Педагогічна освіта Японії: сучасна освітня політика, практика і процес цілеформування

За повідомленням Міністерства освіти і культури Японії, вже у 1990 році в 27 університетах діяли факультети піс- лядипломної освіти педагогів. Міністерство також заохочувало педагогічні факультети до створення центрів з досліджень освітніх технологій, розробки програм навчання, контролю підготовки майбутніх працівників.

В Японії працюють 499 університетів, з них 303 - без аспірантури, де навчається 2 066 962 студентів, серед них 73,6% чоловіків, 26,4 жінок, в університетах з аспірантурою навчається 85 263 студенти, серед них 84,7% чоловіків, 15,3% жінок.

Учителів готують на відповідних факультетах університетів, у педагогічних університетах (термін навчання не менш чотирьох років), а також дворічних спеціальних відділеннях молодших коледжів.

Програми включають педагогічний і спеціальний цикли. їхній зміст залежно від навчального закладу є варіативним, однак зберігаються й загальні риси. Педагогічний курс складається з обов'язкового і елективного навчання. Стандарт педагогічного курсу включає наступні дисципліни і види діяльності: 1) основи педагогіки (психологія навчання і розвитку, управління освітою, методи і технічні засоби навчання); 2) зміст і методика навчання (вивчаються предмети з програм тих ступенів школи, де буде працювати майбутній учитель); 3) проблеми морального виховання; 4) курси за інтересами, що виходять за межі обов'язкової програми педагогічної освіти (філософія виховання, історія педагогіки, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка, школознавство й ін.); 5) питання управління школою і професійної орієнтації; 6) педагогічна практика (від двох до шести тижнів) у базових школах при вузах.

Методи і форми організації навчання майбутнього вчителя традиційні: лекції, семінари, практичні заняття. Для одержання диплома необхідно заробити визначений мінімум балів (кредитів). Так, майбутньому вчителеві початкової школи треба набрати не менш, аніж 41 кредит. Ця сума складається в такий спосіб: мінімум балів з першого розділу стандарту педагогічного курсу - 12, з другого, третього і четвертого розділів - 22, з п'ятого розділу - 2, з шостого - 5.

Якість диплома маг. істотне значення для вчителя. Шкільні вчителі залежно від отриманої освіти поділяються на три основні категорії: із дворічною, чотирирічною підготовкою, а також ті, що одержали додаткову освіту після закінчення чотирирічного університетського курсу. Учителі можуть претендувати на той чи інший розряд, володіючи визначеним стажем, дипломом і сумою кредитів у цьому дипломі. Чим більшим є стаж, вищим - рівень диплома, чим більше кредитів у його власника, тим вищим є його статус і заробітна плата.

Відповідно до офіційного порядку, учителю слід регулярно змінювати місце своєї служби. Причиною такої практики є наміри тримати вчителів у постійній професійній формі, стимулювати їх до удосконалювання майстерності.

Добре налагоджена система перепідготовки вчителів: Міністерство освіти регулярно організує курси для директорів і старших викладачів державних шкіл, семінари для провідних учителів, закордонні стажування викладачів, курси для учителів-початківців. Деякі вчителі одержують стипендії для продовження освіти в магістратурі і докторантурі

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, представляючи окремі сторони японського досвіду підготовки вчителів можна виділити серед них ті, що мають конструктивне значення для вітчизняної педагогіки на сучасному етапі: співвідношення загальних, перспективних цілей, окреслених в нормативно-правових документах, і конкретних цілей на рівні діяльності навчальних закладів, викладання окремих дисциплін, тем; визначення рівнів конкретизації навчально-виховних цілей; вплив зовнішніх та внутрішньо педагогічних факторів на постановку та реалізації цілей; трансформація навчальної діяльності студента у професійну діяльність фахівця; сприйняття освітніх цілей викладачами та студентами; оптимальне поєднання національних традицій і кращого зарубіжного досвіду.

Список бібліографічних посилань

1. Джуринский А. Н. Японское чудо: мифы и реальность. Школьное образование и воспитание в Японии. М.: УРАО, 1998. 64 с.

2. Кирда А. Г. Особливості розвитку цілей в системі освіти Японії. Вісник НАУ. Серія: Педагогіка, психологія, 2009. №1 (2009). С. 30-31.

3. Outline of Education in Japan. Tokyo: Ministry of Education. 1989. P. 78.

4. Minamino Junior High School. URL: https://www.city.hachioji.tokyo.jp/.

5. Waseda University, School of Education. URL: https:/ /www.waseda.jp/fedu/edu/en/.

6. Кадзуо И. Школьное образование в Японии; пер.с япон. Токио: International Society for Educational Information Inc. 2000. 52 c.

7. SSSi (2004). ШШИИЖ. *S: ЖЖ1±.

8. m«-rn (1996). шшидаш™. жл: жж!±.

9. ф^« (2006). ф^« .

References

1. Dzhurinsky, A.N. (1998). Japanese miracle: myths and reality. School education and upbringing in Japan. Moscow: URAO. 64 p.

2. Kirda, A.G. (2009). Features of development goals in the education system of Japan. Visnyk NAU. Series: Pedagogy, Psychology. 1(2009). 30-31.

3. Outline of Education in Japan. Tokyo: Ministry of Education. 1989. P. 78.

4. Minamino Junior High School. Retrieved from https://www.city.hachioji.tokyo.jp/.

5. Waseda University, School of Education. Retrieved from https:/ /www.waseda.jp/fedu/edu/en/.

6. Kadzuo, I. (2000). School education in Japan; translate from Japanese. Tokyo: International Society for Educational Information Inc. 52 p.

7. tSSi (2004). ШШИИЖ. ЖЛ: ^Ј*±.

8. тм-т (1996). шшидаш™. жл: ^#*±.

9. ф^« (2006). ф^« .

Размещено на Allbest.ru