Життєвий шлях і професійне становлення О. Нілла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєвий шлях і професійне становлення О. Нілла

Євген Нелш

У статті розкривається життєвий шлях британського педагога О. Нілла, засновника всесвітньо відомої школи «Саммерхілл». Досліджено еволюцію професійного становлення О. Нілла, його співпрацю з американським фахівцем Г. Лейном і британською дослідницею Б. Енсор. Доведено, що О. Нілл був послідовником ідей З. Фрейда і розвивав ідеї психоаналізу в освітній практиці. Встановлено, що до відкриття школи «Саммерхілл» О. Нілл працював редактором журналу, продавцем хустинок, помічником учителя, заступником директора школи. За своє життя О. Нілл опублікував багато книг про вчителів (Dominie, 1916-1924). Зокрема, перша книга О. Нілла - «Журнал учителя», була автобіографічним романом, в якому описувалися події першого року в якості директора школи. Зроблено висновок, що до відкриття школи «Саммерхілл», О. Нілл працював у школах Великобританії, Німеччини та Австрії, критикував класичну систему освіти і розвивав ідеї вільного виховання та психоаналітичної педагогіки. Перспективи подальших досліджень сплановано у вивченні життєвого шляху і професійного розвитку Г. Лейна - відомого американського педагога і наставника О. Нілла.

Ключові слова: О. Нілл; Саммерхілл; виховання; психоаналітична педагогіка; психоаналіз; фрейдизм; освітній процес.

Nelin Ie. The life way and professional establishment of A. Neill

In the article is revealed the life story of British educator A. Neill, founder of the world- famous «Summerhill» School. The evolution of A. Neill's professional formation, his collaboration with the American specialist H. Lane and the British researcher B. Ensor are investigated. It is proved that A. Neill was a follower of Freud's ideas and developed the ideas of psychoanalysis in educational practice. Prior to the opening of Summerhill School, A. Neill worked as a publishing editor, handkerchief salesman, assistant teacher, deputy headmaster of Jane McKinly School, then was a teacher at Kingskettle School and Newsport Public School, headmaster of Gretna Green School, tutor at The Little Commonwealth and The King Alfred School. After working in schools, A. Neill went to work as an editor for the newly created magazine «Education for a New Era». In 1921, A. Neill first moved to Germany, where he opened a school in Dresden, and later moved to Austria, where he opened schools in the former monastery in Sonntagberg. During his life, A. Neill published many books about teachers (Dominie, 1916-1924). In particular, A. Neill's first book, A Dominie's Log, was an autobiographical novel that described the events of his first year as principal. In his book, A. Neill recounted the story of how he transformed an ordinary village school in which all children were controlled by physical punishment and fear of the authority of the teacher, into a school of kindness and respect. It was concluded that prior to the opening of Summerhill School, A. Neill worked in schools in the United Kingdom, Germany and Austria, criticized the classical education system and developed ideas of free education and psychoanalytic pedagogy. The prospects for further research can be seen in the discovery of the life path and pedagogical ideas of the American teacher H. Lane and its influence on the worldview of A. Neill.

Key words: A. Neill; Summerhill; education; psychoanalytic pedagogy; psychoanalysis; Freudism; educational process.

Постановка проблеми

британський педагог нілл

Вивчення педагогічного надбання найбільш розвинених країн світу є запорукою розвитку вітчизняної педагогічної школи. В умовах упровадження педагогіки партнерства та інших недирективних методів, а також посилення демократичних ініціатив у середній освіті, важливе значення має доскональне вивчення ідей вільного виховання та професійних звершень відомих педагогів-інноваторів. Зокрема особистість О. Нілла викликає інтерес у контексті того, що у своїй практичній роботі він застосовував різноманітні техніки, особливо прийоми даосизму і психоаналітичної педагогіки. Остання цікава педагогічній спільноті тим, що апелює до проблем сексуального виховання і малодоступних закутків дитячих дух - сфери несвідомого.

