Психолого-педагогічні компоненти формування управлінської культури майбутнього інженера залізничного транспорту

The article presents the scientific rationale for the organic unity of social and educational factors in the conceptual approach to the formation of administrative culture of future railway transportation engineers taking into account the features of modern social environment, spiritual and value orientation of engineer's professional development.

With the development of social reality culture traditionally holds a special place, solving specific problems of social processes regulation, meaning that any action of railway transportation engineer should be socio-cultural motivated, and the administrative culture is associated not only with the deep mechanisms of social development, but also with the individual features of an engineer, his or her professional activities, background and personal value in social activities.

Keywords: psychological and pedagogical components, administrative culture, railway transportation, future railway transportation engineers, professionalism.

Постановка проблеми. В останні роки спостерігається значне пожвавлення інтересу науковців до вивчення психолого-педагогічних компонентів професійної підготовки інженерних кадрів.

- розробці основних положень теорії й методології управління соціальними системами присвячено наукові праці А. Афанасьєва, А. Берга, І. Блауберга, М. Вебера, І. Герчикової, І. Ладенко, О. Столбова, О. Романовського, Ф. Тейлора, А. Файоля, Ф. Хміля, Г. Щьокіна та ін.;

- науково-теоретичні та організаційно-прикладні основи управлінської діяльності керівників достатньо розроблено та висвітлено в роботах: Є. Березняка, В. Бондаря, Л. Даниленко, М. Дарманського, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, Л. Калініної, В. Козлова, В. Лутая, Л. Макаренка, В. Маслова, В. Олійника, С. Пікельної, Д. Тимохи, Є. Хрикова, Т. Шамової, Є. Ямбурга та ін.;

- різні аспекти професійної підготовки управлінців в межах суб'єкт-об'єктної парадигми досліджуються В. Авер'яновим, Б. Бакуменком, А. Бурегою, В. Гамаюновим,

B. Князєвим, В. Луговим, В. Малиновським, Н. Нижник, В. Огаренком, О. Скідіним,

C. Шевченком та ін.

Найбільш вагомий внесок у розроблення методологічних, науково-теоретичних засад досліджуваного аспекту підготовки інженерних кадрів в Україні зробили такі вчені, як: В. Андрущенко, Н. Артеменко, В. Ашумов, П. Баранова, Л. Грень, О. Ігнатюк, О. Коваленко, Ф. Кузін, М. Лазарев, В. Михайличенко, Н. Ничкало, О. Пономарьов, О. Романовський, Л. Товажнянський, Т. Шаргун, П. Ясінець та ін.

По-третє, постійному оновленні й корегуванні розвитку додаткових ресурсів управління, відході від традиційної установки "завжди правий начальник".

По-четверте, на здійсненні усвідомленого, доцільного, морального й науково варифікованого вибору засобів конкретної управлінської дії й виявлення соціально значущої активності.

По-п'яте, на переході до ціннісних парадигм, які вимагають системи нових поглядів, акцентують увагу на особистісних інноваційних процесах.

Уже перший досвід наукових пошуків показав: в рамках існуючої предметної системи професійної підготовки інженерів залізничного транспорту ці нові завдання не можуть бути реалізованими.

Мета статті - визначити й науково обґрунтувати психолого-педагогічні компоненти процесу формування управлінської культури майбутнього інженера залізничного транспорту.

Виклад основного матеріалу. Особливим завданням ВНЗ є визначення мети професійної підготовки інженера в нових умовах. Відомо, що мета професійного навчання є базовою складовою будь-якої навчальної системи, яка розкриває проміжні й кінцеві результати функціонування, задає напрям та інтегрує діяльність окремих структурних ланок цієї системи, її конкретних виконавців. Втім, мета і надалі буде тільки декларуватись, якщо не знайдено засобів їх реалізації у конкретному змісті навчальних дисциплін, якщо й далі буде так само, як і раніше, вимірюватись ефективність професійного навчання, або не буде внесено нових спеціальних курсів з педагогіки і психології для досягнення проголошеної мети.

Важливо, щоб у процесі професійної підготовки було чітко визначена ієрархія педагогічних цінностей, що відображають структуру кінцевої мети й культурологічні статусні відносини в реаліях внутрішньовузівського життя.

Тоді тільки можна забезпечити єдність мети, змісту й технології професійного виховання й навчання при системоутворювальній ролі базових загальнопрофесійних знань, умінь і навичок з професії.

В "Законі України про освіту" наголошується, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої суспільної цінності, розвиток її розумових, творчих і фізичних здібностей, професійних знань і компетентностей, забезпечення її успішної соціалізації у мінливих соціальних умовах, сприяння розвитку особистостей, готових до свідомого суспільного вибору, діяльності в умовах громадянського суспільства для примноження інтелектуального і культурного потенціалу Українського народу і забезпечення сталого людського розвитку в Україні.

Тому одним із основних шляхів реформування професійної освіти, суттєвою умовою оновлення професійної підготовки інженера, формування його управлінської культури є педагогізація цих процесів, психологічна культура викладачів, здатність кожного учасника вузівського педагогічного процесу до саморефлексії, яка забезпечує безпосередній зв'язок між рівнем професіоналізму та професійної культури. "Вищим проявом самоаналізу стає роздум не просто про саму роботу, а про себе у роботі", "суд совісті", коли піддається сумніву власна правота, чесно аналізуються прорахунки і помилки, провина за які не перекладається виключно на інших людей чи обставини, які б несприятливі вони не були" [1, с. 51-52].

У розглянутому варіанті психолого-педагогічних компонентів формування управлінської культури інженерів залізничного транспорту фахова саморефлексія викладача, який її формує, оцінка ним самим своєї участі в цьому процесі залежить від таких чинників, як:

- адекватність оцінки рівня прищеплення студентам основних морально-етичних норм і понять управлінської культури, забезпечення ефективного спілкування;