Сутність процесу навчання. Принципи навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність процесу навчання. Принципи навчання

План

навчання педагогічний пізнавальний

1. Поняття процесу навчання. Функції процесу навчання

2. Структура процесу навчання

3. Специфіка діяльності вчителя в процесі навчання

4. Характеристика навчально-пізнавальної діяльності учнів

5. Принципи навчання

1. Поняття процесу навчання. Функції процесу навчання

Процес навчання - цілеспрямований педагогічний процес організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з опанування науковими знаннями, вміннями та навичками, розвитку пізнавальних сил і здібностей, формування світогляду.

Методологічною основою процесу навчання є наукова теорія пізнання.

Пізнання - це вища форма відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини. Важливим пунктом теорії пізнання є визначення загальної закономірності пізнання: від живого споглядання об'єкта пізнання до абстрактного мислення (осмислення істотних властивостей, особливостей, зв'язків цього об'єкта) і від нього - до практики (застосування здобутих знань на практиці чи в навчанні).

Навчання як різновид пізнавального процесу здійснюється за цією закономірністю, але має специфічні особливості:

Ш перед учнями ставиться завдання із засвоєння тих знань, які людство вже виробило, а не з відкриття нових істин, що є завданням наукового пізнання;

Ш школярі оволодівають не всіма фактами про певні об'єкти реальності, а тільки основними, узагальненими й адаптованими до їхніх пізнавальних можливостей;

Ш темп навчального пізнання значно прискорений, тоді як наукове пізнання певних явищ і процесів здійснювалось впродовж десятків, а іноді сотень років;

Ш навчання, на відміну від наукового пізнання, є штучно організованим і проходить під керівництвом учителя в спеціально створених умовах.

Процес навчання характеризується наявністю багатьох суперечностей (зовнішніх і внутрішніх, суб'єктивних і об'єктивних, істотних і неістотних), які діють як його рушійні сили. Провідною серед них є протиріччя між поставленими в ході процесу навчання пізнавальними та практичними завданнями, з одного боку, і наявним рівнем розумового розвитку школярів, їх нинішніми знаннями, вміннями та навичками, з іншого боку. У результаті дії цього протиріччя в учнів виникає потреба в оволодінні новими знаннями, що створює оптимальні умови для стимулювання активності особистості у вирішенні поставлених завдань за допомогою нових способів дій, досконаліших операцій. Подолання кожної суперечності - це розв'язання нової для учнів навчальної задачі, крок уперед у розвитку навчальної діяльності.

Основними функціями процесу навчання є освітня, розвивальна, виховна функції, а також функція самовдосконалення. Освітня функція полягає у забезпеченні засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок, визначених програмами з усіх навчальних дисциплін. Розвивальна функція спрямована на вдосконалення мислення, емоційно-вольової сфери, мотивів, пізнавальних потреб, здібностей школярів. Виховна функція передбачає вирішення в процесі навчання завдань щодо формування світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, трудових умінь, культури поведінки особистості. Функція самовдосконалення орієнтує процес навчання на створення умов для самоосвіти, самовиховання, самовизначення та самореалізації особистості, на підготовку молоді до самостійної творчої діяльності.

2. Структура процесу навчання

навчання педагогічний пізнавальний

Процес навчання розглянемо як складну цілісну систему, у структурі якої функціонують специфічні компоненти.

Цільовий компонент. Ціль навчання - це ідеальне мисленнєве передбачення кінцевого результату процесу навчання. Визначаються цілі на підставі вимог Державного освітнього стандарту, типових освітніх програм і конкретизується в підручниках, навчальних посібниках для вчителів, дидактичних матеріалах для учнів.

У взаємодії вчителя й учнів цей компонент реалізується таким чином:

Ш викладання: визначення і постановка вчителем освітньої, розвивальної та виховної цілей навчальної діяльності учнів;

Ш учіння: усвідомлення і прийняття учнями цілей і завдань навчально-пізнавальної діяльності.

Стимуляційно-мотиваційний компонент. Мотиви навчально-пізнавальної діяльності - це спонукання до навчальних дій. У ролі мотивів можуть виступати потреби, інтереси, переконання, установки, цінності, ідеали.

