Вивчення літератури рідного краю в системі особистісно зорієнтованого навчання (на матеріалі творчості поетів Придунав’я)

The article substantiates the need to reform modern literary education in terms of digitalization of all spheres of human life. On the basis of works of authoritative researchers (teachers, methodologists, literary critics) the analysis of the maintenance of information and communication competences of educational branch is carried out. Traditional and latest methodological technologies of literary education in the context of humanistic theory of personality are characterized. The focus is on the concept of personality-oriented learning (POL) in the study of regional literature as an integral part of school literature education. The author proves the special role of studying the literature of the native land in increasing the reading competence of modern schoolchildren. Particular importance is attached to the formation of the subjectivity of the student-reader on the principles of educational reflection in the situation of POL technologies within the mandatory principles of studying a literary work (especially the assessment of its aesthetic value). It is modeled the pedagogical situations of students mastering the ideological and semantic dimensions of the author 's text of each of the specified circle of artists, based on the analysis of the works of the poets of the Ukrainian Danube region (Mykhailo Vasyliuk, Valery Vykhodtsev, Tamila Kibkalo). On this basis, predicted probable qualitative changes in the reading self-consciousness of students, increasing the level of motivational sphere of their reading interests. The poetry of Danubian poets is considered in the aspect offorming students' personal identity - national, civic, axiological. The author of the article generally interprets personality-oriented learning as an important area of humanization of modern literary education.

Key words: reading competence, digitalization, literary education, regional literature, poets of the Danube region, subjectivity of the reader, POL technologies.

1. Постановка проблеми в контексті сучасної науки та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями

Однією з наріжних проблем сучасної освіти в Україні й у всьому світовому просторі є різкий спад читацької активності нинішньої шкільної молоді, як, власне, й дорослого населення. Така ситуація зумовлена багатьма об'єктивними факторами. Причина криється завперш у стрімкому розвитку технологічної сфери буття. У зв'язку зі щоденними «інформаційними цунамі» новою реальністю виразно постає діджиталізація усіх сфер життєдіяльності людини як провідний тренд сьогодення. Тим часом слово було й залишається потужним засобом не лише здобуття нових знань, але й могутнім чинником емоційно-естетичного впливу на читача, на становлення особистості, формування її духовної іпостасі. Значною мірою це стосується поетичного слова, що його В. Сухомлинський афористично назвав «еліксиром для розвитку мозку дитини».

Невипадково програма міжнародного оцінювання знань учнів (PISA) в переліку ключових компетентностей на перше місце виводить читацьку грамотність, поруч із такими освітніми компетентностями, як математична та природничо-наукова. Проте ця настанова жодною мірою не нівелює значущості цифрової грамотності, визнаної ЄС вельми важливою для повноцінного життя й діяльності людини, повновартісного здобуття нею освіти, ґрунтовного опанування тієї чи тієї галузі знань. Відтак виникає потреба кардинальних (не декоративних) змін векторів літературної освіти, здатних гармоніювати словесну інформацію та діджиталізацію. Адже сучасна інформаційно-комунікаційна компетентність - це «не тільки комп'ютерна грамотність, але й розуміння того, як розробляти і здійснювати процес навчання з використанням засобів інформаційно- комунікаційних технологій, зробити цей процес захоплюючим, різноманітним і персоналізованим».

Подоланню наявних суперечностей у сучасній літературній освіті слугують особистісно орієнтовані педагогічні технології, котрі за гуманістичною теорією особистості Е. Фромма виступають провідною мотиваційною силою не тільки в засвоєнні та осмисленні навчального матеріалу, але й у становленні гармонійної особистості, її вільного вибору й власного погляду на світ. Проте, як засвідчує практика, навіть найновіша шкільна програма з української літератури (2019 р.) й досі переважно залишається «предметоцентричною й інспектуючі органи запитують учителя не про особистісний розвиток вихованця, а про конкретні знання та вміння (здебільшого предметні на рівні репродукції)».

Проблема вирішення назрілих і вельми болючих питань літературної освіти закономірно диктує нагальну потребу оновлення традиційних технологій навчання, їх модернізацію. Однією з найоптимальніших на сьогодні вважається концепція особистісно зорієнтованого навчання (ОЗОН), зініційована старшим науковим співробітником Інституту педагогіки НАПН України А. Фасолею. Ця методична технологія вивчення художньої творчості останніми роками набуває дедалі активніших обертів і завойовує передові позиції шкільної літературної освіти. Її основна дидактична мета - цілісне бачення проблеми формування учня-читача - актуалізує низку насущних освітньо-виховних завдань сучасної школи, засвідчуючи якісне оновлення освіти загалом, її очевидну гуманізацію.

Особистісно зорієнтоване навчання включає у себе чимало складових, кожна з яких потребує окремого, виваженого, методично обґрунтованого підходу. Як зауважує А. Фасоля, унікальні можливості для їх реалізації має література рідного краю. З огляду на свою специфіку, вона наділена особливими потенційними можливостями активізувати увагу учнів до художніх творів своїх земляків. Отже, йдеться про узалежненість мотиваційної сфери навчання та підвищення рівня читацької компетентності школярів. Варто зауважити, що й саме питання вивчення літератури рідного краю є вельми актуальною проблемою шкільної літературної освіти. Як підкреслює А. Лисенко, «література рідного краю, попри повсякденне акцентування уваги на відродженні національної духовності, часто залишається відстороненою від навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах».

Щодо фахового вивчення літератури Придунав'я, то воно загалом перебуває поки на початковій стадії - і в літературознавчому, й у методичному плані. Тому, гадаємо, є підстави стверджувати, що напрям нашого дослідження органічно вписується у формат тенденцій сучасних наукових пошуків із їх націленістю на збереження автентичності регіональних культур, з одного боку, та формування гармонійної особистості в процесі вивчення на уроках української літератури їх багатства та розмаїття, - з другого. Потреба кваліфікованого й різнобічного освоєння творчого доробку митців Придунав'я диктується злободенною практичною необхідністю фактологічного та методичного оснащення чинної програми з української літератури в частині «Література рідного краю» у школах Південної Одещини, що на сьогодні забезпечена переважно творами одеської плеяди письменників, відтак не відображає об'єктивної картини культури рідного краю для школярів Ізмаїльщини.

Статтю підготовлено як складову комплексної теми наукового проєкту Ізмаїльського державного гуманітарного університету «Регіональна література і живопис етнічних груп Українського Придунав'я як засіб формування колективної ідентичності локального соціуму»» (наказ МОН України № 1466 від 28. 12. 2018).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній методиці навчання української літератури останніми роками спостерігається особливо активний розвиток. Особливо відчутно резонують процеси модернізації у теорії і практиці особистісно зорієнтованого навчання. Сьогодні в цій сфері склалась уже наукова школа прихильників концепції ОЗОНу, яку репрезентують такі відомі науковці-методисти, як О. Куцевол, Г. Токмань, А. Фасоля, В. Шуляр, Т. Яценко. О. Савченко називає іманентними ознаками особистісно орієнтованого навчання «гуманне суб'єкт-суб'єктне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу; діагностично-стимулюючий спосіб організації навчального пізнання; діяльнісно-комунікативну активність учнів; проектування вчителем (а згодом і учнями) індивідуальних досягнень в усіх видах пізнавальної діяльності, сенситивної до їхнього віку; максимальне врахування особистісних потреб учасників педагогічного процесу».

Актуально постають питання реформування літературної шкільної освіти у працях відомого вченого Г. Клочека, який у спеціальних і локальних студіях окреслює її триєдину мету: «1. Підготовка інтелектуального читача - реципієнта художнього тексту з високим рівнем імплицитності. 2. Гуманізація, етизація та естетизація свідомості майбутнього громадянина; активне сприяння його медіаосвіченості. 3. Усний та письмовий мовленнєвий і, відповідно, розумовий розвиток особистості». Означені вченим освітні завдання стосуються й літератури рідного краю. На сьогодні чи не найпослідовніше розгорнув концепцію вивчення цього сегмента навчального матеріалу А. Фасоля. Щодо методичних аспектів освоєння учнями творчого доробку митців Придунав'я, то дотепер ще не маємо спеціальних праць. На початковій стадії перебуває й літературознавче осмислення художнього надбання придунайських авторів, репрезентоване розвідками членів вищеназваного наукового проєкту. Концептуальні ідеї їх студій розглядаємо як вихідні теоретико-методологічні положення для структурування методичних підходів щодо вивчення регіональної літератури загалом і творчого доробку українськомовних поетів Придунав'я зосібна.

Мета статті полягає у з'ясуванні й характеристиці шляхів формування суб'єктності учня-читача в процесі вивчення літератури рідного краю. Серед дослідницьких завдань вирізняємо узагальнення на основі напрацювань провідних учених-методистів найважливіших принципів вивчення творів художньої літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання. В цьому контексті конкретизуємо специфіку сприйняття й осмислення учнями надбань регіональної літератури на основі поетичного доробку придунайських митців слова.

2. Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні науковці, обґрунтовуючи підставові принципи методики навчання української літератури, акцентують увагу на тому, що сьогодні «література формує нову особистість: духовно багату, гармонійно розвинену, національно свідому, з високими моральними ідеалами й естетичними потребами, підготовлену до життя і праці на розвиток свої держави». Відтак закономірно, що провідну тенденцію сучасної шкільної літературної освіти визначає саме особистісно орієнтоване навчання, спрямоване «на активізацію суб'єкт-суб'єктних відносин між учасниками навчального процесу», що «передбачає діяльнісний підхід до його організації, врахування суб'єктного досвіду учнів-читачів та сприяє формуванню їхньої читацької компетентності» .

Сам підхід до освоєння літературного матеріалу в системі ОЗОН-технології жодною мірою не може бути кваліфікований як абсолютна методична новація. Його речники не пропонують відмовитись від класичних принципів шкільного вивчення творів художньої літератури. Основною ідеєю цієї концепції є зміщення акцентів із суто інформативних аспектів (нагромадження літературних фактів, імен, творів, явищ тощо) на становлення суб'єктності учня-читача, заснованої на принципах освітньої рефлексії (усвідомлення та оцінка засвоюваного матеріалу суб'єктами освіти), тобто процесу не стільки кількісних, скільки якісних змін у читацькій самосвідомості школяра. В системі особистісно зорієнтованого навчання учні набувають навичок керувати власною читацькою діяльністю - поза «чужими» думками щодо прочитаного тексту, проте в межах обов'язкових принципів вивчення літературного твору (передусім оцінки його естетичної вартості). Уроки літератури рідного краю в системі ОЗОН-технологій претендують на особливий статус. Адже в цьому випадку йдеться про потенційні можливості під час вивчення художніх текстів письменників-земляків акцентувати «роль учня, який ставиться в ситуацію екзистенційного осмислення власного буття в контексті природи, людей, культури рідного краю». Інтерес до історії своїх предків і сучасників, відчуття власного «дому буття» суттєво підвищує рівень мотивації школяра в навчальній діяльності з предмета «Українська література». Адже саме у площині мотиваційної сфери пролягають основні суперечні між прагненням учнів до свободи вибору освітніх траєкторій та дієвістю такого вибору, здатного забезпечити оптимальність співвідношення між інтенціями суб'єкта освіти й отриманими результатами опанування ними програмового матеріалу.

Відомо, що уроки літератури рідного краю відкривають перед учителем широкі можливості щодо вибору тем, персоналій, художніх творів, оскільки чинною (як і попередніми) програмою з української літератури передбачено самостійність словесника щодо планування змістового наповнення цього сегмента літературної освіти. Розглянемо деякі аспекти особистісно зорієнтованого навчання на основі вивчення творчості поетів Придунав'я. Він представлений доробком яскравих постатей, кожна з яких явила оригінальний художній світ, наділений високою енергетичною здатністю формувати в школяра особистісне «Я», його самоідентичність - аксіологічну, громадянську, національну, мистецьку тощо.

На літературну карту південноукраїнського краю останніми кількома десятиліттями занесено знакові збірки поетичного «грона» придунайських авторів, що засвідчують високий естетичний рівень. Назвемо деякі з них: «Серце на долоні бандури» (Ізмаїл, 2005) М. Василюка; «Дзвони вічного добра» (Ізмаїл-Кілія, 1998), «Музика серця» (Ізмаїл, 2019) В. Виходцева; «Дві мови - два крила» (Ізмаїл, 2005), «Краю рідного картини» (Ізмаїл, 2015), «На Дунаї хвиля грає» (Ізмаїл, 2017) Т. Кібкало; «Доля» (Одеса, 2004), «Слово - не птах...» (Ізмаїл, 2005) Г. Лисої; «Добро заволодіє світом» (Ізмаїл, 2007), «Сонети. Поеми» (Ізмаїл, 2008), «Обітниця любові» (Київ, 2013) В. Реви; «Дунайська легенда» (Ізмаїл-Кілія, 2001), «Першоцвіт кохання» (Ізмаїл-Кілія, 2002) В. Сімейка та ін.

Розмірковуючи про тематичний спектр лірики придунайських митців слова, автори монографії «Українське Придунав'я у світлі гуманітарних досліджень» зазначають, що у їхній творчості, «крім загальних ліричних тем про прояви життя, почуття, філософію є тема рідного краю, котрий географічно визначений подунайськими кордонами»11.

Методичні ОЗОН-технології в процесі вивчення творчості означеного кола придунайських митців слова забезпечує розв'язання таких ключових питань оптимізації літературної освіти: сприяння формуванню особистості учня; підвищення інтересу до читання текстів знайомих авторів, що в реаліях сьогодення видається вельми важливим. У цьому випадку мотиваційний вектор вивчення літератури рідного краю в умовах особистісного зорієнтованого навчання визначається принципом «діалогічної взаємодії: навчання є діалогом рівноправних суб'єктів - учня й учителя, а об'єктом (в окремих випадках суб'єктом) виступає навчальний текст». Тут важливим є відбір учителем текстів - естетично вартісних і смислозначеннєвих для становлення суб'єктності учня- читача.

Так, у школах м. Ізмаїл та району однією з ключових творчих постатей літератури рідного краю є ізмаїльська поетеса Т. Кібкало. Вона добре відома мешканцям бессарабського краю - від малюків дитячих садочків і школярів до прихильників її проникливої лірики, перейнятої вірою в силу любові до людини, до Творця, до України, до Придунав'я. Поетеса несе до читача світло своєї душі, добро серця, висоту Духу, утверджуючи християнські цінності та шану до рідної землі. В її творчості учні знаходять для себе ключові світоглядні пріоритети. Особистий приклад життєдіяльності Т. Кібкало слугує їм основою емоційної готовності до сприйняття її текстів. До того ж, твори поетеси увиразнюють один із фундаментальних принципів реформування сучасної літературної освіти, зокрема, її гуманізацію, що досягається методичними ресурсами формувального впливу на особистість учня-читача. Адже джерело художності лірики Т. Кібкало визначає гуманістичний потенціал її віршів. Для неї «чужого болю не буває». Тому важливим імпульсом творчості поетеси, сказати б, універсальною художньою темою є реакція душевного болю на будь-які прояви безладності життя. «Сію зерна добра і любові» - ці слова як самоокреслення можна вважати її кредо. Вона вибудовує глибоко ліричний діалог із читачем на основі гуманістичних принципів: «З моїх страждань народяться пісні. Веселі чи сумні - не знаю. / Цвісти в них будуть квіти весняні / На березі блакитного Дунаю».

Присутність поетеси на уроках літератури рідного краю створює педагогічну ситуацію цікавого діалогу учнів із талановитою особистістю. Живе поетичне слово викликає в них інтерес до літератури, підсилює їх мотивацію щодо читання художніх творів, зміцнює установки на особистісне прочитання, розвиває комунікативні творчі здатності. Та й самі вірші Т. Кібкало побудовані переважно як ліричний діалог з уявним читачем: «... На крилах натхнення, на крилах надії / красу усім дітям у пісні несу». Уроки-зустрічі з поетесою допомагають учням самовиразитись. Її духовна енергія, власний погляд на добро, красу, любов допомагають читачеві створити особистісний зміст прочитаного, стимулювати його самопізнання, забезпечуючи один із важливих принципів ОЗОН-технології навчання - принцип освітньої рефлексії, що передбачає супроводження процесу вивчення літературних текстів рефлексивним усвідомленням, осмисленням та індивідуальною оцінкою, власним судженням, проекцією на особистий досвід і знання. Щодо цього, то педагогічні ситуації в системі особистісно орієнтованого навчання унікальні, оскільки в них функціонує індивідуальне «Я» самого учня з його власними «відчуттями, почуттями, переконаннями, життєвими цінностями та ідеалами». До подібних рефлексій читача спонукають наскрізні риторичні питання, з яких поетеса вибудовує свого роду психологічний алгоритм самопізнання особистості й пізнання нею світу, рідного придунайського краю: «За що ми любимо свій край? / За те, що є ріка Дунай...».

Важливим принципом ОЗОН-технології в засвоєнні матеріалу літератури рідного краю є самореалізація особистості не стільки через традиційну зовнішню діяльність, скільки через внутрішній простір суб'єкта освіти, його самооцінку, самоаналіз, заглиблення у власне «Я». Тому сприйняття й аналіз художнього твору в системі особистісно зорієнтованого навчання передбачає не просто ознайомлення з його змістом, художніми особливостями. Першочергово тут постає питання саморефлексії учня в результаті прочитання тексту. В цьому випадку учні стають співавторами уроку, вступають у віртуальний зв'язок із поетом. Таку педагогічну ситуацію називають проєктуванням. На цьому етапі школярі залучаються до планування процесу вивчення художнього твору, визначення змісту випереджальних завдань, тем творчих робіт, індивідуальних повідомлень, рефератів, колективних проєктів тощо. Їм пропонується самостійно обрати певний вид навчальної діяльності, відповідно до їхніх інтелектуальних здібностей, інтересів та нахилів («Я - біограф», «Я - журналіст», «Я - літературний критик», «Я - мистецтвознавець», «Я - сценарист», «Я - художник- ілюстратор» тощо).

Означений аспект вивчення літератури рідного краю в системі ОЗОН-технології може бути предметно реалізований на прикладах лірики члена Національної спілки письменників України, кілійського поета В. Виходцева, творчість якого засвідчує класичний взірець інтроспекції. Ознайомлення учнів із доробком митця стимулює їх до формування особистісного «Я», оскільки в цих віршах рельєфно прочитується код творчої самоідентичності поета, його мистецького самовираження у слові: «Я виважую слово, / Я відшукую голос / У багатоголоссі / Єдиний, свій».

З огляду на специфіку уроків літератури рідного краю, вирізняємо набуття учнями етнокультурної та громадянської компетентностей, котрі передбачають формування їх національної самосвідомості, відчуття себе частинкою національної спільноти, що «підносить особистість на якісно новий рівень, допомагає їй визначитися у процесах національного відродження, знайти своє місце в реалізації національної ідеї» . З-посеред придунайських поетів виділяємо щодо цього вектора навчально-виховного потенціалу літератури рідного краю творчість М. Василюка - композитора, музиканта, бандуриста, організатора жіночого музичного колективу «Кобзарська дума», першого голови ізмаїльського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта», члена Спілки кобзарів України, активного громадського діяча, популяризатора української мови, культури та мистецтва в Придунайському краї, пасіонарія національної ідеї. Його злободенною снагою завжди була Україна, її мова й культура, її минуле, сучасне та прийдешнє: «Без Незалежної мені / Не жить на світі незалежно, / Не розмовлять беззастережно, / Й не звідать волі і вві сні». Ці, як може видатись на перший погляд, надміру пафосні й гучні рядки М. Василюк узгоджував із щоденним життя. Тож, поет для учнів-читачів Ізмаїльщини може стати наочним взірцем формування їх національної свідомості, розуміння ними власного національного обов'язку. Лейтмотивом крізь доробок поета проходить ліричний образ «Придунаю журавлиного»: «Поміж Дунаєм і Дністром / До моря горнеться степами / Земля, прозвана Буджаком / Турецькомовними вустами». Націєцентричність митця виявилась в органічному поєднанні загальноукраїнських і регіональних історичних, культурних, фольклорно-міфологічних горизонтів світосприйняття й світовідтворення.

Як видно з представлених матеріалів, література рідного краю є вельми ефективним засобом формування літературних уподобань і художніх смаків школярів. Читаючи тексти своїх земляків, вони відчувають факт власної причетності до зображеного у творі, що стимулює й активізує їх розмисли про навколишній світ і своє місце в ньому.

Висновки

літературний освіта поет компетентність

Підсумовуючи міркування щодо вивчення літератури рідного краю в системі особистісно зорієнтованого навчання, зауважуємо, що незмінним принципом тут, як і в літературній освіті загалом, залишається вимога щодо предметних знань, умінь і навичок. Ключовою ж відмінністю таких уроків є міцна установка на особистісне прочитання художнього твору, що диктується високим рівнем мотивації щодо читання, емоційним налагодженням комунікації з близькою учням культурою рідного краю, відчуттям гордості за своїх митців-земляків. Відтак діалогічна взаємодія школяра й учителя з текстом формує не тільки суб'єктність учня-читача, але й культурно-етнічну ідентичність його особистості, що рельєфно окреслює перспективні напрями подальшого дослідження спектру проблем вивчення літератури рідного краю в загальному контексті сучасної літературної освіти.

Література