Інклюзії в освіті дорослих: основні визначення та підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інклюзії в освіті дорослих: основні визначення та підходи

Махиня Наталія Володимирівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов, Черкаський державний технологічний університет, Україна

Анотація

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури і нормативно- правових джерел виявлено особливості інклюзії та її похідних понять в українському та європейському науковому дискурсі. Розглянуто термінологічні підходи до визначень соціальної інклюзії та соціальної ексклюзії. Умотивовано визначну роль саме освіти дорослих у запобіганні соціальному відчуженню осіб з інвалідністю та інших категорійних громадян. Окреслено основні шляхи подолання соціальної ексклюзії в суспільстві.

Ключові слова: соціальна інклюзія; соціальна ексклюзія; соціальне відчуження; соціальне залучення; інклюзивний підхід; освіта дорослих; принципи освіти дорослих; андрагог.

Social policy and inclusion in the adult education in European Union countries

MAKHYNIA Nataliya Volodymyrivna

Introduction. According to the World Health Organization, there are more than 500 million people with disabilities worldwide. In Ukraine, there are more than 2.8 million, that is, 6.1% of the total population, and almost 80% ofpeople with disabilities are able-bodied people. The moral duty of society is to concentrate efforts to prevent social exclusion of this category of citizens. The educational potential of social inclusion through inclusive education can be the achievements of the theory of adult education.

Purpose. The synthesis of scientific materials testifies to the objective need of Ukrainian society in scientific comprehension of the implementation of the ideas of adult education as one of the areas of social inclusion of all segments of the population in general and people with disabilities in particular.

Results. There are currently no consistent Ukrainian language analogues of the categories «social inclusion» and «social exclusion». These concepts do not have a single scientific definition and unambiguous approach in foreign sources, too.

Social exclusion is a multidimensional phenomenon that holds back the development of society because of the inability of full participation of all citizens in economic, social or political life. The European Union defines social exclusion as a process in which certain groups of the population or individuals do not have the opportunity to participate fully in public life because of their poverty , lack of basic knowledge and opportunities or as a result of discrimination.

According to the European Commission's definition, social inclusion is a process that provides for those who are at risk of social exclusion, the opportunities and resources necessary to fully participate in economic, social and cultural life, to attain a standard of living and well -being that corresponds standards in the society where they live. Inclusion is an active process of developing the sense of belonging of an individual or group to a community that leads to social integration. A condition for the implementation of an inclusive approach to adult education in Ukraine is the creation of special conditions for learning - adherence to the principle of accessibility, which involves overcoming the obstacles that prevent people with disabilities from exercising their rights and is a key factor in their participation in society.

The main barriers that exist in the training of adults with disabilities are physical, psychological, social, educational, moral and volitional ones. One of the main barriers is the inability to identify themselves with the role of a person who is successfully learning and has the prospect of further use of acquired educational experience in various fields of activity and communication. In this case, the person needs external support, which enables him to form an appropriate educational motivation, the need for new knowledge. The task of the andragog is to create conditions conducive to the development of personality. It is effective to involve listeners in group activities, modeling, reflection, joint creation of creative products. The educational process should promote the expansion of the social environment, creating conditions for inclusion in the system of social partnership.

Originality. We propose to perceive inclusion in the broader sense of the process of increasing the opportunities for participation of a person with a disability both in formal and nonformal education, as an opportunity to reduce the degree of his isolation, since the main task of inclusion in education is the elimination of social isolation. The educational process should be aimed at expanding the social environment of people with disabilities, creating conditions for their inclusion in the system of social partnership.

Conclusion. The phenomena of social exclusion / inclusion require further integrated research. One of the areas of social inclusion of people with disabilities in economic, social and cultural life is educational inclusion. We see the prospect of scientific research in identifying opportunities for the involvement of adults with disabilities in the areas offormal and informal education.

Key words: inclusion; exclusion; social exclusion; social inclusion; inclusive approach; adult education; adult education principles; andragog.

Постановка проблеми

інклюзія освіта дорослий інвалідність

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі налічується понад 500 мільйонів осіб з інвалідністю. В Україні їх понад 2,8 мільйони, тобто 6,1% від загальної чисельності населення, причому майже 80% осіб з інвалідністю - це люди працездатного віку. Кількість осіб з інвалідністю в нашій країні щорічно збільшується. Десять років тому їхня частка становила 5,3%, а нині ситуація ускладнюється наслідками воєнних дій на Сході України. Моральним обов'язком суспільства стає зосередження зусиль щодо запобігання соціальному відчуженню цієї категорії громадян.

Узагальнення наукових матеріалів свідчить про об'єктивну потребу українського суспільства в науковому осмисленні реалізації ідей освіти дорослих як одного з напрямів соціального залучення всіх верств населення взагалі й людей з інвалідністю зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми

Феномен соціального відчуження й соціального залучення як соціального явища вивчали зарубіжні дослідники, зокрема М. Астоянц, Р. Аткінсон, П. Абрахамсон, В. Джадд, Дж. Девіс, Н. Кабір, Р. Кастел, Р. Левітас, Р. Ленуар, С. Паугам, Р. Рендольф, А. Турейн та ін. Аналіз порушених питань наведено в роботах представників світової економічної думки - У. Бека, Ф. Броделя, Ф. Вильямса, К. Гриффіна, А. Льюіса, А. Сена та ін. Проблеми соціального залучення через освітню інклюзію досліджували зарубіжні вчені, серед яких - Д. Барбер, Т. Бут, Ч. Веббер, Д. Деппелер, Т. Лорман, Т. Міттлер, К. Стафофорд, Д. Роза, Д. Харві.

У суспільно-політичному і психолого-педагогічному дискурсі терміни «соціальне відчуження / залучення» трапляються рідко. Означена тематика стала предметом вивчення таких науковців, як О. Акіліна, С. Бабенко, О. Балакірева, О. Давидюк, В. Дмитрук, Р. Жиленко, В. Звонар, Н. Ільченко, Е. Лібанова, A. Кондиріна, Г. Ліхоносова, О. Макарова, С. Оксамитна, Ю. Савельєва, Н. Толстих, B. Хмелько та ін.

В Україні різні аспекти порушеної проблеми вивчали С. Биконя, Д. Богиня, Т. Бондар, В. Геєць, А. Колот, В. Лич, Е. Лібанова, К. Кучина, В. Мандибура, В. Новиков, І. Сахань, А. Чухно та ін. Вітчизняні науковці, зокрема Ю. Боннська, Л. Будяк, Л. Вавіна, Н. Ворон, О. Глузман, М. Євтух, І. Звєрева, Т. Ілляшенко, A. Капська, О. Карпенко, Л. Міщик, Н. Мирошніченко, Ю. Найда, Г. Овчаренко, П. Плотніков, Н. Софій, С. Хлєбик та ін., розглядають різні аспекти соціального відчуження через інклюзію.

У працях В. Бондаря, Л. Волкової, І. Гілевич, В. Засенка, Г. Махортової, B. Синьова, Л. Тигранової, Л. Шипіциної особлива увага приділяється питанням надання допомоги особам з інвалідністю в освітньому процесі. Проте здебільшого дослідники сутністю інклюзії вважають навчання дітей (школярів, студентів), а проблеми освіти дорослих людей з інвалідністю залишаються поза межами наукових дискурсів. Науковим потенціалом для соціального залучення через інклюзивне навчання можуть стати здобутки теорії освіти дорослих. Хоча у світовій науці питання, пов'язані з освітою дорослих, почали розглядати ще в 50-х роках минулого століття, у вітчизняній педагогіці дослідження активізувались лише наприкінці 90-х років XX ст.

У контексті нашого дослідження особливого значення набувають основні положення та принципи теорії освіти дорослих (О. Аніщенко, С. Архипова, В. Горшкова, A. Даринський, С. Змєйов, М. Ноулз, О. Огієнко, С. Прийма, Л. Сігаєва та ін.); вивчення специфіки мотивації освітньої діяльності дорослих (Т. Василькова, Ф. Пеггелер, Є. Радлинська, JI. Сухорукова та ін.); розкриття особливостей взаємодії суб'єктів навчання дорослих (Ю. Кулюткін, А. Ситник, Г. Сухобська та ін.); уточнення методів, форм і технологій навчання дорослих (М. Громкова, А. Марон, Л. Монахова, Л. Лук'янова, Н. Ничкало та ін.); аналіз інноваційних змін у системах освіти дорослих (М. Каган, В. Панасюк, В. Подобед, А. Ширина та ін.).

У Державній цільовій програмі «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю» на період до 2020 року передбачено забезпечення рівного доступу до освіти; збільшення кількості місць у навчальних закладах для осіб з інвалідністю. Попри те, що в систему формальної освіти інклюзія вже впроваджується, дорослі люди з інвалідністю не беруть участі в неформальному навчанні. Однією з причин цього є недостатнє розуміння окресленої проблеми й підходів до її розв'язання.

Викладення основного матеріалу дослідження

Нині сталих українськомовних аналогів категорій «social inclusion» та «social exclusion» ще не існує. В україномовній науковій літературі вживаються як терміни «інклюзія» - «залучення», «включення» і «ексклюзія» - «відчуження», «відторгнення», «виключення». Названі концепти не мають єдиного наукового визначення й однозначного підходу і в зарубіжних джерелах.

Соціальне відчуження є багатомірним явищем, яке стримує розвиток суспільства через неможливість повноцінної участі всіх громадян в економічному, соціальному або політичному житті. Євросоюз визначає соціальне відторгнення як процес, за якого окремі групи населення або окремі люди не мають можливості цілком брати участь у суспільному житті через свою бідність, брак базових знань і можливостей або внаслідок дискримінації. Для розв'язання окреслених проблем необхідні комплексні підходи, а саме - актуалізація соціального залучення (включення). На цьому наголошувалося в Національній доповіді «Україна: на шляху до соціального залучення» [7].

До груп соціально відчужених потрапляють люди, які «випадають» з цивілізаційного контексту через життєві обставини, бідність, хвороби. Явище соціального відчуження, як і соціального залучення, не статичне. Г. Ліхоносова зауважує, що «для кожної людини є ризик опинитися поза суспільством. Соціально незахищені категорії населення значною мірою представлені серед тих, хто вважається відчуженим, але не всі особи в цих групах є відчуженими, при цьому не всі відчужені особи належать до таких груп» [5, с. 52].

Соціальна ексклюзія - не тільки науковий, а й соціально-політичний концепт. Це поняття неоднозначне, воно має різні економічні, соціальні й політичні аспекти.

Соціальна ексклюзія розуміється і як багатовимірний кумулятивний процес, що порушує соціальні зв'язки індивідів або груп і перешкоджає їхній участі в житті суспільства, і як становище людини, індивіда або груп, що виникає внаслідок цього процесу.

За визначенням Європейської Комісії, соціальне залучення - це процес, що забезпечує для тих, хто має ризик соціального відторгнення, можливості й ресурси, необхідні для того, щоб цілком брати участь в економічному, соціальному й культурному житті, досягти рівня життя й добробуту, що відповідає стандартам у суспільстві, де вони живуть [7, с. 29]. Соціальне залучення постає як бажана ситуація, за якої всі члени суспільства мають достатні можливості й ресурси для повноправної та повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя, а за рівнем забезпечення соціальної безпеки вони перебувають у межах, які вважаються нормальними для певного суспільства [1].

Інклюзія - це процес, що відбувається з індивідами (соціальними групами), а інтеграція - процес, що відбувається в самому суспільстві. Інклюзія являє собою активний процес розвитку почуття належності індивіда або групи до спільноти, що веде до соціальної інтеграції. Термін «інклюзивна освіта» уперше застосовано в Саламанкській декларації про принципи, політику і практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами. У Програмі дій щодо осіб з особливими потребами, ухваленій на конференції, рекомендується розробити програми пільгового забезпечення доступу до освіти дорослих з особливими потребами: «повинні бути розроблені спеціальні курси, які відповідали б потребам і вимогам різних груп дорослих людей з вадами» [10]. Цей курикулум став першим міжнародним документом, який підкреслив необхідність проведення освітніх реформ у напрямі інклюзивної освіти.

Необхідність активного впровадження освітньої інклюзії відображається в Загальній декларації ООН про права людини (1948), у Декларації ООН про права інвалідів (1975), Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів (1993) та ін. Так, у 2008 р. на 48 Міжнародній конференції ЮНЕСКО підкреслювалося, що інклюзивне навчання відіграє важливу роль у досягненні гуманітарного, соціального та економічного розвитку. Міжнародні документи у сфері освіти визнають на законодавчому рівні права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття знань у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах.

Мета інклюзії в освіті полягає в ліквідації соціальної ізольованості, відторгнення, виключення, що є наслідком негативного ставлення до різноманітності з погляду раси, соціального стану, етнічного походження, релігії, статі й здібностей. Інклюзивна освіта є умовою більш широкої соціальної інклюзії. Інклюзію розглядаємо як:

- освітню концепцію, важливу для формування політики й стратегій, спрямованих на усунення причин і наслідків дискримінації, нерівності й виключення (проте поки що реалізація цієї концепції вимагає нових зусиль науковців і практиків);

- динамічний процес, спрямований на пошук ефективних способів урахування питання багатоманітності осіб, які навчаються для задоволення освітніх потреб;

- освітню технологію, що уможливлює заходи для забезпечення присутності, участі й досягнень кожного за умови підвищеної уваги, небайдужості й морального обов'язку. Вона передбачає збирання, узагальнення й оцінювання інформації з різних джерел для вдосконалення освітньої політики і практики, заохочення до навчання;

- можливість створення умов для присутності, участі й досягнень кожного. Термін «присутність» означає місце навчання людей і те, наскільки регулярно вони його відвідують; термін «участь» відображає якість їхнього навчального досвіду; термін «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи екзаменів, а охоплює також результати навчання в межах усіх навчальних планів і програм;

- необхідність підвищеної уваги до людей «групи ризику», для яких вірогідні виключення чи низька успішність. Підкреслимо: попри те, що в систему формальної освіти інклюзія вже впроваджується, проте дорослі люди з інвалідністю не беруть участі в неформальному навчанні. На нашу думку, основним механізмом підвищення їхнього соціального статусу є здобуття освіти протягом життя [4].

Хоча інклюзивний підхід в освіті відомий уже понад двадцять років, найчастіше він застосовується лише у формальній освіті, а таке вузьке розуміння інклюзії не веде до бажаних результатів і належного залучення всіх людей з інвалідністю в життя суспільства. Тому варто сприймати інклюзію в ширшому розумінні - і як процес збільшення можливостей участі людини з інвалідністю у неформальній освіті, і як процес зниження її ізоляції.

При цьому, необхідним є врахування таких принципів освіти дорослих: визнання права на освіту в будь-якому віці; оперативне й максимальне забезпечення освітніх потреб кожного громадянина; системність в особистісному й професійному розвитку; доступність, безперервність і наступність освіти; узаємодія й партнерство державних органів, НГО в забезпеченні розвитку освіти дорослих; урахування особливостей культурно-освітніх потреб різних категорій дорослого населення; відповідність державним вимогам і освітнім стандартам [3].

Умовою імплементації інклюзивного підходу в освіту дорослих України є створення спеціальних умов для навчання - дотримання принципу доступності, що передбачає подолання перешкод, які заважають людям з інвалідністю користуватися своїми правами, і є ключовим фактором їхньої участі в житті суспільства.

І. Колесникова [8] конкретизує основні бар'єри, які наявні в навчанні дорослих з інвалідністю: фізичні; психологічні; соціальні; освітні; морально-вольові.

Одним із основних бар'єрів є нездатність ідентифікувати себе з роллю людини, яка успішно навчається й має перспективи подальшого застосування набутого освітнього досвіду в різних сферах діяльності та спілкування. У такому разі особі необхідна зовнішня підтримка, що дає змогу сформувати відповідну освітню мотивацію, потребу в нових знаннях.

Завдання андрагога - створити умови, що сприяють розвитку особистості. Ефективним є залучення слухачів до групових форм діяльності, моделювання, рефлексія, спільне створення творчих продуктів. Освітній процес повинен сприяти розширенню сфери соціального оточення, створенню умов для включення в систему соціального партнерства [8].

Слушною щодо порушеного питання є думка А. Герасименко та О. Шевцової про навчання студентської молоді з інвалідністю. Автори вважають, що найважливішим є період адаптації до умов навчання у вищому навчальному закладі, набуття нового статусу, засвоєння нових соціальних ролей. Негативність ситуації для студентів з особливими освітніми потребами посилюється й тим, що майже всі вони відчувають обмежене спілкування з однолітками, фізичне нездужання, часто позбавлені можливості вільного пересування, незахищені від інформаційного впливу, який забезпечують електронні засоби масової інформації, що для цієї групи осіб є часто єдиним засобом зв'язку з зовнішнім світом [2, с. 41].

На думку О. Шевцової, альтернативою очного навчання може стати дистанційне навчання осіб з інвалідністю [11]. Вважаємо, що запровадження виключно дистанційного навчання для людей з інвалідністю, попри очевидні позитивні моменти, не розв'язує проблему соціалізації. Навпаки, така форма навчання значно посилює ізоляцію, ігнорує розвиток мотивації і, як наслідок, не завжди є продуктивною. Окрім того, низький рівень життя часто не дає змоги цій категорії людей придбати комп'ютер.

Перешкодами до здобуття формальної чи неформальної освіти людьми з особливими потребами є непристосованість навчальних закладів до навчання цієї категорії студентів, непідготовленість викладацького складу, низький ступінь толерантності інших студентів до осіб з інвалідністю. Для розв'язання окреслених проблем слід скористатися міжнародною практикою організації навчання таких категорій населення, яка поєднує інтеграцію з життям соціуму, де створюються сприятливі умови для повноцінної взаємодії та партнерства зі здоровими людьми, а також інформаційного простору для навчання людей з обмеженнями життєдіяльності, пристосованого до стану інвалідності [8]. Ці напрями є перспективними для нашої держави. Упровадження успішного світового досвіду залучення людей з інвалідністю до сфер формальної та неформальної освіти в Україні сприятиме формуванню громадянського суспільства.

Люди з інвалідністю, намагаючись інтегруватися в суспільство, не завжди досягають результату через брак соціальних компетенцій, належних вольових якостей, зміненої мотивації, пасивності, стереотипів минулого й психологічної залежності від допомоги. Люди з особливими потребами, які сьогодні досягли 20-30 років - це здебільшого ті, хто був суб'єктами ізоляції (домашнє навчання) і сегрегації (перебування в інтернатах). Деякі з них набули ознак відчуження через депривацію. Для успішного навчання необхідно, щоб зміст, методи навчання та організаційно- педагогічні умови були наближені до конкретної людини з урахуванням комплексу її психофізіологічних можливостей і соціального досвіду.

Пропонуємо сприймати інклюзію в ширшому розумінні як процес збільшення можливостей участі людини з інвалідністю й у неформальній освіті, як можливість зниження ступеня її ізоляції, оскільки основним завданням інклюзії в освіті є ліквідація соціальної ізольованості. Освітній процес повинен бути спрямований на розширення сфери соціального оточення людей з інвалідністю, створення умов для їхнього включення в систему соціального партнерства.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Отже, феномени соціального відчуження / залучення вимагають подальших комплексних досліджень. Одним з напрямів соціального залучення людей з інвалідністю до економічного, соціального й культурного життя є освітня інклюзія. Перспективи наукових розвідок вбачаємо в з'ясуванні можливостей залучення дорослих людей з інвалідністю до сфер формальної та неформальної освіти.

Список використаних джерел

1. Акіліна О. Соціальне відторгнення: європейський досвід та українські реалії [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2015/ 11/Ь^-ро8ї_25.Ьїт1 (20. 06. 2017).

2. Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі : тези доповідей. - Київ : Університет «Україна», 2011. - 470 с.

3. Концепція освіти дорослих в Україні / укл. : Лук'янова Л. Б. - Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2011. - 24 с.

4. Кучина К. Соціальне залучення дорослих людей з інвалідністю через освітню інклюзію / К. Кучина // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. - № 1 (18). - Мелітополь, МДПУ : 2017. - С. 205-211.

5. Ліхоносова Г. Місце феномену соціального відторгнення в сучасних соціально-економічних трансформаціях / Г. Ліхоносова // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Економіка». - 2015. - Вип. 2 (1). - С. 48-53.

6. Лук'янова Л. Освіта дорослих : короткий термінологічний словник / авт.-упор. Л. Лук'янова, О. Аніщенко. - Київ ; Ніжин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2014. - 108 с.

7. Національна доповідь : людський розвиток 2011 р. «Україна : на шляху до соціального залучення» / за ред. Е. Лібанової. - Київ : ПРООН в Україні, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи. - 124 с.

8. Основы андрагогики : учебное пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / под. ред. И. Колесниковой. - Москва : ACADEMA, 2007. - 120 с.

9. Прийма С. Освіта дорослих як ефективний механізм соціального залучення / С. Прийма // Освіта дорослих : теорія, досвід, перспективи. - 2014. - Вип. 2. - С. 68-79.

10. Саламанкская декларация. Рамки действий по образованию лиц с особыми потребностями, принятые Всемирной конференцией по образованию лиц с особыми потребностями : доступ и качество (Саламанка, Испания, 7-10 июня 1994 г.). - Киев, 2000. - 21 с.

11. Шевцова Е. Специфика образования взрослых инвалидов [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://cprsob.ru/load/17-1-0-77 (20. 06. 2017).

References

1. Akilina, O. Social exclusion: European experience and Ukrainian realities. Retrieved from http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2015/ 11/blog-post_25.html (in Ukr.)

2. Actual problems of education in the integrated educational environment: abstracts of reports. Kyiv: University «Ukrayina», 2011. (in Ukr.)

3. The concept of adult education in Ukraine: Lukyanova L. Nizhyn, 2011

4. Kuchina, K. (2017). Social inclusion of adults with disabilities through education / Scientific Journal of Melitopol State Pedagogical University. Series: Pedagogy. 1 (18), 205-211 (in Ukr.)

5. Likhonosova, G. (2015). Place of the phenomenon of social exclusion in modern socio-economic transformations. Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series: Economics. 2 (1) (in Ukr.)

6. Lukyanova, L., & Anishchenko, A. (2014). Adult education: a short terminological dictionary. Nizhyn. Publisher: Lysenko MM (in Ukr.)

7. National Report: Human Development 2011 «Ukraine: On the Way to Social Inclusion» / ed. E. Libanova. Kyiv: UNDP in Ukraine, Institute for Demography and Social Studies (in Ukr.)

8. Fundamentals of Andragogy: A Study Guide / Under. Ed. I. Kolesnikova. (2007). Moscow: ACADEMA (in Russ.)

9. Pryima, S. (2014). Adult Education as an Effective Mechanism of Social Inclusion. Adult Education: Theory, Experience, Perspectives, 2, 68-79 (in Ukr.)

10. Salamanca Declaration. (2000). The framework for action for the education of people with special needs adopted by the World Conference on the Education of Persons with Special Needs: Access and Quality (Salamanca, Spain, 7-10 June 1994) (in Ukr.)

11. Shevtsova, E. Specificity of education for adults with disabilities. Retrieved from http://cprsob.ru/load/17- 1-0-77 (in Russ.)

Размещено на Allbest.ru