Поняття інтерактивного навчання й методики його організації на уроці української мови в середніх класах сучасного закладу ЗСО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття інтерактивного навчання й методики його організації на уроці української мови в середніх класах сучасного закладу ЗСО

Катерина Кравченко

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кричун Л. П.

За сучасним тлумаченням, інтерактивність - це здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) [6]. інтерактивний навчання мова

Проблема інтерактивного навчання в сучасній лінгводидактиці далеко не нова. Нею свого часу займалися вітчизняні педагоги, як-от: Л. В. Пироженко, О. І. Пометун, Л. Ф. Щербина та інші. Питання застосування інтерактивних технологій на уроках української мови були предметом наукових зацікавлень Л. О. Варзацької, Л. М. Кратасюк, О. М. Горошкіної, Н. В. Солодюк, Р. Р Балан, М. С. Вашуленка, О. В. Караман, М. Ю. Красовицького, Т. Г. Окуневич, І. С. Олійника, М. І. Пентилюк, Т. В. Симоненко та інших українських лінгводидактів.

Метою нашої публікації є дослідження можливостей інтерактивної методики навчання в ЗЗСО. Відповідно до заявленої мети будемо реалізувати такі завдання: описати особливості інтерактивної технології навчання; запропонувати деякі варіанти її застосування на прикладі уроків української мови у шостому класі під час вивчення іменних частин мови.

Зазначимо, що попри широку зацікавленість у методиці інтерактивного навчання, тема залишається актуальною, оскільки її застосування на конкретному лінгвістичному матеріалі (іменні частини мови) досі не було предметом вивчення лінгводидактів.

Сучасна методична наука виділяє такі типи інтерактивних методів навчання української мови: методи колективно-групового навчання, методи кооперативного навчання, методи ситуативного моделювання, методи опрацювання дискусійних питань [2, 8].

Розглянемо деякі з цих методів з позиції можливості їх використання у середніх класах ЗЗСО.

Першим активно описуваним і практично дослідженим є метод колективно-групового навчання. Цей метод відомий здавна. Веде він свої початки ще з далеких 20-х років двадцятого століття, а це період становлення радянської влади. В основі цього методу, а тоді він називався бригадно-лабораторним, лежало об'єднання учнів у бригади по 9-10 осіб, на чолі якої стояв бригадир. Кожній бригаді ставили конкретне завдання, яке вона мала виконати, проте звітував за все виконане так званий бригадир. На основі цього звіту вчитель мав оцінити роботу кожного члена бригади. Метою такого способу організації навчання було сформувати колективну відповідальність, розвиваючи пізнавальну діяльність кожного учасника бригади. Ми не будемо оцінювати, наскільки цей метод був удалим чи ні, проте зазначимо, що він, на наш погляд, став прообразом колективно-групового методу навчання учнів у сучасному закладі загальної середньої освіти.

Чим нині особливий цей метод інтерактивного навчання?

По-перше, він формує в кожного учасника групи відповідальність за результат, по-друге, створюючи групи, учитель враховує (або навмисно не враховує) рівень активності кожного учня, його здібності й уміння висловлюватися, його вміння працювати в колективі, рівень його відповідальності тощо. По-третє, працюючи в окремій групі, учень чітко усвідомлює власну функцію, він уже не може заховатися за чиюсь спину або не виконати доручене йому завдання. По-четверте, у такий спосіб формуються особистісні риси школяра, уміння триматися на публіці, бути відповідальним перед іншими за власну роль чи позицію. Тут можна називати ще дуже багато позитивних моментів, проте одним із негативних ознак такого навчання все ж залишається можливість услизнути від відповідальності й перекласти свою роботу під будь-яким приводом на плечі своїх однолітків.

Інша інтерактивна технологія - кооперативне навчання, або навчання в малих групах. Для виконання навчального завдання створюється невелика група в 4-5 осіб, перед нею ставляться конкретні завдання. При цьому, виконуючи певне групове завдання, кожен член групи має зробити своє. І від того, чи справиться він зі своїм завданням, залежить кінцевий результат групи. Такий метод навчання спрацьовує на формування індивідуальної відповідальності у виконанні групових завдань. Робота буде завершеною, якщо кожен член групи її виконає повністю. Отже, кооперуватися в рамках навчального процесу - означає працювати разом, об'єднуючи свої зусилля для вирішення загального завдання.

Методика ситуативного моделювання полягає в тому, що перед учнями змальовується певна ситуація, а вони мають змоделювати можливі варіанти її розв'язання. Така методика тяжіє до проблемно-пошукових методів, оскільки базується на розвиткові креативного мислення учнів і дає змогу користуватися не лише відомою інформацією в стандартних ситуаціях, а швидше, навпаки: у нестандартних ситуаціях знаходити можливі варіанти застосування вивченого.

Ще однією, досить неординарною, на наш погляд, є методика опрацювання дискусійних питань. Такий спосіб інтерактивного навчання лежить у площині комунікативних технологій навчання, де найголовнішим є опрацювання дискусійного питання, виокремлення дотичних граней і встановлення найбільш прийнятного рішення, незважаючи на можливі варіанти й варіації його розв'язання.

Не менш цікавим та ефективним прийомом навчання за інтерактивною методикою вважають проектну діяльність учнів. У її основі - самостійна робота школяра, спрямована виключно на виготовлення практичного продукту. Однак, аби це завдання реалізувати, учневі необхідно активно комуні кувати зі своїми однолітками, виробляючи спільний підхід до розв'язання поставленої проблеми.

В основі інтерактивного навчання лежить формування особливого ставлення учнів до самого процесу освіти: кожен з них є особистістю, яка здатна сформувати сама себе; кожен з них - це успішна людина, незважаючи на несхожість з іншими; кожен з них - це цілеспрямована й мотивована особа, для якої навчання - звичайна праця. Тому інтерактивне навчання вважається «спеціальною формою організації пізнавальної діяльності з цілком конкретною метою» [3, 126].

Під час такого навчання абсолютно всі школярі залучаються до роботи, незважаючи на те, що не кожен метод чи методичний прийом це передбачає. Проте саме задіювання кожного учня, його участь у дослідженні, обговоренні або створенні тієї чи тієї навчальної ситуації і дозволяє говорити про інтерактивність як таку. Спільна діяльність учнів обов'язково має результат: кожен з учнів робить свій внесок у дослідження, разом з тим відбувається обмін думками та ідеями, робиться спільний узгоджений висновок. Така форма організації освітньої діяльності, окрім усього іншого, ще й розвиває комунікативну компетентність, навчає учнів працювати в колективі, толерантності й ґречності.

На думку Л. О. Варзацької та Л. М. Кратасюк, інтерактивні технології на уроках української мови є важливим складником особистісно зорієнтованого розвивального навчання. Учені переконані, що учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт, суб'єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами роботи, унаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.

У сучасній лінгводидактиці існує думка, що інтерактивними можна вважати методи навчання, які здійснюються шляхом активної взаємодії учнів у процесі навчання. Зокрема О. І. Пометун переконана, що вони дають змогу на основі внеску кожного з учасників освітнього процесу в спільну справу здобути нові знання й організувати спільну діяльність від окремої взаємодії до широкої співпраці [2, 11].

Важливе, як на нашу думку, місце в системі сучасного навчання посідає задіювання комп'ютера та інших девайсів, оскільки для учня покоління Z- це чи не одна з обов'язкових умов успішного навчання. Разом з тим, оскільки в навчальному процесі є дві зацікавлені особи - учитель та учень, - то варто говорити й про місце гаджетів у роботі вчителя. Як зазначає Г. Шелехова, для вчителя комп'ютер є:

а) засобом здійснення навчальної роботи; б) засобом навчальної інформації (словники, довідники, доступ до бібліотек через електронну пошту тощо); в) банком довготривалого збереження різної інформації, у т.ч. текстів; г) засобом організації тренувальної діяльності учнів; д) засобом контролю за навчальним процесом [5, 5].

Для учня, на думку цієї ж дослідниці, комп'ютер служить: а) засобом керівництва самостійною навчальною діяльністю; б) засобом формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок; в) засобом контролю й самооцінки, що дає змогу оцінити знання і навички як поетапно, так і безперервно в процесі учіння; г) засобом навчальної взаємодії з учителем у системі дистанційного навчання; д) джерелом навчальної інформації; е) універсальним мовним середовищем [5, 5].

Якщо вчитель, як і його учні, вільно володіють комп'ютерною технікою, то на уроках української мови та під час виконання домашніх завдань з мови можна сміливо використовувати онлайн-тренажери, щоб перетворити таку техніку на помічника учневі: так можна опрацьовувати підготовлену вчителем, а також і самостійно, наочність, можна з метою самоконтролю виконувати різні вправи та завдання тощо.

На думку О. М. Горошкіної, комп'ютер «дає змогу учням користуватися інформаційно-довідковою системою, засобами наочності й самоконтролю [1, 326].

Розглянувши широкий спектр інтерактивних способів навчання, запропонуємо приклад застосування методу кейсів на уроці української мови у шостому класі.

В основі цього методу лежить розвиток розумових здібностей учнів, спрямованих на формування творчого мислення. За допомогою методу кейсів учні можуть самостійно чи з допомогою вчителя опрацювати невідомий їм навчальний матеріал. Такий підхід сприятиме удосконаленню вміння спілкуватися з однолітками та розвиватиме творчі здібності учнів. Завдяки колективному дослідженню шестикласники набуватимуть упевненості в собі, а також поняття відповідальності за власний внесок у розв'язання поставленого завдання.

Щоб задіяти метод кейсів, слід обов'язково об'єднати учнів класу в декілька груп та обрати в кожній з них спікера. А для цього учитель повинен обов'язково установити особливості учнів: як вони вчаться, хто в класі лідер, рівень навчальних мотивацій, рівень взаємостосунків у класі, і, що не менш важливо, чи немає в класі дітей, які б піддавалися боулінгу з боку однокласників. Тобто, перед застосуванням методики кейсів необхідно провести глибоке психолого-педагогічне вивчення особливостей дітей середнього шкільного віку.

Перед застосуванням зазначеної методики слід провести попередню підготовчу роботу, як-от:

1) скласти конспект до теми, яка буде опрацьовуватися;

2) обрати методи та прийоми, що будуть ефективними саме в цьому класі;

3) розподілити тему, яка виноситься на урок, на блоки; підготувати завдання, що стосуватимуться кожного з виокремлених блоків;

4) розробити систему контрольних запитань;

5) розробити методичні рекомендації для організації самостійної роботи учнів;

6) скласти список літератури, яку можна рекомендувати шестикласникам для успішного виконання поставленого завдання;

7) визначитися зі списками учнів, які ввійдуть в кожну з груп.

Тема. Поділ іменників І і ІІ відмін на групи.

Як відомо, ця тема для учнів шостого класу завжди була занадто складною. Тож спробуємо разом з ними провести власні міні-дослідження, аби її зробити максимально комфортною для сприйняття й запам'ятовування.

Пам'ятаємо, що ця методика передбачає 5 етапів:

1) постановка завдання;

2) проведення дослідження;

3) підготовка виступу;

4) виступ спікера;

5) оцінювання. Рефлексія.

I. Завдання до кейса.

Група 1 отримує завдання дослідити, як визначити групу іменників першої відміни і навіщо це робити. Тобто, крім засвоєння нового матеріалу, учням доведеться визначитися, де конкретно і як саме вони зможуть застосувати у власному житті знання про тверду, м'яку і мішану групи іменників першої відміни. Обов'язковим продуктом групи має бути презентація дослідженої проблеми у вигляді слайдів чи рукописних карток.

Група ІІ отримує завдання розібратися із способами визначення групи в іменників ІІ відміни, окрім тих слів, основа яких закінчується на -Р. Вони, як і перша група, мають виробити чіткі рекомендації про те, як, де і коли учні зможуть використати знання, здобуті при дослідженні поставленої проблеми. Результатом роботи групи буде таблиця відмінювання іменників твердої, м'якої і мішаної груп ІІ відміни.

Група ІІІ повинна дослідити й розробити алгоритм визначення групи тих іменників ІІ відміни, основа яких закінчується на -Р. Такі іменники становлять своєрідну загрозу граматичній нормі української мови, оскільки логічно вони схожі на іменники твердої групи, проте система їхнього відмінювання говорить зовсім про інше. Результатом роботи групи буде алгоритм визначення групи іменників з оновою на -Р.

II. Робота груп над проблемними ситуаціями, варіанти її розв'язання та дії. Оформлення висновків виконаної роботи.

III. Зразки відповідей наводити не будемо, оскільки питання не складні і в будь-якій довідковій літературі з української мови на них можна знайти чіткі й несуперечливі відповіді.

IV. Презентація рішень кейса.

Це, власне, і є сам виступ спікера.

V. Самооцінка та самоаналіз виконаного завдання. Рефлексія.

Для рефлексії у цьому разі можемо запропонувати гру на розпізнавання іменників твердої, м'якої і мішаної груп. Учні класу отримують написані на окремих аркушах слова, які треба розташувати за групами тверда, м'яка і мішана, причому розмістити їх в алфавітному порядку.

Отже, інтерактивні технології навчання в сучасному світі є одним з ефективних і дієвих способів організації освітньої діяльності учнів середнього шкільного віку, адже завдяки таким підходам діти не лише засвоюють певний об'єм знань, а й, що найголовніше, учаться застосовувати їх у власній діяльності. Такий підхід до вивчення теми, на наш погляд, буде значно кориснішим для сьогоднішнього учня, адже змусить його не читати готовий матеріал із підручника, а сприятиме самостійному опрацюванню лінгвістичної проблеми і виведенню відповідного висновку.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Горошкіна О.М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю: Монографія. - Луганськ: Альма-матер, 2004. - 362 с.

2. Пометун О. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять // Шлях освіти. - 2004. - № 3. - С. 10-15.

3. Солодюк Н. В. Організація інтерактивного навчання на заняттях української мови (за професійним спрямуванням) студентів-медиків // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 5 (288), Ч. ІІ, 2014 С. 125-130

4. Солодюк Н.В. Лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова) Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Херсон - 2009 -24 с.

5. Шелехова Г. Використання комп'ютерних технологій на уроках української мови // Українська мова і література в школі. - 2006. - №8. - С.4-8.

6. https://www.slovnyk.ua/rndex.php?swrd=%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D 1 %96%D 1 %81 %D 1 %82%D 1 %8C

Размещено на Allbest.ru