Лінгводидактична концепція К.Д. Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгводидактична концепція К.Д. Ушинського

Леся Кос

У педагогічній науці є імена, під знаком яких проходить професійна діяльність багатьох поколінь. Серед них - ім'я видатного українського педагога К. Ушинського, у педагогічній спадщині якого стрижневим є вчення про рідну мову. Це основне лінгводидактичне кредо Ушинського як громадянина своєї Вітчизни, методиста, педагога, вчителя, вченого.

Випускник Новгород-Сіверської гімназії К. Ушинський чудово знав і любив українську мову, яку називав своєю рідною, "нашою багатою, мелодійною, співучою мовою", якою написана "така багата народна література".

Із болем у серці переживав він заборону уряду навчати дітей-українців своєї рідної мови, мови великого Шевченка, яка "виганяється зі школи, мовби якась чума".

Основними положеннями лінгводидактичної концепції К.Д. Ушинського є те, що педагог був:

– засновником методики початкового навчання дітей рідної мови;

– основоположником звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти;

– педагог заклав фундамент сучасної методики художньо-мовленнєвої діяльності дітей [1].

Костянтин Дмитрович Ушинський у 1861 р. написав статтю "Рідне слово", в якій висловив свої думки і погляди на рідну мову, поставив проблему виховання дитини через рідне слово. На його думку, з перших днів життя дитину потрібно вводити у чудовий світ рідної мови. "Мова, - писав К. Ушинський, - краща, ніколи не в'януча і знову вічно розквітаюча квітка всього духовного життя народу" [3].

Педагог підкреслив місце і роль рідної мови у житті народу, країни, дитини, значення рідної мови у засвоєнні іноземної мови, роль наочного навчання у системі навчання рідної мови, використання усної народної творчості у розвитку мови [1].

Розкриваючи значення рідної мови, К. Ушинський виокремлював в ній насамперед народність. Він вважав, що мова кожного народу створена самим народом, а не кимось іншим. Із мови народжується і поет, і музикант, і художник. Саме тому великий педагог закликав любити і ніколи не забувати рідну мову. Що освіченіша людина, за його словами, то більше вона має цінувати перлини народної мови, оскільки в мові "одухотворяється весь народ, вся його батьківщина, вся історія духовного життя народу" [3]. В мові Ушинський вбачав найтісніший живий зв'язок між минулими, сучасними і прийдешніми поколіннями. Одне покоління змінюється іншим, а результати їхнього життя залишаються в мові і передаються спадкоємцям. За його переконанням, мова і народ нерозлучні. Якщо зникає мова, перестає існувати і сам народ. "Поки жива мова, - наголошує він у своїй статті, - живий і народ! Усе заберіть у народу, він усе може повернути, а заберіть мову - і він вже ніколи не зможе її повернути, навіть нову Батьківщину може створити народ, але нову мову - ніколи!" [3].

У характеристиці рідної мови К. Ушинського виступив глибокий патріотизм, любов до свого народу. Мова є повним відображенням Батьківщини і духовного життя народу. Вона є тлумачем рідної природи. Захищаючи рідну мову, К. Ушинський різко критикував систему навчання в тогочасній Росії, коли дітям нерідко виписували гувернерів із-за кордону і з перших років життя навчали французької чи іншої мови, забуваючи про рідну. Він з обуренням говорив: "Виписують із-за кордону няньок, тіток, гувернерів,… батько й мати і словом не перекинуться рідною мовою, влаштовують у хаті шматочок Франції чи Англії… І цією жалюгідною штучною атмосферою вони намагаються підмінити дитині рідну мову, Батьківщину" [3]. Як патріот своєї Вітчизни, К. Ушинський дійшов висновку, що людина, яка з дитинства позбавлена рідної мови, залишиться непотрібним членом суспільства, ніколи не зрозуміє народ, залишиться людиною без батьківщини, яку б маску патріотизму вона не надягла пізніше. Кожний народ і його мова глибоко індивідуальні й своєрідні, за характером мови можна говорити про психологію народу. К.Д. Ушинський стверджував, що мова - це найкраща характеристика народу.

У статті "Рідне слово" педагог наголошував і на другій важливій рисі рідної мови: її історичному й соціальному походженні. Мова - це історичне явище, яке створюють тисячоліттями, це творчість не однієї людини, а багатьох поколінь. Водночас мова є знаряддям спілкуванням і зв'язку між людьми, вона пов'язує минулі покоління із сучасними в єдиний "організм". Слово, що було створене людиною, залишається в скарбниці рідної мови. "У скарбницю рідної мови, - за його словами, - складувало одне покоління за одним результати історичних подій, радощів і горя все своє духовне життя" [3]. мова усний навчання

Видатний педагог підкреслював і третю важливу рису рідної мови: її роль у навчанні і вихованні підростаючого покоління. Маленька дитина входить у навколишній світ завдяки рідній мові, яку він образно називав чудовим вихователем і педагогом. "Мова, - писав К. Ушинський, - є народним педагогом, наставником, який навчав дітей і тоді, коли не було книг, шкіл і продовжує навчати до кінця історії" [3]. За К. Ушинським, рідна мова пояснює дитині природу, довкілля так зрозуміло і влучно, як не зміг би пояснити жодний природодослідник, знайомить з історією народу так, як не зміг би познайомити жодний історик, розкриває такі філософські поняття, які не зможе розкрити жодний філософ. Дитина у п'ять-шість років розмовляє вже правильно і жваво своєю рідної мовою. Що допомагає дитині засвоїти рідну мову? - запитував вчений і відповідав, - деякі вважають, що такому легкому засвоєнню мови допомагає пам'ять. Однак К. Ушинський переконував, що однієї пам'яті недостатньо. На його думку, в засвоєнні рідної мови дитині допомагає своєрідне мовне чуття. На противагу тим, хто стверджував, що дитина засвоює рідну мову несвідомо, К. Ушинський акцентував увагу на свідомому засвоєнні мови. У ранньому віці дитина засвоює велику кількість понять, логіку і філософію мови. Вона засвоює "легко і швидко у два-три роки стільки, що і половини не зможе засвоїти у 20 років старанного методичного навчання" [3].

У статті "Рідне слово" педагог розглядав також питання про місце рідної мови серед інших мов. К. Ушинський зауважував, що для духовного розвитку дитини зовсім не байдуже, якою мовою вона говорить у дитинстві. Якщо мова, якою починає говорити дитина, суперечить вродженому національному характеру, то ця мова не справить такого сильного впливу на її духовний розвиток, як рідна мова. К. Ушинський вимагав, щоб у нашій країні навчання проводилося рідною мовою, оскільки дитина, яка засвоює чужу мову в себе на Батьківщині, розвивається слабкіше і повільніше. Ще гірше, зазначав педагог, якщо дитина відразу почне говорити кількома мовами, тоді жодна мова не стане рідною. При такому змішуванні мов рідне слово не зможе вплинути на розвиток дитини. Водночас К. Ушинський не заперечував доцільності вивчення другої мови дітьми дошкільного віку і подав низку цінних методичних вказівок: а) вивчення другої мови не починати раніше, ніж рідна мова пустить глибоке коріння в духовну природу дитини; б) іноземні мови треба вивчати одну за одною, а не одночасно (до речі, досвід навчання дітей іноземних мов засвідчив справедливість цього застереження); в) вивчення іноземної мови має відбуватися за допомогою безперервних вправ і повторення, що запобігає забуванню; г) чим ретельніше займаються з дитиною вивченням іноземної мови, тим ретельніше вона має вивчати рідну мову.

Вчення К. Ушинського щодо значущості рідної мови у засвоєнні дітьми іноземних мов дає змогу розробити ефективну методику навчання дітей другої мови на основі вивчення рідної [2].

Методику навчання дітей рідної мови К. Ушинський виклав у низці статей, як-от: "Перші заняття вітчизняною мовою", "Організація початкового навчання", "Керівництво до викладання "Рідного слова", "Три головних види занять з вітчизняної мови", "Про час початку навчання", "Про наочне навчання" та ін.

Успіх навчання дітей рідної мови, вважав педагог, залежить від мети навчання. У зв'язку з цим він визначив три головні мети: 1) розвиток дару слова; 2) сприяння оволодінню скарбницями рідної мови; 3) сприяння засвоєнню граматичних законів мови. Усі ці завдання, на думку К. Ушинського, мають здійснюватися водночас. Найефективнішими методами і прийомами розвитку мовлення дітей К. Ушинський уважав проведення бесіди, ознайомлення з образотворчим мистецтвом, читання художньої літератури, розповіді самих дітей на різні теми, систематичні вправи [1].

У системі навчання дітей рідної мови, розробленій К. Ушинським, значне місце відводиться наочному навчанню. "Дитина мислить формами, фарбами, звуками", - писав він і вимагав пов'язувати початкове навчання дітей рідної мови з наочністю [2].

Особливого значення у розвитку мовлення дітей К. Ушинський надавав усній народній творчості, зокрема казкам, загадкам, прислів'ям, скоромовками. Саме вони допомагають розвинути чуття рідної мови. Усна народна творчість, особливо прислів'я, на думку вченого, впливають на дитину як формою, так і своїм змістом.

За формою - прислів'я є "животрепетним" виявом рідного слова, що "вилетіло безпосередньо з його живого глибокого джерела - вічно юної душі народу, що вічно розвивається" [4].

Народні прислів'я і приказки, самі, "дихаючи життям", пробуджують, за словами педагога, і насіння рідного слова, що завжди корениться, хоч і несвідомо, в душі дитини.

Зміст прислів'їв, уважав К. Ушинський, є надзвичайно важливим для початкового навчання тому, що в них, як у дзеркалі, відбивається народне життя з усіма його мальовничими особливостями: побутовими, сімейними, польовими, лісовими, громадянськими; його потребами, звичками; поглядами на природу, на людей, на значення усіх явищ життя.

Промовки і скоромовки вчений радив використовувати у роботі з дітьми для розвитку чуття рідної мови, її "звукових красот".

Загадки збагачують дитяче мовлення порівняннями, образними висловами, стимулюють мислення дитини, змушують розмірковувати, пояснювати предмети тощо.

Надзвичайно високо оцінював К. Ушинський народні казки. Він писав: "Це перші й блискучі спроби народної педагогіки, і я не думаю, що хтось був спроможним змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу" [4].

Щодо впливу казок на розвиток мовлення, то, за словами педагога, вони збагачують словник дитини. В усіх народних казках часто повторюються ті самі слова і звороти, які запам'ятовуються дитиною, і надають її мовленню образності. К. Ушинський заклав фундамент сучасної методики художньо-мовленнєвої діяльності дітей.

К. Ушинський підкреслював, що дитина засвоює вже готову, створену до неї мову в сім'ї, під впливом матері чи няньки. Саме вони є першими наставниками дитини у засвоєнні рідної мови. До шести років, за К. Ушинським, дитина володіє надзвичайно великим мовним скарбом, який навіть перевищує її потреби. За його словами, у неї значно більший запас слів і зворотів для висловлювання почуттів і думок, ніж самих почуттів і думок. Водночас, застерігає дорослих педагог, дитина тільки переймає їхнє мовлення, що сама вона ще не доросла до цієї мови, вона ще не стала цілком її надбанням. Тож у творах К. Ушинського знаходимо не лише методичні поради першому наставнику дитину (вихователю, вчителю), а й його обов'язки щодо навчання дітей рідної мови. Наставник має дбати про те, щоб дитина дедалі глибше розуміла ті скарби рідного слова, які вона засвоїла тільки наслідуванням, напівсвідомо, а іноді і зовсім несвідомо, механічно і часто, не знаючи справжнього їх значення, вживає недоречно. Завдання педагога своєчасно пояснити дитині значення кожного слова і звороту на конкретному прикладі або наочно.

Мовлення, яке діти переймають від дорослих, має бути бездоганним: "багате в одному відношенні, воно буває іноді надзвичайно убоге в іншому, буває, що воно рясніє неправильностями, недомовками, провінціалізмами…

Обов'язок наставника поправляти і поповнювати словниковий запас дитини відповідно до вимог її рідної мови" [4].

К. Ушинський - основоположник звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, який широко використовується нині в сучасній лінгводидактиці. Отже, вчення педагога про місце й роль рідної мови в житті народу, країни, дитини є центральною концептуальною тезою усієї педагогічної системи вченого, яка не втратила своєї актуальності в Україні сьогодні.

Література

1. Бенера В. Є., Маліновська Н.В. Теорія та методика розвитку рідної мови дітей: навчально-методичний посібник. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2014. - С. 43.

2. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / за ред. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2011. - С. 93-99.

3. Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. -К.: Рад.школа, 1954. - Т. 1. - С. 269, 270, 271, 274.

4. Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. - К.: Рад.школа, 1954. - Т. 2. - С. 426, 457.

Размещено на Allbest.ru