Діалогічність навчальної взаємодії у формуванні комунікативних умінь майбутніх авіаційних фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалогічність навчальної взаємодії у формуванні комунікативних умінь майбутніх авіаційних фахівців

У статті розглянуто особливості діалогічної взаємодії та визначено її роль у формуванні комунікативних умінь майбутніх авіаційних фахівців. Визначено, що суть будь-якого діалогу полягає в рівноправності суб'єктів діалогічної взаємодії. Доведено, що діалогічні технології навчання найліпшим чином уможливлюють формування комунікативних умінь майбутніх авіафахівців.

Постановка проблеми. Гуманістично орієнтована професійна підготовка майбутніх авіафахівців є передумовою ефективної професійної діяльності; специфікою такої підготовки є те, що вона будується на засадах діалогічної взаємодії, у центрі якої - особистість з її унікальним ставленням до світу й людей.

Сьогодні діалогічні технології навчання, які є складовою діалогічної взаємодії, передбачають створення такого комунікативного середовища, яке максимально розширює простір співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні між учасниками навчально-виховного процесу. Органічною його складовою є активність учасників діалогічної взаємодії, при якій активність викладача не повинна домінувати над активністю студентів, тому що завданням педагога є створення умов для розвитку ініціативи тих, хто навчається.

Сучасна педагогіка та психологія вищої школи акцентує увагу на суб'єкт-суб'єктному підході у навчанні й вихованні молодих фахівців. Цей підхід пов'язаний із діалогічною взаємодією особистостей на рівноцінній основі. Особистісний діалог рівноправних партнерів спільної діяльності вимагає від його учасників визнання рівнозначності особистостей, що вносять творчий внесок у розвиток єдиної педагогічної системи. Мова йде про створення діалогічної системи, а саме групового об'єкта, який вирішує спільні задачі розвитку її учасників відповідно до цілей кожного з них і спільних завдань для обох, а не про окремого суб'єкта (викладача вищої школи), що «впливає» на інший об'єкт (суб'єкт).

Проблема діалогічної взаємодії розглядається у педагогіці, філософії та психології в єдності з особливостями розвитку особистості, яка в процесі діалогічного спілкування усвідомлює себе як самодостатня особистість у будь-яких ситуаціях, навчається розуміти інших. Сьогодні відчувається нагальна потреба у такій людській взаємодії, яка при всьому розходженні поглядів, позицій, установок, що розкриваються в думках співрозмовників, базується на принципах співробітництва й співтворчості. Слід відзначити, що опанування студентами правилами діалогічної взаємодії підвищує результативність навчально-виховного процесу й уможливлює формування комунікативних умінь майбутніх авіафахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковці М. М. Бахтін та М. Бубер є основоположниками діалогічної концепції. Проблемі відносин «викладач-студент» присвячені роботи Ш. А. Амонашвіли, Ю. К. Бабанського, А. М. Бодальова, М. Г. Васильєвої, С. С. Вітвицької, В. В. Горшкової, Д. В. Джонсона, А. Б. Добровича, М. С. Дороніної, Л. В. Кондрашової, О. І. Копіци, К. М. Левітана, В. М. Мясищева, Л. А. Петровської та ін.

Метою статті є розкриття значимості діалогічної взаємодії у формуванні комунікативних умінь майбутніх авіаційних фахівців.

Виклад основного матеріалу. Педагогічний аспект діалогічної взаємодії є дуже важливим для формуванні комунікативних умінь майбутніх авіаційних фахівців, так як це один із основних способів організації взаємостосунків суб'єктів спілкування в навчально- виховному процесі. Педагогічна взаємодія суб'єктів виховного впливу (викладачів) з особистістю, її внутрішнім світом, ціннісними орієнтаціями, матеріальними й духовними потребами є тим важливим каналом, яким здійснюється соціальна організація поведінки й особистості студента, і завдяки цьому будь-яка ситуація в якійсь мірі стає ситуацією навчально-виховною [5]. Однією з важливих характеристик педагогічної взаємодії є роль у ній цілеспрямованих впливів. Тобто, необхідно забезпечити організацію такого впливу, який сприяв би формуванню комунікативних умінь, формуванню ціннісних орієнтацій і високих моральних якостей особистості, розкриттю її комунікативного потенціалу. Різноманітні форми психолого-педагогічного впливу завжди реалізуються у вигляді спілкування викладача зі студентом. Професійно-педагогічне спілкування - це система способів і прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога й вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу та організація взаємовідносин.

Діалог у навчанні - це своєрідна форма спілкування з метою реалізації цілей навчання й виховання. Це взаємодія між учасниками педагогічного процесу в умовах навчальної ситуації, що здійснюється у мовленнєвій формі, під час якої відбувається інформаційний обмін між партнерами й регулюються взаємовідносини між ними [4]. Підтримуємо думку

О.О. Бодальова, що діалог - це не стільки форма спілкування, як принцип побудови всього навчально-виховного процесу, де студент є суб'єктом «діалогічного простору», атмосфери психологічного комфорту, яка стимулює самоактивність і самореалізацію особистості. Адже спілкуватися з людиною означає не просто з нею розмовляти, а увійти в її внутрішню ситуацію, зрозуміти її, виявити доброзичливе ставлення, оптимізм, тобто в організації спілкування необхідно виходити не «від себе», а «від іншого» [1].

Організація діалогічного спілкування - одне з основних завдань викладача. Існують дві форми діалогу в діалогічних відносинах: внутрішній і зовнішній. Викладач повинен забезпечити відповідні умови для виникнення цих форм діалогу. Для внутрішнього діалогу при створенні умов викладач може проектувати ситуаційні завдання наступного характеру: вибір рішення з альтернативних; вирішення проблемних ситуацій і завдань невизначеного характеру; висування гіпотез або пропозицій; пошук суджень щодо певного факту. Для створення умов зовнішнього діалогу проектуються: обмін ідеями й поглядами; дискусія; колективна генерація ідей; опонування ідей, пропозицій і доказів; аналіз ідей і гіпотез. Щоб простимулювати зовнішній діалог заздалегідь передбачаються ситуації, коли виникають запитання й надається можливість висловити свою точку зору для кожного з учасників діалогічної взаємодії.

Орієнтація на діалогічну взаємодію у формуванні комунікативних умінь майбутніх авіафахівців вимагає від викладача дотримання певних вимог, а саме: установка на партнерство у спілкуванні; створення позитивного емоційного мікроклімату в групі за допомогою комунікативної діяльності, уникнення бар'єрів спілкування й стресогенних факторів; урахування рівня знань і умінь студентів; обговорення під час занять різних поглядів на проблеми професійного спілкування авіафахівців; здатність до співчуття й співпереживання; евристичний стиль викладання й спілкування зі студентами, що спонукає їх мислити, шукати способи розв'язання суперечностей, робити самостійні висновки; створення невимушеної атмосфери спілкування, тобто вільного обміну думок, відсутність психологічного напруження й тривожності; організація колективної співпраці й взаємодії пошуку компромісу; уміння зрозуміти іншого; уміння слухати й чути партнера; спрямування діалогу як на розв'язування предметних завдань, так і на оптимальне спілкування студентів; реалізація внутрішнього й зовнішнього діалогу кожного студента шляхом педагогічного стимулювання діалогу думок і поглядів особистостей; стимулювання комунікативної активності студентів за допомогою різних форм діалогічної взаємодії.

Безперечно, діалогічність навчальної взаємодії забезпечує високий рівень активності особистості, як викладача, так і студента, створює умови для сприятливого емоційного клімату навчання і успішного перебігу соціально-психологічних процесів у студентському колективі, для максимальної орієнтації навчального процесу на індивідуальні й особистісні характеристики студентів, на власну продуктивну діяльність, сприятливий психологічний настрій, який є умовою повноти самої міжособистісної взаємодії, що «перетворює навчальну співпрацю у фактор морального порядку, у фактор розвитку людських взаємин» [6, с. 21].

Діалогічне спілкування в будь-якому колективі, за ствердженням М. С. Дороніної, повинно будуватись на позиціях рівноправності й взаємоповаги, коли співрозмовники не тільки володіють правилами ведення діалогу, але й на практиці проявляють культуру діалогічного спілкування. Творче, міжособистісне спілкування передбачає створення широкого простору для самореалізації, у якому особистість створює умови існування як власного життєвого простору, так і стосунків із соціальним оточенням на основі діалогічної взаємодії рішень [3]. Вчена наголошує на виконанні кожним учасником діалогічної взаємодії певних функцій, результативність реалізації яких залежить від узгодження інтересів тих, хто спілкується, а саме: передача й сприймання інформації; коригування поведінки своєї й партнера; стимулювання емоційних контактів; організація спільної діяльності з партнером для узгодження взаємовигідних рішень [3, с. 11 - 12]. Мова йде про таку якість особистості, як толерантність, формування якої безпосередньо залежить від уміння тих, хто спілкується, узгоджувати свої думки й дії зі співрозмовником.

Вчені відзначають, що міжособистісні стосунки в системі «викладач - студент» можуть мати різний характер, але основним принципом педагогічної взаємодії виступає «принцип соціабельності», що означає оволодіння знаннями (правилами) спілкування відповідно до вимог соціального середовища. Під час навчання можуть виникнути різні за змістом контакти. «Діловий контакт» спрямований на досягнення навчальної мети, коли відбувається пошук засобів ефективного засвоєння студентами матеріалу з навчального предмету. Інший вид контактів, виокремлений дослідниками, «особистісний», пов'язаний зі «співпереживаннями, прийняттям внутрішнього світу іншої людини». Емпатія, як один з принципів спілкування, лежить в основі такого контакту. Визнано, що емпатія - це відчуття внутрішнього світу людини й емоційна чутливість до переживань іншої людини [2, с. 21-22].

Варто зауважити, що з аналізу досвіду педагогічної діяльності представників педагогічної школи, викладачеві недостатньо знань основ наук і методики навчально- виховної роботи. Незаперечним є той факт, що лише завдяки безпосередньому спілкуванню студентам можуть передаватися всі знання й практичні вміння викладача.

Наразі зрозуміло, що використання діалогу в навчально-виховному процесі є доцільним, якщо він виступає формою зв'язку педагога й студентів. Для того, щоб організація діалогу на заняттях була успішною, необхідно створити умови, за якими його учасники можуть вільно висловлювати свої думки, порівнювати їх з думками інших студентів, творчо міркувати. Звичайно, це сприяє встановленню особистісної, творчої взаємодії зі студентами, у процесі якої викладач навчається відходити від власних стереотипів авторитарного спілкування, що дозволяє йому досягти взаєморозуміння зі студентами. Сьогодні викладач має створювати такі умови взаємодії, при яких у студентів виникають особистісні мотиви до пізнавальної діяльності. Викладач може виступати в ролі порадника, співбесідника, а не примушувати до навчання. У процесі діалогічної взаємодії викладача й студента на перший план повинно виступати вміння викладача зрозуміти ситуацію, привести свою поведінку у відповідність до неї, оскільки це необхідна умова спільних взаємодій зі студентами.

Отже, основною внутрішньою умовою діалогічних взаємин є особистісні взаємини між викладачем і студентом, які характерні для рівноправних партнерів у спілкуванні, що довіряють і позитивно відносяться один до одного. Викладач сприймає студента як особистість, створює належні умови для саморозвитку, а студент вбачає у викладачеві авторитетну особу й порадника. Звичайно, ініціатором діалогічних взаємин із студентами має бути викладач. Таким чином, зі сказаного вище можна зробити висновок, що суть будь- якого діалогу полягає в рівноправності суб'єктів діалогічної взаємодії, які розглядають різні точки зору; кожен суб'єкт має бути орієнтованим на те, що його думки можуть бути інтерпретовані іншими суб'єктами.

Із аналізу наукових досліджень, присвячених вивченню діалогічного підходу в педагогічному процесі, можна зробити висновок, що діалогічна взаємодія є необхідною умовою підготовки майбутніх авіафахівців до комунікативної діяльності в професійній сфері. Важливість цієї умови визначається багатьма факторами. По-перше, студенти, наслідуючи способи й прийоми спілкування викладача, можуть переносити їх у майбутню професійну діяльність. По-друге, стиль спілкування викладача впливає на ставлення студентів до навчання, стимулює їх пізнавальну активність. Міжособистісне спілкування в навчальній групі має створювати атмосферу психологічного комфорту, забезпечувати формування позитивного емоційного контакту між викладачем і студентами, створювати необхідні умови для самостійності студентів і вияву ініціативи у вирішенні поставлених завдань. Викладач повинен з повагою ставитись до студентів, незважаючи на їх функціональну спроможність. Викладач повинен володіти високим рівнем комунікативних умінь і дотримуватись норм культурного спілкування. По-третє, викладач повинен уміти здійснювати взаємодію зі студентом у формі суб'єкт-суб'єктної взаємодії або формі діалогу, застосовуючи різноманітні форми взаємодії.

У сучасних умовах можливості професійно орієнтованої діалогічної взаємодії викладача й студента розширились завдяки різним формам і видам організації навчальної діяльності - індивідуальній і самостійній роботі та використанню активних методів навчання під час семінарів, лекцій, у позааудиторний час. Безперечним є те, що кожний учасник акту взаємин має можливість реалізувати свою суб'єктивну активність, виразити своє ставлення чи позицію. Нові питання етичного характеру постали і перед викладачем, наприклад, яка міра втручання викладача в життя студента та прийняття ним рішень є допустимою; в яких випадках слід забезпечити право студента на вибір тощо.

На сьогодні професійна орієнтація майбутніх авіафахівців повинна бути направлена не лише на набуття студентами знань, умінь і навичок на фоні загального уявлення про основи сучасного виробництва, а й на діяльність творчого характеру, яка повинна забезпечувати досить високий рівень комунікативної активності студентів. Адже на сьогодні ставиться мета не лише навчити кожного студента певних трудових операцій і прийомів, сформувати технічно освічену особистість, а в першу чергу - особистість, здатну широко адаптуватися до стрімких змін сучасного суспільства. Це означає необхідність перегляду й оновлення змісту професійно орієнтованих дисциплін з підготовки майбутніх авіафахівців, зміни позиції викладачів і студентів у спілкуванні, що зумовлює потребу діалогу, дискусій, обміну думками, враженнями, моделювання ситуацій, які дозволять поєднати конкретні трудові операції з формуванням таких цінностей особистості, які допоможуть їм стати успішними у виборі власного життєвого шляху. Саме тому, організація діалогічної взаємодії щодо формування комунікативних умінь майбутніх авіафахівців є досить актуальною. Отже, ми дійшли висновку, що процес формування комунікативних умінь буде успішним за умов діалогічної взаємодії, що відбувається в процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін, і має в своїй структурі декілька компонентів. Першим компонентом є вивчення можливостей студентів успішно взаємодіяти в діалозі в процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії в системі «викладач - студент», «студент - студент». Другий компонент передбачає цілеспрямоване включення студентів у діалогічну взаємодію в умовах аудиторної та позааудиторної роботи. Третій компонент спрямований на організацію цілеспрямованої взаємодії шляхом впровадження складних діалогічних технологій.

Висновки

Ми переконані, що саме діалогічні технології навчання здатні підвищити ефективність процесу формування комунікативних умінь майбутніх авіафахівців на засадах діалогічної взаємодії між викладачем і студентами. У процесі моделювання ситуацій, рольових ігор студенти набувають нового досвіду за рахунок діалогу, обміну думками. Вони більш успішно спілкуються між собою, більш гнучко реагують на ситуації, які виникають у педагогічному процесі, більш творчо вирішують проблемні моменти у взаєминах з оточенням.

Їх використання передбачає не лише поповнення теоретико-методологічних знань майбутніх авіафахівців, але й формування в них професійних умінь з організації успішної взаємодії. Такий підхід до навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі дозволить майбутнім фахівцям бути мобільними (швидко адаптуватися в змінних умовах навчання й виробництва); соціально здібними (тобто вміти працювати в команді); здатними до професійних комунікацій на засадах поваги до прав інших людей, готовими до взаємодії з людьми в різних видах діяльності тощо. Таким чином, діалогічні технології навчання найліпшим чином уможливлюють формування комунікативних умінь майбутніх авіафахівців.

Список використаних джерел

спілкування навчальний авіаційний

1.Бодалев А. А. Проецирование и взаимодействие в общении / А. А. Бодалев // Педагогіка. - 1991. - № 1. - С. 11 - 14.

2.Булах І. С. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів / І. С. Булах, Л. В. Долинська : Навчально-методичний посібник.- К. : НПУ, 2002. - 114с.

3.Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей / М. С. Дороніна : Навч. посібник.- К. : КМ Асаdemia, 1998. - 191 с.

4.Машбиц Е. И. Диалог в обучающей системе / Е. И Машбиц, В. В Андриевская, Е. Ю Комиссарова - К. : Вища школа, 1980. - 184 с.

5.Моделирование педагогических ситуаций / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской. - М. : Педагогика, 1981. - 275 с.

6.Панюшкин В. П. Освоение деятельности в условиях взаимодействия ученика с учителем / В. П. Панюшкин // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. - М., 1980. - С. 16-22.

Размещено на Allbest.ru