Соціально-педагогічна діяльність вчителя сучасної початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-педагогічна діяльність вчителя сучасної початкової школи

Ганькович Я.О. студентка магістратури, спеціальність 013 «Початкова освіта», Мукачівський державний університет

Abstract

The article substantiates the importance of social-pedagogical activity of the teacher of elementary classes of the modern New Ukrainian school; the emphasis is placed on the sociocultural orientation of the educational process of the elementary school and on the professional and personal qualities of the modern teacher.

Key words: activity, pedagogical activity, socialization, social and pedagogical activity, the New Ukrainian school, pupils' competencies.

вчитель виховний школа соціокультурний

Події, які відбуваються в сучасному суспільстві викликають потребу дослідження та вивчення становлення людини в соціумі, її ставлення та побудову взаємовідносин в колективі. Сучасне суспільство характеризується «відкритістю», розвиненістю, незалежністю, виступає системою, яка постійно змінюється. Його багатофакторність та різноспрямованість передає впливи на молоде покоління, несучи водночас як позитивні можливості для їх подальшого розвитку, так і певний негативний вплив на майбутнє покоління. Виходячи з цього, виникає потреба у розробці, підборі наукових основ соціалізації і виховання дітей та молоді у взаємозв'язку та єдності, соціальної корекції [7].

Методологічні основи проблем соціалізації та соціальної адаптації особистості розглядались у філософському, соціологічному, психологічному, культурологічному аспектах у наукових працях європейських та американських дослідників - П. Бергера, М. Вебера, Е. Дюркгейма, Ч. Кулі, Т. Лукмана, Р. Мертона, Т. Парсонса, П. Сорокіна, Г. Тарда, У. Томаса та інших.

Проблеми педагогіки соціалізації особистості як соціокультурного феномена вивчали О. Газман, М. Лукашевич, А. Мудрик, Г. Лактіонова, І. Рогальська, С. Савченко. Науково-педагогічному підходу до соціалізації молоді присвячено роботи Р. Вайноли, О. Безпалько, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Кона, Н. Лавриченко, П. Плотнікова, С. Хлєбік, С. Харченка та ін.

У сучасній педагогічній науці не існує єдиного підходу щодо визначення закономірностей соціально-педагогічної діяльності вчителя. Зазвичай ці закономірності стосуються процесів виховання чи навчання (С. Гончаренко, В. Краєвський, А. Макаренко, І. Підласий, В. Сухомлинський, А. Хуторський та ін.), професійної діяльності соціального педагога чи працівника соціальної служби (В. Бочарова, О. Безпалько, Р. Вайнола, А. Капська, Л. Міщик, С. Харченко, О. Будник та ін.). Адже динаміка соціально-педагогічних явищ у суспільстві зумовлює виникнення нових закономірностей, від яких залежить ефективність відповідної діяльності.

Метою статі є аналіз теоретичних аспектів соціально-педагогічної діяльності вчителя початкових класів в Новій українській школі.

Зміст, характер і результат постійної праці вчителя щодо підготовки молодого покоління до подальшого життя безпосередньо проявляється завдяки діяльності, яку називають педагогічною.

У більшості педагогічних енциклопедій розглядають діяльність як специфічно людську форму активного ставлення до оточуючого світу, зміст якої складає доцільна зміна і перетворення цього світу. В «Українському педагогічному словнику» отримуємо інше трактування цього терміну: «Діяльність - це спосіб буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни. Основні компоненти діяльності: мета, відповідно до якої перетворюється предмет в об'єкт; засіб реалізації мети, на який спрямовано діяльність; суб'єкт з його потребами; результат діяльності» [2, с. 98].

Аналізуючи праці сучасних вчених, можна зробити висновок, що педагогічна діяльність є особливим видом соціальної діяльності, спрямованої на передачу старшими поколіннями молодшим накопичених людством знань, соціально-морального досвіду, матеріальної та духовної культури, а також «створенням умов для особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві» [3, с. 16].

Отже, оскільки під педагогічною діяльністю розуміється передавання набутого досвіду від вчителя дитині, тобто молодшому поколінню, то тут доцільно пов'язати термін «педагогічна діяльність» з терміном «соціалізація дитини». Найпомітніше можна спостерігати за соціалізацією дитини в одному з провідних інститутів соціального виховання - школі. Школа - це досить складна структура, де переплітаються найрізноманітніші сторони людського життя. Тому саме школу, більшість науковців і дослідників вважають провідним і важливим інститутом соціального виховання. В загальноосвітній заклад дитина приходить як особистість, яка розвивається, прагне пізнавати навколишній світ. Тут продовжується процес соціалізації, який відбувається завдяки педагогічній діяльності вчителя. Саме вчитель допомагає дитині соціалізуватися в навколишньому середовищі: пізнавати оточуючу дійсність, пережити, вирішити конфлікти між однокласниками, знайти взаєморозуміння з іншими, взаємодіяти з однолітками тощо.

Досить часто на етапі соціалізації особистості в період навчання в початковій школі виникають різноманітні соціально-психологічні проблеми в дитячому та підлітковому середовищі, між учнівським та педагогічним колективом, пов'язаними з усвідомленням та розумінням власного «Я» -образу. Все це потребує відповідної організації соціально-педагогічної роботи з вихованцями загальноосвітніх закладів, яку має здійснювати спеціаліст, досвідчений педагог.

На основі аналізу процесу соціалізації дитини в школі, вітчизняні та зарубіжні науковці сформулювали такі важливі завдання соціально- педагогічної діяльності періоду навчання в початковій школі:

- сприяти подоланню перешкод соціалізації дітей в соціально неблагополучних сім'ях;

- формувати в учнів основні навички соціальної компетентності, які дають можливість адекватно виконувати та дотримуватися норм і правил поведінки прийнятих в суспільстві, вирішувати проблеми, які виникають в повсякденному житті;

- сприяти створенню позитивних змін в соціальному середовищі шкільного мікроклімату [6, с. 187-194].

У визначенні соціально-педагогічної діяльності орієнтуємось на культурологічний контекст досліджень І. Зязюна, котрий зазначає, що «освіта як спосіб відтворення людини в культурі передбачає не лише засвоєння дидактики існуючого соціального досвіду («сталої» культури) і розвиток особистості на цій основі, але і створення образу світу і свого образу в цьому світі» [4, с. 358].

Соціально-педагогічна діяльність також постає як різновид професійної діяльності вчителя, оскільки базується на загальних філософсько-психологічних і педагогічних трактуваннях її сутності та структури, водночас втілює в собі соціальний аспект (соціальні проблеми вихованців, їх психолого-медико-педагогічне вивчення, соціокультурні особливості шкільного середовища тощо).

Сучасні вітчизняні дослідники (А. Капська, О. Безпалько, Р. Вайнола та інші) соціально-педагогічну діяльність розглядають як відкриту складну систему, яка активно взаємодіє з іншими соціальними системами, оскільки потребує від учителя використання знань з низки теоретичних дисциплін, вирішуючи професійні завдання різних галузей суспільної практики [1, с. 7]. Акцентуючи на специфіці змісту саме з соціальної точки зору, автори визначають сутність соціально-педагогічної діяльності через її загальну мету - створення оптимальних умов соціалізації дітей і молоді [1, с. 6].

Соціально-педагогічна діяльність буде продуктивною і зможе надавати допомогу дітям лише при умові, якщо вчитель буде дотримуватися основних її функцій. Оскільки, функції - це основні напрями роботи, в яких і відображається її зміст.

- Комунікативна функція діяльності - забезпечує налагодження взаємодії між особистостями, соціальними групами. Успішність контакту та володіння технологіями переконання - є основою успіху соціально-педагогічної діяльності.

- Організаторська функція - характеризує соціально-педагогічну діяльність з точки зору соціального менеджменту, що полягає в структуруванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльності та координації роботи з різними соціальним інститутами.

- Прогностична функція - виконує змістовно-цільові (стратегічні) та організаційно-методичні (тактичні) завдання. Тобто, передбачення результатів зусиль учителя щодо різних аспектів його професійної діяльності. А також ідеальний підбір різноманітних технологій соціально-педагогічної діяльності, що зможуть забезпечити максимальну результативність.

- Охоронно-захисна функція - спрямована на захист та відстоювання прав, інтересів дітей на основі державних та міждержавних документів з метою забезпечення дотримання норм, прав життєдіяльності дітей.

- Діагностична функція - спрямована на виявлення окремих аномалій в певному мікросоціумі, описуючи та аналізуючи проблему особистості з метою адекватного вирішення соціально-педагогічних завдань.

- Попереджувально-профілактична функція - спрямована на виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп, забезпечення умов для формування позитивних соціальних настроїв.

- Соціально-терапевтична функція - покликана на своєчасне виявлення та вчасне подолання кризових ситуації та проблем, які виникають в особистості на основі самоусвідомлення про ставлення оточуючих та навколишнього середовища до неї [6].

Спостерігаючи за економічним та соціальним розвитком європейських країн світу, зокрема за системою освіти, Міністерство освіти та науки України дійшло до висновку, що наша країна потребує докорінних змін в сфері освіти. Тому, Міністерством освіти і науки України був прийнятий закон «Про освіту», підписаний 25 вересня 2017 року, відповідно до якого поставлено за мету створити нову систему освіти, починаючи з Нової української школи [5]. Провідною метою кожної освітньої реформи, в тому числі і нинішньої, є підвищення якості освіти. Впливом на її підвищення та успішну реалізацію реформи безпосередньо впливають такі компоненти як: держава та органи місцевої громади. Вони є основними елементами, виходячи з «Концепції розвитку освіти на період 2015-2025 рр.», які повинні забезпечити успішність освітнього процесу, а саме:

- мотивувати вчителя, давати йому творчу свободу, можливість професійно розвиватися;

- проводити децентралізацію, яка надасть автономію навчальним закладам;

- створення нової структури школи, яка дає можливість ефективніше засвоїти знання і оволодіти компетентностями для подальшого життя;

- справедливий розподіл коштів між навчальними закладами, що сприятиме рівному доступу до освіти всім дітям, без винятку;

- створення такого освітнього середовища, не лише в приміщенні навчального закладу, а й за межами нього, в якому будуть необхідні умови, засоби, технології для навчання учнів, праці педагогів, співпраці педагогів з батьками.

Якщо ж розглядати детальніше якість початкової ланки загальної середньої освіти, то тут є свої чинники, які сприяють її якості. Найбільш впливовішими з них виступають:

- навчанням охоплені усі діти молодшого шкільного віку;

- різнобічне використання досягнень дошкільного періоду;

- осучаснення та оздоровлення освітнього середовища;

- впровадження методик особистісно і компетентнісно зорієнтованого навчання, виховання і розвитку молодших учнів;

- технологічність методик навчання;

- моніторинговий супровід освітнього процесу;

- адекватна підготовка педагогічних кадрів тощо.

Відповідно до цієї реформи та затвердженої «Концепції розвитку освіти на період 2015 - 2025 рр.» українська школа XXI ст. має формувати людину, яка буде мати новий тип мислення, іншу свідомість, по новому бачити та сприймати світ. Школа має стати такою, де учням приємно вчитися, де вони будуть не лише здобувати знання, а й набувати навички, які допоможуть їм у житті. Проте має змінюватися не лише школа, а й шкільний учитель, який повинен по новому сприймати та бачити учнів. Розгледіти в них різносторонню особистість, якій потрібно допомогти розвиватися і знайти себе. В цій школі педагоги вчать не боятися висловлювати свої думки, не критикуючи дослухаються до кожного учня, вчать бути відповідальними громадянами, які можуть знайти своє місце в соціумі.

Соціальні зміни, які проходять навколо впливають на школу, педагогів, учнів і ставлять перед ними нові завдання. Думка, що школа має забезпечити знаннями дітей на все їхнє життя є хибною, оскільки нестабільність в сучасному світі, швидкий науково-технічний прогрес, інтенсивні соціально- економічні зміни, все це вимагає від сучасної молоді постійного росту в сфері освіти та саморозвитку. Цей процес зобов'язує членів суспільства навчатися упродовж всього свого життя. А від шкільного вчителя, в соціально - педагогічному аспекті, вимагається забезпечити не високий рівень володіння учнем інформації, а вміння оперувати інтелектуальними техніками, які є складовою освіти і культури. Дитина буде успішною в майбутньому, якщо буде активною і не боятиметься шукати нові способи виходу з тієї чи іншої ситуації.

Ключові компоненти формули Нової української школи: новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві; умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно; наскрізний процес виховання, який формує цінності; педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками; орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитино центризм; нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя; сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу [5, с. 7], - це ті складові, які повинні лягти в основу соціально-педагогічної діяльності вчителя початкової школи.

Отже, мета Нової української школи - допомогти кожній дитині зрозуміти сенс життя, усвідомити всі процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі, знайти свій шлях, завдяки якому всі діти зможуть стати гідними громадянами своєї держави. Школа має стати тією сферою, яка допоможе увійти в сучасну культуру, дасть ті знання та навички, які допоможуть йти в ногу з часом, відповідати новим стандартам в різних галузях і можливість реалізації в них, виходячи зі своїх інтересів.

Школа майбутнього спрямована на організацію освітнього процесу з високим технологічним рівнем, новітніми навчально-методичним та інформаційним супроводами, потужним кадровим потенціалом. Саме від професіоналізму кадрового забезпечення в закладі освіти залежить успішна та якісна реалізація всіх завдань, які на сьогоднішній день держава ставить перед школою. Проте, під професіоналізмом розуміється не тільки виконання вчителем освітньої програми, але і виконання професійних обов'язків. До них належать: дотримання педагогічної етики, утвердження настановленнями і особистим прикладом суспільної моралі, цінностей справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбності, виховання у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції України, захищати суверенітет і територіальну цілісність країни. Лише людина, яка сама дотримується цих норм і правил, бездоганно володіє собою, не піддається ніяким провокаціям, чітко планує своє власне життя, зможе передати свій досвід меншим поколінням і ефективно організувати освітній процес з школярами.

Відповідність учителя вище перерахованим професійним навикам, виходячи з сучасної мети освіти, спрямована на виховання та різнобічний розвиток особистості школяра відповідно до його вікових та індивідуальних особливостей, його цінностей, бажань, інтересів. Формування в нього загальнокультурних, морально-етичних, ключових та предметних компетентностей, соціальних та життєвих навичок, створять основу для навчання в базовій та профільній школі, а в подальшому стануть фундаментальними навичками для життя в демократичному суспільстві.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи: модульний курс дистанційного навчання / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; заг. ред. А.Й. Капської. - Київ, 2002. - 164 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

3. Зміст і сутність педагогічної діяльності: навч. посібник / О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, С. М. Пазиніч та ін. - Харків: НТУ “ХПГ”, 2007. - 228 с.

4. Зязюн І.А. Наука і мистецтво педагогічної дії / І.А. Зязюн // Професійна освіта: педагогіка і психологія: польсько-український, україно-польський журнал / за ред. Т. Левовицького, В. Зязюна, І. Вільш, Н. Ничкало. - Ченстохова-Київ, 2001. - № 5. - С. 357-380.

5. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої

освіти / Міністерство освіти і науки України. - 2016

6. Соціальна педагогіка: підручник / О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола Вакуленко О.В. та ін.; за ред. А.Й. Капської. - [4-е вид., виправ. та доп.]. - К.: Центр учбової л-ри, 2009. - 488 с.

7. Соціальна педагогіка: підручник / за ред. проф. А.Й. Капської. - К. : Центр навч. літератури, 2006. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru