Деякі аспекти формування навички виразного читання у дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти формування навички виразного читання у дітей дошкільного віку

Наталія Вєлкова

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

доцент Федотова С.О.

У статті розглянуто специфіку формування навички виразного читання у дітей дошкільного віку. Відповідно до жанрової специфіки пропонуються і характеризуються методичні прийоми опрацювання казок, віршів та формування навички їх виразного читання у дітей-дошкільників.

Ключові слова: казка, вірш, жанрові особливості, методичні прийоми

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Сучасна дошкільна освіта спрямована на розвиток творчої особистості, підвищення зацікавленості та активності дітей-дошкільнят у вихованні та навчанні, розвиток репродуктивної та творчої уяви, оціночних суджень.

Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного передбачено Освітньою програмою для дітей-дошкільнят: складання словесних картин, складання варіантів кінцівок до відомих казок, складання творів-мініатюр про казкових героїв; участь у групових і колективних інсценізаціях прочитаного [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Ретроспективний аналіз науково-методичної літератури засвідчив увагу вчених до різних аспектів опрацювання казки (вірша): психологічні основи становлення й розвитку мовлення обґрунтовані в працях О. О. Леонтьева, М. І. Жинкіна, П. Я. Гальперіна, Б. Г. Ананьева, а процес сприймання художніх творів, зокрема казок, Л. С. Виготським, Б. С. Мейлахом, П. Я. Якобсоном.

Методичні дослідження визначають такі напрями: навчання читання народної та літературної казки (О. В. Джежелей, М. С. Бібко); традиційні та інноваційні прийоми роботи з казкою, з віршем (А. Богуш, Л. Варзацька, Л. В. Живицька, О. Савченко, Л. Фесюкова, Д. Родарі та ін.).

Мета статті. Проаналізувати методи і прийоми, які спрямовані на розвиток творчої уяви дітей-дошкільнят, на формування навички виразного читання казки, вірша.

навичка виразне читання дошкільний

Виклад основного матеріалу

Дошкільна освіта разом з іншими напрямками спрямована у тому числі і на розвиток у дітей від двох до п'яти років здібностей до творчої діяльності [1, с. 4]. Творчою діяльністю е вміння дітей-дошкільнят виразно читати /оповідати, виконувати/ твори різних жанрів, зокрема вірші, казки. Вірш і казки - це перші твори, які чують діти у виконанні дорослих: батьків, вихователів /акторів в аудіозаписах/. Виразна манера читання цих творів незабутньо впливає на свідомість і підсвідомість дитини, пробуджує у неї емпатію, емоційність /чуттєву сферу/, творчу уяву, яскраву фантазію. Дошкільний вік - найважливіший етап у формуванні дитини. Більша половини здібностей, умінь, навичок формуються у дітей саме у цей вік. Дитина-дошкільник у всіх проявах свого життя залежить від світу дорослих, вона спостерігає за дорослими, вчиться у дорослих. Дитина багато чого ще не розуміє, але вона вчиться бути людиною у дорослих. Її першим кроком у пізнанні світу є копіювання, тобто імітація дій /слів, емоцій, вчинків, поведінки, ставлення, манери говорити/ дорослих. У програмі «Дитина» зазначається, що вже «друга молодша група «Малята» може виконувати такі розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення» [1, с. 51]. Дитина цього віку здатна до нової діяльності, проте «При виконанні нової діяльності потребує поетапного пояснення, з показом способу дії (роби, як я) [1, с. 51].

Вірш і казка - надзвичайно емоційні твори. Вони містять в собі емоції, переживання, яскраве ставлення автора /народу/ до подій, героїв. Вірші, казки /народні, літературні {авторські}мають свої особливості читання.

Пам'ять дітей молодшої групи (група «Малята») «...безпосередня, мимовільна, має яскраве емоційне забарвлення. Діти зберігають і відтворюють тільки ту інформацію, яка залишається в їхній пам'яті без будь- яких внутрішніх зусиль, легко заучуючи вподобані вірші та пісеньки. Хоча реально із запропонованих дитині окремих слів зазвичай запам'ятовує не більш двох-трьох» [1, с. 56]. Як зазначено в програмі «Дитина», пам'ять дітей покращується під впливом емоційного потенціалу твору. «Позитивно і негативно забарвлені сигнали і явища запам'ятовуються міцно і надовго» [1, с. 56]. Отже робота над емоційними засобами вірша (поетичного твору) збагатить дитину в емоційному плані, розвинить розумові і творчі здібності.

Твір будь-якого жанру /і вірш, і казка, і оповідання) несе в собі певний емоційний заряд, проте найсильніші почуття містяться у вірші, передаються поетичними засобами. Для того щоб навчити дитину - дошкільника виразно (емоційно) читати, доцільно використати імітативну вправу: спочатку подати взірець читання (вихователя, аудіозапис акторського читання), а потім запропонувати визначити, який настрій передається при читанні. Дітям молодшої групи можна запропонувати підібрати відповідні «маски- підказки» /радісна - сумна; дві емоції/, дітям старших вікових груп завдання можна ускладнити: запропонувати попрацювати із плакатом-схемою емоцій «маски-підказки» (12 емоцій) [2, с. 15; 50].

