Соціально-педагогічна допомога в професійному самовизначенні старшокласників

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету психології та педагогіки)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук Руденко Ю.Ю.

Актуальність дослідження. Протягом останніх років соціально-економічний розвиток України зумовлює необхідність удосконалення існуючих традиційних форм і методів підготовки молоді до самостійного і свідомого вибору майбутньої професії. Це, в свою чергу, передбачає послідовне й ефективне вирішення актуальних проблем виховання особистості, формування у молоді системи світоглядних, моральних, правових та естетичних цінностей. Професійне самовизначення є складним і відповідальним процесом у житті кожного випускника середньої загальноосвітньої школи. Він пов'язаний із визначенням особистісних і соціальних пріоритетів, з оцінкою власних можливостей у набутті досвіду майбутньої професійної діяльності, зі здійсненням цілеспрямованих кроків у напрямку самовдосконалення та самовиховання.

Сучасне суспільство вимагає особистостей, які здатні адаптуватися до складних умов життєдіяльності, ринкової економіки, боротьби за кращий статус у суспільстві, особистостей, які будуть систематично оволодівати новими знаннями, навичками та вміннями, способами діяльності та долати перешкоди. Тобто суспільство потребує конкурентоспроможних фахівців, які здатні досягти поставленої мети, не зашкоджуючи своєму психічному здоров'ю й зберігаючи психологічну стійкість.

В той же час на стадії дотрудової соціалізації особистість зустрічається з багатьма проблемами, в тому числі вибором майбутньої професії, вибором життєвого шляху, долі. На жаль, молодь є найменш підготовленою до такої ситуації, а тому вимагає соціально-педагогічної підтримки в професійній орієнтації. У зв'язку з цим питання професійного самовизначення повинне посідати вагоме місце в усій роботі школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі професійного самовизначення особистості присвячено праці вітчизняних і зарубіжних науковців та дослідників, зокрема соціально-педагогічні передумови професійного самовизначення молоді розглядали такі науковці, як: В. Романчик, В. Савченко, М. Тітма,

З.Шубкін; психолого-педагогічні основи підготовки до вибору майбутньої професії досліджували Ю. Гільбух, М. Захаров, Є. Клімов, Г. Костюк, В. Моляко, К. Платонов, С. Чистякова, Б. Федоришин, тощо. Для теоретичного аналізу та узагальнення згаданої проблеми варто звернутися і до зарубіжних досліджень в галузі професійного самовизначення, професійної орієнтації та психології праці (А. Маслоу, С. Фукуяма, Д. Голанд тощо).

Метою статті є обґрунтування змісту соціально-педагогічної роботи щодо професійного самовизначення старшокласників в умовах загальноосвітньої школи.

Виклад основного матеріалу. Важливою потребою молодого покоління на сьогоднішній момент став вибір професії не лише за покликанням, а й за тими факторами, чи буде ця професія затребувана на ринку праці. А для цього ще з раннього дитинства необхідно визначати задатки, здібності та інтереси дитини. Без профорієнтаційної роботи в навчальних закладах, без впливу та допомоги батьків, старшокласнику буде важко зорієнтуватися у великій кількості професій і зробити правильний вибір. Тому важливо знати сучасний стан професійного самовизначення старшокласників, щоб правильно розробити заходи профорієнтаційної роботи, скерувати учнів так, щоб обрана професія приносила у майбутньому як моральне так і матеріальне задоволення.

Професійне самовизначення - це процес вибору, який здійснюється на основі аналізу власних особливостей, можливостей особистості з вимогами професії, яку обирає людина. Тому це не одномоментний вибір у житті, а процес, який складається з кількох етапів, результати яких залежать як від зовнішніх умов, в яких перебуває людина, так і від самої особистості. Це процес прийняття рішень вибору професії, навчального закладу, місця працевлаштування.

0. Газман говорить про «педагогічну підтримку дитини в навчанні», що розуміє як процес спільного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей, шляхів подолання перешкод і проблем, що заважають досягти бажаних результатів у навчанні, спілкуванні, житті. Відповідно, соціально-педагогічна підтримка самовизначення школярів - це науково-методична та організаційно-педагогічна взаємодія вчителів, соціального педагога, психолога з різними соціальними інститутами для формування освітнього середовища, що сприятиме самовизначенню учнів.

Процес вибору професії - це активний пошук особистості свого призначення, який необхідно розглядати з двох позицій: із позиції самого учня, його інтересів, здібностей та можливостей, та з позиції професії, її вимог до особистості.

У своїх роботах Є. Клімов запропонував вісім основних факторів, які впливають на вибір професії:

1. Позиція батьків, старших членів сім'ї. На вибір старшокласником професії значний вплив мають батьки. Вони можуть притримуватись двох позицій: або не втручаються, надавши дитині повну свободу вибору, (вимагаючи при цьому самостійності та відповідальності); або пропонують свою допомогу у виборі професії.

2. Позиція друзів. Взаємостосунки з друзями у цей віковий період є достатньо міцними і важливими. Тому думка друзів може вплинути на вибір професії. Особливо це стосується учнів зі стандартизованим мисленням, схильним до наслідування та стереотипів, яким важко сформулювати власну життєву позицію. Водночас однолітки є важливим прикладом для засвоєння норм поводження людини у суспільстві, формування самооцінки, надають можливість порівняти себе з іншими, побачити спільне та відмінне.

3. Позиція шкільних педагогів. Шкільний вчитель, спостерігаючи за учнем, аналізує його інтереси, здібності та може надати пораду стосовно вибору професії.

4. Особисті професійні плани. Внаслідок самоспостереження та аналізу власної діяльності учень здатен до побудови професійного плану. Якщо ж така задача виявляється для нього складною, то варто звернутися до послуг спеціалістів.

5. Здібності. Про свої здібності учневі варто судити не лише за успіхами у навчанні, але й за досягненнями у різних видах діяльності. Також об'єктивне уявлення про здібності можливо отримати за допомогою спеціальних досліджень, анкетувань та тестування.

6. Рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи своє професійне майбутнє, старшокласнику важливо враховувати реалістичність своїх домагань. Нереалістичний рівень домагань може призвести або до заниження своїх здібностей та можливостей, і як наслідок не реалізацію у майбутньому, або, навпаки, завищений рівень може призвести до розчарувань.

7. Інформованість про професії. Для правильного вибору професії дуже важливо отримати достовірну інформацію про них, оскільки перекручена, неповна або помилкова інформація може призвести до помилок і розчарувань у майбутньому. Також варто дізнатися про вимоги, які висуває та чи інша професія до особистості. Допомогти отримати достовірну інформацію можуть педагоги, батьки, соціальні працівники та психологи.

8. Схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це інтереси людини, підкріплені певними здібностями [1].

Віковий аспект професійного самовизначення учнів 10-11 класів характеризується як період уточнення соціально-професійного статусу. Тому варто розглянути такі структурні компоненти готовності учнів старших класів до професійного самовизначення [2]:

1. Когнітивний компонент: наявність знань про індивідуальні особливості, інформованість про світ професій, вимоги до професій.

2. Мотиваційний компонент: передбачає сформованість позитивних мотивів ставлення до професії - моральних, соціальних, пізнавальних, творчих, наявність інтересу до професії.

У склад мотиваційного компоненту входять потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси, схильності та установки. Головне місце в структурі мотиваційного компонента займають мотиви. Мотиви вибору школярами майбутньої професії поділяють на зовнішні (соціальні) та внутрішні (навчальні, професійні). Загальними критеріями виявлення мотивів є їх стійкість, усвідомлюваність та дієвість.

Наступний показник - професійний інтерес, основними характеристиками якого є конкретність, цілеспрямованість і сталість, якщо інтерес підкріплюється відповідною діяльністю. Професійний інтерес містить у собі пізнавальний, оскільки учень спрямовує свою увагу на певну галузь знань, розуміє сутність обраної професії, оволодіває знаннями про неї, практичними та теоретичними основами.

Також важливим показником мотиваційного компоненту є професійні наміри. Вони виникають на основі потреб. Це вольовий акт, внутрішня спрямованість діяти в майбутньому в певному напрямку.

Отже, сукупність мотивів, інтересів та намірів забезпечує відповідний рівень виконання професійної діяльності школяра у майбутньому, усвідомлення суспільної та корисної значущості праці.

3. Практично-дійовий компонент: наявність в учня уміння розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації. Професійний план має бути самостійним, повним, реалістичним, стійким та мати основні елементи: мета, найближчі та віддалені цілі, завдання, шляхи їх реалізації, зовнішні та внутрішні умови досягнення бажаного результату. Також до практичного компоненту входять необхідні знання та професійно важливі уміння особистості.

4. Креативний компонент полягає у сформованості старшокласників творчого, активно- перетворюючого ставлення до праці, потребі брати участь у винахідницькій діяльності.

5. Психологічний компонент включає у себе індивідуально-психологічні якості особистості, наявність яких є передумовою успішного оволодіння обраним видом трудової діяльності.

6. Самооцінюючий компонент показує готовність старшокласників адекватно оцінювати свої індивідуальні особливості та можливості з професійними вимогами обраної професії.

Отже, готовність до вибору майбутньої професії - це лише перший крок у професійному самовизначенні особистості, який для старшокласників є визначним.

Важливим напрямом діяльності соціальних працівників в школі є забезпечення та соціально- педагогічний супровід підготовки учнівської молоді до профільного і професійного самовизначення. Мета профорієнтаційної діяльності соціального педагога - створити систему діяльності загальноосвітньої школи для усвідомленого вибору професії старшокласником, тобто створити відповідні умови в школі, які здатні викликати бажання творити, розвиватися та реалізовуватися особистості. Професійна орієнтація в школі повинна бути засобом активізації внутрішніх ресурсів і можливостей учнів, умовою самостійного і відповідального вибору майбутньої професії та самореалізації в ній.

У своїй роботі Н. Отрощенко виділила психолого-педагогічні умови, які забезпечують здатність школяра до саморозвитку в майбутній життєвій і професійній кар'єрі, до соціально-профорієнтаційної системи діяльності шкільного соціального педагога:

- організація суб'єктно-суб'єктної (партнерської) взаємодії дорослого (соціального педагога, психолога, учителя) із старшокласником;

- взаємне оволодіння учнями й дорослими як рівноправними суб'єктами стосунків (прийняття один одного як самоцінної особистості) освітніми, культурними (соціальними) і професійними цінностями;

- освіта й розвиток, самовизначення юнаків через співдружність - партнерство, співпрацю, спрямовані на покращення життєдіяльності людей у мікро- й макросоціумі через виконання соціально значимих проектів у галузі освіти, культури, навколишнього середовища тощо [3].

Така діяльність реалізується через соціально-педагогічний супровід учнів та підтримку процесу професійного самовизначення. Провідною діяльністю виступає конструктивне спілкування і взаємодія, які можливо реалізувати у різних формах роботи, таких як: тренінгові заняття, психологічні практикуми, конференції, бесіди, звичайний урок з певними рекомендаціями для вчителя.

У своїй роботі Л. Гуцан, О. Морін, З. Охріменко, О. Пархоменко та Л. Гриценок вказують на основні завдання, які мають вирішувати соціальні педагоги у профорієнтаційній роботі з учнями старших класів:

- надання допомоги у вирішенні проблем особистісного, профільного і професійного самовизначення;

- інформування учнів щодо розроблення і подальшого коригування індивідуального освітнього плану;

- надання допомоги в розробленні індивідуального освітнього плану;

- забезпечення підтримки учнів під час навчання у разі виникнення індивідуальних труднощів і проблем;

- організація разом з учнем рефлексії його самоосвітньої діяльності та професійного самовизначення, за використання можливостей навчально-виховного процесу;

- надання допомоги в аналізі результатів прийнятих старшокласником рішень і рекомендацій стосовно внесення коректив у навчальні плани освітньої діяльності;

- інформування про можливі варіанти продовження освіти після школи;

- навчання методів планування власної професійної кар'єри та досягнення соціального успіху;

- допомога в виборі напряму продовження освіти після школи [4].

На основі цього автори рекомендують певні педагогічні засоби забезпечення професійного самовизначення учнів: курси профорієнтаційного спрямування; профорієнтаційні тренінги; професійне консультування; проектні роботи; профільні і професійні проби; робота з «портфоліо», або «щоденником вибору професії»; комплекс професіографічно-дослідницьких завдань.

Висновки

Отже, здійснення профорієнтаційної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах є одним із важливих напрямів діяльності соціального педагога, оскільки ціленаправлено і змістовно передбачає надання професійної соціальної допомоги старшокласникам, сутність якої полягає у професійному самовизначенні та усвідомленому виборі професії. Така діяльність забезпечує ефективне використання особистісного потенціалу старшокласників, а також адекватне співвідношення їх індивідуальних особливостей і здібностей із соціальними запитами. Її результат - конкурентоспроможна, соціально-успішна особистість.

професійне самовизначення випускник загальноосвітня школа

БІБЛІОГРАФІЯ