Ідея громадянського суспільства та виховання громадянськості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідея громадянського суспільства та виховання громадянськості

Сейфулла Рашидов,

Їтун Лінь

Анотація

Стаття присвячена аналізу ідеї громадянського суспільства як умови для свободи людини та виховання громадянськості. Доведено, що громадянське суспільство - це сфера реалізації приватних цілей і інтересів індивіда, що складається з соціальних груп та інститутів, взаємодія яких реалізується правом і які безпосередньо не залежать від держави. Громадянське суспільство - соціальна система, що забезпечує максимально можливий рівень комфортності існування і соціального захисту, збереження і реалізацію громадянських прав і свобод особистості. Громадянськість - це якість індивіда, яке дозволяє йому здійснювати та захищати свої права та свободи, бути відповідальним, відігравати активну роль у суспільно-політичному житті з метою просування та захисту принципів демократії. Значущість виховання громадянськості можна обґрунтувати тім, що громадянське суспільство - найбільш розвинений ступінь у розвитку суспільної самоорганізації, найбільш цивілізована форма спільного буття людей. Зазначено, що теоретичною основою виховання громадянськості є аксіологічний, гносеологічний та праксеологічний виміри.

Ключові слова: громадянське суспільство, громадянськість, виховання, громадянські компетенції, виховання громадянськісті.

Abstract

Rashydov S., Lin I. The idea of civil society and civic education.

The article is devoted to the idea of civil society as a condition for human freedom and civic education. It has been proved that civil society is the sphere of realization of private goals and interests of the individual, that consists of social groups and institutions which interaction is realized by law and is not directly dependent on the State. Civil society is a social system that ensures the highest possible level of comfort of existence and social protection, and the preservation and realization of the civil rights and freedoms of the individual. Citizenship is the quality of an individual that enables him to implement and protect his rights and freedoms, to be responsible, to play an active role in public and political life in order to promote and defend the principles of democracy. The importance of civic education can be explained by the fact that civil society is the most advanced stage in the development of social organization and the most civilized form of human coexistence. It is noted that the theoretical basis of civic education is the axiological, gnoseological and praxeological dimensions.

Key words: civil society, citizenship, education, civil competencies, civic education.

Основна частина

Актуальність проблеми. Виховання громадянськості у сучасному українському суспільстві не втрачає значущості. Суспільна криза у поєднанні з відсутністю загальнонаціональної єдності, нерозвиненістю демократичних інститутів і низькою політичною культурою громадян, у тому числі і молоді, залишаються характерними рисами суспільно-політичного життя. Ці процеси актуалізують звернення до ідеї громадянського суспільства та теоретичних аспектів виховання громадянськості.

Аналіз досліджень та публікацій. Наявність громадянського суспільства є несущою основою його демократичного пристрою суспільства, а його становлення - знаходженням гарантів необоротності демократичних змін, виступаючи центральним пунктом програми реформації України. Не можна досягти демократизму «установою» його спочатку в державно-політичній сфері, в області духовного виробництва, а потім у громадянському житті. Навпроти, розвите громадянське суспільство з необхідністю створює собі демократичну правову державність. Ідея виховання громадянськості хвилювала ще давньогрецьких філософів. Ще Арістотель у «Політиці» писав: «Адже виховання повинно відповідати кожному державному ладу; властивий кожному державному ладу характер зазвичай служить і збереженню ладу і самого початку - його встановленню, як, наприклад, демократичний характер - демократії, олігархічний - олігархії; і завжди кращий характер забезпечує кращий вид ладу» Аристотель. Сочинения. В 4-х т. Т. 4. М. Мысль. 1984..

Проблеми виховання громадянського ідеалу, громадянина, громадянських якостей порушували такі відомі вітчизняні педагоги як Ващенко Г., Вишневський О., Сухомлинський В., Сухомлинська О., Филипчук Г. та ін. Філософсько-соціологічне розуміння громадянськості описано такими видатними зарубіжними вченими як Гідденс Е., Даль В., Дарендорф Р., Хабермас Ю.²³⁴⁵.

