Основні педагогічні ідеї К.Д. Ушинського, трансформовані у сучасну освіту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні педагогічні ідеї К.Д. Ушинського, трансформовані у сучасну освіту

Наталія Казакова,

Леоніда Пісоцька

Українське суспільство нині переживає кардинальні зміни в економічному і духовному житті, які зумовлюють необхідність обгрунтування нових підходів до розвитку освіти в Україні, спрямованої на утвердження національної ідеї й водночас орієнтованої на інтеграційні процеси у світовий освітній простір.

Вивчення досвіду попередніх поколінь дозволяє здійснити порівняльний аналіз минулого й сучасного і спрогнозувати можливості новітніх освітніх технологій, науков передбачає майбутнє, забезпечує поєднання теоретичних пошуків з ретроспективним аналізом розвитку педагогічних ідей видатних педагогів. Системний аналіз розвитку поглядів окремих педагогічних персоналій дає змогу осмислити загальну картину педагогічної науки в Україні як цілісного явища, у якому виокремлюється розвиток української педагогіки відтворюються українські культурно-історичні традиції.

Основоположником вітчизняної психолого-педагогічної думки, учителем учителів є К.Д. Ушинський, творча спадщина якого увійшла до золотого фонду вітчизняної педагогіки, як стверджує переважна більшість науковців України, і стала невід'мною частиною національної і світової культури. Констатуємо, що звернення до досліджень науково-педагогічної діяльності К.Д. Ушинського дозволяє нам з'ясувати особливості розвитку системи освіти країни на певному історичному вимірі, простежити генезис основних теоретичних і практичних ідей щодо проблем професійної підготовки і педагогічної антропології, визначити місце і роль учителя в розвитку освіти, актуалізувати цінний науково-педагогічний досвід класика щодо сучасних модернізаційних процесів у системі загальноосвітньої і вищої школи. педагогічний учитель професійний

Аналіз його діяльності дозволяє нам стверджувати, що провідними завданнями його педагогічної творчості були розробка теоретичних основ педагогічної науки і боротьба за перетворення школи. Ці завдання червоною ниткою переплітаються у всіх його педагогічних працях.

До його науково-педагогічної спадщини належать такі твори: "Людина як предмет виховання", "Про користь педагогічної літератури", "Про народність у громадському вихованні", "Три елементи школи", "Проект учительської семінарії", "Праця в її психічному і виховному значенні", "Дитячий світ" та інші.

Звернемося до біографічних даних К.Д. Ушинського, які дають нам можливість систематизувати його життєвий і творчий шлях. На основі вивчення біографії стверджуємо, що К.Д. Ушинський - видатний педагог, який був викладачем словесності та законодавства, інспектором Гатчинського сирітського інституту, займав посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат у Петербурзі, вивчав досвід жіночої освіти у Австрії, Швейцаріїї, Бельгії, Франції, Німеччині протягом 5 років. Саме ця різнобічна діяльність, на нашу думку, створила умови для творчої педагогічної праці, для того, щоб докласти значних дидактичних і організаційних зусиль до становлення педагогічної науки, розробки і розвитку дидактики.

К.Д. Ушинський - автор багатьох праць, підручників і статей, які внесли неоціненний вклад у розвиток педагогічної науки. Як наголошує професор, дійсний член НАПН України А.М. Богуш, він з найперших кроків своєї педагогічної та літературної діяльності намагався розв'язати проблеми принципового значення: про співвідношення теорії і практики у вихованні; необхідність розвивати громадську думку з питань виховання й залучати суспільство до участі в організації народної освіти; єдність і нерозривність виховання та навчання; значення особистості педагога та його підготовки; самобутність, оригінальність і характер народної школи [1, с. 2].

Коротко охарактеризуємо основні педагогічні ідеї, які трансформовані в організацію і зміст сучасної освіти.

К.Д. Ушинський відзначав, що педагогіка у його період скрізь перебувала у дитинстві і не виходила за межі педагогічних правил і настанов. Оскільки виховання має свої об'єктивні закони, то кожному педагогу необхідно їх знати. Він писав: "Головна справа зовсім не у вивченні педагогічних правил, а у пізнанні наукових основ, з яких ці правила випливають" [3, с. 8].

Джерелами теорії педагогіки він називає увесь комплекс "антропологічних наук". Він подолав обмеженість тогочасної педагогіки і обґрунтував її як науку, яка вивчає закони та закономірності педагогічних явищ і на їхній основі виводить педагогічні правила. Суть наукової педагогіки вбачає як синтез фактів наук про людину для пояснення педагогічних явищ, у широкому розумінні, і, як зібрання виховних правил або власне теорію виховання, - у вузькому [2].

Педагогіка, на його думку, - це не зібрання положень науки, а тільки зібрання правил виховної діяльності [2,с.194]. На основі власних переконань і пояснень К.Д. Ушинський називає педагогіку мистецтвом, а не наукою виховання. "Педагогіка - не наука, а мистецтво, - найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво спирається на науку. Як мистецтво, складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагаються досягти і який цілком ніколи недосяжний - до ідеалу досконалої людини [2, с. 216]. Таким чином, він вважає педагогіку найвищим мистецтвом, яке удосконалює людину: "Вихователь - художник, вихованець - художній твір; школа - майстерня, де з грубого шматка мармуру виникає подібність божества" [2, с. 217].

Видатний педагог-класик обґрунтував предмет педагогіки, закони і принципи, дослідив фізіологічні закони діяльності людського організму і психічних явищ, щоб досягти мети - знайти резерви виховання й розширити сфери його впливу. Всім добре відомі його слова, які і нині актуальні: "Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях…Педагогіка перебуває ще не тільки в нас, але й скрізь, у цілковитому дитинстві, і таке дитинство її дуже зрозуміле, тому що багато наук, із законів яких вона має черпати свої правила, самі ще недавно стали справжніми науками і далеко ще не досягли своєї довершеності" [2].

У статті "Про корисність педагогічної літератури" К.Д. Ушинський акцентує увагу на суспільно-педагогічних проблемах, таких як: народність виховання, залежність школи від суспільного розвитку, значення громадської ініціативи в розвитку народної освіти, про створення самостійної педагогічної літератури в Росії. Аналіз змісту статті дає нам можливість трансформувати ідеї у сучасний вимір освітянських проблем. Він зазначає, що педагогічна література може оживити виховну діяльність, надати їй того смислу й цікавості, без яких вона незабаром стає машинальним проводженням часу, призначеного на уроки. Тільки вона й може збудити в суспільстві увагу до справи виховання і дати в ній вихователям те місце, яке вони повинні посідати через важливість обов'язків, що покладаються на них. Педагогічна література встановлює в суспільстві, на думку педагога - класика, правильні вимоги виховання і відкриває засоби для задоволення цих вимог [2].

Про значення педагогічної літератури, яка є "жива, сучасна й широка" К.Д. Ушинський пише, що саме вона "вириває вихователя з його замкненої, присиплячої сфери, вводить його в благородне коло мислителів…" [3, с. 27], а також дає змогу не обмежуватися тісним колом своєї плідної діяльності, поділитися нею з колегами. Окрім того, ми бачимо, що таке ж важливе значення надає він педагогічній літературі для освіти батьків. Він відзначає, що саме така література навчить батьків не завжди задовольняти вимоги дітей, які інколи суперечать всякому розумному поняттю про мету виховання. Видатний педагог стверджує, що будь-який міцний успіх суспільства у сфері виховання неминуче спирається на педагогічну літературу, яка має відбивати, зберігати та робити для кожного доступними результати педагогічної практики, на основі яких тільки й можливий дальший розвиток громадського виховання [2]. Ідея створення власної педагогічної літератури підтримана теоретиками і практиками психолого - педагогічної науки і нині ми маємо багатий методичний книжковий фонд для розвитку змісту всіх галузей освіти.

Одна із центральних ідей педагогічної думки К.Д. Ушинського - ідея народності виховання, яку він розвивав і обстоював у творах і статтях "Про народність у громадському вихованні", "Питання про народну школу", "Про моральний елемент у суспільному вихованні", "Три елементи школи", "Про користь педагогічної літератури" та інш. Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню надійний ключ до серця людини й могутню опору для боротьби з її поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами, - стверджує педагог. Народність, на його думку, є єдиним джерелом життя народу в історії, з якої він черпає сили для своєї громадської діяльності. Він був переконаний, що народ - джерело усіх надбань матеріальної та духовної культури і тому треба вивчати історію, географію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна творчість, поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво - джерело культури кожного народу. К.Д. Ушинський намагався своїм прикладом творчо використовувати традиції народу в своїй педагогічній системі. Суттєвою ознакою народності є мова. З мови народу народжується і поет, і музикант, і художник, а також, як відзначає педагог-класик, у мові "одухотворяється весь народ і вся його батьківщина, вся історія духовного життя народу", історичне живе ціле. Коли зникає народна мова, - народу нема більше! [3, с. 84-85]. Мову К.Д. Ушинський називав "чудовим вихователем і педагогом" і тому вимагав, щоб навчання проводилось рідною мовою, оскільки дитина, яка засвоює чужу мову в себе на Батьківщині, розвивається слабше і повільніше. Водночас він не заперечує доцільності вивчення другої мови, починаючи з дошкільного віку і подав цілу низку методичних порад для цього [1, с. 3]. Складовою ідеї народності К.Д. Ушинського стало питання про жіночу освіту, яку він досліджував за кордоном, і, без якої він не уявляв суспільної системи виховання.

К.Д. Ушинський пов'язував із самобутньою народною системою виховання української молоді на ідеях педагогічної етики, морального виховання. З цього приводу К.Д. Ушинський писав, що лише ставши одним із елементів державного і народного життя, громадське виховання пішло в кожного народу своїм особливим шляхом, і тепер кожний європейський народ має свою характеристичну систему виховання [3, с. 33]. Учитель, на думку К. Ушинського, у своїй професійній діяльності повинен враховувати ментальність вихованців. Він повинен мати глибокі переконання, вірити у можливість виховання підростаючого покоління і передусім любити дітей. К. Ушинський виступав проти обмежуючих вказівок, норм щодо поведінки вчителя в кожному конкретному випадку. Він закликав вивчати закономірності, з яких витікають ці норми: "Ми не кажемо педагогам: дійте так чи інакше, але говоримо їм: вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви прагнете керувати, і чиніть відповідно до цих законів і тих обставин, у яких ви бажаєте їх застосовувати... Головне зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих основ, із яких ці правила витікають" [3, с. 8]. Ці положення К. Ушинського мають бути головними для тих, хто займається питаннями педагогічної моралі й етики на сучасному етапі розвитку освіти.

Як показує аналіз змісту сучасної педагогіки, то вона базується на тлі дидактичних положень і принципів, функцій і методів навчання, які у свій час сформульовані К.Д. Ушинським. Неоціненим для розвитку шкільної освіти є його вклад в удосконалення класно-урочної системи і обґрунтування основних типів і структури уроків відповідно дидактичної мети.

К.Д. Ушинський метою педагогічного впливу визначав виховання моральної людини, здатної до праці. Він приділяв великої уваги тісним дружелюбним відносинам між учителем і учнями. Особливе місце у моральному вихованні відводив фізичній праці, яку необхідно правильно поєднувати з розумовою. На його думку, для правильної організації навчання, розвитку розумових здібностей дітей потрібно знати їх вікові та індивідуальні особливості, передбачати правильне дозування змісту навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості й активності, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Аналіз змісту першоджерел дав нам можливість переконатися, що він вважав працю джерелом фізичного, розумового та морального удосконалення, а то і джерелом існування людини загалом.

Головною постаттю у навчальному процесі, за переконанням К.Д. Ушинського, є вчитель, який має бути відповідно підготовлений до вчительської роботи і має бути особистістю у прямому розумінні цього слова. Він стверджує, що тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер. Передусім він повинен бути близьким до народу, знати його мову, жити його інтересами, а також бути високоосвіченим, бути зацікавленим в удосконаленні своєї майстерності, володіти педагогічним тактом [3, с. 16]. Учитель, на думку К. Ушинського, у своїй професійній діяльності повинен враховувати ментальність вихованців. Він повинен мати глибокі переконання, вірити у можливість виховання підростаючого покоління і передусім любити дітей. К. Ушинський виступав проти обмежуючих вказівок, норм щодо поведінки вчителя в кожному конкретному випадку.

Вперше К.Д. Ушинський запровадив в учительській семінарії педагогічну практику для підготовки майбутніх учителів. Ідеї його практичної підготовки є важливим вкладом у системі сучасної вищої школи.

Вважаємо, що перспективними напрямами подальшого впровадження педагогічних ідей К.Д. Ушинського є:

1) ознайомлення широкого загалу педагогічної і батьківської громадськості з науково-педагогічними ідеями і працями;

2) подальший розвиток і актуалізація педагогічних поглядів педагога - класика у сучасних наукових пошуках теоретиків і педагогів - практиків;

3) пропаганда творчих і класичних надбань у фахових і періодичних виданнях у відповідній системі;

4) вивчення педагогічної спадщини студентами вищих педагогічних навчальних закладів через введення до навчальних планів спецкурсу з вивчення творчого доробку К.Д. Ушинського.

Таким чином, науково - дослідна, організаційно - педагогічна діяльність К.Д. Ушинського є прикладом служіння рідному народу і Батьківщині, виховання загальнолюдських і національних цінностей людини, як Особистості, творчого педагога.

Література

1. Богуш А. Рідномовна концепція Костянтина Ушинського / Алла Богуш // Дошкільне виховання.- № 3.- 2014.- С.2-5.

2. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: [В 2 -х томах] [ Т.1 Теоретичні проблеми педагогіки] / К.Д. Ушинський. - К. Рад. школа, 1983.- С.9-26, 43 - 120.

3. Хрестоматія з української класичної педагогіки: К. Ушинський, С. Русова, А. Макаренко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський: [навч. пос. для студ. вищ. навч. закл.] / Уклад. В.П. Кравець, О.І.Мешко.- К.: Грамота, 2008. - 768 с.

Размещено на Allbest.ru