Діяльнісний підхід до морального виховання особистості як один із напрямів виховної роботи у ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВНЗ

Довгань Л.І., Тимощук Н.М.,

доценти

Анотація

У статті досліджено діяльнісний підхід до морального виховання особистості та проаналізовано можливості його застосування як одного із напрямів виховної роботи у ВНЗ.

Ключові слова: моральне виховання, концепція виховання, особистість.

Аннотация

В статье исследован деятельносный подход к нравственному воспитанию личности и проанализированы возможности его использования как одного из направлений воспитательной работы в ВУЗе.

Ключевые слова: нравственное воспитание, концепция воспитания, личность.

Annotation

Values in action' approach to moral education is studied in the article and possible ways of its implementation as one of the approaches of educational work at higher institutions are analyzed.

Key words: moral education, educational approach, person.

Актуальність дослідження

За умови реформування системи освіти України, що спричинене усвідомленням того, що людині потрібні не тільки знання, але й внутрішня моральна опора, не лише логічне мислення, але й потяг до багатств культури, повага і пошанування традицій, зростає актуальність становлення нової парадигми філософії освіти, зміни уявлень про завдання виховання та пошуку нових підходів до морального виховання.

Стан дослідження проблеми

Розв'язанню проблем морального виховання може сприяти ознайомлення з концепціями морального розвитку особистості, розробленими у зарубіжній, зокрема американській, педагогіці. З метою впровадження найбільш обґрунтованих теорій і методик морального виховання, розроблених американськими педагогами та психологами, вітчизняні дослідники (О. Боровикова, Р. Вендровська, А. Джуринський, В. Жуковський, І. Коршакова, Т. Кошманова, В. Кравець, М. Красовицький, З. Малькова, І. Турчанінова, Т. Шевченко) активно вивчають їхні здобутки. Серед праць, присвячених вивченню концепцій морального виховання у США, варто виділити дослідження, в яких проаналізовано когнітивно-еволюційну теорію морального розвитку особистості (В. Жуковський, М. Красовицький, Ф. Райс, Р. Хон, Т. Цирліна, К. Шварцман), теорію формування характеру особистості Т. Лікони (Р. Хон, В. Жуковський,); гуманістичну теорію морального виховання (Л. Бобко, Дж. Грохульська, К. Шварцман); теорію осмислення цінностей (В. Жуковський), діяльність спільнот справедливості (М. Красовицький), традиційні цінності у системі виховання США (Р. Вендровська, В. Веселова, В. Жуковський). Проте досі мало дослідженим є діяльнісний підхід до морального виховання.

Мета статті - дослідити діяльнісний підхід до морального виховання особистості як один із напрямів виховної роботи у ВНЗ.

Виклад основних положень дослідження

Серед відомих американських теорій морального виховання великої уваги заслуговує діяльнісна концепція морального виховання або теорія морального виховання в діяльності. Теоретичні засади концепції навчання діям та практичні рекомендації щодо їх впровадження висвітлені у працях американських педагогів У. Хьюїта [5], [6], Г. Блумера [5], M. Біджа [2], Д. Соломона, М. Уотсона, В. Батистича [7], [8]. Прибічники теорії морального виховання в діяльності вважають, що формування цінностей вимагає не тільки їх розуміння, здатності до раціонального аналізу моральних проблем, а й втілення сформованих цінностей у відповідній поведінці.

Розвиток ідей прибічників концепції набув втілення у теорії виховання у спільнотах турботи, яка ґрунтується на ідеї про брак осмислення та логічного аналізу моральних норм для формування моральних цінностей особистості. Крім цього, вважають дослідники, необхідно організувати реальну поведінку, моральну активність, яка б ґрунтувалася на усвідомлених моральних принципах. Обґрунтоване у контексті аналізованого підходу поняття „моральна активність” означає самостійне і свідоме прагнення людини до діяльності на користь інших, участь у боротьбі за утвердження моральних цінностей у навколишньому середовищі. Основне завдання педагогів має полягати у створенні умов, за яких особа могла б діяти відповідно до засвоєних цінностей, активно втілюючи їх у життя [6].

Прибічники цього підходу вважають, що оволодіння такими соціальними цінностями, як справедливість, толерантність, турбота та повага до інших, є чимось більшим, ніж простим засвоєнням окремих складових елементів, оскільки цінності не можуть бути “деконтекстуалізованими”. Їх формування можливе лише у процесі набуття особистісного досвіду [8].

На думку Д. Соломона, Е. Шапса, М. Уотсона і В. Батистича, марно сподіватися, що студенти оволодіватимуть моральними цінностями у вакуумі. Вони повинні мати можливість бачити і реалізувати їх у повсякденному житті. Однак для того щоб цінності, які особа практикує у колективі, були прийняті нею, вона має відчувати сильне почуття відданості цьому колективу. Це можливо лише за умови задоволення колективом її головних потреб, зокрема, потреби у приналежності до референтної соціальної групи, у відчутті власної компетенції, у самовизначенні, у розумному керівництві з боку дорослих [8]. Навчальні заклади, що постійно задовільняють зазначені потреби, є “спільнотами турботи”, в яких кожен студент є шанованим членом і робить свій внесок у загальну справу.

Для впровадження концепції “спільнот турботи” у виховну практику американськими педагогами було розроблено “Проект розвитку дитини” (“Child Development Project”), який передбачав внесення змін у: 1) зміст та організацію навчання; 2) методи співпраці викладачів з батьками; 3) загальну атмосферу, що справляє вплив як на студентів, так і на викладачів [1]. Основна мета проекту полягала в перетворенні навчальних закладів у спільноти, які дають студентам відчуття того, що про них турбуються. У такій психологічній атмосфері вони навчаються дбати про інших, розвивають практичні навички продуктивної громадської роботи, засвоюють моральні знання та інтелектуальні уміння, необхідні для гуманної й мудрої поведінки [1], [8]. Проект також покликаний допомогти викладачам виховувати доброту, міжособистісне розуміння, вміння узгоджувати власні та чужі інтереси, внутрішню мотивацію навчальної діяльності.

Наданий проект складається з чотирьох компонентів, які ґрунтуються на трьох взаємопов'язаних принципах: а) формування теплих, стійких, підтримуючих взаємовідносин серед студентів; б) увага до соціальної та моральної значущості навчання; в) повага до внутрішньої мотивації студентів.

Компонент 1. Літературні читання та мистецтво мовлення (literature-based reading and language arts). Цей компонент спрямований переважно на усвідомлення студентами соціальних і моральних питань шляхом читання літературних творів під керівництвом викладача та проведення семінарів. Такі форми роботи стимулюють роздуми над прочитаним, розвивають емпатію, здатність розуміти моральні цінності, покликані керувати життям особи. Як правило, у рекомендованих для читання книгах розповідається про життя людей, що діють відповідно до загальноприйнятих моральних норм та цінностей.

Компонент 2. Кооперативне навчання (cooperative or collaborative learning). Проект наголошує на таких умовах впровадження кооперативного навчання: 1) інтенсивна взаємодія усіх членів групи; 2) співпраця, спрямована на досягнення групової мети; 3) розподіл праці серед членів групи; 4) взаємодопомога; 5) використання пояснень та обґрунтувань; 6) чітке визначення та обговорення цінностей, властивих групі; 8) виховання справедливого, турботливого, відповідального ставлення до інших та розвиток навичок такої поведінки; 7) використання особистісно значущих і цікавих завдань; 8) опора переважно на внутрішні спонукання (пояснення та обговорення важливості тієї чи іншої діяльності), а не зовнішні стимули (нагороди, погрози, покарання) [8].

Як засіб морального виховання, кооперативна освіта навчає студентів співпрацювати з однолітками, виховує у них повагу та чуйність до інших, здатність знаходити компроміси. У процесі спільного обговорення проблем вони досягають глибшого розуміння сутності тих чи інших питань, ніж під час індивідуальної роботи. Для забезпечення оптимальних умов співпраці та її продуктивності, необхідним є контроль групової роботи з боку викладача.

Компонент 3. Розвиваюча дисципліна (developmental discipline). Мета цього компоненту - розвивати загальну культуру та почуття спільноти у колективі, формувати стосунки взаємної турботи та поваги між студентами, застосовуючи для стимулювання відповідальності метод обговорення проблем (problem-solving approach), а не нагороди чи покарання. Завдання викладача полягає у створенні спільноти, всі члени якої насправді турбуються про добробут як усієї групи, так і кожного її учасника.

Викладач має забезпечити дисципліну, яка допомагає розвинути навички моральної поведінки, а не є тільки засобом контролю. Для цього вихованців слід залучати до визначення норм поведінки, допомогти їм зрозуміти, що норми - це не обмеження, встановлені наділеними владою дорослими, а стандарти, необхідні для досягнення загального блага. Вчитель має також допомогти студентам оволодіти методикою спільного розв'язання конфліктів, яка передбачає врахування цінностей, необхідних для гуманного життя у групі. Цьому сприяють ігрові диспути, під час яких молодь навчається розуміти потреби інших членів групи і вирішувати проблеми без використання насилля. Уникаючи зовнішніх стимулів (нагород, покарань), викладач таким чином навчає студентів керуватися власними переконаннями, коли мова йдеться про справедливість, добро, відповідальність, а не діяти виключно за власними інтересами. У процесі формування розвиваючої дисципліни важливо навчити молодь запобігати виникненню проблем шляхом передбачення можливих наслідків власної поведінки. Якщо ж проблема вже виникла або студент вдався до неприпустимої поведінки, викладач разом з ним визначає джерело проблеми, розмірковує над альтернативними способами її розв'язання і намагається з'ясувати, як вони вплинуть на інших.

Інші два компоненти “Проекту розвитку дитини” виходять за межі навчального середовища.

Компонент 4. Позааудиторна діяльність (Public activity). Ця складова програми спрямована на включення студентів у спільноту турботи, послаблення конкуренції між ними та формування цінностей взаємодопомоги. моральний виховання освіта відповідальність

У позааудиторний час необхідно залучати до виконання громадської роботи, яка сприяє розвитку почуття відповідальності та готовності допомагати іншим: 1) допомога дітям із неблагополучних сімей (наприклад, забезпечення їх необхідними речами); 2) відвідування будинків престарілих; 3) збирання коштів чи речей для допомоги постраждалим від природних катастроф.

Результати реалізації цієї програми засвідчили, що задіяні у ній студенти частіше виявляють навички кооперативної взаємодії, турботу, підтримку, чуйне ставлення до інших. Вони демонструють вищий рівень компетентності у розв'язанні соціальних проблем, прихильніше ставляться до демократичних цінностей і погоджуються з тим, що всі члени групи мають право брати участь у прийнятті групових рішень [5].

Дослідження “Центру розвитку дитини” [7] засвідчили, що формування почуття спільноти підвищує внутрішню мотивацію учіння, поліпшує міжособистісні стосунки, підвищує довіру та повагу до викладачів.

Ідеї, запропоновані прихильниками діяльнісного підходу, успішно втілюються у життя не лише в Америці, а й в інших країнах за сприяння Ради глобальної освіти (The Council for Global Education). Яскравим прикладом є приватна міська школа ім. Монтессорі в Індії, яка забезпечує зразкову освіту, зосереджуючись на досягненні академічної досконалості та духовного і емоційного добробуту дітей. Головними складовими навчання у школі є: універсальні цінності, досконалість, розуміння глобальних проблем та громадська робота ( public service) [4].

Навчання універсальних цінностей, які пропагуються школою ім. Монтессорі, розпочинається з ідеї про те, що дитина, як людська істота, наділена духовними якостями. Це реалізується через надання духовної основи всім шкільним видам діяльності: академічним, фізичним чи соціальним. Серед основних цінностей, на яких сфокусовано увагу школи, - довіра, співчуття, скромність, сміливість, доброта та терпіння. За сприяння Ради глобальної освіти подібні школи діють у США, Бразилії, Чехії, Італії, Північній Африці.

На нашу думку, ідеї, запропоновані американськими педагогами, можна успішно впроваджувати у навчально-виховний процес вітчизняних навчальних закладів. Особливої уваги заслуговує тенденція до виховання студентства у спільнотах, які задовільняють потребу особистості у приналежності до референтної соціальної групи, у відчутті власної компетенції, у самовизначенні, у розумному керівництві з боку дорослих, що своєю чергою закладає сильне почуття відданості колективу, стимулюючи прийняття цінностей. Крім того, спільноти забезпечують дотримання всіма її членами спільно вироблених правил та підлеглість усіх її рішенням, визнання цінності всіх членів спільноти, турботу про кожного окремого студента, однакове право голосу членів спільноти.

Особливої актуальності набуває заклик до розуміння глобальних проблем та усвідомлення взаємозалежності всіх речей на планеті та готовності взяти на себе відповідальність за долю людства. Реалізація згаданого вище принципу може здійснюватися через участь у громадській діяльності. Студентів потрібно заохочувати до застосування своїх знань, умінь та цінностей на практиці, зокрема завдяки участі у суспільній роботі, наприклад, допомозі бідним. Студентів необхідно навчати, що кожна робота, яку виконано на благо інших людей, заслуговує на повагу.

Висновки

Впровадження діяльнісного підходу до морального виховання та практична реалізація проектів морального розвитку особистості, які передбачають вплив на моральну сферу особистості за рахунок внесення змін у зміст та організацію навчального процесу, методи співпраці викладачів зі студентами, загальну атмосферу навчально-виховного середовища, можуть стати ефективним засобом морального виховання у ВНЗ, ґрунтуючись на таких засадах, як активна участь дорослих у формуванні характеру особистості, формування характеру на основі власного мислення та досвіду, забезпечення належного середовища, що сприяє формуванню схильності особи до турботи про інших і про себе.

Література

1. Battistich V. Sense of Community as a Mediating Factor in Promoting: Children's Social and Ethical Development / Battistich V., Solomon D., Watson M. American Educational Research Association, San Diego, CA, 1998. 234 p.

2. Bigge M. Positive relativism: An emergent educational philosophy / Bigge M. New York: Harper & Row, 1971. 452 p.

3. Blumer H. Symboic interactionism: Perspective and method / Blumer H. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1969. 361 р.

4. Cotton C. A bold experiment in teaching values / C. Cotton // Educational Leadership. 1996. №53 (8). P. 54-58.

5. Huitt W. Moral and Character Development [електронний ресурс] // http://chiron.valdosta.edu/ whuitt/col/morchr/morchr.html

6. Huitt W. Values [електронний ресурс] // http://chiron.valdosta.edu/whuitt/col/ affsys/values.html.

7. Schaps E. School as a caring community: A key to character education / Schaps E., Battistich V. Solomon D. // The Construction of Children's Character, Part II, 96th Yearbook of the National Society for the Study of Education / Molnar A. (Ed.). Chicago: University of Chicago Press, 1997. P. 123-168.

8. Solomon D. Creating Caring School and Classroom Communities For All Students / Solomon D., Schaps E. Watson M, Battistich V. // From restructuring for caring and effective education: An administrative guide to creating heterogeneous schools / R. Villa, J. Thousand. Baltimore, MD, 1992. P. 84-106.

Размещено на Allbest.ru