Розробка міждисциплінарних студій як навчального предмету для докторського рівня вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький фінансово-економічний університет

РОЗРОБКА МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ СТУДІЙ ЯК НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТУ ДЛЯ ДОКТОРСЬКОГО РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Чорний О.В., кандидат філософських наук, доцент

кафедри менеджменту та адміністрування

Вінниця

Анотація

міждисциплінарність вчений підручник

Сучасний глобальний дискурс, що стосується теорії міждисциплінарності з кожним днем утверджує свої позиції та авторитетність в академічних спільнотах різних країн. Особливо важливими подібні феномени є для України, оскільки вона посилено глобалізується та інтегрується до Європейського Союзу. Основними питаннями дослідженими в межах даної статті є ситуація з теорією міждисциплінарності в Україні, інтеграція між українською та закордонною традиціями міждисциплінарності, специфічні проблеми теорії міждисциплінарності, популяризація теорії міждисциплінарності серед українських молодих вчених та створення підручника з міждисциплінарності. Остання проблема є особливо актуальною, оскільки засвоєння базових положень теорії міждисциплінарності дозволить аспірантам та докторантам збільшити практичну значущість їхніх робіт.

Ключові слова: аспіранти, міждисциплінарність, міждисциплінарні студії, університетський підручник, Україна.

Annotation

CREATION OF INTERDISCIPLINARY STUDIES AS AN EDUCATIONAL SUBJECT FOR THE DOCTORAL LEVEL OF HIGHER EDUCATION

Chornyi O. V., Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department management and administration, Vinnytsia University of Finance and Economics (Vinnytsia, Ukraine)

Contemporary global discourse on the theory of interdisciplinarity is gaining ground and authority in academic communities of different countries. Such phenomena are especially important for Ukraine, as it is increasingly globalize and integrate into the European Union. The main issues explored in this article are the situation with the theory of interdisciplinarity in Ukraine, integration between Ukrainian andforeign traditions of interdisciplinarity, specific problems of the theory of interdisciplinarity, popularization of the theory of interdisciplinarity among Ukrainian young scientists and creation of a handbook on interdisciplinarity. The latter problem is especially relevant, as mastering the basic principles of the theory of interdisciplinarity will allow postgraduate and post-doctoral students to increase the practical value of their works.

Keywords: postgraduate students, interdisciplinarity, interdisciplinary studies, university handbook, Ukraine.

Постановка проблеми

Однією з основних проблем розвитку міждисциплінарної теорії в Україні є поверхневе враження, що те, що є добре розвинутим в США та Західній Європі може бути швидко імплементоване і в Україні. Насправді, ситуація є такою, що англомовні праці з міждисциплінарності є доступними далеко не всім українським вченим. Одними з основних проблем є брак мовної компетенції та вартість англомовних праць у сфері міждисциплінарності. У роботі ми звернемо увагу на необхідність засвоєння закордонного міждисциплінарного дискурсу, що може зайняти кілька років або кілька десятиліть.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

За останні три десятиліття, міждисциплінарність, без сумніву, стала одним з домінантних трендів у світовій освіті та науці, а міждисциплінарні дослідження [5] значно підвищили практичну цінність академічної діяльності. Потрібно зазначити, що сучасна теорія міждисциплінарності є частиною філософії науки [4]. В розвинутих країнах, вже досить тривалий час міждисциплінарність викладається як академічний курс [2], а користь від міждисциплінарних курсів є загальновизнаною [6]. В сучасному світі боротьба між прихильниками дисциплінарності чи міждисциплінарності [7] змінилася плюралізмом та гармонійним співіснуванням, підтвердженням чому є такі авторитетні видання як «Оксфордський підручник з міждисциплінарності» [3]. На сьогодні вже створені цілком продуктивні підручники, що стосуються міждисциплінарних студій [1; 8]. Незважаючи на це, українська теорія міждисциплінарності потребує свого осучаснення та розвитку. Дана стаття фокусується на одній з основних проблем, що стосується поширення теорії міждисциплінарності в межах української академічної спільноти: створенні підручника з міждисциплінарності.

Постановка завдання

Основною метою роботи є теоретична проблеми розробки «міждисциплінарних студій» як навчального предмету для докторського рівня вищої освіти (аспірантури). З основною метою роботи корелюють наступні завдання: короткий опис ситуації з теорією міждисциплінарності в Україні; аналіз потреби в інтеграції між українською та закордонною традиціями міждисциплінарності; виокремлення специфічних проблем теорії міждисциплінарності; обгрунтування популяризації теорії міждисциплінарності серед українських молодих вчених; дослідження можливостей створення підручника з міждисциплінарності.

Виклад основного матеріалу

Насамперед, потрібно зазначити, що аналіз досвіду розвинутих країн у сфері міждисциплінарності може бути спорадичним або грунтовним. На сьогодні, українські вчені все частіше звертаються до закордонної міждисциплінарної проблематики, пов'язаної з їх науковою роботою. Проте, закордонна теорія міждисциплінарності заслуговує на поглиблине вивчення. Така робота з дослідження праць закордонних вчених може значно підвищити якість українських досліджень, оскільки пояснення «правил гри» у сфері міждисциплінарності може спростити розуміння багатьох наукових феноменів. Це означає, що українській науці потрібна зріла теорія міждисциплінарності та конкурентоспроможні вчені, що спеціалізуються на міждисциплінарній теорії та методології.

Наступною проблемою, з якою сьогодні можна зіштовхнутися в Україні є відкрита та прихована боротьба з теорію міждисциплінарності. Основним аргументом опонентів теорії міждисциплінарності є твердження про те, що «в цій сфері все давно вже відомо і все, що можна зробити вже зроблено». Таке твердження часто засновується на поверхневих знаннях теорії міждисциплінарності, а також на ігноруванні плідних можливостей, що вона надає. Ситуаціє з цією теорією в Україні є досить складною. Автор статті особисто відвідував Національну бібліотеку України імені В. Вернадського і Національну бібліотеку імені Ярослава Мудрого, де разом з бібліотекарами шукав праці з теорії міждисциплінарності. Всього було знайдено кілька праць, що датуються 80-ми роками ХХ ст., а також до десяти праць, що стосуються міждисциплінарності та трансдисциплінарності у різних галузях науки. ж стосується мережі Інтернет, то в ній можна знайти більше сотні українських статей у назві яких є слово міждисциплінарність. Проте, ці статті стосуються лише деяких міждисциплінарних особливостей у галузі тієї чи іншої науки. Звісно, особиста розвідка автора у цій галузі є доказом того, що в Україні про теорію міждисциплінарності майже не писали. Автор лише хоче наголосити на тому, що такі праці є вкрай важкодоступними, якщо вони є. Закордонні ж праці з теорії міждисциплінарності можна знайти у два кліки в Інтернеті; ці праці є детальними, грунтовними та «зрілими». Саме тому, автор неодноразово наголошує на необхідності аналізу праць закордонних вчених, а також на написанні сучасних праць з міждисциплінарності українськими науковцями.

Звісно, міждисциплінарна проблематика є дуже розвинутою в Україні, причому за відсутності грунтовної теорії міждисциплінарності, що саме по собі є парадоксом. Українські вчені добре розуміють ситуацію, коли наукові сфери є міцно пов'язаними. Такий зв'язок проявляється у поєднанні навчальних предметів, теорій, термінології і методів. Проте знань, які пояснюють як і яким саме чином це відбувається в Україні бракує. Відповідно, виникає ситуація, коли велика кількість студентів не може зрозуміти як і чому фрагментовані дисципліни описують конкретний феномен реальності. Отже розвиток теорії міждисциплінарності в Україні потрібен не лише для наукової діяльності, але й для навчання. Таким чином, пояснення особливостей та методів комбінування дисциплінарних сфер знання сприятиме підвищенню професійних компетенцій українських студентів. Ось чому пояснення міждисциплінарних феноменів за допомогою теорії міждисциплінарності зможе вплинути на усвідомлення практичної значущості професійної діяльності.

На нашу автора, доступність української літератури з теорії міждисциплінарності є основним фактором розвитку міждисциплінарності в Україні. Адже, якщо відсутня сама теорія, тоді практика не може бути ефективною. За умов наявності такої літератури і студенти, і аспіранти, і викладачі, і науковці зможуть звертатися до компетентних джерел та підвищувати свою професійну ефективність. Нажаль, наразі в Україні наявною є така ситуація, коли подібна література практично відсутня. Її майже неможливо знайти ні в мережі інтернет, ні у бібліотеках. Тому, цілком зрозумілою є ситуація, коли поняття «міждисциплінарний» та «міжпридметний» сплутуються чи ототожнюються.

Виникає запитання: чи насправді міждисциплінарна теорія є настільки важливою? Мусимо відповісти на це питання ствердно, оскільки вирішення найважливіших проблем реального світу часто залежить від вміння організувати та розподілити роботу між професіоналами, що мають різну дисциплінарну спрямованість. Знання цієї теорії підвищує ефективність взаємодії між різними зацікавленими сторонами. В межах глобальної академічної спільноти з початку ХХІ століття активно створюються міждисциплінарні академічні курси, відкриваються міждисциплінарні центри (що спеціалізуються на вирішенні складних реальних проблем), а також організовуються масштабні міждисциплінарні проєкти, вартістю в десятки мільйонів доларів. В межах теорії міждисциплінарності посилена увага приділяється підвищенню ефективності взаємодії між вченими, освітянами. Саме тому теорія міждисциплінарності повинна отримати широке визнання, а також підтримку української академічної спільноти.

Ми наголошуємо на тому, що інтеграція між українською та закордонною міждисциплінарними традиціями є важливою та необхідною. Далі в статті ми опишемо проблеми, які потрібно подолати на шляху долучення до глобального міждисциплінарного дискурсу.

Різниця між українською та «західною» традиціями міждисциплінарності є разючою.

За останні 30-ть років теорія міждисциплінарності набула значного розвитку у Європі та США. В той час як в Україні цьому не надавалося посиленого значення. Відтак, потрібно надолужити чимало; тут йдеться про велику кількість запозичень та нововведень. Таке поняття як «кросдисциплінарність», «торгові зони між дисциплінами», «міждисциплінарна співпраця», «арбітр та лідерство», «посилення дисциплінарності» та інше мають бути належно засвоєні та застосовані українською академічною спільнотою. Ми не стверджуємо, що цього взагалі немає в Україні, але ми не зустрічали цих термінів в україномовних текстах. поняття швидше є показником значного досвіду та професіоналізму українських вчених. Проте, їх можна і потрібно поширювати серед молодих поколінь.

Українська наука та освіта опинилися в ситуації, коли наявна велика кількість міждисциплінарних досліджень та практично відсутні праці з теорії міждисциплінарності. В такому випадку дослідник ніби «йде на осліп» не маючи можливості встановити продуктивні межі своєї роботи. Те, що може в цій ситуації дати закордонна теорія міждисциплінарності це, по-перше, підвищення продуктивності роботи над складними міждисциплінарними феноменами реального світу для молодих українських вчених. По-друге, - це гармонізація відносин між дисциплінарними сферами наукового знання та вченими, що працюють переважно в межах однієї наукової дисципліни. По-третє, це покращені ідентифікація, аналіз та вирішення реальних проблем сучасного світу. А отже це посилення та створення зв'язків між теорією та практикою. По-четверте, підвищується також продуктивність взаємодії між стейкхолдерами. Зрозуміло, що розвиток української теорії міждисциплінарності не є панацеєю, проте її культивування приносить численні переваги, що не обмежуються викладеним тут.

Отже, маємо ситуацію, коли розуміння складних міждисциплінарних проблем науки є ознакою значного наукового досвіду, а також широких знань з різних сфер наукового знання. Проте, ми наголошуємо на тому, що міждисциплінарність може бути зрозумілою не лише для кандидатів і докторів наук, але також для магістрів та бакалаврів. Потреба в поясненні не лише міждисциплінарних, але й міжпредметних зв'язків є суперактуальною в українських умовах. Ситуація, коли розуміння складного міждисциплінарного дискурсу є доступним лише академікам та докторам наук, у світі, що постійно змінюється, вже не є прийнятною. Відтак, потрібно шукати шляхи та можливості пояснення міждисциплінарності для студентів та молодих вчених. Розвиток теорії міждисциплінарності, у цій ситуації, є надійним дороговказом.

В межах української традиції потрібно здійснити перехід від специфічних міждисциплінарних дискурсів до теорії міждисциплінарних досліджень. Якщо пояснити це простіше, то спромоги вчених у галузях медицини, освіти, техніки, сільського господарства, права, транспорту потрібно підсилити розумінням того, що зв'язки цих наукових дисциплін з іншими сферами знання мають об'єктивний характер та можуть бути концептуалізовані, унормовані. Відтак, спорадичні окремі намаганні вчених з різних галузей будуть спрямовані на розробку універсальних правил взаємодії між науковими дисциплінами. Такі правила можуть бути однаково ефективно застосовані до медицини, освіти чи будь-якої іншої дисциплінарної галузі. Звернемо увагу лише на те, що праці вчених з розвинутих країни вже кілька десятків років ефективно культивують цю проблематику.

Врахування галузевої специфіки досліджень та потреби галузі тут є пріоритетними. Зважаючи на те, що міждисциплінарні зв'язки для кожної з наукових галузей є унікальними, потрібно звернути увагу на специфіку застосування міждисциплінарної теорії до кожної окремої галузі.

Наприклад, у технічній сфері важливими є зв'язки між машинобудуванням, фізикою, хімією, ергономікою, математикою, геометрію та іншими дисциплінами. У сфері медицини - це хімія, біологія, неврологія, цитологія, генетика ті інші численні дисципліни. Потрібно також зважити на те, що крім термінології, понять та теорій, міждисциплінарність стосується також застосування різних методів дослідження та обладнання. Хімічні лабораторії, обладнання експериментальної фізики, стерилізація, науково-дослідні ділянки, комп'ютерні лабораторії стосуються різних дисциплінарних перспектив. Все це вимагає належної уваги та детальної теоретичної підготовки, що часто стосується набуття широких міждисциплінарних компетенцій.

Виокремлення окремих галузево-міждисциплінарних проблем є критично важливим для розвитку окремої галузі. На рівні освіти - це набуття фахових компетенцій. На рівні науки - це ефективне вирішення проблем реального світу та виконання суспільного замовлення. Таким чином і вчені, і інші стейкхолдери можуть здійснити посильний внесок у впровадження високих технологій, екологізацію промисловості, сталий розвиток, поширення чистої енергетики, посилення продовольчої безпеки або навіть підвищення ефективності досліджень майбутнього. Проте, ще однією перевагою міждисциплінарності є підвищення продуктивності професіоналів у їхніх дисциплінарно-професійних сферах. Загалом, звичайний студент маючи підручник з теорії та методології міждисциплінарності зможе краще зрозуміти, яким саме чином кілька десятків університетських предметів, які він вивчає, пов'язані з його майбутньою професією.

На нашу думку, основною перевагою, яку надає теорія міждисциплінарності є розуміння та використання таких наукових концептів як дисциплінарність, полідисциплінарність, міждисциплінарність та трансдисциплінарність. Якщо говорити просто, то ці концепти позначають міру інтеграції між різними галузями наукового знання. Від саморозвитку галузі (дисциплінарність) до найширшої наукової інтеграції (трансдисциплінарність) дослідник може обирати напрям своєї наукової діяльності, а випускник університету - шлях свого професійного розвитку. Для людей, що заглиблені у вивчення теорії міждисциплінарності ці концепти здаються ясними та зрозумілими; проте, для звичайних людей, вони є важкодоступними, такими, що легко переплутати. Саме для цього і потрібна теорія міждисциплінарності - щоб наука та освіта були ефективними, а вчені самі обирали, де потрібна інтеграція, а де потрібні знання виключно з їх наукової сфери.

Якщо ми перенесемо нашу увагу на рівень міжсуб'єктної взаємодії, то міждисциплінарність тут функціонує у якості «правил гри» між професійними вченими та галузевими спеціалістами. І дійсно, якщо згадати, що наукова діяльність та професійна діяльність (випускників університетів) є, за своєю суттю, різними сферами діяльності, то стає зрозумілим, чому так важко налагодити взаємодію між освітньонауковими центрами, роботодавцями та бізнесом. У їх взаємодії завжди щось залишається поза увагою, а теорія міждисциплінарності - це той інструмент, що може вирішити велику кількість подібних проблем. Від теоретизації реальної ситуації до надання потужного науково-міждисциплінарного інструментарію - все спрямоване на підвищення ефективності взаємодії та співпраці.

Резюмуючи вищесказане, зазначимо наступне: дисциплінарність є головною, проте міждисциплінарна співпраця також важлива. Особливо важливими ці проблеми є для молодих українських науковців, яким часто буває важко розібратися з широтою та різноманіттям наукової проблематики. Мільйони наукових праць з усього світу є тому гарним показником. Часто складно не лише продумати структуру роботи, але навіть придумати тему. Саме тому, розуміння міждисциплінарної проблематики допоможе усвідомити місце власної наукової роботи серед праць інших науковців.

Вищенаведена інформація повинна була спрямувати читача на шлях, що стосується розуміння важливості міждисциплінарної проблематики. Теорія міждисциплінарності є частиною філософії та методології науки, а тому ми пропонуємо ввести відповідні розділи у обов'язкову програму для українських аспірантів. Це той мінімум, який необхідний для побіжного ознайомлення з широтою міждисциплінарної проблематики. Ідеальним варіантом звісно є введення повноцінного академічного курсу «міждисциплінарні студії» для українськи аспірантів. Останній варіант є цілком прийнятним ще й з тієї причини, що віднедавна підготовка кандидатів наук в Україні займає не три, а чотири роки. Отож, в розпорядженні викладачів та студентів є цілком достатньо часу для викладання та засвоєння цих знань.

Найперше, що потрібно зробити у цій галузі - це пояснення різниці між міжпредметними та міждисциплінарними зв'язками. Галузь наукового знання, частіше за все, є набагато ширшою за специфіку одного навчального предмета. А тому міждисциплінарні та міжпредметні зв'язки можуть співпадати, а можуть не співпадати. Розуміння цієї особливості є одним з найважливіших кроків до розуміння системи науки. Усвідомлення останньої є запорукою написання корисної та цікавої дисертаційної роботи.

Звісно, заведено так, що аспірант повинен дуже добре розуміти і свою тему, і те чого вона стосується, і всю систему науки. Проте навіть у серйозних науковців зі стажем таке знання є серйозною проблемою. Якщо аспіранти не розуміються на міждисциплінарних зв'язках та системі науки, то їхня робота може мати поверхневе значення. Наприклад, якщо аспірант пише роботу на межі сільського господарства, економіки та управління, то ігнорування зв'язків між цими науками може призвести до нехтування важливими елементами роботи. Як наслідок, робота може мати менше наукове та практичне значення, ніж могла б. Аби такої ситуації не виникало, ми пропонуємо створити спеціальний навчальний предмет для аспірантів - «міждисциплінарні студії». Також ми пропонуємо підсили цей навчальний предмет блоками знань, які будуть розміщені у інших навчальних предметах, що вивчають аспіранти.

Проблемою створення «міждисциплінарних студій» як навчального предмету для українських аспірантів є вибір варіативних та обов'язкових знань, що стосуються теорії міждисциплінарності. Опрацювання всіх особливостей теорії міждисциплінарності окремим вченим може зайняти довгі роки. На щастя, в світі вже існують підручники, що спеціалізуються саме на основних поняттях цієї теорії. Більшість з них написані англійською мовою, а тому переклад та поширення підручників, написаних у Фінляндії чи США не є значною проблемою. Наступним кроком буде створення українських підручників на основі закордонного досвіду. Зрозуміло, що у сферах медицини, освіти чи техніки навчальний предмет «міждисциплінарні студії» буде мати свої особливості, що стосуються практичного матеріалу та прикладів, проте «кістяк» цієї теорії може бути застосований у будь-якій галузі.

Очевидно, що створення університетських підручників з теорії міждисциплінарності є основним завданням. Та ми мусимо пам'ятати, що видання монографій та грунтовних наукових статей є запорукою розвитку українського міждисциплінарного дискурсу. Потрібно зауважити, що такі роботи повинні містити не лише текст, що створений у формі складного і часто хаотичного переплетіння термінології, понять, теорій та методів з різних дисциплінарних сфер наукового знання, але й, власне, базові та специфічні положення теорії дисциплінарності. Пересічна людина, що читатиме такий текст зможе не лише усвідомити, що конкретна наукова інтеграція існує, але також «побачити» яким саме чином вона відбувається (що є особливо цінним).

Українська наукова спільнота повинна усіма засобами боротися проти «створення видимості» та «вдаваної компетентності» у сфері міждисциплінарності. Наразі це зробити дуже важко, оскільки саме сучасне покоління українських науковців є свідками відновлення та «дорослішання» української міждисциплінарної традиції. Хоча ми інтуїтивно розуміємо, що таке міждисциплінарність та користуємося цим, проте теоретичні напрацювання та практичне застосування теорії міждисциплінарності за кордоном у десятки разів перевищують український досвід. Останнє, у великій мірі, стосується монографій та підручників. Кількість наукових статей на цю тему, в окремих країнах, є в сотні разів більшою.

У межах даної роботи ми коротко описали п'ятирічний особистий досвід наукового дослідження української традиції міждисциплінарності, а також вивчення закордонних праць у сфері міждисциплінарності. Основний висновок, який ми можемо зробити це те, що на початок 2020 року в Україні не існує жодного грунтовного підручника чи монографії з теорії міждисциплінарних досліджень. Саме тому, розробка такого підручника (або його переклад з іншої мови) є першочерговим завданням, що матиме відчутний вплив на підвищення якості української науки та освіти.

Розробка подібного підручника є надсерйозним науковим завданням і заслуговує аби до його розробки підійшли у формі написання докторської дисертації з філософії та методології науки. Такий підручник повинен містити «мінімальний дієвий набір» міждисциплінарних знань та компетенцій, пов'язаних з ними. До його розділів можуть ввійти такі секції як «історія теорії міждисциплінарності», «система сучасної глобальної науки», «від дисциплінарності до трансдисциплінарності», «торгові зони між дисциплінами», «спеціалізований міждисциплінарний дискурс», «аналітика та робота з даними», «креативність, лідерство та робота в команді», «організація міждисциплінарних проєктів різної складності» тощо. Загалом, ще раз зазначимо, потрібно звернути увагу на подібні підручники в розвинутих країнах.

Основною перевагою такого підручника (та відповідного навчального курсу) буде усвідомлення аспірантами різниці між спеціалізованим міждисциплінарним дискурсом та теорією міждисциплінарних досліджень. Ця різниця міститься в наступному: суб'єктивно організований міждисциплінарний текст та набір міждисциплінарних інструментів для роботи з реальністю. Саме налагодження зв'язків між реальним світом та науковим знанням має стати результатом засвоєння теорії та методології міждисциплінарності. Зрозуміло, що у читача може скластися враження, що автор перебільшує можливості теорії міждисциплінарності, проте воно зникає, коли індивід більш-менш грунтовно ознайомиться з цією теорією.

Після засвоєння курсу «міждисциплінарних студій» студент повинен без зусиль ідентифікувати терміни, поняття, теорії, спеціалізовані блоки знань, що стосуються різних галузей науки. Це є особливо цінним, оскільки в текстах дуже часто зустрічаються терміни та поняття з різних галузей знання. За своєю суттю такий текст має міждисциплінарний характер, а отже і підвищену складність. Так само, коли студент наштовхуватиметься на певну проблему у своєму повсякденному житті чи науковій діяльності, віз зможе сказати з яким конкретно науковим знанням вона пов'язана. Таким чином, результативність та продуктивність теорії міждисциплінарності збільшується в рази.

Компетентності, які створюються та підсилюються у ході вивчення цього навчального предмету є дуже важливими для життя у сучасному глобалізованому світі ХХІ століття. Численні праці науковців з Західної Європи та Північної Америки фокусуютсься на тому, що теорія міждисциплінарності підсилює аналітичні здібності, креативність, лідерство та роботу у команді. Ці компетентності є незамінними як для вченого, так і для будь-якого іншого професійного фахівця, що хоче бути успішним. Саме тому, підручник з теорії міждисциплінарності повинен містити практичні завдання, що стосуватимуться вказаних якостей аспірантів та компетенцій.

Ціллю засвоєння такого складного курсу може бути організація міждисциплінарних проєктів різного рівня. Проєкти можуть бути одноосібними, мікро-, мезота макрорівня. Крім того, зважаючи на те, що у кожного аспіранта є науковий керівник, можна розраховувати на ефективне менторство. Таким чином, аспіранти зможуть зробити проєкт частиною свого дисертаційного дослідження або об'єднавшись, аспіранти зможуть вирішити кожен окрему частину складної наукової проблеми. Очевидно, що позитивні сторони вивчення такого складно академічного курсу будуть багаточисельними.

Висновки

Здійснений теоретичний огляд, що стосується проблем розробки та поширення університетського підручника з міждисциплінарності для аспірантів є важливою частиною підвищення солідності та глобальної компетенції української академічної спільноти. Широке та глибоке розуміння сучасної системи науки, що наразі доступне лише авторитетним докторам наук та академікам, може стати важливою конкурентною перевагою українських молодих вчених (аспірантів та докторантів). Теорія міждисциплінарності (така, якою вона існує в розвинутих країнах) допоможе студента зрозуміти не лише міждисциплінарні зв'язки між різними академічними дисциплінами в системі науки, але також пояснить дисциплінарні особливості кожної з сфер сучасного наукового знання. Одним з незамінних кроків, що стосується утвердження сучасного міждисциплінарного дискурсу в Україні є переклад закордонних підручників, таких як «Вступ до міждисциплінарних студій».

Список використаних джерел

1. Augsburg T (2015). Becoming Interdisciplinary: An Introduction to Interdisciplinary Studies, 3rd Edition. Dubuque: Kendall Hunt Publishing, p. 254.

2. Franks D., Dale P., Hindmarsh R., Fellows C., Buckridge M., Cybinski P. (2007). Interdisciplinary foundations: Reflecting on interdisciplinarity and three decades of teaching and research at Griffith University, Australia, Studies in Higher Education, 32(2), p. 167-185.

3. Frodeman R., Klein J. T., Pacheco R. C. (2019). The Oxford Handbook of Interdisciplinarity, 2nd Edition. Oxford: Oxford University Press, 656 p.

4. Kaiser M. I., Kronfeldner M., Meunier R. (2014). Interdisciplinarity in philosophy of science, Journal for General Philosophy of Science, 45, p. 59-70.

5. Keestra M., Menken S. (2016). An Introduction to Interdisciplinary Research: Theory and Practice (Perspectives on Interdisciplinarity), 2nd Edition. Amsterdam: Amsterdam University Press, 132 p.

6. Lund B. D. (2020). Do “interdisciplinary” disciplines have an interdisciplinary impact?: Examining citations between educational technology and library and information science journals. Education and Information Technologies. Available at: https://doi. org/10.1007/s10639-020-10223-2_(20.09.2020).

7. McCulloch G. (2012). Introduction: Disciplinarity, interdisciplinarity and educational studies - past, present and future, British Journal of Educational Studies, 60(4), p. 295-300.

8. Repko A. F., Szostak R., Phillips Buchberger M. (2014). Introduction to interdisciplinary studies. New York: SAGE Publications, Inc., 448 p.

Размещено на Allbest.ru