Інтерактивні методи активізації пізнавальної діяльності при викладанні анатомії і фізіології людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новгород-Сіверське медичне училище

Інтерактивні методи активізації пізнавальної діяльності при викладанні анатомії і фізіології людини

Олена Миколаївна Бурико

Організація навчально-виховного процесу з поглибленим вивченням інформаційних технологій свідчить, що чим частіше використовуються комп'ютери у процесі вивчення різних предметів, зокрема природничо- наукового циклу, тим раніше студенти починають працювати з комп'ютером, тим ефективнішими є результати навчання.

Досвід переконує, що комп'ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей студентів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити заняття більш наочним і цікавим. Комп'ютер забезпечує активізацію діяльності викладача та студента на занятті, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв'язки. Все це дає можливість покращити якість навчання.

У своїй роботі надаємо перевагу використанню створених власних занять, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа - це сучасна комп 'ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп 'ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання.

Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовуються на заняттях природничо-наукового циклу, можна стисло визначити так:

посилення мотивації навчання;

активізація навчальної діяльності студентів посилення їх ролі як суб'єкта навчання діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри і характеру допомоги та ін.);

індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності студентів;

урізноманітнення форм подання інформації;

урізноманітнення типів навчальних завдань;

створення навчального середовища, яке забезпечує "занурення" студентів в уявний світ, у певні соціальні і професійні ситуації;

постійне застосування ігрових прийомів;

забезпечення негайного зворотного зв'язку, можливість рефлексії;

можливість відтворення фрагмента учбової діяльності.

Використання ІКТ сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації.

Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення анатомії і фізіології дозволяє визначити низку факторів, які впливають на ефективність навчально-виховного процесу:

зростання впливу виступу на аудиторію, оскільки значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно;

- полегшення розуміння і сприйняття поданого матеріалу;

запам'ятовування навчального матеріалу на значний період;

збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, суджень, узагальнень;

скорочення часу на розкриття проблеми.

У своїй практичній діяльності найчастіше використовуємо презентації, створені за допомогою програми PowerPoint.

Вважаємо, що систематичне використання комп'ютера на занятті, зокрема систем презентацій, сприяє наступному:

підвищенню якісного рівня використання наочності на занятті;

зростанню продуктивності заняття;

реалізації міжпредметних зв'язків;

уможливленню організації проектної діяльності студентів зі створення навчальних програм під керуванням викладачів природничо -наукового циклу;

логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів;

покращенню взаємин "викладач-студент", особливо із студентами, "далекими" від природничо-наукових дисциплін,але які, зазвичай, захоплюються інформатикою;

зміні ставлення студентів до комп'ютера: вони починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності. навчальний виховний дидактичний мультимедійний

Зрозуміло, що заняття з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Щоб іти в ногу з часом, викладач повинен володіти основами інформаційних технологій, мати уявлення про найбільш поширену в даний час операційну систему '^пёо,№8, уміти працювати в поширених комп'ютерних програмах, зокрема, MicrosoftWord, Ехсеї, РоwerPoint і низкою інших спеціалізованих програм, пов'язаних з предметною діяльністю викладача, користуватися Інтернетом, а також уміти використовувати знання студентів про комп'ютер.

Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовуємо ресурси Інтернету, як в запису так і опіапе.

Також інформаційні технології використовуються для поточного та підсумкового оцінювання знань студентів.

Комп'ютерне тестування успішності дає можливість реалізувати основні дидактичні принципи контролю навчання:

принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань;

принцип системності перевірки й оцінки знань;

принцип тематичності;

принцип диференційованої оцінки успішності навчання;

принцип однаковості вимог викладачів до студентів.

Інформаційно-комп'ютерні технології - це досить потужні механізми, які мають багато можливостей. Але вони не заміняють викладача, а можуть бути тільки інструментом у руках викладача. Причому таким інструментом, який є потужним у своїх функціях, і має дуже великий ресурс використання. Інструмент «виконує» завдання того, хто ним керує. Таким чином, і ставитися до цих технологій треба лише як до інструменту, зробленого для полегшення праці, а не до генератора команд та ідей.

Основним завданням навчального процесу сьогодення є навчити студентів вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті сьогодні, студент повинен володіти такими вміннями:

гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

самостійно і критично мислити;

вміти бачити проблему, знаходити шляхи її раціонального розв'язання;

усвідомлювати де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі;

бути здатним генерувати нові ідеї;

уміти працювати з інформацією;

креативно мислити;

бути комунікабельним, контактним, уміти працювати в колективі, в різних ситуаціях;

уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

Пізнавальна діяльність - це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Вона складається із серії пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, пам'яті, уяви, мислення і мовлення. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність студентів - це активізувати їх мислення. Разом з тим треба пам'ятати, що без бажання студента вчитися всі старання викладача не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає висновок, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання студентів розв'язувати пізнавальні задачі. І цьому сприяють методи інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія викладача та студента.

Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність, збільшує пізнавальний інтерес студентів.

Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення студентів до активного здобування знань. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів студентів.

У пробудженні та закріпленні інтересу до знань надійним спільником є гумор педагога, що спирається на його педагогічну етику, інтелект студентів та викладача.

Найголовнішим завданням педагога на кожному занятті є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи хід заняття, викладач має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожне заняття на заняття спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на студентів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування.

Основними факторами, які сприяють творчому ставленню студентів до дидактичного процесу і його результатів, є:

професійний інтерес

нестандартний характер навчально-пізнавальної діяльності

змагальність

ігровий характер занять

емоційність

проблемність.

З метою активізації пізнавальної діяльності на кожному занятті застосовуються елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

Навчальним планом закладу освіти передбачено дуже велике навантаження на студентів, при цьому кожен викладач вважає свій предмет найголовнішим і вимагає найкращих знань саме з цього предмету. Що ж в такій ситуації робити студенту? Тож треба його навчити інтегрувати знання з різних предметів, логічно мислити, робити узагальнення та порівняння, тобто навчити вчитись. А ще для того, щоб студенти легше сприймали, запам'ятовували отриману інформацію, її треба подавати цікаво, емоційно, опираючись на життєвий досвід аудиторії, на вже отримані знання з інших предметів або звертаючи увагу на значення цих знань для майбутньої професійної діяльності. Наприклад, при вивченні анатомії травної системи обов'язково ставиться питання студентам:

Які особливості стравоходу враховуються при зондуванні?

На який бік треба вкладати хворого при проведенні дуоденального зондування і чому?

На який бік треба вкладати хворого при постановці клізми і чому?

Починаємо разом шукати відповіді на ці питання, пригадуючи алгоритми проведення цих маніпуляцій та особливості будови органів.

Отже, метод інтегрованого засвоєння знань сприяє не механічному запам'ятовуванню, а свідомому, пов'язаному з певними практичними діями. Цей же метод використовується і при вивченні будови статевої системи і особливостей проведення катетеризації, будови кісток тазу та розмірами тазу в акушерстві та інше.

Є деякі теми, при вивченні яких використовується метод переходу від загального до конкретного (метод дедукції), тобто великий обсяг інформації поділяється на маленькі конкретні завдання, які легше сприймаються, а вивчивши їх - володієш всією інформацією з теми. Наприклад, при вивчені артерій великого кола кровообігу студентам дається завдання забезпечити кровопостачання певного органу (використовуючи наочність), починаючи від лівого шлуночка. Вони працюють з картками, в яких вказані різні органи, а підсумкове завдання містить два органи, які кровопостачаються від дуги аорти та низхідної частини аорти. Такий метод ми використовуємо і при вивченні венозної системи, але на цьому занятті завдання полягає в тому, що треба зібрати кров від певних органів і провести до правого передсердя. При цьому студенти відновлюють свої знання про розташування всіх органів. А вже при вивченні лімфатичної системи застосовується метод складання графологічних структур (судини-вузли-стовбури-протоки-місце впадіння). Цей метод використовується і при вивченні м'язів кінцівок. За допомогою схем, які містять групи м'язів легше сприймається матеріал і студенти орієнтуються в розташуванні окремих м'язів.

Також при викладанні анатомії та фізіології застосовується метод виклику уяви, подиву, або переходу від абстрактного до реального. Завжди при вивченні навчальних матеріалів важко запам'ятовуються різні цифрові показники, якщо їх не асоціювати з чимось або не порівняти. Ось на цьому і базується цей метод. Студентам пропонується порахувати, скільки їх серце перекачує крові за час проведення заняття (90 хв.) враховуючи, що за одну хвилину серце викидає в середньому чотири літри крові (майже піввідра). Після проведених розрахунків ми отримуємо шокуючий результат - більше 300 літрів. Такий же подив викликає і кількість повітря, яка проходить через легені кожного за цей же час, а це складає більше 500 літрів, і кількість утвореної первинної сечі в результаті фільтрації крові в нирках - 150-180 літрів за добу. Одразу ж виникає питання, а де така кількість сечі може міститися, майже 200-літрова бочка? А на це питання відповідь дає пояснення наступного етапу утворення сечі - реабсорбції, тобто процесу зворотного всмоктування назад у кров всіх речовин, які ще потрібні організму. І в результаті для виділення із організму залишається всього 1-1,5 л. вторинної сечі за добу. Таким чином вся кров людини фільтрується нирками близько 60 разів за добу.

Позитивне значення для активізації пізнавальної діяльності має також і метод проблемного навчання, який полягає в тому, що на початку заняття перед студентами ставиться проблема, яку вони повинні вирішити протягом отримання нових знань. Проблемні питання найчастіше пов'язані з майбутньою практичною діяльністю. Наприклад, при вивченні скелету грудної клітки перед студентами ставиться питання: «Чому плевральну пункцію проводять по верхньому краю ребра?» або при вивченні будови та розташування спинного мозку: «Чому люмбальну пункцію зазвичай,

проводять між 3 та 4 поперековими хребцями?», а також на лекції з фізіології серця: «Чому серце працює невтомно з 2-3 тижня внутрішньоутробного розвитку до смерті?»

Як один із методів інтерактивного навчання застосовується метод проектів при вивченні теми «Обмін речовин та енергії». Він полягає в розкритті творчих здібностей студентів, які повинні, базуючись на знаннях з тієї теми, викласти їх у вигляді казки з подальшою її презентацією і оформленням для виставки.

Метод спростування раніш сформованих уявлень. Люди похилого віку радять молодим матерям не брати немовлят часто на руки, мовляв: «Привчите до рук». Чи корисна ця порада? При вивченні шкіри, як органу чуття дізнаємось, що на час народження дитини найбільш сформованим і дозрілим є рецепторний апарат шкіри. Залп нервових імпульсів від шкіри є одним із чинників збудження дихального центру в новонародженого. Навіть сприйняття смакових і нюхових подразнень обмежене. Зір і слух недорозвинуті ще. Дитина добре відчуває дотик, натискування, різницю температури. Беручи дитину на руки, доторкаючись до неї, цілуючи, промовляючи ласкаві слова, рідні сприяють швидшому формуванню всіх сенсорних систем. Психологам добре відомо, що діти, які з моменту народження виховуються в будинках для немовлят, де їх рідко беруть на руки, мало до них звертаються, вже з перших місяців починають відставати в психічному і фізичному розвитку порівняно з «домашніми»: пізніше починають тримати голівку і повертати її на звук, фіксувати погляд, розрізняти голоси та кольори, сидіти, ходити і т. ін. Згодом, їм важче дається навчання. То чи варто прислухатися до поради «не привчати дітей до рук»?

Створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу (використання пізнавальних ігор, цікавих пригод, літературних уривків, перегляд навчальних телепередач, кінофільмів) - це метод стимулювання інтересу до навчання. При вивченні ендокринної системи, зачитуємо уривок з оповідання І.С.Тургенєва «Живі мощі», в якому дуже яскраво описано вигляд жінки хворої на «бронзову хворобу», яка виникає при порушенні роботи надниркових залоз. Розвиток інтересу у студентів - це засіб активізації навчання, що сприяє кращому засвоєнню знань. Цікаво студентам - цікаво з ними і викладачу. Байдужість у навчанні негативно впливає на всіх учасників навчального процесу.

Кредо інтерактивного навчання:"Те, що я чую - я забуваю. Те, що я бачу й чую - я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу, обговорюю - я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим - я стаю майстром". Це кредо реалізується на практичних заняттях, коли студенти працюють у малих групах вивчаючи матеріал теми. Групу очолює студент, який має кращі здібності та знання, а також має авторитет серед однокурсників. Він розповідає іншим студентам питання, які вони ще не опанували і таким чином покращує їх знання і зміцнює свої. Це метод навчаючись - вчуся.

Аналіз життєвих ситуацій викликає інтерес студентів як метод застосування теоретичних знань на практиці. При вивченні фізіології сечової системи студентам пропонується подумати, в чому негативний момент використання у догляді за дітьми памперсів, які набули нині широкого застосування. І разом робимо висновок, що у дітей значно пізніше починає утворюватись умовний рефлекс на сечовиділення. Педіатри тих країн, де памперси застосовують уже давно, рекомендують їх використовувати лише вночі, а вдень -- вкрай обмежено.

Кожен з цих методів є доцільним і важливим. Не дивлячись на наявність різних підходів для досягнення мети, доцільною є думка про те, що активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів розуміється як цілеспрямована діяльність викладача, спрямована на розробку і використання такого змісту, форм, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню пізнавального інтересу, активності, творчої самостійності студентів у засвоєнні знань, формування навичок і вмінь, застосування їх на практиці.

Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів була, є і буде актуальною завжди. Від її розв'язання залежить ефективність навчальної діяльності, розвиток інтересу до навчання, формування самостійної думки, підготовка до життя.

Література

1. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004.

3. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560 с

Размещено на Allbest.ru