Наприклад, дітям-дошкільнятам виразно читається вірш Лідії Повх «Жабка».

1. Завдання. Визначіть почуття головного персонажа (Жабки). Підберіть для характеристики настрою Жабки відповідну маску-підказку: сумну чи радісну. Чому ви вважаєте, що настрій Жабки сумний? Які слова вам підказали, що героїня сумна?

(Слово «журилась» називає стан літературного персонажа; словосполучення та речення «під осінь», «уже потемніла у соняха шапка», «і жовтими стали листочки у клена» асоціативно викликають у слухача сум, адже символізують кінець літа, поступове відмирання природи.).

2. Завдання. Як автор ставиться до Жабки? Які слова передають його ставлення?

(Автор ставиться до Жабки з ніжністю, він їй співчуває (про це свідчать зменшувально-пестливі слова: «малесенька жабка»), адже маленька жабка - це маленька дитина: вона наївна, вона ще так мало прожила, вона ніколи не бачила осені, вона здивована, розгублена.).

Для того, щоб полегшити роботу дітей-дошкільнят по визначенню характера емоцій, можна використати таблиці почуттів [3, с. 171].

У дітей-дошкільників за період від чотирьох - семи років під впливом дорослих (батьків, вихователів) «...продовжує формуватися інтерес до книги та літературних персонажів, коло читання поповнюється новими творами, але вже відомі тексти як і раніше викликають інтерес. За допомогою дорослих дитина називає героїв, співпереживає добрим персонажам, радіє гарній кінцівці, із задоволенням разом із дорослими розглядає ілюстрації, за допомогою навідних запитань висловлює судження про персонажів і ситуації. Співвідносить картинку і прочитаний текст..» [1, с. 57].

Отже, із старшими віковими групами дітей-дошкільнят доречно буде і надалі працювати над казкою.

Розглянемо такі жанрові особливості казки, як «казка жанр усної народної творчості», «наявність зачину і кінцівки», «трикратні повтори», «наявність у казці постійних епітетів, емоційно-оцінних слів у характеристиках персонажів», «наявність у казці добра і зла» / «боротьба у казці добра і зла»; «мораль казки», «наявність у казці елементів фантастики».

Казка - це твір усної народної творчості з елементами фантастики, який має свої особливості читання. Отже, казка має свої яскраві жанрові характеристики, які чітко відмежовують її від інших жанрів. Формування навичок виразного читання казки у дітей-дошкільників - це складний й відповідальний процес. Методистами запропонована система методичних прийомів опрацювання казки з урахування її жанрових особливостей [2, с. 50 - 53].

Для казки властива особлива манера оповіді, читання: казкова, загадкова, уповільнена, або прискорена, коли необхідно передати швидку зміну подій.

Саме жанрові ознаки казки диктують унікальну манеру виконання. Зокрема казка - загадковий, чарівний, жанр. Вона увібрала в себе світобачення наших далеких предків, найрізноманітніші табу індивідуального і соціального життя. Для того, щоб діти опанували казковою інтонацією, вони повинні послухати взірці виконання казки дорослими /батьками, вихователями, акторами). Спочатку дітям казка емоційно оповідається вихователем, близько до тексу. Діти повинні не тільки уважно слухати інтонацію виконавця, а й спостерігати за тим, як змінюються властивості голосу, міміка, пози, жести. Девіз цієї імітативної вправи такий: уважно слухай і будь готовий повторити казкове інтонування виконавця. Наприклад, дітям можна запропонувати уважно послухати зачини казок, а потім повторити їх. Саме зачин робить казку казкою, вводить читача поступово у магічний простір і час.

Завдання. Уважно послухайте уривок із казки, а потім повторіть казкове інтонування.

Колосок

Жили собі на світі двоє мишенят, Круть і Верть, та півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки те й знали, що співали і танцювали, крутились та вертілись. А півник рано-ранесенько прокидався, спочатку всіх піснею будив, а потім до роботи брався.

Прийом «конкурс-пародистів» є імітативною вправою. Дошкільнята за вихователем повторюють репліки казкових персонажів. При цьому вони мають наслідувати манеру виконання вихователя, а також передати своє ставлення до героїв, створити їхні голосові характеристики.

Завдання. Проведемо «Конкурс пародистів». Послухайте уважно ці відомі вам рядки, а потім повторіть їх «голосом» казкового героя. /Вихователь може допомогти дітям: він підкаже, назве основні голосові характеристики героїв/ [2, с. 11].

Казка «Лисиця та Їжак».

Лисиця: - А знаєш, я тепер уже не їм м'яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж! (Низьким, хитрим, старечим голосом).

Особливості побудови казки: наявність зачину, основної частини, закінчення (кінцівки) обумовлюють використання наступного прийому. Діти повинні зрозуміти, що казка має свою чітку структуру, вони повинні навчитися виокремлювати зачин, закінчення у казці, називати традиційні зачини й кінцівки в інших народних казках, засвоїти, які сталі словесні формули найчастіше використані на початку казки, і якими сталими словами казка закінчується.

Зачини українських казок дуже лаконічні, для них властиві сталі слова, такі, «як були собі», «жили собі» тощо.

Ефективним й творчим прийомом роботи над казкою буде завдання створити зачини і кінцівки до казок, які не мають цих елементів.

У народної казки є ще одна структурна особливість, яка в першу чергу властива для чарівної казки: трикратні повтори найголовнішого епізоду, найголовніших вчинків і слів. Так, наприклад, у казці «Кирило Кожум'яка» тричі приходять просити Кирила про допомогу: спочатку прийшли найстарші люди, відволікли майстра-силача від роботи й тріснуло у нього в руках 12 шкір, потім прийшли наймолодші, а потім прислав князь малих дітей.

Діти-дошкільники повинні побачити деталі, що повторюються у казці, зрозуміти значення цих повторів для характеристики казкових персонажів, для розвитку казкового сюжету, навчитися включати у свої перекази казок елементи-повтори.

Казка як жанр усної народної творчості багата на постійні епітети, емоційно-оцінні слова у характеристиках персонажів. Наприклад, у казах «Коза-дереза», «Рукавичка», є й постійні характеристики героїв, й епітети, й емоційно-оцінні слова: «Жабка-скрекотушка», «Мишка-шкреботушка», «Зайчик- побігайчик», «Кабкан-іклан», «ведмідь-набрідь» («Рукавичка»).

Саме ці слова і створюють у казках неповторну атмосферу, атмосферу загадковості, чарівності, магії. Під час слухання й читання казки діти чують, знаходять, виокремлюють у творах й використовують цю лексику для характеристики казкових персонажів, у процесі підготовки до виразного читання творів, що б правильно, з відповідною інтонацією та відповідним голосом передати характер героїв при читанні в особах.

У казці дуже чітко, полярно розмежовується добро й зло, між ними у творі відбувається постійна непримиренна боротьба. Найчастіше казка демонструє переможну силу добра над злом. Наприклад, у казці «Кобиляча голова» добро перемагає зло: працелюбна дівчина, дідова дочка, нагороджена; ледарка покарана; покарана Коза-дереза з однойменного твору.

У роботі над характеристикою позитивних і негативних героїв важливу роль відіграють такі прийоми: питання до тексту (Що? Хто? Де? Як? Чому?); «хитрі питання» (тобто питання на прогнозування (А як слалася доля того чи іншого героя?).

Питання до тексту допоможуть дітям зрозуміти логіку вчинків персонажів, причинно-наслідкові зв'язки. «Хитрі питання» спрямовані на те, щоб розвинути творчу уяву дітей, їхнє критичне мислення Такі питання діти не відразу зможуть сформулювати, питання виникнуть у них тоді, коли вони побачать парадоксальність казки, побачать алогічність вчинків казкових героїв.

Важливим прийомом у роботі над казкою, особливо чарівною казкою, буде бесіда вихователя про те, що головні чари - це добре серце людини, сила терпіння, її працьовитість як у дідової дочки із казки «Кобиляча голова».

У роботі над казкою ефективним прийомом буде заняття творчості «Складаємо казку самостійно» /створення малюнків до ключових епізодів казки/. Таке заняття допоможе дошкільнятам як найкраще побачити особливості побудови казки, з'ясувати характери персонажів, зрозуміти головну думку твору. Структуру такого уроку «за цеглинками В. Я. Проппа» запропонувала методист Л. В. Живицька [2, с. 138 - 140].

В результаті такої творчої роботи за «цеглинками В. Я. Проппа» діти-дошкільники з'ясують особливості побудови казки, осягнуть її мораль і зможуть самостійно сформулювати головну думку твору.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

На сучасному етапі інноваційних змін дошкільної освіти особливої значущості мають основні положення щодо формування творчої особистості дитини-дошкільника. Впровадження у виховний процес розглянутих методів і прийомів формування навички виразного читання у дітей-дошкільників дасть змогу вихователям дошкільних закладів удосконалити методику виховання творчої особистості.

Бібліографія

1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В. О. Огнев'юк; авт. кол.: Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. І. Богданець-Білоскаленко [та інш.]; наук. ред.: Г. В. Бєлєнька, М. А. Машовець; Мін. осв. і науки України, Київ. унт ім. Б. Грінченка. - К.: Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. - 304 с.

2. Живицкая Л. В. На уроке и после урока. Дидактический материал по русскому языку: пособие для учителя начальних классов. / Л. В. Живицкая.- Ч. II. - Кировоград, 2002. - 164 с.

3. Сапун Т. М. Уроки читання у другому класі: Посібник для вчителя. / Т. М. Сапун, М. О. Почашинська, В. А. Канчук. - Тернопіль: Підручники і посібники. - 2001. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru