Удосконалення національної системи вищої військової освіти за досвідом підготовки військових фахівців сухопутних військ провідних армій країн-членів НАТО

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеська військова академія

Навчальний відділ

Удосконалення національної системи вищої військової освіти за досвідом підготовки військових фахівців сухопутних військ провідних армій країн-членів НАТО

Олег Маслій, к.п.н., с.н.с.

заст. начальника ВА з н./р.

м. Одеса



Анотація

У статті проаналізовано системи військової освіти країн-членів НАТО та досвід підготовки військових фахівців провідних армій США, Великобританії, Німеччини, Франції, Туреччини.

Розглянуто досвід підготовки майбутніх офіцерів Сухопутних військ у Вест-Пойнті Сполучених Штатів Америки. У процесі початкової військової підготовки майбутні офіцери проходять індивідуальну підготовку, вчаться діяти у складі підрозділу, вивчають настанови, інструкції і статути, оволодівають стрілецькою зброєю, займаються фізичною та стройовою підготовкою.

Розглянуто досвід офіцерського корпусу Збройних сил Великобританії, що формується за рахунок випускників військових училищ (кадровий офіцерський склад), а також із цивільних закладів вищої освіти за короткостроковим контрактом.

У Німеччині Військово-професійна освіта офіцерів Сухопутних військ здійснюється в університетах бундесверу. Кількість курсантів визначена потребами частин і з'єднань бундесверу у військових фахівцях. Навчання в університетах проходить у невеликих групах, що дозволяє науково-педагогічним працівникам приділяти багато уваги підготовці кожного курсанта.

Збройні сили Франції комплектуються кадровим офіцерським складом за рахунок випускників офіцерських шкіл, а також офіцерів резерву, що переводяться до кадрового складу, та унтер-офіцерів, яким після здачі відповідних іспитів присвоюється офіцерське звання.

Офіцерські кадри Туреччини готуються в національних військових навчальних закладах і лише незначна частина навчається за кордоном, головним чином у США і Німеччині, куди вони направляються для освоєння нової техніки і зброї, що закуповуються для збройних сил країни. На основі існуючого в Туреччині законодавства підготовка офіцерських кадрів здійснюється в системі військових закладів, в університетах та інших цивільних закладах вищої освіти, а також за рахунок відбору з офіцерів запасу та унтер- офіцерів.

На основі проведеного узагальнення розроблено пропозиції щодо удосконалення національної системи вищої військової освіти та вирішення проблем, які сьогодні існують у цій галузі.

Ключові слова: системи військової освіти, військовий заклад вищої освіти, організація професійної підготовки офіцерів, країни - члени НАТО, досвід підготовки військових фахівців.

Maslii O.M. Improving the National System of Higher Military Education In the Experience of Training Military Experts in the Land Forces of the Leading Armies of NATO Members

The article analyses the systems of military education of NATO members and the experience of training military experts in the leading armies of the USA, Great Britain, Germany, France, and Turkey.

In the United States of America, the attention is drawn to the experience of training future officers of the Land Forces in West-Point, due to the high quality and diversity of cadets' studying. In the basic military training, future officers are trained individually, learn to operate as members of a unit, study regulations, instructions, and manuals, master small arms, participate in physical education and drills.

In Great Britain, the citizens, who have reached the certain age and displayed a desire to join the armed forces, contract with the Ministry of Defense for a certain term which provides mutual rights and duties of the parts. In the British Army, the basic training of soldiers consists of two stages.

In Germany, the officer corps of the Land Forces (junior and senior officers) is formed with the graduates from the officer (military) schools, officers, servicemen under contract, and noncommissioned officers, who got officer's ranks. Military professional education is provided in the universities of Bundeswehr.

The Armed Forces of France are staffed by the officers with the help of the graduates from officer schools as well as reserve officers who are reassigned to active-duty officers, and noncommissioned officers who acquire officer ranks after passing the appropriate exams.

In Turkey, the command of the armed forces pays much attention to the training of officers, trying to staff the army with competent and politically reliable servicemen.. Officers are trained in national military educational institutions, only a small amount of them are trained abroad, mainly in the USA and Germany where they are sent to learn new equipment and weapons purchased for the armed forces of the country.

The conducted compilation has resulted in proposals for improving the national system of higher military education and solving the problems in this field.

Keywords: systems of military education, military institution of higher education, organization of professional training of officers, NATO members, experience of training military experts.



Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді

Питання якісної підготовки офіцерських кадрів є однією з основних проблем підтримання високої бойової готовності частин і підрозділів Збройних Сил України, оскільки офіцер є центральною фігурою в здійсненні бойової підготовки особового складу, забезпечення правильної експлуатації і збереження техніки та озброєння. Не викликає сумніву те, що офіцер є професіоналом у повному розумінні цього поняття. Сьогодні жодна армія не може існувати без високопрофесійних офіцерів, і тим більше, якщо ця армія комплектується на контрактній основі. Тому практично всі держави світу, у тому числі Україна, піклуються про вдосконалення системи професійної підготовки офіцерських кадрів.

Процес підготовки військових фахівців у закордонних країнах є неперервним. Це пов'язано з постійною модернізацією бойової техніки і зростанням ролі людського чинника в збройних конфліктах. Вважаємо, що чим вище рівень професійної підготовки офіцерського корпусу, тим вищою є ефективність їх професійної діяльності. Тому питання організації освітнього процесу у військових закладах вищої освіти іноземних держав знаходяться під пильною увагою Міністерства оборони України, науково-педагогічних працівників ВЗВО тощо. При чому, найбільша увага приділяється проблемі підготовки військових кадрів для заміщення первинних офіцерських посад. Це пов'язано з тим, що це найбільш численна та основна категорія офіцерів щодо вирішення практичних завдань бойової діяльності [1].

У контексті представленого дослідження вважаємо за доцільне вивчити досвід професійної підготовки офіцерів Сухопутних військ провідних країн Європейського союзу і НАТО з метою удосконалення національної системи військової освіти за досвідом професійної підготовки військових фахівців провідних армій країн - членів НАТО.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі дослідження організаційних засад професійної підготовки майбутніх офіцерів іноземних армій присвячено низку праць науковців (П. Лебедь [3], В. Кружилин [4], Д. Зайцев [5], Б. Фермен [9], В. Чернов [13], В. Крымов [19] та ін.), зокрема: аналізу військово-професійної підготовки офіцерських кадрів сухопутних військ іноземних держав (А. Бельский, С. Тенитилов [17] та ін.); військовій освіті в системі обороноздатності держави (В. Телелим, Ю. Приходько [1] та ін.). Наукові праці військових дослідників стосуються різних аспектів, інноваційних підходів професійної підготовки військових фахівців. Водночас, комплексний аналіз щодо удосконалення національної системи вищої військової освіти та надання пропозицій щодо вирішення проблем, які сьогодні існують у цій галузі професійної підготовки, ще не було предметом окремих досліджень.

Метою статті є дослідження й аналіз системи вищої військової освіти у провідних арміях - країн членів НАТО та удосконалення національної системи вищої військової освіти за досвідом підготовки військових фахівців провідних армій країн - членів НАТО з урахуванням світових і національних тенденції розвитку.



Результати дослідження

Розглянемо системи військової освіти країн - членів НАТО та досвід професійної підготовки військових фахівців провідних армій світу - США, Великобританії, Німеччини, Франції, Туреччині.

У Сполучених Штатах Америки існує три рівні професійної підготовки офіцерських кадрів. Після першого рівня навчання офіцер повинен володіти знаннями, необхідними для виконання обов'язків від первинних посад до командира батальйону включно. При цьому термін навчання у військових закладах вищої освіти становить не менше 4 -х років. Однак навіть після цього випускник повинен перед призначенням на первинну посаду пройти спеціалізацію (4-8 тижнів) [2].

У контексті представленого дослідження привертає увагу досвід підготовки майбутніх офіцерів Сухопутних військ у Вест-Пойнті, який є найстаршим і найбільш відомим військовим навчальним закладом США з підготовки кадрових військових [3].

В училище поступає один із дев'яти претендентів з числа чоловіків та одна з десяти жінок. Усього щороку зараховується близько 1300 чоловіків і 170 жінок. Навчатися в училищі непросто, тому за період навчання 20-30% курсантів відраховуються. Основною причиною цього є стресові ситуації, що спеціально створюються з метою навчити майбутніх офіцерів витримки і беззаперечного виконання наказів. Вважаємо, що такий підхід доцільно використати і у військових закладах вищої освіти України, зокрема в процесі підготовки майбутніх офіцерів. Це допоможе молодим офіцерам значно швидше адаптуватися до реалій військової служби, особливо в зоні загострення збройного конфлікту.

Зазначимо, що прагнення молодих людей вступити в училище Вест-Пойнт (близько 11 000 кандидатів чоловіків і 1700-2000 кандидатів жінок) зумовлено високою якістю та різноплановістю навчання курсантів. Загальноосвітня підготовка передбачає вивчення обчислювальної техніки, програмування, математики, фізики, інженерно-технічних дисциплін, хімії, географії, астрономії, топографії, креслення, англійської мови та літератури, країнознавства, однієї з іноземних мов, цивільного та військового законодавства, сучасної історії (у тому числі військової), політекономії, філософії, міжнародного права, державного устрою та управління, міжнародних відносин, військової педагогіки та психології. Найбільшу кількість годин відведено на вивчення математики (627 год.) та іноземної мови (429 год.). До основного курсу, що нараховує 31 навчальну дисципліну, курсантам додатково, на вибір, пропонується ще 30 напрямів навчання і 19 спеціалізацій. Професійне навчання кадетів складається з початкової (300 год.) і подальшої військової підготовки (перший курс - 45 год., другий - 245 год., третій - 773 год. і четвертий курс - 825 год.). Кожен курсант, крім вивчення військових дисциплін, може спеціалізуватися в природничих і прикладних науках, інженерній справі, гуманітарних науках або в питаннях національної безпеки [4].

У процесі початкової військової підготовки майбутні офіцери проходять індивідуальну підготовку, вчаться діяти у складі підрозділу, вивчають настанови, інструкції і статути, оволодівають стрілецькою зброєю, займаються фізичною та стройовою підготовкою. Після першого курсу вони перебувають у навчальних центрах, де знайомляться зі зразками сучасної бронетанкової, інженерної та іншої техніки, стрілецького та артилерійського озброєння, із засобами зв'язку. Курсанти вчаться вести бій у складі піхотних, мотопіхотних, танкових та інших підрозділів. Після другого курсу курсанти можуть опановувати техніку пілотування вертольотів або засоби бойового використання парашутно-десантних і «рейнджерських» підрозділів. Після цього починається їх місячне стажування в ролі командирів взводів. По завершенні третього року навчання курсанти перебувають у військових гарнізонах, а потім беруть участь у триденному військовому навчанні. Здобувши в училищі середню військову та вищу цивільну освіту, випускники повинні прослужити в регулярних військах не менш як п'ять років. Їм присвоюють науковий ступінь «бакалавр наук» і початкове військове звання «другий лейтенант» [5], [6].

Особлива увага у підготовці майбутніх офіцерів Сухопутних військ ЗС США приділяється дистанційному навчанню і створенню мобільних груп підготовки. Інтернет-портал у мережі Міністерства оборони США забезпечує курсантів необхідною базою даних за відповідними навчальними дисциплінами, надає доступ до бібліотек за функціональними областями знань. У доктринальних документах Пентагону підкреслюється, що, з огляду на досвід військових конфліктів останнього часу, особлива увага приділятиметься освоєнню форм і способів ведення гібридної війни [7], [8].

На нашу думку, таке поєднання теорії і практики на всіх курсах навчання сприяє ефективному формуванню в майбутніх офіцерів професійної компетентності і забезпечує їх готовність зразу після навчання адаптуватися до реалій військової служби. Таку практику доцільно впровадити в українських ВЗВО.

Неабиякий інтерес для представленого дослідження має досвід підготовки майбутніх офіцерів Збройних сил Великобританії. Британські громадяни, які досягли встановленого віку і виявили бажання вступити на військову службу, укладають з Міністерством оборони на певний термін контракт, який передбачає взаємні права та обов'язки сторін. Ці права та обов'язки, порядок проходження служби, а також всі питання, що стосуються особового складу, визначаються Законом про військову службу і Королівським указом 1947 р. [9]. Вони доповнюються військовими статутами і регулярно обновлюваними настановами та інструкціями для видів Збройних сил.

У Сухопутних військах Великобританії курс початкової підготовки рядового складу складається з двох етапів. Перший - це одинарна підготовка (тривалість 6 тижнів) - передбачає фізичну, стройову, вогневу, тактичну та загальноосвітню підготовку. Другий етап - підготовка за фахом (тривалість від 2 до 6 місяців) - включає вивчення спеціальних предметів і проводиться в навчальному центрі (школі) відповідного роду військ. Він передбачає отримання початкової військової підготовки з присвоєнням первинного військового звання «рядовий» (рядовий 4 класу, матрос 2 класу). У подальшому дані особи направляються у війська для проходження військової служби відповідно до підписаного контракту [10].

Офіцерський корпус Збройних сил Великобританії формується за рахунок випускників військових училищ (кадровий офіцерський склад), а також із цивільних закладів вищої освіти за короткостроковим контрактом. Крім цих двох категорій, в британській армії існує незначний прошарок офіцерів (близько 5%), які починали свою службу рядовими, а потім закінчили курси підготовки і перепідготовки. Останню категорію використовують, як правило, на незначних адміністративних і технічних посадах [11].

Підготовка офіцерського корпусу Сухопутних військ Великобританії характеризується цілісністю і безперервністю. Початкова військово-спеціальна і військово-професійна підготовка офіцерів Сухопутних військ здійснюється в Сандхерстському військовому училищі. В подальшому офіцери підрозділів і частин проходять допідготовку і перепідготовку на курсах удосконалення при військово-навчальних закладах або центрах родів військ. Разом із тим, у Сухопутних військах Великобританії відсутні військові заклади вищої освіти, а Сандхерстське військове училище є середнім військово-навчальним закладом.

Основна увага на першому етапі навчання в училищі спрямована на фізичну і загальновійськову підготовку (тренінги, залікові заняття, конкурси, змагання). Чимало уваги приділяється вмінню самостійно оцінювати обстановку та ухвалювати правильні рішення. Для цього обов'язки командира відділення за графіком виконують всі курсанти. В освітньому процесі училища головний акцент робиться на загальновійськову підготовку. Курсантам дається максимум знань і навичок із таких навчальних дисциплін як тактика, топографія, вогнева, інженерна та фізична підготовки. Командир має вміло керувати діями підпорядкованого підрозділу в бойовій обстановці, і для цього курсантів з першого дня занять привчають до самостійного мислення щодо грамотного оцінювання обстановки та ухвалення командирського рішення. Однак навчання у військовому училищі не обмежується вивченням суто військових дисциплін. Офіцер, на думку командування, повинен, в першу чергу, завоювати авторитет у підлеглих інтелектуальним розвитком. Саме тому майбутні офіцери вивчають психологію, педагогіку, етику, розглядають питання поведінки в суспільстві тощо [12].

Для збройних сил Великобританії характерно, що відповідальність за військове навчання і формування морально-бойових якостей у майбутніх офіцерів, педагогічну діяльність та підготовку до неї покладено на командирів усіх ступенів. Зазначимо, що систему підготовки військових кадрів Великобританії вирізняє хороша педагогічна підготовка офіцерів, курси лідерства, знання і використання на практиці інформаційних і педагогічних технологій, результативне стимулювання військово-професійної діяльності, практична спрямованість навчання. Вважаємо, що виокремлені особливості підготовки військових фахівців доцільно запровадити в освітньому процесі підготовки майбутніх офіцерів українських ВЗВО. військовий офіцерський освіта провідний армія

В контексті дисертаційного дослідження значний інтерес представляє функціонування системи військової освіти Німеччини. Офіцерський корпус Сухопутних військ (молодші і старші офіцери) комплектується за рахунок випускників офіцерських (військових) шкіл, офіцерів, службовців за контрактами та унтер-офіцерів, які отримали офіцерське звання [13].

Підготовка офіцерів в офіцерських школах Сухопутних військ Німеччини включає: початкову військову підготовку у військах (3 місяці); основну підготовку за програмою рядового військовослужбовця і підготовку для отримання водійських прав (6 місяців); курс підготовки для отримання військового звання фанен-юнкер у школах родів військ (3 місяці); військове стажування в якості командира відділення (3 місяці). Подальше навчання кандидатів в офіцери для бойових військ (мотопіхотні, танкові, гірничо-піхотні, повітряно-десантні), військ бойового і тилового забезпечення, має деякі відмінності. Зокрема, кандидати в офіцери бойових військ займаються на офіцерських курсах в офіцерській школі у Ганновері (4,5 місяці), після чого проходять стажування у військах або школах родів військ (4,5 місяці) і проходять службу в якості командирів взводів (3 місяці). В системі їх підготовки передбачено також здобуття вищої громадянської освіти в університетах бундесверу в Гамбурзі та Мюнхені (3 роки).

Військово-професійна освіта офіцерів здійснюється в університетах бундесверу. Кількість курсантів визначена потребами частин і з'єднань бундесверу у військових фахівцях. Освітній процес враховує зміни, що відбуваються в області науки, техніки, озброєнь тощо. За період навчання курсанти отримують теоретичні та спеціальні знання, набувають педагогічні навички, необхідні для служби у військах. Навчання закінчується врученням диплома або присудженням наукового ступеня. Диплом про закінчення прирівнюється до диплома цивільного закладу вищої освіти. При університетах є аспірантура, де готують майбутніх викладачів для військових закладів вищої освіти [12].

Навчальний рік починається з жовтня і триває до липня наступного року. З першого липня закінчуються лекції і починаються практичні заняття з одночасною підготовкою до іспитів та їх здачею. Під час практичної підготовки відбуваються зустрічі з представниками командування бундесверу, які виступають перед слухачами з інформацією про життя і діяльність військ на даному етапі. Навчання в університетах проходить у невеликих групах, що дозволяє науково-педагогічним працівникам приділяти багато уваги підготовці кожного курсанта.

Навчання в Гамбурзі організовано за наступними курсами: економіка та організація виробництва, машинобудування, педагогіка, електроенергетика і техніка зв'язку. Аналогічна система навчання і в університеті бундесверу в Мюнхені, з тією лише різницею, що в ньому є ще й інші факультети: інформатики, авіаційно-космічної техніки, інженерно-будівельної топографії та геодезії. Тому в Мюнхені навчається більша кількість суб'єктів навчання (близько 2500 осіб) порівняно з університетом в Гамбурзі (до 2100 осіб). Слухачі і курсанти вивчають значну кількість гуманітарних дисциплін: політологію, соціологію, історію, державне і міжнародне право, військове право, християнську етику, економіку і суспільство, теорію управління, філософію, педагогіку та психологію, теорію формування особистості, актуальні ідейні напрями і теорію розвитку суспільства, військову географію, економіку і збройні сили, літературу і мистецтво, основи політики безпеки, іноземні мови та ін. Залежно від майбутньої спеціальності, яка відноситься до одного з двох напрямів - гуманітарного або технічного, на вивчення цих предметів відводиться від 20 до 50 % навчального часу. Після навчання офіцери направляються у війська для проходження подальшої служби. Перед кожним новим призначенням на вищу посаду офіцери зобов'язані пройти місячні курси підвищення кваліфікації при школах родів військ. Весь процес навчання кадрового офіцера та офіцера за контрактом розрахований на те, що він становить приблизно половину терміну служби (в середньому 6-7 років) [14].

Вважаємо, що виокремлені особливості підготовки військових фахівців Німеччини доцільно запровадити в освітньому процесі підготовки майбутніх офіцерів ВЗВО України.

Викликає неабиякий інтерес система військової підготовки офіцерських кадрів Сухопутних військ Франції. Збройні сили Франції комплектуються кадровим офіцерським складом, в основному, за рахунок випускників офіцерських шкіл, а також офіцерів резерву, що переводяться до кадрового складу, та унтер-офіцерів, яким після здачі відповідних іспитів присвоюється офіцерське звання. За оцінкою експертів, представники різних категорій офіцерського корпусу мають високі ділові та професійні якості, що забезпечується багатоступінчастою системою військово-професійної освіти офіцерів. Підготовка молодших офіцерів здійснюється в основних, практичних і спеціалізованих школах родів військ і служб. Навчання проводиться поетапно: спочатку в основних школах, а потім в практичних і спеціалізованих, де офіцери отримують підготовку за обраною спеціальністю. Після закінчення практичної школи офіцери призначаються на посади у війська.

Навчання в школах основної підготовки триває три роки. Протягом першого року курсанти отримують основи військових знань і навички, необхідні командиру відділення. У наступні два роки вони проходять військову підготовку в обсязі, достатньому для управління підрозділами до роти включно. Згідно з навчальним планом приблизно 50% часу відводиться на вивчення військових дисциплін, близько 40% - на загальноосвітні предмети і 10% - на фізичну підготовку [15].

У школах основної підготовки курсанти вивчають організацію частин і підрозділів, тактику їх дій, отримують загальні відомості про бойове використання з'єднань, знайомляться зі статутами Збройних сил, зброєю і військовою технікою родів військ, беруть участь в загальновійськових навчаннях. Курсантам надається право вибору спеціалізації з гуманітарних або природничих наук. Залежно від спеціалізації вони вивчають математику, фізику, географію, історію та інші науки. Значна увага приділяється вивченню гуманітарних дисциплін, зокрема, філософії, політології, соціології, теорії лідерства, економіки, педагогіки і психології. Кожен курсант вивчає дві іноземні мови (одна обов'язкова, інша - факультативна), причому вільне володіння іноземною мовою вважається необхідним елементом підготовки офіцера [16].

Після закінчення школи основної підготовки курсантам присвоюється військове звання «молодший лейтенант», вони направляються для спеціалізації в одну з практичних шкіл родів військ, де протягом двох років проходять підготовку за обраною спеціальністю. У практичних школах вивчаються питання організації військ, їх озброєння, способи ведення бойових дій, прищеплюються необхідні навички управління підрозділами в ході бойових дій, а також володіння зброєю і військовою технікою, навчання особового складу. Після закінчення практичної школи офіцери направляються для проходження служби у війська.

Вважаємо, що врахування особливостей озброєння та техніки військових частин під час проведення посиленої підготовки з курсантами доцільно запровадити в освітньому процесі підготовки майбутніх офіцерів українських ВЗВО.

Значний інтерес для дисертаційного дослідження має досвід підготовки офіцерських кадрів у Туреччині. Командування збройних сил Туреччини приділяє значну увагу їх підготовці, намагаючись забезпечити комплектування армії кваліфікованими і політично благонадійними офіцерами. В освітній процес впроваджуються нові, більш ефективні методи навчання, постійно вдосконалюється навчально-матеріальна база. Важливе значення надається морально-психологічній і фізичній підготовці офіцерських кадрів, яка сприяє виробленню в них вольових і фізичних якостей, що необхідно для ведення бойових дій у різних умовах [17], [18].

Офіцерські кадри готуються в національних військових навчальних закладах і лише незначна частина навчається за кордоном, головним чином у США і Німеччині, куди вони направляються для освоєння нової техніки і зброї, що закуповуються для збройних сил країни. На основі існуючого в Туреччині законодавства підготовка офіцерських кадрів здійснюється в системі військових закладів, в університетах та інших цивільних закладах вищої освіти, а також за рахунок відбору з офіцерів запасу та унтер-офіцерів.

Офіцерські кадри з усіх спеціальностей готуються в училищах видів збройних сил. До них приймаються юнаки віком від 17-20 років, які закінчили військові загальноосвітні ліцеї та прирівняні до них навчальні заклади. З цивільних навчальних закладів приймається, як правило, не більше 20% із загального числа курсантів. Особи, виключені раніше з ліцею, одружені або заручені, з мовними і фізичними вадами, які перенесли захворювання віспою, відслужили строкову службу, до військових училищ не приймаються. Особлива увага під час прийому до військових училищ звертається на політичну благонадійність вступника та його найближчих родичів [19].

Навчальні програми складаються академічною радою училищ і затверджуються генеральним штабом. На вивчення військових дисциплін (протягом чотирьох років навчання) відводиться понад 1000 год. Навчальний рік складається з двох періодів навчання: академічний рік, що включає два семестри (16 і 26 тижнів), і практичне навчання в навчальному центрі. В кінці кожного семестру курсанти здають іспити з усіх пройдених предметів. За їх результатами виводиться загальний підсумковий бал за семестр, на підставі якого визначається індекс успішності. Училища мають хорошу навчально - матеріальну базу, навчальні класи оснащені електронною технікою і різними наочними посібниками.

Викладання технічних дисциплін здійснюється іноземною мовою (англійською, французькою та німецькою). Рівень навчання досить високий. Значна увага приділяється психологічній і фізичній підготовці майбутніх офіцерів. У даний час багато викладачів запрошується з цивільних закладів вищої освіти для читання загальнотеоретичних курсів.

Багатоступенева система військової освіти Туреччини дозволяє здійснювати ретельну фільтрацію командних кадрів і комплектувати керівний склад збройних сил строго за класовою та ідеологічною ознаками. Вважаємо такий підхід до підбору офіцерських кадрів доцільно запровадити в ЗС України, що дало б можливість покращити професійний потенціал керівного складу, підняти патріотизм і бойовий дух на значно вищий рівень.

Висвітимо деякі чинники, які негативно впливають на якість підготовки військових фахівців у Збройних Силах України:

1. Скорочення термінів підготовки офіцерського складу.

2. Демографічна криза та слабкий стан здоров'я цивільної молоді.

3. Низька мотивація у цивільної молоді до вступу у ВВНЗ.

4. Рівень загальної середньої освіти абітурієнтів недостатній для опанування професії офіцера.

5. Низький відсоток абітурієнтів з достатнім знанням англійської мови (при вхідному контролі з 200 осіб тільки 6 склали тестові завдання).

6. Збільшення ремонту військової техніки безпосередньо у військових частинах Збройних Сил України потребує знань технологічних процесів.

7. Велика різноманітність автомобільної техніки, що стоїть на озброєнні підрозділів і частин ЗС України.

8. Складнощі у засвоєнні технології зберігання, ремонті ракетно-артилерійського озброєння та боєприпасів на базах і арсеналах Збройних Сил України.

Надаємо пропозиції щодо удосконалення національної системи вищої військової освіти та вирішення проблем, які сьогодні існують у цій галузі професійної підготовки, за досвідом підготовки військових фахівців провідних армій країн - членів НАТО. Пропонуємо наступне:

1. Перейти на навчання курсантів командного фаху у цивільній галузі знань та спеціальності (інженерній або гуманітарній) з терміном навчання 4 роки на першому рівні вищої освіти «бакалавр» за рахунок скорочення годин професійної підготовки (за згодою замовників на підготовку військових фахівців) до командира взводу, командир роти ознайомчо.

2. Наприкінці 7-го семестру навчання здійснювати розподіл випускників за місцем подальшого проходження служби з урахуванням особливостей озброєння та техніки військових частин під час проведення посиленої підготовки.

3. За результатами роботи Військової академії (м. Одеса) у програмі DEEP - Удосконалення військової освіти та у співпраці з Воєнно-технічною академією (м. Варшава) завершити побудову структури майбутніх офіцерів підготовки в напрямі логістичного забезпечення.

4. Здійснювати підготовку з терміном 5 років - 3,5 роки «бакалавр» і 1,5 роки «магістр».

5. Для інженерних спеціальностей надавати рівень вищої освіти «бакалавр» за цивільними спеціальностями відповідно з досвіду військової освіти армій країн - членів НАТО. На другому рівні вищої освіти «магістр» - надавати військову освіту.

6. Підготовка військових фахівців інженерного напряму (автомобільний транспорт) на даному етапі реформування військової освіти повинна залишитися окремою складовою враховуючи значну кількість різноманітної автомобільної техніки, якою укомплектовуються підрозділи та частини ЗС України.

7. З метою мотивації вступу до військових закладів вищої освіти (ВЗВО) цивільної молоді, заключати з курсантами після першого курсу навчання, контракт про проходження громадянами України військової служби.



Висновки та перспективи подальших досліджень

Розглянувши та з'ясувавши специфіку підготовки військових фахівців у провідних арміях - країн членів НАТО робимо висновок, що їх системи військової освіти базуються на поетапному та неперервному навчанні впродовж усієї служби, прагненні максимально якісно забезпечити свої збройні сили висококваліфікованими офіцерськими кадрами.

Цього можна досягнути завдяки: розгалуженій мережі навчальних закладів різних рівнів підготовки, спрямованої на теоретичну і практичну підготовку за відповідними напрямами; системою кадрового відбору через курсову підготовку; змісту військової освіти, побудованому на оптимальному співвідношенні гуманітарних, природничо-наукових дисциплін і практичної підготовки та орієнтованому на вузьку професійну спрямованість, відповідно до набутого бойового досвіду й реальних потреб військ.

Вивчення закордонного досвіду має практичне значення для подальшого реформування Збройних Сил України в контексті сучасних вимог нормативно-правових документів з безпекової та оборонної політики держави, курсу на зближення з НАТО.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі вбачаються в обґрунтуванні методологічних засад та їх практичної реалізації під час підготовки майбутніх офіцерів ЗС України за різними спеціальностями і спеціалізаціями.



Список використаних джерел

1. Телелим В.М., Приходько Ю.І. Військова освіта в системі обороноздатності держави :проблеми, світові та національні тенденції розвитку

2. Особливості вищої військової освіти в США.

3. Лебедь П. Подготовка офицерских кадров сухопутных войск США. Зарубежное военное обозразование. 1996. №9. С. 16-17.

4. Кружилин В.Ф. Кадровая политика военного руководства США по формированию офицерского корпуса вооружённых сил. Военная мысль. 2001. №3. С. 58-65.

5. Зайцев Д.В. Аналіз сучасного стану і розвитку військової освіти в Сполучених штатах Америки. Уроки для України. Зб-к наук. праць Військового інституту Київського нац. ун-у ім. Т. Шевченка.

6. National Security Education Program.

7. United States Military Academy

8. Carafano J., Kochemc A. Military Education Needs Reform. Defense News. 2005. №4. Р. 15-19.

9. Фермен Б. Британський підхід до початкової підготовки офіцерів. Реформування Збройних Сил України : пріоритети, передумови та перспективи. Київ. 2001. С. 74-75.

10. Стан та перспективи розвитку збройних сил Великої Британії.

11. Values and standardsof the British Army.

12. Salmon T., Shepherd A. Toward A. European Army: A Military Power in the Making? London: Lynne Rienner Publishers. 2003. Р. 119-120.

13. Чернов В. Подготовка офицерских кадров Сухопутных войск Германии. Зарубежное военное обозрение. 1992. №1. С. 17-19.

14. Liebig Sarah E. The German Army at a Crossroads of Modernization. Master's Theses. 2015. P.193.

15. Carson J. Army alpha, army brass, and the search for army intelligence. Isis. 1993. Р. 278-309.

16. Нарочницкая Е.А. Франция и проблема «европейской обороны» (научноаналитический обзор). Москва: Ансел. 1990. С. 43.

17. Бельский А.Н., Тенитилов С.В. Анализ военно-профессиональной подготовки офицерских кадров сухопутных войск зарубежных государств. Мир образования - образование в мире. 2009. №4. С. 83-91.

18. Aras B., Bicakci S. Europe, Turkey and the Middle East: Is Harmonisation Possible. East European Quarterly. 2006. Vol. 40. №3. P. 367-381.

19. Крымов И. Высшие военные учебные заведения ВС Турции. Зарубежное военное обозрение. 2003. №11. С. 21-25.

References

1. Telelym V.M., Prykhodko Yu.I. Viiskova osvita v systemi oboronozdatnosti derzhavy: problem, svitovi ta natsionalni tendentsii rozvytku [Military Education in the System of Defensive Potentialities of the State: Problems, the World and National Tendencies of the Development] [in Ukrainian]

2. Osoblyvosti vyschoi viiskovoi osvity v SShA [Peculiarities of Higher Military Education in the USA].

3. Lebed P. (1996) Podgotovka ofitserskikh kadrov sukhoputnykh voisk SShA [Training of Officers in the Land Forces of the USA]. Zarubezhnoe voennoe obozrenie [Foreign Military Review]. 1996. №9. P. 16-17. [in Russian]

4. Kruzhilin V.F. (2001) Kadrovaia politika voennogo rukovodstva SShA po formirovaniu ofitserskogo korpusa vooruzhennykh sil [Personnel Policy of the Military Leadership of the USA on the Formation of the Officer Corps of the Armed Forces]. Voennaia mysl [Military Thought]. 2001. №3. P. 58-65 [in Russian]

5. Zaitsev D.V. Analiz suchasnoho stanu i rozvytku viiskovoi osvity v Spoluchenyh Shtatah Ameryky. Uroky dlia Ukrainy [The Analysis of the Modern State and Development of Military Education in the United States of America. Lessons for Ukraine]. Zbirnyk naukovykh prats Viiskovoho instytutu Kyivskoho natsionalnoho universytetu im.T.Shevchenka [Collection of Scientific Works of Military Institute of Kyiv National T. Shevchenko University] Vol. 55

6. National Security Education Program.

7. United States Military Academy.

8. Carafano J., Kochemc A. (2005) Military Education Needs Reform. Defense News. 2005. №4. P. 15-19 [in English]

9. Fermen B. (2001) Brytanskyi pidkhid do pochatkovoi pidhotovky ofitseriv. Reformuvannia Zbroinykh Syl Ukrainy: priorytety, peredumovy ta perspektyvy [British Approach to the Basic Training of Officers. Reformation of the Armed Forces of Ukraine: Priorities, Prerequisites, and Perspectives]. Kyiv. 2001. P. 74-75. [in Ukrainian]

10. Stan ta perspektyvy rozvytku sbroinykh syl Velykoi Btynatii [State and Development Perspectives of the Armed Forces of Great Britain].

11. Values and Standards of the British Army.

12. Salmon T., Shepherd A. Toward A. (2003) European Army: A Military Power in the Making? London: Lynne Rienner Publishers. 2003. P. 119-120. [in English]

13. Chernov V. (1992). Podgotovka ofitserskikh kadrov Sukhoputnykh voisk Germanii [Training of the Officers of the Land Forces of Germany]. Zarubezhnoe voennoe obozrenie [Foreign Military Review]. 1992. №1. P. 17-19. [in Russian]

14. Liebig Sarah E. (2015). The German Army at a Crossroads of Modernization. Master's Theses. 2015. P. 193. [in English]

15. Carson J. (1993). Army Alpha, Army Brass, and the Search for Army Intelligence. Isis. 1993. P. 278-309. [in English]

16. Narochnitskaia Ye.A. (1990). Frantsia i problema “yevropeiskoi oborony” (nauchno- analiticheskii obzor) [France and the Problem of “European Defense” (scientific and analytical review)]. Moskva: Ansel. 1990. P.43. [in Russian]

17. Belskii A.N., Tenitilov S.V. (2009) Analiz voenno-professionalnoi podgotovki ofitserskikh kadrov sukhoputnykh voisk zarubezhnykh gosudarstv [The Analysis of Military Professional Training of the Officers of the Land Forces of Foreign Countries]. Mir obrazovania - obrazovanie v mire [The World of Education - Education in the World]. 2009. №4. P. 83-91. [in Russian]

18. Aras B., Bicakci S. (2006). Europe, Turkey and the Middle East: Is Harmonisation Possible. East European Quarterly. 2006. Vol. 40. №3. P. 367-381. [in English]

19. Krymov I. (2003) Vysshie voennie uchebnie zavedenia VS Turtsii [Higher Military Educational Institutions of the AF of Turkey]. Zarubezhnoe voennoe obozrenie [Foreign Military Review]. 2003. №11. P. 21-25. [in Russian]

Размещено на allbest.ru