Використання інтерактивних технологій в навчанні майбутніх педіатрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання інтерактивних технологій в навчанні майбутніх педіатрів

Карпова Марина Євгенівна

аспірантка кафедри педагогіки та психології

ПВНЗ «Дніпропетровський університет

імені Альфреда Нобеля»

Анотація

інтерактивний навчання педіатр

В статті наведені погляди науковців стосовно визначення сутності інтерактивних технологій; проведений аналіз інтерактивних технологій в навчанні майбутніх педіатрів. Доведена їх ефективність для підготовки висококваліфікованих та конкурентоспроможних фахівців-медиків та наведені закономірності їх використання. Автором обґрунтовано доцільність їх впровадження в процес навчання майбутніх педіатрів командній роботі.

Постановка проблеми. Нова стратегія МОЗ України «Національна стратегія реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 роки» [1] визначила ключові кроки змін системи охорони здоров'я, висунула нові вимоги для підготовки майбутніх кваліфікованих та компетентних фахівців, що в свою чергу обумовило пошук та впровадження нових сучасних технологій навчання в медичну освіту -- інтерактивних технологій.

Тривалий час у навчанні майбутніх лікарів, зокрема педіатрів, використовуються традиційні форми: лекції, що проходять у вигляді монологу викладача, семінарські та лабораторні заняття, якість яких зумовлена застарілою матеріально-технічною базою медичного ВНЗ, екзамени, заліки.

Розвиток сучасної медицини потребує переходу на компетентнісну основу організації підготовки майбутніх педіатрів. Виникає потреба у зміні технологій, форм і методів проведення занять, що допоможе у подальшій практичній діяльності лікарям розвивати свою професійну культуру та ефективно спілкуватися з хворими, колегами, керівниками лікувального закладу, середнім та молодшим медичним персоналом.

Зазначене зумовлює необхідність розробки і використання інтерактивних технологій навчання у процесі підготовки майбутніх педіатрів.

Аналіз попередніх досліджень свідчить, що теоретичні та практичні розробки в галузі застосування інтерактивних технологій у навчальному процесі належать Н. Волковій, В. Гузєєву, А. Гіну, В. Дяченко, О. Пометун, Л. Пироженко, В. Сластьоніну та іншім. У центрі уваги науковців перебувають питання щодо виявлення особливостей інтерактивних технологій навчання, доцільності їх використання у навчально-виховному процесі вищої школи (А. Алексюк, В. Беспалько, М. Кларин, О. Пєхота, В. Сєриков, С. Сисоєва та ін.). Проте дане питання потребує подальшого дослідження.

Мета статті полягає в обґрунтуванні доцільності використання інтерактивних технологій навчання у процесі професійної підготовки майбутніх педіатрів.

Виклад основного матеріалу. Модернізація освіти України відбувається під впливом входження до Болонського процесу. Найважливішими питаннями цього процесу стало впровадження кредитно-модульної системи навчання, використання інформаційно- комунікаційних технологій, акцентування на самостійній роботі студентів та використання інновацій в діяльності викладацького складу ВНЗ.

Термін «інтерактивний» (від англ. «interact», де «inter» - взаємний і «act» - діяти) означає - здатний до взаємодії. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня» [2, с. 3]. Ми схиляємося до визначення, О. Пометун та Л. Пироженко: «Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)... » [3, с. 7].

Першими спробами інтерактивного навчання можна назвати діалоги Сократа з учнями (470-399 до н.е.), які з метою пошуку істини навчалися формулюванню правильних запитань і пошуку точної відповіді на них. Розвиток ідей інтерактивності був відображений у працях Арістотеля, Платона, Г. Галілея, які вважали інтеракцію основою буття і світогляду, розвитку пізнавальної та мисленнєвої активності людини. Термін «інтерактивна педагогіка» в другій половині ХХ століття запровадив німецький дослідник Г. Фріц [4, с. 13].

Аналізуючи думки дослідників, зазначимо, що інтерактивне навчання - різновид активного навчання; коли навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії всіх студентів та педагогів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), за якого всі суб'єкти педагогічного процесу є рівноправними, рівнозначними. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Використання інтерактивних технологій навчання є запорукою атмосфери співробітництва.

Інтерактивне навчання - це навчання, занурене в спілкування. Воно видозмінює форми навчання - транслюючи на діалогові, тобто включає обмін інформацією, заснованою на взаєморозумінні і взаємодії. В умовах спілкування активно протікають процеси самоконтролю, виразніше усвідомлюються «провали» і «сумнівні місця» (ті частини матеріалу, які ніхто з партнерів не може відтворити). У процесі спілкування відбувається виховання культури почуттів, емоцій, розвиток здатності до співчуття, співпереживання, здібностей управління своєю поведінкою, пізнати самого себе. Основною функцією викладача у процесі інтерактивного навчання є створення оптимальних умов для саморозвитку студента, розвитку його індивідуальності, суб'єктності та коригування цього процесу [5, с. 35].

Таким чином, інтерактивне навчання вирішує такі завдання:

розвиток комунікативних навичок та вмінь, встановлення емоційних контактів;

розвиває навчальні та наукові вміння (аналіз, синтез, постановка цілей);

вирішує інформаційну задачу, оскільки забезпечує студентів необхідною інформацією, без якої неможливо реалізувати спільну діяльність;

формує та розвиває навички роботи в команді на основі аналізу обставин і відповідної інформації.

На наш погляд, ефективними у навчанні майбутніх педіатрів є такі технології: ділові ігри; case-study; навчальні дискусії; тренінги; метод проектів.

У професійній освіті ділова гра - вид гри, у процесі якої в уявлених ситуаціях моделюється зміст професійної діяльності майбутніх фахівців [6, с. 140]. Використання ділових ігор у навчанні дає можливість моделювання обраного аспекту діяльності з урахуванням його просторово-часових характеристик, розуміння ролі кожного учасника. Ділова гра, на думку І.А. Добрянського та І.В. Демури, дозволяє в умовах високої активності «навчати слухати, обробляти й застосовувати отриману інформацію, сприймати й розуміти людину, її психологічний стан і мотиви поведінки, бути толерантним», що важливо для майбутніх педіатрів [7, с. 39]. Система правил, що регламентує ігрові дії, в подальшому доцільна для аналізу діяльності кожного учасника. У цьому процесі студенти навчаються правильно формувати свої думки, аргументувати та відстоювати власну думку та ін. Важливим є той факт, що в майбутніх педіатрів формуються навички професійного спілкування, вміння вислуховувати свого співрозмовника та приймати іншу точку зору, яка може докорінно не співпадати з власною. Вони також зможуть знаходити та відстоювати власну точку зору; мати цілісну уяву про професійну діяльність; соціальний досвід та ін.

На нашу думку, перевагою ділових ігор, як методу інтерактивного навчання слід вважати спілкування учасників, наближене до реального життя, а також відпрацювання професійних навичок, виявлення рівня володіння навичками, рівня комунікативних навичок, особистісних якостей учасників.

Значне місце в навчанні майбутніх педіатрів займають інтерактивні технології, які допомагають формувати вміння самостійного вирішення проблеми, виявлення симптомів та синдромів, формулювання діагнозу та методів лікування хвороби, а також тренування поведінки при використанні вміння учасника та аналізуванні явищ у безпечних умовах.

Розглянемо технологію Case-study - метод кейсів (англ. - case-method, кейс - метод, кейс-стаді - метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу) - технологія навчання, що використовує опис реальних ситуацій. Студенти повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблеми, розібрати можливі рішення і вибрати кращі з них. Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі або наближені до реальної ситуації. Даний метод є доцільним для вдосконалення вмінь та навичок майбутніх педіатрів з надання невідкладної медичної допомоги дитині. Для вирішення цього питання студенти відпрацьовують як практичні навички надання допомоги так й елементи ефективної комунікації - «правила групового рішення». Запропоновані нами «Правила групового рішення» це:

Правило експертної оцінки (після визначення списку найбільш прийнятних альтернатив рішення вибирає один з найкомпетентніших членів групи).

Правило усереднення думки (кожен член групи складає рейтинг найпридатніших альтернатив, після чого обчислюються бали і приймається рішення відповідно до того, яка з альтернатив набрала більше балів).

Правило більшості (учасники групи голосують за кожну з альтернатив; приймається та , яка отримала більше голосів).

Правило одностайного рішення (обговорення альтернатив відбувається доти, поки група не прийме одностайного рішення щодо одного з них).

