Місце і роль сім'ї у соціалізації особистості дитини
Виховання особистості в сім'ї як соціальне явище. Вплив сімейних відносин на формування інтелектуальної продуктивності та самооцінки дітей молодшого шкільного віку. Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2020 |
| Размер файла | 907,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У II групі (контроль при відсутності емоційної підтримки) перед кожним з субтестів експериментатор вимагав: „Розповідай, що зараз потрібно буде зробити?”. Після вирішення випробуваним чергової задачі в кожному тесті експериментатор запитував: „Чому ти так думаєш? Поясни, будь ласка”. Наприкінці тесту I пропонував 10-хвилинний відпочинок [24, с.141].
У III групі (відсутність контролю при наявності емоційної підтримки) після вирішення чергової задачі експериментатор говорив випробуваному „Молодець” („Добре, ти відмінно впорався”, „Ти дуже добре міркуєш”, „З тобою приємно працювати”). Після закінчення кожного субтесту експериментатор запитував випробуваного, чи не втомився він. Якщо випробуваний відповідав, що втомився, йому пропонувалося почекати до завершення тесту, коли буде даний 10-хвилинний відпочинок. Після закінчення роботи експериментатор говорив: „У тебе все відмінно вийшло, молодець! Мені дуже сподобалося з тобою працювати”.
У IV групі (відсутність контролю та емоційної підтримки) застосовувалася стандартна інструкція тесту Д. Векслера, з 10-хвилинним відпочинком після проведення тесту.
Стандартна процедура тесту Д. Векслера проводилася і у всіх контрольних групах (як і в IV експериментальній). Таким чином був реалізований експериментальний план (Додаток Б).
Після проведення дослідження призначався день зустрічі, коли випробуваному повідомлялися інформація про рівень його здібностей, отримана після обробки даних тестування.
2.3 Результати дослідження та їх аналіз
Аналізуючи відповіді досліджуваних батьків на опитувальник сімейних цінностей, ми отримали наступні результати.
1. Особистісна ідентифікація з подружнім партнером
Проаналізувавши результати опитування, ми прийшли до висновків, що жодне з подружжя немає установки на особистісну автономію (3 та менше балів). В даному випадку більшість сімейних пар (4 пари) мають високий рівень (7-9) загальних інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій та способів проведення вільного часу. Лише у 2 досліджуваних сім'ях чоловік та жінка мають певні розбіжності при ідентифікації себе з партнером, проте ці розбіжності незначні, і загалом, даний пункт дослідження показує позитивний рівень узгодженості в сім'ях.
2. Господарчо-побутова функція
Проаналізувавши результати опитування за питаннями №7-9 та №22-24, ми прийшли до наступних висновків:
По-перше - високий рівень ролевих очікувань жінок від своїх чоловіків активності в справі вирішення побутових проблем. У 5 із 6 досліджуваних жінок виконання чоловіком господарчо-побутової функції, його навички в даній справі є одним з головних критеріїв оцінки партнера по шлюбу. Відповідно, чим більше очікувань. Тим більше претензій пред'являє дружина до участі чоловіка в організації побуту. У чоловіків також проглядається високий рівень очкувань від жінок виконання господарчо-побутової функції, навіть в більшій мірі ніж у жінок. Майже всі чоловіки вважають, що головне піклування дружини - щоб в родині всі були ситі та доглянуті. Дане питання (№7) у чоловічому варіанті набрало найбільшу кількість балів.
По-друге - підшкала „ролеві домагання” (запитання №22-24) відобразила установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. В порівнянні із чоловіками, жінки набрали більшу кількість балів, розглядаючи свою роль у веденні домашнього господарства як ведучу і головну. У чоловіків найменшу кількість балів отримало питання №22, що показало їх пасивну роль в справі закупівлі предметів побуту для дому. Отже, можемо сказати, що в даному питанні домінування за дружинами. При розгляді відповідей на запитання 23 та 24 можемо сказати, що кількість набраних чоловіками балів була значною, проте, співставляючі їх ролеві очікування від своїх дружин та ролеві домагання можемо побачити, що більша частина групи чоловіків відповідаючи на дане запитання не була зовсім щирою. Отже, приходимо до висновку, що в даному випадку більшість чоловіків пасивна в справі організації побуту родини. Певні сімейні обов'язки, що виконують чоловіки (наприклад винести сміття чи сходити на ринок за продуктами) вони вважають як повноцінне виконання господарчо-побутової функції.
При подальшому підрахуванні і визначенні ролевої адекватності чоловіка та дружини в шлюбі (господарчо-побутова функція) ми отримали наступні результати, що відобразили у вигляді рисунку 2.1. Для демонстрації прикладу ми взяли п'ять сімейних пар.
Рис. 2.1 Ролева адекватність чоловіка та дружини при реалізації господарчо-побутової функції
Аналізуючи успішність виконання організації побуту в родинах можемо побачити, що на перше місце можна винести сімейну пару №5, оскільки їх рівень очікувань та домагань співпадає, що створює в родині атмосферу господарчого комфорту, а також не викликає взаємних претензій у подружжя.
На друге місце можна поставити сімейну пару №3, оскільки їх різниця (1 бал) в поглядах на господарчо-побутову функцію майже збігається. Отже, реалізацію ролевих установок обома партнерами в даному шлюбі можна назвати гармонійною.
Подружжя №2,4 мають різницю в очікуваннях та домаганнях 2 бали. В даному випадку можна казати про існування певних розбіжностей в поглядах чоловіків та жінок на шлюб та на роль їх партнерів в цьому шлюбі. Відповідно ймовірні конфліктні ситуації. Також бачимо, що лідируючу позицію в усіх цих парах мають жінки, можна припустити, що це відбувається також і через певний менталітет. На Україні завжди жінка була головною виконавицею господарчо-побутових функцій в домі, оскільки чоловіки виконували дану функцію поза будинком, наприклад орали поле). З часом, дану функцію у чоловіків зайняла їхня робота, жінки також пішли працювати, проте їх функція в домі залишилась незмінною.
На останнє місце можна поставити сімейну пару №1, оскільки різниця в їх очікуваннях та домаганнях найбільша - 3 бали. В даному шлюбі активну роль в господарстві займає дружина, проте її домагання в справі залучення чоловіка до організації сімейного побуту не знаходять відклик в ньому. Причина полягає в тому, що дружина взявши на себе контроль над цією сімейною функцією вже не хоче віддавати її чоловіку, навіть в чоловічій роботі. Отже ми отримуємо стандартне замкнуте коло: дружина прагне щоб чоловік більше допомагав їй в домі, проте вона не дає йому самостійно виконувати його роботу; чоловік не хоче робити все „з-під палки”, тому уникає тих завдань, де дружина його контролюватиме, претензії дружини змушують все ж таки його робити певну роботу, яка йому швидко перестає подобатись через її контроль.
3. Батьківсько-виховна функція
Розглядаючи відповіді сімейних пар на блок питань даної функції (питання №10-12 та №25-27) ми побачили, що загалом дана функція усвідомлюється і реально втілюється в життя батькам 5 із 6 опитуваних пар. Більшу активність в даному питанні проявляють дружини, що в принципі природно, оскільки материнство закладено в жінку на генетичному рівні. Проте і чоловіки, 4 із 6, виявляють бажання активної участі в справі виховання дітей. Натомість 2 із 6 чоловіків беруть посередню участь у вихованні дітей, пояснюючи це нестачею часу. Дійсно, якщо порівняти отримані результати дослідження, то можна побачити, що ті чоловіки, які набирають більшу кількість балів у питаннях стосовно роботи, реалізації себе як особистості, отримують меншу кількість балів у відповідях на питання №25-27. При цьому для даних чоловіків характерні високі вимоги своїм дружинам в справі виховання дітей. Для прикладу наведемо отримані результати з ролевої адекватності п'яти сімейних пар (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Ролева адекватність чоловіка та дружини при реалізації батьківсько-виховної функції
Аналізуючи дані рис. 2.2 ми прийшли до наступних результатів.
В сімейній парі №1 найбільш активна участь в справі виховання дітей відведена дружині, тоді як чоловік більш пасивний в даному питанні. Наприклад, дружина каже чоловіку: „Піди, погуляй з дітьми”. Він це робить, йому це приємно, проте якби він сам розподіляв свій час то в цей момент дивився би футбол по телевізору і т.п. В даному випаду ролеві очікування дружини стосовно свого чоловіка не виправдовуються, що призводить до сімейних конфліктів. Особливо гостро це позначається на дітях, оскільки вони в даному випадку стають центром конфліктної ситуації. Ролеві очікування чоловіка в справі виховання дітей повністю задовольняються дружиною.
В сімейних парах №2,3 панує гармонія і взаєморозуміння між партнерами. Всі партнери по шлюбу мають приблизно однакові погляди на виконання батьківсько-виховної функції. Це не означає, що сім'я виховує дітей демократичним шляхом. Це означає, що, наприклад, якщо в даних сім'ях панують деспотичні методи виховання та суворий контроль то обидва партнери (і чоловік, і дружина) з цим згодні.
При розгляді сімейних пар №4,5 можна побачити, що погляди партнерів мають певні розбіжності у вихованні дітей. Загалом, це майже завжди призводить до виникнення конфліктних ситуацій. Наведемо приклад: чоловік за певний проступок карає дитину - позбавляє кишенькових грошей, дружина в цей час вважає, що покарання занадто суворе, проте вона не обговорює це зі своїм чоловіком, а потай дає дитині гроші. В результаті дитина опиняється на роздоріжжі: „Якщо покарання батька справедливе, то чому мати дає гроші; якщо ж несправедливе, то чому батько так ставиться до мене?” Існує інший варіант розбіжностей поглядів батьків на виконання виховної функції. Наприклад, коли батько та мати часто голосно обговорюють вчинки свого партнера, прав він чи ні. Виникають сварки. В результаті дитина знову ж таки знаходиться в центрів конфліктної ситуації.
Отже, підсумовуючи можемо сказати, що всі розбіжності в поглядах партнерів на виконання сімейних функцій обов'язково мають негативний вплив на особистість дитини, що в нашому випадку відобразиться на її інтелектуальній продуктивності.
Аналізуючи відповіді на опитування за експрес-діагностичною методикою Р.В. Овчарової ми отримали за 20-30 хвилин основну інформацію про самопочуття партнерів в шлюбі. Для оцінки результатів ми використали наступний бланк для відповідей (Табл.2.2).
Таблиця 2.3
Бланк для відповідей
|
Номери запитань |
Сума балів |
Шкали |
Д/з |
|
|
1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 |
В |
5 |
||
|
2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 |
Т |
5 |
||
|
3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 |
Н |
6 |
||
|
?= |
С |
14 |
2 сімейні пари набрали найменшу кількість балів тривожності (5 балів), що говорить про наявність в родинах досліджуваних атмосфери спокою, підтримки, емоційно-психологічного комфорту для всіх членів родини.
Середній рівень психологічної комфортності, тобто 7-8 балів, панує у 1 сімейній парі. Аналізуючи відповіді на запитання даних обстежуваних можемо сказати, що в спілкуванні членів даної родини наявне певне нервове напруження та тривога, ймовірні конфліктні ситуації. Проте, більшість часу в даному шлюбі партнери почувають себе комфортно. Також можна припустити, що причиною поганого самопочуття досліджуваних в своїй сім'ї є поведінка партнера, який має риси авторитаризму та нав'язування власної точки зору (маються на увазі як дружина так і чоловік).
На третє місце за рівнем самопочуття партнерів в сім'ях можна поставити 2 шлюбні пари, що набрали 10 балів. В даному випадку можна чітко побачити наявність вагомих емоційно-психологічних проблем, а саме, існування в таких сім'ях чіткої ролевої поведінки для кожного члена родини, яка за ним закріплена і не може бути змінена. Наведемо приклад. В одній з досліджуваних сімейних пар чоловік займає головне контролююче місце, всі його рішення вважаються вірними, навіть якщо вони виявляються помилковими. При цьому чоловік підсвідомо прагне до більш демократичного спілкування з дружиною. Дружина займає друге місце в ієрархії, вона ні в якому разі не піддає сумніву рішення чоловіка, хоча має власні думки. В цьому разі виникає стандартне замкнуте коло. Наприклад, чоловік каже, що в ін. відмінив всі свої нагальні справи і в неділю вони всі разом йдуть в кіно на бойовик. Дружина з радістю пішла б в театр чи на романтичну стрічку, проте вона мовчки погоджується з чоловіком. Чоловік, який не бачить радості дружини, починає роздратовуватись, оскільки його „жертва” не принесла йому морального задоволення, його вчинок не оцінили. Дружина дивлячись на роздратованого чоловіка вирішує, що в нього поганий настрій і не розуміючи справжньої причини поганого настрою чоловіка намагається уникнути подальших контактів. Наприклад йде готувати вечерю. В даному випадку конфлікт неминучий, оскільки чоловік ображений байдужістю дружини. Отже, ситуація закінчується сваркою та взаємними обвинуваченнями, при цьому похід в кіно відміняється і страждають знову ж таки діти, які в даній родині займають останнє ієрархові місце, вони не допускаються до участі в обговоренні сімейних питань, їм лише повідомляються результати.
На останнє місце слід винести 2 подружні пари, що набрали 13 балів. Психологічна ситуація в цих сім'ях складна. Частіше за все головою даних родин є чоловік чи жінка, що повністю контролюють своїх домашніх. Вони акумулюють в собі всю владу в сім'ї. Вирішення будь-якого питання завжди узгоджується з їхньою думкою. В сім'ї вони повноправні володарі. Голова родини постійно виказує неповагу та презирливе ставлення до свого партнера. Відповідно в таких сім'ях часто превалює тенденція до деспотизму. Часто в даних сім'ях друге ієрархічне місце займає партнер по шлюбу, який акумулює в собі (для голови родини) всі негативні риси: незграба, невмілий, завжди винний, дурний, слабохарактерний і т.п. Відповідно така людина почуває себе непотрібною в родині та нещасливою, хоча загалом майже вся побутово-господарча робота, піклування про сім'ю знаходиться саме на її плечах. В подібних шлюбах нещасливими є, як це не дивно обидва партнери, оскільки той, хто займає ведучу роль постійно жалкує, що обрав собі в партнери саме таку „недостойну” його людину; він постійно відчуває нереалізованість себе в якості того, кого сильно люблять, а не бояться, відповідно відчуває себе нещасливим.
Далі на етапі обробки результатів ми повинні були вирішити останнє завдання, визначити впливають або не впливають контроль і емоційна підтримка випробуваного експериментатором на його інтелектуальну розвиненість?
Для цього дані були піддані процедурі аналізу, при якому головними факторами були: наявність або відсутність контролю поведінки; наявність або відсутність емоційної підтримки (модель „два фактори - дві градації”).
Отримані результати показали, що розходження середніх значень інтелектуального рівня, обумовлені рівнем емоційної підтримки, характеризуються різницею по рядках, а розходження, що визначаються рівнем контролю поведінки - різницею значень по стовпцях.
Отримані значні статистичні розходження показників вимірювання інтелекту тестом Д. Векслера між групами випробуваних, що одержали і не одержали емоційну підтримку. Ті, хто одержав емоційну підтримку експериментатора краще вирішують тестові завдання.
Наявність або відсутність контролю за поведінкою випробуваного значно не позначається на результатах вимірювання інтелекту.
Однак варто враховувати ефект взаємодії незалежних перемінних. Розрізняють три види взаємодії:
1) нульова взаємодія або відсутність взаємодії;
2) „розбіжна” взаємодія;
3) максимальна взаємодія - вплив однієї перемінної приводить до зміни знака другої.
В Додатку В показано, що на осі абсцис відкладені рівні однієї з незалежних перемінних - „контролю за поведінкою” (К = 0, К = 1). На осі ординат значення загального інтелекту по тесту Д.Векслера в експериментальних підгрупах (що отримали емоційну підтримку - Е = 1, і ті, що не отримали емоційну підтримку - Е = 0).
Таким чином, бачимо, що включення фактору контролю за поведінкою зменшує вплив фактору емоційної підтримки.
Отже вплив ситуаційної емоційної підтримки і контролю за поведінкою існує, і цей ефект не залежить від генних походжень випробуваних. Будь-яке підтримуюче втручання дорослого поліпшує результат вирішення задачі підлітком. За нашими даними більше впливає емоційна підтримка, а не поведінковий контроль. Таким чином, суть не в допомозі дитині дорослим, а в створенні визначеного емоційного середовища (в більшості випадків таким середовищем є родина).
Отже, якщо ми будемо надавати емоційну підтримку дітям у ході виконання ними інтелектуальної діяльності, то ефект впливу буде максимальний, а вплив контролю призведе до зменшення цього ефекту.
Вплив факторів контролю й емоційної підтримки приводить до зростання частки розходжень індивідуальних результатів, що залежить від середовища.
Отже, емоційна підтримка позитивно впливає на інтелектуальну продуктивність, а включення контролю за поведінкою згладжує цей вплив.
Рівень розвитку інтелекту і структура мотивації досягнень, в ідеалі, повинні відповідати одна одній. У випробуваних з перевагою мотивації уникання невдачі, як правило, спостерігаємо більш низький рівень розвитку інтелекту, ніж у випробуваних з перевагою надії на успіх, що, відповідно, мають більш високий інтелект.
Розглянемо результати співставлення типів батьківського виховання, за методикою Е.Г. Ейдеміллера, з типами відносин інтелекту і мотивації досягнень.
Різні варіанти „відхилень у стилі батьківського виховання” зустрічалися в 4 із 6 родин досліджених нами дітей [24, с.149].
Отримані результати показали, що у всіх родинах дітей, у яких спостерігається неузгодженість рівня інтелекту зі структурою мотивації досягнень, були виявлені різні відхилення в стилі батьківського виховання.
Якщо стиль виховання в родині характеризується рисами домінуючої гіперпротекції, у дітей з низьким рівнем інтелекту розвивається висока мотивація досягнень („надія на успіх”).
Діти з невираженою мотиваційною тенденцією, але з низьким рівнем інтелекту виховувалися або в умовах гіперпротекції, або в умовах домінуючої гіперпротекції.
„Покинуті” діти, тобто виховані в умовах гіперпротекції, характеризуються при високому інтелекті прагненням до уникнення невдач. Цей же висновок відноситься і до дітей з високим інтелектом, але з не вираженим домінуванням однієї з двох мотиваційних тенденцій.
У родинах дітей із погодженими структурами інтелекту і мотивації явно не виявляється ніякого типу відхилення в стилі батьківського виховання; Характерна і сама структура відхилень у стилі батьківського виховання, що найбільше часто зустрічаються: дітей або гіперопікують, або не звертають на них уваги (позбавляють емоційної підтримки), не пред'являють ніяких вимог і не піклуються про задоволення їхніх потреб. Іноді на дітей накладають занадто тверді санкції або ж не накладають ніяких, не виявляють турботи.
У першій частині дослідження було виявлено, що найгірші результати при вирішенні інтелектуальних задач показали діти, що сподіваються на успіх, коли дорослий контролює їхню поведінку, але не виявляє емоційної підтримки.
При відсутності контролю поведінки та емоційної підтримки розумні діти починають боятися невдачі. Навпаки, при високому контролі за поведінкою і емоційній підтримці у низькоінтелектуальних дітей розвивається мотивація надії успіх (але не адекватна здібностям).
Який же вихід ми можемо запропонувати для батьків у справі виховання дитини крім відмови від гіперпротекції? Зняття контролю, домінування і твердих санкцій. Як показали результати першої частини дослідження, у дітей при збереженні емоційної підтримки і відсутності твердого контролю з боку дорослого підвищується інтелектуальна продуктивність.
З іншого боку єдиний шлях підвищити продуктивність високоінтелектуальних дітей, що бояться невдач, - при контролі за поведінкою дитини почати емоційно підтримувати її дії, а потім відмовитися від твердого контролю, коли у неї мотивація досягнень візьме гору над мотивацією уникань.
У будь-якому випадку від крайніх стилів відносин потрібно відмовитися: гіперпротекцію змінити на м'яку емоційну підтримку, а захвалювання або тверді покарання на раціональну помірну регламентацію.
Отже, підводячи підсумки дослідження, можна сказати, що емоційна підтримка в родині найбільш важливий фактор підвищення інтелектуальної продуктивності дітей. Вплив цього фактору лише в найменшій мірі пов'язаний з вродженим рівнем інтелекту. Зовнішній контроль поведінки лише зменшує вплив фактору емоційної підтримки. Але підтримка впливає на підвищення досягнень лише тих дітей, що прагнуть до успіху, сподіваються на удачу. Діти, що бояться невдачі, мають потребу в зовнішньому контролі з боку дорослого. Відхилення в стилі батьківського виховання (принаймні в сучасному українському суспільстві) приводить до неузгодженостей між рівнем інтелекту і структурою мотивації досягнень дітей: гіпопротекція і домінуюча гіперпротекція приводять до різних типів неузгодженості. Відхилення у вихованні веде до відхилень у структурі особистості.
Отже, результати дослідження дозволяють припустити, що для українських дітей головним фактором прояву і розвитку інтелектуальних здібностей є помірна емоційна підтримка з боку батьків: не просто любов і обожнювання, але емоційне заохочення успіхів і активності дитини. Бездумна гіперпротекція, так само як байдужність до дітей, приводять хоча і до різних, але аномальних варіантах розвитку.
Висновки
У ході роботи над темою даного дослідження ми прийшли до наступних висновків:
– аналіз науково-методичної літератури з обраної теми показав, що на сьогодні існує досить багато ґрунтовних праць з проблеми впливу сімейних відносин на розвиток соціалізації особистості дитини, але разом з тим необхідним є подальше вивчення даної проблеми з урахуванням особливостей національно-ментального характеру;
– родина як об'єкт психологічного дослідження представляє собою засновану на шлюбі і кровному спорідненні малу групу, члени якої об'єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, емоційним зв'язком і взаємними обов'язками;
– психологи виділяють чотири найбільш загальні тактики виховання особистості в родині: диктат, опіка, „невтручання” і співробітництво; та 3 стилі сімейного виховання: демократичний, авторитарний, потурання;
– отже, головним фактором прояву і розвитку особистості дітей є помірна емоційна підтримка з боку батьків.
Література
1. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. - М.: Совершенство, 1998. - 320 с.
2. Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 411 с.
3. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания, - М.: Педагогика, 1977. - 384 с.
4. Арутюнянц Э. Педагогический потенциал семьи и проблема социального инфантилизма молодёжи // Отец в современной семье. - Вильнюс, 1988. - С. 11-15.
5. Бабаева Ю.Д., Лейтес Н.С., Марютина А.А. Психология одаренности детей и подростков. - М.: Академия, 1996. - 416 с.
6. Бардиан А.Н. Воспитание детей в семье. / Психол.-пед. очерки. - М.: Просвещение, 1972. - 271 с.
7. Бодалев А.А. Психология общения. - М.: Педагогика, 1996 . - 256 с.
8. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 187 с.
9. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды / под ред. Д.И. Фельдштейна. - М.: Педагогика, 1995. - 209 с.
10. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1985. - С.5
11. Брускова Е.С. Урок после уроков: (о воспитании детей в семье). - М.: Педагогика, 1987. - 217 с.
12. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра: книга для учителей и родителей. - М.: Просвещение, 1988. 381 с.
13. Вершловский С.Г., Димура И., Зубрицкая Н.В. Личность, семья, школа (проблемы социализации учащихся). - СПб.: Речь, 1996. - 220 с.
14. Выготский Л.С. Диагностика развития и педагогическая клиника трудного детства // Собр. соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1983. - Т.5. - 432 с.
15. Галковская Т. Украинская семья: положение критическое // Зеркало недели. - 2000. - 21-27 сентября.
16. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология / Учебное пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов. - М.: Педагогическое общество России, 2003. - 512 с.
17. Гельвеций К.А. Сочинения в 2-х т.; Т. 1. - М., 1972. - 647 с.
18. Гольбах П. Избранные философские произведения. Т. 1. - М.: Мысль, 1963. - 416 с.
19. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - СПб: Речь, 2003. - 655 с.
20. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении: Логико-психологические проблемы построения учебных предметов. - М.: Педагогическое общество России, 2000. - 479 с.
21. Дарвиш О.Б. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. - М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 264 c.
22. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей - М.: Academia, 1996. - 224 с.
23. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - М.: Вита, 1995. 265 с.
24. Дружинин В.Н. Психология семьи. - М.: КСП, 1996. - 298 с.
25. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. - СПб.: Питер, 2002. - 318 с.
26. Ейдемиллер Е.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. - Л.: Медицина, 1990. - 417 с.
27. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - 128 с.
28. Здравомыслов А.Г. Проблема інтересу в соціологічній теорії. - М.: Мысль, 1964. - 264 с.
29. Зимняя И.А. Педагогическая психология / Учебник для вузов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. - 480 с.
30. Изард К.Е. Эмоции человека. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - 248 с.
31. Ильин А.В. Мотивы человека. - К.: Вища школа, 1998. - 292 с.
32. Кайгородов Б.В. Психологические условия социального становления и развития личности растущего человека. - Астрахань: Издательство Астраханского гос. педагогического ин-та, 2000. - 20 с.
33. Каменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т.- М.: Учпедгиз, 1982. - Т. 1. - 650 с.
34. Каптерев П.Ф. Детская и педагогическая психология. - М.: Академия педагогических и социальных наук, 1999. - 332 с.
35. Климов Е.А Психология профессионала: Избранные психологические труды. - М.: Институт практической психологии, 1996. - 400 с.
36. Ковалев А.Г. Личность воспитывает себя. - М. : Просвещение, 1983. - 372 с.
37. Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М.: Просвещение, 1988. - 298с.
38. Кон И.С. Ребёнок и общество. - М.: Наука, 1988. - 415 с.
39. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель: Книга о технологии превращения детей в хороших учеников: Практическая психология для педагогов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. - 480 с.
40. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (развитие ребёнка от рождения до 17 лет). - М.: Изд-во УРАО, 1998. - 176 с.
41. Кулик Л.А., Берестов Н.И. Семейное воспитание. - М.: Просвещение, 1990. - 209 с.
42. Леонтьев А. Выготский. - М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1996. - 224с.
43. Личко Е.А. Подростковая психиатрия. - Л.: Медицина, 1989. - 241 с.
44. Ломов Б.Ф. Системность в психологии. - М.: Институт практ. психологии, 1996. - 384 с.
45. Маслоу А. Психология бытия - М. : Рефл-бук, 1997. - 304 с.
46. Махов Ф.С. Кого мы растим: Беседы о материнском и отцовском воспитании. - М.: Профиздат, 1989. - 180 с.
47. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. - М.: Институт практической психологии, 1996. - 446 с.
48. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.: Academia, 2000. - 456 с.
49. Немов Р.С. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 512 с.
50. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. - М.: Педагогическое общество России, 2000. - 444 с.
51. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. - М.: Творческий центр "Сфера", 1996. - 240 с.
52. Одаренные дети. Пер. с англ./ Под общ. ред. Бурменской Г.В., Слуцкого В.М. - М.: Прогресс, 1991. - 242 с.
53. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / под ред. А.А. Крылова. - СПб.: ГУПМ, 2003. - 560 с.
54. Практическая психология образования: Учеб. для студ. высш. и средних спец. учеб. заведений / И.В. Дубровина (ред.). М.: ТЦ „Сфера”, 1998. - 526 с.
55. Рабочая книга школьного психолога / под ред. В.И.Дубровиной. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 374 с.
56. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 1999. - 720 с.
57. Садыкова Н.У. Формирование познавательных интересов учащихся в условиях совместной деятельности: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - Волгоград, 1996. - 12 с.
58. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. - М.: МГУ, 1989. - 98 с.
59. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. - М., 1997. - 458 с.
60. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. - М.: Педагогика, 1971. - 216 с.
61. Эльконин Б.Д. Психология развития. - М.: Издательский центр „Академія”, 2001. - 143 с.
Додаток А
Опитувальник батьківського ставлення до дитини
Відповідаючи на наступні далі питання, випробуваний повинний виразити свою згоду або незгода з ними за допомогою оцінок „так” або „ні”.
1. Я завжди співчуваю своїй дитині.
2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.
3. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.
4. Потрібно довго тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують.
5. Я відчуваю до дитини почуття симпатії.
6. Я поважаю свою дитину.
7. Гарні батьки огороджують дитину від труднощів життя.
8. Моя дитина часто мені неприємна.
9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.
10. Бувають випадки, коли недобре ставлення до дитини приносить їй користь.
11. Стосовно своєї дитини я відчуваю незадоволення.
12. Моя дитина нічого не досягне в житті.
13. Мені здається, що інші діти потішаються над моєю дитиною.
14. Моя дитина часто робить такі вчинки, що заслуговують покарання.
15. Моя дитина відстає в психологічному розвитку і для свого віку виглядає недостатньо розвинутою.
16. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб роздратувати мене.
17. Моя дитина, як губка, усмоктує в себе все найгірше.
18. При всьому старанні мою дитину важко навчити гарних манер.
19. Дитину з дитинства варто тримати у твердих рамках, тільки тоді з неї виросте гарна людина.
20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас у будинок.
21. Я завжди беру участь в іграх і справах дитини.
22. До моєї дитини постійно «липне» все погане.
23. Моя дитина не доможеться успіхів у житті.
24. Коли в компанії говорять про дітей, мені стає соромно, що моя дитина не така розумні, як інші діти.
25. Я жалію свою дитину.
26. Коли я порівнюю свою дитини з однолітками, то вони здаються мені розумнішими, ніж моя дитина.
27. Я із задоволенням проводжу з дитиною свій вільний час.
28. Я часто шкодую про те, що моя дитина дорослішає, і з ніжністю згадую той час, коли вона була ще зовсім маленькою.
29. Я часто ловлю себе на тому, що з ворожістю відношуся до дитини.
30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла того, що особисто мені не удалося в житті.
31. Батьки повинні не тільки жадати від дитини, але і самі пристосовуватися до неї, відноситися до неї з повагою, як до особистості.
32. Я намагаюся виконувати всі прохання і побажання моєї дитини.
33. При прийнятті рішень у родині варто враховувати думку дитини.
34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.
35. Я часто визнаю, що у своїх вимогах і претензіях дитина по-своєму права.
36. Діти рано довідаються про те, що батьки можуть помилятися.
37. Я завжди раджуся з дитиною.
38. Я відчуваю дружні почуття стосовно дитини.
39. Основна причина капризів моєї дитини - це егоїзм, лінь і впертість.
40. Якщо проводити відпустку з дитиною, то неможливо нормально відпочити.
41. Головне - щоб у дитини було спокійне, безтурботне дитинство.
42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що гарне.
43. Я розділяю захоплення моєї дитини.
44. Моя дитина кого завгодно може вивести із себе.
45. Засмучення моєї дитини мені завжди близькі і зрозумілі.
46. Моя дитина часто мене дратує.
47. Виховання дитини - це суцільне нервування.
48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.
49. Я не довіряю своїй дитині.
50. За суворе виховання діти потім дякують своїм батькам.
51. Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.
52. У моїй дитині більше недоліків, чим достоїнств.
53. Мені близькі інтереси моєї дитини, я їх розділяю.