Мотиви безпосередньо впливають на ставлення учнів до навчальної діяльності й позначаються на якості набутих ними знань. Засобами позитивної мотивації учнів до навчання є новизна навчального матеріалу, історизм у його викладенні; збагачення змісту освіти особистісно орієнтованим матеріалом, емоціогенність змісту освіти; використання традиційних та інноваційних технологій навчання, застосування мультимедійних систем та інтерактивних комп'ютерних засобів; колективний характер навчальної діяльності; справедливе оцінювання навчальних досягнень учнів; повага і розумна вимогливість до учнів; педагогічна майстерність учителя.

З урахуванням двостороннього характеру процесу навчання стимуляційно-мотиваційний компонент має такі особливості:

Ш викладання: використання вчителем комплексу методів і прийомів, спрямованих на стимулювання в учнів інтересу до навчання, потреб у творчому вирішенні пізнавальних завдань;

Ш учіння: розвиток, поглиблення потреб і позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності.

Змістовий компонент містить усе те, що становить сутність поняття «зміст освіти», а саме: систему наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їхнього світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, праці.

У процесах викладання й учіння змістовий компонент визначається так:

Ш викладання: оптимальний відбір учителем навчального матеріалу з урахуванням цілей заняття, рівня підготовленості учнів, їхніх інтересів тощо;

Ш учіння: осмислення учнями теми та основних питань, що підлягають засвоєнню.

Операційно-діяльнісний компонент (методичний, процесуальний) є одним із головних у структурі дидактичного процесу й охоплює принципи, методи, засоби, форми навчання, якими оперує вчитель, організовуючи практичну навчально-пізнавальну діяльність учнів. Із цієї позиції операційно-діяльнісний компонент можна визначити як методичний.

Діяльність учнів з опанування змісту освіти, хоча і спрямована на засвоєння вже пізнаних наукою знань, є все ж таки повноцінним пізнанням, відкриттям знань «для себе». Тому для оволодіння новим матеріалом учневі потрібно здійснити повний цикл тих пізнавальних та практичних операцій, які колись здійснювалися в процесі наукового пізнання предметів і явищ: сприймання нового матеріалу, його осмислення, запам'ятовування та застосування на практиці. З позиції учіння операційно-діяльнісний компонент можна розглядати як процесуальний.

У цілісному дидактичному процесі сутність операційно-діяльнісного компоненту виявляється в таких особливостях:

Ш викладання: вибір і реалізація вчителем прийомів, методів, засобів та організаційних форм навчання;

Ш учіння: виконання учнями системи навчально-пізнавальних дій із засвоєння знань: сприймання, осмислення, запам'ятовування, практичного застосування.

Контрольно-регулювальний компонент передбачає з'ясування ефективності функціонування всього процесу навчання та кожного його компонента, обов'язкове внесення коректив до змісту і методики навчання. Не менш важливе значення має самоконтроль учіння, планування учнями своїх дій та передбачення їх результатів, регулювання власної діяльності і поведінки. Контроль і самоконтроль забезпечують зворотній зв'язок у процесі навчання - одержання вчителем і учнем інформації про типові труднощі, своєчасне на це реагування, створення певної системи виправлення ситуації.

У суб'єкт-суб'єктних взаєминах учителів і учнів контрольно-регулювальний компонент функціонує так:

Ш викладання: контроль за засвоєнням учнями знань, набуття ними вмінь та навичок, внесення змін у методи, засоби та форми навчання;

Ш учіння: самоконтроль учнів за правильністю здійснення навчально-пізнавальної діяльності, саморегулювання своїх дій.

Оцінно-результативний компонент спрямований на оцінку опанування учнями навчальної програми, ступеня засвоєння певної сукупності знань, рівня сформованості практичних умінь і навичок, мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Також на цьому етапі відбувається самооцінка учнями досягнутих у процесі навчання результатів.

Визначимо специфіку діяльності вчителя й учнів на завершальному етапі процесу навчання:

Ш викладання: виявлення вчителем рівня знань, умінь, навичок кожного учня, причин неуспішності, організація відповідної роботи щодо усунення виявлених недоліків, проектування нових навчальних цілей;

Ш учіння: самооцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності, виявлення причин прогалин у знаннях.

3. Специфіка діяльності вчителя в процесі навчання

Структура діяльності вчителя в процесі викладання охоплює такі елементи: планування, організацію та здійснення навчальної роботи, стимулювання активності учнів, поточний контроль, регулювання діяльності, аналіз її результатів, внесення коректив у процес викладання.

Планування діяльності включає складання календарно-тематичних та поурочних планів.

Організація та здійснення навчальної роботи містить два етапи - підготовчий і виконавчий. Підготовчий етап передбачає підготовку наочних і технічних засобів навчання, роздаткових матеріалів; попереднє проведення демонстрацій чи дослідів, виконання вправ на закріплення і повторення матеріалу з метою визначення витрат часу на їх виконання; підбір навчально-методичної літератури, яка буде використана на уроці. Виконавчий етап охоплює організацію діяльності вчителя й учнів із засвоєння навчального матеріалу: постановку завдань, створення сприятливих умов для ефективного виконання учнями навчально-пізнавальних дій тощо.

Стимулювання активності учнів спрямоване на активізацію уваги учнів на темі заняття, формування їхніх пізнавальних інтересів і допитливості за допомогою цікавих прикладів, фактів, нетрадиційних організаційних форм, наочних та технічних засобів навчання.

Поточний контроль за процесом навчання та його регулювання передбачає спостереження за діяльністю учнів, аналіз їхніх відповідей, виконання відповідних вправ, бесіди з учнями, перевірка письмових робіт, творів та ін. Отримана інформація надає можливість вчасно виявити типові недоліки й утруднення в діяльності учнів, прогалин у їхніх знаннях, визначити ефективність обраної методики навчання. Результати проведеного контролю дозволять внести необхідні корективи в процес навчання.

Аналіз результатів діяльності здійснюється з позицій досягнення попередньо визначених освітніх, розвивальних і виховних цілей, дозволяє виявити причини невдач у навчанні, підстави успіхів, допомагає запланувати шляхи усунення недоліків.

Завершальним етапом у діяльності вчителя є оперативне внесення необхідних коректив у процес викладання.

4. Характеристика навчально-пізнавальної діяльності учнів

Процес засвоєння знань починається зі сприймання навчального матеріалу.

Сприймання - це відображення в свідомості зовнішніх властивостей, якостей і ознак предметів та явищ, що діють у певний момент на органи чуття людини. До сприйняття входять зорові, слухові, дотикові, нюхові та смакові відчуття. Процес сприймання здійснюється в ході активної діяльності учня з обстеження властивостей предметів і порівняння отриманого образу з наявним у пам'яті або реальним сенсорним еталоном (зразком тої чи іншої властивості предметів і явищ). Окрім предметів, об'єктом сприймання в процесі навчання можуть бути відомості про них у вигляді вербальної інформації вчителя або друкованого тексту, аудіо- та відеоматеріалу, експозиційної моделі тощо. У цьому разі важливо забезпечити лаконічність, уніфікованість, очищення від зайвого, розмежування самостійних одиниць навчального матеріалу.

Результатом сприймання є формування в учнів уявлень, у яких фіксуються зовнішні образи сприйнятих предметів, але не розкривається їхня сутність.

Осмислення навчального матеріалу - це процес розумової діяльності, спрямованої на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів. Цей процес здійснюється за допомогою мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, індукції, дедукції, абстрагування та конкретизації. Результатом осмислення є розуміння матеріалу, тобто проникнення у сутність явищ і процесів, встановлення зв'язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з'ясування причин, що зумовлюють те чи інше явище. На етапі осмислення та розуміння навчальної інформації формується свідомість учнів, розвиваються їхні інтелектуальні можливості та інтереси.

Запам'ятовування - це збереження в пам'яті та вільне відтворення навчального матеріалу. Воно не зводиться до механічного повторення, а базується на глибокому і всебічному розумінні надбаних знань. У процесі навчання може здійснюватися мимовільне (автоматичне, без мнемічної мети) та довільне (цілеспрямоване, із використанням спеціальних прийомів) запам'ятовування. Продуктивному запам'ятовуванню навчального матеріалу сприяють його групування, переказ, повторення, використання асоціативних образів, чуттєвих переживань (психологічних опор).

Практичне застосування - це завершальний етап процесу засвоєння знань, умінь та навичок. Реалізується він у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення, написанні творів та ін. Міцному засвоєнню знань сприяє застосування їх у розв'язанні варіативних завдань. Особливе значення при цьому мають міжпредметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, коли доводиться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.

Глибоке оволодіння учнями програмним матеріалом, їхній розумовий і загальний розвиток, формування наукового світогляду та вихованості можливе лише за умови здійснення повного циклу учіння. Виключення хоча б одного з етапів веде до порушення цілісності системи та спричиняє низький результат навчально-пізнавальної діяльності.

5. Принципи навчання

Принципи навчання - система нормативних вимог до процесу навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність. Принципи навчання зумовлені законами і закономірностями навчання, стосуються діяльності вчителя й учня, поширюються на вивчення всіх навчальних дисциплін.

Принцип спрямованості навчання на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку безпосередньо обумовлений дією закону виховного і розвивального навчання. Вимогами цього принципу є а) забезпечення опанування учнями певного обсягу теоретичних знань, формування в учнів специфічних для кожного навчального предмета умінь і навичок; б) виховання учнів в нерозривному зв'язку розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного напрямів; на засадах загальнолюдських і національних цінностей; формування в учнів моральних якостей, які мають стати основою життєвих орієнтирів і соціальної поведінки; в) орієнтування процесу навчання на потенційні можливості учнів, на розвиток їхніх розумових здібностей, пам'яті, волі, емоцій, потреб, інтересів, фізичних сил тощо.

Принцип науковості полягає в тому, що зміст освіти має ознайомлювати учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями і наближатися до сучасних досягнень науки. Найважливіші вимоги цього принципу: а) розкриття причинно-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій; б) проникнення в сутність явищ і подій; в) ознайомлення з методами науки, пізнання; г) розкриття історії розвитку науки; д) орієнтація на міждисциплінарні наукові зв'язки.

Принцип систематичності й послідовності навчання передбачає викладання й засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок у визначеному порядку, певній системі. Цей принцип вимагає: а) послідовного викладу матеріалу, виділення в ньому головних понять, встановлення їх зв'язків з іншими поняттями; б) логічного переходу від раніше засвоєного матеріалу до нового, який, в той же час, створює фундамент для засвоєння наступних знань.

Принцип доступності навчання виявляється через а) відповідність змісту, характеру й обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям, розумовим можливостям, рівню підготовки учнів; б) використання певних способів подачі матеріалу - від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого; в) побудову процесу навчання на високому рівні складнощів, орієнтацію навчання на зону найближчого розвитку особистості учня; г) реалізацію оптимальних методів і засобів навчання.

Принцип зв'язку теорії з практикою полягає в розумінні того факту, що знання, отримані в процесі навчання, є потрібними й корисними тільки в тому випадку, якщо задовольняють життєві потреби особистості, знаходять практичне втілення в життя. Реалізація цього принципу передбачає: а) використання на уроках життєвого досвіду учнів; б) розкриття практичної значимості знань; в) застосування набутих знань у практичній діяльності; г) безпосередню участь школярів у громадському житті.

Принцип свідомості й активності учнів зумовлений цільовими установками національної школи та особливостями процесу навчання, які передбачають осмислений і творчий підхід до опанування знань. Свідомому засвоєнню знань сприяють: а) роз'яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, перспектив учня; б) використання у процесі навчання різноманітних розумових операцій - аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції, порівняння, зіставлення, аналогії тощо; в) мотивація навчання; г) раціональні прийоми роботи на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу та його засвоєння; д) належний контроль і самоконтроль.

Активізації пізнавальної діяльності сприяють: а) позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу; б) єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів; в) взаєморозуміння між учителем і учнями; уміння вчителя враховувати психічний стан учнів і стадії їхнього психічного розвитку; г) проблемність навчання, варіантність і диференціація матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів; д) використання сучасних технічних засобів навчання та ін.

Принцип наочності в навчанні обґрунтовує необхідність організації навчання на основі сприймання конкретних предметів і явищ навколишньої дійсності або їх зображень. Залежно від характеру відображення дійсності наочність поділяють на такі види: а) натуральна - рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини, явища природи; б) зображувальна - навчальні картини, репродукції художніх полотен, таблиці, макети, муляжі, математичні фігури; в) символічна - географічні та історичні карти, схеми, діаграми, графіки, малюнки, формули.

Важливо дотримуватися таких дидактичних вимог: а) не перевантажувати процес навчання; б) чітко дотримуватися мети використання наочних засобів у структурі уроку; в) зосереджувати увагу учнів лише на необхідному об'єкті; г) забезпечувати відсутність в об'єкті сприймання зайвих елементів, щоб не викликати побічних асоціацій; д) використовувати наочні засоби навчання відповідно до вікових особливостей учнів; е) поєднувати наочність із поясненням.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок означає, що вони засвоєні свідомо, ґрунтовно і стали надбанням довготривалої пам'яті. Прийомами реалізації цього принципу є: а) повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; виділення при повторенні головних ідей; використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ; б) запам'ятовування нового навчального матеріалу, спираючись на раніше пройдений; в) активізація мислення і пам'яті учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); г) нове групування матеріалу з метою його систематизації; д) самостійна робота щодо творчого застосування знань; е) постійне звернення до раніше засвоєних знань для їхнього трактування з нової точки зору.

Принцип індивідуального підходу до учнів означає: а) вивчення вчителем індивідуальних особливостей учнів; б) урахування рівня розумового розвитку, знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, працездатності кожного учня в умовах колективної навчальної роботи; в) виявлення причин відхилень у навчально-пізнавальній діяльності й поведінці окремих школярів та їх усунення.

Принцип емоційності навчання припускає, що успішність навчання певною мірою зумовлюється почуттям впевненості учнів у своїх силах, прагненням подолати труднощі в навчанні, задоволенням у досягненні поставленої мети. Підвищенню емоційності пізнавальної діяльності сприяють: а) логічний, жвавий, образний виклад матеріалу, наведення цікавих прикладів; б) використання наочності й технічних засобів навчання; в) зовнішній вигляд учителя, його ставлення до учнів; г) стимулювання емоцій, що активізують навчально-пізнавальну діяльність, і запобігання появі тих, які негативно позначаються на ній.

В організації процесу навчання поряд з принципами діють правила навчання - лаконічні вимоги-рекомендації до викладацької діяльності, конкретні вказівки вчителю про те, як діяти в типових навчальних ситуаціях, як реалізовувати вимоги принципу в конкретних умовах процесу навчання.

Література

1.Варій М. Й., Ортинський В. Л. Основи психології і педагогіки: підручник. Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2017. С. 366-389.

2.Волкова Н. П. Педагогіка: навч. посіб. 4-те вид., стереотип. Київ: Академвидав, 2012. С. 284-293, 314-320.

3.Дидактика: теорія і практика: навч.-метод. посіб./О. С. Березюк, О. М. Власенко. Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2017. С. 21-73.

4.Зайченко І. В. Педагогіка: підручник. 3-тє вид., перероб. та допов. Київ: Ліра-К, 2016. С. 129-159.

5.Максименко В. П. Дидактика: курс лекцій: навч. посіб. Хмельницький: ХмЦНП, 2013. С. 28-60, 153-165.

6.Пащенко М. І., Красноштан І. В. Педагогіка: навч.-метод. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 90-96.

7.Фізеші О. Й. Педагогіка: Основи педагогіки. Дидактика. Теорія та методика виховання. Школознавство: навч. посіб. для студ. пед. спец. Київ: Кондор, 2014. С. 74-91.

Размещено на Allbest.ru