Правило консенсусу (рішення приймається, навіть якщо не всі учасники групи з ним згодні, але всі готові його підтримати).

Правило досягнення істини (приймається те рішення, яке логічно довели один або кілька членів групи і решта з доказом згодна) [8, с. 135]

Впровадження ігрових технологій в медичну освіту відкриває можливість поринути в систему навчальних цілей, завдань, проблем, проектів, формування цінностей професійної реалізації та розвитку особистості через спеціально збудовану ігрову реальність.

Для навчання майбутніх педіатрів нами були розроблені ігрові інтерактивні вправи за допомогою інтернет-сервісу мультимедійних дидактичних вправ LeamingApps.org. Сервіс Leammgаpps є додатком Web 2.0 для підтримки освітніх процесів у навчальних закладах. Конструктор Leamingаpps призначений для розробки, зберігання інтерактивних завдань, за допомогою яких можна перевіряти свої знання в ігровій формі, що сприяє формуванню пізнавального інтересу.

Для формування навичок командної роботи нами було розроблено інтерактивне завдання «Рольова структура команди» з використанням шаблону «ЗНЛИДИ ПАРУ». У цьому завданні до кожної з ролей потрібно добрати певні особливості в назві та змісті (рис.1).

Інший шаблон який ми використали для створення вправи з навчання командній роботі це - «ПЛЗЛ». З допомогою цього шаблону розроблені завдання «Команда» та «Експертна оцінка команди» (рис. 2; 3).

Рис. 1. «Рольова структура команди»

Рис. 2. «Команда»

Рис. 3. «Експертна оцінка команди»

У процесі навчання педіатрів ураховано закономірності використання інтерактивних технологій, розроблені О. Січкарук [9]: поглиблення мотивації навчання, поступовість введення інтерактивних методів у процес навчання (від простих до найскладніших), сукупність інтерактивних методів з іншими методами формування знань, із активною самостійною роботою студентів, використання інтерактивних методів повинно складати певну систему, технологію, яка має адекватну логіку впровадження, алгоритм підвищення складності; принцип актуальності знань і зв'язку їх із сучасним соціально-економічним життям країни та світу; ефективне впровадження інтерактивних технологій прямо залежить від ступеня володіння ними викладачем; наявність відносин партнерства між викладачем і студентами, відсутність авторитарного нав'язування власної думки, позиції з боку викладача [9, с. 21]. Зазначені закономірності вважаємо за потрібне ураховувати під час використання інтерактивних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх педіатрів.

На підставі аналізу підходів науковців до визначення сутності інтерактивних технологій обґрунтовано доцільність їх впровадження у процес навчання майбутніх педіатрів з метою підготовки студентів до командної роботи. Наші подальші розробки пов'язані з обґрунтуванням та експериментальною перевіркою технології підготовки майбутніх педіатрів до командної роботи.

Список використаних джерел

1. Національна стратегія реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 років// Режим доступу: httр://Ьеа1їЬ5ац. org.ua/wp-content/uploads/2014/11/Strategiya_UKR.pdf.

2. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. - 2002. -№ 5-6.

3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. - К.: А.С.К., 2004. - 190.

4. Беспалько В. Слагаемые педагогической технологии / В. Беспалько - М.: Педагогика, 1989. - 192 с.

5. Кашлев С.С. Технология интерактивного обучения / С.С. Кашлев. - Мн.: Белорусский верасень, 2005. - 196 с. - (Педагогика, обращенная в завтра).

6. Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній освіті майбутніх фахівців / Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія, М.М. Козяр; за ред. член-кор. НАПН України Гуревича Р.С. - Львів: ЛДУ БЖД, 2012. - 380 с.

7. Добрянський І.А., Демура І.В. Деякі принципи побудови ділової гри як методу активного навчання // Наукові записки. Сер.: Педагогічні науки. / Кіровоград: Пед. ун-т ім. В. Винниченка. - 2000. - Вип. 21. - С. 38-42.

8. Харченко Н. Квести для управлінців / Н. Харченко - Київ: «Вид. Група «Шкільний світ», 2017.-180с. - (Бібліотека »Шкільного світу»).

9. Січкарук О. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: навч. - метод. посіб. / Олена Січкарук; Ун-т економіки та права "КРОК". - К.: Таксон, 2006. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru