Профілактика асоціальних захворювань серед молоді: теорія і практика підготовки педагогів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Української технологічної академія

Т.М. Денисовець, кандидат педагогічних наук, доцент академік

Анотація

У статті розкрито проблему асоціальних захворювань та методи їхньої профілактики. Наведено статистичні дані та виокремлено шляхи зараження ВІЛ/СНІДом та формування навичок здорового способу життя в умовах закладу освіти. Розроблено анкети і проведено анкетування серед студентів педагогічного ВЗО та проведено їхній аналіз щодо обізнаності з цього захворювання та проаналізовано ставлення молоді до цієї проблеми.

Ключові слова: молодь, здоров 'я, здоровий спосіб життя, асоціальні захворювання, ВІЛ/СНІД, профілактика, шляхи зараження, заклади освіти.

Аннотация

ПРОФИЛАКТИКА АСОЦИАЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ СРЕДИ МОЛОДЕЖИ: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ПОДГОТОВКИ ПЕДАГОГОВ

Т.М. Денисовец, кандидат педагогических наук, доцент Полтавского национального педагогического университета имени В.Г. Короленко, академик Украинской

Ключевые слова: молодежь, здоровье, здоровый образ жизни, асоциальные заболевания, ВИЧ/СПИД, профилактика, пути заражения, учебно-воспитательные учреждения.

Annotatіon

Prevention of asocial diseases among youth: theory and practice of

teachers' preparation

T.M. Denysovets, PhD, Associate Professor, Poltava National V.G. Korolenko Pedagogical University, Academician of the Ukrainian Technological Academy

The article deals with the problem of asocial diseases and methods of their prevention. The statistics and the ways of HIV / AIDS transmission and the formation of healthy lifestyle skills in the general educational establishment are presented. Questionnaires were developed and a survey was conducted among the students of the pedagogical university, and their analysis was made on the awareness of the disease and analyzed the attitude of youth towards this problem.

It was emphasized that according to the results of the questionnaire, the percentage of correct answers to each question was determined, in particular regarding the awareness of students about HIV / AIDS as a whole.

The highest percentage of correct answers to all questions in the questionnaire is for the fifth year students of the Faculty of Natural Sciences and Faculty of Physical Education, second place students of the fifth year of the Faculty of Philology and Journalism, third place students fifth year of the Faculty of Technology and Design. Students who participated in the survey are aimed at providing HIV support and support to affluent loved ones, but their perceptions are blurred, not concrete, poorly implemented in practice. There is a state of pity and despair, for example, in such statements: «... I will probably go crazy», «I don't know what I will do - it's just horror!»

According to the results of the survey, it is evident that information on HIV / AIDS was available to them at school. However, it was covered only through health professionals invited to conduct preventive conversations, trainings, round tables.

The lack of a vaccine to prevent HIV and drugs that kill the virus, determine the priority role ofpreventing the disease. Youth is a group of people with a high probability of HIV infection and the main target group of prevention activities conducted by educational institutions.

Key words: youth, health, healthy lifestyle, asocial diseases, HIV / AIDS, prevention, ways of infection, educational institutions.

Постановка проблеми. Сьогодні заклад освіти покликаний стати центром виховання культури молоді, моральності і відповідальності за її майбутнє і країни загалом.

Збереження, зміцнення і забезпечення самостійного піклування про здоров'я людини в Україні є першочерговим завданням системи освіти, яка формує молоде покоління. Конституція України, «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті», Державні національні програми «Діти України» й «Планування сім'ї», комплексна цільова програма «Фізичне виховання - здоров'я нації», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України» передбачають завдання, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей та молоді, формування соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості, здатної вести здоровий спосіб життя протягом усього свого віку.

Проте чимало негативних тенденцій у соціумі викликають тривогу громадськості, медиків, педагогів. Серед них, зокрема, зростання в державі кількості ВІЛ-інфікованих. Проблема здоров'я сучасної людини помітно загострилася, на сьогодні спостерігається поширення масштабної епідемії ВІЛ/СНІДу. Україна займає одне з перших місць серед країн Європи та СНД за кількістю ВІЛ-інфікованих. Згідно з даними Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні станом на квітень 2017 року кількість офіційно зареєстрованих ВІЛ-випадків становить 249 536 осіб, з яких діти становлять - 36 029. Тоді, як кількість померлих від ВІЛ/СНІДу станом на квітень 2017 рік становить 27 091 осіб серед всього населення. Прогнозується, що внаслідок цієї хвороби середня тривалість життя чоловіків скоротиться на 2-4 роки, жінок - на 3-5 років. Ці цифри є вражаючими, тому над ними варто замислитися.

Проблеми, пов'язані зі здоров'ям сучасної людини надзвичайно загострилися, зокрема поширення ВІЛ-інфекції у світі набуло масштабу епідемії. Кількість людей, які живуть із ВІЛ, постійно зростає, особливо в Східній і Центральній Азії, Центральній Європі. За даними ЮНЕЙДС (об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу) у світі понад 600 тис. дітей щорічно інфікуються шляхом передачі вірусу від матері до дитини, у результаті пандемії ВІЛ/СНІДу за останніх десять років 13 млн. дітей стали сиротами.

Причинами різкого поширення епідемії ВІЛ/СНІДу є складне економічне становище держави, низький рівень доходів громадян, недостатньо високий рівень усвідомлення громадянами дбайливого ставлення до власного здоров'я, незначна кількість організацій і установ, чия діяльність пов'язана з профілактикою ВІЛ/СНІДу тощо. Окрім загальних, існують й специфічні причини. Зокрема, чинні у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу державні та громадські організації взаємодіють неефективно. Як засвідчує міжнародна практика, об'єднувальною ланкою у вирішенні зазначеної проблеми можуть стати професійно компетентні фахівці: соціальні педагоги, соціальні працівники, вчителі та ін.

Профілактика ВІЛ-інфікування серед уразливих груп учнівської молоді, зміна стосунків і стандартів її поведінки щодо ризиків інфікування, соціальний супровід дітей, які живуть із цією хворобою і відвідують навчальні заклади, надання соціальної допомоги дітям і молодим людям, які приймають антиретровірусну терапію, формування толерантного ставлення до них - всі ці проблеми, як правило, розв'язуються шляхом залучення потенціалу громадських організацій [3, с. 3].

Зазначені факти актуалізують необхідність впровадження в Україні програми первинної профілактики по боротьбі з ВІЛ/СНІДом, зокрема у всіх без винятку закладах освіти. Проте міжнародний досвід свідчить про неможливість вирішення комплексного завдання системної профілактики ВІЛ/СНІДу роз'єднаними зусиллями, а навпаки демонструє, що до процесу вирішення цього питання необхідно залучати державні, громадські організації, родину. Тому розуміння системної профілактики ВІЛ/СНІДу як комплексної проблеми в Україні потребує застосування різнопланових заходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні наукові публікації приділяють значну увагу висвітленню проблем, що пов'язані із взаємодією органів влади та громадських організацій. Зокрема, теоретико-методологічні й прикладні аспекти зазначеної проблеми були закладені в дослідженнях педагогів, психологів, соціологів, медиків. Проблеми здорового способу життя з позицій медицини займалися (А. Іванюшкін, В. Казначеєв, Ю. Лисицин, В. Лозинський, О. Петрик, В. Хільчевська), варто відзначити праці таких українських дослідників, як О. Безпалько, А. Бойко, І. Братусь, І. Звєрєва, С. Терницька, якими було висвітлено теоретичні та практичні аспекти налагодження партнерства між різними державними та громадськими організаціями. Аналізу сутності, змісту, принципів функціонування системи соціального партнерства та соціального діалогу присвячені роботи Г. Семігіна, Т. Дешко. Г. Семігін акцентує увагу на тому, що взаємодія є найбільш дієвою умовою для досягнення стабільності та процвітання у суспільстві. Т. Дешко було розроблено рекомендації щодо побудови партнерських відносин з організаціями, які працюють у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу.

Водночас на сьогодні майже відсутні ґрунтовні дослідження проблеми взаємодії держав, громадських організацій, закладів освіти, родини у сфері первинної системної профілактики ВІЛ/СНІДу.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є аналіз асоціальних захворювань та методи первинної системної профілактики ВІЛ/СНІДу у закладах освіти.

Виклад основного матеріалу. Минуло лише декілька десятиліть з моменту фіксації першого випадку ВІЛ-інфекції у світі. Але хвороба поширилася настільки, що масштаби охоплення нею населення більшості країн перевищили всі найгірші прогнози. В Україну вона прийшла не відразу, але за темпами росту кількості людей, які живуть з ВІЛ, країна опинилася серед лідерів. Сьогодні в Україні інфіковано майже 1,1% дорослого населення - найвищий відсоток розповсюдження ВІЛ у Євразії.

