Размещено на http: //www. allbest. ru/

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Кафедра теорії й методики дошкільної, початкової освіти та мовних комунікацій

Випускна робота

Засоби виховання любові до Батьківщини в дітей дошкільного віку

Завідувачка кафедри Т. В. Комінарець

Виконавець роботи: О.С. Отінова

слухачка курсів підвищення вихователька Чорнобаївського

кваліфікації вихователів закладів

ясел-садка Чоронобаївської дошкільної освіти сільської ради

Науковий керівник: Т. І. Туркот кандидатка педагогічних наук, доцентка

Херсон 2020

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Психолого-педагогічні особливості патріотичного виховання дошкільнят

1.2 Мета, завдання та основні принципи патріотичного виховання в закладах дошкільної освіти

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Форми і методи організації патріотичного виховання у дошкільників

2.2 Виховання патріотичних почуттів у дошкільнят на прикладі українського фольклору (з досвіду роботи)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що на сучасному етапі розвитку української державності особливого значення набуває питання формування патріотичних почуттів та національної свідомості підростаючого покоління.

Так, однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля [19].

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, визначає ознайомлення дітей з правами та обов'язками громадян України і такими поняттями як «держава», «народ», «людство» [3].

Згідно Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді передбачається розвиток у дітей національної культури, яка є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у них патріотизм та інтернаціоналізм [20].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням патріотичного виховання дітей дошкільного віку присвятили свої дослідження Л. Артемова, А. Богуш, А. Виноградова, Н. Гавриш, Н. Лисенко, Л. Лохвицька, Т. Поніманська та ін. Дані роботи висвітлюють теоретичні засади народознавства, зміст і методику ознайомлення дітей з українською національною культурою, літературою, мистецтвом; розкривають методичні прийоми ознайомлення дітей з державними і національними символами, побутом, святами, звичаями, обрядами, іграми, народним промислом.

Дошкільний вік є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні, тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму.

Формуючи патріотичну особистість, вихователі повинні в першу чергу дбати про те, щоби маленька людина стала Людиною з великої літери, щоби вона могла відрізнити погане від доброго, аби її прагнення і бажання були спрямовані на творення, самовизначення та розвиток в собі якостей і цінностей, завдяки яким можна твердо сказати, що вона - патріот і громадянин своєї Батьківщини.

Мета роботи: висвітлити теоретичні та практичні аспекти виховання любові до Батьківщини у дітей дошкільного віку.

Відповідно до мети роботи були окреслені такі завдання:

- здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури за досліджуваною проблематикою;

- проаналізувати психолого-педагогічні особливості патріотичного виховання дошкільнят;

- розкрити мету, завдання та основні принципи патріотичного виховання в закладах дошкільної освіти мету;

- розглянути форми і методи організації патріотичного виховання дошкільників;

- охарактеризувати особливості виховання у дошкільнят почуття любові до Батьківщини з використанням українського фольклору.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Психолого-педагогічні особливості патріотичного виховання дошкільнят

Патріотизм (грец. співвітчизник, вітчизна) - моральний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до вітчизни і готовність підпорядкувати його інтересам свої особисті інтереси. Патріотизм включає в себе гордість досягненнями і культурою своєї батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, які формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, відбиває загальнонаціональні моменти в її розвитку [4, с. 4].

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності - віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичне виховання потрібно розпочинати ще в ранньому дитинстві. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтацій духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання [6, с. 54].

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, художнє слово практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

- формування знань про людство [6, с. 55].

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання [14, с. 40].

Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина - це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина - Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину - це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні - український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю [1].

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій [5, с. 37].

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості - відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Основою національної самосвідомості є національні почуття - комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість [8, с. 3].

Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей - здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

Таким чином, саме в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості і самосвідомості (дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватися в своїй поведінці моральними нормами).

Зокрема, цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної самосвідомості (етнізація), які включають усвідомлення своєї приналежності до нації, пробудження любові та поваги до національної мови, традицій, символіки, зародження фундаментальних рис національного характеру.

1.2 Мета, завдання та основні принципи патріотичного виховання в закладах дошкільної освіти.

У дошкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім'ї, родини, дитячого угрупування; як дитини, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій [11, с. 9].

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверену, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, і забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов'язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві [17, с. 10].

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби як виду державної служби, а звідси культивування ставлення до солдата як до державного службовця;

- визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

- усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв'язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

- формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації [4, с. 6].

Слід зазначити, що патріотичні почуття дошкільників виникають на основі інтересу до найближчого соціального оточення дитини (сім'ї, братів, сестер, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони споглядають повсякденно, вважають своїм, рідним, тісно пов'язаним з ними. Тому, надзвичайно важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має власний приклад дорослих.

Аналіз спеціальної літератури дозволяє констатувати, що до основних завдань патріотичного виховання дошкільників належать:

- формування любові до рідного краю (ставлення до сім'ї, рідного дому, закладу дошкільної освіти, села, міста);

- формування почуття власної гідності як представників власного народу;

- виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

- формування духовно-моральних взаємин;

- формування любові до культурного спадку свого народу;

- шанобливе ставлення до людей інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей [13, с. 18].

Безумовно дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село. Крім цього важливо знати, які в населеному пункті є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе. Також, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни тощо.

Патріотичне виховання в закладах дошкільної освіти реалізується відповідно до чинних програм і ґрунтується на таких принципах:

- принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантність до культури усіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип гуманізації виховного процесу означає, що вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини; виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

- принцип самоактивності і саморегуляції, який сприяє розвитку у вихованця суб'єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень. Поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип культуровідповідності, що передбачає органічну єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

- принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес. Завдання патріотичного виховання зорієнтовані на реальні соціально-економічні умови і передбачають виховання у дітей готовності до ефективного розв'язання життєвих проблем [15, с. 25-26].

Отже, патріот -- це людина, яка любить свою Батьківщину, прагне бути відданою її народу, готова відстоювати чесноти, характерні українській ментальності: товариськість, повагу до традицій, високодуховність тощо. Прищеплення цих цінностей починається в сім'ї і продовжується у дитячому садку, де закладається фундамент знань та громадських поглядів.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Форми і методи організації патріотичного виховання у дошкільників

Процес патріотичного виховання здійснюється в навчальній діяльності та в сім'ї. В навчанні патріотичне виховання значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство.

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату [22, с. 10].

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

У дошкільників поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому» лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни [21, с. 25].

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх («Хто більше назве країн», «З якої країни гості», «Чия це казка», «З якої країни ця іграшка»), у вправах типу «Із різних назв країн визнач нашу країну», «Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі», «Як написати адресу на конверті» тощо.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, вірші, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять - пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки «екологічною стежиною», відпочинок «на веселій галявині» з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності [18, с. 17].

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, вірші, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються уроботі з дітьми були високохудожніми.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, національних героїв (вибір залежить від вихователя). Необхідно на прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину) [17, с. 11].

Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності. У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну, поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до Вічного вогню, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності [13, с. 18].

У старших дошкільнят мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво - і троюрідних братів та сестер.

Старші дошкільнята повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. Їхня любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста.

Шестирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах - дитячі ранки: «Мамина пісня», «Бабусина казка», «У мого батька золоті руки», «Свято української мови», «Ярмарок», «Свято української пісні», обрядові свята, тощо [7, с. 6].

Зміст патріотичного виховання можна систематизувати у тематичні блоки які реалізується в такій послідовності:

- ознайомлення з найближчим оточенням (сім'я, будинок, дитячий садок, рідне місто (село), природа рідного краю), своїм родом та культурою рідного народу;

- порівняння своєї культури з культурами інших народів;

- розвиток культури міжнаціонального спілкування;

- інтеграція до світової й національної культур [8, с. 6].

Спосіб реалізації можливий через різні форми організації дитячої життєдіяльності в організованій навчально-пізнавальній діяльності та у повсякденні.

На спеціально організованих заняттях (заняття-екскурсія, заняття-бесіда, заняття-гра) діти набувають знань про рідний край, події, що відбуваються в країні. Надання дітям знань про історію України, про рідний край, про особливості природи, державного устрою, видатних діячів, які прославили Батьківщину, про народознавчі традиції ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих. Батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Серед методів і форм національно-патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Реалізацію програмових завдань забезпечать застосування таких методів національно-патріотичного виховання [6, с. 58]:

- організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розгляданням репродукцій картин;

- систематичне проведення екскурсій до найвидатніших місць рідного краю, відвідування музеїв, виставкових зал;

- співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);

- безпосередня участь дітей у благоустрої довкілля та охороні природи;

- залучення дітей до участі в народних традиційних святах;

- широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів'я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні й танці, хороводні ігри);

- ознайомлення дітей із народним декоративно-ужитковим мистецтвом, побутом, одягом.

Організацію ігрової, пізнавально-дослідницької, комунікативної, продуктивної діяльності спроможна вирішити робота дітей у міні-музеї, де педагог забезпечить створення системи інтересів, зокрема вибір цікавих та значущих для дитини тем. Модель музейно-освітнього середовища передбачає застосування як художніх, так і соціально-середовищних, діяльнісних засобів.

Художні засоби - це фотокартки, фотоальбоми, листівки, репродукції та оригінали картин, художня література, добірки музичних творів (фольклорних, українських композиторів-класиків, сучасних українських композиторів), діафільми, відео-репортажі про місто, країну та природу рідного краю [2, с. 14].

Соціально-середовищні засоби - охоплюють сімейне середовище (звичаї, традиції, колекції домашнього музею); середовище міні-музею групи ДНЗ (українські національні та державні символи; український посуд; запорізьке козацтво; українська вишивка; українська народна іграшка; репродукції картин художників України; літературна спадщина Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка В. Сухомлинського), національні куточки у групах, екологічна стежина (українське подвір'я, город, вишневий садок тощо), художня та пізнавальна література; іграшки та декорації для театралізацій, українське вбрання [4, с. 8].

Отже, результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток дітей.

2.2 Виховання патріотичних почуттів у дошкільнят на прикладі українського фольклору (з досвіду роботи)

Патріотичне виховання -- справа відповідальна, оскільки передбачає тонке заволодіння вразливими душами дітей, уміле оперування їхніми емоціями та почуттями, інтересами тощо. Тож лише проведеннями свят та розваг на патріотичну тематику не обійтися. Звісно, це один зі способів виховати в дітей національну самосвідомість. Проте цей спосіб не завжди дієвий.

Виховання в дітей справжнього патріотизму має відбуватися «від серця до серця». Зокрема, на музичних заняттях в Чорнобаївському ЗДО його здійснюють через такі форми взаємодії музичного керівника з дітьми, як-от:

- слухання високохудожніх зразків української класичної музики;

- чуйні й захопливі бесіди про відомих українських співаків, композиторів, про найяскравіші зразки їхньої інструментальної та сценічної музики;

- ознайомлення з історією виникнення та побутування українських народних інструментів, способів гри на них;

- інсценізація народних звичаїв та обрядів тощо.

Усе це спроможне закласти в дітей більше знань, зацікавлення та самосвідомості, аніж будь-який масштабний святковий захід. Головне -- усе залежатиме від того, які прийоми та методи педагог обере для того, аби досягнути успіху в прилученні дітей до національної ідеї, культивуванні в них поваги та шани до всього українського.

Чи не найпоширенішою формою патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі нині є проведення всіляких вечорниць в українському стилі, у яких діти інсценують різноманітні народні обряди, співають народні пісні, виконують традиційні таночки, як-от гопак, козачок, метелиця, гречаники, грають у дитячі народні ігри тощо. Така «жива» форма спілкування дітей із прадавніми звичаями має неабияке значення для засвоєння ними важливих культурних цінностей, що споконвіку передавалися від діда-прадіда. Здійснюючи з дітьми такі інсценізації, педагог дає їм змогу «триматися» свого генетичного коду, не втрачати зв'язку з минулими поколіннями, усвідомлювати, хто вони і що їх вирізняє з-поміж інших народів. Саме такою має бути мета патріотичних святкових заходів та розваг, що сприятимуть розвиткові в дітей самоідентичності та самосвідомості.

Тематика їх може бути різною: це і історія Київської Русі, і доба козацтва, і цехова культура кобзарів, народні казки патріотичного змісту, як-от казка про Котигорошка, казки видатних українських письменників тощо. Головне -- щире бажання педагогів захопити дітей історією власного краю, його культурним минулим.

Одним із найпотужніших засобів виховання патріотичних почуттів підростаючого покоління є фольклор, адже він являється енциклопедією життя народу, свідченням його духовної сили і краси. Це та основа, на якій базується система збагачення інтелекту, формування життєвих ідеалів, розвиток творчих здібностей особистості.

Особлива роль у вихованні підростаючого покоління відводиться колисковій пісні, адже вона є одним із найдавніших видів народної творчості. Цей фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Колисанки водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з побутовими речами і моральними цінностями, заохочують до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

У дитячому садку ознайомлення з піснями відбувається під час музичних занять, сюжетно-рольових ігор, а також при підготовці до тематичних розваг. Знання колискових діти можуть використовувати у різних видах ігрової діяльності, наприклад, під час дидактичних ігор «Покладемо Ганю спати», «Катруся хоче спати». Діти разом з вихователем, вкладаючи ляльку до сну, співають українські народні колисанки. З вихованцями старшої групи доцільно організувати вечір українських пісень «Колисковий віночок», під час якого діти заколисують ляльок, ведмедиків, зайчиків, інсценують зміст різних музичних творів.

Слухання та виконання дошкільнятами колискових пробуджують у дітей численні емоції, формують патріотичні почуття, уяву, національне світовідчуття і мислення. Також вони вчать дітей розуміти зміст слів як певного об'єднання звуків. Колискові пісні постають могутнім засобом пробудження і розвитку національної самосвідомості, патріотизму і гуманізму підростаючого покоління.

Корисним вважаємо залучення старших дошкільнят до української народнопісенної творчості через ознайомлення їх з давньослов'янськими календарними обрядами. Завдяки своїм художнім особливостям календарно-обрядові пісні можуть бути використані в музично-естетичному та патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.

Дошкільнятам можна запропонувати дитячі веснянки та гаївки, у тематиці яких домінують вітання весняних птахів, вирощування злакових і городніх культур, дерев. Для них властиві закличні інтонації, гуртовий спів в унісон, які супроводжуються хореографічними та пантомімічними елементами (кругові та змійкові крокові рухи, імітація руками росту дерев та злакових і городніх культур).

Справжньою скарбницею нашого народу, яку потрібно глибоко пізнавати, є колядки та щедрівки. Колядки і щедрівки викликають у дітей радість, бадьорість, формують оптимістичне світосприймання. У дошкільнят виникає бажання втілювати в життя те, про що вони співають, коли зичать добро працьовитим людям. Співаючи чи слухаючи колядки і щедрівки, діти уявляють себе в майбутньому добрими господарями, у яких подвір'я чисте, заметене, хата гарна, по-народному затишно і естетично прибрана світлиця. І, головне, в сім'ї панують взаємна любов і взаємоповага між її всіма членами, чемні стосунки, лад і злагода.

Таким чином можемо зазначити, що важливим завданням патріотичного розвитку в дошкільних навчальних установах є прищеплення вихованцям чіткого усвідомлення національної самоідентичності, що проявлятиметься у знанні маленькими особистостями власної історії, культури, звичаїв та традицій свого народу.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи викладене, доходимо таких висновків: на сучасному етапі національно-духовного відродження України все більшої гостроти набуває проблема формування у підростаючого покоління патріотичного почуття та національної самосвідомості.

Серед науковців та практикуючих педагогів існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. В період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості і самосвідомості (дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватися в своїй поведінці моральними нормами).

Зокрема, цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної самосвідомості, які включають розуміння своєї приналежності до нації, пробудження любові та поваги до власної мови, традицій, символіки, зародження фундаментальних рис національного характеру.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

- формування знань про людство.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.

Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аль-Хамадані Н.Д. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку як пріоритетний напрямок сучасної національної освіти [Електронний ресурс] / Н. Д. Аль-Хамадані, О. М. Вдович, Н. М. Сидоренко. - Режим доступу: http://dspace. luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/373/Visnuk2015.pdf. (дата звернення 25.05.2020)

2. Архипенко М. О. Формування патріотичного світогляду в сучасних дошкільнят. Семінар-практикум. БВДС. 2019. № 2. С. 12-16.

3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція): затверджено наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.05.2012 р. № 615. Дошкільне виховання. 2012. № 7. С. 4-19.

4. Бех І. Д. Виховуємо патріотизм як почуття і цінність. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2016. № 6. С. 4-8.

5. Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі. А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. К., Знання 2012. С. 36-49.

6. Борисова Н. А. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку Таврійський вісник освіти. 2017. № 1. С. 53-59.

7. Вовк Т. Патріотичне виховання дошкільників на музичних заняттях. Музичний керівник. 2015. № 3. С. 4-7.

8. Гавриш Н. Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи. Дошкільне виховання. 2015. № 8. С. 2-7.

9. Іванюк Г.І. Ідеї національно-патріотичного виховання дітей і молоді в умовах трансформації суспільства [Електронний ресурс] / Г. І. Іванюк. - Режим доступу: http://www.lib.iitta.gov.ua/704514/1/ЗБІРНИК-ОСТАТОЧНИЙ. pdf. (дата звернення 25.05.2020).

10. Каплуновська О. Створено програму національно-патріотичного виховання дошкільнят. Дошкільне виховання. 2016. № 8. С. 11.

11. Каплуновська О. Сучасний погляд на патріотичне виховання. Особливості організації роботи з дошкільнятами. Дошкільне виховання. 2015. № 8. С. 8-10.

12. Кишинська А. Щоб країна пишалася нами. Формування основ патріотизму в дошкільнят. Дошкільне виховання. 2017. № 8. С. 2-6.

13. Лаврик О. С. Методичні поради та серія занять з патріотичного виховання. Дошкільний навчальний заклад. 2014. № 9. С. 15-20.

14. Маханько О. Б. Реалізація концепції національно-патріотичного виховання: дошкільний навчальний заклад - початкова школа. Таврійський вісник освіти. 2016. № 3. С. 38-42.

15. Миронюк Т. П. Живи, Україно, живи для краси! Практичний матеріал з національно-патріотичного виховання старших дошкільників. Дошкільний навчальний заклад. 2016. № 8. С. 4-54.

16. Носачова Т. Патріотизм плекається в родині. Дошкільне виховання. 2016. № 6. С. 10-12.

17. Пасікова, О. Патріотизм починається з колиски. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2016. № 6. С. 9-14.

18. Пентій О. Виховання патріотично налаштованої особистості дошкільника. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2015. № 8. С. 16-21.

19. Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 р. № 2628-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 (дата звернення: 24.05.2020).

20. Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня 2015 року N 641. https://ips.ligazakon.net/document/MUS24863 (дата звернення 23.05.2020)

21. Смольникова Г. Виховуємо патріотичні почуття змалку. Дошкільне виховання. 2018. № 8. С. 24-27.

22. Степанченко Н. В. Формування патріотичної особистості дошкільника як першооснова виховної роботи ЗДО. Дошкільний навчальний заклад. 2019. № 5. С. 8-18.

23. Тесленко С. Виховання національно-патріотичних почуттів старших дошкільників. Актуальні питання гуманітарних наук. 2018. Вип. 20. том 3. С. 131-137.

24. Троян Н. Дитячий туризм як засіб патріотичного виховання старших дошкільників. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2015. № 11. С. 54-58.

25. Швайгерт Н. Вибрати не можна: як навчити дітей любити Батьківщину. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2019. № 8. С. 53-58.

ДОДАТОК 1

Інтегроване заняття для старшої групи

Тема: «Україна - сильна і квітуча країна»

Мета: Формувати знання дітей про рідний край, про Україну, державні та народні символи нашої держави. Продовжувати знайомити дітей з народними символами свого народу - вербою, тополею, калиною, фольклорними та авторськими художніми творами про калину. Розширювати знання про традиції, повір'я та звичаї українського народу. Збагачувати словниковий запас засобами пісенної та усної народної творчості, активізувати у словнику дітей назви: калина, оберіг, кетяги, прапор, герб, гімн. Вчити прийому скачування кульки із паперової серветки. Розвивати художні здібності дітей, дрібну моторику руки, естетичне сприйняття. Виховувати любов до рідного краю, його природи, бережне ставлення до духовних цінностей своїх предків.

Матеріал та обладнання: зображення герба, прапора, аудіо запис гімну України, пісні О.Зайця «Це моя Україна» та Н.Май «Червона калина»; муляж куща калини, ілюстрації: верби, тополі, гілочка калини; заготовки для художньої праці у формі калинових кетягів, серветки червоного кольору, клей ПВА, пензлі, клейонки, серветки з тканини; чашки, блюдця, ложечки на кожну дитину, калинове варення.

