Сучасні підходи до навчання математики молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні підходи до навчання математики молодших школярів

Ольга Коломієць студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Нікітіна О.О.

Анотація

У статті розкрито основні підходи до організації навчання математики учнів молодшого шкільного віку. Особлива увага акцентована на компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах. Висвітлено питання математичної компетентності в умовах НУШ.

Ключові слова: підхід, молодший школяр, математика, початкова школа, математична компетентність.

Проблема, її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Будь-які зміни пов'язані з оновленням змісту освіти, організацією освітнього процесу, розробкою методів і прийомів навчання, ґрунтуються на конкретному методологічному принципі (підході) або їх сукупності. Відсутність системності в підходах спричиняє появу абстрактних, нежиттєздатних, часто «однобічних» педагогічних моделей (концепцій), які не можуть бути по-справжньому реалізовані в педагогічній практиці. Сучасний вчитель потребує не просто теоретичного розкриття сутності підходів до змісту освіти, а й їхньої класифікації, систематизації та усвідомлення значимості кожного для організації освітнього процесу в школі на якісно новому рівні. У змісті освітньої галузі «Математика» Державного стандарту початкової загальної освіти перевага надається засвоєнню математичних понять, формуванню умінь і навичок, що відповідає змістовому та операційному компонентам математичної діяльності. Однак, все ще недостатня увага приділяється розвитку творчого мислення та формуванню емоційно-оцінного ставлення молодшого школяра до математики.

Аналіз публікацій (виділення невирішених проблем). Особливості формування математичних компетенцій в умовах особистісно орієнтованого навчання розглянуто в працях М. В. Богдановича, Ф. М. Рівкінд, Л. В. Оляницької, С. О. Скворцової, О. В. Онопрієко, Л. Г. Петерсон. Сучасні підходи до змісту компетентнісно-орієнтованої освіти описані в дослідженнях О. Я. Савченко, О. В. Овчарук, О. І. Локшиної, С. Ф. Клепко, Я. П. Кодлюк, О. І. Пометун та ін.

Мета статті. Визначити та описати основні підходи до навчання математики молодших школярів в умовах оновлення змісту сучасної початкової освіти.

Виклад основного матеріалу. Цілеспрямований розвиток пізнавальних процесів на математичному матеріалі має забезпечувати системність знань з предмету та становлення математичного стилю мислення, яке включає:

розвиток логічного мислення (уміння спостерігати та порівнювати; визначати подібне та відмінне серед властивостей математичних об'єктів; виконувати операції аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування та конкретизації; навички планувати, обирати раціональні способи організації власної діяльності, критично висловлювати думку, робити посильні узагальнення та висновки);

достатній рівень образності мислення, що дозволяє створювати ідеальні математичні об'єкти, комбінувати їх та об'єднувати в нові;

володіння сенсорними еталонами та перцептивне конструювання;

здатність до актуалізації опорних знань з математики та їх застосування під час вивчення нового матеріалу;

моделювання предметів чи явищ оточуючої дійсності, дослідження властивостей, причинно- наслідувальних зв'язків, побудова математичної моделі текстової задачі;

оволодіння математичною мовою як засобом об'єктивації процесів мислення, спілкування, висловлювання, побудови граматично правильних математичних конструкцій;

вміння будувати проект майбутньої діяльності та реалізувати його;

оволодіння основами інформаційної культури.

Сучасні дослідники розмежовують поняття «освіченість» і «навченість». Навченість передбачає оволодіння знаннями, які закладені в змісті освіти та забезпечують соціальну й професійну адаптацію людини в суспільстві. Освіченість дослідники розглядають як сукупність знань, умінь та індивідуальних здібностей, які забезпечують формування духовних та інтелектуальних якостей особистості. Сучасна школа вимагає освіченого випускника із сформованим індивідуальним сприйняттям світу, здатного творчо підходити до нестандартних завдань, знаходити нові рішення, відстоювати власні думки на підставі особистісно значущих цінностей і внутрішніх переконань [3, с. 48]. Саме тому, традиційне навчання не може повністю реалізувати вимоги сучасного суспільства. Сьогодні, одним із головних завдань початкової школи є не лише передача учням знань, умінь і навичок, а формування способів дій, які розвивають індивідуальність учня. Школа повинна створити всі необхідні умови для саморозвитку, самовираження, самовдосконалення кожної дитини.

У педагогічній літературі поняття «підхід до навчання» найчастіше трактується наступним чином:

а) як світоглядна категорія, в якій відбиваються соціальні установки суб'єктів навчання;

б) як система організації навчального процесу, що охоплює певну стратегію навчання, а також його форми, методи та прийоми [1, с. 251].

Аналіз наукових публікацій з теми дозволив виділити наступні підходи до створення розвивального середовища в навчанні математики молодших школярів: гуманістичний, особистісно орієнтований, компетентнісний, діяльнісний та ін. Зупинимося детальніше на деяких із них.

Гуманістичний підхід полягає в тому, що вчитель ставиться до учнів як до самостійних суб'єктів, здатних діяти за власним вибором, бажанням, переконанням. Інакше кажучи, педагог виходить із того, що у вчинках кожної дитини є особистісний зміст і особистісна значущість, на які необхідно спиратись у виховному процесі. А якщо такий особистісний зміст відсутній, необхідно допомогти дитині його знайти.

За останні роки в шкільній освіті все більше утверджується особистісно орієнтований підхід до виховання і розвитку учнів як вияв практичного втілення гуманної педагогіки. Він передбачає організацію навчання на засадах усебічного врахування індивідуальних потреб і можливостей учня, глибокої поваги до його особистості, ставлення до нього як до свідомого та відповідального суб'єкта навчально-виховної взаємодії з учителем та ровесниками [11, с. 42].

Компетентнісний підхід передбачає спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Підвищення якості початкової математичної освіти через запровадження компетентнісного підходу має знайти висвітлення в шкільних підручниках та під час організації процесу навчання математики в початковій школі, а саме через формування в учнів ключових та предметно-математичних компетентностей [2, c. 11].

Предметну математичну компетентність науковці визначають як здатність учня актуалізувати, інтегрувати й застосовувати в реальній життєвій ситуації засвоєний у процесі навчання математики досвід діяльності. Математична компетентність включає - різною мірою - здатність та бажання використовувати математичні способи мислення (логічне та просторове) та викладу (формули, моделі, конструкції, графіки, діаграми) [10, с. 47]. навчання математичний компетентність

У Концепції НУШ зазначено, що математична компетентність передбачає формування:

культури логічного і алгоритмічного мислення;

уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності;

здатності до розуміння і використання простих математичних моделей;

уміння будувати такі моделі для вирішення проблем [9].

Готовність учня застосовувати обчислювальні вміння та навички в практичних ситуаціях є основою обчислювальної складової математичної компетентності (вміння порівнювати числа, виконувати арифметичні дії з ними; знаходити значення числових виразів; порівнювати значення однойменних величин і виконувати дії з ними тощо).

Інформаційно-графічна складова включає: уміння, навички, способи діяльності, пов'язані з графічною інформацією - читати й записувати числа; подавати величини в різних одиницях вимірювання; знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в таблицях, схемах, на діаграмах; читати й записувати вирази зі змінними, знаходити їх значення; користуватися годинником і календарем як засобами вимірювання часу тощо.

Логічна складова компетентності передбачає здатність учня виконувати логічні операції у процесі розв'язування сюжетних задач, рівнянь, ребусів, головоломок; розрізняти істинні й хибні твердження; розв'язувати задачі з логічним навантаженням; описувати ситуації у навколишньому світі за допомогою взаємопов'язаних величин; працювати з множинами тощо.

Г еометрична складова знаходить своє відображення в уміннях і навичках учнів володіти просторовою уявою, відношеннями (визначати місце знаходження об'єкта на площині і в просторі, розкладати і переміщувати предмети на площині); вимірювати (визначати довжини об'єктів навколишньої дійсності, визначати площу геометричної фігури) та конструювати (зображувати геометричні фігури на аркуші в клітинку, будувати прямокутники, геометричні фігури з інших фігур тощо) [4-7].

Оволодіння учнями зазначеними складовими математичної компетенції в системі забезпечує формування в них предметної математичної компетентності як цілісного особистісного утворення та стає можливим за умови посилення процесуального аспекту підручників математики для учнів початкової школи.

Діяльнісний підхід у навчанні передбачає: переорієнтацію навчання з традиційного засвоєння і запам'ятовування готових форм знань на процес їх отримання і функціонування; формування основних видів діяльності - спілкування, пізнавальної і навчальної діяльності, співвідношення і пріоритет яких змінюватимуться впродовж навчання; цілеспрямоване формування основних умінь і навичок як розумових дій на основі їх поетапного відпрацювання.

Особистісно-діяльнісний підхід передбачає, насамперед, організацію предметно-практичної діяльності. Важливими умовами при цьому виступають гуманістичне ставлення до кожної дитини, довірливе діалогічне спілкування, прийняття кожної дитини такою, якою вона є. Цей підхід є модифікацією діяльнісного підходу і передбачає моделювання структури навчальної діяльності учнів, спрямованої на особистісний розвиток дитини як суб'єкта здійснюваної ним діяльності [8, с. 316].

У сучасних процесах модернізації початкової математичної освіти виділяють такі підходи: Теоретико-методологічний - підхід, при якому розроблені теоретичні основи розвитку математичного мислення, тобто існує педагогічна теорія, яка дозволяє визначити обсяг математичних знань в межах загальноосвітньої та вищої освіти, обґрунтувати застосування засобів та методів навчання з гарантованими результатами. Цей підхід гарантує вихованцям засвоєння математичних знань як культурного досвіду людства.

Інтуїтивно-практичний - підхід, відповідно до якого математична освіта будується на емпіричному досвіді та з опорою на досвід попередників. Він зорієнтований на засвоєння учнями сукупності математичних понять, законів і переслідує практичну мету: навчити виконувати математичні операції, розв'язувати математичні задачі, будувати геометричні фігури, доводити теореми тощо.

Когнітивний - підхід, який передбачає моделювання дидактичних ситуацій, в яких оптимізується розумова діяльність вихованців, розвиток процесів мислення та інтелектуальних операцій. Кінцева мета - формування математичного мислення з новими інтегративними характеристиками.

Інформаційно-логічний - підхід, у якому мислення та формування функцій навчання розглядається з позицій інформатики, тобто як форми та методи роботи з навчальною інформацією, у тому числі й математичною.

Висновки. Таким чином, реалізація сучасних підходів до навчання математики сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до предмету, розвиває вміння працювати в групі та самостійно, забезпечує високу активність кожного учня і класу, підвищує результативність уроку, стимулює розвиток пізнавальних можливостей, мисленнєвих процесів, привчає учня до спостереження та дослідження, формує уміння самостійно вчитися.

Бібліографія

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 2007. 376 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека з освітньої політики; [за заг. ред. О.В. Овчарук]. К.: К.І.С., 2010. 112 с.

3. Навчання у початковій школі як цілісний творчий процес: теорія і практика / За ред. В. І. Бондаря; Упоряд. О. Я. Митник. К.: Початкова школа, 2011. 384 с.

4. На допомогу вчителеві початкових класів. Навчальна програма 1 клас: для загальноосвіт. навч. закл. України. - К. : Освіта, 2016. - 144 с.

5. На допомогу вчителеві початкових класів. Навчальна програма 2 клас: для загальноосвіт. навч. закл. України. - К. : Освіта, 2016. - 144 с.

6. На допомогу вчителеві початкових класів. Навчальна програма 3 клас: для загальноосвіт. навч. закл. України. - К. : Освіта, 2016. - 160 с.

7. На допомогу вчителеві початкових класів. Навчальна програма 4 клас: для загальноосвіт. навч. закл. України. - К.: Освіта, 2016. - 160 с.

8. Нікітіна О. О. Розвиток творчого мислення молодших школярів на уроках математики засобами інноваційних технологій. Актуальні питання освіти і науки, 2016. Листопад. C. 316-321.

9. Нова українська школа : порадник для вчителя / за ред. Н. М. Бібік. Київ : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с.

10. Онопрієнко О. Предметна математична компетентність, як дидактична категорія. Початкова школа. 2010. № 11. С. 47-50.

11. Психолого-педагогічні засади діяльності педагога сучасної професійної школи: навчально-методичний посібник / [за ред. Л. А. Руденко]. К. : Педагогічна думка, 2013. 144 с.

Размещено на Allbest.ru