Неформальна освіта як чинник формування соціальної компетентності старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

У статті розкрито теоретичні підходи до визначення поняття «неформальна освіта». Схарактеризовано функції неформальної освіти: мотиваційну, інформаційну, діяльнісну та аксіологічну. Охарактеризовано неформальну освіту як логічне продовження базової, як один із спрямовуючих чинників усього освітнього процесу. Обґрунтовано роль неформальної освіти старшокласників як простору для розширення їхньої традиційної освітньої діяльності. Розкрито роль факультативів, гуртків, клубів, індивідуальної роботи, участь у роботі учнівського самоврядування закладу середньої освіти як істотного чинника усього шкільного освітнього середовища. Доведено вплив неформальної освіти на розвиток соціальної компетентності особистості старшокласника.

Ключові слова: формальна освіта, неформальна освіта, функції неформальної освіти, засоби неформальної освіти, соціальна компетентність старшокласників.

В статье раскрыты теоретические подходы к определению понятия «неформальное образование». Охарактеризованы функции неформального образования: мотивационную, информационную, деятельностную и аксиологическую. Охарактеризованы неформальное образование как логическое продолжение базовой, как один из направляющих факторов всего образовательного процесса. Обоснована роль неформального образования старшеклассников как пространства для расширения их традиционной образовательной деятельности. Раскрыта роль факультативов, кружков, клубов, индивидуальной работы, участие в работе ученического самоуправления учреждения среднего образования как существенного фактора всей школьной образовательной среды. Доказано влияние неформального образования на развитие социальной компетентности личности старшеклассника.

Ключевые слова: формальное образование, неформальное образование, функции неформального образования, средства неформального образования, социальная компетентность старшеклассников.

The problem of formation of social competence of students is one of the leading at the present stage of social development. The purpose of the article is to substantiate the role and importance of non-formal education as a factor in shaping the social competence of high school students. Using general scientific methods of analysis, synthesis, comparison and generalization, the analyzed scientific works, published in scientific and practical editions and placed on domestic and foreign websites, the importance of on-formal education in shaping the social competence of high school students is determined. Non-formal education for high school students is interpreted as supplementary education, which is institutionalized, purposeful, planned by the general secondary education institution as an organization providing educational services. A defining characteristic of on-formal education for high school students is that it is complementary and alternative to formal education, acquired through educational programs, and does not involve the awarding of state-recognized educational qualifications. Theoretical approaches to defining the concept of "non-formal education " are revealed. It is characterized that non-formal education in modern conditions performs a complex of functions: motivational, aimed at accepting new living conditions; informational, ability to find, choose, use the necessary information; activity-oriented, to master new ways of activity; axiological, to master socially necessary values. It is substantiated that non-formal education of high school students is a space for expansion of their traditional educational activity. It has been proved that non-formal education has its own methodologyfor influencing the development of social competence ofa high school student 's personality. The article describes theoretical approaches to the definition of "non-formal education". Functions of non-formal education are characterized: motivational, informational, activity-oriented and axiological. Non-formal education is described as a logical continuation of basic education, as one of the guiding factors of the whole educational process. The role of non-formal education of high school students as a space for expanding their traditional educational activities is substantiated. The role of electives, circles, clubs, individual work, participation in the work of student self-government of a secondary education institution as an essential factor of the whole school educational environment is revealed. The influence of on-formal education on the development of social competence of the high school student 's personality is proved.

Key words: formal education, non-formal education, functions of non-formal education, means of non-formal education, social competence of high school students.

Постановка проблеми. Як свідчить аналіз наукових досліджень, розвиток неформальної освіти став важливим і закономірним чинником розбудови демократичних процесів в освітній галузі. Суттєвого впливу набуває підтримка і розвиток неформальної освіти з боку світових та європейських організацій, що засвідчують нормативні документи ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Європейського Союзу, ООН, ЄС, Міжнародної організації праці, РЄ та ін.

Так, у ст. 14 Закону України «Про освіту» (2017) визначено, що метою неформальної освіти є розвиток здібностей дітей у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань і вмінь, навичок, необхідних для соціалізації, подальшої самореалізації та професійної діяльності. У цілому заклади неформальної освіти дають вихованцям додаткову освіту, допомагають отримати знання та навички за їх інтересами, забезпечують організацію змістовного дозвілля. Важливо, що відповідно до закону, результати навчання, здобуті шляхом неформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством. Основними ознаками неформальної освіти визнано добровільність участі, доступність для всіх бажаючих, відсутність системи оцінок, різноманітність та гнучкість у методах та підходах, інтегративність, творча й демократична атмосфера; активність дорослого учня, рівноправність суб'єктів навчального процесу, сприймання групи як важливого джерела знань, побудова навчального процесу на основі інтересів і потреб педагогів. З огляду на зазначене, пріоритетом освітньої політики в Україні має стати створення системи неформальної освіти, відкритої для будь-якого вихованця, де він міг би знайти себе, реалізуватися, вибрати свою освітню траєкторію та набути ключових компетентностей, потрібних для успішної соціальної та особистісної самореалізації.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. У європейському науковому просторі поняття неформальної освіти активно обговорюється з кінця ХХ століття й розглядається переважно в контексті безперервної освіти. При цьому в науковій літературі існують різні підходи до визначення неформальної освіти як педагогічної дефініції. Зокрема, як синонім позашкільної або позааудиторної навчально-виховної діяльності (О. Барабащ, О.Шапочкіна,); як особливий різновид новітніх педагогічних систем (Л. Лук'янова, Л. Сігаєва, Т. Ткач); як можливість набуття управлінських, організаторських, комунікативних та інших умінь у процесі різнопланової діяльності громадських організацій, шкільного і студентського самоврядування (С. Овчаренко); як процес додаткового навчання, виховання й розвитку молоді, організованого поза межами освітніх установ та державних інституцій (Н. Павлик) та ін.

Систематизація результатів наукових досліджень, що стосуються питань становлення та розвитку неформальної освіти (В. Берека, О. Биковська, В. Вербицький, Т. Сущенко); сучасних підходів до організації неформальної освіти (А. Гуцол, В. Давидова, О.Косенчук) дає змогу стверджувати, що в основному вони були присвячені питанням вивчення досвіду організації змісту освітньої діяльності в позашкільних установах та вирішенню завдань активізації їх виховного потенціалу, а використання неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників ще не стало предметом самостійного дослідження. Відтак проблема використання неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників у сучасних умовах набуває важливості і значущості.

Мета статті: обґрунтувати значення неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників; визначити поняття та сутність неформальної освіти;

Результати дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується бурхливим зростанням сегменту сфери освітніх послуг. В контексті теми дослідження виникає питання, як можна підготувати підростаюче покоління до потреб сучасного життя, щоб забезпечити, з одного боку, економічне зростання країни, з іншого - сприятливі умови для найбільш повного розкриття інтелектуальних і творчих здібностей. Для цього використовують усі види освіти: формальну (formal), неформальну (non-formal) та інформальну (informal), що передбачають навчання громадян усіх вікових періодів, а саме дітей дошкільного і шкільного віку, підлітків, дорослих і літніх людей.

Неформальну освіту доцільно розуміти як процес додаткового цілеспрямованого навчання, виховання й розвитку молоді, організований поза межами освітніх установ та державних інституцій. Разом з тим, неформальна освіта є не лише альтернативою, а й доповненням і продовженням діючих освітніх систем. У розвинених країнах, зазвичай, система неформальної освіти займає однаковий рівень з формальною, а іноді й вищий за значимістю, оскільки саме тут школяр опиняється в оптимальних умовах для розвитку свого творчого потенціалу [12]. Тому потреба особистості у неформальних видах освіти є не меншою, ніж у формальних. У сучасних умовах головними спонукальними чинниками розвитку неформальної освіти є потреба в ній з боку самих учнів [16].

Згідно Меморандуму Європейської Комісії (2000), неформальна освіта є важливою складовою концепції неперервного навчання, що дає змогу молоді й дорослим набувати знання, уміння й навички, виробляти власні погляди й адаптуватися до постійних змін у соціальному середовищі.

Сформувалось також загальноєвропейське розуміння неформальної освіти, що базується на визначенні фахівців Ради Європи та Європейської комісії, які трактують неформальну освіту як «будь-яку організовану поза формальною освітою освітню діяльність, що доповнює формальну освіту, забезпечуючи освоєння тих умінь і навичок, які необхідні для соціально та економічно активного громадянина країни. При цьому така освітня діяльність має бути структурованою, мати освітню мету, певні часові рамки, інфраструктурну підтримку і повинна відбуватися усвідомлено. Отримані знання, як правило, не сертифікуються, хоча це є можливим».

Згідно трактування Асамблеї Ради Європи, неформальна освіта є складовою навчання для адаптації особистості у постійно змінюваному середовищі, побудована на принципах добровільності, доступності, набуттю в різних місцях і ситуаціях, пов`язаності з педагогічними цілями, доповнення формального навчання, активної участі в діяльності та повсякденному житті, опорі на досвід і дію, задоволенні потреб учасників. Асамблея Ради Європи розробила рекомендації «Про неформальну освіту», в якій підтверджується, що саме неформальна освіта може стати джерелом компетентності сучасної людини та пусковим механізмом до освіти впродовж життя.

У гуманітарному проекті «Європейський центр Знань про Молодь» зазначено, що будь-яка організована поза формальною освітою освітня діяльність, що доповнює формальну освіту, забезпечує засвоєння вмінь і навичок, необхідних для соціально та економічно активного громадянина країни. Ця освітня діяльність структурована, має освітні цілі, визначені часові рамки, інфраструктурну підтримку та проходить усвідомлено. Отримані знання зазвичай не сертифікуються, хоча це можливо.

В освітньому глосарії ЮНЕСКО неформальна освіта - це освіта, що інституціолізована, навмисна і спланована суб'єктом освітньої діяльності. Визначальна характеристика неформальної освіти полягає у тому, що вона є додатком, альтернативою та/або доповненням до формальної освіти у процесі навчання людини протягом всього життя. Часто вона запроваджується для того, щоб гарантувати право на доступ до освіти для всіх. Вона призначена для осіб будь-якого віку, але не обов'язково передбачає неперервний шлях здобуття освіти. Зокрема, це можуть бути короткотермінові програми та/або програми низької інтенсивності, що надаються у вигляді коротких курсів, майстер-класів та семінарів (UNESCO glossary).

Зазначимо, що неформальна освіта відбувається у будь- якому середовищі (навчальному закладі, товаристві, церкві, сім'ї тощо); в індивідуальній чи груповій формі; в будь якому віці, що ще раз підтверджує факт існування неформальної освіти як частини неперервної освіти. Джерелом неформальної освіти можуть бути музеї, школи, інститути, телебачення, газети, власний досвід та досвід інших людей. Важливо, що у неформальному навчанні криється величезний потенціал у зв'язку з тим, що ця форма здатна більш гнучко реагувати на нові потреби і пропонувати системі освіти і ринку праці те, що необхідно в плані часу, змісту та організації навчання [2, с. 8].

Існує безліч визначень поняття «неформальна освіта». Так, В.Андрущенко [1, с. 5-9] стверджує, що неформальна освіта розглядається як самоосвіта вільних особистостей, «освіта дорослих», «освіта впродовж життя», і мусить стати важливим об'єктом наукових досліджень.

Дослідженню європейських тенденцій неформальної освіти присвячено наукові праці Л. Лук'янової [10, с. 327-333] яка робить висновок, що термін «неформальна освіта» використовується для характеристики освітнього процесу, організованого поза межами традиційної (формальної, нормативної) освітньої системи й призначений для задоволення пізнавальних потреб певної групи осіб. Також наголошується, що форми неформальної освіти побудовані за принципами «навчання з урахуванням поточних потреб», «зв'язку з життям», «гнучких програм, вибору змісту, форм, методів, терміну навчання», що загалом суттєво відрізняє її від формальної освіти. Відтак результати неформальної освіти можуть доповнювати та розширювати формальну освіту або виступати в якості окремої складової загального освітнього рівня школяра.

Н. Павлик трактує неформальну освіту як процес додаткового цілеспрямованого діалогічного навчання, виховання й розвитку молоді, організованого поза межами змісту, форм і методів освітніх установ та державних інституцій [14].

Л. Сігаєва [15, с. 212-216], визначає неформальну освіту як «сумісне, групове навчання» та виділяє три форми неформальної освіти: курси; гуртки за інтересами; громадські об'єднання. Додаткові заняття (клуби за інтересами), які організовуються при громадських центрах (дитячої і молодіжної діяльності) різних округів, більш доступні. Там бажаючі займаються безкоштовно або за мінімальну плату. Діти з сімей емігрантів не мають можливості відвідувати заклади, об'єднання у системі неформальної освіти, але беруть участь у своїх культурних об'єднаннях.

З точки зору таких науковців, як Х. Колей, Дж. Мелком, П. Ходкінс, неформальна освіта виступає як навчальна діяльність у робочий чи позаробочий час у колі фахівців, друзів, родини; вона не є структурованою, організованою чи спланованою. А навчальний процес, що відповідає структурі цієї діяльності, набуває організованої форми, не належить до державних програм обов'язкової освіти та визначається цілеспрямованістю.

Аналіз літератури свідчить, що в різних авторів визначення поняття «неформальна освіта» мають схожі риси. В той же час наявні відмінності є певним доказом, що зміст цього поняття знаходиться на стадії наукового осмислення. Непрямим підтвердженням цього є відсутність чіткого визначення неформальної освіти школярів в нормативних документах і педагогічних дослідженнях. Ми дотримуємося визначення поняття «неформальна освіта старшокласників», запропонованого Н. Добрецовою: це додаткова освіта як особливо організований процес, який з самого початку орієнтований на свободу вибору учнівською молоддю спільно з педагогом освітньої галузі, профілю програм, часу їх освоєння, різноманітності видів діяльності та створення сприятливих умов для реалізації наявного природного потенціалу школяра відповідно до його освітніх потреб [4, с. 66]. Неформальна освіта є простором для розширення традиційної освітньої діяльності.

Аналіз наукової літератури показує, що неформальна освіта володіє певним потенціалом для розвитку соціальних якостей та функцій, а, реалізуючи компетентнісний підхід, впливає на формування соціальної компетентності школярів. Соціальну компетентність старшокласників при цьому ми визначаємо як інтегровану особистісну характеристику, сукупність соціально важливих якостей, здібностей, соціальних знань та вмінь, соціогенних переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань, що надає можливість активно взаємодіяти з соціумом, налагоджувати контакти з різноманітними групами та індивідами, а також брати участь у соціально-значущих проектах й продуктивно виконувати різні соціальні ролі. Важливо, що соціальна компетентність школяра юнацького віку завжди виявляється як орієнтація на співпрацю, на кооперацію і координацію спільних зусиль та гармонійне поєднання інтересів. В такому контексті соціальна компетентність визначає здатність старшокласника до активного життєвого самовизначення, самореалізації й активної соціальної взаємодії на основі засвоєних знань, умінь, навичок і цінностей.

Проведений аналіз наукової літератури свідчить, що дослідники по-різному визначають також функції неформальної освіти. Розглядаючи неформальну освіту як елемент сучасного освітнього простору України, С. Овчаренко визначає такий соціально-педагогічний потенціал неформальної освіти, спроектований у її функції: розвиваюча - розвиток вміння самостійно вчитися, сприяння саморозвитку молоді; профадаптаційна - підвищення професійної кваліфікації учасників [12]; формування конкуренто-спроможності, адаптація до сучасних вимог ринку працевлаштування; навчальна - поглиблення та розширення знань, оволодіння новими знаннями та предметними компетенціями, доповнення освітніх пропозицій; громадянська - сприяння розвитку демократії та формуванню громадянського суспільства, зростання громадянської активності; дозвіллєва - організація змістовного вільного часу учасників; психологічна - створення умов для зростання мотивації молоді, розвитку їх особистості.

І.Пекар протиставляючи функції неформальної освіти формальній, як базову функцію виділяє компетентнісну, яка реалізується шляхом формування компетентностей учасників неформальної освіти у сферах, що становлять для них інтерес і не являють собою зміст формальної системи (компетентність у сфері подолання стресів, конструктивного вирішення конфліктів тощо). У роботі Е. Гусейнової та Ю. Лук`янової [3] навпаки, розглядається значення неформальної освіти у системі формальної і, відповідно, виділяється освітня функція як можливість гнучкого доповнення освітніх пропозицій відповідно до потреб учнів.

З визначення категорії «неформальна освіта» слідує, що вона існує в певному протиставленні до формальної освіти. Тобто, якщо формальна освіта - це організована система освіти, яка має чітку ієрархію, офіційну й затверджену державою навчальну програму, підлягає обов'язковій сертифікації (середня загальноосвітня школа, ВНЗ, професійно-технічний навчальний заклад тощо), то неформальною освітою, за цією логікою, є всі додаткові, «позашкільні» освітні пропозиції, які мають більш гнучку структуру щодо змісту та форми. На наше переконання, неформальна освіта в умовах суспільних змін виконує комплекс функцій: мотиваційну - спрямованість на оволодіння і прийняття нових умов життя; інформаційну - вміння знайти, вибрати, використати необхідну інформацію; діяльнішу - дозволяє оволодіти новими способами діяльності; аксіологічну - оволодіння соціально необхідними цінностями. Важливо, що неформальну освіту визначають як засновану не на традиційних методах навчання, а на осягненні всього через практику.

Ми поділяємо думку з Н. Павлик яка виділяє дві площини формування функцій неформальної освіти молоді: вертикальну (соціальну) - як площину зростання статусу учасників та горизонтальну (особистішу) - як площину розширення можливостей для задоволення потреб і інтересів учасників. Вченою визначено дві базові функції неформальної освіти молоді - соціальну (зміна соціального статусу шляхом набуття додаткових компетенцій) та особистісну (самореалізація шляхом задоволення актуальних потреб, інтересів та створення простору для активності). Визначені базові функції можуть бути подрібнені залежно від цілей неформальної освіти молоді, наукової сфери досліджень, інтересів учасників освітнього простору [14].

Неформальна освіта є сучасним освітнім трендом у розвинених країнах світу і водночас визначальним фактором щодо зайнятості й соціального забезпечення, економічного зростання і конкурентоспроможності населення й держави, що засвідчує відсутність обмеження її виключно сферою освіти. Старшокласники можуть здобути неформальну освіту у клубах, навчальних і просвітницьких центрах, громадських об'єднаннях і спілках, музеях, бібліотеках, студіях, гуртках, школах, майстернях ремесел та ін. Важливими організаційними формами неформальної освіти також є навчальні курси, тренінгові заняття, індивідуальні заняття з репетитором, майстер-класи.

На думку українського науковця С. Овчаренка в Україні існування неформальної освіти охоплює такі галузі: позашкільну освіту; післядипломну освіту та освіту дорослих; громадянську освіту (різнопланову діяльність громадських організацій); шкільне та студентське самоврядування (через можливість набуття управлінських, організаторських, комунікативних та ін. умінь); освітні ініціативи, спрямовані на розвиток додаткових умінь та навичок (комп'ютерні та мовні курси, гуртки за інтересами тощо) [12].

Неформальній освіті притаманна така характерна риса, як «ненавмисне пізнання», відтак процес неформальної освіти старшокласників, якщо він навіть і відбувається в навчальних закладах, не є систематизованим та структурованим, а контроль за якістю здійснюється суто тими, хто навчається. При цьому процес неформальної освіти передбачає наявність у старшокласників високої мотивації та самодисципліни. До того ж, «психолого- педагогічне сприйняття старшокласниками принципу неперервності потребує психолого-педагогічної перебудови сприйняття і усвідомлення ними своєї нової ролі й місця в освітньому просторі» [11].

Перевагою неформальної освіти є її гнучкість та функціональність, адже навчальна діяльність може відбуватись поза навчальними закладами. Метою неформальної освіти є вдосконалення особистості та професійних якостей старшокласника. Таким чином, неформальна освіта враховує соціальний контекст та особисті прагнення старшокласника [6]. З нашої точки зору, це обумовлює можливість неперервного особистісного зростання старшокласників, які мають змогу вдосконалювати та поновлювати свої компетенції.

Важливо, що неформальна освіта може компенсувати обмеженість змісту формальної освіти вимогами стандартів і створити умови для освоєння всього різноманіття культури, накопиченої людством, до якого діти проявляють інтерес. При цьому мова йде про надання різноманітності: вікових груп (від дошкільнят до студентів), здібностей (музичних, спортивних, інтелектуальних, творчих та інших) і особливостей (обдарованих, з обмеженими можливостями здоров'я, соціальними проблемами) навчаються, спрямувань діяльності (художньої, спортивно технічної, еколого-біологічної, соціально-педагогічної та іншими), типів і видів освітніх програм (навчальних, виховних, освітніх, соціально-педагогічних, закладів дозвілля та ін.), форм освітніх об'єднань (гурток, клуб, школа, студія, майстерня, лабораторія) та ін. [8].

Головним результатом конвергенції формальної та неформальної освіти має стати створення умов для оволодіння старшокласником своїм індивідуальним освітнім маршрутом в рамках освітнього простору, в якому він живе і розвивається. При цьому результатом неформальної освіти має стати приріст освітнього потенціалу старшокласника [13].

Узагальнюючи, підкреслимо, що неформальна освіта є процесом постійного співвідношення індивідуального досвіду старшокласника з досвідом соціальним, відображеним у науці та культурі, а також у досвіді інших людей. Неформальна освіта дозволяє застосовувати інноваційні підходи, апробовувати новаторські методики та технології навчання, розширювати застосування нетрадиційного інструментарію, що дасть позитивний результат для суспільства, традиційної освіти та учасників освітнього процесу [14].

Важливо, що розширення сфери освіти старшокласників відбувається передусім за рахунок неформальної освіти, яка, зазвичай, не потребує попередніх умов для початку навчання, у ній відсутні жорсткі вимоги до місця, часу, термінів, форм і методів навчання та виховання. Неформальна освіта у закладах загальної середньої освіти сприяє засвоєнню старшокласниками змісту освіти за межами загальноосвітнього Державного стандарту. Вона істотно доповнює і компенсує прогалини шкільної базової освіти, надаючи можливість розвивати свої здібності, чого не може дати формальна освіта; забезпечує активну практичну діяльність і велику різноманітність форм пізнавальної діяльності старшокласника [7].

Важливо, що в сучасних умовах неформальна освіта старшокласників передбачає: створення освітніх програм і ресурсів, у тому числі Інтернет-ресурсів; впровадження компонентів громадянської освіти в закладах позашкільної освіти та в структурах неформальної освіти; впровадження програм громадянської освіти у співпраці із закладами культури (народні доми, бібліотеки, будинки культури, музеї, концертні зали, школи мистецтв), відділами освіти, культури, туризму, молоді та спорту, молодіжними центрами, громадськими організаціями, об'єднаннями та іншими [5].

Для неформальної освіти учнівської молоді України властивими є специфічні прояви її функціонування, зокрема, гуртки, студії, секції, клуби. Аналіз ситуацій, групові дискусії, ділові ігри передбачають активну участь у колективному обговоренні проблем, у розігруванні різноманітних ролей, у спільному аналізі та осмисленні результатів. Спільна діяльність дозволяє не тільки обмінюватися певною інформацією, але і більш адекватно - з позицій інших - оцінювати свої сильні та слабкі сторони. Рефлексивне ставлення старшокласників до власного досвіду, його усвідомлення та переоцінка є необхідною умовою формування соціальної компетентності [9].

Як показує практика, в Україні склалося декілька варіантів включення школярів у неформальну освіту. Це пов'язано з тим, що неформальна освіта розглядається як цілісна система, яка поширюється і за межі закладів загальної середньої освіти: в організаціях і громадських об'єднаннях, що мають ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за додатковими освітніми програмами; в освітніх установах неформальної освіти дітей. Відтак склалися кілька варіантів включення учнів у неформальну освіту.

Так, можливості для неформальної освіти надають спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, центри творчості, школи мистецтв, школи народних ремесел. У таких умовах учні можуть брати участь у роботі гуртків, клубів або різні види індивідуальної дослідницької діяльності. За такого варіанту додаткова освіта виступає не лише логічним продовженням базової, а й спрямовуючим чинником усього освітнього процесу.

Значний потенціал для реалізації неформальної освіти старшокласників мають установи додаткової освіти, а саме позашкільні установи. Відсутність чіткої регламентації, жорсткого замовлення, обов'язкових програм, наявність мобільності, свобода у виборі освітньої структури та стратегії розвитку сприяють формуванню соціальної компетентності учнів.

Заклади загальної середньої освіти, що працюють за базовими програмами, пропонують учням можливість вибору різних факультативів, гуртків, клубів, індивідуальної роботи, участь у роботі учнівського самоврядування. За певних умов неформальне об'єднання окремих учнів може стати істотним чинником усього шкільного освітнього середовища й передумовою неформальної освіти для інших школярів.

На нашу думку, інтеграція усіх трьох розглянутих варіантів є найбільш перспективним варіантом організації неформальної освіти старшокласників в контексті формування їхньої соціальної компетентності, адже він має виразно інноваційний характер. Базуючись на означеному вище і з урахуванням реформ, що відбуваються в системі освіти, нами пропонуються такі варіанти включення старшокласників у неформальну освіту: І варіант - шкільна неформальна освіта: включення учнів в неформальну освіту через участь у роботі гуртків, клубів, учнівського самоврядування, за наявності соціально-психологічного супроводу закладу; ІІ варіант - неформальна освіта в установах додаткової освіти дітей, де реалізуються додаткові освітні програми за різним спрямуванням (Центри творчості дітей та юнацтва, школи мистецтв, школи народних ремесел, станції юних техніків, екологічні центри); ІІІ варіант - реалізація неформальної освіти школярів через їх залучення до громадського руху. У цьому варіанті освітній процес здійснюється різними громадськими організаціями.

Отже, реалізація неформальної діяльності може здійснюватися в закладах середньої освіти, як додаткова освіта для школярів. Вона, зазвичай, реалізується на базі загальноосвітньої установи, і тісно пов'язана з програмою загальноосвітніх закладів (розширює і поглиблює її) й орієнтується на свободу вибору школярем виду діяльності. При цьому неформальну освіту розглядаємо як процес вільно обраного освоєння знань, способів діяльності та ціннісних орієнтацій, спрямованих на розвиток інтересів старшокласника, його схильностей та здібностей, які сприяють формуванню його соціальної компетентності. Неформальна освіта допомагає вдосконаленню формальної, оскільки стає випробувальною лабораторією і полігоном для нових технологій, для вироблення нових форм і методів; у ній легше змінювати стандарти, створювати нові, поєднувати педагогічні технології. освіта неформальний шкільний факультатив

Здійснений аналіз ролі і значення неформальної освіти як чинника формування соціальної компетентності старшокласників дає підстави для формулювання наступних висновків.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, у дослідженні виявлено значення неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників. Неформальну освіту школярів визначено як будь-яку організовану систематичну освітню діяльність, що проводиться поза межами формальної освітньої системи для забезпечення їх обраними видами навчання. Неформальну освіту старшокласників визначено як додаткову освіту, особливо організований процес, орієнтований на свободу вибору освітньої галузі, профілю програм, часу їх освоєння, вибору видів діяльності, що спрямована на створення сприятливих умов для реалізації запитів, наявного природного потенціалу відповідно до освітніх потреб. Доведено, що заклади загальної середньої освіти мають значний потенціал для реалізації неформальної освіти. Важливо, що неформальна освіта є простором для розширення традиційної освітньої діяльності, істотно впливаючи на формування соціальної компетентності старшокласників.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В. Філософія неформальної освіти: проблеми та перспективи розвитку. Вища освіта України. 2013. № 4. С. 5-9.

2. Аніщенко О., Лук'янова Л., Прийма С. Неформальна освіта дорослих - освітній тренд XXI століття. Рідна школа. 2017. №11-12. С.3-7.

3. Гусейнова Е. І. Неформальна освіта як важливий елемент безперервної освіти / Е. І. Гусейнова, Ю. М. Лук'янова // Педагогічні науки - 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_NPE_2012/Pedagogica/4_106261.doc.htm. - Загол. з екрану. - Мова укр

4. Добрецова Н. В. Методологические аспекты дополнительного экологического образования / Н. В. Добрецова // Сб. экопедагогика: состояние, проблемы, перспективы. - Минск, 1994. - С. 42-44.

5. Закон України «Про освіту». URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1060-12

6. Концепція розвитку освіти дорослих в Україні (друге видання) / Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України. Київ: ДКС-Центр, 2016. 24 с.

7. Косенчук О. Г. Соціально-педагогічні умови формування лідерських якостей старшокласників у позаурочній діяльності на рівні міста. ВісникЛНУ імені Тараса Шевченка. 2012. № 22 (257), ч. VIII. С. 14-19.

8. Красняков Є. В. Державна політика в сфері позашкільної освіти: сучасний стан та перспективи її удосконалення. Наукові записки. Серія: Педагогічні та історичні науки. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2019. Вип. 118. C. 118-125.

9. Лазаренко О. Філософія освіти дорослих в контексті практичної парадигми пожиттєвого навчання: європейський приклад для України. Філософія освіти. 2011. № 1-2 (10). С. 255-265.

10. Лук'янова Л. Б. Неформальна освіта дорослих: проблеми і перспективи. Професійна освіта: педагогіка і психологія /заред. Т Левовицького, І. Зязюна, Н. Ничкало. Ченстохова; Київ, 2011. [Вип] ХІІІ. С. 327-333.

11. Неформальное образование для региональных демократических трансформаций: исследование / под общ. ред. Д. Карпиевича и Г. Усатенко. - К.: Фонд “Европа ХХГ', 2012. - 176 с.

12. Овчаренко С. Г. Неформальна освіта - необхідний елемент сучасної освітньої системи. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, технології, досвід / [Биковська О.В. (кер. авт. кол.), Вагнер С.І., Горбинко В.М. та ін.]. К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2014. 208 с.

13. Павлик Н. П. Неформальна освіта / Non-Formal Education / Н. П. Павлик // Енциклопедія прав людини: соціально-педагогічний аспект: [колективна монографія] / кол. авт., за заг. ред. проф. Н. А. Сейко ; відп. ред. Н. П. Павлик. -- Житомир: Волинь, 2014. -- 220 с. -- С.120-124.

14. Сігаєва Л.Є. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст.-початок ХХІ ст.: монографія. К.: ЕКМО, 2010. 420 с.

15. Сущенко Т.І. Позашкільна педагогіка: навч. посіб. К.: ІСДО, 2016. 144 с.

References

1. Andrushchenko V. Philosophy of non-formal education: problems and prospects of development. Higher education in Ukraine. 2013. № 4.

P. 5-9.

2. Anishchenko O., Lukyanova L., Priyma S. Non-formal adult education is an educational trend of the 21st century. Home school. 2017. №11-12. Pp. 3-7.

3. EI Huseynov, Informal education as an important element of continuous education / EI Huseynov, Yu. M. Lukyanova // Pedagogical sciences - 2012.

4. Dobretsova NV Methodological aspects of additional ecological education / NV Dobretsova // Sb. ecopedagogy: state, problems, prospects. - Minsk, 1994. - P. 42-44.

5. The Law of Ukraine “On Education”.

6. The Concept of Adult Education Development in Ukraine (Second Edition) / Institute of Pedagogical and Adult Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv: DKS-Center, 2016. 24 p.

7. Kosenchuk OG Social and pedagogical conditions of formation of leadership qualities of high school students in extracurricular activities at city level. Bulletin of Taras Shevchenko National University. 2012. No. 22 (257), part VOL Pp. 14-19.

8. Krasnyakov EV State policy in the field of extracurricular education: current state and prospects for its improvement. Proceedings. Series: Pedagogical and Historical Sciences. K.: NPU them. MP Dragomanov, 2019. Vip. 118. C. 118-125.

9. Lazarenko O. The philosophy of adult education in the context of the practical paradigm of lifelong learning: a European example for Ukraine. The philosophy of education. 2011. № 1-2 (10). P. 255-265.

10. Lukyanov LB Informal Adult Education: Problems and Prospects. Vocational education: pedagogy and psychology / ed. T Levovytsky,

I. Ziazun, N. Nichkalo. Czestochowa; Kyiv, 2011. [Issue] ХШ. Pp. 327-333.

11. Non-formal education for regional democratic transformations: a study / under Society. ed. D. Karpiyevich and G. Usatenko. - K.: Europe XXI Foundation, 2012. - 176 p.

12. Ovcharenko SG Non-formal education - a necessary element of the modern educational system.

13. Organization of recreation and rehabilitation of children: concepts, technologies, experience / [Bykovskaya AV (Ker. aut. kol.), Wagner SI, Gorbinko VM etc.]. K.: The state. Institute for Family and Youth Issues, 2014. 208 p.

14. Pavlik NP Informal education / Non-Formal Education / NP Pavlik // Encyclopedia of human rights: social and pedagogical aspect: [collective monograph] / no. auth. ed. prof. NA Seiko; resp. ed. NP Pavlik. - Zhytomyr: Volyn, 2014. - 220 p. - P.120-124.

15. Sigaeva LE Development of adult education in Ukraine (second half of XX century - beginning of XXI century: monograph. K.: ECMO, 2010. 420 p.).

16. Tushchenko Sushchenko Extracurricular Pedagogy: Teaching tool. K.: ISDO, 2016. 144 p.

Размещено на Allbest.ru