Проблема використання технічних засобів навчання у процесі реалізації культурологічного підходу на уроках української літератури в історико-педагогічному дискурсі 1960-х-1970-х рр.

Размещено на http://allbest.ru

Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Проблема використання технічних засобів навчання у процесі реалізації культурологічного підходу на уроках української літератури в історико-педагогічному дискурсі 1960-х-1970-х рр.

Наталія Гоголь, кандидат педагогічних наук, доцент,

докторант відділу історії та філософії освіти

Summary

Using the technical training in the process of culturological approach implementation at Ukrainian literature classes based on the historical- pedagogical discourse of the 1960-s - 1970-s

Nataliya Hohol'candidate of pedagogical sciences (PhD), assistant professor, doctoral student at the Department of History and Philosophy of Education, Institute of Pedagogy of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

The article analysis the possibilities of updating Ukrainian researchers' achievements of the late XXth century for current theory and practice of introducing media-educational tools in school literary education for the purpose of developing the students' media literacy and media culture. The author determines the positive dynamics of the use of technical teaching in the educational process and considers the methods of using cinema at different stages of the Ukrainian literature class based on the analysis of scientific and methodological works of scholars, researchers, literature teachers of the 1960-s - 1970-s. The study emphasizes that the implementation of culturological approach in school literary education through technical training promotes introducing students to the art of cinema (through educational movies, popular science and feature films) understanding the fiction as an important component of culture and art, and deepening the ability to analyze and interpret literary works in an artistic context.

Key words: Ukrainian literature classes, culturological approach to teaching literature, related arts, art of cinema, audio and audio-visual guides, technical training, media culture, media-educational tools, historical- pedagogical discourse of the 1960-s - 1970-s.

Анотація

У статті окреслено можливості актуалізації продуктивних надбань українських дослідників другої половини ХХ століття для сучасної теорії й практики впровадження медіаосвітніх ресурсів у шкільну літературну освіту з метою розвитку медіаграмотності й формування медіакультури учнів. На основі аналізу науково-методичного доробку вчених, дослідників, учителів-словесників 1960-х - 1970-х рр. визначено позитивну динаміку застосування технічних засобів навчання в освітньому процесі, розглянуто методику використання кіномистецтва на різних етапах уроку української літератури. Підкреслено, що реалізація культурологічного підходу у шкільній літературній освіті, здійснювана за допомогою технічних засобів навчання у другій половині ХХ століття, сприяла ознайомленню учнів із мистецтвом кіно (через навчальні, науково-популярні фільми та художні фільми-екранізації), усвідомленню творів художньої літератури як важливого складника культури і мистецтва, поглибленню вмінь аналізувати та інтерпретувати літературні твори у мистецькому контексті.

Ключові слова: уроки української літератури; культурологічний підхід до навчання літератури; суміжні види мистецтв; кіномистецтво; екранні, звукові та аудіовізуальні посібники; технічні засоби навчання; медіакультура, медіаосвітніресурси; історико-педагогічний дискурс 1960-х - 1970-хрр.

Постановка проблеми

Тенденції сучасного розвитку інформаційного суспільства тісно пов'язані з медіасередовищем, упровадженням інформаційних і комунікаційних технологій в освіті. В умовах сучасного інформаційного простору динаміка розвитку інформаційних технологій зумовлює необхідність розширення форм, методів і засобів навчання з використанням сучасних електронних інформаційно-комунікативних підходів, що зменшує непродуктивні витрати праці і часу, прискорює темп і забезпечує якість навчання. Досягати зазначеної мети покликана медіаосвіта, яка є «частиною освітнього процесу, спрямованою на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної й ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мережні сервіси і технології, мобільна телефонія тощо) медіа» [6]. Отже, медіаосвіта сприяє збагаченню підростаючої особистості різним культурним досвідом за допомогою споживання медіаповідомлень усіх типів (тексту, аудіо, зображень, рухомих зображень).

Відтак використання на уроках літератури досконалих зразків класичного мистецтва за допомогою застосування сучасних технічних засобів навчання спрямовано на те, щоб допомагати учневі адекватно сприймати, компетентно аналізувати, інтерпретувати, вміло оцінювати й використовувати друковані форми комунікації, кіно, радіо- та телепрограми, Інтернет, орієнтуватися в інформаційному середовищі, обмінюватися інформацією з електронних ресурсів із використанням сучасних ІКТ, а також створювати власні медіатексти [1, с. 105].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання використання технічних засобів навчання в освітньому середовищі у різні роки було предметом наукових розвідок Т. і Ф. Бугайків, В. Вербицької, В. Волинського, Н. Волошиної, Жили, А. Коржупової, Л. Кулінської, С. Мельничука, Г. Онкович, Є. Пасічника, Л. Погрібної, Л. Чашка та інших. Дослідження останніх років присвячені інтегрованій медіаосвіті (С. Гудиліна, Т. Жарковська, О. Журін, Л. Зазнобіна, Г. Новикова, К. Тихомирова, І. Фомічова), аудіовізуальній медіаосвіті (О. Баранов, О. Бондаренко, А. Бурнашев, К. Грибанова), розробленню науково-методичних засад організації роботи з технічними засобами навчання (Т. Бабійчук, Л. Баженова, М. Духовна, В. Єгоров, М. Жабський, Л. Прессман).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Авторами наукових розвідок цілісно розкрито шляхи реалізації окресленої проблеми, проте у контексті завдань Нової української школи, компетентнісних орієнтирів шкільної літературної освіти актуальності набуває об'єктивна потреба у ретроспективному аналізі методики застосування технічних засобів навчання на уроках літератури на засадах культурологічного підходу, представленої у науково-методичних розвідках учених, дослідників, учителів- словесників другої половини ХХ століття.

Актуальність теми зумовлюється пошуками інноваційних шляхів інтенсифікації шкільної літературної освіти, визначення місця, ролі і значення мистецтва кіно для здійснення міжмистецької взаємодії на уроках української літератури.

Формулювання цілей статті - на основі аналізу науково-методичних праць учених, дослідників, учителів-словесників 1960-х - 1970-х рр. розглянути методику використання на уроках української літератури технічних засобів навчання як дієвих механізмів реалізації культурологічного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасному інформаційному суспільстві завдяки взаємодії мистецтв поступово починають займати домінуючу роль сучасні медіатехнології, які охоплюють як дидактичні засоби, так і засоби масової інформації, поєднуючи у собі різні способи її передачі за допомогою комп'ютера або іншого аудіовізуального пристрою. У наш час ці ресурси цілком доступні кожному вчителю-словеснику, проте у другій половині ХХ століття на уроках літератури використовувались механічні носії, які з часом замінились продуктами нової генерації - електронними. Відтак в умовах сучасного медіаосвітнього простору актуальності набуває вивчення питання реалізації культурологічного підходу на уроках української літератури на основі використання технічних засобів навчання, висвітлене в історико-педагогічному дискурсі 1960-х - 1970-х рр.

Важливо зазначити, що розгляд методичних надбань вітчизняної педагогічної науки в історичному аспекті засвідчує послідовне запровадження інформаційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах, яке в другій половині ХХ ст. співвідносилось із використанням екранних (зорових), звукових та аудіовізуальних (комбінованих) засобів навчання (діафільми, діапозитиви, звукові посібники, художні кінофільми, навчальні телепрограми).

Так, дидактичні матеріали, які демонструвались за допомогою технічних засобів навчання на уроках літератури, були здебільшого ілюстраціями до художніх творів письменників, репродукціями малярських картин, фотоматеріалами з життя і творчості письменників, документами, схемами тощо.

Водночас застосовувались діапроєктори, епідіаскопи, кодоскопи (графопроєктори), а також неозвучене кіно. Діаматеріали являли собою вдале поєднання літературного матеріалу з живописом, фотодокументами, що розглядались як вид мистецтва. Вдало підібраний відеоряд був ілюстрацією до певного епізоду твору красного письменства, допомагав розкрити перед учнями ідейно-художній зміст літературного твору, втілений засобами словесного й образотворчого мистецтва.

У 60-х роках ХХ століття чільне місце у шкільній літературній освіті починає займати навчальне кіно, що являло собою оригінальний (документальний чи художній) фільм або створений шляхом перемонтажу з інших фільмів, який відповідав дидактичним вимогам та змістові навчального матеріалу з урахуванням вікових особливостей учнів. Міністерство освіти УРСР періодично надсилало до закладів освіти листи з методичними настановами щодо теоретичного обґрунтування та практичної розробки і впровадження в освітній процес означеної проблеми. Так, у грудні 1975 року спільним рішення колегії Міністерства освіти УРСР та Держкомітету Ради Міністрів УРСР по телебаченню і радіомовленню було визначено наступні завдання: «забезпечити в усіх школах республіки приймання навчальних телевізійних передач на урок та підвищувати ефективність їх використання в педагогічному процесі» [5, с. 68]. Відтак питання навчального телебачення були відображені в планах роботи шкіл, педагогічних рад, шкільних предметних методичних об'єднань, в тематиці педагогічних читань, семінарів, конференцій тощо. Розклад уроків передбачав урахування сітки телевізійних програм, що транслювались на центральному телебаченні.

Проведення перегляду навчальної програми фіксувалось у журналі, де вчителі записували свої відгуки про телепрограми. Залежно від змісту виучуваної теми і навчально-виховної мети уроку використання телевізійних програм проводилось цілісно або фрагментарно на різних етапах уроку літератури, дозволялось здійснювати монтаж телепрограми з метою демонстрування необхідного матеріалу. Фактичний відеоматеріал програми визначав доцільність її використання на різних уроках: вступних - з метою введення учнів в атмосферу творчих, життєвих і суспільних інтересів митців, заключних - як засіб узагальнення та систематизації знань учнів із монографічних тем тощо. Проте важливою умовою ефективного використання екранних, звукових і аудіовізуальних посібників в освітньому процесі було вміле їх поєднання з роботою над текстом художнього твору, визначення послідовності застосування, використання доцільних методів і прийомів роботи із творами суміжних видів мистецтв.

Дослідження проблем використання навчального телебачення на уроках української мови та літератури вимагало копіткої і тривалої роботи науковців, мистецтвознавців, методистів, учителів, літературознавців тощо. У 60-х роках ХХ століття при Київському педагогічному інституті імені М. Горького (нині - Київський національний педагогічний університет імені М. Драгоманова) було створено науково-дослідну лабораторію, експериментальні завдання якої спрямовувались на визначення шляхів удосконалення телепрограм з української літератури для 8-х - 10-х класів відповідно до вимог чинної програми, а також дослідження можливостей проведення уроків телевізійних виставок з української мови для учнів основної школи. Члени лабораторії удосконалювали телевізійні програми, збільшували їх кількість, урізноманітнювали тематику, розробляли методичні рекомендації щодо використання кожної окремої телепрограми, пропонували найбільш доцільні форми і методи роботи у процесі вивчення теми чи розділу програми з української літератури тощо. Робота лабораторії мала експериментальний характер, а отже, були відзначені як позитивні, так і слабкі сторони роботи під час застосування телевізійних програм на уроках української літератури.

Так, схвальний відгук серед учителів та методистів отримали телевізійні програми, присвячені вивченню творчості М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, І. Кочерги та інших українських письменників. 18 грудня 1968 року в ефір вийшла телевізійна програма на тему «Шевченко-художник», проведена як екскурсія по Київському музею Т. Г. Шевченка, яку супроводжувала розповідь про становлення Шевченка-митця. Поданий цікавий ілюстративний матеріал акцентував увагу учнів на обдарованості Т. Шевченка як художника, розуміння тематики його малярських творів, виконаних у різні періоди життя. Тема телевізійної програми вимагала від учнів уваги до різних за жанрами робіт художника, проте мистецтвознавчої інформації про техніку виконання живопису у різних жанрах (офорт, акварель, пастель тощо), на думку дослідників, було замало.

Наступні зауваження стосувались кінострічки «М. Т. Рильський. Останні роки життя і творчості», де, як зазначали дослідники, було подано цікавий та розлогий матеріал про життя і творчість славетного поета і вченого. І хоча культурологічну спрямованість програми забезпечував розлогий фольклорний репертуар (українські народні пісні, колядки, щедрівки тощо), уривки з віршів поета, проте обмеженість телепрограми в часі не давала можливості учням належним чином засвоїти багатий інформаційний матеріал.

Відтак робота на уроці української літератури над змістом телепрограми сприяла глибшому ознайомленню школярів із життєвим і творчим шляхом українських письменників, отриманню розлогої інформації про розвиток літератури, культури і мистецтва у різні історичні періоди. Перегляд програм сприяв розширенню загального кругозору учнів про різні галузі культури, мистецтва і науки, оскільки ведучими телевізійних програм були відомі учені, письменники, літературознавці, мовознавці, мистецтвознавці, історики, краєзнавці, співробітники музеїв тощо. Вважаємо, що подібна робота підсилювала значущість та ефективність використання навчального кіно на уроках української літератури, позначилась на удосконаленні методики застосування навчальних телепрограм, робила їх систематичними та цілеспрямованими.

Пошук нових форм і методів використання телевізійних програм сприяв активізації самостійної роботи учнів (усне обговорення програми, письмова рецензія на телепередачу, індивідуальне повідомлення на основі самостійного перегляду програми тощо). Проблема методики використання екранних, звукових та аудіовізуальних засобів навчання на уроках української літератури висвітлювалася дослідниками на сторінках періодичних видань, зокрема журналів «Искусство кино», «Учебное и научное кино», «Литература в школе», «Література в школі», «Українська мова і література в школі» («Дивослово»), «Радянська школа» тощо. На сторінках провідних педагогічних видань дослідники розкривали питання методики застосування технічних засобів навчання на уроках української літератури, визначення ролі вчителя під час використання ТЗН, з'ясування особливостей сприймання учнями основної і старшої школи екранних, звукових та аудіовізуальних посібників, підвищення рівня методичної кваліфікації вчителя-словесника щодо використання технічних засобів навчання на уроці літератури [5; 15] тощо.

Ретроспективний аналіз журналу «Українська мова і література в школі» (у різні роки - «Література в школі», «Дивослово») 1960-х - 1970х рр. засвідчує актуальність проблеми вивчення української літератури у єдності із суміжними видами мистецтв за допомогою технічних засобів навчання. Учені, дослідники, вчителі-словесники прагнули віднайти ефективні форми, методи і прийоми роботи на уроці української літератури, що сприяли б усебічному розвитку творчого мислення учнів, їх пізнавальних здібностей, виховання почуттів [8; 10; 12; 15].

Автори наукових розвідок одностайно стверджували, що активізація мислення учнів, емоційний вплив можуть бути досягнуті за допомогою доцільного використання на уроці літератури суміжних видів мистецтв на основі їх міжмистецької взаємодії за допомогою технічних засобів навчання, а саме: роботи над репродукціями полотен знаних художників, прослуховування майстрів художнього читання, перегляду телевізійних програм та кінофільмів тощо [4; 7; 11; 16].

З-поміж методичної літератури, у якій висвітлювався досвід використання навчального кіно на уроках української літератури, першими були статті П. Гудима [2], С. Комендант [3; 4; 5], В. Лутаєнка [7], С. Мельничука [8], Л. Мороз [9], В. Неділька [10], О. Непорожнього [11], Є. Пасічника [12], А. Плахової-Модестової [13; 14], С. Пультера [15], Л. Шаповал [16] та інших дослідників. Так, українською дослідницею А. Плаховою у низці статей розглянуто методику використання навчальних, навчально-популярних фільмів та художніх фільмів-екранізацій на уроках української літератури під час роботи над текстами художніх творів. Кіноверсію літературного твору учена розглядала як самостійний витвір мистецтва, акцентувала на порівняльному аналізі суміжних видів мистецтв, завдання вчителя вбачала у тому, щоб «допомогти учням зрозуміти ідею кінокартини, завдання постановника, що вплинуло на вибір художніх засобів і на структуру екранізації» [14, с. 43].

