Наукова діяльність вищих навчальних закладів як фактор підвищення розвитку України

The article is devoted to the problems of development of higher education institutions. It is proved that the transformations occurring in the national economy make it a prerequisite for the creation of suitable conditions for innovative development of educational activities. In the article the development of activity of higher educational establishments is substantiated. It is proved that the process of preparation of competitive specialists today requires the introduction of an innovative model of higher education management. Within the framework of the development of ideas for ensuring the orientation of the modernization of higher education institutions, the state innovation policy in the field of higher education is advocated.

Key words: innovative development of higher education institutions, scientific activity of higher education institutions, quality of education, higher education, strategic priorities, higher education institutions.

Постановка проблеми

Сучасна інтеграція України в європейський простір вимагає безперервної модернізації освітньої діяльності. Якість освітніх послуг в теперішній ситуації повинна відповідати завищеним вимогам світового простору, на ринку, де пропозиція освітньої діяльності перевищує попит. Дані фактори свідчать про необхідність розробки нових підходів до вирішення проблем в освітній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у дослідження проблем інноваційного розвитку вищих навчальних закладів здійснили наступні вчені: Г. Бенер, В.С. Лазарев, Н.Ф. Ільїн, Н.І. Лапін, І.О. Тарасенко, І.М. Вербицька, А.В. Хуторський та інші. Але, незважаючи на кількість публікацій, присвячених розвитку якості освіти, подальшого дослідження потребують проблеми розгляду найбільш перспективних за сучасних економічних, соціальних та політичних умов напрямів розвитку вищих навчальних закладів в Україні..

За думкою І.О. Тарасенка [2] інноваційний розвиток вищих навчальних закладів вважається об'єктивним, цілеспрямованим та незворотним процесом, який відбувається в часі; процес який переходить з одного якісного стану в інший і супроводжується внутрішніми творчими змінами.

А.В. Хуторський [3] вважає, що інноваційний розвиток складається із зміни психологічного клімату; впровадження в дію вже розроблених педагогічних систем; розробка нових технологій проектування; управління і навчання; залучення нових фінансових, інформаційних та культурних структур.

Постановка завдання

Метою роботи є розробка концепції інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України, дослідження інноваційного розвитку високого рівня освіти, зростання інтелектуального і духовного потенціалу суспільства, підготовки нової генерації людей, здатних створювати найновітнішу техніку й технології, активно втручатися і здійснювати реформування та піднесення економіки, розвиток духовності й культури населення.

Виклад основного матеріалу дослідження

ВНЗ забезпечують розвиток інноваційного циклу від стадії фундаментальних досліджень до випуску й реалізації наукомісткої продукції й технологій, створюють й удосконалюють інноваційні інфраструктури у регіонах, здійснюють підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації фахівців, що працюють в інноваційній сфері.

Інновації за своєю сутністю розглядаються за двома аспектами:

- як явище (зміна технології управління із заміною її елементів, для ефективного виконання поставлених завдань);

- як процес (процес, який включає стадії розробки, впровадження, засвоєння та відображення ефекту) [7].

Принципами впровадження інновацій у вищу освіту є: застосування дворівневої системи підготовки кадрів; подання освітніх програм згідно вимог Міністерства освіти і науки України за модульним принципом; реалізація компетентністого підходу в освіті.

Теоретико-методологічна основа інноваційного розвитку вищої освіти включає культуроцентриську парадигму, компетентністий підхід, психолого- педагогічну теорію контекстного навчання.

Рисунок 1 Якості інноваційної освіти

Джерело: Розроблено автором з використанням [1]

Культуроцентриська парадигма передбачає одухотворення молоді, її гуманізації і гармонізації. Основна мета полягає у прийнятті особистістю відповідального морального вибору та мотивованого вчинку [2].

Компетентністий підхід розглядається як якісна підготовка бакалавра чи магістра із відповідним засвоєнням академічних знань та практичних навичок [2].

Теорія контекстного навчання ґрунтується на створенні психолого- педагогічних, дидактичних та методичних умов з метою оволодіння професійної діяльності [4].

За світовими даними інновації поділяються на вісім рангів:

- інновації нульового порядку (відтворення традиційної освітньої системи);

- інновації першого порядку (освітня система змінюється за кількісними показниками, а якісні залишаються незмінними);

- інновації другого порядку (перегруповування елементів освітньої системи та здійснення організаційних змін) [4];

- інновації третього порядку (адаптація освітніх систем до нових умов без виходу за межі старої моделі освітньої діяльності);

- інновації четвертого порядку (полягають у застосування абсолютно нових варіантів рішення);

- інновації п'ятого порядку (створення освітніх систем «нового покоління») [4];

- інновації шостого порядку (створення нових систем із якісними змінами із збереженням системоутворюючого функціонального принципу);

- інновації сьомого порядку (створення системи із зміною системоутворюючого функціонального принципу).

Серед основних умов забезпечення інноваційної спрямованості модернізації вищих навчальних закладів виступає державна інноваційна політика сфері вищої освіти.

Основною метою її є забезпечення порівняно високих світових стандартів підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів, які здатні генерувати та адаптуватися в інноваційних прогресивних технологічних змінах та застосовувати їх до потреб суспільства, розуміти в собі необхідність неперервної освіти протягом свого трудового життя, а також забезпечення ефективного примноження освітнього та наукового потенціалів вищої школи з метою його використання для розвитку національної економіки за інноваційним алгоритмом [5].

Отже, процес підготовки конкурентоспроможних фахівців на сьогоднішній день вимагає запровадження інноваційної моделі управління вищими навчальними закладами, яка дозволить інтенсивно впроваджувати зміни та оновлювати навчальний процес відповідно до соціально-економічних та технологічних змін, а також відповідно до реальних і потенційних потреб роботодавців [6].

Інноваційний розвиток діяльності вищих навчальних закладів являє собою модернізацію, яка проходить наступні етапи:

1. Оцінка потреби в інноваціях.

2. Розробка ідей вирішення виявлених проблем.

3. Розробка способів вирішення проблем.

4. Апробація та експертиза впроваджених інновацій.

5. Засвоєння інновацій.

6. Інституалізація інновацій.

Для подолання застарілих методів ведення освітньої діяльності нами розроблено комплекс напрямів інноваційного розвитку (рис.2).

Рисунок 2 Напрями інноваційної діяльності в сфері освіти

Джерело: Розроблено автором з використанням [4]

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, можна говорити про те, що інновація є основною формою розвитку сфери освіти, тоді як управління процесом інновації, що включає створення умов для її відтворення, - основним механізмом, який визначає її якість та якість освіти в цілому. У зв'язку з цим, особливого значення набуває визначення суті процесу інновації в освіті.

Таким чином, наукова діяльність вищих навчальних закладів та розвиток вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей процес має базуватися на декількох засадах. По-перше, це національна ідея вищої освіти, тобто збереження і примноження національних освітніх традицій. По-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники - соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально психологічних цінностей. По-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у тому числі з урахуванням інтеграційних процесів.

Список використаних джерел

1. Брусенцова Н. Технологии будущего - сегодня / Н. брусенцова // Пед. вестн. 2013. No 8. С. 3-5.

2. Тарасенко І.О. Інноваційна складова в системі забезпечення конкурентоспроможності ВНЗ [Текст] / І.О. Тарасенко, Т.М. Нефедова // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Тематичний випуск: Ефективність організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вищої освіти України. 2012. №4(66). С. 206-212.

3. Хуторской А.В. Педагогическая инновация: учебное пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по педагогической специальности / А.В. Хуторской.Москва: Академия, 2012.256 с.

4. Основні показники діяльності ВНЗ України на початок 2011/12 навчального року // Вища школа. 2012. № 5. С. 65-117.

5. Образование для всех к 2016 году. Добьемся ли мы успеха?: всемирный доклад по мониторингу образования для всех, 2013. Париж: ЮНЕСКО, 2008. 492 с.

6. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / [уклад. М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В.Сухарніков]; відп. ред. М. Ф. Степко. К.: МОНУ, Наук.-метод. центр вищої освіти, 2014. 24 с.

7. Гребнев Е. Т. Управленческие нововведения [Текст] / Е. Т. Гребнев. М.: Экономика, 2005. 160 с.

Размещено на Allbest.ru