Вихованню у молоді громадянських компетенцій присвячені національні та міжнародні документи⁶⁷.

Проблемними питаннями в нашому дослідженні визначені: зміст поняття громадянське суспільство та теоретичні основи виховання громадянськості.

Метою статті є розгляд ідеї громадянського суспільства як умови для свободи людини та виховання громадянськості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Посилаючись на «Закони» Платона, видатний німецький педагог ХХ століття Георг Кершенштейнер стверджував, що «…громадянське виховання є одним з найважливіших засад побудови держави»⁸.

Значущість виховання громадянськості можна обгрунтувати тім, що громадянське суспільство - найбільш розвинений ступінь у розвитку суспільної самоорганізації, найбільш цивілізована форма спільного буття людей. Називаючи громадянське суспільство найбільш прогресивним суспільним устроєм, ми зазначаємо, що розуміння соціального прогресу істотно трансформується в постмодерністську епоху. «Сьогодні у всьому світі зростає виразне усвідомлення, що прогрес не може більше виражатися лише в технології або в матеріальних стандартах життєвого рівня. Соціальний устрій, в якому моральні та естетичні норми, політика або довкілля деградують, не є таким, що прогресує, яким би багатим або технічно витонченим він не був»⁹.

По-друге, громадянське суспільство розуміється і як соціальна система, що забезпечує максимально можливий рівень комфортності існування і соціального захисту, збереження і реалізацію громадянських прав і свобод особистості. «У цьому випадку громадянське суспільство - середовище, в якому сучасна людина законним шляхом задовольняє свої потреби, розвиває індивідуальність, приходить до усвідомлення цінності групових акцій і суспільної солідарності; вона засвоює те, що її особисте благополуччя залежить від інших і завдяки цьому стає громадянином, готовим відігравати роль на політичній арені держави»¹⁰.

Практична реалізація здатності особистості до соціального акту надає їй можливість постійно співвідносити своє світосприйняття та світогляд із соціальною практикою, із загальнолюдськими та національними цінностями, із цивілізованими формами людського буття. Громадянське суспільство - це простір буття суспільної людини. Громадянське суспільство - це сфера реалізації приватних цілей і інтересів індивіда, що складається з соціальних груп та інститутів, взаємодія яких реалізується правом і які безпосередньо не залежать від держави. На думку Канта громадянський стан як правовий заснований на таких апріорних принципах: свободі кожного члена суспільства як людини; рівності його з іншим; самостійності кожного члена спільноти як громадянина. Кант упевнений, що першоосновою громадянського суспільства є свобода та індивідуальна автономія.

Одна з ознак громадянського суспільства - постійне включення громадян у процеси самостійного вирішення актуальних суспільних проблем незалежно від сфер політики і підприємництва в межах добровільних громадянських асоціацій. Тому третім чинником, що визначає «якість» громадянського суспільства, можна виділити відношення громадян до найважливіших соціальних проблем і, отже, постійну включеність громадськості в діяльність.

Поняття громадянськості має безліч аспектів і, відповідно, різні соціальні науки розглядають його з різних точок зору: одні дослідники вкладають в неї виключно педагогічний сенс, інші - соціальний, треті - політичний.

Зазначимо, що таке положення негативно позначається на методологічній базі досліджень. У соціології громадянськість розуміється як «сукупність правил і ресурсів, які сприяють виробництву/відтворенню соціальних інститутів, зафіксованих у часі та просторі»¹¹.

У політичних науках також відзначають багатозначність поняття «громадянськість»: «1) антитеза аполітичності, активна і свідома включеність у справи політичного співтовариства; 2) психологічне відчуття себе громадянином, повноправним у політичному співтоваристві; 3) здатність та готовність виступати у ролі громадянина; 4) вища чеснота вільного і повноправного учасника політичного співтовариства; 5) прихильність інтересам політичного співтовариства, готовність йти на жертви заради цих інтересів»¹². У «Політичній енциклопедії» під «громадянськістю, як правило, розуміється комплекс певних політичних, соціально-психологічних та моральних якостей політичних суб'єктів»¹³.

Заслуговують на увагу також досягнення педагогічної науки. Наведемо як приклад визначення Сухомлинської О.В., яка під громадянськістю розуміє «інтегративну якість особистості, що дозволяє їй відчувати себе соціально, морально, політично й юридично дієспроможною»¹⁴.

Л. Печуркіна-Шумейко вважає, що складові такого складного соціально-педагогічного явища як громадянськість - це патріотизм, моральна культура, інтернаціоналізм, правова культура, політична культура, економічна та екологічна культура, в яких цілісно поєднуються інтелектуальні, емоційно-вольові та практичні аспекти життєдіяльності людини як члена суспільства¹⁵.

Натомість академік С. Гончаренко зазначає, що громадянськість «виражається у почутті власної гідності, внутрішньої свободи особистості, дисциплінованості, в повазі й довірі до інших громадян і до державної влади, здатної виконувати свої обов'язки, у гармонійному поєднанні патріотичних, національних та інтернаціональних почуттів»¹⁶. Варто зазначити, що у науково-педагогічній літературі та міжнародних документах зустрічаються такі вирази як: виховання республіканської громадянськості, виховання ліберальної громадянськості, виховання демократичної громадянськості та інші ¹⁷¹⁸. «І тут немає (і не може бути) одноманітного й уніфікованого підходу до вирішення цієї проблеми, про що свідчить і аналіз сучасних наробок: одні автори у своїх концептуальних ^{11 Гидденс} Э. (2005) Устроение общества: Очерк теории структурации. 2-е изд. М.: Академический Проект, 528 с

¹² Аверьянова Ю.И. (1993) Политология: Энциклопедический словарь. М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-а. ^с.

¹³ Политическая энциклопедия. В 2 тт.. М.: Мысль, Т. 1.

¹⁴ Сухомлинська О. В. Громадянське виховання: спадщина і сучасність. URL:

www.novadoba.org.ua/data/metod/suhoml.html

¹⁵ Печуркіна-Шумейко Л. Формування громадянськості підлітків засобами соціально-культурної діяльності. URL www.knukim.edu.ua/ conferences 2004 proceedings pechurkina-shumeiko.htm.

¹⁶ Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К., 1997.

¹⁷ Хартия Совета Европы о воспитании демократической гражданственности и образовании в области прав человека. URL: http://www.ug.ru/announcement/9

¹⁸ Сухомлинська О. В. Громадянське виховання: спадщина і сучасність. URL:

www.novadoba.org.ua/data/metod/suhoml.html підходах ставлять на перше місце у громадянському вихованні дітей та молоді в Україні державні інтереси, інші - інтереси особистості; перші висувають на передній план національну ідею та національні цінності, інші відштовхуються в першу чергу від загальнолюдських цінностей; відстоюють ідею полікультурності тощо»Сухомлинська О. В. Громадянське виховання: спадщина і сучасність. URL:

www.novadoba.org.ua/data/metod/suhoml.html.

Підкреслимо, що у роботах радянських педагогів минулих років подана проблема, як правило, розглядалася з позицій патріотизму, дружби народів, інтернаціоналізму та неуклінного дотримання людиною своїх громадянських обов'язків, неявно передбачаючи при цьому, що права громадянина забезпечує держава. Не випадково відсутнє визначення поняття «громадянськість» у багатотомній «Філософській енциклопедії», немає його і в «Філософському енциклопедичному словнику», що вийшов у 1989 р. Його також немає у «Скороченому словнику з соціології», виданому Політвидавництвом у 1988 р. та у ряді інших словників з гуманітарних галузей знань. Така ситуація, можливо, пов'язана із тим, що проблеми громадянськості здебільшого зводились до патріотизму та розроблялися у проблематиці комуністичного виховання, одним з аспектів якого було патріотичне виховання молоді, яке часто розумілося як військово-патріотичне.

Громадянськість у визначеннях радянських авторів зводиться до підпорядкування особистості державі, до пасивного виконання громадянином своїх обов'язків перед нею. Громадянську активність людина повинна була проявляти у боротьбі з порушеннями і порушниками правопорядку, встановленого державою, але не в боротьбі за свої демократичні права і свободи, декларовані державою.

У наведених вище визначеннях можна помітити, що громадянськість трактується як багатоаспектне соціальне явище, яке містить у собі ряд нормативних положень та визначні особливості свідомості громадянина, його соціально значиму активність та специфічні громадянські якості, які обов'язково притаманні особистості як громадянину держави і які необхідно формувати у молоді у процесі її соціалізації.

З урахуванням вищенаведених дефініцій ми пропонуємо на розсуд читача наступне визначення. Громадянськість - це якість індивіда, яке дозволяє йому здійснювати та захищати свої права та свободи, бути відповідальним, відігравати активну роль у суспільно-політичному житті з метою просування та захисту принципів демократії. Громадянськість характеризується розвиненою політичною свідомістю і правовою культурою, почуттям патріотизму, любов'ю до батьківщини, які поєднуються з відповідальністю за підтримання життєздатності та удосконалення функціонування існуючих соціально-політичних інститутів, а також зі сприйняттям себе як активного суб'єкта політичного процесу, повноправного громадянина держави, який володіє сукупністю особистих прав, свобод та зобов'язань перед суспільством.

«Саме відповідальна, позбавлена ілюзій, самокритична свідомість є істинно громадянською і може розглядатися як свідомість члена громадянського суспільства, в якому його високі особисті якості, розуміння ним обов'язку, усвідомлення ним своїх прав і свобод, здатність до самозвітності (громадянська самосвідомість) служать гарантією громадянських достоїнств самого суспільства і громадянських відносин у ньому» Аверьянова Ю.И. (1993) Политология: Энциклопедический словарь. М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-а. 431 с..

Методологічною основою виховання, на наш погляд, є аксіологічний, гносеологічний та праксеологічний виміри. Аксіологічний (ціннісний) вимір громадянськості фокусується на аналізі певних цінностей і представляє особистість як носія специфічної системи ціннісних орієнтацій і сформованих на їх основі уподобань та переконань. Індивід у цьому випадку характеризується особливою позицією по відношенню до соціальних проблем і стану суспільства в цілому, до своєї ролі в суспільному процесі, оцінкою своїх та чужих вчинків. Характеристики громадянської позиції, почуття патріотизму, співвідношення ціннісних орієнтацій та відношень є якісними показниками сформованості громадянськості особистості. Проблеми виховання громадянськості особистості в її аксіологічному вимірі зводяться до того, наскільки актуальні подані цінності для індивіда, чи суперечать нові цінності засвоєним раніше, наскільки відкрита ціннісна система особистості? Зі всієї сукупності суспільних відносин для феномена громадянськості пріоритетне значення мають відносини, які встановлюються у процесах задоволення людьми їхніх інтересів, реалізації прав та свобод.

Громадянськість утворюється в процесі фундаментальної взаємодії людини, громадянського суспільства та держави на підставі соціально-політичних, моральних та правових цінностей. У цьому зв'язку особливого значення набуває аналіз громадянськості саме в аксіологічному напрямі, його дослідженні як блага, чесноти, цінності.

З одного боку, разом зі зниженням цінності громадянськості знижують свою значущість й інші, загальнолюдські цінності - свобода, рівність та справедливість, по відношенню до яких громадянськість виступає засобом їх існування.

Гносеологічний (пізнавальний) вимір громадянськості звертає увагу на засвоєння індивідом знань, необхідних для самореалізації як повноправного громадянина. Формування громадянськості означає, що індивід набуває специфічної когнітивної та комунікативної компетенції, формує особливий світогляд, здатність пояснювати та визначати ситуацію з точки зору громадянськості та патріотизму.

Варто зазначити, що йдеться про громадянські компетенції. У сучасній науці зустрічається ряд доволі близьких за своїм змістом термінів - «громадянська компетентність», «громадянська компетенція», «компетенції громадянськості». Компетенції - комбінація знань, навичок та відношень у відповідному контексті. У даному контексті - це компетенції, необхідні індивіду для активної громадянськості, соціальної включеності та реалізації своїх прав і свобод. Заслуговують уваги Рекомендації Ради Європи під назвою «Ключові компетенції для навчання протягом всього життя», де визначено зміст і сутність громадянських компетенцій: «Громадянські компетенції дозволяють індивідам у повному обсязі брати участь у громадянському житті, ґрунтуючись на знаннях соціальних та політичних понять і структур та готовності до активної та демократичної участі. Громадянські компетенції базуються на знаннях понять демократії, справедливості, рівності, громадянськості та громадянських прав, включаючи текст Хартії про Фундаментальні Права в Європейському Співтоваристві і міжнародних деклараціях, а також на знаннях того, як вони застосовуються різними інститутами на місцевому, регіональному, національному, європейському та міжнародному рівнях. Вони включають знання як сучасних подій, так і основних подій та тенденцій національної, європейської та світової історії. Додатково має бути сформовано уявлення про цілі, цінності та політику суспільних та політичних рухів. Також надзвичайно важливе знання процесу європейської інтеграції та європейських структур, основних цілей та цінностей, а також обізнаності у різноманітті та культурній ідентифікації в Європі» Ключевые компетенции для обучения в течение всей жизни. Рекомендации Парламента Совета Европы от 18 декабря 2006 г. URL: http://adukatar.net/wiki/index.php?structure_id=221.

У самому загальному вигляді це знання про принципи функціонування соціальної системи, про права та обов'язки, про норми поведінки, про свободи тощо. Під громадянською компетентністю німецький вчений Хефрід Мюнклер розуміє «сукупність передумов, які кваліфікують, як для того, щоб реалізовувати права, так і для того, щоб виконувати обов'язки, котрі обумовлені статусом громадянства. Вона вбирає в себе певні якості як інтелектуального, так і морального характеру» Мюнклер Х. Гражданская компетентность. URL: pavroz.ru/dov/munklerpgk.doc.

Автор виділяє три аспекти такого роду компетенції: когнітивний - певний рівень знань, а також певний рівень готовності та здатності до оволодіння цими знаннями, який може вважатися необхідним для того, щоб забезпечити партиципацію; процедуральний - знання та здібності, які необхідні для того, щоб потенційний політичний фактор дійсно зумів би реалізувати існуючі в межах даного інституційного порядку можливості впливу та партиципації; габітуальний - наявність здатності (навичок) та внутрішніх настанов, необхідних для того, щоб знання про устрій політичної системи і про реально існуючі шляхи для вирішення проблем, що виникають, доповнювалось відповідною практичною активністю. Габітуальна компетентність важлива при продуціюванні так званих колективних благ, тобто тих ресурсів, якими послуговується кожний, незалежно від власного внеску до їхнього примноження. Виходячи з цього, формування громадянськості і патріотизму на праксеологічному рівні визначається характеристиками діяльності суспільних організацій та громадянської активності особистості.

Основними питаннями у проблемі виховання громадянськості на гносеологічному рівні є: наскільки досяжні такі знання індивіду, наскільки вони відповідають його культурному рівню та наскільки успішно вписуються в існуючу картину світу індивіда. Якісним показником сформованості даного рівня громадянськості буде обсяг громадянських знань.

Праксеологічний (діяльнісний) вимір громадянськості звертає увагу на те, що громадянське суспільство характеризується особливим становищем системи комунікацій, громадянської активності його представників, тобто певною практикою суспільних відносин, поведінкою індивідів. «Формування особистості передбачає розвиток процесу постановки мети і, відповідно, розвитку дій суб'єкта. Дії, все збільшуючись, наче переростають те коло діяльностей, які вони реалізують, та вступають у суперечність з мотивами, які спричинили їх появу» Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. URL: http://intelligence.su/lib/0002720.htm. Навички у сфері громадянських компетенцій пов'язані зі здатністю ефективно взаємодіяти з іншими у публічній сфері та демонструвати солідарність і зацікавленість у вирішенні проблем соціальних груп. Вони вбирають в себе критичну та творчу рефлексію і конструктивну участь як в діяльності співтовариств, так і в прийнятті рішень на загальнонаціональному рівні.

Процес виховання громадянськості у студентської молоді можна поділити на методи формування громадянської компетентності (формування інтелектуальних навичок) та методи виробки громадянських навичок (проведення соціологічних опитувань, робота у благодійних організаціях, участь в органах студентського самоврядування, у створенні суспільних проектів, в управлінні університетом). Навчальні плани в системі японської освіти у ВНЗ, наприклад, включають обов'язкову загальноосвітню підготовку громадянина та підготовку власне фахівця Краснова Г.А. (2002) Открытое образование: цивилизационные подходы и перспективы. М.: Изд-во РУДН. URL: ido.rudn.ru/ido.aspx?id=book3.

Висновки. Таким чином, встановлено, що, громадянське суспільство - соціальна система, що забезпечує максимально можливий рівень комфортності існування і соціального захисту, збереження і реалізацію громадянських прав і свобод особистості. Громадянськість - це якість індивіда, яке дозволяє йому здійснювати та захищати свої права та свободи, бути відповідальним, відігравати активну роль у суспільно-політичному житті з метою просування та захисту принципів демократії. Виховання громадянськості передбачає взаємодію людини, громадянського суспільства та суспільних інститутів (в тому числі університету) на підставі соціально-політичних, моральних та правових цінностей. Навички у сфері громадянських компетенцій пов'язані перш за все зі здатністю людини захищати свої права та свободи.

Подальшого аналізу потребує: проблема співвідношення понять «громадянськість» і «патріотизм»; виховання громадянськісті та патріотизму в умовах кризисного суспільства та інш.

Література

громадянськість педагогічний суспільство соціальний

1. Аристотель. Сочинения. В 4-х т. Т. 4. М. Мысль. 1984.

2. Гидденс Э. (2005) Устроение общества: Очерк теории структурации. 2-е изд. М.: Академический Проект. 528 с.

3. Даль Р. Проблемы гражданской компетентности. URL:

4. http://old.russ.rU/antolog/predely/1/dem2-3.html

5. Дарендорф Р. (1998) После 1989 г. Мораль, революция и гражданское общество. Размышления о революции в Европе. М. 271 с.

6. Хабермас Ю. (1995) Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью. М. 245 с.

7. Концепція національно-патріотичного виховання молоді. URL:

8. http:/Avww.kinu.gov.ua/sport/control/uk/pufalisri/article7art id=99794&cat id-9426

9. Хартия Совета Европы о воспитании демократической гражданственности и образовании в области прав человека. URL: http://www.ug.ru/announcement/9

10. Кершенштейнер Г. (1915) Гражданское воспитание школьников. Избранные сочинения. М. Книгоиздательство К.И. Тихомирова. С. 1-109.

11. Тоффлер Э. (1999) Третья волна. М. 781 с.

12. Гегель Г. (1934) Философия права. М.Л.

13. Гидденс Э. (2005) Устроение общества: Очерк теории структурации. 2-е изд. М.: Академический Проект, 528 с.

14. Аверьянова Ю.И. (1993) Политология: Энциклопедический словарь. М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-а. 431 с.

15. Политическая энциклопедия. В 2 тт. М.: Мысль, Т. 1.

