Модель самореалізації студентської молоді в процесі дозвіллєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель самореалізації студентської молоді в процесі дозвіллєвої діяльності

Л.М. Гуцол,

м. Хмельницький, Україна

Анотації

У статті теоретично обґрунтовуєься модель самореалізації студентів закладів вищої освіти в процесі дозвіллєвої діяльності. Визначено систему взаємовпливу та взаємозв'язків між її елементами. Метою такої моделі є самореалізація студентів у процесі дозвіллєвої діяльності. Загальна концепція розробленої моделі має своїм підґрунтям особистісно орієнтований, діяльнісний, структурний, функціональний, антропологічний, культурологічний підходи. Визначено критерії самореалізації особистості в дозвіллєвій діяльності (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, емоційно-вольовий, рефлексивний) та на основі визначених критеріїв, показників виокремлено репродуктивний, конструктивний, творчий рівні студентів щодо їх самореалізації у дозвіллєвій діяльності. Обґрунтовано доцільність застосування комплексу педагогічних умов на взаємопов'язаних етапах самореалізації студентів закладів вищої освіти. Конкретизовано змістове наповнення, форми і методи для кожного із зазначених етапів.

Ключові слова: модель, самореалізація студентів, етапи самореалізації, методика самореалізації, дозвіллєва діяльність, принципи дозвіллєвої діяльності. самореалізація дозвіллєвий студент

Annotation.

L. M. Hutsol, Khmelnytskyi, Ukraine

The model of self-realizatfon of students of higher educatfon establishments in the pmcess of leisure activities is ^о^ісаНу discussed in the article. The system of interacts and interrelates between its elements has been defined. The purpose of this model is the self-realizatfon of students in the pmcess of leisure activities. The general њncept of the devefoped model is based оп personality-oriented, activity-based, structural, functfonal, anthropological, cultural appmaches. The criteria of self-realizatfon of the pe^nality in leisure of activity (motivational, њgnitive, activity, emotional-volitional, reflexive) have been defined and оп the basis of certain criteria and indicators repmductive, њnstructive, creative levels of students њncerning their self-realizatfon in leisure of activity have been alfocated.The expediency of applicate a њmplex of pedagogical њnditfons at the interњnnected stages of self-realizate of students of higher educate establishments has been pmved. The њntent filling, forms and methods for each of these stages have been specified.

Keywords: model, self-realization of students, stages of self-realization, methods of self-realization, leisure activities, principles of leisure activities

Постановка проблеми. Стрімкі зміни, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті суспільства вимагають від особистості прояву активності до власного та суспільного життя, здатності до самопізнання, самовираження, самоствердження, вміння оптимально реалізувати особистісний потенціал у різних сферах діяльності для підвищення якості життя особистості, позитивних змін у суспільстві та навколишньому світі.

Важливою умовою формування конкурентоспроможної особистості, здатної до життя в глобалізованому, мобільному середовищі є її самореалізація.

Основною ідеєю при моделюванні самореалізації студентів закладів вищої освіти в процесі дозвіллєвої діяльності є розробка такої моделі, яка дозволила б підвищити ефективність даного процесу, привести його у відповідність до вимог сьогодення.

Аналіз останніх досліджень. Методологічні підходи до вивчення феномену самореалізації досліджують такі науковці, як Г. Балл, І. Зязюн, В. Кремень, В. Татенко.

Проблематика самореалізації особистості знайшла відображення в дослідженнях психологів (Л. Виготського, С. Максименка, В. Рибалка, Т. Титаренко ін.). Предметом аналізу в ході дослідження стали положення про механізми саморегуляції (І. Глассер, А. Маслоу, С. Паттерсон, Д. Лєонтьєв, К. Роджерс, Е. Фромм); єдність зовнішніх впливів і внутрішньої позиції особистості, її рефлексії (М. Бахтін, В. Біблер, С. Рубінштейн, Б. Ельконін); взаємозв'язок соціального, індивідуального і культурного в житті конкретної людини (В. Муляр, Л. Сохань, І. Мартинюк, В. Харченко); співвідношення реального та ідеального "Я" (Р. Бернс, Л. Божович, О. Кравцова); факторів самовизначення (О. Арсеньєв, І. Бех, О. Гурова, Н. Слободяник, В. Слюсар, В. Франкл).

Мета статті - обґрунтувати модель самореалізації студентів закладів вищої освіти в процесі дозвіллєвої діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз теорії і практики самореалізації студентів закладів вищої освіти у процесі дозвіллєвої діяльності свідчить про те, що ця проблематика недостатньо розроблена, і, як наслідок, це негативно відображається на результативності зазначеного напрямку.

Для забезпечення цілісного процесу самореалізації студентів закладів вищої освіти у дозвіллєвій діяльності необхідно використати його модель, тобто зразок, що відтворює, імітує будову і дію якого-небудь об'єкта, використовується для одержання нових знань про нього [2, с.213].

З загальнонаукової точки зору, моделювання розуміється, як відтворення характеристик певного об'єкта на іншому об'єкті, спеціально створеному для його вивчення. У великому тлумачному словнику моделювання розглядається як дослідження яких-небудь об'єктів, систем, явищ, процесів шляхом побудови і вивчення їх моделей [ 2, с. 246 ].

Модель (від фр. modele - зразок) - уявна або матеріально-реалізована система, котра відображає або відтворює об'єкт дослідження і здатна змінювати його так, що її вивчення дозволяє отримати нову інформацію про об'єкт [5, с. 516].

Розробка моделі самореалізації студенів закладів вищої освіти є динамічною системою організації дозвіллєвої діяльності, що допоможе розкрити внутрішню будову процесу самореалізації студентів закладів вищої освіти і її призначення, підвищити його ефективність, змінити у відповідності до вимог сучасного суспільства. Правомірність моделювання самореалізації студентів закладів вищої освіти обумовлена межами дозвіллєвої діяльності, кінцевим результатом якої є підвищення рівня самореалізації студентів у процесі дозвіллєвої діяльності.

Сконструйована модель є відкритою, динамічною, що змінюється, інтегрує методологічну, процесуальну, діагностичну основи єдність і взаємозв'язок яких відображає мету і результат.

Ефективність самореалізації студентів закладів вищої освіти залежить від правильно визначеної мети, методологічних підходів і принципів, механізмів реалізації педагогічних умов.

Основним у розроблені нами моделі є визначення мета - самореалізація студентів у процесі дозвіллєвої діяльності.

Загальна концепція моделі базується на таких методологічних підходах:

- особистісно орієнтований (передбачає, основний психолого-педагогічний принцип організації дозвіллєвої діяльності, який безпосередньо впливає на ефективність розвитку особистості студента). У центрі - постає особистість студента, його інтереси, потреби, можливості, розкриття внутрішнього потенціалу. Цей підхід передбачає: визнання цінності студента як особистості, пріоритетності задоволення його пізнавальних та інших потреб і прав на: рівність і свободу; співтворчість із викладачами; власну думку, зокрема, щодо моделі життєвого становлення, шляхи і способи її втілення в життя.

У дослідженні діяльнісний підхід виражається в прагненні використати положення теорії діяльності про поетапне засвоєння дій в методиці. Суть його полягає в тому, що досліджуюється процес взаємодії особистості з навколишнім світом, який забезпечує самореалізацію студента у дозвіллєвій діяльності. Особистість, в цьому випадку, виступає як суб'єкт взаємодії який виконує певну послідовність дій.

Теорія діяльності дає можливість розглядати самореалізацію особистості через аналіз структурного підходу (ціль, мета, завдання, зміст форми, методи) та функціонального підходу (самореалізація особистості може здійснюватися через функції дозвіллєвої діяльності: рекреативну, пізнавальну, комунікативну, ціннісно- орієнтаційну, виховну, соціальну та ін.).

Системний підхід дає можливість розглядати процес самореалізації особистості як сукупність взаємопов'язаних елементів. Його можна охарактеризувати як динамічний процес, розвиток якого визначається постійною зміною стану окремих елементів. Він передбачає розгляд об'єкту вивчення як системи, виявлення певної множини її елементів, встановлення класифікації і впорядкування зв'язків між ними, виділення тих, що забезпечують поєднання різних елементів у систему.

В умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в сучасному світі, особистість має виступати носієм загальнолюдських і суспільних цінностей, творцем й транслятором надбань культури минулого в майбутнє через освіту молоді. Саме за таких умов він буде здатний розв'язувати проблеми виховання студентської молоді. Цьому сприяє застосування культурологічного підходу у вихованні.

Антропологічний підхід передбачає використання знань про людину у сфері освіти. Відповідно, виховання особистості має базуватися на вивченні особистості в усіх проявах її природи.

Центральну, провідну частину моделі складає дозвіллєва діяльність, що є певним способом життєдіяльності студентів, способом їх самовираження та самовизначення, самоствердження та самореалізації.

У низці фундаментальних наукових досліджень, дозвіллєва діяльність розглядається як підсистема духовного та культурного життя суспільства, що поєднує в собі соціальні інститути, які забезпечують поширення та засвоєння культурних цінностей з метою формування творчої особистості; як самостійна сфера життєдіяльності, яка тісно поєднана з такими важливими сферами як спорт (мандрівка, релігія, мистецтво), сімейно-родинні стосунки, система соціальних комунікацій і практика масових видовищ, індивідуальні пристрасті та розваги [1, с. 88]; як процес активного засвоєння особистістю суспільних та виробничих відносин, що залежить від інтересів і потреб, її політичного, культурного та морального розвитку[7].

Актуальним у контексті визначення питання дозвіллєвої діяльності є напрацювання А. Воловик. Науковець виокремлює організацію дозвіллєвої діяльності в окремий напрямок - педагогіку дозвілля, що вивчає шляхи та методи освіти й виховання особистості у дозвіллєвій сфері, розкриває її зміст, виокремлює напрями цілеспрямованої роботи щодо організації дозвілля.

Відповідно, організована дозвіллєва діяльність сприяє тому, що студент має можливість не тільки реалізувати особистісні запити у вільний час, а й розвивати різні сфери (інтелектуальну, емоційну, естетичну, фізичну, духовну, творчу) відповідно до інтересів, здібностей, уподобань особистості.

Отже, дозвілля є необхідним та невід'ємним елементом способу життя студентської молоді, є простором для задоволення їх потреб у духовно-культурному зростанні, творчому самовираженні, інтелектуальному та фізичному самовдосконаленні, самоствердженні та самореалізації.

Розробляючи модель ми врахували принципи організації дозвіллєвої діяльності реалізація яких забезпечить самовираження, самовизначення, самоствердження особистості. Принципи дозвіллєвої діяльності відображають ті вимоги, що висуваються суспільством перед цією сферою для успішного виконання суспільного призначення дозвілля [3, с. 10].

Тому ми вважаємо, що зміст процесу самореалізації має ґрунтуватись на таких принципах дозвіллєвої діяльності як-от: принцип інтересу (базується на задоволенні конкретних інтересів та запитів молоді); принцип самодіяльності (забезпечує високий рівень досягнення в будь якій індивідуальній діяльності); принцип індивідуального підходу (враховує індивідуальні запити, здібності, можливості, інтереси, схильності, психофізичні особливості студентської молоді при забезпеченні дозвіллєвої діяльності); принцип диференційованого підходу (базується на організації вільного часу з урахуванням специфічних особливостей й інтересів, потреб і питань студентської молоді); принцип послідовності (полягає в конкретизації цілей дозвіллєвої діяльності, у вибудові її системи, у визначенні завдань та її реалізації); принцип зайнятості (полягає у створенні непримусового емоційного спілкування засобами побудови всього дозвілля на основі улюблених занять). Реалізація цих принципів забезпечить демократичність стосунків, психологічну комфортність, рефлективність, інтеграцію знань, орієнтацію на природнє вирощування індивідуальності.

Для визначення шляхів самореалізації особистості у дозвіллєвій діяльності важливим є функціональний підхід. Його аналіз забезпечить розгляд досліджуваного феномену в реалізації функцій дозвіллєвої діяльності: рекреаційна (спрямована на знання перевтоми, психічної напруги, відтворення фізичних, інтелектуальних, емоційних сил людини, на зміцнення здоров'я шляхом здійснення об'єднання ігрових, оздоровчих, розважальних, спортивних, туристично-екскурсійних програм); комунікативна забезпечує знакову взаємодію між суб'єктами діяльності, їх диференціацію та єдність, дозволяє розширити можливості для активного спілкування, подолати самотність, задовольнити потреби молоді в контактах, знайти нових друзів, усвідомити себе, свої якості, гідність і недоліки в порівнянні з іншими людьми, дає можливість виступати в різноманітних соціальних амплуа; соціальна функція дозвілля сприяє тому, щоб кожна особистість розуміла зміст свого існування, сприяла інтеграції людини в суспільство; творча спрямована на створення умов для вияву й розвитку творчого потенціалу особистості за межами професійної трудової та сімейно-побутової діяльності шляхом участі особистості у виставах, творчих вечорах, в різноманітних гуртках, хобі-групі, у роботі майстерень, літературних, музичних, народознавчих втілень, художніх салонів; ціннісно-орієнтаційна полягає у формуванні системи: ціннісних уявлень та орієнтацій особистості, мотивів, ідеалів, переконань, життєвої позиції і виявляється у ставленні індивіда до навколишнього середовища, до інших людей, до самого себе, сприяючи певним подіям, фактам, предметам, науковим концепціям, поведінці інших людей, навколишнього світу, людина завжди оцінює формує певне становлення до них; виховна функція дозвілля має специфічні особливості, що полягають у добровільному включенні людини в дозвіллєву діяльність і виявляється у цілеспрямованому розвитку особистісних потенціалів (пізнавального, ціннісно-орієнтаційного, творчого, естетичного кругозору, розвиток і вдосконалення пізнавальних здібностей, інтересів, умінь і навичок) [6, с. 32-37].

З метою вивчення рівня самореалізації студентів нами визначено критерії та показники: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, емоційно-вольовий, рефлексивний.

Наступний етап розробки моделі передбачав перенесення результатів дослідження на оригінал, перевірку результатів дослідження. У процесі реалізації цього етапу на практиці з'ясовувалися рівні самореалізації студентів в процесі дозвіллєвої діяльності. Відповідно до структури досліджуваного феномена були визначені такі рівні:

- творчий(високий)рівень: стійка мотивація до самопізнання, самовизначення, самовираження, самоактуалізації в дозвіллєвій діяльності; усвідомленість потреби в самореалізації, активне прагнення до успіху, глибоке розуміння та усвідомлення сутності особливостей процесу самореалізації у дозвіллєвій діяльності, активна участь у дозвіллєвій діяльності, ставлення до неї як до важливого засобу реалізації особистісних потенцій; яскраво виражена зрілість суджень, прагнення до розширення свого кругозору, загальної культури, інтелектуального розвитку, прояв здатності до самопізнання, вивчення й оцінки студентами власного особистісного потенціалу, що втілюється в процесі самореалізації у дозвіллєвій діяльності;

- конструктивний (середній) рівень: наявна мотивація до сапопізнання, самовизначення, самовираження, самоактуалізації в дозвіллєвій діяльності; розуміння потреби в самореалізації, прагнення до успіху, розуміння сутності особливостей процесу самореалізації у дозвіллєвій діяльності, діяльне життя; певна здатність до висловлювання суджень, прагнення до розширення свого кругозору, загальної культури, інтелектуального розвитку, прояв здатності до самопізнання; здатність до вивчення й оцінки студентами власного особистісного потенціалу, що втілюється в процесі самореалізації.

- репродуктивний (низький) рівень: низький рівень мотивації до сапопізнання, самовизначення, самовираження, самоактуалізації в дозвіллєвій діяльності; несформованість потреби в самореалізації, прагнення до успіху, поверховість знань про особливості процесу самореалізації у дозвіллєвій діяльності, інертність у розв'язанні життєвих проблем, поверховість суджень, незацікавленість у підвищенні загальної культури, розширенні власного кругозору засобами дозвіллєвої діяльності, низький рівень інтересу до процесу самопізнання, вивчення й оцінки студентами власного особистісного потенціалу, що втілюється в процесі самореалізації в дозвіллєвій діяльності.

Для успішного функціонування моделі самореалізації студентів закладів вищої освіти у процесі дозвіллєвої діяльності були визначені наступні педагогічні умови: а) створення дозвіллєвого середовища на принципах, які б відповідали інтересам, потребам, уподобанням студента; б) виявлення та застосування прийомів, які б забезпечували взаємозв'язок навчальної і дозвіллєвої діяльності; в) активізація діяльності органів студентського самоврядування в сприянні самореалізації особистості в процесі дозвілля; г) використання Інтернет-ресурсів для забезпечення самореалізації студентів у дозвіллєвій діяльності. Вище зазначені спеціально організовані педагогічні умови створюють середовище дозвіллєвої діяльності, що повністю спрямоване на формування готовності студентів закладів вищої освіти до самореалізації. Таким чином, кожна з означених умов має свої внутрішні можливості, які націлені на формування того чи іншого компоненту готовності, а єдність умов дозволяє досягти найкращих результатів.

Базовий компонент моделі, який є її провідною частиною, складає розроблена методика самореалізації студентів у процесі дозвіллєвої діяльності. Мета методики - формування соціально орієнтованої, зрілої особистості.

Завдання методики є: формування у студенів уявлень про самореалізацію як важливий чинник успіху людини в житті; формування потреб у самореалізації особистості; набуття вмінь і навичок самореалізації студента; формування здатності до самореалізації; розвиток емоційно-вольових якостей студентів для самореалізації; набуття досвіду самореалізації студентів у дозвіллєвій діяльності.

Розроблена методика була спрямована на розвиток мотиваційної, когнітивної, емоційно-вольової, рефлексивної діяльнісної сфер особистості на основі активної участі студентів у різних видах дозвіллєвої діяльності, та передбачала такі взаємопов'язані етапи самореалізації як: самовизначення, самовираження та самоствердження.

Етап самовизначення характеризується ознайомленням студентів із видами дозвіллєвої діяльності, які проводяться в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, поінформованістю їх про планування цього виду діяльності, способами її організації. Основним завданням цього етапу було визначення студента у тому виді дозвіллєвої діяльності, який зміг би забезпечити еволюцію особистісного зростання. На цьому етапі студент брав участь у виховних заходах як глядач, вивчав, спостерігав за різними видами дозвіллєвої діяльності, що дало можливість визначити той напрям, в якому він може самореалізуватися.

Другим етапом самореалізації студентів у дозвіллєвій діяльності є самовираження особистості, що досягалось шляхом включення її у творчу діяльність: фото-виставки, хобі-групи за такими напрямами діяльності: мистецькі, філателістичні, розважальні, любителів кіно, колекціонування тощо.

Рис. Модель самореалізації студентів закладів вищої освіти в процесі дозвіллєвої діяльності

Наступний етап самореалізації передбачав самоствердження особистості шляхом досягнення рівня екстеріоризації (винесення назовні результатів дозвіллєвої діяльності). Це здійснювалося шляхом участі студентів в міських обласних, Всеукраїнських заходах, що дало можливість самореалізуватися і утвердитися. Цей процес є зворотнім, оскільки викликає у інших студентів бажання пізнавати себе, удосконалюватися.

Реалізація етапів самореалізації передбачало використання різних форм і методів роботи. Під формами розуміємо види, способи організації дозвіллєвої діяльності, а також конкретні виховні заходи, дозвіллєві програми, що забезпечують самореалізацію студентської молоді.

Шляхами реалізації завдань методики є різноманітні форми роботи як-от: заняття у формі студій, тренінгів, проектів; філософські роздуми, філософський стіл; програми "Дозвілля особистості", театральна, фото, літературно-мистецька студії тощо.

Ми визначили методи самореалізації студентів закладів вищої освіти у процесі дозвіллєвої діяльності як розроблену з урахуванням психолого-педагогічних закономірностей і принципів систему прийомів, застосування, яких дозволяє мотивувати студентську молодь до дозвіллєвої діяльності, а також істотно підвищити ефективність самореалізації студентів.

Метод (від грец. Methodos - "шлях дослідження чи пізнання") - спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта; визначається як спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність [4]. Методами культурно-дозвіллєвої діяльності прийнято називати способи досягнення визначеної мети з використанням засобів впливу на аудиторію.

У рамках нашого дослідження ми пропонуємо такі методи: метод гри, метод театралізації, метод змагання, метод рівноправного духовного контакту, метод виховуючих ситуацій, метод імпровізації.

Системна єдність запропонованих форм і методів роботи, на нашу думку, підвищить результативність дозвіллєвої діяльності у закладах вищої освіти.

Розроблена структурна модель самореалізації студентів закладів вищої освіти у процесі дозвіллєвої діяльності, що є системою взаємопов'язаних елементів (зміст, критерії, показники, рівні), виокремленні принципи дозвіллєвої діяльності, визначенні педагогічні умови та впровадження методики роботи щодо самореалізації студентів закладів вищої освіти у процесі дозвіллєвої діяльності реалізовані на основі етапів самореалізації: самовизначення, самовираження, самоствердження. їх поетапність дала можливість реалізувати головну мету моделі (рис.).

Висновок

Отже, розроблена модель самореалізації студентів закладів вищої освіти, що є динамічною системою організації дозвіллєвої діяльності, що допоможе розкрити внутрішню будову процесу самореалізації студентів закладів вищої освіти і її призначення, підвищити його ефективність, змінити у відповідності до вимог сучасного суспільства. Ефективності реалізації моделі сприяє застосування комплексу педагогічних умов на взаємопов'язаних етапах самореалізації студентів закладів вищої освіти з необхідною сукупністю змістового наповнення, форм та засобів, спрямованих на досягнення відповідних рівнів студентів щодо їх самореалізації у дозвіллєвій діяльності.

Список використаних джерел

1. Аванесова Г.А. Культурно-досуговая деятельность: теория и практика организации: учеб. пособ. для студ. вузов / Г.А. Аванесова. - М.: Аспект-пресс, 2006. - 236 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. - К. ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с

3. Воловик А. Педагогіка дозвілля: підруч. / Воловик А., Воловик В. - Харків: ХДАКД, 1999. - 332 с.

4. Гончаренко С. У Український педагогічний словник / С. У Гончаренко; [гол. ред. С. Головко]. - Київ: Либідь, 1997. - 373 с.

5. Енциклопедія освіти / акад. пед. наук України: голов. ред. В.Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

6. . Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: підруч. / І. В. Петрова. - К.: Кондор, 2005. - 408 с.

7. Стрельцов Ю.А. Методика воспитательной работы в клубе: учеб. пос. для культ. просв.фак. ин-тов культуры и пед. вузов. - М.:.. Просвещение, 1979. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru