Модель формування основ міжкультурної толерантності молодших школярів у освітньому процесі початкової школи

Размещено на http://allbest.ru

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»

Модель формування основ міжкультурної толерантності молодших школярів у освітньому процесі початкової школи

Бессараб Наталія Андріївна, науковий співробітник

Summary

Model of formation of the basis of intercultural tolerance of young schoolchildren in the educational process of elementary school

Bessarab N.A. researcher, «Institute of education content modernization»

The article reveals the importance and importance of studying the theoretical and practical aspects of creating a model for forming the foundations of intercultural tolerance of younger schoolchildren in the educational process of primary school. The essence of the notion “intercultural tolerance of the younger schoolchild” is clarified as an integrative personal education aimed at the need and readiness of a primary school student for constructive interaction with peers. The effective forms of education for intercultural tolerance of younger students in foreign language lessons are considered. A model of education for intercultural tolerance of junior schoolchildren has been developed, which has a clear structure and includes the goal, objectives, content, pedagogical conditions, forms, methods, and expected results. The conclusion was made about the need to create a multicultural space in a foreign language lesson, the most effective ways of cultivating a culture of tolerance of pupils of primary school age were determined.

Key words: intercultural tolerance, multicultural space, educational process, model of the formation of intercultural tolerance, pupils of primary school age.

Анотація

У статті розкрито значення та важливість дослідження теоретичних та практичних аспектів створення моделі формування основ міжкультурної толерантності молодших школярів у освітньому процесі початкової школи. Уточнено сутність поняття «міжкультурна толерантність молодшого школяра» як інтегративне особистісне утворення, що спрямоване на потребу й готовність учня початкових класів до конструктивної взаємодії з однолітками. Розглянуто ефективні форми виховання міжкультурної толерантності молодших школярів на уроках іноземної мови. Розроблена модель виховання міжкультурної толерантності учнів молодших класів, яка має чітку структуру та включає мету, завдання, зміст, педагогічні умови, форми, методи, очікувані результати. Зроблено висновок щодо необхідності створення полікультурного простору на уроках іноземної мови, визначено найбільш ефективні шляхи виховання культури толерантності учнів молодшого шкільного віку.

Ключові слова: міжкультурна толерантність, полікультурний простір, освітній процес, модель формування міжкультурної толерантності, учні молодшого шкільного віку.

Постановка проблеми

Державна політика у сфері освіти спрямована на пошук нових підходів щодо організації освітнього процесу, модернізації філософської та педагогічної парадигми. Враховуючи те, що актуальною проблемою у світі є збільшення темпів глобалізації та інтеграції всіх життєвих процесів і явищ, прагнення до відокремлення національних культур, особливого значення набуває проблема толерантних взаємин представників різних спільнот. Сприйняття культурного розмаїття і певних відмінностей зумовлює розуміння необхідності рівноправного діалогу, основним завданням якого є забезпечення гуманних взаємин представників різних національностей, усвідомлення принципів терпимості.

Для України, як поліетнічної країни та такої, що обрала євроінтеграційний курс розвитку, особливого значення набуває проблема виховання міжкультурної толерантності у підростаючого покоління, що передбачає уміння встановлювати, підтримувати дружні відносини з представниками інших етнічних, соціальних, вікових і професійних груп, коректно позиціонувати себе, зберігаючи власну ідентичність.

Вітчизняні й зарубіжні вчені, досліджуючи проблеми толерантності пропонують розглядати процес виховання цієї особистісної якості за певною моделлю, що фактично є філософською концепцією виховання, яка визначає принципи й особливості організації виховання та сформовані на їх основі зразки виховної практики.

Аналіз останніх публікацій. Окремим питанням процесу педагогічного моделювання присвячені роботи таких дослідників, як, С. Гончаренка, О. Дахіна, В. Краєвського, В. Полонського, М. Романишин, Л. Савчук та ін. Автори переконливо доводять про дієвість моделювання у контексті особистісно-орієнтованого підходу до навчання, однак наукових робіт, які присвячені питанню створення моделей формування основ міжкультурної толерантності молодших школярів у освітньому процесі початкової школи, нами виявлено не було. Моделювання використовується у різноманітних галузях педагогічних досліджень для відображення системності педагогічних об'єктів, взаємозв'язків і взаємозалежностей їх компонентів. За допомогою педагогічного моделювання прогнозуються та наочно відображаються явища освітнього процесу. Згадані вище автори зазначили, що моделювання, як універсальний метод пізнання, допомагає унаочнити складові частини моделі, проаналізувати її функції і визначити дієвість, а також забезпечує можливість ефективної організації та управління освітнім процесом.

Моделювання передбачає розробку компонентів педагогічного процесу. У структурі моделі чітко проглядаються два вихідних поняття: дидактична мета та технологія її досягнення, зумовлені умовами та змістом діяльності [1, с. 16]. Моделлю є створений з метою одержання і зберігання інформації спеціальний об'єкт, який відображає властивості, характеристики і його зв'язки - оригіналу довільної природи, що є суттєвими для суб'єкта [2]. Модель об'єкта має багаторівневу структуру і являє собою інформаційний контекст, на тлі якого протікають освітні процеси.

Проблеми полікультурної освіти стають у центрі наукової уваги багатьох дослідників (О. Антонюк, Р. Антонюк, М. Араджіоні, З. Асанова, Т. Атрощенко, З. Гасанов, О. Доморовська, В. Євтух, Я. Журецький, Т. Зякун, І. Лебідь, І. Руденко, Г. Філіпчук та ін.). Науковцями В. Бойченко, Л. Волік, О. Джурінський, В. Єршов, В. Компанієць, Т. Левченко, І. Лощенова, Г. Розлуцька, Л. Узунова, О. Шевнюк та ін. досліджуються різні аспекти полікультурного виховання. В. Аношкіна, В. Калінін, Л. Бурман, Л. Гончаренко, К. Лях, В. Морозов, В. Присакар, С. Черепанова вивчають процеси діалогу культур у освітній галузі. Питання толерантності, емпатії, зокрема у міжетнічних стосунках, досліджують учені В. Бакальчук, Т. Білоус, С. Бондарева, О. Грива, Л. Журавльова, В. Кузьменко, О. Лазаріді, В. Лекторський, Н. Платонова, Ю. Яценко та ін.

Виділення невирішеної проблеми. У процесі вивчення проблеми формування міжкультурної толерантності у молодших школярів нами було виявлені протиріччя, які полягали в тому, що до теперішнього часу визначено декілька напрямів щодо вирішення цієї проблеми, переважно у дітей підліткового та старшого шкільного віку, але не створена модель, не виділена технологія виховання толерантності в учнів молодшого шкільного віку, відсутня науково обґрунтована система педагогічних засобів формування толерантності даної вікової групи. «Виховання міжкультурної толерантності зможе виконати своє основне завдання - розвиток і становлення відповідних якостей толерантної особистості», - стверджує В. Нечерда [5, с.75].

Аналізуючи дослідження зарубіжних та вітчизняних учених (О. Брянцева, О. Волошина, О. Матієнко, Х. Тілова та ін.) можемо зазначити, що сучасна психолого-педагогічна наука вважає виховання толерантності дітей і молоді складним системно-структурним процесом, який передбачає створення толерантного виховного простору (організації та реалізації взаємовідносин усіх суб'єктів освітнього процесу, безконфліктного спілкування та морального виховання учнів). Проте, для перевірки та вивчення особливостей функціонування даної системи, її взаємозв'язку з внутрішніми та зовнішніми елементами не було створено структурно-функціональної моделі.

Мета статті. На основі аналізу загальних теоретико-методологічних підходів щодо виховання толерантності розробити модель формування міжкультурної толерантності, практичні та теоретичні аспекти її функціонування; довести значення та важливість їх застосування в сучасному освітньому просторі.

Основний матеріал

Шляхом теоретичного аналізу нами було уточнено сутність поняття «міжкультурна толерантність молодшого школяра» як інтегративне особистісне утворення, що спрямоване на потребу й готовність учня початкових класів до конструктивної взаємодії з однолітками незалежно від національної, соціальної, релігійної приналежності; прийняття, розуміння та інтерес до культури і традицій різних народів, стійка особистісна властивість, яке характеризується визнанням права на відмінність і вмінням доброзичливого ставлення до цінностей інших зі збереженням власної гідності; сформованістю вміння налагоджувати відносини з іншими людьми шляхом діалогу.

Створення моделі формування основ міжкультурної толерантності молодших школярів розглядатимемо як схематичне відображення взаємодії суб'єктів виховного процесу, спрямованого на підвищення рівня вихованості міжкультурної толерантності учнів.

Моделювання дає можливість відобразити сучасний стан проблеми, виявити в ній ключові моменти, а також фактори, які впливають на процес формування тієї чи іншої якості.

Саме тому на підставі вивчення феномену міжкультурної толерантності, визначення толерантності як необхідної якості сучасного школяра, її складових (цілісного морального утворення особистості), що характеризують терпимість, чуйність, емпатію, доброзичливість, довіру, гнучкість, врахування психологічних особливостей дітей; негативний вплив середовища, а також визначених умов виховання міжкультурної толерантності нами розроблено структурно-функціональну модель виховання міжкультурної толерантності молодших учнів.

У створенні моделі формування міжкультурної толерантності молодших школярів у освітньому процесі початкової школи ми керувалися концепцією гуманістичного виховання (В. Сухомлинського, Л. Новикової, К. Роджерса), концепцією особистісно орієнтованого виховання (І. Беха), концепцією системного підходу до виховання (М. Красовицького, Ю. Сокольникова, Е. Юдіна) та концепцією розвитку особистості в діяльності (О. Бодальова, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна).

У психолого-педагогічних дослідженнях науковців (І. Білецька, С. Вихор, Т. Гурова, П. Комогоров, Ф. Місходжева, О. Оксенюк, Т. Саннікова та інші) такі моделі містять взаємопов'язані елементи: мету, принципи, завдання, зміст, методичне забезпечення процесу виховання, очікуваний результат, а також неодмінно педагогічні умови.

Розроблена нами модель виховання міжкультурної толерантності учнів молодших класів включає мету, завдання, зміст, педагогічні умови, форми, методи, очікувані результати, має чітку структуру, основними компонентами якої є:

1. Цільовий компонент (включає мету, завдання та принципи). Мета визначає систему виховання, її характер та принципи організації педагогічної діяльності.

Визначена нами мета, виховання міжкультурної толерантності молодших школярів, має конкретні завдання: оволодіння учнями молодших класів знаннями про сутність та зміст міжкультурної толерантності, її особливості; цілеспрямована організація суб'єкт-суб'єктної взаємодії, що забезпечує виявлення проявів міжкультурної толерантності; розвиток оптимальних моделей взаємин із метою створення сприятливих умов, що забезпечують виховання міжкультурної толерантності.

Для досягнення мети нами було визначено принципи: систематичного аналізу власних і чужих учинків; цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій; особистісно розвивального спілкування та співпереживання.

2. Змістовий компонент (включає компоненти та функції) моделі виховання міжкультурної толерантності молодших школярів представлений взаємопов'язаними й взаємозумовленими компонентами:

Когнітивним - полягає в усвідомленні та прийнятті людиною складності, багатовимірності, відносності, неповноти та суб'єктивності власних уявлень і своєї картини світу.

Знаннями про власну культуру, історію, національні цінності та розуміння особливостей різних культур, зацікавленість у знаннях про інші культури.

Емоційно-ціннісний - проявляється у необхідності діалогового спілкування. Виховується повага та ціннісне ставлення до української культури, історії, національних цінностей та доброзичливе ставлення до особливостей інших культур, культурних відмінностей. Сприйняття різноманітності сучасного світу як позитивного явища.

До поведінкового компоненту відноситься велика кількість конкретних умінь і здібностей, серед яких виокремлюють: здатність до толерантного висловлювання і відстоювання власної позиції як точки зору («Я-висловлювання»); готовність до толерантного ставлення до висловлювань інших (сприйняття думок і суджень інших людей, як вираження їхньої точки зору, що має право на існування, незалежно від ступеня розбіжностей з їх власними поглядами); здатність до взаємодії людей, що мислять по-іншому, уміння домовлятися (погоджувати позиції, досягати компромісу і консенсусу); толерантна поведінка в напружених ситуаціях (при розбіжностях в поглядах, зіткненні думок або оцінок).

Кожному з визначених компонентів відповідає певна група робочих функцій.

Реалізація інформаційної функції передбачає глибоке знання учнями сутності міжкультурної толерантності, механізмів її прояву, володіння системою знань про особливості міжкультурних відносин.

Спонукальна функція визначає зміст ціннісних орієнтацій, мотиваційної сфери учнів та є основою виявлення міжкультурної толерантності.

Діяльність вчителів спрямована на актуалізацію знань, життєвого досвіду учнів з метою формування у дітей вмінь і навичок, що дадуть змогу успішно встановлювати відносини з іншими людьми, приймати обґрунтовані адекватні рішення в ситуаціях міжкультурної взаємодії, набувати звички виявляти міжкультурну толерантність, реалізують діяльнісну функцію. Зазначені функції пов'язані між собою та складають основу виховання міжкультурної толерантності молодших школярів.

3. Технологічний компонент (включає педагогічні умови, форми і методи роботи) відображає динаміку взаємодії суб'єктів виховної системи й репрезентує в технологічному забезпеченні (формах, методах, засобах), принципах, педагогічних умовах.

Модель виховання побудована на принципах цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій; особистісно розвивального спілкування; використання співпереживання; систематичного аналізу учнем власних і чужих учинків, принцип зв'язку з життям припускає виховання поваги до оточення, виховання вміння домовлятись, терпимості та поваги до думки іншого, як прояву міжкультурної толерантності молодших школярів.

Складниками технологічного компонента є педагогічні умови. Нами було визначено педагогічні умови виховання міжкультурної толерантності учнів молодших класів, а саме:

- організація полікультурного виховного середовища щодо формування основ міжкультурної толерантності;

- створення умов саморозвитку дітей, виявлення ними прагнення сприяти встановленню толерантних відносин між представниками різних культур;

- формування у дітей позитивних мотиваційних установок на спілкування, взаємодію, необхідність виявлення толерантного ставлення до інших;

- включення педагогічно доцільних форм, методів, засобів формування міжкультурної толерантності;

- формування професійної компетентності педагогів, опанування ними питань міжкультурної толерантності (організація спеціальних науково-методичних, науково-практичних семінарів, «круглих столів», конференцій).

Важливою педагогічною умовою виховання міжкультурної толерантності є створення полікультурного виховного середовища. «Виховання толерантності залежить, як зазначає О. Грива, від індивідуальних особливостей учнів (розвитку моральної, інтелектуальної та емоційно- вольової сфери, особистого досвіду взаємовідносин) та соціальних умов (вплив сім'ї, засобів масової інформації, Інтернету) і створення полікультурного виховного середовища» [1, с. 179].

Т. Мотуз стверджує, що «для виховання толерантності має велике значення організація виховного середовища, у якому є множинність, тобто людина повинна бути готовою до сприйняття відмінностей, і в оточенні інших бути здатною здійснювати взаємодію, не втрачаючи при цьому себе» [4, с. 365].

Виховання толерантності учнів молодшого шкільного віку засобами іноземної мови є надзвичайно актуальним питанням, адже початковий етап є підґрунтям для вмотивованого навчання іноземної мови впродовж усього курсу її вивчення. Тому, в даному випадку, можна говорити про вплив вивчення іноземної мови на виховання культури толерантності учнів, адже здатність взаємодіяти в рамках усвідомлення іншомовної культури вимагає знання мовленнєвого етикету, загальноприйнятих правил спілкування.

Ефективними формами виховання міжкультурної толерантності молодших школярів на уроках іноземної мови є інтерактивні вправи, завдання, ігри, тематичні зустрічі. За результатами досліджень проблеми найбільш ефективними шляхами формування толерантності учнів початкової школи на уроках іноземної мови вважаємо такі:

- спеціально підібраний зміст тексту (тексти про різні культури та зв'язки між ними) - «English Songs for Kids and Children», «Welcome to Great Britain», «Travelling Around Great Britain», «Kiev is Our Capital», «My English Lesson», «Travelling»;

- тематичні позакласні заходи - «We love and learn English», «The Talent Show», «Who knows English better?», «Welcome to Ukraine», «Funny English», «A Friend in Need is a Friend Indeed», «Tea Ceremony in England», «Snow White»;

- віртуальні екскурсії до інших країн (до англомовних країн) - «Sights of London», «London Eye», «Buckingham Palace», «The British Museum», «Trafalgar Square»;

- ілюстративний матеріали - мапи, фотографії, картинки, відеоматеріали, книги, журнали, листівки; фільми, мультфільми іноземною мовою - «London is the capital of Great Britain», «Maisy Mouse», «Martha Speaks», «Winnie-the-Pooh», «Hello Happy Rhymes», «Mickey Mouse Clubhouse», «Talking Tom and Friends Animated Series», «Casper the friendly ghost»;

- музика видатних композиторів - Джона Айрленда, Джона Баррі, Генрі Джекмена, Артура Дервіла, Лорда Бернерса, Джона Періша, Генрі Перселла, Піта Таунсенда та ін.

За допомогою інтерактивних вправ та завдань молодші школяри знайомляться з представниками народів світу, особливостями їх зовнішнього вигляду, національним одягом, пам'ятками культури, побутом, народними традиціями; поглиблюють знання з географії, історії («Подорож Україною», «Мандрівка до Англії», «Земля - домівка людства», «Ми - це разом Я і Ти»,«Подарунки нашим друзям», «Моя барвиста планета», «Друг завжди прийде на допомогу», «Новий рік в Ірландії», «Китайські ліхтарики», «Рідна мова - дорогоцінний скарб», «Дружать діти всієї планети», «Лицарський турнір», «На гостину до Джона» та ін.).

Формуванню толерантності учнів на уроках іноземної мови сприяють знання про культуру країни, відкритість спілкування з однолітками та висловлювання власних думок. Доцільність вивчення іноземної мови з молодшого шкільного віку не викликає сумнівів, адже учні не лише засвоюють іноземну мову, але й вчаться пізнавати світ. Спілкування іноземною мовою - складний і багатогранний процес обміну інформацією, виховання взаємодії учнів з однолітками, установлення й підтримка взаємовідносин між ними, співпереживання, взаєморозуміння, яке формується за допомогою мисленнєвої і мовленнєвої діяльності. Виховання уміння спілкування з однолітками відбувається за допомогою вправ, які імітують найтиповіші комунікативні ситуації та реалізують досягнення не-мовленнєвих дій. міжкультурний гуманний толерантність школяр

Прикладами комунікативних завдань для учнів молодшого шкільного віку можуть бути: «Прочитай і намалюй», «Прослухай і розфарбуй», «Допоможи другові вибрати подарунок», «Веселий лабіринт», «Одягни ляльку», «Вибери найулюбленішу пору року товариша», «Допоможи друзям знайди скарб» тощо. Діти залюбки розповідають про свою сім'ю, батька, матір, братиків, сестричок; свої улюблені речі, іграшки; улюблені страви, подарунки.

Моделювання ситуацій діалогу на уроках іноземної мови дає змогу учням порівнювати умови життя людей в Україні та країнах, мову яких вони вивчають.

Реалізації принципу опори на діалог культур сприяють типи ситуацій навчально-трудового, сімейно-побутового та соціально-культурного спілкування: ситуації-аналоги потенційного спілкування дітей із носіями мови; з казковим сюжетом на літературно-країнознавчій основі; які моделюють взаємодію улюблених персонажів мультфільмів, кінофільмів дітей з України і країн, мова яких вивчається; ситуації-уявні подорожі до визначних місць іншомовних країн, наприклад, Лондонського зоопарку, Діснейленду тощо; що пов'язані з обговоренням отриманих знань про національні особливості іншої культури, (наприклад, шкільного життя, родинних свят, грошових одиниць, звичаїв культури, довкілля, засобів комунікації).

Нами були використані наступні теми: «Традиційні свята Великої Британії, США (Christmas, New Year, Halloween, Easter)»; «Національні символи Великої Британії (a red rose, a thistle, a Shamrock, a daffodil)»; «Історії та легенди, пов'язані з виникненням деяких символів»; «Загальні факти про столиці

Великої Британії та США (London, Washington)»; «Письменники-автори відомих казок (J. Rowling, A. Milne, P. L. Travers, М. Twain)»; захоплення (computer games, collecting stamps, stickers, roller skating); спортивні ігри (football, basketball, baseball, tennis); їжа та напої (a hamburger, a sandwich, hot dog, soda water, cok, pop-corn) etc; елементи одягу (baseball cap, T-shirt, tights). Виховання міжкультурної толерантності зможе виконати своє основне завдання - розвиток і встановлення відповідних якостей толерантної особистості.

4. Результативний компонент моделі виховання між- культурної толерантності молодших школярів синтезує реальні показники її ефективності, що відображають ступінь досягнення передбачених цілей і суттєві зміни, які характеризують якісний та кількісний аспекти функціонування моделі виховання. Результатом є вихованість міжкультурної толерантності молодших школярів на уроках англійської мови. Під час проведення занять ми керувалися такими принципами, як недопустимість критики ідей та вільне їх висловлювання, активний обмін думками, генерування великої кількості ідей.

Під час обговорення проблемних ситуації, фрагментів театральних вистав, виконанні комунікативних завдань ми використовували прийоми, які спонукали молодших школярів до перегляду власної позиції, сприяли вихованню міжкультурної толерантності:

1. Прийом альтернативних наслідків. Молодшим школярам пропонувалося відповісти на запитання «Що трапиться, якщо персонаж вчинить так або ...?».

2. Прийом заміни ролей. Учням легше знайти вихід із проблемної ситуації, якщо вчитель пропонує їм уявити себе певним персонажем: «Якби Ви були на місці., як би Ви вчинили?». Такі запитання спонукають молодших школярів до конкретизації власної моральної позиції, сприяють розвитку рефлексії, емпатії.

3. Прийом урахування почуттів дійових осіб моральної дилеми. Виховуючи почуття міжкультурної толерантності молодших школярів на уроках англійської мови, ми цілеспрямовано працювали над виробленням в учнів суджень, які спиралися б на власні почуття й переживання.

Прийом урахування почуттів спонукав учнів брати до уваги емоційні переживання інших людей, ставити себе на їх позицію: «Як, на Вашу думку, персонаж почуває себе в цій ситуації?» Такі запитання розвивали в молодших школярів здатність розуміти почуття, інтереси, ставлення інших людей.

4. Прийом заміни ключового персонажа (коли близьку людину замінюють незнайомою чи навпаки): «Якби на місці Дюймовочки / Нільса / Полліани були б Ви, як би Ви діяли?».

5. Прийом стимулювання взаємодії шляхом зіставлення різних позицій: «Здається, Валентина і Світлана мають протилежні судження. Обгрунтуйте своє ставлення до міркувань дівчаток».

Результати досліджень дають підстави стверджувати, що ефективність виховання міжкультурної толерантності молодших школярів якісно зростає в умовах орієнтації діяльності щодо створення полікультурного виховного середовища, виявлення ними міжкультурної толерантності шляхом поваги до власної культури та доброзичливе ставлення до особливостей інших культур.

На основі даних досліджень була створена модель виховання міжкультурної толерантності молодших школярів (Рис.).

Співчуття як основи моральної поведінки.

Рис. 1. Модель виховання міжкультурної толерантності молодших школярів

Висновки

Отже, подальші перспективи досліджень проблеми виховання міжкультурної толерантності молодших школярів, на нашу думку, пов'язані з пошуком нових ефективних форм і методів розвитку якостей міжкультурно толерантної особистості учнів.

Ретельного наукового вивчення потребують питання виховання міжкультурної толерантності учнів інших вікових груп з урахуванням особливостей полікультурного освітнього середовища.

Формування міжкультурної толерантності на уроках іноземної мови має включати такі компоненти, як: досягнення достатнього рівня знань про національну культуру країни, мова якої вивчається; усвідомлення толерантного сприйняття іноземної мови та її особливостей; практичне відпрацювання міжкультурної комунікації. Запропонована модель є відкритою і за необхідності може бути доповнена новими компонентами.

Список літератури

1. Грива О. А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища / О. А. Грива. - К., 2005. - 228 с.

2. Зайченко І.В. Педагогіка: навчальний посібник /І.В.Зайченко. - [2-ге вид.] К.: Освіта України, КНТ, 2008. - 528с.

3. Козлова Г.М. За технологіями активного навчання /Г.М.Козлова // Вища освіта України. - 2002. - № 2. - С.42-45.

4. Мотуз Т. В. Гендерна толерантність: соціально-педагогічний аспект / Т. В. Мотуз // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2015. - № 8. - С. 361-372.

5. Нечерда В. Б. Виховання толерантності у підлітків у контексті формування превентивного виховного середовища загаль- ноосвітнього навчального закладу / В. Б. Нечерда // Наукові записки. Сер. «Пси- холого-педагогічні науки» / Ніжинський держ. ун-т імені Миколи Гоголя; [за заг. ред. проф. Є. І. Коваленко]. - Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2012. - № 7. - С. 72-77.

Размещено на Allbest.ru