an die Lehrerinnenbildung / P. Posch // Padagogik fur Niederosterreich / E. Rauscher (Hrsg.). - Baden, Verlag der PH Niederosterreich, 2007. -S. 15-25.

11. Schratz M. Die Neuordnung der Lehrerbildung in Osterreich / M. Schratz //Reform der Lehrerbildung in Deutschland, Osterreich und der Schweiz: Analysen, Perspektiven und Forschung / D. Bosse, L. Criblez, T. Hascher (Hrsg.). -Immenhausen, Prolog-Verlag, 2012. - S. 93-108.

References

1. By'ndas, O. (2014). Profesijna pidgotovka vchy'teliv inozemny'x mov v Avstriyi [Professional training of teachers of foreign languages in Austria]. Porivnyal'na profesijna pedagogika, 4(2), 183-189 [in Ukrainian].

2. M'yaskovs'ky'j, M. Ye. (2009). Pedagogichna osvita Avstriyi XIX - pochatku XX st. [Pedagogical education in Austria in the XIX^th - early XX^th centuries]. (Dys. kand. ped. nauk). Ternopil's'ky'j nacional'ny'j pedagogichny'j universy'tett im. V. Gnatyuka, Ternopil' [in Ukrainian].

3. BMUKK & BMWF (2010). Lehrerinnenbildung - Neu. Die Zukunft der padagogischen Berufe [Pedagogical education - New. The future of pedagogical professions]. Wien, BMUKK/BMWF [in German].

4. Bundesrahmengesetz vom 11. Juli 2013 zur Einfuhrung einer neuen Ausbildung fur Padagoginnen und Padagogen [Federal Act of 2013 on the introduction of new professional training of teachers]. Bundesgesetzblatt fur die Republik Osterreich, 124, 1-19 [in German].

5. Ecker, A. (1990). Zum gegenwartigen Stand der universitaren Lehrerbildung in Osterreich. Eine Forschungsskizze [The current stage of university education of teachers in Austria. A research sketch], (pp. 54-72). In W. Lenz & Ch. Brunner (Ed.) Universitare Lernkultur. Lehrerbildung - Hochschullehrerfortbildung - Weiterbildung. Wien, Bohlau [in German].

6. Kroath, F. (1998). Die universitare LehrerInnenausbildung zwischen fachwissenschaftlicher Stagnation und padagogischer Innovation [A university education of teachers between scientific stagnation and educational innovation], (pp. 251-270). In H. Altrichter, K. Krainer & J. Thonhauser (Ed.) Chancen der Schule - Schule als Chance. Innsbruck, Studienverlag [in German].

7. Mayr, J. & Telm, H. (2003). Von der „Schulpraktischen Ausbildung" zu den „Schulpraktischen Studien". Eintwicklungstendenzen in der osterreichischen Lehrerinnenbildung [From "practical training in school” to "practical studies in school”. Development tendencies in Austrian teacher education], (pp. 133-156). In D. Lemmermohle & D. Jahreis (Ed.) Professionalisierung der Lehrerbildung. Perspektiven und Ansatze in internationalen Kontexten. Weinheim, Juventa [in German].

8. Messner, E., Krainz-Durr, M. & Fischer, R. (2018). LehrerInnenbildung in Osterreich. Padagoginnenbildung NEU - ein Jahrhundertgesetz [Teacher education in Austria. Pedagogical education - New.], (pp. 130-143). In H. Altrichter, B. Hanfstingl, K. Krainer, M. Krainz-Durr, E. Messner & J. Thonhauser (Ed.) Baustellen in der osterreichischen Bildungslandschaft. Munster, Waxmann [in German].

9. Nationaler Bildungsbericht Osterreich 2009. Band 2. Fokussierte Analysen bildungspolitischer Schwerpunktthemen [National Education Report Austria 2009.]. Graz, Leykam [in German].

10. Posch, P. (2007). Gesellschaftliche Entwicklungen und neue Anspruch e an die Lehrerinnenbildung [Social developments and new demands for teacher education], (pp. 15-25). In E. Rauscher (Ed.) Padagogik fur Niederosterreich. Baden, Verlag der PH Niederosterreich [in German].

11. Schratz, M. (2012). Die Neuordnung der Lehrerbildung in Osterreich [The reorganization of pedagogical education in Austria], (pp. 93-108). In D. Bosse, L. Criblez & T. Hascher (Ed.) Reform der Lehrerbildung in Deutschland, Osterreich und der Schweiz: Analysen, Perspektiven und Forschung. Immenhausen, Prolog-Verlag [in German].

Размещено на Allbest.ru