Попередня робота: вивчення віршів, легенд , приказок та прислів'їв про національні та держані символи України.

Хід заняття

Вихователь: Світло й сонячно у нашій групі, тому й настрій у всіх радісний.

(Звучить аудіо запис «Це моя Україна» (музика Олесі Зайця)

Вихователь: - У кожної людини є свій рідний дім, де їй затишно і тепло. Тепло від того, що оточують нас близькі та рідні нам люди. Але всі ми маємо один спільний дім, спільну національність. Як ви думаєте, що є нашою спільною домівкою? (Відповіді дітей)

Так, це Україна - наша Батьківщина. Вона - наша друга матуся - рідна й на весь білий світ єдина сильна і квітуча.

Активізація знань дітей. Бесіда «Державні символи моєї держави»

- Як називається наша держава та її народ? (Україна, українці)

Україна - рідний край,

Поле, річка, зелен гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти.

- Діти, ви знаєте, що кожна держава має свої символи. Давайте пригадаємо, які ми знаємо державні символи нашої країни. (зображення українського герба, прапора)

(Діти розглядають зображення державних символів і за бажанням розповідають про них. Вихователь за потреби допомагає та доповнює розповідь художніми словами про символіку)

- Що символізують кольори на прапорі України? (відповіді дітей)

- Прапор поєднує два кольори. Жовтий - це колір сонця і хлібного поля, колір життя.

Синій - колір життєдайної води і мирного неба

Небеса блакитні сяють з глибини

А пшеничні й житні мерехтять лани

Прапор наш, як літо, в сонці майорить

По долині жито, по горі блакить.

- А яке значення у тризуба? (відповіді дітей)

- Тризуб - це батько-мати-дитина - єдина родина. Символізує силу, мудрість і любов.

- А ще є третій державний символ це гімн нашої України. Це урочиста пісня, яка виконується на свята.

- А що ви знаєте про гімн? (Наш Державний Гімн - це урочиста пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. З гімну починають свята, урочисті збори, надзвичайні події, гімном їх і закінчують. Це хвалебна пісня своїй Батьківщині, у якій народ висловлює побажання бути вільним, щасливим, жити в достатку. Гімн слухають стоячи, цим самим висловлюючи свою шану й повагу до України.)

Зараз ми послухаємо Гімн України, а згодом вивчемо його. (Слухання гімну)

- А про всі три символи є ще і легенди (Розповідь супроводжується показом презентації)

(Колись давно жила жінка, яку звали Україна. І було в неї три сини, зростали вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї життя. Попідростали сини й вирішили піти у світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому сину ім'я Тризуб. Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми добрими справами він прославив матір. Назвали середнього сина Прапором. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня, адже мати подарувала йому соловейків голос. І він отримав за чудовий спів ім.'я Гімн. Відтоді завжди поруч три брати - Тризуб, Прапор і Гімн - прославляють неньку; і там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.)

Мотивація навчальної діяльності

- Для кожної людини найдорожча та земля, на якій народилася і виросла. І у кожному краю є щось таке, що відрізняє його від інших. В українського народу є й інші символи - народні, зокрема символи-рослини. Послухайте загадку і спробуйте відгадати про яке дерево йдеться:

«Як дерево називається, що влітку в білий пух одягається?» (Тополя)

Так, це один із національних символів України

А ось послухайте ще одну загадку:

«Стоїть над водою з розплетеною косою» (Верба)

- Що ви знаєте про вербу-берегиню?

Верба - це один символ нашого народу. Верба - це символ весни, пробудження природи: «зацвіла верба - прийшла весна». Котики верби - то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі. Вербу висаджували на городах, біля ставу, річки. У народі кажуть: «Де верба, там і вода». Тому криниці копали, де росте верба.

- А про що ця загадка:

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою чарівну вроду. (Калина)

- А ось кетяг калини. Розгляньте його. Які ягоди? На що схожі?

Пучок калини - символ України, що означає чесність, щедрість, доброту людську, як згадка про рідний дім. Мати, проводжаючи сина в далеку дорогу, давала йому з собою пучок калини з хлібом. Калина на рушникові оберігала козака від нечистої сили. Давала йому сили боротися з ворогами. У народі було прийнято садити кущ калини, коли народжувалася дитина. Малих дітей лякали, що той, хто ламає гілки калини, накличе негоду, бурю на село. Ось так шанували та поважали в народі цю рослину.

- Про калину складено багато віршів, пісень, легенд. Послухайте, яку легенду чула я від своєї бабусі.

Легенда про калину.

Колись давно-давно жила в однім селі привітна і ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти. Навесні, як завжди, Калинка пішла в ліс.

Викопала тоненьке стебельце і посадила його край дороги. А щоб воно росло, носила з криниці щодня воду і поливала. І виросло те стебельце буйним кущем. Іде шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Під кущем трава зелена, польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки радісно щебечуть. Сів подорожній перепочити, усміхнувся і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що цей кущ викохало!»

Тут кущ ніби від сну стрепенувся, гіллячки напружилися, листячко поширшало. Гульк, і враз він укрився ніжним білим цвітом. Дивиться перехожий, що ж буде далі?

Обсипався цвіт. А замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують. І дивно, в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла й Калинка до свого улюбленця й здивувалась. Звідки такі зернятка?А кущ нахиляється до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко.

Відтоді так і називають той кущ, ту рослину - калиною.

Де б ми не побували, та коли ступимо на землю і побачимо червону калину, а ще вербу і тополю, то знайте - це українська земля. Бо ці три дерева є символами України.

Робота з художнім словом

- Давайте пригадаємо, які приказки, прислів'я, вірші ми знаємо про калину.

? Пишна та красива, мов червона калина.

? Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

? Дівчина така гарна, як калина.

? І не дівчина, а червоне намисто має.

? Навесні - білим цвітом, восени - червоним плодом.

- Молодці, добре знаєте приказки та прислів'я про цю рослину. А хто знає вірші про калину?

Посадіть калину коло хати,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля,

Материнський пишний цвіт

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля,

У роси - пречиста врода,

З неба - пісня журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб там злагода цвіла.

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

А зараз я вам хочу запропонувати гру «Закінчи речення» я розпочинаю ви закінчуєте…

Мовна гра «Закінчи речення»

- Любиш Україну - посади… (калину).

- Дівчина у вінку - мов калина у … (цвіту).

- Пишна та красива, як червона … (калина).

- Калина біля тину - щастя для … (родини).

- Без верби і калини нема … (України).

Вихователь:- А чи хочете ви сьогодні вирушити у подорож в гості до красуні-калини? (так!)

Фізхвилинка: народна гра «Калина»

«Ой, на горі калина» (діти тричі плещуть в долоні)

«Під горою малина» (присідають, плещуть в долоні перед коліньми тричі)

«Ой так на горі калина» (тупають однією ногою тричі)

«Ой, так під горою малина» (обертаються ліворуч навколо себе)

«Там зійшлася дітвора» (діти ступають уперед чотири кроки зменшуючи коло)

«Танцювати почала» (назад чотири кроки, збільшуючи коло)

«Ой, так там зійшлася дітвора (тупають другою ногою тричі)

«Ой, так танцювати почала» (обертаються вправо навколо себе)

Художня праця.

? Мотивація художньо-продуктивної діяльності дітей

- Подивіться, на кущі калини є ягоди? Мабуть, обірвали на варення, щоб лікувати застуду. Але ж, кущику сумно без червоних ягід, які його прикрашають. Давайте зробимо подарунок нашій калинці. Ми його прикрасимо ягодами, які виготовимо самі.

? Розгляд зразка:

- Ось подивіться який кетяг перед вами (аналіз форми, кольору, розміру ягід)

? Показ і пояснення педагогом прийомів виконання роботи (частковий).

- А тепер подивіться, як їх можна виготовити (показ прийомів виконання роботи: згинання, складання квадрата, суміщуючи кути і сторони, скочування, притискання, акуратне приклеювання)

? Закріплення прийомів роботи

- Скажіть, як ми будемо робити ягідки? (Закріплення послідовності виконання роботи дітьми)

? Робота дітей, керівництво вихователя. (А тепер приступаємо до виготовлення подарунків нашій калинці)