Серед кінофільмів, що можуть бути використані на уроках української літератури, дослідниця виділяла навчальні фільми про життєвий і творчий шлях українських письменників (Лесі Українки, Панаса Мирного, М. Рильського, П. Тичину, М. Стельмаха тощо), які радила використовувати на вступних заняттях під час вивчення біографії письменника, ознайомлення з епохою, в яку жив і творив митець, або на заключних заняттях з метою створення в уяві учнів яскравого літературного портрету митця. Проте доцільним, на думку А. Плахової, є використання на різних етапах уроку літератури лише фрагментів навчальних і науково-популярних фільмів (фільми- фрагменти, фільми-частини уроку, присвячені окремому твору, образу, епізоду тощо), оскільки в центрі уваги має бути літературний твір. Фільми- фрагменти дають словесникові змогу «цитувати» літературний твір в його рухові, достовірності, багатоплановості, а «слово вчителя, слово, що звучить з екрана, і слово літературного твору - всі вони разом з динамікою зображення будуть виступати в нерозривній єдності» [14, с. 47].

П. Гудим на сторінках періодичного видання переконливо доводив, що «продуманий перегляд кінофільмів, особливо художніх, сприяє виробленню в учнів естетичних смаків, уміння розглядати твір як явище мистецтва» [2, с. 24]. Дослідник акцентував на важливості проведення з учнями вступної бесіди перед переглядом кінострічки, використання системи запитань, спрямованої на осягнення та оцінювання учнями авторської ідеї у суміжних видах мистецтв. Українським ученим було розроблено методику використання на уроках української літератури екранних, звукових та аудіовізуальних посібників, визначено їх дидактичні можливості, окреслено шляхи впровадження в практику роботи школи, акцентовано на особливостях демонстрування кіномистецтва на уроках літератури [2].

Л. Мороз указувала на складність зображення на кіноекрані усього багатства літературного першоджерела. На сторінках журналу «Українська мова і література в школі» [9] дослідницею подано розлогий аналіз суміжних видів мистецтв на основі зіставлення літературного твору з його екранізацією, акцентовано на окремих недоліках фільмів-екранізацій, які за законами кіножанру не сприяють збереженню ідейно-художньої цілісності твору словесного мистецтва, донесенню до глядачів авторської думки художнього твору. культура медіаосвітній шкільний літературний

Зокрема, влучної критики з боку дослідниці зазнала низка кінострічок, створених за мотивами повістей М. Коцюбинського: «Дорогою ціною» (режисер М. Донськой, 1957 р.), «Fata morgana» (режисер Б. Тягно, 1931 р.) та «Кривавий світанок» (за мотивами повісті «Fata morgana», режисер О. Швачко, 1956 р.). Л. Мороз зауважувала на надмірній сентиментальності, псевдопатетиці художніх фільмів, романтизованому нагнітанні трагічності, що не відповідає змістові художнього твору, невиправданій увазі режисерів до другорядних героїв чи спотворенню уявлень про героїв, ілюстративній подачі діалогів та монологів повістей, відсутності зорового ряду відповідно до лірико-філософської наснаженості художнього твору тощо. Проте доречно, на наш погляд, Л. Мороз звертає увагу школярів під час роботи над суміжними видами мистецтв на аналіз специфічних кінематографічних засобів: монтаж, крупний план, пейзажі, натурні зйомки, гра акторів, мізанкадрування, операторські акценти тощо, що поглиблює знання учнів про мистецтво кіно та засоби його творення. Відтак дослідниця доходить висновку, що в творах М. Коцюбинського багато надзвичайно виразного матеріалу, що потребує творчого переосмислення і відповідної подачі у кінематографі. Водночас Л. Мороз відзначає мистецьке переосмислення повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» в однойменній кінострічці, у якій поєднались творчі зусилля сценариста І. Чендея, режисера С. Параджанова, художників Ю. Якутовича, Г. Раковського, оператора Ю. Ільєнка, композитора М. Скорика.

Дослідниця звертає увагу на яскравість та ефектну видовищність кінофільму та водночас його поетичність і ліризм у зображенні ніжного і вірного кохання двох сердець. Проте Л. Мороз наголошує на зміщенні «настроєвих» і смислових акцентів, замкнутості в «образотворчому» матеріалі повісті, що далеко не вичерпує її багатства, підкреслює, що повне уявлення про повість М. Коцюбинського може дати тільки уважне її прочитання [9, с. 47]. Вважаємо, що такі зауваги були надзвичайно цінними на етапі розвитку і становлення методики роботи над текстом художнього твору у єдності із суміжними видами мистецтв.

Відтак міжмистецька взаємодія на уроках української літератури сприяла формуванню розуміння учнями ролі української літератури в світовому культурному контексті; удосконаленню вмінь аналізувати та інтерпретувати літературні твори у взаємодії з різними творами мистецтва; підвищенню рівня культурної компетентності школярів.

Висновки

Отже, вивчаючи науково-методичний досвід українських дослідників 1960-х - 1970-х рр., ми доходимо висновку про те, що творче використання положень науковців, учителів-словесників сприятиме виробленню сучасними ученими науково-методичних вимог до використання медіаосвітніх ресурсів, визначення їх педагогічних можливостей та шляхів оптимального застосування з метою забезпечення реалізації культурологічного підходу на уроках української літератури, а також розвитку медіаграмотності, виховання медіакультури учнів ХХІ століття.

Список літератури

1. Гоголь Н. В. Медіаосвітні ресурси як засіб реалізації культурологічного підходу в шкільній літературній освіті // Проблеми освіти : зб. наук. пр.ДНУ «Ін-т модернізації змісту освіти». Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019. Вип. 91. 270 с. С. 104-108 [Gogol' N. V. Mediaosvitni resursy jak zasib realizacii' kul'turologichnogo pidhodu v shkil'nij literaturnij osviti // Problemy osvity : zb. nauk. pr. DNU «In-t modernizacii' zmistu osvity». Vinnycja : TOV «TVORY», 2019. Vyp. 91. 270 s. S. 104-108 (In Ukr)].

2. Гудим П. А. Кіно на уроках літератури // Українська мова і література в школі. 1965. № 1. С. 24-27 [Gudym P. A. Kino na urokah literatury // Ukrai'ns'ka mova i literatura v shkoli. 1965. № 1. S. 24- 27 (In Ukr)].

3. Комендант С. В. Виховна спрямованість уроку з навчальною телепередачею // Українська мова і література в школі. 1987. № 4. С. 16-23 [Komendant S. V. Vyhovna sprjamovanist' uroku z navchal'noju teleperedacheju // Ukrai'ns'ka mova i literatura v shkoli. 1987. № 4. S. 16-23 (In Ukr)].

4. Комендант С. В. Екранні посібники під час вивчення біографії письменників // Українська мова і література в школі. 1967. № 7. С. 46-53 [Komendant S. V. Ekranni posibnyky pid chas vyvchennja biografii' pys'mennykiv // Ukrai'ns'ka mova i literatura v shkoli. 1967. № 7. S. 46-53 (In Ukr)].

5. Комендант С. В. Організаційно-методична робота з навчального телебачення // Радянська школа. 1979. № 10. С. 68-70 [Komendant S. V. Organizacijno-metodychna robota z navchal'nogo telebachennja // Radjans'ka shkola. 1979. № 10. S. 6870 (In Ukr)].

6. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Редакція 2016 року / [Koncepcija vprovadzhennja mediaosvity v Ukrai'ni. Redakcija 2016 roku (In Ukr)]. Available at:: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/mediaosvi ta/kontseptsiya_vprovadzhennya_mediaosviti_v_u kraini_nova_redaktsiya.

7. Лутаєнко В. С. Науково-популярні фільми про письменників // Українська мова і література в школі. 1964. № 6. С. 77-78 [Lutajenko V. S. Naukovo- populjarni fil'my pro pys'mennykiv // Ukrai'ns'ka mova i literatura v shkoli. 1964. № 6. S. 77-78 (In Ukr)].

8. Мельничук С. С. Використання технічних засобів на уроках літератури // Українська мова і література в школі. 1964. № 10. С. 41-46 [Mel'nychuk S. S. Vykorystannja tehnichnyh zasobiv na urokah literatury // Ukrai'ns'ka mova i literatura v shkoli. 1964. № 10. S. 41-46 (In Ukr)].

9. Мороз Л. З. У книзі й на екрані // Українська мова та література в школі. 1968. № 10. С. 40-47 [Moroz L. Z. U knyzi j na ekrani // Ukrai'ns'ka mova ta literatura v shkoli. 1968. № 10. S. 40-47 (In Ukr)].

10. Неділько В. Я., Осінкіна О. Л. Виготовлення і використання діафільмів з літератури // Українська мова та література в школі. 1968. № 6. С. 29-31 [Nedil'ko V. Ja., Osinkina O. L. Vygotovlennja i vykorystann^ diafil'miv z literatury // Ukrai'ns'ka mova ta literatura v shkoli. 1968. № 6. S. 29-31 (Іп Икг)].

11. Непорожній О. С. Технічні засоби під час опрацювання творів Т. Г. Шевченка // Українська мова і література в школі. 1966. № 11. С. 47-51 [Nepoшzhmj О. S. Tehnichni zasoby рШ chas оргасі^апп|а їуог^ Т. G. Shevchenka // икгаі'ш'ка mova і Ііїегаїига V shkoli. 1966. № 11. S. 47-51 (Іп икг)].

12. Пасічник Є. А. Про використання фонохрестоматій з української літератури // Українська мова і література в школі. 1970. № 6. С. 32-38 [Pasichnyk Je. А. Рго vykoгystannja йтЬ^їотаїу z икгаі'ш'коі' Ііїегаїигу // икгаі'ш'ка mova і Ііїегаїига V shkoli. 1970. № 6. S. 32-38 (Іп икг)].

13. Плахова А. І. Важливий засіб підвищення ефективності уроків // Українська мова та література в школі. 1969. № 6. С. 41-46 [Plahova А.

І. Vazhlyvyj zasib pidvyshhennja efektyvnosti игок^ // Шгаі'ш'ка mova їа Ііїегаїига V shkoli. 1969. № 6. S. 41-46 (Іп икг)].

14. Плахова А. І. Кінофільм на уроці літератури // Українська мова та література в школі. 1971. № 8. С. 42-47 [Plahova А. І. КіпоШ'т па игосі Ііїегаїигу // Шгаі'ш'ка mova їа Ііїегаїига V shkoli. 1971. № 8. S. 42-47 (Іп икг)].

15. Пультер С. О. Використання технічних засобів // Українська мова і література в школі. 1966 № 6. С. 36-40 [Риі'їег S. О. Vykoгystannja tehnichnyh zasobrv // Шгаі'ш'ка mova і Ііїегаїига V shkoli. 1966. № 6. S. 36-4 (Іп икг)].

16. Шаповал Л. В. Діафільм на уроках літератури // Українська мова та література в школі. № 4. С. 39-45 [Shapoval L. V. Diafil'm па игокак Ііїегаїигу // Ukгai'ns'ka mova їа Ііїегаїига V shkoli. 1967. № 4. S. 39-45 (Іп ukr)]

Размещено на Allbest.ru