Аналіз останніх досліджень. Особливості педагогічних ідей О. Нілла були уважно вивчені відомими українськими та європейськими вченими. Зокрема Л. Зязюн здійснила порівняльний аналіз ідей А. Макаренка та О. Нілла; О. Некрутенко дослідила специфіку педагогічної моделі О. Нілла; Є. Нелін розкрив психоаналітичну складову педагогіки О. Нілла; У. Хьюмс детально описав історію життя і погляди О. Нілла на тлі загальнодержавних тенденцій шотландської педагогічної системи.

Мета статті - розкрити віхи життя і ключові моменти професійного становлення відомого британського педагога О. Нілла.

Виклад основного матеріалу

Загальновідомо, що творчий шлях О. Нілла до вершин педагогічного олімпу був тернистим і багатим на події. Народившись у шотландському місті Форфар у родині учителів, він з 5 років почав відвідувати школу, директором якої був його батько Георг Нілл. Стосунки з батьком були дуже проблемними, а у своїй автобіографії О. Нілл писав, що нестримно боявся його. Усе дитинство О. Нілла було пронизано духом релігійної освіти і кальвіністської моралі з постійними погрозами «померти на небесах без можливості сповідувати свої гріхи». Як зазначав О. Нілл: «Релігія мною не вивчалася, вона вдихалася повітрям і ставала [...] атмосферою заперечення життя». За свідченням О. Некрутенко, на початку ХХ ст. усі навчальні програми шотландських шкіл були підконтрольні представникам протестантської церкви, що позначалось на вихованні усіх дітей країни. Однак, шотландський кальвінізм не мав нічого спільного з традиційним відвідуванням церкви родиною, а був скоріше важливою суспільною подією, під час якої усі мешканці разом спілкувалися і демонстрували своє краще убрання.

На початку своєї професійної діяльності О. Нілл працював редактором на видавництві, продавцем хустинок, помічником учителя, заступником директора школи. Перші роки на педагогічній ниві він пригадував як час, коли за будь-яку провину дітей карали, обмежуючи їх природній розвиток суворою дисципліною.

Відпрацювавши помічником учителя у школі м. Кінсмуїрі, 8 місяців у «Джейн Мак-Кінлі Скул» (Jane McKinly School) м. Боннірінг, 3 роки у «Кінгзкеттл Скул» (Kingskettle School) і 2 роки заступником директора «Ньюзпот Паблік Скул» у м. Файф (Newsport Public School), О. Нілл пригадував, що від нього завжди вимагали більш дисципліновано ставитись до вихованців і грати роль суворого учителя. Однак, не бажаючи миритися з існуючим порядком авторитарної педагогіки, у віці 25 років О. Нілл полишив педагогічну діяльність і вступив до Единбурзького університету, по завершенню якого у 1912 р. отримав ступінь магістра з англійської філології. Працюючи у різних журналах на посаді літературного редактора, з початком Першої світової війни О. Нілл отримав можливість самостійно очолити школу у с. Гретна-Грін.

Перша світова війна стала доленосною у житті О. Нілла. Спочатку він полишив журналістську кар'єру та був призваний на військову службу, однак, за станом здоров'я, був відкликаний і призначений виконувачем обов'язків директора школи Гретна-Грін, в якій готували дітей до роботи в умовах фермерських господарств. Через два роки перебування на посаді директора, О. Нілл почав публікувати свої твори, які увійшли до серії книг про шкільних учителів («Dominie», 1916-1924). Зокрема перша книга О. Нілла - «Записи учителя» («A Dominie's Log»), була автобіографічним романом, у якому були описані події першого року перебування на посаді директора школи. У своїй книзі О. Нілл розкрив історію того, як перетворив звичайну сільську школу, в якій усі діти контролювалися фізичними покараннями і страхом перед авторитетом учителя, у школу добра і взаємоповаги. Важливе місце у книзі О. Нілла відводиться проблемі образу учителя, якого він характеризує як героя системи, який долає проблеми школи, батьківського втручання, разом з дитиною крокує до світу знань та допомагає учням бути здоровими, щасливими і вільними.

У 1917 р. О. Нілла знову призвали до лав британської армії, і цього разу він пройшов комісію та був відряджений до графства Вілтшир. О. Нілл безпосередньої участі у бойових діях не брав, однак встиг відвідати сусіднє графство Дорсет, в якому діяв виправний заклад інтернатного типу «Маленька співдружність» (The little Commonwealth), створений у 1913 р. американським фахівцем Г. Лейном для перевиховання схильних до правопорушень дітей. Освітні погляди Г. Лейна передбачали групову терапію і формування у дітей спільної відповідальності за виконану роботу. Культ влади учителя він змінив на тріумф свободи, емоційний розвиток і самовираження дитини прийшли на місце бездумному насиченню знаннями, а ситуації здивування і успіху змінили сліпе зазубрювання фактів.

В останній рік функціонування «Маленької співдружності» О. Нілл працював разом з Г. Лейном, який познайомив його з основами психоаналізу. Навіть після закриття «Маленької співдружності» вони зберігали дружні стосунки і разом у 1918 р. переїхали до Лондона, а сам О. Нілл у своїй роботі почав використовувати ідеї фрейдизму. О. Нілл поділяв думку Г. Лейна стосовно того, що малолітні правопорушники мають яскраво виражену індивідуальність, яка проявилась у негативному світлі. Тому, для корекції поведінкових проявів, важливим чинником було створення сприятливих умов життя і оточення, щоб сформувати у дітей суспільно-корисні навички. Таким чином, обидва педагоги намагалися практично втілити ідеї З. Фрейда щодо сублімації як механізму перенаправлення руйнівних потягів у соціально корисні.

Протягом 1918-1920 рр. О. Нілл працював у лондонській школі ім. Короля Альфреда (The King Alfred School), яка вважалася однією з небагатьох шкіл, де забезпечувалася світська освіта в умовах спільного навчання хлопців і дівчат. Однак, навіть для такого закладу освіти, педагогічні ідеї О. Нілла були занадто радикальними і його попросили покинути школу, після чого він, на запрошення Беатріс Енсор, перейшов працювати редактором до новоствореного журналу «Освіта для Нової ери» (пізніше - «Нова ера вдома і в школі»; сьогодні - «Нова ера у вихованні» (http://www.newera.ijkie.org/)). Засновник журналу, - Б. Енсор, - була знаним педагогом і послідовницею теософського учення Олени Блаватської. У 1921 р., підтримувана Б. Енсор «Нова асоціація освіти» (1921), у м. Кале (Франція) влаштувала конференцію на тему «Творче самовираження дитини», на якій були присутні більше 100 осіб та О. Нілл зокрема. Попри те, що захід було організовано рухом теософів, його ідеї отримали антирелігійне та аполітичне продовження, що призвело, у підсумку, до створення Неприбуткового громадського об'єднання «Всесвітня асоціація освіти», яка з 1966 р. є офіційним партером ЮНЕСКО . При цьому, на другій конференції, яка відбулась 1923 р. у м. Монтре (Швейцарія), були присутні такі відомі психоаналітики як А. Адлер і К. Юнг, а також засновник ритмічної гімнастики Е. Жак-Далькроз, австрійський митець Ф. Чіжек та ін.

Перебуваючи постійно поруч з Б. Енсор, О. Нілл отримав можливість познайомитись з близькими за поглядами фахівцями з інших країн. Тому, коли репліки О. Нілла почали ображати погляди авторитетних ідеалістів, які «не дотягували», на думку О. Нілла, до його бачення нового підходу у вихованні, він полишив редакцію і переїхав до Німеччини. Зокрема перший принцип «Всесвітньої асоціації освіти» - «навчити дитину бажати переваги духа над матерією», був занадто абстрактним і «потойбічним» для О. Нілла11. У свою чергу, статті О. Нілла, насичені психоаналітичною аргументацією, також викликали суперечки серед представників педагогічної громадськості Великобританії. Зокрема А. Фер'єр називав О. Нілла «дитиною екстримістської педагогіки».

У 1921 р. публікується книга О. Нілла «Сумніви шкільного учителя», на сторінках якої розкриваються питання організації шкільного самоврядування, спільного навчання хлопців і дівчат, а також використання психоаналізу у роботі з важкими дітьми. У своїх працях О. Нілл активно послуговувався такими поняттями як захисні механізми, несвідоме, невроз, регресія, егоїзм, психічне порушення, травма, фантазія, перенесення та ін., які складали ядро психоаналітичної роботи з дітьми у стінах «Саммерхілл».

Після переїзду до Німеччини (1921), О. Нілл створив міжнародну школу спочатку у районі Хеллерау м. Дрезден, а потім в австрійському Зонтагберзі. Школа Хеллерау представляла собою інтернаціональну секцію «Всесвітньої асоціації освіти», яка розміщувалась у приміщенні школи Е. Жак-Далькроза. О. Нілл переїхав до Дрездена на запрошення Ліліан Нойштеттер, з якою працював у лондонській школі ім. Короля Альфреда і на якій пізніше одружився. Особливістю навчального закладу було те, що О. Нілл відмінив класно-урочну систему, запровадив приватні уроки з використання елементів психоаналізу, організував систему учнівського самоврядування і вільного відвідування занять. Однак, зі зростанням у Німеччині антисемітських настроїв, у 1923 р. реєстрацію школи було скасовано, після чого О. Нілл переїхав до Австрії, де познайомився з такими відомими психоаналітиками як А. Айхорн, З. Бернфельд, О. Ранк і В. Штеккель.

Нова школа О. Нілла у Зонтагберзі (1923) розміщувалась на території колишнього монастиря, нараховувала 9 учнів і повністю наслідувала систему школи Хеллерау. Однак, адміністрація міста і мешканці чинили супротив школі через небажання О. Нілла підтримувати традиції монастиря і надавати учням релігійну освіту. З цього приводу дослідник педагогіки О. Нілла Б. Плащек зазначив: «Втомившись від постійних суперечок з прискіпливими чиновниками і ворожими місцевими жителями, О. Нілл з дружиною Ліліан перевезли 5 британських учнів назад до Англії, де разом оселилися у графстві Дорсет і заснували школу «Саммерхілл». Від початку школа спеціалізувалася на проблемних дітях, однак її популярність поступово зростала, чому посприяла публікація восьмої книги О. Нілла «Проблемна дитина» (1926). У 1927 р. школа «Саммерхілл» переїхала з м. Лайм-Реджіс у м. Лейстон. Остаточно школа розмістилася на території колишнього пансіонату для дівчат, який мав комфортні чотири відокремлені приміщення і велику пришкільну територію. Загальновідомо, що школа «Саммерхілл» була закладом інтернатного типу, до якого спочатку зараховували лише дітей з неблагонадійних і соціально незахищених родин. До того ж, більшість дітей, у перші роки роботи школи, направлялися до «Саммерхілл» на ресоціалізацію і перевиховання, після чого, як правило, вони поверталися на навчання до звичайних шкіл.

О. Нілл забезпечував управління школою «Саммерхілл» протягом 50 років. За його життя школа була визнана однією з найбільш інноваційних, отримувала відзнаки ООН, а сам О. Нілл викладав дітям математику і технологію деревообробки на засадах слойд-педагогіки - заснованого у Швеції напряму ручної роботи і виготовлення декоративних виробів з дерева. Після смерті О. Нілла у 1973 р. управління школою взяли на себе найближчі родичі відомого педагога. Зокрема донька О. Нілла - Зоя Редхед продовжує керувати школою і сьогодні.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Професійний розвиток О. Нілла відбувався в умовах тотального поширення авторитарної педагогіки і релігійного виховання. Постійні суперечки з прихильниками класичної системи освіти сприяли тому, що образ О. Нілла як фахівця характеризувався ідейними опонентами як анархічний. Однак, для більшості сучасних педагогів, особистість О. Нілла є зразковим прикладом реалізації педагогічної майстерності в умовах недирективної педагогіки. Представлені

О. Ніллом ідеї вільного виховання і психоаналітичної педагогіки сформували каркас поширюваної в умовах Нової української школи педагогіки партнерства.

Зважаючи на те, що в наявних історико-педагогічних джерелах в Україні малодослідженою залишається особистість наставника і друга О. Нілла - Гомера Лейна, перспективи подальших досліджень вбачаємо у розкритті життєвого шляху і педагогічних ідей відомого американського педагога та його вплив на світогляд і професійне зростання О. Нілла.

Література

Hemmings, R. (1972). Fifty Years of Freedom: A Study of the Development of the Ideas of A. S. Neill. London: Allen & Unwin. Р. 98.

Humes, W. (2015). А. S. Neill and Scotland: Attitudes, Omissions and Influences. Scottish Educational Review. № 47 (1). Р. 69.

Neill A. S. (1972). Neill! Neill! Orange Peel! An Autobiography. Hart Publishing Company, New York. Р. 22-38. Саффанж Ж.-Ф. (1989). Портрет педагога. Александр Саттерленд Нейл (1883 - 1973). Перспективы. № 2. С. 139.

Neill A. S. (2016). A Dominie 's Log. London, Herbert Jenkins Limited. 1 (2001) Homer Lane: An account of the Little Commonwealth at Evershot, Dorset.

Placzek B.R. (1986) Einleitung, in: Zeugnisse einer Freundschaft. Der Briefwechsel zwischen Wilhelm Reich und A. S. Neill 1936-1957. Kiepenheuer & Witsch, Kцln. S. 7-24.

Зязюн Л. І. (2010). Два видатні педагоги-менеджери освіти: Антон Макаренко і Олександр Нілл в оцінках європейських учених. Витоки педагогічної майстерності. Серія: Педагогічні науки. Вип. 7. С. 220.

Некрутенко О. Б. (2011) Життєвий шлях та педагогічна діяльність Олександра Нілла. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки. № 14 (225).

Нелін Є. В. (2020). Школа «Саммерхілл» та поєднання фрейдизму з педагогікою свободи в ідеях О. Нілла. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. № 72.

REFERENCES

Ziaziun L. I. (2010) Dva vydatni pedahohy-menedzhery osvity: Anton Makarenko i Oleksandr Nill v otsinkakh yevropeiskykh uchenykh [Two eminent educators-managers of education: Anton Makarenko and Alexander Neill in the estimations of the European scientists]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti. Seriia: Pedahohichni nauky. Vol. 7. pp. 215-226. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/251/17zazun1.pdf [in Ukrainian].

Nekrutenko O. B. (2011) Zhyttievyi shliakh ta pedahohichna diialnist Oleksandra Nilla [Life path and pedagogical activity of Alexander Nill]. Visnyk LNU imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Pedahohichni nauky. № 14 (225). URL:

http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN11/10nobdon.pdf [in Ukrainian].

Nelin Ie. V. (2020) Shkola «Sammerkhill» ta poiednannia freidyzmu z pedahohikoiu svobody v ideiakh O. Nilla [Summerhill School and the combination of Freudianism with the pedagogy of freedom in the ideas of A. Neill]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. № 72. pp. [in Ukrainian].

Saffanzh Zh.-F. (1989) Portret pedagoga. Aleksandr Sutherland Neill (1883 - 1973) [Portrait of a teacher. Alexander Sutherland Neill (1883 - 1973)]. Perspektivy. № 2. pp. 137-145. [in Russian].

Hemmings, R. (1972) Fifty Years of Freedom: A Study of the Development of the Ideas of A. S. Neill. London: Allen & Unwin [in English].

(2001) Homer Lane: An account of the Little Commonwealth at Evershot, Dorset. URL: http://infed.org/mobi/an-account-of-the-little-commonwealth-at-evershot-dorset/[in English].

Humes, W. (2015) A. S. Neill and Scotland: Attitudes, Omissions and Influences. Scottish Educational Review. № 47 (1), pp. 66-85.

URL: https://www.scotedreview.org.uk/media/microsites/scottish-educational-review/other- docs/2015_47-1_May_07_Humes.pdf [in English].

Neill A. S. (2016) A Dominie 's Log. London, Herbert Jenkins Limited [in English].

Neill A. S. (1972) Neill! Neill! Orange Peel! An Autobiography. Hart Publishing Company, New York, 538 pp. [in English].

Placzek B.R. (1986) Einleitung, in: Zeugnisse einer Freundschaft. Der Briefwechsel zwischen Wilhelm Reich und A. S. Neill 1936-1957. Kiepenheuer & Witsch, Kцln. pp. 7-24. [in German].

Размещено на Allbest.ru