Особливості формування компетентності в писемному мовленні при підготовці вчителя англійської мови

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Особливості формування компетентності в писемному мовленні при підготовці вчителя англійської мови

Пристай Г.В., к. філол. н., доцент

м. Дрогобич

Анотація

У статті проаналізовано особливості формування й розвитку англомовної писемної компетентності майбутніх учителів-філологів. З'ясовано, що рівень мовленнєвої компетентності в письмі залежить від знань про особливості побудови тексту й про стилі мовлення, від умінь аналізувати й викладати свою думку. Наукова новизна результатів дослідження полягає в детальній характеристиці структури компетентності в письмі та описі взаємозалежності всіх її складових. Окреслено основні лінгводидактичні принципи навчання письма й доведено, що послідовне їх дотримання дозволяє сформувати належні навички писемного мовлення. У процесі роботи використано метод вивчення та аналізу методичної й лінгвістичної літератури; метод вивчення досвіду викладачів; метод аналізу підручників, навчальних програм і методичних рекомендацій, призначених для використання у вищій школі; метод класифікації й узагальнення при уточненні структури англомовної комунікативної компетентності в писемному мовленні; метод наукового спостереження за освітнім процесом, діяльністю студентів при оформленні письмових повідомлень.

Ключові слова: письмове висловлювання, писемні навички й уміння, лінгводидактичні основи, комунікативне писемне мовлення

Ключевые слова: письменное высказывание, письменные навыки и умения, лингводидактические основы, коммуникативное письменная речь.

Communication and cooperation in economic, cultural, technical, educational spheres between countries with different languages and cultures, customs and traditions have determined the new content of education, aimed atforming competences of the XXI century, upgrading of foreign language teaching technologies in higher education institutions, formation of proper English-speaking communication competence of future language teachers. The purpose of the article is to analyze the peculiarities of formation of the English-speaking competence of philology students at pedagogical universities. The research aims at the solution of the following tasks: to generalize the structure of writing competence and the interdependence of all the components of foreign language communicative competence; to characterize the linguistic and didactic mechanisms and factors of formation of writing competence. The following research methods have been used: studying and analysis of methodical and linguistic works, textbooks, curriculum and methodological recommendations; studying and summarizing of the experience in teaching writing skills; classification and generalization in specifying the structure of English communicative competence in written language; scientific observation. The main scientific and practical results are as follows:

Key words: written expression, writing skills, lingua-didactic principles, communicative writing.

Постановка проблеми

Потреба в спілкуванні та співпраці в економічній, технічній, культурній та освітній сферах країн з різними мовами, культурами, звичаями й традиціями детермінувала новий зміст освіти, спрямований на формування компетентностей XXI століття. Зазначені вимоги передбачають, зокрема, оновлення освітніх технологій навчання іноземної мови в закладах вищої освіти. Без сумніву, що професійна й фахова компетентності вчителя англійської мови безпосередньо пов'язані з предметною компетентністю. Тому формування належної англомовної комунікативної компетентності - один з пріоритетів й очікуваних результатів освітньо-професійної підготовки майбутніх учителів-філологів. Зокрема, важливим є уміння студентів спілкуватися в письмовій формі згідно визначених завдань задля досягнення тої чи тої мети.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій

Аналіз психолінгвістичної та лінгводидактичної літератури засвідчив, що проблема формування навичок писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності є надзвичайно актуальною. Особливості навчання письма іноземною мовою були предметом розгляду наукових праць І. Бім, О. Вишневського, Н. Гез, Т. Глазунової, С. Кожушко, Г. Кривчикової, С. Ніколаєвої, О. Пінської, О. Тарнопольського, С. Шатілова, Т. Яхонтової та ін. Доведено, що рівень мовленнєвої компетентності, писемної зокрема, безпосередньо залежить від знань про особливості побудови тексту, про стилі мовлення, а також від умінь аналізувати та ґрунтовно викладати свою думку. Психологи, описуючи труднощі продукування письма, наголошують, що писемне мовлення перебачає уміння абстрагуватися [2, с. 263]; автор допису повинен самостійно визначити структуру повідомлення так, щоб бути зрозумілим читачеві [9, с. 45]; тому навичці письма притаманна усвідомленість, передача потрібного змісту [8, с. 209].

Як засвідчив аналіз, формування навичок письма відбувається лише після засвоєння навичок аудіювання, говоріння та читання й складає основу ієрархічної залежності між видами мовленнєвої діяльності [3, с. 26-27]. Письмо залучає рукомоторний, зоровий, артикуляційний і слуховий аналізатори [3, с. 28]; саме через активізацію діяльності всіх аналізаторів письмо детермінує швидше запам'ятовування інформації [5, с. 100]. Орфографічні та графічні навички формують матеріальну базу письма [8, с. 208]. Це означає, що для формулювання думок на папері (графічних образів) використовують мовні знаки, які закріплені в корі головного мозку нервовими зв'язками і пов'язані з рухомоторними та зоровими образами. Погоджуємося з думкою С. Ніколаєвої, яка стверджує, що вміння писемного мовлення важливе ще з однієї причини: воно є засобом підвищення рівня володіння усним мовленням. Адже усне повідомлення, підготовлене спочатку на письмі, набуває логічності та послідовності [8, с. 209]. Тому проблема навчання письма, розвитку та удосконалення писемних навичок є актуальною для опанування іноземною мовою. Незважаючи на достатню кількість наукових розвідок щодо навчання писемного мовлення, проблема формування у студентів умінь, що забезпечують виклад власних думок у письмовій формі, вивчена недостатньо.

Мета статті: проаналізувати особливості формування в майбутніх учителів-філологів англомовної комунікативної компетентності в письмі. Досягнення визначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:

1) узагальнити структуру іншомовної комунікативної компетентності в писемному мовленні та суміжні з нею поняття;

2) схарактеризувати основні лінгводидактичні принципи формування й розвитку компетентності в письмі студентів філологічних спеціальностей педагогічних ЗВО.

Результати дослідження

Як засвідчив обстежений матеріал, раніше у методиці викладання іноземних мов термін «письмо» трактували лише як письмову фіксацію мови, а саме оволодіння графікою й орфографією. Письмо використовувалося як засіб навчання для оволодіння читанням та усним мовленням, а також як засіб контролю знань мовного матеріалу та практичних умінь аудіювання, усного висловлювання й читання [3, с. 140-152]. У сучасній лінгводидактичній науці пріоритети змінилися. У «Новому словнику методичних термінів і понять» знаходимо трактування терміну «письмо», яке має три значення.

Перше - це «знакова система фіксації мови, що дозволяє за допомогою графічних знаків передавати інформацію на відстань і закріплювати її в часі». Значення другого поняття автори трактують як форму письмового повідомлення чи текст. Третє значення тлумачиться як «продуктивний вид мовної діяльності, що забезпечує вираження думки в графічній формі» [1, с. 197]. Проте найчастіше вживаними є два поняття: письмо та писемне мовлення. Перше розуміють як засвоєння техніки застосування графічної й орфографічної систем мови. Друге описують як організацію висловлювань, вираження думок на письмі за допомогою слів, словосполучень і речень. Зазначимо, що техніка письма (пор. англійський термін «mechanics of writing») передбачає опанування алфавіту мови, що вивчається, орфографією та пунктуацією. Деякі дослідники трактують її як початковий етап на шляху до продуктивного писемного мовлення [8, с. 202].

Предмет розгляду - писемне мовлення («writing»), яке поділяється на дві гілки: навчальне писемне мовлення (writing for training або writing for reinforcement) і комунікативне писемне мовлення (writing for communication). З'ясуймо особливості кожного з них. До характеристик навчального писемного мовлення належить виконання завдань (як комунікативних, так і умовно-комунікативних). Їхня мета - опанування необхідними писемними лексико-граматичними навичками та мовленнєвими вміннями. Натомість задача комунікативного писемного мовлення - написати письмове мовленнєве повідомлення. Адже ціль навчання комунікативного писемного мовлення - уміння створювати різні типи та жанри письмових повідомлень. Розрізняють два види комунікативного писемного мовлення - практичне (написання приватних, офіційних і напівофіційних листів, анотацій, рефератів, заповнення аплікаційної форми, написання автобіографії) та академічне (написання есе та творів). Обидва різновиди письма впливають як на розвиток комунікативних умінь студентів у читанні, говорінні, аудіюванні, так і на формування й удосконалення їхніх граматичних і лексичних мовленнєвих навичок. Задля забезпечення процесу навчання загалом і досягнення належного результату в опануванні компетентності в письмі зокрема студенти-філологи вчаться аналізувати письмові завдання, передавати на письмі змістовну інформацію, викладаючи думки логічно й послідовно та відповідно до структури повідомлення аргументуючи свій вибір. Закріплення умінь та навичок писемного мовлення здійснюється шляхом виконання завдань з елементами новизни, а саме вирішення навчально-комунікативних ситуацій, де вказано стосунки та комунікативні наміри співрозмовників, а також обставини спілкування.

Оскільки писемне мовлення - продуктивний вид діяльності, вміння виражати думки у письмовій формі, то, відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, досвідчений користувач рівня С1-С2 уміє створювати чіткий, добре структурований, детальний текст на складні теми, демонструючи володіння організаційними моделями, засобами зв'язку та об'єднанням елементів тексту. Під терміном «текст» розуміють листи, твори або доповіді, логічно побудовані публіцистичні статті, резюме та огляди професійних або літературних праць [6, с. 101108]. А, скажімо, згідно вимог освітньо-професійної програми для другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю «014 Середня освіта (Мова і література (англійська))» галузі знань «01 Освіта/Педагогіка» Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка випускник повинен уміти, зокрема, сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні монологічні та діалогічні висловлювання різних видів, типів і жанрів, виявляти особливості форми, значення та вживання мовних одиниць, зіставляти явища іноземної мови з їх еквівалентами в рідній, аналізувати лексичні та граматичні явища мови, що вивчається [7].

Без сумніву, структуру англомовної компетентності в письмі можна розглядати й з точки зору компетентнісного підходу. У такому випадку ми побачимо, що ця конструкція багатогранна, охоплює інші ключові компетентності й сама входить до їхнього складу. Таким чином, утворюється така собі інтегрована неподільна єдність, складники якої взаємозалежні. Сюди належить лінгвістична компетентність, а саме оволодіння студентами належними мовними засобами - лексичними й граматичними. Наступна складова - предметна компетентність, тобто концептуальна картина майбутнього вчителя. Соціолінгвістичну складову в КП характеризуємо як здатність створювати тексти згідно ситуацій, визначаючи тематичне наповнення, форму й тип тексту. Натомість соціокультурний рівень охоплює знання про національні та культурні особливості композиції письмових висловлювань. Зараховуємо до складу КП дискусійну компетентність як здатність будувати та/або інтерпретувати тексти та стратегічну компетентність як здатність компенсувати недостатній рівень знань/досвіду шляхом самонавчання. лінгводидактичний писемний англомовний текст

Проаналізовані праці дослідників засвідчили, що теоретичне розуміння іншомовної КП характеризується як сукупність знань, умінь, навичок, властивих тій чи тій іноземній мові. Скажімо, Л. Гейхман доводить, що іншомовна КП - це здатність і готовність здійснювати іншомовне спілкування, оволодівши мовними засобами й процесами породження та розпізнавання мови, спираючись на граматичні, лексичні, орфографічні знання, вміння і навички, уміння розпізнавати мову на слух і вміння спілкуватися усно [4, с. 82]. Натомість Ю. Овечкіна запевняє, що КП - це спроможність зреалізувати письмове спілкування іноземною мовою з точки зору особистої чи професіональної комунікації, використовуючи знання і вміння, навички й досвід роботи з іншомовним текстом, а також знання про особливості структури письмових текстів [10]. На нашу думку, англомовна КП студента-філолога охоплює знання, уміння, досвід використання практичного й академічного писемного мовлення, його уміння згідно з мовленнєвою ситуацією використовувати норми соціальної поведінки й мовленнєвого етикету, а також методичну підготовку до його викладання у школі і постійне оновлення цих знань задля їх успішного застосування в умовах, що змінюються.

Одним із чільних факторів розвитку компетентності в писемному мовленні студентів філологічних спеціальностей педагогічних ЗВО є врахування й дотримання викладачем наступних дидактичних принципів:

1) принцип інтегрованості письма з іншими видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, читанням, говорінням);

2) принцип використання різноманітних (за ознакою комунікативності / некомунікативності) видів вправ для розв'язування різних задач у навчанні письма. Це, зокрема, некомунікативні репродуктивні (об'єднання простих речень у складне); комунікативні репродуктивні (підстановка, трансформація ЗМ, перефразування); комунікативні продуктивні (запитання-відповідь, написання плану);

3) принцип раціонального поєднання вправ з різним ступенем керованості - при формуванні вмінь КП використовують вправи із частковим або мінімальним рівнем керування, а саме такі, де студент має вибір мовленнєвих одиниць/ граматичних структур (наприклад, вправи на підстановку, трансформацію, завершення зразка мовлення, відповіді на запитання тощо);

4) принцип широкого використання інформаційних / комп'ютерних технологій, який забезпечує індивідуалізацію процесу навчання. Завдяки застосуванню комп'ютерних програм при навчанні письма забезпечується індивідуалізація процесу навчання завдяки можливості пристосуватися до потреб кожного студента. Це, скажімо, електронні програми вивчення англійської мови Diamond English, LeamingApps.org, Bridge to English-2000, Learn English, «Англійська мова. Тестові завдання і ключі»; для дистанційного навчання MOODLE, ILIAS, aTutor, Claroline, Dokeos, Fedena, Sakai тощо; навчальна програма "English Grammar In Use", мультимедіа (наприклад, Power Point), Smart-дошки.

Крім цього, використання можливостей веб-технологій (блог, вікі, подкаст, веб-квест, Ютуб, Флікр, чати, форуми і т.п.) сприяють формуванню й розвитку рецептивних та продуктивних мовленнєвих навичок, зокрема навичок у письмі;

5) принцип отримання студентами всіх необхідних пояснень стосовно формату писемного тексту, який потрібно навчитися писати (його структури, композиції, складових частин, засобів висловлювання думки, забезпечення єдності, логічної та мовної зв'язаності тексту). Викладачу слід чітко й зрозуміло пояснити завдання письмової роботи, попередньо закріпивши мовленнєві навички письма - лексичні (наприклад, синонімічний повтор) й граматичні (скажімо, вставні слова) навички, а також навички вживання засобів зв'язку між фразами / реченнями (як-от, слова-перелічування);

6) принцип використання різних прийомів, які допомагають продукувати та логічно композиційно розмістити ідеї для написання різних видів писемних текстів.

Скажімо, добір заголовка до тексту, поділ тексту на абзаци, визначення головної думки, складання плану сприяють побудові текстів різних стилів; натомість створення, аналіз ситуації, встановлення зв'язків, зіставлення фактів дозволяють сформулювати необхідні висновки;

7) принцип поєднання індивідуального навчання з навчанням у співробітництві. Навички самостійної роботи сприятимуть самоосвіті особистості в майбутньому, а здатність до роботи в групі / команді, уміння домовлятися, підпорядковуватися чи брати відповідальність на себе сприятиме подальшій соціалізації та розвитку комунікативних умінь. Більш того, дотримання згаданого принципу дозволяє студентам-філологам втілити свій досвід, здобуті знання шляхом актуальної творчої чи дослідницької діяльності;

8) принцип вирішення задач (the task-based approach). Навчання мови на основі завдань - це підхід, при якому навчання мови здійснюється через вирішення завдань з реального життя з певною педагогічною метою. Цей принцип стимулює до креативності, проте з чітко визначеною формою результату, наприклад написання електронного листа із запитом конкретної інформації;

9) принцип впровадження спеціальних видів навчальної діяльності для розвитку високої мотивації студентів щодо оволодіння навичками та вміннями англомовного письма (наприклад, створити в соціальній мережі профіль групи та регулярно його оновлювати, роблячи дописи про новини, враження від екскурсій);

10) принцип урахування та раціональне використання основних методичних підходів до навчання письма: текстового, жанрового, процесуального та інтегрованого.

Дотримання вказаних принципів можливе, очевидно, за умови врахування розміру й змісту письмових робіт згідно різних етапів опрацювання мовного та / або мовленнєвого матеріалу; при послідовному використанні інтерактивних методик і технік навчання (у співробітництві, кейс-методу тощо) для вдосконалення практичних мовленнєвих умінь за допомогою письма; урахуванні мовного, країнознавчого, лінгвокраїнознавчого, соціокультурного аспектів при постановці письмових завдань; використанні переваг інтегрованого процесу навчання при формуванні іншомовної комунікативної компетенції, у т.ч. за допомогою письмових творчих робіт; і, зрештою, навчання писемного мовлення має відбуватися за умов, максимально наближених до реальних комунікативних потреб.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, іншомовна компетентність у письмі - складна впорядкована структура. Мета навчання іншомовного писемного спілкування у вищій школі - оволодіння академічним рівнем комунікативного писемного мовлення. Досягнення цієї мети можливе при врахуванні певних лінгводидактичних принципів. Перспективами подальших досліджень вбачаємо укладання системи вправ для розвитку компетентності в комунікативному писемному мовленні студентів філологічних факультетів педагогічних вузів.

Список використаних джерел

1. Азимов Э.Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. - М.: Икар, 2009. - 448 с.

2. Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский // Избранные психологические исследования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. - С. 39-385.

3. Вишневський О.І. Методика навчання іноземних мов : навч. посіб. / О.І. Вишневський. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2011. - 206 с.

4. Гейхман Л.К. Интерактивное обучение общению (общепедагогический подход): дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Л.К. Гейхман. - Екатеринбург, 2003. - 426 с.

5. Добровольська Л.С. Розвиток іншомовних умінь старшокласників у процесі вивчення освітніх курсів англійською мовою : дис... канд. пед. наук: 13.00.02 «Теорія та методика навчання: германські мови» / Добровольська Л.С.; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. - О., 2007. - 275 с.

6. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. - К: Ленвіт, 2003. - С. 101-108.

7. Кремінь В.П. Освітньо-професійна програма «Середня освіта (Мова і література (англійська, німецька))» Другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю «014 Середня освіта (Мова і література (англійська))» галузі знань «01 Освіта/Педагогіка» Кваліфікація: «[Електронний ресурс] / В.П. Кремінь, В.Д. Сліпецька, М.В. Маркова. - 2019.

8. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / С.Ю. Ніколаєва, О.Б. Бігич, Н.О. Бражник, С.В. Гапонова, Г.А. Гринюк; ред.: К.І. Онищенко. - К.: Ленвіт, 2002. - 327 c.

9. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи: в 2-х т. / Сергей Леонидович Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - Т. 1. - 320 с.

10. Овечкина Ю.Р. Структура коммуникативной компетенции в иноязычной письменной речи студентов языкового вуза [Электронный ресурс] / Ю.Р. Овечкина // Педагогическое образование в России: электрон. журн. 2012. №1

References

1. Azimov E.G. Novyj slovar metodicheskih terminov i ponyatij (teoriya i praktika obucheniya yazykam) / E.G. Azimov, A.N. Shukin. - M.: Ikar, 2009. - 448 s.

2. Vygotskij L.S. Myshlenie i rech / L.S. Vygotskij // Izbrannye psihologicheskie issledovaniya. - M.: Izd-vo APN RSFSR, 1956. - S. 39385.

3. Vyshnevskyi O.I. Metodyka navchannia inozemnykh mov : navch. posib. / O.I. Vyshnevskyi. - 2-he vyd., pererob. i dop. - K.: Znannia, 2011. - 206 s.

4. Gejhman L.K. Interaktivnoe obuchenie obsheniyu (obshepedagogicheskij podhod): dis. ... d-ra ped. nauk: 13.00.01 / L.K. Gejhman. - Ekaterinburg, 2003. - 426 s.

5. Dobrovolska L.S. Rozvytok inshomovnykh umin starshoklasnykiv u protsesi vyvchennia osvitnikh kursiv anhliiskoiu movoiu: dys... kand. ped. nauk: 13.00.02 «Teoriia ta metodyka navchannia: hermanski movy» / Dobrovolska L.S.; Pivdennoukrainskyi derzh. pedahohichnyi untim. K.D. Ushynskoho. - O., 2007. - 275 s.

6. Zahalnoievropeiski rekomendatsii z movnoi osvity: vyvchennia, vykladannia, otsiniuvannia / Naukovyi redaktor ukrainskoho vydannia doktor ped. nauk, prof. S.Yu. Nikolaieva. - K: Lenvit, 2003. - S. 101-108.

7. Kemin V.P. Osvitno-profesiina prohrama «Serednia osvita (Mova i literatura (anhliiska, nimetska))» Druhoho (mahisterskoho) rivnia vyshchoi osvity za spetsialnistiu «014 Serednia osvita (Mova i literatura (anhliiska))» haluzi znan «01 Osvita/Pedahohika» Kvalifikatsiia: « [Elektronnyi resurs] / V.P. Kemin, V.D. Slipetska, M.V. Markova. - 2019.

8. Nikolaieva S.Yu. Metodyka vykladannia inozemnykh mov u serednikh navchalnykh zakladakh: Pidruch. dlia stud. vyshch. navch. zakladiv / S.Yu. Nikolaieva, O.B. Bihych, N.O. Brazhnyk, S.V. Haponova, H.A. Hryniuk; red.: K. I. Onyshchenko. - K.: Lenvit, 2002. - 327 c.

9. Rubinshtejn S.L. Osnovy obshej psihologi: v 2-h t. / Sergej Leonidovich Rubinshtejn. - M.: Pedagogika, 1989. - T. 1. - 320 s.

10. Ovechkina Yu.R. Stiuktura kommunikativnoj kompetencii v inoyazychnoj pismennoj rechi studentov yazykovogo vuza [Elektronnyj resurs] / Yu.R. Ovechkina // Pedagogicheskoe obrazovanie v Rossii : elektron. zhurn. - 2012. - №1.

Размещено на allbest.ru