Нейродидактична підготовка майбутніх учителів як нова складова професійної компетентності

Синергетична парадигма, як кінцевий продукт сучасної професійної освіти відкриває новаційні можливості для уточнення поняття «освітня компетентність» особистості учня. Як відомо, синонімами терміна «освіта» є такі слова як «підстава», «формування», «створення», «прогрес», «освіченість», «компетентність». Отже, поняття «освіта» або «система освіти» на відміну від англійського «education», спочатку має на увазі не тільки отримання певного обсягу і якості знань з різних наук, але, перш за все, формування, створення людини, особистості з конкретно заданими морально-етичними, психологічними, ідеологічними та інтелектуальними цілями [1, с. 7].

Метою статті виступає опис змісту нейродідактікі як фундаментальної науки і сутність нейродідактіческой підготовки майбутніх вчителів як нового компонента загальної професійної готовності до повноцінної навчально-виховної діяльності.

Нейродидактика - фундаментальна дисципліна, яка спирається на взаємозв'язок теорії та практики фундаментальних та прикладних наук, які безпосередньо приймають участь в освіті та вихованні особистості. Стратегічною метою нейродидактки виступає оптимальне і креативне рішення освітніх завдань за допомогою використання знань про індивідуальні особливості мозкової діяльності.

Виникнення нейродидактики (нейропедагогики) пов'язане з іменами В.А. Москвіна, Н.В. Москвіної, В.Д. Єремєєва, Т.П. Хрізман, Г. Прайса, М. Шпітцера та ін.

Нейродидактика - збірнзагальне поняття, яке застосовується для позначення різних практичних методик, які мають на меті розвиток дидактичних і педагогічних концептів, спираючись на результати досліджень нейронаук, і, особливо, на сучасні дослідження мозку [2, с. 94].

Професійна компетентність майбутнього вчителя до реалізації освітньої діяльності, на наш погляд, є недостатньо повною без нейродидактичної підготовки (далі - НП).

Сутність НП у широкому розумінні можна визначити як оволодіння компетенцією застосовувати знань з області нейронаук і особливо результатів сучасних досліджень мозкової діяльності в навчально-виховному процесі.

Нейродидактична підготовка передбачає відмову від традиційних дисциплін, що викладаються в вузівської системі лінгводидактичної освіти.

Вона інтегрує в одну дисципліну дуже багато нейронаук, які так чи інакше пов'язані із дослідженням мозку з метою вдосконалення освітнього процесу.

У НП майбутніх учителів слід враховувати і той факт, що інформаційні можливості сучасного суспільства дуже широкі та різноманітні. Це призводить до того, що запрограмовані інстинкти вже не є достатніми для успішного навчання і розвитку школярів, бо інформаційні технології останніми роками як позитивно, так і негативно вплинули на стандартні мотиваційні поля учнів. Велика частина методичних прийомів навчання втратила свою ефективність і раціональність. Більш того, вони стали гальмом для впровадження інноваційних підходів.

Таким чином, вплив інформаційних технологій на мозок сучасної людини вимагає пошуку нових дидактичних рішень у відповідь на різноманітність зовнішніх і внутрішніх негативних викликів у справі навчання і виховання.

Відповідно, постає необхідність кардинального перегляду і зміни змісту професійної підготовки майбутнього вчителя. Особливої актуальності, на наш погляд, набуває проблема впровадження в зміст загальнопедагогічної професійної освіти такого компоненту, як нейродидактична підготовка студента педагогічного вузу.

Розглянемо найбільш важливі сторони такої підготовки. Обсяг статті, звичайно, не надає можливості детально описати систему нейродидактичної підготовки майбутнього вчителя. Основи її схематично можна представити так:

Як відомо, мовній освіті у навчальному процесі приділяється багато уваги. Однак ми спостерігаємо, наскільки обмежені мовні та комунікативні знання учнів. У НП доцільно враховувати результати досліджень нейрофізіологів щодо роботи мозку із засвоєння мовних знань і умінь.

Вчені з Університетського коледжу Лондону виявили, що у людей зі здібностями до вивчення і засвоєння мов більше білої речовини у скроневій частці лівої півкулі, відомої під назвою звивин Гешля [3, с. 576]. Саме в цій частині обробляються іншомовні символи і формуються звукові, лексичні та комунікативні образи (рис.2).

Рис. 2. Звинини Гешля

У книзі Майкла Ерарда «Феномен поліглотів» описано цікавий «ефект жуйки» для успішного сприйняття, запам'ятовування і відтворення іноземної мови [4].

Важливим, на наш погляд, є знання про оптимальне (раціональне) харчування мозку учня. Вирішенням цієї проблеми займається нова галузь науки - харчова психіатрія. Предметом її дослідження виступає харчова залежність і виявлення корисної, раціональної їжї для попередження депресій, тривоги, неврозів, страхів. На думку Феліче Джака, здорова їжа тісно пов'язана із душевним здоров'ям і живить мозок, у той час як шкідлива ж їжа руйнує мозок і психіку [5].

Відомий фахівець із галузі харчової психіатрії Дрю Рамсі переконливо спростовує твердження, що нервові клітини не відновлюються. Так, вони гинуть, але здатні відновлюватися. Для того, щоб уповільнити процес вмирання клітин, необхідно їм давати роботу: «тут як із м'язами - чим більше тренуєш, тим міцніше і витривалішими вони стають». Але для зростання й зміцнення і м'язам, і мозку потрібні поживні речовини. До цих корисних поживних речовин Дрю Рамсі відносить, по-перше, капусту, салат, свіжі зелені овочі, кефір, натуральний несолодкий йогурт; по-друге, морепродукти, тому що для постійного зростання мозку потрібен цинк, залізо, вітамін В12, селен; по-третє, волоський горіх, мигдаль, фісташки, фундук; по-четверте, боби або всі різновиди квасолі; по-п'яте, гіркий шоколад, саме гіркий із вмістом какао не менше 75% і без цукру, бо цукор, всупереч омані, не потрібен мозку, він руйнує його і сприяє виникненню депресії і тривоги, ніж веселощів [6].

Аксіоматичним є факт, що музика є ефективним засобом мотивації до навчання і виховання. Традиційне використання класичних музичних творів для сучасних школярів виступає скоріш демотиватором навчальної та пізнавальної діяльності.

Із нейродидактичної точки зору відносно музики та її можливостей в активізації діяльності мозку учнів доцільно застосування в освітньому процесі потенціалу бінауральних ритмів [10]. Вони становлять собою певний музичний ефект під час сприйняттія, розуміння, запам'ятовування та відтворення навчального матеріалу. Бінауральні ритми відомі у науковому світі і як бінауральні ефекти (від лат Ьіпі - два, и аигІБ - вухо). Уперше цей ефект описав Роберт Монро [7].

Проаналізувавши різні визначення синонімічних термінів «бінауральні ритми» та «бінауральний ефект», ми дійшли висновку, що це - здатність людського мозку сприймати дві різні частоти, які подаються до лівого і правого вуха з метою мотивації навчальної діяльності. При цьому різниця між частотами повинна бути мінімальною. Вона сприяє синхронізації активності лівої і правої півкуль мозку. Не можна також забувати, що локалізація звуку досягається тільки за умови використання навушників.

Не секрет, що рідко зустрінеш молодь, яка не користується навушниками. Цілком доцільно у нейродидактичній підготовці навчити майбутніх учителів керувати цим інтересом і потребою учнів в освітніх і розвиваючих цілях. Використання навушників у процесі пояснення нового навчального матеріалу сприяє активізації обох півкуль мозку, і таким чином, попереджує психічні розлади у вигляді стресу, тривожності і страху.

Важливим досягненням нейродидактики є дослідження Рими Лейбоу. Спираючись на ідеї М. Монтессорі, вона експериментально довела теорію електричної мозкової активності дитини. Дослідником з' ясовано, що на різних етапах становлення особистості дитини домінує кілька типів хвиль мозкової активності.

Згідно з її дослідженням, мозок дитини: 1) від народження до 2 років функціонує на найнижчій частоті - від 0,5 до 4 Гц за секунду і генерує дельта-хвилі; 2) у віці від 2-х і до 6 років мозкова діяльність здійснюється на більш високих частотах - від 4-8 Гц, генеруючи вже тета-хвилі; 3) з 6 до 12 років діти поступово втрачають можливість самопрограмування і на цьому етапі активізується альфа-хвилі; 4) до 12 років мозкова активність переноситься у діапазон з частотами між 12 і 21 Гц, це тотожне бета-хвилям. Такому періоду властива «висока активність і зосередженість свідомості» [8].

У нейродидактичній підготовці важливою складовою повинна виступати робота із системного розвитку і вдосконалення мозкової діяльності учнів у всіх видах навчальної діяльності, тобто майбутній учитель повинен опанувати вміннями і навичками навчання і тренування мозку учня.

У цьому контексті дуже корисні дослідження Т.Черніговської. Загальновідомо, що в мозку є сховище на 2,5 петабайт. Це близько 3 мільйонів годин серіалів. Професіоналізм учителя може визначатися і оцінюватися через призму наявності у нього компетентності поповнювати це сховище і активно застосовувати інформацію звідти у навчальній діяльності. Характеризуючи особливості мозку, Т.Черніговська зазначає: «мозок дозріває частинами, тому прискорювати розвиток мозку дітей шкідливо». Крім того, «мозок чоловіків і жінок відрізняється - жіночий функціонує ефективніше через більшу кількість сірої речовини». Беручи до уваги цей факт, дітей варто навчати, враховуючи ці особливості мозку. З хлопчиками говорити потрібно короткі речення, залучати до процесу, давати менше письмових завдань, хвалити і дозволяти більше рухатися, щоб вони скидали агресію. Дівчаткам більше подобається працювати в групах, їм важливо дивитися в очі, корисно залучати допомагати вчителю [2].

Нейродидактична підготовка до майбутньої педагогічної діяльності передбачає, на наш погляд, і врахування такого явища, як втрата сучасною молоддю досвіду осмисленого, свідомого читання. Дослідники дійшли висновку, що середньостатистичний користувач інтернету прочитує не більше 20% тексту на сторінці і майже завжди уникає великих абзаців [9].

Це означає - протягом останнього часу мозок читача зайнятий лише «переглядом» друкованого тексту. Переглядове читання можна проілюструвати за допомогою наступних шаблонів:

б) Недочитування сторінки до кінця. Погляд швидко спускається до самого низу сторінки.

Як видно із шаблонів, учні втратили навичку усвідомленого читання. Це, безумовно, негативно впливає на роботу мозку. При НП майбутнього вчителя надзвичайно важливо враховувати дані типи сприйняття тексту сучасною молоддю.

Таким чином, презентований підхід до нейродидактичної підготовки майбутнього вчителя передбачає кардинальну зміну змісту професійно-педагогічної освіти. На наш погляд, постала гостра необхідність виключення з навчального процесу приватних методик, загальної психології та педагогіки.

Список використаної літератури