Професійно-прикладна фізична підготовка студентів медичних коледжів

м. Івано-Франківськ

Постановка наукової проблеми та її значення

В умовах нестабільної економічної та політичної ситуації в нашій державі постійних змін зазнають вимоги, що висуваються до фахівців різних професій. Вони повинні володіти ґрунтовними знаннями в галузі своєї фахової діяльності, уміннями застосовувати їх на практиці та добре розвиненими професійно важливими якостями. Професійно- прикладна фізична підготовка (ППФП) у навчальних закладах є складовою частиною підготовки студентів, що розвиває потрібні фізичні якості, навички й функції організму, сприяючи успішному оволодінню обраною професією [9, 11]. Водночас багато випускників навчальних закладів не володіють стійкими навичками, мають низьку працездатність, недостатній рівень розвитку професійно важливих фізичних якостей, часто хворіють [10].

У роботах В. А. Кабачкова (1983), Г. П. Грибана (1994) висвітлено проблеми ППФП фахівців сільського господарства. Н. М. Мацкевич (2001), І. П. Чабан (2002), Б. Шиян (2004), А. Пащенков (2004) розкривають ППФП студентів педагогічних вузів. ППФП майбутніх лікарів досліджували Е. П. Гук (1983), В.П. Мурза (1997), С. Є. Бурлаков (1998), Г. И. Куценко (1999), А. П. Дяченко (2008), В. Зіва (2010). Р. Т. Раєвським (1985), В. А. Щербиною (1995), Н. І. Тонковим (1999) розроблено наукові основи ППФП для студентів ВНЗ.

Водночас досі залишається недостатньо вивченою ППФП студентів медичних коледжів, котрі освоюють групу професій, пов'язаних із сестринською справою. Отже, актуальність нашого дослідження, з одного боку, зумовлена важливістю ППФП у професійному становленні фахівця й ефективною реалізацією його професійного потенціалу в практичній діяльності, а з іншого - недостатністю досліджень із проблем ППФП студентів медичних коледжів.

Мета дослідження - виявити професійно важливі якості студентів медичного коледжу й визначити зміст їхньої професійно-прикладної фізичної підготовки.

Методи дослідження - теоретичний аналіз й узагальнення науково-методичної літератури; педагогічні спостереження; опитування; педагогічне тестування; методи математичної статистики.

Дослідження проводили на базі Івано-Франківського базового медичного коледжу. До обстежень залучено студенток 2-3 курсів (усього 125 осіб).

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

За визначенням Міжнародної ради медичних сестер (ВООЗ, 1987), медична сестра - це особа, яка пройшла підготовку за основною програмою медсестринського навчання, одержала достатню кваліфікацію й має право виконувати у своїй країні відповідальну роботу з медсестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, попередження хвороб та здійснення догляду за хворими [4, 7].

Працюють медичні сестри в медичних закладах, соціальних організаціях (дитячі будинки, притулки, будинки престарілих тощо), правоохоронних органах (дитячі розподільники, тюрми), освітні заклади (дитячі садки, школи, училища, коледжі тощо), робота в МНС і в службах порятунку, на підприємствах, науково-дослідних інститутах, військових організаціях. Фахівці із сестринської справи, згідно з Національним класифікатором професій України (2012), можуть виконувати такі види робіт: сестра медична, сестра медична з дієтичного харчування, сестра медична з косметичних процедур, сестра медична з лікувальної фізкультури, сестра медична з масажу, сестра медична з фізіотерапії, сестра медична з функціональної діагностики, сестра медична зі стоматології, сестра медична милосердя, сестра медична операційна, сестра медична патронажна, сестра медична поліклініки, сестра медична станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, сестра медична стаціонару, сестра медична - анестезист, статистик медичний. До основних обов'язків медичної сестри належать проведення санітарно-просвітницької роботи, догляд за хворими, виконання призначень лікаря, допомога лікарю на прийомі, долікарська допомога та підтримка хворих [2, 8, 15].

Рівень захворюваності серед середніх медичних працівників вищий, порівняно з лікарями та працівниками інших галузей. За дослідженнями О. Г. Сафиної (2007), 29 % медичних сестер оцінюють стан здоров'я позитивно, 35 % мають хронічні захворювання. Умови й спосіб життя характеризуються недотриманням режиму харчування (79,6 %), сну (42,3 %), низькою фізичною активністю (51,3 %), тютюнопалінням (24,6 %).

К. А. Миргородський (2005) зазначає, що хоча медичні сестри усвідомлюють значення засобів фізичної культури в збереженні та зміцненні здоров'я, проте відводять на цей процес недостатньо часу й зусиль. На заняття фізичною культурою 55 % респондентів витрачає близько 1 год на тиждень, 26 % - 2 год, 19 % - 3 год і більше. Закономірно, що 75 % респондентів не дають рекомендацій і не використовують засоби фізичної культури для зміцнення й збереження здоров'я пацієнтів [16].

У сучасних умовах праця медичної сестри відрізняється високими емоційним, психічним, фізичним навантаженнями. Вона висуває особливі вимоги до рівня розвитку особистісних професійних якостей:

- моральних (співчутливість, доброзичливість, самопожертва, чесність, увічливість, уважність, лагідність, оптимізм, мужність, скромність, принциповість, почуття власної гідності);

- естетичних (акуратність, охайність, здатність створити комфорт для пацієнта);

- інтелектуальних (професійна ерудиція, спостережливість, намагання проникнути в суть явищ, здатність планувати догляд за пацієнтом, виходячи з логічного осмислення його проблем і потреб; спроможність науково обґрунтовувати свої дії);

- рухових можливостей і психофізіологічних якостей (здатності до переключення, концентрації, розподілу уваги; високого рівня розвитку аналітичного мислення; тонкої зорової, слухової, тактильної чутливості; здатності швидко реагувати на ситуацію; працювати в напружених умовах (робота в нічний час, умовах надзвичайної ситуації тощо); здатності до самоконтролю; спритності рук під час проведення лікувальних процедур; силової витривалості м'язів рук, спини, ніг; здатності переносити значні фізичні навантаження) [10, 13, 18].

Гігієністи вважають, що на медичних працівників більше, ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності [7, 16]. Професійна діяльність медичних сестер характеризується підвищеною відповідальністю, соціальною цінністю, важкістю, виснажливістю, небезпечністю для власного здоров'я, значною психофізіологічною напруженістю, насиченістю складними ситуаціями, у яких терміново потрібно приймати правильні рішення та зберігати працездатність, що потребує високої функціональної активності організму [5, 6].

Залежно від характеру виробничої діяльності на організм медичних сестер впливає низка негативних факторів, які провокують професійні захворювання. Серед них - дія факторів біологічного походження - інфекційні та паразитарні (туберкульоз, вірусні гепатити, ГРВІ, грип, ВІЛ); токсико-хімічні алергози (астма, риніт), дерматози, токсико-алергічні гепатити (виникають під дією хімічних речовин, таких як дезинфіканти, розчинники, очисники, засоби для наркозу); фізичного - місцеві променеві та лазерні ураження, променева хвороба, вегето-судинна дистонія, вегетативно-сенсорні поліневропатії рук, катаракта, новоутворення, пухлини шкіри тощо. Окремо можна виділити травми спини які виникають під час маніпуляцій із пацієнтами (унаслідок невідповідності робочої пози, силового напруження при переміщенні пацієнта) [5, 7, 10].

Тому зміст навчання студентів-медиків набуває характеру особисто орієнтованого виховання сенсомоторних і рухових здібностей у педагогічному процесі. Ефективність його підвищується у зв'язку з урахуванням мотивів особистих якостей студентів, розвитком широкого спектра їхніх здібностей. Розширення можливостей навчання й тренування за рахунок використання передових педагогічних технологій і підвищення його ефективності вимагають вивчення проблеми виховання індивідуальних здібностей як найбільш адекватної форми підвищення активності в навчальній діяльності. Навчання й виховання здобувають комплексний характер як основа оптимізації в процесі взаємодії навчально- педагогічної діяльності викладача й студентів.

Для покращення планування процесу фізичного виховання та виконання завдань ППФП нами проведено анкетування з вивчення ставлення студентів до свого особистого здоров'я, фізичного виховання та зацікавленість до занять фізичними вправами.

Достатньо невиразне уявлення про сутність поняття «здоров'я» характерне для 60 % респондентів. 45,8 % опитаних уважають здоров'я лише особистою цінністю й не розуміють соціального значення цієї проблеми. 42,4 % респондентів відповіли, що розуміють сутність поняття «здоровий спосіб життя», 20,2 % опитаних зовсім не мають уявлення про здоровий спосіб життя.

Під час опитування з'ясувалося, що 2/3 студентів мають шкідливі звички та не ведуть здоровий спосіб життя. 34,8 % - систематично палять, спиртні напої вживають інколи - 50,5 % респондентів, уживають раз на місяць - 10,3 %, 2,2 % - кожного тижня, нераціонально харчуються - 36,4 %, не дотримуються режиму харчування - 64,8 % студентів.

Для вивчення особливостей професійного навчання запропоновано відповісти, які сторони професійної діяльності найбільш важко переносяться студентами. Аналіз відповідей зсвідчив, що 54,6 % респондентів найважче переносять монотонність професійної діяльності, 42,4 % - емоційне напруження, 38,2 %- тривале перебування в одному положенні й 16,5 % опитаних назвали незручну робочу позу.

У процесі опитування ми визначили також прояви втоми: половина опитаних (49,8 %) у процесі аудиторного навчання та на практиці, втомлюючись, стає неуважною, розсіяною, дратівливою; відчувають загальну втому 42,4 %; головні болі - 23,6 % та стомлення зору - 20,4 %; у 20,2 % респондентів виявлено стомлення м'язів спини й рук.

Моніторинг стану соматичного здоров'я є необхідним для визначення способів корекції його рівня, а також є опосередкованим у визначенні потреби в покращенні рівня здоров'я для оволодіння професійними вміннями й навичками майбутнього фахівця [3, 12].

На підставі одержаних результатів визначено індекс маси тіла, життєвий, силовий індекси, а також індекси Робінсона та соматичного здоров'я.

Оцінка визначеного рівня індексу соматичного здоров'я в студентів засвідчила, що середнє значення становить 3,58±0,82 бала.За методикою, запропонованою Г. Л. Апанасенком [1], оцінка рівня фізичного здоров'я обстежених студентів відповідає рівню, нижчому за середній (табл. 1).

Таблиця 1

Показники індексів соматичного здоров'я студенток (п=125)