16. Сухомлинська О.В. Громадянське виховання: спадщина і сучасність. URL: www.novadoba. org.ua/data/ metod/ suhoml. html

17. Печуркіна-Шумейко Л. Формування громадянськості підлітків засобами соціально - культурної діяльності. URL www.knukim.edu.ua/ conferences 2004 proceedings pechurkina - shumeiko.htm.

18. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К., 1997.

19. Ключевые компетенции для обучения в течение всей жизни. Рекомендации Парламента Совета Европы от 18 декабря 2006 г. URL: http://adukatar.net/wiki/index.php? structure_id=221

20. Мюнклер Х. Гражданская компетентность. URL: pavroz.ru/dov/munklerpgk.doc Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. URL: http://intelligence.su/lib/0002720.htm

21. Краснова Г.А. (2002) Открытое образование: цивилизационные подходы и перспективы. М.: Изд-во РУДН. URL: ido.rudn.ru/ido.aspx? id=book3

References

22. Aristotle, (1984). Compositions. In 4 volumes T.T. 4. M., Thought. [in Russian].

23. Giddens, E. (2005). Organization of society: Essay on the theory of structure. 2nd ed. M.: Academic Project, 528 p. [in Russian].

24. Dahl R. Problems of civil competence. [in Russian]. URL: http://old.russ.ru/antolog/predely/1/dem2-3.html

25. Darendorf, R. (1998). After 1989, Morality, Revolution, and Civil Society. Reflections on the revolution in Europe. M., 271 p. [in Russian].

26. Habermas, J. (1995). Democracy. Mind. Moral. Moscow lectures and interviews. M. 245 p.

27. The concept of national-patriotic fervor of youth. [in Ukrainian]. URL: http: /Avww.kinu.gov.ua/sport/control/uk/pufalisri/article7art

28. Charter of the Council of Europe on the promotion of democratic citizenship and human rights education. [in Russian]. URL: http://www.ug.ru/announcement/9

29. Kershensteiner, G. (1915). Civic education of schoolchildren // Selected works / Transl. with him. M.M. Rubinstein. M., Book publishing K.I. Tikhomirova. 322 p. S. 1-109. [in Russian].

30. Toffler, E. (1999). Third wave. M., 781 p. [in Russian].

31. Hegel, G. (1934). The Philosophy of Law. M., L. [in Russian].

32. Giddens, E. (2005). Organization of society: An outline of the theory of structure. 2nd ed. M.: Academic Project. 528 s. [in Russian].

33. Political Science: Encyclopedic Dictionary / General. ed. and comp.: Yu.I. Averyanova. M.: Publishing House Mosk. commercial un-a 1993.431 s. [in Russian].

34. Political Encyclopedia. In 2 vols. M.: Thought, T. 1. [in Russian].

35. Sukhomlinska, O.V. Gromadyanske vikhovannya: recession and profiteering. URL: www.novadoba.org.ua/data/metod/suhoml.html [in Ukrainian].

36. Pechurkina-Shumeyko, L. Formuvannye gomjadanskosti pidlitkiv with hardships of social and cultural dyalnost_: URL www.knukim.edu.ua/ conferences 2004 proceedings pechurkina-shumeiko.htm. [in Ukrainian].

37. Goncharenko, (1997). S.U. Ukrainian pedagogical dictionary. [in Ukrainian].

38. Key competencies for lifelong learning. Council of Europe Parliamentary Recommendation of December 18, 2006. URL:

39. http://adukatar.net/wiki/index.php? structure_id=221 [in Russian].

40. Munkler, H. Civil Competence. URL: pavroz.ru/dov/munklerpgk.doc [in Russian].

41. Leontiev A.N. Activity. Consciousness. Personality. URL: http://intelligence.su/lib/0002720.htm [in Russian].

42. Krasnova, G.A. (2002). Open education: civilizational approaches and prospects. M.: Publishing House of RUDN. URL: ido.rudn.ru/ido.aspx? id=book3 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru