Вибір викладачем наукового вектора навчальної мовної дисципліни як одна з проблем вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вибір викладачем наукового вектора навчальної мовної дисципліни як одна з проблем вищої школи

Г.М. Доброльожа, кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка)

У статті окреслено сучасне законодавче освітнє поле стосовно середньої та вищої освіти в Україні; з 'ясовано переваги нових законів та концепцій для вчителя та викладача. У статті обґрунтовано думку про те, що головне для педагога - навчити учня / студента вчитися, набувати компетенцій, які знадобляться надалі у професійному житті. Також автор розглядає проблему неоднозначного тлумачення наукового матеріалу в підручниках для ЗВО, звертає увагу на проблеми викладання навчального матеріалу в сучасних умовах і намагається знайти шляхи вирішення цього питання відповідно до потреб сьогоднішнього ринку освітніх послуг.

Ключові слова: освіта, компетенції, навички, знання, зміст навчання.

Выбор преподавателем научного вектора обучающей языковой дисциплины как одна из проблем высшей школы

Добролёжа Г.М.

В статье обозначено современное законодательное образовательное поле относительно среднего и высшего образования в Украине; выяснено преимущества новых законов и концепций для учителя и преподавателя. В статье обосновано мысль о том, что главное для педагога - научить ученика /студента учиться, приобретать компетенции, которые понадобятся в профессиональной жизни. Также автор рассматривает проблему неоднозначного толкования научного материала в учебниках и пособиях для ВУЗов, обращает внимание на проблемы преподавания учебного материала в современных условиях и пытается найти пути решения этого вопроса в соответствии с потребностями сегодняшнего рынка образовательных услуг.

Ключевые слова: образование, компетенции, навыки, знания, содержание обучения.

Teacher's choosing of the scientific vector of the educational linguistic discipline as one of the problems of a higher school

The article outlines the modern legislative educational field in relation to general secondary and higher education in Ukraine; the advantages of new laws and concepts for the student and the teacher are clarified. Such a complete closed cycle of legislative acts will enable the formation of key competences of students; prepare them for active adult life in modern conditions.

The article substantiates the idea that the main thing for the teacher is not to fill student and student with the sum of knowledge, but to teach learn, to acquire the skills and competences that will be needed in the future in professional life. The author focuses on the importance of the concept of academic freedom of the student and teacher. It is in the aspect of academic freedom that the problem of ambiguous interpretation of scientific material in Ukrainian language textbooks and manuals for institutions of higher education and secondary schools is considered. The author also draws attention to the lack of training hours, the lack of a proper modern material base, unwillingness of students to study, as well as those factors that do not allow the teacher to grow professionally - lack of knowledge of English language teachers, the lack of modern centers of professional development aimed at the outcome, the lack of a unified the scale of the requirements for the results of academic work with students. Considering the problems of higher education, the author tries to find solutions to the needs of today's educational services market.

Key words: education, competences, skills, knowledge, content of training.

За останні п'ять років законодавчий освітній простір України поповнився базовими Законами України щодо освіти: ЗУ ''Про вищу освіту'' (2014), Концепція ''Нова українська школа'' (2016), ЗУ ''Про освіту'' (2018). І от нещодавно Кабінет Міністрів України скерував до Верховної Ради законопроект ''Про повну загальну середню освіту'' (2019), який доповнить попередні освітні закони й допоможе створити цілісне та якісне освітнє середовище, яке навчить і виховає українських школярів та студентів, сформує ключові компетенції учнів, підготує їх до активного дорослого життя в сучасних умовах.

Однією з найбільш вагомих статей ЗУ ''Про вищу освіту'' та ЗУ ''Про освіту'' є визначення поняття академічна свобода викладача і вчителя (ст. 1). На думку законодавця, ''академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та / або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів'' [1: 1].

Без сумніву, численні законодавчі новели дадуть змогу українському викладачу і вчителеві більш якісно викладати навчальний матеріал, частіше використовувати технічні засоби, залучати новітні світові навчальні традиції. Учитель отримує можливість вибирати навчальний підручник, розподіляти час для вивчення певних тем, самостійно варіювати способи донесення навчального матеріалу до учнів тощо, однак унаслідок таких нововведень з'являється чимало питань (і це цілком нормально, адже набагато гірше, якщо викладача все влаштовує, усе задовольняє), відповідь на які повинні дати фахівці Міністерства освіти і науки України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

На нашу думку, основна проблема - які знання повинен донести вчитель до школярів. Сьогодні сучасний учитель уже розуміє, що головне - це не наповнити свого учня правилами, теоремами та біографіями, а навчити вчитися, тобто самостійно знаходити матеріал, усвідомлювати його, творчо переробляти (не плутати з плагіатом!) й адаптувати, а також продукувати у вигляді проектів, презентацій та інших видів навчальної діяльності. На думку експерта з освітніх програм Українського інституту майбутнього С. Бабака, ''педагоги мають бути більше, ніж учителями. Підказувати, що і де шукати, на що звертати увагу, допомагати робити дослідження'' [2: 11].

Перед вдумливим, сучасним учителем досить часто постає питання: яку саме інформацію подати учням, адже навчальний матеріал, отриманий у педагогічному закладі вищої освіти (далі - ЗВО), і надрукований у підручнику досить часто відрізняється. Наприклад, у підручнику з української мови (7 клас) [3: 34] автори вказують, що ''неозначена форма має суфікси -ти, -ть, -тися, -тись'', хоча в класичній філології суфіксами є лише -ти, -ть, а от -ся, -сь - формотворчі або словотворчі частки-постфікси. Також багаторічною системною помилкою-констатацією є визначення І дієвідміни дієслів за флексією -ють, а ІІ --ять [3: 48], однак так ''проковтується'' або суфікс -й- (гра-й-уть), або м'якість попереднього приголосного (сид '-ать). Характерно, що такі постулати фіксують практично всі шкільні підручники, а також довідники, призначені для учнів (гра-є, робл-ю) [4: 155], хоча учні в попередніх класах уже вивчали фонетику й мають знання щодо визначення звуків.

Таких невідповідностей у визначеннях і розумінні наукового матеріалу є досить багато, тому перед учителем постає проблема - подати навчальний матеріал, як того вимагає шкільна навчальна програма та підручник, чи продемонструвати перед учнями отримані в стінах ЗВО академічні знання та / або новітню інформацію під час самоосвіти. Як правило, учителі дотримуються позиції обраного підручника й намагаються узгодити навчальний матеріал із поглядами авторів державної підсумкової атестації, тестів зовнішнього незалежного оцінювання.

Виклад основного матеріалу

З подібними проблемами мають справу також викладачі ЗВО, проте тут, порівняно зі школою, є свої особливості: вчителі користуються навчальними програмами, затвердженими Міністерством освіти України; натомість викладачі університетів мають локальні, створені в межах профільної кафедри навчальні програми з конкретних навчальних дисциплін - таким чином сюжет, кількість годин та інші параметри можуть дуже сильно варіюватися; особливо цей чинник спрацьовує під час створення навчальних програм для актуальних сьогодні, часто новомодних дисциплін, наприклад ''Прикладна (комп'ютерна, юридична, етно-, психо-, соціо- тощо) лінгвістика'', ''Дизайн'' і под.. Порівнюючи навчальні програми в різних ЗВО, бачимо, що навчальну дисципліну десь вишивають, десь танцюють, а ще десь співають. До того ж навчальні програми, створені силами викладачів ЗВО, не можуть щороку змінюватися й не враховують постійного зменшення кількості годин, перенесення навчального курсу в інший семестр тощо.

Отже, перед викладачами ЗВО поряд із проблемами постійного підвищення професійної кваліфікації, застосування новітніх методів презентації навчального матеріалу, друку статей у фахових престижних журналах, рекламної, профорієнтаційної та виховної роботи, постає питання: що викладати? Кожен сумлінний викладач запитує в себе: а що він устигне за ту мізерну кількість часу, яка відведена на його навчальну дисципліну?, які знання та компетенції отримають його студенти?, як ці навички вони зможуть використати у професійному житті? А ще викладачу потрібно налагодити зворотній зв'язок зі студентською аудиторією, показати свою педагогічну майстерність, використати ТЗН, озвучити мету заняття і методи її досягнення, розкрити історію питання, ознайомити з досягненнями основоположників, розповісти про різні погляди на висвітлення певного питання, залучивши до цього сучасні вітчизняні та закордонні наукові напрацювання.

Як приклад можна проілюструвати виклад матеріалу з навчальної дисципліни ''Сучасна українська літературна мова. Морфологія'', тема ''Прислівник''. Навчальний матеріал подано за ''Навчальною програмою з сучасної української літературної мови''. Отже, ПРИСЛІВНИК. Значення прислівника як частини мови, його морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Групи означальних та обставинних прислівників. Творення ступенів порівняння якісно-означальних прислівників. Омонімія форм вищого й найвищого ступенів порівняння прислівника і прикметника. Розряди прислівників за походженням. Наголос у прислівниках. КАТЕГОРІЯ СТАНУ (предикатив). Коротка історія питання. Семантико-морфологічні та синтаксичні ознаки слів категорії стану. Розряди слів категорії стану за значенням [5: 16]. Сьогодні, відповідно до нових досягнень закордонного та вітчизняного мовознавства, додалася ще одна тема: МОДАЛЬНИК. Історія дослідження модальника. Поняття про модальність. Загальна характеристика модальних слів. Семантичні розряди модальних слів. Формування модальника [6: 97].

Кількість годин, виділених на вивчення теми, у 2008 / 2009 н.р. - 6 + 4 (лекційних і практичних), а вже у 2018 / 2019 н.р. - 4 загалом (відповідно до навчально-методичного комплексу з курсу ''Сучасна українська літературна мова. Морфологія'').

A priori зрозуміло, що вмістити навчальний матеріал, розглянути проблемні питання, вислухати підготовлені повідомлення (реферати, проекти), опитати студентів у визначену кількість годин неможливо. Викладачі по-різному вирішують ці питання: обмежуються тезами стосовно певної теми; докладно розглядають найважчий блок питань, а решту залишають на самостійне опрацювання; дають список навчально-методичної літератури з градацією доступності-важливості-науковості та власними коментарями щодо опрацювання; пропонують студентам авторські друковані курси лекцій (власні або колег).

Одним із найбільш складних аспектів навчання є вибір викладачем напрямків і досягнень конкретної наукової школи, поглядів і наукових здобутків якої він планує дотримуватися під час навчання студентів. Сьогодні це правило виконати досить важко, оскільки МОН України, ЗВО, ННІ (факультет) і кафедра не регламентують та не обмежують викладача у виборі; перед українським викладачем відкрилися обрії світового мовознавства, і можна використати результати найновіших наукових досліджень.

Досить часто навчальні підручники та посібники доповнюють один одного, допомагають студентам більш цілісно, всебічно опрацювати навчальний матеріал, але інколи думки мовознавців різняться діаметрально й категорично - і тоді студентам набагато важче (а то й неможливо) зрозуміти певну тему; особливо поглиблює проблему нерозуміння (і як результат - небажання вчитися) інший підхід до окремих мовних аспектів у шкільній програмі. Таку диференціацію в наукових поглядах можна проілюструвати на прикладі теми ''Прислівник'', розглянувши декілька основних положень навчальних посібників, підручників, монографій, які рекомендовані МОН України як підручники для студентів філологічних спеціальностей.

Таблиця 1 Прислівник, станівник, модальник - це різні самостійні частини мови:

Таблиця 2. Прислівник - це ...

Таблиця 3. Класифікація прислівників за лексичним значенням:

Таблиця 4. До аналітичних прислівників належать:

Звичайно, світ не стоїть на місці й постійно змінюється. Вінтажний стиль ми спостерігаємо в переспівуванні народних пісень на нову мелодію та із сучасним аранжуванням, у нових постановках класичних українських п'єс, у зображенні Тараса Шевченка як Людини-павука чи карпатського тритона тощо - і це актуально, цікаво, сучасно, приваблює молодь; однак до такої модернізації досить обережно потрібно ставитися в рамках наукового та навчального процесів, оскільки це ланки одного ланцюга, і вони тісно пов'язані та взаємодіють між собою.

науковий навчальний прислівник підручник

Висновки

Проблеми різних поглядів, гіпотез і навіть світоглядів стосуються практично всіх тем в усіх навчальних дисциплінах, і викладачі та студенти вирішують їх по-різному.

У зразковому варіанті викладач повинен зупинитися на всіх основних теоріях висвітлення певної теми, а вже потім виокремити найбільш науково обґрунтовану гіпотезу й зосередитися саме на її глибокому розкритті; однак тут виникає як мінімум два питання: 1) які та скільки теорій є основними і 2) яка теорія є базовою? Однак на практиці часто трапляється, що викладач однозначно подає науковий і навчальний матеріал, зважаючи на мізерну кількість часу та орієнтуючись на отримані ним у ЗВО знання (збережені конспекти) та матеріал шкільного підручника.

Що ж до студентського середовища, то тут ситуація неоднозначна. Частина студентів, які свідомо обрали фах учителя і планують працювати в школі, отримують знання на лекційних та практичних заняттях, додаткових індивідуальних консультаціях, опрацьовують актуальні наукові монографії та статті, цікавляться здобутками світового мовознавства - і відповідно сумлінно готують проекти, повідомлення, самостійні завдання тощо. Інша частина студентів, які сидять у шестирічній черзі за дипломом і не бажають працювати за фахом, у кращому разі перечитають конспект і пошукають інформацію в Інтернеті, незважаючи на те що вона може бути обмеженою та недостовірною.

Вирішення аспекту змістового наповнення навчального часу ми бачимо в кількох площинах. Насамперед повинні бути створені мобільні практичні рекомендації для викладачів щодо вибору інноваційного, збалансованого і прогресивного наукового матеріалу, який відповідає сучасним вимогам, світовим тенденціям і буде надалі практично застосований у професійній діяльності випускників. Важливо, щоб для вивчення фахових дисциплін було виділено достатню кількість навчальних годин, які сьогодні розпорошені на десятки основних та допоміжних дисциплін. Також на рівні університетів мали б відбуватися систематичні тренінги (семінари, вебінари), майстер-класи, індивідуальні та групові консультації, курси англійської мови для викладачів (віком за +), щоб вони мали можливість долучитися до сучасних світових наукових досягнень.

Отже, на нашу думку, надзвичайно ефективним чинником, який спонукав би до результативної праці викладача і студента, було б чесне тестування після закінчення певного навчального курсу з подальшими кадровими та організаційними висновками щодо обох сторін; однак без вирішення зазначених вище проблем такий контроль буде необ'єктивним і формальним. Можливе й інше вирішення цієї проблеми - це відсутність будь-якого контролю знань і навичок, проте в такому випадку доводиться покладатися лише на самосвідомість учасників освітнього процесу, які розуміють, що розвиток навичок і наявність компетенцій знадобляться їм надалі у навчальному, професійному, суспільному і побутовому житті.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України ''Про вищу освіту''.

2. Бабак С. Якою має бути освіта майбутнього / С. І. Бабак // Країна. - 2019. - № 9. - С. 11-12.

3. Єрмоленко C. Українська мова: [підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл.] / С.Я. Єрмоленко, В.Т. Сичова, М.Г. Жук. - К.: Грамота, 2016. - 272 с.

4. Українська мова. Правопис. Практичний довідник // укладач З.І. Савчук. - Чернігів: КММЕДІА, 2015. - 2015. - 192 с.

5. Навчальна програма з сучасної української літературної мови // укладачі: В.В. Власенко, Г.І. Гримашевич. - Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2003. - 30 с.

6. Доброльожа Г. Сучасна українська літературна мова. Морфологія: курс лекцій / Г.М. Доброльожа. - Житомир: Вид-тво ЖДУ ім. І. Франка, 2018. - 153 с.

Размещено на Allbest.ru