Епідемія СНІДу - унікальне явище в історії людства за швидкістю розповсюдження, масштабами та глибиною наслідків. Починаючи з 1981 року, коли було зареєстровано перший випадок СНІДу, світ робить великі зусилля, щоб усвідомити розміри епідемії та сформувати протидію їй. Сьогодні від СНІДу вже померло 25 млн. людей, і ще близько 60 млн. у всьому світі живуть із ВІЛ -інфекцією. Більш ніж за 25 років людство навчилось ефективно протистояти епідемії завдяки впровадженню лікувальних препаратів та профілактиці розповсюдження вірусу. Широка поінформованість суспільства та інтенсивні профілактичні засоби дали змогу деяким країнам знизити рівень передачі ВІЛ-інфекції, але, незважаючи на прогрес у боротьбі зі смертельною недугою, сучасний моніторинг епідемії показує масштаби проблеми: у світі від 5 до 6 млн. людей нині потребують антиретровірусної терапії, але в країнах із середнім та низьким рівнем доходів тільки 7% з них має доступ до препаратів (а це менш ніж 400 тис. людей). Офіційні дані щодо кількості людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, мінімальні, оскільки близько третини держав на планеті офіційно не реєструють ВІЛ-інфікованих, а тільки хворих на СНІД. Ще ціла низка країн взагалі не проводять статистичних досліджень [1 ].

З'явившись в Україні, ВІЛ/СНІД підступно, поодинокими випадками інфікування (30-50 чол. за рік) призвів до спалаху хвороби серед споживачів ін'єкційних наркотиків, а від них через сексуальні контакти струмочки інфекції розтеклися по благополучних верстах населення, що призвело до зростання кількості ВІЛ-інфікованих серед вагітних жінок та донорів. Це стало початком розвитку епідемії, який припав на 1995 рік.

В Україні ВІЛ уражає переважно молодь - майбутнє нашого суспільства, його репродуктивний, працездатний, обороноспроможний потенціал. Переважна більшість інфікованих - особи 20-39 років. Постійно реєструються нові випадки ВІЛ-інфікування серед підлітків. Щомісяця виявляється 600-700 нових випадків, а щороку - 7-8 тисяч. Щодня від СНІДу помирає 8 осіб.

Епідемічний процес розвитку інфекції в Україні можна розділити на три етапи:

- перший етап тривав з 1987 по 1994 рік. У 1987 році було виявлено перших інфікованих (81 особа). Це були переважно іноземці, і лише 6 з них - співвітчизники. На той час вірус розповсюджувався, в основному, статевим шляхом, і щорічно виявляли 30-50 нових випадків інфікування.

- Другий етап епідемії тривав з 1995 по 2001 рік і характеризувався високими темпами розповсюдження вірусу всією територією України. Цьому процесові сприяли декілька передумов: зміна економічної ситуації країни, висока міграція населення через Україну, поява на ринку збуту великої кількості наркотичних речовин. Саме в цей період основними джерелами інфекції стали люди, які вживали наркотики ін'єкційним шляхом. На 1997 рік було зареєстровано 8937 ВІЛ - позитивних осіб. У цей період рівень розповсюдження ВІЛ зростав у геометричній прогресії.

- Нині Україна переживає третій етап розвитку епідемії. Починаючи з 2002 року передачу вірусу пов'язують зі статевим шляхом, тобто епідемія вийшла за межі уразливої групи споживачів ін'єкційних наркотиків і почала поширюватися серед благополучних верств населення. Виявлено сталу тенденцію росту кількості інфікувань статевим шляхом з 11,3% (у 1997 році) до 32,4% (у 2004 році), особливо це стосується таких областей як Донецька, Дніпропетровська, Одеська [2, с. 124].

З 1987 по 1995 рік в Полтавській області реєструвалися поодинокі випадки ВІЛ-інфекції. Спалах захворювання відбувся у 1996 році; з офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих 12 були споживачами ін'єкційних наркотиків. Цей рік можна вважати початком епідемічного підйому в області. Епідемія ВІЛ/СНІДу є загрозою стабільності розвитку сучасного суспільства більшості країн світу і представляє собою соціо- медико-біологічне явище, що відрізняється динамічністю, наростаючим негативним ефектом і поєднує в собі ознаки надзвичайної ситуації і довго тимчасової проблеми. Ця ситуація вимагає як вживання заходів негайного реагування, так і розробки системи тривалого захисту і протидії.

- На сьогодні поширення ВІЛ-інфекції не обмежується тільки маргінальними групами населення, такими як споживачі ін'єкційних наркотиків або представники ринку проституції, але поширюється серед широких верств населення і перш за все в молодіжному середовищі. Багато випадків ВІЛ/СНІДу фіксується серед людей вікової групи молодше 25 років. Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні, повторюючи у своєму розвитку загальносвітові тенденції, у той же час має низку особливостей, що стосуються процесів фемінізації і омолодження ВІЛ- інфікованих. ВІЛ-інфекція виходить за межі традиційних груп ризику. Багаторічний досвід вивчення особливостей поширення епідемії показує, що молодь особливо вразлива до ВІЛ-інфекції в силу ризикованої сексуальної поведінки, вживання психоактивних речовин, через відсутність доступу до інформації про профілактику ВІЛ-інфекції, а також через інші психологічні, соціальні та економічні причин [4, с. 4].

- За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, знизити темпи розвитку епідемії можливо в першу чергу за рахунок освіти людей з метою зміни їхньої поведінки. Беручи до уваги міжнародний досвід боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції та досвід, накопичений в України, можна припустити, що превентивне навчання в області профілактики захворювання на ВІЛ/СНІД дозволить не тільки зменшити загрозу зараження людей, а й створити у підростаючого покоління установки на формування навичок здорового способу життя та відповідальної поведінки [2, с. 184].

Відсутність вакцин для медичної профілактики ВІЛ-інфекції та висока вартість лікування СНІДу, також зумовлюють пріоритетну роль профілактики цього захворювання. Тому у сфері профілактики асоціальних явищ у молодіжному середовищі особлива увага приділяється превентивному навчанню у рамках освітніх програм. До того ж початок системної профілактичної роботи має бути з дитячого віку, оскільки ефективною в напрямку профілактики ВІЛ-інфекції може вважатися не стільки інформаційно-просвітницька робота, скільки постійна цілеспрямована діяльність батьків, родини, вихователів, педагогів з формування цінностей і навичок ведення здорового, безпечного способу життя, що вимагає досить тривалого часу. Освітні установи мають низку унікальних можливостей для проведення системної профілактичної роботи.

Для зниження соціально економічної напруженості, пов'язаної з погіршенням епідеміологічної ситуації серед населення країни щодо захворювання на ВІЛ/СНІД, пропонується одне з основних напрямів подолання цієї ситуації у країні - розвиток системної профілактичної роботи в закладах освіти, шляхом масової підготовки майбутніх педагогів у педагогічних вишах України, де потрібно ввести курс «Профілактика ВІЛ/СНІДу в освітньому середовищі». Очікувана ефективність від впровадження цього виду роботи пояснюється можливістю охоплення великої кількості учнів у системі загальної середньої освіти. Провідниками цієї теми будуть майбутні вчителі шкіл, що працюють з усіма віковими групами дітей. Профілактична робота, яка проводиться вчителями та іншими представниками педагогічної громадськості з учнями молодшого, середнього і старшого шкільного віку, найбільш уразливі до асоціальних проявів.

Не стоять осторонь і викладачі ВЗО, оскільки профілактика СНІДу тісно пов'язана з проблемою виховання в молоді здорового способу життя. Формуючи у студентів педагогічного університету знання з теорії і практики профілактики ВІЛ/СНІДу, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД людей, психологічної готовності працювати з цією категорією неповнолітніх, уміння розробити, організувати і реалізувати профілактичні програми в умовах закладів освіти.

Протягом минулого року було проведено чисельні лекції, бесіди, круглі столи та анкетування серед студентів усіх факультетів ПНПУ імені В.Г. Короленка. Анкети, пропоновані студентам, виявляють інформованість з проблем ВІЛ/СНІДу, толерантність і готовність працювати з цією категорією неповнолітніх. В анкетуванні взяли участь 360 респондентів, які виконали тест для самоперевірки «Що Ви знаєте про СНІД?»: 1. Чи потрібно ввести курс «Профілактика ВІЛ/СНІДу в освітньому середовищі»?; 2. Закінчіть будь ласка речення: «Якщо ви дізналися, що у вашої близької людини виявлено ВІЛ, то я ....»; 3. Чи отримали Ви інформацію про ВІЛ/СНІД коли навчалися в школі?; 4. Дайте визначення ВІЛ..?; 5. Чи можна заразитися ВІЛ повітряно - крапельним шляхом?; 6. Чи можна заразитися ВІЛ через поцілунок?; 7. У якій рідині найбільша концентрація ВІЛ: слині, крові, поті, спермі (підкресліть два варіанти)?; 8. Чи можна заразитися ВІЛ від укусу комара?; 9. Перерахуйте шляхи зараження ВІЛ; 10. Як Ви вважаєте, що таке ризикована поведінка і чи може вона сприяти зараженню ВІЛ?

За результатами проведеного анкетування було визначено відсоток правильних відповідей на кожне запитання, зокрема щодо обізнаності студентів із проблемою ВІЛ/СНІДу загалом.

Найвищий відсоток правильних відповідей на всі питання анкети в студентів п'ятого курсу природничого факультету та факультету фізичного виховання, на другому місці студенти п'ятого курсу факультету філології та журналістики, третє місце посідають студенти п'ятого курсу факультету технології та дизайну. Студенти, які взяли участь в анкетуванні, націлені на надання допомоги і підтримки ВІЛ позитивним близьким, але уявлення про неї розмиті, не конкретні, слабо реалізовані на практиці. Простежується стан жалю і відчаю, наприклад в таких висловлюваннях: «... я, напевно, втрачу здоровий глузд», «не знаю, що буду робити - це просто жах! ». За результатами анкетування видно, що інформація про ВІЛ/СНІД була їм доступна в шкільному курсі. Однак вона висвітлювалася тільки через медичних фахівців, запрошених для проведення профілактичних бесід, тренінгів, круглих столів. Інша частина інформації надходила від однолітків і володіла низькою ймовірністю, що зумовлює деяку зайву настороженість або, навпаки, безтурботність у поведінці. Питання, націлені на з'ясування первинних знань про ВІЛ, шляхи інфікування та поширення, показали, що респонденти в основному володіють предметом. Однак деякі «міфи» про шляхи поширення ВІЛ все ж трапляються досить часто. Наприклад, кожен четвертий респондент вказав, що зараження в лікарнях і перукарнях відбувається не рідше, ніж під час вживання ін'єкційних наркотиків наркоманами і під час незахищеного сексу. Практично 70% опитаних вірять, що ВІЛ/СНІД може передатися під час поцілунків, із вказівкою на те, що це можливо при наявності ранок у ротовій порожнині. Більше половини підозрюють, що причиною зараження ВІЛ може бути укус комарів. А 86% відсотків респондентів наголошують на тому, щоб ввести курс «Профілактика ВІЛ/СНІДу в освітньому середовищі»? у навчальний процес ВЗО, щоб мати змогу доповнити і систематизувати свої знання для подальшого використання під час роботи з школярами.

Відсутність вакцини для профілактики ВІЛ-інфекції та лікарських препаратів, які знищують вірус, зумовлюють пріоритетну роль профілактики цього захворювання. Молодь є групою населення з високою ймовірністю зараження ВІЛ-інфекцією і основною цільовою групою профілактичних заходів, що проводяться освітніми установами.

Висновки. Отже, студенти у яких викладається менша кількість дисциплін медико-біологічного циклу, не відзначаються достатнім рівнем обізнаності про профілактику і шляхи передачі ВІЛ/СНІДу. Також студенти не зовсім чітко розуміють різницю між ВІЛ - інфікованою та хворою людиною.

Разом з тим, переважна більшість студентів добре знають про загрозу СНІДу для здоров'я людини та про шляхи зараження, погоджуючись із думкою, що найбільше загрожує СНІД здоров'ю осіб із так званих «груп ризику»: повій, гомосексуалістів, наркоманів тощо.

Молодь - найактивніша й найуразливіша категорія населення. Вона накопичує свій життєвий досвід методом проб і помилок. Яким буде цей досвід, залежить від багатьох чинників: індивідуальних (вік, стать), зовнішніх (психологічний тиск однолітків, поширення в молодіжному середовищі наркоспоживання, доступність і правдивість інформації стосовно здорового способу життя тощо).

Сьогодні головне - уберегти молодь від ВІЛ-інфекції. Нове покоління повинно бути здоровим, тому що саме йому доведеться розвивати країну в майбутньому. І перший крок на шляху збереження здоров'я - це знання про те, як захистити себе, як уберегти від небезпеки, зокрема від венеричних захворювань. Допомогти його зробити - вагоме завдання педагогів вищої та загальноосвітньої школи.

імунодефіцит здоровий освіта зараження

Література

1. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12 грудня 1991року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №11. - Ст.152.

2. Запорожан В.М. ВІЛ-інфекція і СНІД / В.М. Запорожан. - К. : Здоров'я, 2004. - 626 с.

3. Терницька С.В. Соціально-педагогічні умови взаємодії державних та громадських організацій з профілактики ВІЛ/СНІДу серед учнівської молоді автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.05 / Терницька Світлана Вікторівна; Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2009. - 22 с.

4. Черчатий І. Перемога над СНІДом залежить від кожного з нас І. Черчатий // Полтавська думка. - 2000. - №4. - С. 4-6.

Размещено на Allbest.ru