Педагогічна концепція С. Русової

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ С. РУСОВОЇ

Валерія Мурашко

(студентка другого курсу рівня «магістр» факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник -- доктор педагогічних наук, професор О.С. Радул

Постановка проблеми. Сьогодні освіта містить в собі прогресивні здобутки реформаторів і створює нову систему національного виховання, враховуючи потреби свого краю, національні вимоги, історичні традиції. У будь-якій ланці освіти вирішальним є відповідність сучасним науковим, філософським, соціально-психологічним, педагогічним положенням про особливості розвитку дитини - поведінку, інтелекту, що найкраще забезпечують її розвиток та виховання особистості. Праці Софії Русової - одна з найбільших педагогічних спадщин, у якій ми шукаємо та знаходимо відповіді на чисельні питання, що виступають перед нами. Творча спадщина С. Русової надзвичайно багата й різнопланова. У ній достатньо чітко визначена педагогічна концепція вченої, погляди на різні аспекти розвитку освіти, школи і виховання. Глибоке вивчення, критичне осмислення і теоретичне узагальнення поглядів С. Русової на принципах науковості, системності, об'єктивності, що набуло свого поширення у 90-ті роки ХХ ст. і особливо використовується і сьогодні, створена за допомогою них концепція справедливо вважається лідером національної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням різних аспектів діяльності Софії Федорівни Русової та її педагогічну спадщину займалися Кравець В., Дубровська Л.О., Кононко О,Зайченко І. В., Дацюк Г.,Березівська Л.Д. та інші.

Мета статті - розглянути та проаналізувати суть педагогічної концепції Софії Русової.

Виклад основного матеріалу. С. Русовій належить розробка оригінальної концепції розвитку української школи, національного дитячого садка, концепції національної освіти. Тому розглянемо питання, що таке концепція, та яка сутність концепції С.Русової.

С. У. Гончаренко в українському педагогічному словнику розкриває це поняття так: Концепція педагогічна (від лат. Conceptio - сукупність, система) -- система поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення якихось педагогічних явищ, подій; провідна ідея педагогічної теорії.

У соціолого-педагогічному словнику можна знайти такі визначення: Концепція -(від лат. - розуміння, система) -- визначений спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета, явища, процесу, основний погляд на предмет чи явище, ідея для їхнього систематичного висвітлення. Термін Концепція вживається також для позначення провідного задуму, конструктивного принципу в науці, мистецтві, техніці, політиці й інших видах діяльності [9].

Сучасний тлумачний словник української мови подає таке трактування: Концепція лат. њncenptio) це система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище. літ. Ідейний задум твору [10].

У літературознавчому словнику-довіднику маємо таке визначення, - це (від лат. прийняття) -- розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища [4, с. 374].

Отже концепція -це система поглядів на педагогічні явища, процеси, розуміння і пояснення якихось педагогічних явищ або подій. Концепція національної освіти С. Русової базувалась на її глибокому переконанні, що «доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми переведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної, свідомої дужої нації» [3, с. 297].

С.Русова спрямувала свої концептуальні ідеї на створення національної системи освіти, стверджуючи, що «ідея національної школи вже пустила міцне коріння в ґрунті всесвітнього виховання. Намагання усіх народів до забезпечення своєї власної школи, бо усім уже зрозуміло, наскільки нація, яка вийшла через таку школу, буде дужчою другої нації, яка її не проходила. Школа - великий фактор для остаточного формування нації... Перш ніж уяснити собі, якою повинна бути національна школа, треба вияснити собі, що означає «національна» [2, 126]. Українська національна школа, на думку С. Русової, має на меті виховати українськими засобами розумну, працьовиту дитину, не відірвану від свого рідного народу, а навпаки - пов'язану з ним пошаною до свого, серед чого вона виростає. Без національної школи неможливе будь-яке державне, національне й духовне відродження всіх народів, що населяють землю України. Софія Русова написала низку праць про побудову української національної школи. Зокрема, «Нова школа», «Ідейні підвалини школи», «Націоналізація школи» та інші.

У 1932 році Софія Русова підготувала надзвичайно важливу на той час статтю «Національна школа», яке має велике значення і сьогодні. Національна школа - це не просто школа, у якій навчають рідною мовою. Ця школа має насамперед виховати людину з усвідомленням громадянських обов'язків перед своєю Батьківщиною. Найперше ця школа мусить виховувати почуття національної самосвідомості, самоповаги. Фундаментом усякої національної школи має бути народознавство, яке об'єднує в собі все національне виховання.

Софія Федорівна формулює положення про значення національної системи виховання, та доводить, що міцна нація, це та нація, яка краще за всіх використала глибокі національні скарби. Сутність національного виховання полягає в тому, що воно виробляє у людини не хитку моральність, а міцну цільну особистість, що через пошану і любов до свого народу виховує в дітях пошану і любов до інших народів [8, с. 99].

На думку Софії Русової, створення національної системи виховання - це глибоке змагання кожного народу знайти себе як відокремлену частину людства та свідомо зрозуміти своє місце серед людності всього світу, свою національну роль у світовому культурному русі і працювати для збагачення її скарбів [8, с. 83].

Скарбницею педагогічних є твори Софії Русової, написані в 1922 -1940 pp. У них чітко простежуються такі складові її філософсько-соціальних і педагогічних поглядів, як гуманізм, демократизм, ідея відродження духовних цінностей українського народу, насамперед національної школи, системи освіти. У працях Софії Русової простежується прагнення осмислити й обґрунтувати теоретичні засади педагогіки на основі всебічного аналізу попередніх надбань світової педагогічної думки та сучасних їй наукових досліджень.

С. Ф. Русову справедливо вважають одним із лідерів українізації і творців концепції національної освіти, спрямованої на виховання патріотичної, національно свідомої української молоді. У розвитку сучасної освіти актуальною є концепція української національної школи Софії Русової. Вона розкривала зміст освіти через національну ідею, її основною метою громадянського виховання, є виховання в людині моральних ідеалів суспільства, почуття любові до Батьківщини, прагнення до миру, потреби в праці на благо суспільства. Концепція національного виховання має надзвичайну актуальність і сьогодні для розбудови української незалежної держави.

Дослідниця всебічно обґрунтовує зміст, характер і форми безперервної освіти (родина, дитячий садок, школа, вищі навчальні заклади, позашкільна освіта) та їхню взаємодію. Педагог стверджувала: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів...» [ 10, с. 57].

Працюючи над концепцією національної шкільної освіти України, Софія Русова глибоко досліджувала питання розвитку і становлення єдиної національної школи в інших країнах світу. Свій погляд на організацію нової за змістом школи вона найповніше виклала в праці «Єдина діяльна (трудова) школа». Вважала, що наша школа повинна будуватися на національному грунті. «Не треба переймати всіх деталей зразкових шкіл у других народів, ні, - писала Софія Русова, - кожен народ має утворити свою власну національну школу, з своїми особливими рисами і формами свого власного національного життя». І тут Софія Федорівна наводить слова Тараса Шевченка «І чужому научайтесь. Й свого не цурайтесь».

Розглядаючи педагогіку як теорію виховання всебічно розвиненої особистості, Софія Русова чималу увагу приділила розробці наукових положень педагогічної діяльності. Ще в доеміграційний період вона звернулася до пошуку відповіді на два питання:

• що то є та дитина, задля якої ми мусимо створити відповідну для її особливості атмосферу;

• як до неї ставитися, щоб виховання дало найкращі наслідки.

Ґрунтовне осмислення цих глобальних проблем привело вчену до

розуміння того, що для вирішення першого питання педагогіка «в своєму теоретичному досліджуванні й у практичній реалізації має користуватися науковими вказівками психології, соціології та соціальної психології» [6,17].

Внесок С. Русової у розвиток педагогічної думки ХХ століття неможливо переоцінити. В науковій спадщині С. Русової ідея нової української школи - єдиної діяльної, обов'язкової та безплатної, що базується на принципах активності, індивідуалізації, соціалізації, гуманізації, культуровідповідності і природо відповідності виховання. Де головним виступає національний характер, де національний виховний ідеал, не буде протилежним ідеалам культури й гуманності, а матиме загальнолюдський характер. русова школа освіта науковість

Педагогічні ідеї дослідниці - це відповідний продукт її філософії, теоретичних досліджень та практичної діяльності. Педагогічна концепція є цілісним доробком про становлення дитини, за допомогою гармонійно поєднаних підходів. Її концепція не втратила своєї актуальності і в сучасних умовах реформування національної освіти в Україні. Науково-педагогічні праці С. Русової є важливим джерелом української освітньої думки, містять ідеї та підходи, що відповідають потребам сучасної системи освіти.

Завдяки практичній та теоретичній педагогічній діяльності, управлінському досвіду впровадження принципів гуманізму та індивідуалізації в навчально-виховний процес Софія Федорівна Русова розробила власну концепцію національного виховання та нової української школи. Її педагогічні ідеї зіграли визначну роль в створенні умов для впровадження цих ідей та подальшому розвитку національного виховання. Тому розглянувши концепцію національного виховання можемо дійти висновку, що вона є актуальною і на сьогодні.

Бібліографія

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. - Київ: Либідь, 1997. - 376 с.

2. Дацюк Г. Софія, бо мудра / Г. Дацюк //Початкова школа. - 1992. - № 1. - С. 59-61.

3. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст. / В. Кравець. - Тернопіль, 1996. - 290 с.

4. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Громяка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 752 с.

5. Опанасенко Н. Софія Русова про формування національної свідомості дитини в початковій школі / Н. Опанасенко Рідна школа, 2000. - № 10. - С. 57-59.

6. Русова С. Нова школа соціального виховання / Софія Русова. - Київ: Либідь, 1997. - 17 с.

7. Русова С. Ф. Нові методи дошкільного виховання / С. Ф. Русова. - Прага: Сіяч, 1927. - 112 с.

8. Софія Русова [Текст]: наук.праці / упоряд. та наук. ред. Д. Герцюк, П. Сікорський. - (Серія: Видатні українські педагоги, вип. 7), Львів: «СПОЛОМ», 2017. - 164 с.

9. Соціально-педагогічний словник / За ред. В. В. Радула. - К.: «ЕксОб», 2004. - 304 с.

10. Сучасний тлумачний словник української мови: 100 000 слів / За заг. ред.. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. - Х.: ВЛ «ШКОЛА», 2009. - 1008 с.

Размещено на Allbest.ru