54. Моя дитина не в змозі зробити що-небудь самостійно, і якщо вона це робить, то обов'язково виходить не так, як потрібно.
55. Моя дитина виросте непристосованою до життя.
56. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.
57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.
58. Я захоплююся своєю дитиною.
59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.
60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не ховаю цього від неї.
61. Дитина повинна дружити з тими дітьми, що подобаються її батькам.
Обробка й оцінка результатів
Для кожного з видів батьківських відносин, що з'ясовуються за допомогою даного опитувальника, нижче зазначені номери суджень, що пов'язані з даним видом.
Прийняття - відкидання дитини: 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 60.
Кооперація: 21, 25, 31, 33, 34, 35, 36.
Симбіоз: 1, 4, 7, 28, 32, 41, 58.
Контроль: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.
Ставлення до невдач дитини: 9, 11, 13, 17, 22, 54, 61.
За кожну відповідь типу «так» випробуваний одержує 1 бал, а за кожну відповідь типу «ні» - 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненість зазначених вище видів батьківських відносин, а низькі бали - про те, що вони порівняно слабко розвиті.
Додаток Б
Експериментальний план
Додаток В
Схема зменшення впливу фактору емоційної підтримки фактором контролю за поведінкою
Додаток Г
Діагностика типового сімейного стану
Відповідаючи на наступні питання, випробуваний повинний виразити свою згоду або незгода з ними за допомогою оцінок „так” або „ні”.
1. Знаю, що члени моєї родини часто бувають незадоволені мною.
2. Я відчуваю, що як би я ні зробив(ла), все рівно буде не так.
3. Я багато чого не встигаю зробити.
4. Так виходить, що саме я виявляюся винуватий(а) в усьому, що трапляється в моїй родині.
5. Часто я почуваю себе безпомічним (безпомічною).
6. Вдома мені часто приходиться нервувати.
7. Коли я приходжу додому, я почуваю себе незграбним (незграбною) і неспритним (неспритною).
8. Деякі члени моєї родини вважають мене безглуздим (безглуздою).
9. Коли я вдома, весь час через що переживаю.
10. Часто я почуваю на собі критичні погляди членів моєї родини.
11. Йду додому і з тривогою думаю, що щось случилося під час моєї відсутності.
12. Вдома у мене постійне відчуття, що треба ще багато чого зробити.
13. Нерідко почуваю себе зайвим (зайвою).
14. Вдома у мене таке положення, що просто опускаються руки.
15. Вдома мені постійно приходиться стримуватися.
16. Мені здається, що якби раптом я зник(ла), то ніхто б цього не помітив.
17. Йдеш додому, думаєш, що будеш робити одне, а приходиться робити зовсім інше.
18. Як подумаю про сімейні справи, починаю хвилюватися.
19. Деяким членам моєї родини буває незручно через мене перед друзями та знайомими.
20. Часто буває: хочу зробити добре, але виявляється, що вийшло погано.
21. Багато чого у нас в родині мені не подобається, але я намагаюся цього не показувати.
Відповідь, обведена кружком, дорівнює 1 балові. „В” - почуття вини, „Т” - тривога, „Н” - нервово-психічна напруга, „С” - загальна сімейна тривога, „Д/з” - значення, при якому стан діагностується.
Додаток Д
Жіночий варіант
1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення його сексуальних потреб.
2. Щастя в шлюбі залежить від сексуальної гармонії чоловіка і жінки.
3. Сексуальні відносини - головне у відносинах чоловіка і дружини.
4. Головне в шлюбі - щоб у чоловіка і дружини було багато загальних інтересів.
5. Чоловік - це друг, що розділяє мої інтереси, думки, захоплення.
6. Чоловік - це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.
7. Головна турбота чоловіка - забезпечити матеріальний статок і побутовий комфорт родини.
8. Чоловік повинний займатися домашнім господарством нарівні з дружиною.
9. Чоловік повинний вміти обслужити себе, а не чекати, що дружина візьме на себе всі турботи про нього.
10. Чоловік повинний займатися дітьми не менше, ніж дружина.
11. Я хотіла б, щоб мій чоловік любив дітей.
12. Про чоловіка я суджу по тому, гарний або поганий він батько своїм дітям.
13. Мені подобаються енергійні, ділові чоловіки.
14. Я дуже ціную чоловіків, серйозно захоплених своєю справою.
15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості мого чоловіка.
16. Чоловік повинний уміти створювати в родині теплу, довірчу атмосферу.
17. Для мене головне - щоб мій чоловік добре розумів мене і приймав такою, яка я є.
18. Чоловік - це насамперед друг, що уважний і турботливий до моїх переживань, настрою.
19. Мені подобається, коли мій чоловік красиво і модно одягнений.
20. Мені подобаються видні, рослі чоловіки.
21. Чоловік повинний виглядати так, щоб на нього було приємно подивитися.
22. Головна турбота жінки, щоб у родині всі були доглянуті.
23. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї родини.
24. Я збираю корисні поради господарці: як готувати смачні блюда, консервувати овочі, фрукти.
25. Головну роль у вихованні дитини завжди грає мати.
26. Я не боюся труднощів, пов'язаних з народженням і вихованням дитини.
27. Я люблю дітей та із задоволенням займаюся з ними.
28. Я прагну домогтися свого місця в житті.
29. Я хочу стати гарним фахівцем своєї справи.
30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.
31. Близькі і друзі часто звертаються до мене за порадою, допомогою і підтримкою.
32. Навколишні часто довіряють мені свої проблеми.
Чоловічий варіант
1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення його сексуальних потреб.
2. Щастя в шлюбі залежить від сексуальної гармонії чоловіка і жінки.
3. Сексуальні відносини - головне у відносинах чоловіка і дружини.
4. Головне в шлюбі - щоб у чоловіка і дружини було багато загальних інтересів.
5. Дружина - це друг, що розділяє мої інтереси, думки, захоплення.
6. Дружина - це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.
7. Головна турбота дружини - щоб у родині всі були нагодовані і доглянуті.
8. Жінка багато чого втрачає в моїх очах, якщо вона погана господарка.
9. Жінка може пишатися собою, якщо вона гарна господарка свого будинку.
10. Я хотів би, щоб моя дружина любила дітей і була їм гарною матір'ю.
11. Жінка, що тяготиться материнством, неповноцінна жінка.
12. Для мене головне в жінці, щоб вона була гарною матір'ю моїм дітям.
13. Мені подобаються енергійні, ділові жінки.
14. Я дуже ціную жінок, серйозно захоплених своєю справою.
15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості моєї жінки.
16. Жінка повинна уміти створювати в родині теплу, довірчу атмосферу.
17. Для мене головне - щоб моя жінка добре розуміла мене і приймала таким, який я є.
18. Жінка - це насамперед друг, що уважний і турботливий до моїх переживань, настрою.
19. Мені подобається, коли моя жінка красиво і модно одягнена.
20. Я дуже ціную жінок, що вміють гарно одягатись.
21. Жінка повинна виглядати так. Щоб на неї звертали увагу.
22. Я завжди знаю, що потрібно купити для нашої родини.
23. Я люблю займатись домашніми справами.
24. Я можу зробити ремонт квартири, полагодити побутову техніку.
25. Діти люблять грати зі мною, із задоволенням спілкуються, йдуть на руки.
26. Я дуже люблю дітей та вмію з ними проводити час.
27. Я приймав би активну участь у вихованні своєї дитини, навіть, якщо б ми з дружиною вирішили розлучитись.
28. Я прагну здобути своє місце в житті.
29. Я хочу стати гарним фахівцем своєї справи.
30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.
31. Близькі і друзі часто звертаються до мене за порадою, допомогою і підтримкою.
32. Навколишні часто довіряють мені свої проблеми.
Размещено на allbest.ru
Подобные документы
Аналіз сімейних відносин: типи, стилі, вплив на формування особистості молодшого школяра. Функції та завдання сім’ї у соціалізації дитини, дезадаптуючі види сімейного виховання. Залежність розвитку особистості дитини від внутрішньосімейної взаємодії.
курсовая работа [97,7 K], добавлен 22.11.2014Сімейне виховання як соціально-педагогічна проблема. Видатні педагоги про роль сім'ї у вихованні дітей. Обґрунтування ролі сім'ї у вихованні дітей молодшого шкільного віку. Оцінка вагомості внеску сімейного виховання в становлення людини як особистості.
курсовая работа [97,9 K], добавлен 31.01.2014Трудове виховання молодших школярів в умовах сім’ї в теорії педагогіки і психології. Перехід дитини з дошкільного в молодший шкільний вік і трудове виховання. Праця і її роль у всебічному розвитку особистості. Взаємозв’язок гри та трудового виховання.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 23.09.2013Категорія "гендер" - предмет психологічних досліджень. Стан дослідженості гендера як соціокультурної характеристики особистості. Гендерне виховання - умова оптимізації становлення особистості молодшого школяра. Діагностика та корекція гендерних установок.
дипломная работа [711,8 K], добавлен 27.07.2013Формування основ особистості, виховання моральних якостей, творчих особливостей і розкриття індивідуальності дитини. Критерії сформованості моральних якостей учнів молодшого шкільного віку. Шляхи використання форм та методів морального виховання учнів.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 21.07.2010Вивчення та аналіз вимог суспільства до вихователя дитячого садка. Дослідження особистості сучасного педагога. Особливості підготовки фахівців у галузі дошкільної освіти. Педагогічні умови оздоровлення, навчання і виховання дітей дошкільного віку.
статья [55,5 K], добавлен 24.11.2017Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння. Сутність соціалізації особистості, її етапи і фактори. Рекомендації щодо формування морально-правових якостей молодших школярів в учбово-виховному процесі.
дипломная работа [136,6 K], добавлен 19.11.2012Психолого-педагогічні основи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Закономірності фізичного та фізіологічного розвитку організму дітей. Взаємозалежність рухової активності і показників фізичного стану. Вплив рухової діяльності на розвиток.
дипломная работа [80,2 K], добавлен 19.10.2009Методи естетичного розвитку особистості дітей. Аналіз проблем естетичного розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку у спадщині В.О. Сухомлинського та досвіду творчого використання цієї спадщини в сучасних навчально-виховних закладах освіти.
дипломная работа [135,8 K], добавлен 24.06.2011Сприятливі і несприятливі умови розвитку особистості молодшого школяра в неповній сім'ї. Визначення неповної сім'ї і причини виникнення. Особливості формування особистості дитини в неповній сім'ї. Психологічні проблеми виховання дітей в неповній сім'ї.
курсовая работа [83,2 K], добавлен 07.04.2015
